Навчальний посібник Київ 2012 Дисципліна «Охорона праці в галузі»



Сторінка1/3
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.74 Mb.
  1   2   3

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”


Інститут філології та масових комунікацій
Кафедра видавничої справи та редагування

ОХОРОНА
РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ


Навчальний посібник

Київ 2012


Дисципліна «Охорона праці в галузі» вивчається згідно спільного наказу № 969/922/216 від 21.10.2010 р. МОН України, МНС України та Держкомітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.





Не дочитуй книжок до кінця, бо голівка болітиме!

Моя бабуся
Підвищення культурного рівня критично необхідне для достойного існування народу, для повноправного входження України у постіндустріальний світ економічно розвинених держав. Тому слід всіляко підвищувати соціальний статус та рівень розумової праці як ключового фактору національного розвитку.

При огляді проблематики з охорони праці в центрі уваги, як правило, опиняються робітничі професії індустріальної доби. Створюється ілюзія, що пост-індустріальний статус сучасного офісного працівника сам по собі захищає його від усіх можливих бід.

І ще одне. В сучасному швидкоплинному світі не слід пов’язувати своє майбутнє з якоюсь однією професією. Відтак, варто, хоча б побіжно, ознайомитися з тими загрозами, які існують в різних галузях людської праці.
Охорона розумової праці. Навчальний посібник. / Укладач В.М. Лисенко. – К.: Університет «Україна», 2011.

© Лисенко В. М., укладач, 2012


© Університет «Україна», 2012

Охорона праці – діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-техніч­них, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності у процесі праці.

Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки, виробничої санітарії, регулювання часу роботи і відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, гігієнічні норми і правила, норми праці щодо жінок, молоді, інших працівників із особливими потребами тощо.

Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний – на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (енергонагляд, пожежний нагляд, санітарна інспекція тощо).

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права в поняття права на справедливі і сприятливі умови праці включається забезпечення кожному умов роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни.

На регіональному рівні Європейська соціальна хартія присвячує праву на безпечні та здорові умови праці окрему статтю. Проголошується, що держави – учасниці Хартії беруть на себе зобов'язання: видати правила з техніки безпеки і гігієни праці; створити наглядовий механізм для здійснення цих правил; консультуватися з організаціями роботодавців і працівників з приводу заходів, спрямованих на поліпшення техніки безпеки та гігієни праці.

Основний масив конкретних міжнародних стандартів, які детально регламентують безпеку та гігієну праці, міститься у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (дивись ilo.org.ua).

Положення про Державну інспекцію України з питань праці Міністерства соціальної політики України затверджене Президентом України 6 квітня 2011 року. До цього відповідні функції виконувало Міністерство праці України. Закон України про охорону праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Конкретизуються положення цього закону підзаконними актами і галузевими документами, аж до посадових інструкцій щодо окремих робочих місць.

Важливими є проблеми організації розумової праці, які в ході науково-технічної революції та масової інформатизації охоплюють все ширші верстви людства. Слід зосередити увагу на науковій організації праці розумових працівників, зокрема на розвитку творчих здібностей, мотивації, працьовитості – вирішальних факторах подолання кризових явищ як в українському суспільстві, так і поза його межами.

Необхідною умовою допуску до будь-якої роботи є інструктаж щодо техніки безпеки. Не слід легковажити цим, адже ставлячи свій підпис у відповідному документі, працівник покладає на себе відповідальність за збереження здоров’я та майна – і не лише власних.


МЕДИКИ БЬЮТ В НАБАТ

Сегодня 12 октября 2011 segodnya.ua/news/14297870.html, в сокращении
...Медики б'ють на сполох: школярі дуже часто страждають від ожиріння, погано бачать, а багатьом не можна відвідувати уроки фізкультури..., зросла кількість дітей із неврологічними захворюваннями та хворобами серцево-судинної системи...

На думку лікарів, біда сучасних школярів у пасивному способі життя. Діти стали менше гуляти на свіжому повітрі, замінивши здоровий відпочинок посиденьками за комп'ютером. Через це можуть виникнути неврологічні захворювання, сколіоз, ожиріння і погіршення зору. Ще один важливий фактор – їжа. Солодкі газовані напої повинні бути повністю вилучені з раціону...


Захар БУТИРСЬКИЙ

ЯКЩО ДИТИНА СИДИТЬ НА МІСЦІ,

ЇЙ БРАКУЄ "ПОЖИВИ ДЛЯ МІЗКІВ"

Німецька хвиля 08.12.2011

dw-world.de/dw/article/0,,15587538,00.html?maca=ukr-rss-ukr-all-1496-rdf
Через фізичну активність діти освоюють навколишнє середовище

Сидіння на місці робить... дурнішим. Для того, щоб мозок добре функціонував, потрібно рухатися, особливо школярам. Такої думки дотримується німецький дослідник спорту і руху з Вісбадена Дітер Брайтгекер.

Якщо діти змушені довго сидіти на одному місці, вони починають човгати ногами та гойдатися на стільці. Це навіть доцільно та необхідно, стверджує дослідник спорту та руху Дітер Брайтгекер. Він називає це "здоровим рухливим неспокоєм", необхідним для духовного та фізичного розвитку молодого покоління.

У фахівців нема сумніву, що діти мають природний потяг до рухливості. "Рух є базовою потребою, як їжа, вода та сон", – каже Брайтгекер. Однак, більшості людей цей факт невідомий. Через фізичну активність діти освоюють навколишнє середовище. Вони стрибають, скачуть або балансують, при цьому в них розвивається координація рухів, моторика та когнітивні якості, розширюється світогляд та набуваються знання про можливі ризики.

У багатьох дослідженнях вчені дійшли висновку, що рух робить розумнішим. "Діти вчаться краще через активність організму, – говорить Брайтгекер, – Рух необхідний не лише м’язам, але й мозку". Нервові клітини стимулюються, між ними розширюються зв'язки.
Конкуренція між спортом та Playstation

За словами німецького дослідника, у молодшому шкільному віці, до 11–12 років, у дітей існує внутрішня потреба рухатися. "До цього їх не треба навіть особливо спонукати, достатньо створити правильні умови", – вважає Брайтгекер. От якраз із цим і проблема.



Радісна нагода займатися спортом та рухатися, на жаль, випадає дітям надто рідко, каже голова спортивного об'єднання молоді землі Рейнланд-Пфальц Томас Бівальд. "Спортивні клуби сьогодні конкурують із Playstation за дозвілля дітей", – констатує він. До того ж, світ дитячих рухів змінився. Дівчатка й хлопчики виростають у великих містах, часто у тісних квартирах, що обмежують можливості руху.
Одного уроку фізкультури замало

Дослідження Інституту Роберта Коха, проведене 2007 року, виявило, що у середньому діти та молодь мають 50 хвилин спортивної активності на день. Цього явно не вистачає, зауважують науковці. Уроки фізкультури самі по собі не можуть ліквідувати наявних дефіцитів. Рухатися важливо й на інших шкільних заняттях, радить Дітер Брайтгекер.

Він наводить як приклад урок математики: "Якщо діти вчать одиниці, десятки та сотні, вони можуть плескати у долоні на одиницях та підстрибувати на десятках". Утім, багато вчителів та вихователів ігнорують потреби дітей у фізичній активності, критикує він. "Діти віком від 5 до 9 років можуть сидіти спокійно заледве десять хвилин, 10–12-річні школярі – близько п'ятнадцяти хвилин. Ось від цього й потрібно відштовхуватися", – наголошує спеціаліст у галузі спорту й руху.

РЕЖИМ РАБОТЫ СТУДЕНТА

Кафедра экономической кибернетики

Донецкого национального университета



donnu.edu.ua/elf/ec/index.php?page=regim
Как планировать самостоятельную работу

Ваши успехи в учебе определяются организацией самостоятельной работы. Только при систематической, напряженной работе можно рассчитывать на успешное овладения всей суммой знаний, навыков и умений, которые требуются современному экономисту-математику, умеющему анализировать, прогнозировать и принимать управленческие решения с учетом динамики рынка. Студенты специальности "Экономическая кибернетика" являются специалистами в области экономической и финансовой деятельности производственно-экономических систем, анализа и исследования их поведения, теории и практики принятия решений, моделирования развития рынка, менеджмента, маркетинга, хозяйственно-правовых отношений.

Многолетний опыт и исследования показывают, что Ваш рабочий день должен быть равен 9–10 часам, а рабочая неделя – 54–60 часам. Для студентов младших курсов аудиторные занятия планируются по 6 часов в день. Следовательно, на самостоятельную работу ежедневно необходимо отводить 3–4 часа. Самостоятельная работа каждого студента зависит от его индивидуальных особенностей и степени предварительной подготовки.

Большое значение имеет умение правильно организовать свою работу. Приобрести такое умение Вы сможете при условии четкого планирования всех видов учебной деятельности с учетом имеющегося бюджета времени. Планирование окажется эффективным только в том случае, если Вы будете постоянно вести учет времени, которое фактически затрачивается на различные виды учебной и другой деятельности. Это позволит более точно определить время, необходимое для выполнения каждого вида работы

Рассмотрим составляющие самостоятельной домашней работы:


  • изучение лекционного материала, основой которого является конспект лекций;

  • решение задач, которые выдаются преподавателями на практических занятиях;

  • выполнение домашних заданий, которые выдаются на лекции;

  • чтение и конспектирование отдельных разделов рекомендуемых учебников и учебных пособий, дополняющих лекционный материал;

  • подготовка к лабораторным работам, практическим занятиям и семинарам, коллоквиумам, контрольным работам;

  • выполнение курсовых работ;

  • перевод иностранного текста и др.

Опыт высшей школы показывает, что на лекции запоминается не более 60–65 % объема прослушанной информации, что обусловлено физиологическими особенностями кратковременной памяти человека. Для перевода информации из кратковременной памяти в долгосрочную необходимо повторение и закрепление лекционного материала (чтение конспекта лекций, написание отдельных разделов лекций на черновике, повторение вслух отдельных разделов лекций и т.д. – в этом случае работает зрительная память), при этом чем раньше проводится повторение, тем легче и прочнее информация запоминается. Рекомендуется лекционный материал изучать в тот же день, когда была лекция и не позже чем через 48 часов после лекции.

При изучении лекционного материала нельзя ограничиваться только записями в конспектах. Вам следует обязательно использовать рекомендованные учебники и учебное пособие. Преподаватель из-за ограниченности времени часто не в состоянии в лекции детально излагать некоторые учебные вопросы и иллюстрировать их достаточным количеством примеров, фактических данных. Отдельные вопросы учебной программы вообще не излагаются в лекции, а рекомендуются для самостоятельного изучения по учебникам. Поэтому знания, полученные на основе лекционных конспектов, являются важными и основными, но неполными. Чтобы подготовить себя к активному восприятию учебного материала на предстоящей лекции, хорошо накануне ознакомиться с ее содержанием по учебнику. При работе с учебником необходимо овладеть методикой конспектирования.

Студент должен быть человеком широкой эрудиции и высокой культуры – настоящим интеллигентом нового общества, активным общественным деятелем. Время обучения Вы должны использовать, чтобы ознакомиться с историческими памятниками и культурными ценностями. Поэтому кроме самостоятельной работы во внеучебное время следует разумно и эффективно использовать для участия в общественной работе и художественной самодеятельности, занятий спортом, посещения театров, музеев, кино, дискотек, чтений художественной литературы, газет и журналов и т.д.

Рассмотрим примерное распределение времени в личных планах студентов младших курсов:



  • учебные занятия в университете – б часов;

  • самостоятельная учебная работа – 3–4 часа;

  • общественные и культурные мероприятия, спорт и т.д. – 2–3 часа;

  • питание, самообслуживание, переезды – 4 часа;

  • сон – 7,5–8 часов.


Гигиена умственного труда

Труд студента и экономиста-математика – это, прежде всего, интеллектуальный труд. Опасен ли для здоровья человека умственный труд? Если им заниматься, соблюдая правила гигиены умственного труда (УТ), то он даже способствует поддержанию высокого уровня загрузки других систем организма. Лучший пример тому – жизнь многих великих ученых, доживших в полном здравии до глубокой старости и сохранивших при этом до последних дней способность к напряженному умственному труду. В настоящее время при высокой автоматизации и компьютеризации практически всех видов деятельности человека УТ занимает значительное место среди других видов труда, и это в какой-то степени сказывается на количестве сердечно-сосудистых заболеваний. Они перестали быть уделом пожилых людей, нередки случаи заболевания в возрасте 17–35 лет. Однако опасности, которые подстерегают человека, занимающегося умственным трудом, связаны не со спецификой самого труда, а с условиями, в которых он обычно протекает: сидячая поза, пребывание в закрытых помещениях и незаметно подкрадывающееся переутомление. Поэтому все правила гигиены УТ направлены на то, чтобы не допускать занятий в неблагоприятных условиях. Существуют закономерности, от которых зависит производительность труда. Эти закономерности еще в начале века описал известный физиолог Н. Е. Введенский. Он установил следующее:

Количество продукта, произведенного за определенный отрезок времени, зависит от того, в каком состоянии находится Ваш организм. Если Вы работаете в определенном ритме и через определенные интервалы времени отдыхаете, то чем дольше Вы работаете, тем большей оказывается производительность Вашего труда: организм постепенно приобретает "инерцию работы", в короткие перерывы он не утрачивает этой "инерции", восстанавливает силы, и от цикла к циклу происходит активация всех функций и систем организма. Нужно знать, что в процессе УТ участвует не только мозг, но и весь организм, и для того, чтобы он приступил к работе, нужно время, то есть после каждого перерыва на отдых требуется некоторое время "на врабатывание". Чем больше был перерыв, тем больше это время. Поэтому перерыв между циклами работы не должен превышать 10 минут. После 4–5 циклов целесообразен перерыв 30–60 минут, а через 10 часов занятий одним видом труда – прекращение этих занятий. Продолжительность цикла от 45 до 90 минут;

Если человек из-за недостатка времени решает отказаться от перерывов, производительность труда его падает, появляется "угнетение". Чем дольше человек таким образом работает, тем больший вред он наносит организму – появляется переутомление, сначала острое, а затем хроническое. Человек, однако, наносит вред не только своему здоровью: поскольку утомление от умственного труда – это притупление внимания, человек наносит вред всему делу. Он начинает делать ошибки, на исправление которых тратит потом значительно больше времени, чем он потратил бы на отдых.



Поэтому, первое правило гигиены умственного труда – ритмичность работы. От работающего требуется особое поведение:

  • Первая фаза – начало работы. Нужно работать в умеренном темпе, не подгонять себя, входить в работу исподволь. Чтобы скорее вработаться, нужно до мелочей продумать то, что собираетесь сделать, определить последовательность операций, приготовить рабочее место, чтобы все нужное было под рукой и потом не пришлось бы отрываться и снижать темп работы. Начинать работу всегда с дел средней для Вас трудности. Итак, действия в первой фазе – это своего рода алгоритм поведения человека.

  • Вторая фаза – решаются самые сложные дела или операции, которые требуют наибольшей концентрации внимания. Здесь Вы должны работать в максимальном темпе и ни на что не отвлекаться.

  • Третья фаза – здесь выполняются самые легкие дела. Но старайтесь при этом усилием воли поддерживать высокий уровень внимания. Помните, что на этой фазе уровень внимания снижен.

Ошибочное мнение о том, что утомление – это вред для организма. Утомление неизбежно. Опасно не утомление, а пренебрежение к своему организму – продолжение работы, несмотря на сильное переутомление. Главный вопрос состоит в том, чтобы заметить утомление. Через 1–1,5 часа степень утомления бывает такова, что целесообразно сделать перерыв. Но все же полезно знать некоторые признаки наступившего недопустимого переутомления:

  • Вы по несколько раз перечитываете одно и то же;

  • глаза "читают", а мозг не реагирует на прочитанное;

  • появляется болезненная реакция на звуки, которых Вы раньше не замечали;

  • почерк стал более размашистым, не ровным, буквы "пляшут", трудно соблюдать угол их наклона и линию строки.

Все это означает, что настало время отдохнуть. Производительность труда в следующем цикле во многом зависит от того, насколько продуктивным был отдых. Отдых – это не безделье, это – смена деятельности. Для работника умственного труда – это физическая нагрузка на свежем воздухе даже при небольшом перерыве:

  • подойти к окну, выполнить дыхательную гимнастику;

  • сделать упражнения для пальцев правой руки;

  • вращательные движения головой;

  • походить.

В период более длительного отдыха, как, например, в вечерние свободные часы и в воскресные дни, необходимо увеличивать физическую нагрузку и обязательно на свежем воздухе. В противном случае от месяца к месяцу производительность УТ будет снижаться и к сессии окажется совсем низкой. Опасно и другое: полное безделье в течение семестра не даст Вам возможности приобрести нужный темп в работе, натренировать должным образом свое внимание. Неизбежный результат такого безделья – невыполнение требуемого объема работ в сессии, провал на экзаменах (на экзамен дается подготовка в 3–4 дня, в течение которых практически невозможно выучить предмет, изучаемый на протяжении всего семестра, длительностью около 4-х месяцев) и, что самое важное, приобретение недопустимого в дальнейшей работе жизненного стиля:

  • неумение распределять работу во времени;

  • не заставлять себя делать то, что важно;

  • не отличать главное от второстепенного;

  • расхлябанность;

  • неудовлетворенность и отрицательные эмоции и т.д.

Повторяем, все это происходит от безделья, от слишком затянувшегося отдыха. Второе правило гигиены умственного труда – наличие достаточного количества кислорода в помещении, где Вы работаете. Для этого нужны регулярные проветривания в течение 10 минут через каждые 90 минут занятий, как это принято в университете. В перерывы следует выходить из аудитории и устраивать сквозняк. Во время занятий в аудиториях, наоборот, открывать окна в коридорах. Третье правило гигиены умственного труда состоит в том, что из-за продолжительного сидения организм устает. В движении или стоя мыслительные процессы протекают с большей скоростью. Отсюда сделайте вывод: при любой возможности лучше заниматься стоя или прогуливаясь, а книга должна стоять перед глазами. Четвертое правило гигиены умственного труда – освещенность. Лампа мощностью 40-60 ватт должна находиться на расстоянии 30 см от рукописи слева. Абажур должен обязательно защищать глаза от прямого света лампочки. Рекомендуется иметь поверхность стола матовую, без бликов, лучше – зеленую. Пятое правило гигиены умственного труда – регулярность питания. Питаться следует в одно и то же время, желательно с перерывами не больше 4 часов. Ужин легкий (молочные продукты, овощи) не позже, чем за 2 часа до сна. В университете после первой пары длительностью 90 минут (8.00 – 9.20) принят перерыв в 25 минут (9.20 – 9.45), основной целью которого является питание студентов. Для этого в каждом учебном корпусе имеются буфеты. Шестое правило гигиены умственного труда – необходимость полноценного сна (7,5 – 8 часов в сутки). Седьмое правило гигиены умственного труда – индивидуальный "пик формы". Работоспособность изменяется в течение суток. У многих людей наблюдаются пики примерно с 9.00 до 14.00 часов и с 18.00 до 23.00 часов, во время которых умственная деятельность наиболее продуктивна. Понаблюдайте за собой. Определите время Вашего индивидуального "пика формы". Планируйте самостоятельную домашнюю работу именно на эти часы, а хозяйственными делами, чтением художественной литературы и т.п. занимайтесь в другое время. Это позволит Вам экономить ежедневно час – полтора. Соблюдение всех этих правил позволит сохранить бодрость и здоровье, увеличить производительность Вашего труда и испытать ту радость, которая известна только людям, привыкшим упорно трудиться.
Профилактика переутомления при работе с персональными ЭВМ

Студенты специальности «Экономическая кибернетика» значительную часть времени (около 25% от общего числа времени, отведенного на обучение в университете) проводят в лабораториях кафедры, работая с компьютерами. Некоторые студенты имеют собственные ПК. В связи с этим возникает вопрос о регламентации работы студентов с электронной информационной техникой и сбережения их здоровья, так как известно, что уровень электрических и электромагнитных полей в зоне размещения пользователей ПК превышает биологически опасный уровень.

Поэтому необходимо применять специальные защитные средства при работе с ПК. В ином случае, то есть при работе с компьютером без применения защитных средств, может быть нарушено здоровье. Согласно статистическим данным это:


  • заболевания органов зрения (60% пользователей);

  • болезни сердечно-сосудистой системы (60% пользователей);

  • заболевания желудочно-кишечного тракта (40% пользователей).

Согласно статистическим данным работники вычислительных центров и пользователи ПК болеют следующими профессиональными заболеваниями:

  • тендовагинит – воспаление и опухоль сухожилий (кисть, запястье, плечо);

  • травматический эпикондилит – раздражение сухожилий, соединяющих предплечье и локтевой сустав;

  • болезнь де Карвена – разновидность тендовагинита, при котором страдают сухожилия, связанные с большим пальцем кисти руки;

  • тендосиновид – воспаление синовиальной оболочки сухожильного основания кисти и запястья;

  • синдром канала запястья – ущемление медиального нерва руки в результате опухания сухожилия или синовиальной оболочки либо повторяющегося изгибания запястья.

Хотя перечисленные заболевания и последствия представляются достаточно серьезными для здоровья, однако до сих пор не наблюдалось ни одного случая заболевания студентов при работе с ПК, так как соблюдались все необходимые защитные и профилактические меры.

Перечислим основные правила и рекомендации, которые необходимо выполнять при работе с ПК, чтобы свести до минимума переутомление. Режим работы с ПК:



  • студенты первого курса – 2 часа в день с перерывом в 15 минут;

  • студенты второго курса – 3 часа в день с перерывом в 15 минут после каждого часа работы;

  • студенты старших курсов – не более 4-х часов в день с перерывом в 15 минут после каждого часа работы;

  • производственная практика, в том числе летняя:

  • студенты первого курса – не более 3-х часов в день;

  • студенты других курсов – не более 4-х часов в день.

Студенты старших курсов в процессе обучения иногда сочетают работу с учебой и достаточно профессионально работают с ПК на различных предприятиях и в организациях. В Украине приняты следующие режимы работы с ПК (согласно «Временных санитарных норм и правил для работников вычислительных центров» № 4559–88):

  • эпизодическое считывание и ввод/ вывод информации – не более 2-х часов за 8-ми часовую рабочую смену;

  • считывание информации или творческая работа – не более 4-х часов за 8-ми часовый рабочий день; через каждый час работы необходимо вводить перерыв на 5–10 минут, а через два часа – на 15 минут;

  • количество обрабатываемых символов (или знаков) на ПК не должно превышать 30 тысяч за 4 часа работы.

Основным перерывом является перерыв на обед. В соответствии с особенностями трудовой деятельности и характером функциональных изменений со стороны различных систем организма в режиме труда должны быть дополнительно введены 2–3 регламентированных перерыва длительность 10 минут каждый: 2 перерыва – при 8-ми часовом рабочем дне и 3 перерыва при 12-ти часовом рабочем дне. При 8-ми часовой смене с обеденным перерывом через 4 часа работы дополнительные перерывы необходимо предоставлять через 3 часа работы и за 2 часа до ее окончания. При 12-ти часовой смене с обедом через 5 часов работы 1-й перерыв необходимо ввести через 3,5–4 часа, 2-й – через 8 часов и 3-й – за 1,5–2 часа до окончания работы.

Продолжительность непрерывной работы с ПК в лабораториях университета и на производстве должно быть не более 2-х часов.

Общая продолжительность работы с ПК преподавателей и студентов должна быть не более 4-х часов в сутки. Общая продолжительность работы с ПК обслуживающего персонала лаборатории должна быть не более 6-ти часов в день. Рекомендуется после двух часов работы с ПК сделать перерыв, осуществить проветривание помещения, выполнить физическую паузу в течение 3–4 минут, провести упражнение физкульт-минуты. Для студентов, которые имеют ПК в личном пользовании, рекомендуется выполнять следующие требования:


  • установить ПК на отдельном столе;

  • не устанавливать компьютер возле батареи центрального отопления;

  • желательно иметь выдвижную подставку для клавиатуры;

  • экран монитора должен находиться на уровне глаз;

  • оптимальное расстояние глаз до плоскости экрана монитора должно составлять 60–70 см, допустимое – не менее 55 см;

  • прямой солнечный луч не должен попадать на экран монитора;

  • окно должно быть расположено слева или спереди по отношению к сидящему за столом;

  • занавеси не должны пропускать естественный свет, полностью закрывать оконные проемы и не должны иметь черный цвет;

  • должны быть использованы дополнительные источники рассеянного света, расположенные таким образом, чтобы экран монитора находился в зоне защитного угла светильника, а его проекция не приходилась на экран монитора;

  • работающий за монитором не должен видеть отражения светильников на экране ПК.

Соблюдение рационального режима при работе с ПК, установленного с учетом психофизиологической напряженности рабочего дня, динамики функционального состояния систем организма и работоспособности дает возможность безопасного и здорового труда.

ЗДОРОВЬЕ СТУДЕНТОВ



doctorhelp.ru/info/2806.html
Современные условия жизни предъявляют повышенные требования к здоровью и интеллектуальным возможностям молодежи. В условиях научно-технической революции социальная значимость человека определяется образованием, профессиональной квалификацией и состоянием здоровья.

Будущие специалисты должны обладать высокой профессиональной квалификацией, быть здоровыми, физически выносливыми, иметь высокую работоспособность. Студенты – особая производственно-профессиональная группа определенного возраста со специфическими условиями труда и жизни. Это единственная категория организованного населения, где возрастные границы чрезвычайно узкие: основная масса в возрасте 17–27 лет. У студентов младшего возраста еще полностью не завершено физическое развитие. У 25% юношей и 10% девушек в возрасте 18 лет не завершен рост тела; нарастание массы тела и мышечной силы у большинства завершается к 19–20 годам. Многие студенты живут в общежитии в отрыве от семьи, что заставляет их перестраивать стереотип жизни. Еще большие усилия требуются от сельской молодежи, которая не только изменяет режим, но и все условия деятельности и обстановку жизни.

Производственная жизнь студентов отличается от работы промышленных рабочих и служащих. Кроме занятий в институте (аудиторная работа), они выполняют значительную работу дома (внеаудиторная работа). Производственная работа также имеет свои особенности; два раза в год в течение зачетных и экзаменационных сессий умственная нагрузка резко возрастает, возникает выраженное стрессовое состояние. Деятельность студентов более разнообразна, чем у рабочих. Это и умственный труд с книгами и пособиями, работа с аппаратурой в лабораториях, производственная практика. Включение в работу обычно происходит в течение первых нескольких месяцев учебы в вузе. Студенту необходимо адаптироваться к новым условиям обучения и успешно выполнять весь объем учебной и общественно-производственной работы.

С точки зрения адаптации к новым условиям производственная жизнь студентов проходит 3 этапа. Первый этап включает I, II курсы. Он наиболее трудный, так как I курсу у многих предшествует сдача выпускных экзаменов в школе, все студенты сдавали вступительные экзамены, часто без летнего отдыха. Второй этап – период полной адаптации к новым условиям, когда показатели успеваемости наиболее высоки и стабильны. Это III курс. На старших курсах нагрузка возрастает в связи с присоединением новых факторов – созданием семьи, необходимостью совмещать работу с учебой, участием в студенческих научных кружках, большой общественной работой и т.д. Заболеваемость студентов в значительной мере отражает влияние производственной деятельности и условий жизни на организм…

У современных студентов на первое место выходят функциональные заболевания нервной системы, кариес зубов, хронические воспалительные заболевания ЛОР-органов, миопия, гипертоническая болезнь, заболевания органов пищеварения.

Большинство этих заболеваний возникает в школе, что связано прежде всего с резкой перегрузкой школьных программ. Из года в год увеличивается число абитуриентов с теми или иными нарушениями здоровья (от 17 до 30%).

За весь период обучения студентов различных институтов отмечались функциональные нарушения нервной системы на различных курсах (неврастенические, астеновегетативные синдромы, вегетодисфункции и вегетоневрозы) в 31–56% случаев. Частота заболеваний у девушек и юношей примерно одинакова. У большинства студентов отмечались нестойкие поражения, мало отражающиеся на состоянии здоровья. Невротические жалобы уменьшались после отдыха или амбулаторного лечения. Наиболее высокий процент этих заболеваний регистрировался у студентов I–ІІ курсов и у старшеклассников. На III курсе заболеваемость была самой низкой. У 80% студентов отмечался кариес зубов. Хронические воспалительные заболевания ЛОР-органов не превышали средних показателей у населения в целом. К концу обучения заболеваемость снижалась в результате тонзиллэктомий.

Настораживают высокий процент близорукости среди студентов (в среднем более 30) и нарастание числа студентов с гипертензией и гипертонической болезнью. Гипертоническое состояние отмечалось у 12-19% студентов, что отражало адаптацию студентов к производственной деятельности.

У юношей гипертензия регистрировалась в 2,5 раза чаще, чем у девушек. К последнему курсу заболеваемость не увеличивалась, но у 60% студентов с гипертоническим состоянием отмечалось изменение глазного дна, что указывает на развитие стойкой гипертонической болезни. Заболевания органов пищеварения имели выраженную тенденцию к нарастанию от курса к курсу. Обычно эти заболевания имели легкую форму, жалобы и объективные изменения быстро исчезали при нормализации питания.

Студенты выполняют аудиторную и внеаудиторную работу. При изучении продолжительности домашних занятий оказалось, что у большинства студентов рабочий день составляет 10–12 ч, а с учетом затрат времени на переезды еще больше. Соответственно уменьшается продолжительность ночного сна. Следовательно, у студентов нарушен режим дня, меньше времени остается для отдыха. Это сказывается и на успешности обучения. Наибольшее число студентов, не подготовленных к занятиям (до 30%), отмечается на 1 курсе как медицинских, так и технических вузов. На I курсе идет процесс адаптации, и не все студенты успешно справляются с учебной нагрузкой. На старших курсах процент не подготовленных к занятиям студентов колеблется от 10 до 16. Неудовлетворительные оценки чаще получают студенты, которые готовятся к экзаменам 2–3 дня вместо отведенных 7–8 дней и по 2–3 ч в день вместо положенных 6–7 часов. 70% студентов, которые готовятся к экзаменам положенное время, получают отличные оценки. В 4 раза больше неудовлетворительных оценок на экзаменах у студентов, сдававших зачеты и контрольные работы с отставанием от учебного плана. 70% студентов, имеющих по текущей успеваемости «удовлетворительно», получают ту же оценку на экзамене. Эти сведения говорят о том, что успешность обучения прямо зависит от качества и времени подготовки к занятиям. Экзаменационная сессия – особый период производственной работы студентов, время больших учебных нагрузок и стрессовых состояний.

Традиционный устный экзамен в вузах остается причиной волнений и беспокойства у большинства студентов. Наибольшие вегетативные сдвиги отмечались непосредственно перед экзаменом и во время него. Учащение пульса регистрировалось у 87% студентов, у некоторых пульс достигал 120 в минуту. Отмечали также учащенное дыхание и повышение артериального давления. У половины студентов повышалось как систолическое, так и диастолическое артериальное давление. В день экзамена происходят биохимические сдвиги. В крови несколько повышается уровень сахара, нарастает число лейкоцитов, увеличивается выделение катехоламинов с мочой. Среди функциональных изменений указывают на ускорение вестибулярной, моторной, оптической хронаксии. Все эти изменения говорят о напряжении симпатико-адреналовой системы, связанном со стрессовой ситуацией на экзамене. Эти изменения исчезали только через 15–24 часов после экзамена.

ЕРГОНОМІЧНЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

За книгою: Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 380 с.

buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/ Itemid,99999999/catid,141/id,4570
В організації розумової праці важливе місце посідає ергономічне та соціальне забезпечення. Ергономіка – галузь науки, що вивчає поводження людини в її трудовій діяльності (рухи, затрати енергії, продуктивність праці, анатомічні, фізіологічні та психологічні зміни працівника) під впливом зовнішніх факторів. Як один із напрямків гігієни праці, ергономіка виникла у другій половині ХІХ століття. Однак, популярності вона набула в ХХ сторіччі, оскільки формула «гарна ергономіка – гарна економіка» стала очевидною завдяки конкретним цифрам, отриманим у результаті наукових досліджень:


  • кваліфіковане, науково грамотне забезпечення ергономічних вимог підвищує продуктивність праці на 100%;

  • добре освітлення робочого місця збільшує продуктивність на 20%;

  • зниження шуму до гігієнічних норм підвищує продуктивність праці на 40–50%, а продумане застосування музики – на 12–14%;

  • оптимальний колір фарбування приміщень підвищує продуктивність праці на 25% і знижує непродуктивні втрати робочого часу на 32%.

Оскільки рівень автоматизації розумової праці швидко зростає, її ергономіку можна визначати як систему зв’язку працівника, зайнятого розумовою працею з технічними засобами і суміжними службами, яка має на меті підвищення продуктивності праці, забезпечення збереження фізичного та психологічного здоров’я.

Відповідно до умов діяльності працівників можна виокремити такі об’єкти ергономіки робочого місця:



  • офісне приміщення;

  • офісні меблі;

  • організаційна техніка;

  • відпочинок працівників.

Існує низка вимог до офісного приміщення, що диктуються санітарними та ергономічними нормами. Відповідно до них офісна площа на одне робоче місце має бути близько 6 м2, а об’єм – не менш як 20 м3. Зазначеними нормами передбачено наявність природного і штучного освітлення. При цьому робоче місце потрібно розташовувати так, щоб максимально використовувати природне освітлення – перед вікном чи ліворуч від вікна. Оптимальним орієнтиром є вікна, що виходять на північ чи північний схід. Рекомендовано використовувати жалюзі чи штори на вікнах для захисту від прямого світла. Світло має бути яскравим (300–500 люкс), але розсіяним. Формуючи схему розміщення засобів штучного освітлення, варто враховувати ступінь їхнього використання (загального і локального) та рівномірність розподілу зазначених засобів.

Для створення комфортних умов праці потрібно привести до відповідних норм показники мікроклімату: температуру, вологість приміщення та вентиляцію. Так, оптимальними температурними показниками є 22–24° С взимку і 23–25° С влітку, при цьому різниця температур рівня підлоги та голови працюючого не повинна перевищувати 3° С. Відносна вологість приміщення має становити 40–60%. Важливою умовою є відсутність протягів (швидкість руху повітря має бути менш як 0,1 м/с). Водночас до приміщення має надходити свіже повітря завдяки природній чи штучній системі його подачі. У приміщенні щоденно має проводитися вологе прибирання.

Важливим моментом є забезпечення відповідного звукового фону. Як відомо, шум спричиняє напруженість, перешкоджає зосередженості, викликає передчасну втому, а отже, знижує працездатність. Звукоізолювання приміщень забезпечується використанням відповідних звукопоглинальних матеріалів під час будівництва приміщень (пінопласт, повсть тощо), встановленням звукоізолювальних дверей у кабінетах, використанням склопакетів при обладнанні віконних отворів.

Не останню роль у створенні емоційного стану працівника відіграє колір приміщення. Адже колір відчутно впливає на людину. Наприклад, такі кольори, як червоний, помаранчовий, жовтий (у насиченому відтінку), збуджують психіку, викликаючи розширення зіниць, прискорення пульсу і врешті-решт загальну втому, тоді як блакитний, синій, зелений – заспокоюють і зменшують втомленість очей. Фахівці рекомендують використовувати:



  • під час розумової роботи, що потребує постійного зосередження чи одноманітних дій, кольори холодних відтінків – зеленого, синьо-зеленого;

  • під час розумової роботи, що періодично потребує інтенсивного розумового навантаження, кольори теплих відтінків.

Таблиця 4.1. Сприйняття основних кольорів




Колір

Відчуття

простору

Здатність привертати увагу

Жовтий

Тепло

Віддаляє

Велика (не втомлює)

Помаранчовий

– » –

Наближає

Велика

Рожевий

– » –

– » –

Ледь помітна

Червоний

Спека

– » –

Дуже велика (втомлює)

Коричневий

Тепло

– » –

Середня (втомлює)

Сірий

Прохолода

Віддаляє

Невелика (не втомлює)

Блакитний

Холод

– » –

Те саме

Зелений

Прохолода

– » –

Невелика (не втомлює за будь-яких умов)

Фіолетовий

Свіжість

Наближає

Ледь помітна

Загальною рекомендацією щодо вибору насиченості кольорів є найменша їхня інтенсивність, оскільки яскраві кольори відволікають від роботи. Стелю традиційно рекомендують фарбувати білим кольором, який створює оптичний ефект збільшення висоти приміщення, а підлогу – нейтральним сірим чи червонувато-жовтогарячим. Кімнати, зорієнтовані на північ, слід фарбувати в теплі кольори, а на південь – у холодні. Зауважимо, що добором кольорів у приміщенні можна змінити його пропорції. Так, жовтий, сірий, блакитний і зелені кольори створюють враження віддаленості простору, а жовтий, червоний, коричневий, фіолетовий – його наближення (табл. 4.1).

Досягнення оптимальної кольорової гами вельми важливе для повноцінного функціонування ока, яке безпосередньо взаємозв’язане з діяльністю нервової системи.

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями. Насамперед ідеться про столи і стільці. Адже специфіка розумової роботи потребує переважно сидячого положення. Тому, якщо ці знаряддя розумової праці незручні, людині загрожують сутулість, деформація хребта, травми міжхребцевих дисків; передавлювання судин призводить до перевантаження серця; постійне напруження зору викликає його погіршення. Статистика свідчить, що проблеми зі здоров’ям у працівників, які виконують роботу сидячи, мають загальний характер. Сучасна ергономіка виробила низку вимог до зазначених складових офісного умеблювання.

Основний параметр, що впливає на зручність роботи, – висота столу. Оптимальне її значення – 72,5 см. Найкращим варіантом є стіл з функцією можливого регулювання. Стіл також повинен мати достатній внутрішній об’єм. Для цього ширина його має бути не менш ніж 70 см, а висота простору під столом – не менше 60 см. Щоб забезпечувалася стійкість столу, він має бути важким.

Площа столу безпосередньо пов’язана з поняттям робочого простору. Середня зона охоплення рук людини становить 35–45 см. Близькій зоні відповідає область, яку може охопити рука з притуленим до тулуба ліктем, далекій зоні – область випрямленої руки.

Стілець чи крісло повинні забезпечувати фізіологічно раціональну позу. Такій вимозі відповідають стільці чи крісла, що мають підлокітники, здатні обертатися та мають регулятор висоти, кута нахилу спинки й відстані спинки від краю сидіння. Конкретні параметри визначаються так:


  • розмір сидіння – не менш як 40 х 40 см;

  • кут нахилу – від 15 до 5° (назад);

  • висота сидіння – 40–55 см;

  • довжина підлокітників – не менш як 25 см;

  • ширина підлокітників – 5–7 см;

  • висота підлокітників до сидіння – 22–28 см,

  • відстань між підлокітниками – 50 см.

Важливим є добір крісла чи стільця відповідно до маси користувача.

Науково-технічний прогрес змінив розумову працю. Нині в кабінетах багато ксерокопіювальної, телефаксної, телефонної, комп’ютерної техніки, що також є об’єктом ергономіки. Встановлюючи комп’ютерну техніку, основні вимоги висувають до монітора, клавіатури та графічного маніпулятора.

Монітор слід розташувати на столі так, щоб зображення було чітким, без світлових плям. Щоб запобігти перевтомі шиї, монітор розміщують нижче рівня очей, причому рекомендований кут огляду монітора становить від 0 до 60º. Відстань до монітора залежить від його діагоналі. Так, для моніторів із діагоналлю екрана 14–15 дюймів ця відстань має бути не менш ніж 80 см; 17 дюймів – від 1 до 1,5 м. Щоб досягти найбільшої безпеки роботи, потрібно стосовно висоти монітора користуватися стандартами безпеки ТСО 92, ТСО 95, ТСО 99.

Клавіатура має бути зручною, а тому, по змозі, не прямою за формою каркаса. Найбільш ергономічною сьогодні є багаторівнева модель із клавішами, розверненими від користувача. Клавіатура має розташовуватися на відстані 10–15 см від краю поверхні столу. Глибина постановки клавіатури має забезпечувати паралельне столу розміщення ліктів, а отже, прямий кут передпліччя зі столом. Маніпулятор добирається під розмір долоні.

Щоб запобігти перевантаженню робочої зони працівника, іншу організаційну техніку розташовують, як правило, на окремих столах.

Важливим елементом культури офісної праці є спеціальний одяг користувачів інформаційної техніки. Рекомендовано до використання одяг із натуральних тканин, щоб запобігти статичній електризації. Небажаний дуже світлий і блискучий одяг, оскільки він втомлює очі. Форма, крій і колір одягу мають відповідати його діловому призначенню.

Важливим фактором збереження здоров’я та працездатності є відпочинок: поточний, обідня перерва тощо. Поточний відпочинок переважно проходить на робочому місці. З огляду на особливості розумової праці рекомендується комбінувати комплекси фізичних вправ для очей і шиї (які виконують просто у виробничому приміщенні) з легкими фізичними вправами для інших частин тіла.

Для проведення обідньої перерви слід відвести окреме приміщення. Його інтер’єр має бути заспокійливим, рекомендується розміщення квітів та картин, використання функціональної музики тощо.

Потрібно щодня по 30 хвилин фізичної активності: поїхати на роботу велосипедом, прогулятися в обідню перерву, попрацювати на городі, отримати "порції руху" хоча б у робочому кабінеті.
Гімнастика для очей

Сидячи на стільці, заплющити очі, розслабити м’язи обличчя, відкинутись на спинку стільця, опустити руки (10–15 с).

Із заплющеними очима легко масажувати надбрівні дуги та нижню частину області зіниць в напрямку від носа до виска (20–30 с). Після цього посидіти із заплющеними очима ще 10–15 с.

Розплющити очі й подивитись удалечінь перед собою (2–3 с). Перевести погляд на кінчик носа (3–5 с). Повторити 6–8 разів.
Трохи розслабтеся!

Прийміть позу «сплячого кучера»: голову нахиліть до грудей, руки складіть на колінах, очі заплющіть, розслабтесь. Лишайтесь у такому положенні кілька хвилин, навіть задрімайте. Це гарно відновлює працездатність.
Розумова праця передусім є колективною, і щоб забезпечити оптимальні умови роботи групи людей, потрібно створити відповідний соціальний мікроклімат – атмосферу взаємоповаги, свідомого підпорядкування поведінки кожного відповідним суспільним моральним нормам, готовності до співпраці на всіх рівнях. Основну роль у забезпеченні цього відіграє керівник підрозділу. Він має створити в колективі атмосферу відкритості, здорової критики, доброзичливості, творчого зростання. Щоб досягти злагоди, керівник повинен у всьому бути прикладом для підлеглих, чітко виконувати покладені на нього функції, суворо дотримуватися принципу субординації, правових і моральних норм поведінки.

Керівник служби має розробляти й удосконалювати систему мотиваційних заходів, спрямованих на встановлення психологічної рівноваги в колективі та морального задоволення результатами праці.

Формування мотиваційного середовища передбачає:


  • Надання керівнику реальної можливості формувати й використовувати систему стимулів і заохочень щодо підлеглих. Важливим є спонукання до пошуку оптимальних моделей діяльності самого керівника підрозділу з боку керівництва установи, організації, підприємства.

  • Урівноваження колективних та індивідуальних мотиваційних чинників. Цінним підготовчим заходом до цього може стати розробка об’єктивної методики та критеріїв оцінювання роботи та особистого внеску кожного працівника підрозділу.

  • Використання керівником підрозділу всіх важелів економічного, організаційного та морально-психологічного впливу на своїх підлеглих. При цьому рекомендується поряд із прямими матеріальними заходами вдаватись і до непрямих, як-от надання можливості безкоштовно здобути вищу освіту, другу спеціальність чи необхідні для виконання професійних обов’язків додаткові знання.

  • Працівники підрозділу мають відчувати свій колективний та індивідуальний внесок у спільну справу. Цьому, безумовно, сприятиме їх залучення до підготовки остаточної управлінської інформації, наприклад до аналітичних робіт.

  • Якомога ширше застосування матеріального стимулювання керівників служб у формі позик, премій, грошових винагород тощо.

Розробляючи заходи з налагодження соціального мікроклімату, варто зважати на те, що чимало розумових працівників – жінки. Отже, потрібна відповідна організація соціального забезпечення загалом і обслуговування зокрема: благоустрій, харчування, санітарія та гігієна тощо.

Поєднанням усіх зазначених заходів досягається синергетичний ефект.


ОСНОВНЫЕ УСЛОВИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ ТРУДОСПОСОБНОСТИ



newme.biz/samoorganizaciya/osnovnye-usloviya-effektivnoj-trudosposobnosti
Для поддержания работоспособности и жизненного тонуса следует в течение каждого шестичасового цикла один час использовать на восстановление – перерыв на отдых (в течение рабочего дня делать от 4 до 6 гимнастических пауз, проходить в день не менее 7 км); релаксацию – психическое расслабление и переключение эмоций; катарсис – нравственное очищение.

Важно придерживаться основ гигиены, способствующих нормальному функционированию человеческого организма. Это касается гигиены труда, гигиены общения и личностной гигиены.

Поскольку труд всегда связан с напряжением сил человека, важно не допускать переутомления, именно оно чаще всего разрушает человеческое здоровье. Поэтому нужно соблюдать нормы и правила организации рабочего места, обеспечивать нормальный психологический климат.

Важной является организация рабочего пространства в кабинете. В нем можно выделить зоны личной работы, коллегиальной деятельности, дружеского общения.

В зоне личной работы необходимо позаботиться об оптимальных параметрах рабочего стола, удобной конструкции кресла, правильном освещении площади рабочего стола, рациональном расположение телефонов, современном организационно-техническом оборудовании. Рабочее место должно быть хорошо освещено.

Зону коллегиальной деятельности оборудуют с учетом требований организации работы руководителя с людьми. В ней можно иметь «коллегиальный» стол и удобные стулья для проведения совещаний, карандаши, ручки, листы чистой бумаги, графин с водой, стаканы. Если во время совещаний используют техническую аппаратуру, то ее следует соответственно расставить и предварительно проверить.

Зона дружеского общения своим оформлением должна создавать неофициальное настроение. Поэтому в ней желательно иметь удобные кресла, журнальный стол, прохладительные напитки. Располагать ее желательно на расстоянии от двух других рабочих зон.

Нормальная продолжительность рабочего времени – 40 часов в неделю. На режим труда и отдыха служащих влияет степень нервно-эмоционального напряжения, санитарно-гигиенические условия и т.д. Поскольку наибольшая работоспособность наблюдается с 9 до 12 и с 14 до 16 часов, то именно на этот период рекомендуется планировать выполнение наиболее трудоемких видов работ.

Для предотвращения переутомления необходимо установить регламентированные перерывы для отдыха, которые являются более эффективными, чем перерывы, возникающие в процессе работы.

Для работника умственной сферы эффективен такой режим: через 2:00 с начала работы – десятиминутный перерыв; во второй половине дня через каждый час работы – 5–8-минутный перерыв.

Перерывы в процессе рабочего дня делятся на: перерыв на отдых и перерыв на личные нужды. Время обеденного перерыва, который определяется правилами внутреннего трудового распорядка, не включается в рабочее время, предоставляется для отдыха и питания и используется по своему усмотрению. Это время, как правило, должно предоставляться через 4 часа после начала работы.

Катерина ПАНЬО, Тарас ПАНЬО

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка