Навчальний посібник для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів та



Сторінка11/12
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.47 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Фармація в Канаді

Канадський закон охорони здоров’я та його основні положення є національними за своїм масштабом, а фінансування служб охорони здоров’я, згідно цього закону , розподіляється національним урядом для кожної з 10 провінцій та 3 територій.

В Канаді існує 9 університетів, в яких можна отримати ступінь бакалавра фармації. Програма навчання в них розрахована на 4 роки , після чого ще мінімум один рік є необхідним для підготовки перед початком роботи в аптеці. Крім того, випускники проходять інтернатуру на протязі 6 місяців. Після завершення інтернатури та отримання диплома здають письмовий екзамен в національну екзаменаційну раду Канади. Таким чином, повний курс навчання складає приблизно 5,5 роки. Для того, щоб працювати в сфері суспільної фармації Канади, продовження навчання після отримання ступеню бакалавра необов’язково .

Аптеки, що входять в склад аптечних мереж, складають вцілому 57% канадських аптек. По аналогії з США, в Канаді роль мереж в роздрібній торгівлі постійно збільшується. Ці країни більш орієнтовані на споживача , тому в Канаді до 13% лікарських засобів реалізується відділами продуктових магазинів.

Кожна аптека відпускає понад 130 призначень на день. При збільшенні зайнятості канадських фармацевтів зростає в аптеках роль техніків. Кожна аптека має в середньому 4 техніка. Техніки можуть виконувати усі функції, пов’язані з продажем лікарських засобів, окрім прямих контактів з лікарями, відповідальності за облік взаємодії ліків між собою та попередження побічної дії ( ці функції залишаються за фармацевтом). В сфері охорони здоров’я відсутні будь які спеціальні закони, що регламентують функції техніків, відсутнє також і обов’язкове навчання для техніків, які працюють в суспільних закладах.

В останній час значний вплив на фармацевтичну практику здійснили відправка ліків поштою, Інтернет-фармація , електронне призначення ліків та переведення ліків з рецептурного в безрецептурний статус. Провінціями було складено Національний 3-ступінчатий перелік ліків, за яким усі лікарські засоби, які повинні реалізовувати лише аптечні заклади, поділяють на:



  1. Рецептурні.

  2. Лікарські засоби для продажу лише в аптеках без права на вибір пацієнта.

  3. Лікарські засоби для продажу лише в аптеках з правом на вибір пацієнта.

Фармація Великобританії

У Великобританії діє закон про Державну службу охорони здоров’я, що являє собою безкоштовне лікарняне, позалікарняне медичне та лікарське обслуговування. Згідно цьому закону, усі лікувальні заклади перейшли у власність держави, але аптеки та підприємства, що займаються виготовленням лікарських засобів, предметів догляду за хворими та інших товарів медичного призначення, а також оптові фармацевтичні підприємства залишились приватними. Систему охорони здоров’я Великобританії очолює Національна Служба Охорони Здоров’я (NHS), яка фінансується головним чином за рахунок централізованого урядового податкового обкладення та частково системою національного страхування (NI). В діяльності NHS приймають участь також володарі аптек на договірній основі.

По суті NHS є регулюючою системою , яка гарантує доступність сфери охорони здоров’я всьому населенню. Вона є безкоштовною за винятком деяких аспектів: стоматологічного, офтальмологічного обслуговування та довготривалого догляду за людьми похилого віку. Групи населення, такі як діти, люди похилого віку та інші пільгові категорії, звільнюються від оплати рецептів. Таким чином, приблизно 80% рецептів в Британії є безкоштовними. Вартість рецептурних лікарських засобів , що внесені в перелік, являє приблизно 10% витрат NHS. Вартість ліків складає невеликий відсоток витрат також і для населення країни, тому що середня вартість препаратів , яка складає 6,1 фунтів стерлінгів, більшістю населення не вважається високою.

Національній службі охорони здоров’я підпорядковуються регіональні управління охорони здоров’я, в склад яких входять фармацевтичні підрозділи, головою яких є фармацевт. В функції підрозділу входить загальне керівництво фармацевтичною службою, місцевим виготовленням лікарських засобів, контроль якості лікарських засобів, розподіл кадрів, координація діяльності різних аптек та зв'язок з органами охорони здоров’я.

Усі аптеки та усі фармацевти повинні бути зареєстровані в фармацевтичній спілці Великобританії. Відповідно закону, в функції спілки входить перевірка дотримання фармацевтичних законів та положень фармації, перевірка належної якості лікарських засобів. Для цього в спілці є інспектора, які й здійснюють перевірку аптек.

В Великобританії нараховується 5 типів аптек:

1) індивідуальні, приватні;

2)аптеки, які належать невеликим приватним фармацевтичним компаніям;

3) фірмові, що належать приватній великій компанії;

4) аптеки кооперативних спілок;

5) аптеки при лікарнях.

Перераховані перші 4 типи відносяться к роздрібним аптекам. Більшість англійських аптек – дрібні. 25% аптек являють собою власність великих компаній, тобто складають аптечну мережу.

Чимало власників приватних аптек належать к фармацевтичним франчайзингам, таким як «Юніхем», «Вантаж». Найбільш крупні (фірмові чи кооперативних спілок) розміщуються в великих містах і промислових центрах. Аптеки розміщенні по країні не рівномірно, хоча поміж аптек не існує значних регіональних відмінностей. Кожна аптека обслуговує за день в середньому 500 пацієнтів та відпускає лікарські засоби приблизно за 200 рецептами. Приблизно 80% загального товарообігу аптеки складають рецептурні та безрецептурні препарати.

Аптеки при лікарнях в Великобританії відкриті в найбільш великих лікарнях району, вони обслуговують і менші за розмірами лікарні. Лікарні поділяються на декілька груп, для кожної окремої групи була введена посада групового фармацевта. В його обов’язки входить: організація фармацевтичного обслуговування усіх лікарень у групі, укомплектування штату фармацевтів, координація забезпечення лікарень, консультації з питань виготовлення ліків та їх централізованого збереження.

В Великобританії діє електронна система, за якою реєструються рецепти та дати видачі ліків кожному пацієнту в так званих картках. В окремих колонках картки помічається інтервал прийому лікарських засобів, шляхи його введення, дозування, дата початку курсу лікування. Фармацевт кожний день перевіряє відповідність наданих лікарських засобів та рецептів.

Як і в США, в лікарнях Великобританії діє система розподілу лікарських засобів в однодозових упаковках.

В Великобританії відповідальність за підготовку фармацевтичних кадрів та їх реєстрацію по закону несе Фармацевтична спілка. Після 4-х річного навчання в фармацевтичній школі, студенти повинні пройти один рік практичного навчання в аптеці, та успішно склавши екзамен , отримати кваліфікацію фармацевта.

В аптеках країни 35% фармацевтів являються власниками, а 65% працюють за наймом.

В Великобританії фармацевти не мають монополії на розповсюдження ліків, які можуть відпускатися також лікарями або аптеками лікарень. Приблизно 12% загальної кількості лікарів займаються продажем лікарських засобів. Існують також інші джерела продажу лікарських засобів: інтернет-аптеки, торгівельні заклади (супермаркети, бакалійні магазини, заправні станції), які можуть продавати лікарські засоби з переліку продукції для загального продажу.

В Великобританії усі аптеки, окрім продажу ліків, надають населенню широкий спектр додаткових медичних послуг, таких як усна та письмова інформація, догляд за хворими вдома. Фармацевти також надають допомогу практикуючим лікарям під час призначення ліків. Вони проводять повторний огляд с наступним призначенням ліків, розробкою індивідуальних рецептур та рекомендацій для пацієнтів.



Фармація в Скандинавських державах

В Данії, Норвегії, Швеції лікарняна допомога населенню надається через обов’язкову для всього населення систему державного соціального страхування.



Данія

Система охорони здоров’я Данії складається з 2-х секторів – головного та допоміжного. Головний сектор частково фінансується державою, частково- пацієнтами і включає послуги практикуючих лікарів та фармацевтів. Допоміжний сектор, що включає в себе лікарні, фінансується лише державою.

В Данії хворий, що отримує ліки за страховим рецептом в аптеці, повністю оплачує його вартість. Страхова каса повертає йому 75% вартості лікарського засобу лише в тому випадку, якщо цей лікарський засіб включено до списку життєво необхідних препаратів чи він використовується при лікуванні хронічних захворювань.

Управління службою охорони здоров’я Данії покладено на Державне управління охорони здоров’я, що підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. В управлінні мається аптечний відділ, головою якого є фармацевт. Відділ затверджує планування аптек, перелік обов’язкового обладнання, регламентує кількість аптек, їх розміщення та асортимент аптечних товарів. В країні діє єдиний прейскурант на лікарські засоби. Згідно чинного законодавства, в країні відсутня централізована аптечна мережа, усі аптеки повинні бути незалежними. Володіти та управляти аптеками в Данії (а також в Норвегії і Швеції) може лише людина з вищою фармацевтичною освітою та визначеним стажем практичної роботи в аптеці. В цих країнах усі лікарські засоби за невеликим винятком продаються лише в аптеках або їх філіях, асортимент товарів в аптеках регламентується.

В Данії згідно законодавства усі безрецептурні лікарські засоби повинні також продаватися в аптеках, 63% проданих препаратів являють собою рецептурні препарати.

Завдяки суворим інструкціям , фармацевти Данії не можуть безпосередньо відкривати нові аптеки, вони повинні купляти вже діючі аптеки. Але для того, щоб стати власником, людина повинна пройти через існуючу систему відбору відповідним органом охорони здоров’я.75% практикуючих фармацевтів в Данії працюють за наймом.

Поширення діяльності аптек потребує також найму у свій штат працівників- техніків, які повинні закінчити вищу школу і отримати 3-х річну післядипломну освіту. Хоча в Данії техніки можуть відпускати лікарські засоби без контролю фармацевта, фармацевт повинен знаходитися в цей час в аптеці.

Усі аптеки та фармацевти повинні бути зареєстровані в Асоціації Датських Аптекарів. Асоціація має Центральний Аптечний Фонд, в який усі аптеки вносять деяку суму, що є визначеною в залежності від товарообігу та інших факторів. Заробітна платня фармацевтичному персоналу виплачується з центрального аптечного фонду асоціації датських аптекарів.

В аптеках при лікарнях готуються ін’єкційні розчини в ампулах та склянках, мазі, супозиторії, пілюлі, здійснюється перевірка контролю якості виготовлених лікарських засобів та препаратів (більшість підлягає кількісному аналізу).

На відміну від деяких інших скандинавських країн, в Данії не дозволяється продаж лікарських засобів населенню з лікарняних аптек. Лікарі Данії також не мають права продавати лікарські засоби, хоча в країні діють 4 інтернет -аптеки. Не що давно в країні було прийнято нове законодавство, згідно якого супермаркети, заправні станції отримали дозвіл на продаж відібраного асортименту безрецептурних препаратів в невеликих упаковках.

В аптеках Данії надають додаткові медичні послуги:


  • зменшення маси тіла (в групах чи індивідуально);

  • звільнення від тютюнової залежності (в групах чи індивідуально) ;

  • вимір кров’яного тиску та проведення консультацій;

  • вимір складу цукру в крові та проведення консультацій;

  • фармацевтична допомога діабетикам II типу.

Норвегія

В Норвегії управління охороною здоров’я здійснює Директорат Охорони Здоров’я Міністерства Соціальних Справ. Фармацевтична контора директорату охорони здоров’я займається підготовкою законодавства з аптечної справи , розробкою фармакопеї , розполягає питаннями підготовки фармацевтичних кадрів, проводить контроль за рекламою, дозволяє чи забороняє закупку тих чи інших імпортних лікарських засобів.

Найбільш впливовою фармацевтичною організацією являє собою Асоціація Фармацевтів Норвегії. В її задачі входять питання підвищення кваліфікації технічного персоналу, розробка інструкцій з упаковці та оформлення препаратів, затвердження прейскурантів та цін на фармацевтичну продукцію, контроль якості лікарських засобів в своїх лабораторіях.

Аптеки Норвегії, як і Датські, являють собою приватні підприємства, що знаходяться під контролем держави. В Норвегії існують аптеки та філії аптек. У філіях виробничого відділу немає, відпускаються лише готові лікарські засоби. В Норвегії існує 2 лікарняні аптеки при великих лікарнях, при невеличких лікарнях вважається нераціональним створювати власну аптеку, вони отримують лікарські засоби від роздрібних аптек, що знаходяться неподалік від них. В Норвезьких лікарнях забороняється готувати лікарські засоби.

В Норвегії хворому повертається через каси страхових компаній 75% вартості деяких лікарських засобів, що використовуються при лікуванні хвороб, що внесенні до спеціального списку хвороб. Повністю повертаються кошти за лікарські засоби, що використовуються для лікування злоякісної анемії, астми, раку грудей, діабету, епілепсії, глаукоми, туберкульозу та деяких інших хронічних хвороб.

В Норвегії курс підготовки фармацевтів розраховано на 4,5 роки. По закінченні 3-го року навчання студенти отримують проміжні звання фармацевта та мають право готувати лікарські засоби в аптеках, але їм забороняється володіти чи управляти аптеками. Ці права отримують фармацевти , що пройшли повний курс навчання.



Швеція

В Швеції центральним органом , направляючим та контролюючим медичну та фармацевтичну діяльність в системі соціального страхування є Національне Управління з Охорони Здоров’я та соціального забезпечення.

Координує фармацевтичну діяльність Національна корпорація шведських аптек. Вона займається забезпеченням країни достатнім запасом лікарських засобів, розміщенням аптечних закладів, ціноутворенням на лікарські засоби, забезпеченням інформації про лікарські засоби та обліком їх вживання.

В Швеції усі аптеки належать Національній корпорації шведських аптек. Як і в інших Скандинавських країнах , шведські аптечні заклади мають монопольне право на продаж усіх лікарських засобів. В аптеках продаються не лише лікарські засоби, а й предмети санітарії, предмети особистої гігієни та навіть хімічні речовини. В Швеції 80% лікарських засобів відпускаються лише за рецептом.

Аптека при лікарні в Швеції являє собою самостійну аптеку або філію найближчої роздрібної аптеки. Виготовлення ліків в лікарняних аптеках проходить в асептичних кімнатах.

В Шведських лікарнях лікарі звичайно не виписують рецепти, а дають усні вказівки, які записує медична сестра. Медична сестра виписує вимоги в 2-х екземплярах(1-й для історії хвороби, 2-й для аптеки).

В Швеції хворі при лікуванні 23 видів захворювань безкоштовно забезпечуються лікарськими засобами. Також безкоштовно відпускаються по страховим рецептам ліки для дітей.

В Швеції для отримання вищої спеціальної освіти розраховано термін 4 роки. Підготовка рецептара зі середньою освітою потребує дворічного практикуму в аптеці та одного року теоретичної підготовки на фармацевтичному факультеті.



Фармація в Австралії

Система охорони здоров’я в Австралії базується на прикладах Британської та Американської систем. Федеральний уряд несе відповідальність за фінансування медичних послуг, що надаються людям похилого віку за містом іх проживання, фінансування дотацій на фармацевтичні послуги, а також за фінансування управління системою охорони здоров’я та діяльності у сфері дослідження. Федерацією фінансується 2 програми ( «Медика» та «PBS»), які разом субсидують медичне обслуговування усіх австралійців, а також субсидують значну частину рецептурних препаратів, що відпускаються аптеками.

Медика – це загальна система медичного страхування, що фінансується державою за рахунок прибутку від загальнорічного податкового обкладення. Вона дозволяє усім австралійцям отримувати доступ до високоякісного медичного обслуговування. Федерація разом зі Штатами (6 штатів та 2 території) фінансує державні лікарні таким чином, щоб вони безкоштовно надавали допомогу пацієнтам.

Програма PBS призначена для забезпечення усіх австралійців необхідними ефективними рецептурними лікарськими засобами за доступними цінами. Звичайно пацієнти, які отримують ліки за допомогою PBS, сплачують приблизно 22 A$, а пенсіонери- 3.5 A$ за 1 препарат, а незадовго до кінця календарного року ліки PBS стають безкоштовними для пенсіонерів, а звичайні пацієнти сплачують 3.5 A$ за препарат до кінця року.

Приблизно 90% австралійських аптек є власністю кваліфікованих суспільних фармацевтів. За 1 робочий день однією аптекою обслуговується в середньому 180 пацієнтів, відпускається 128 найменувань рецептурних препаратів та здійснюється приблизно 60 продаж безрецептурних препаратів. В деяких віддалених регіонах, де не зовсім добре розвинена аптечна служба, практикуючі лікарі можуть отримувати дозвіл федерального уряду на продаж лікарських засобів.

Таким чином, в Австралії існує окрім аптек й інші джерела продажу лікарських засобів для населення. Окрім деяких практикуючих лікарів продажем ліків займаються 33 приватні аптеки при лікарнях, 95 аптек спілки взаємодопомоги та невелика кількість аптек замовлення ліків поштою.

Продаж включених до Переліку ліків ( рецептурних чи не рецептурних) здійснюється лише через аптеки. Лікарські засоби, що не війшли до цього Переліку, можуть продаватися в інших торгівельних закладах– супермаркетах, заправних станціях, магазинах здорового харчування.

Одночасно с продажем медикаментів , аптеки Австралії надають широкий спектр послуг, що включають :



  • контроль кров’яного тиску;

  • ведення записів про вакцинацію (наприклад проти грипу) ;

  • участь у програмах : проти діабету чи астми;

  • надання швидкої медичної допомоги при травмах чи пораненнях;

  • розповсюдження інформації та вивчення матеріалів стосовно сфери охорони здоров’я;

  • проведення консультацій щодо раціонального використання ліків.

Для отримання ліцензії, усі фармацевти проходять 4-х річну університетську підготовку та післядипломне навчання протягом одного року. В середньому на одну аптеку перепадає один асистент (технік) та 5 торгівельних чи інших працівників штату. Асистенти мають право під контролем фармацевта здійснювати канцелярську роботу по продажу ліків, для чого вони проходять спеціальну програму навчання.

Фармація в Японії

Лікарські засоби в Японії відпускаються з аптек та різноманітних аптечних магазинів. Приблизно 90% товарообігу аптек складають рецептурні лікарські засоби. Останні 10% приходяться на лікарські засоби, що відпускаються без рецепту, косметичні засоби та дієтичні добавки.

Для отримання держаної ліцензії фармацевта, претенденти повинні пройти іспити, які проводяться один раз на рік. До них допускаються лише кандидати , що пройшли курс фармації факультету Японського 4-х річного коледжу з базовим циклом навчання.

Усі фармацевти Японії ведуть звіт використання безрецептурних препаратів та рецептурних, ведуть звіт алергічних та інших побічних реакцій на лікарські засоби, а також, отримуючи необхідну інформацію про пацієнта з історії хвороби, для окремих пацієнтів розробляють систему безпечного використання ними лікарських препаратів. Частина витрат, необхідних для ведення цього звіту компенсується системою страхування здоров’я.

Довготривалий період в Японії більшість лікарів одночасно і призначали і розповсюджували медичні препарати. В останні роки швидко розповсюджується система чіткого розподілу функції між робітниками галузі охорони здоров’я, згідно якій медичним робітникам забороняється діяльність по розповсюдженню лікарських засобів. В наш час приблизно 50% пацієнтів дають перевагу отриманню ліків в аптеці, а не від лікарів чи медичних закладів. Завдяки цій новій системі на фармацевтів перепадає усе більша кількість послуг, що орієнтуються на пацієнта. Крім того, фармацевти повинні контролювати санітарний стан в усіх галузях. Кожна початкова чи середня школа для забезпечення потрібного стану навколишнього середовища повинна мати в штаті шкільного фармацевта, який слідкує за якістю води, повітря, освітлення, шуму та за іншими факторами навколишнього середовища у школі. Крім того, фармацевти доповідають учням о правилах використання ліків та про небезпеку при їх невірному використанні.

Фармація в Китаї

В 1988 році Китай розпочав реалізацію загальнодержавної науково-виробничої програми Факел, орієнтованої на розвиток наукоємких технологій. З метою розвитку біотехнологій та виробництва лікарських засобів. Фармацевтичні підприємства отримали значні пільги від держави. Звільнені від плати за аренду офісних та виробничих приміщень та податку на прибуток на протязі трьох років, крім того, підприємства на термін 10 років звільнилися від тамо жених платежів, як при ввозі необхідного обладнання так і при експорті готової продукції.

Одним з напрямів програми було створення зон розвитку високих технологій (чи технопарків). Їх основне призначення- стимулювання високотехнологічних підприємств та рух продукції на ринку, в тому числі і зовнішньому, заклик в країну закордонних інвестицій та передових технологій.

В 1999році в Китаї нараховувалося 6300 фармацевтичних компаній, маючих ліцензію на виготовлення лікарських засобів. Приблизно на тисячі з них розміщалось виробництво фармацевтичних субстанцій та допоміжних речовин, на інших відбувалось виготовлення готових лікарських засобів. З 1980 по 1999 роки було створено 1790 сукупних підприємств, в тому числі 20- з участю ведучих світових фармацевтичних компаній.

Сьогодні найбільшою популярністю у західних компаній користується Пекінський промисловий парк біоінженерії і фармації та Шанхайський парк високих технологій. Пекінський промисловий парк біоінженерії і фармації є найкрупнішим промисловим парком в Китаї, спеціалізується на медицині. Достатньо близько від нього розміщено більше ста університетів та дослідницьких центрів. В найближчі роки сюди планується перенести офіси приблизно 40 найкрупніших китайських фармацевтичних підприємств.

Сьогодні в Китаї виготовляється до 90% усіх субстанцій для світової фармацевтичної промисловості. Велика кількість наявної робочої сили, наявність сировини дає підставу для прогресивного виробництва. В результаті китайські субстанції настільки дешеві, що їх купляє навіть Індія.

В плани уряду Китаю входить створення 10 крупних фармацевтичних корпорацій, які як зможуть скласти конкуренцію ведучим західним фірмам не тільки на внутрішньому ринку країни, але і на міжнародному ринку лікарських засобів.

Сьогодні китай виступає в ролі інвестора , створюючи спільні підприємства за кордоном.

Якість продукції.

До 2004 року виробники фармацевтичної продукції в китаї самі обирали стандарт під існуючу виробничу базу. В результаті практично кожне фармацевтичне підприємство в Китаї орієнтувалось на деякі конкретні зарубіжні стандарти різного рівня: фармакопею США 1921року, Европейську фармакопею 1952 року та інше. Якість продукції контролював сам виробник. При цьому декілька десятків китайських субстанцій було зареєстровано в FDA ( Державне управління по контролю лікарських засобів та харчових продуктів США), а на фармацевтичних заводах дуже часто можна було побачити транспарант « Ласкаво просимо інспекторам FDA». Але навіть на крупних Китайських підприємствах не було GMP та чистих кімнат, але були здоровенні цехи , по котрим їздили на машинах , вони забезпечували світовий ринок фармацевтичними субстанціями.

До недавнього часу китайська фармацевтична продукція поділялась на три категорії:


  • для США та Європи;

  • для Китаю;

  • для Росії та інших.

В останні часи в Китаї відкрито декілька незалежних лабораторій з контролю якості лікарських засобів. Іх послугами користуються багато фірм, що займаються експортом китайської продукції.

В 2004 році 2800 підприємств успішно пройшли атестацію стандарту GMP , отримали сертифікат GMP KHP на фармацевтичну продукцію. Іх ринкова доля сьогодні складає 80% обороту всієї фармацевтичної продукції країни.

Сьогодні в Китаї нараховується велика кількість вчених, отримавши освіту на Заході та добре знайомих з західними принципами організаціі фармацевтичної галузі. Наявність таких спеціалістів, а також невисока вартість досвідів та поява сучасних дослідницьких лабораторій роблять Китай привабливим для співробітництва на ранніх стадіях розробки лікарських засобів. Чисельність населення та наявність спеціалізованих лікарень в містах дозволяють набирати для клінічних випробувань пацієнтів з найрізноманітнішими захворюваннями набагато швидше аніж у Європі чи США.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка