Наука виживання



Сторінка1/8
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.39 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8



НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОБЛАСНІ ТА МІСТА ІВАНО - ФРАНКІВСЬКА КУРСИ

УДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ

НАУКА ВИЖИВАННЯ
Для самостійного навчання діям у надзвичайних ситуаціях
(НАВЧАЛЬНО-НАОЧНИЙ ПОСІБНИК)

М. Івано - Франківськ

2014 р.

Рекомендовано управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Івано-Франківської обласної державної адміністрації

Наука виживання навчально – наочний посібник



Обговорено та схвалено на методичній нараді навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Івано-Франківської області «___» _________ 2014 р. Протокол №____

Авторський колектив:

Р.З. Борисюк, М.В. Осипчук , В.П.Курилович, І.І. Корольчук Є.Т.Піндус

Г.В.Гудима, Я.К.Козак.

Рецензент - Володимир Стебницький

Начальник управління з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Івано-Франківської облдержадміністрації






Рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування, працівникам консультаційних пунктів для підготовки непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях, самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій, викладачам та студентам навчальних закладі
ВСТУП

Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Особлива увага Кодексу (стаття 39) приділяється щодо навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях яка здійснюється:

1) за місцем роботи - працюючого населення;

2) за місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів;

3) за місцем проживання - непрацюючого населення.

Навчання непрацюючого населення

- діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється шляхом проведення інформаційно-просвітницької роботи за місцем проживання та самостійного вивчення загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та інших інформаційно-довідкових матеріалів з питань цивільного захисту, правил пожежної безпеки у побуті та громадських місцях.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26 червня 2013р.№ 444 « Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»

Інформаційно-просвітницька робота з питань поведінки в умовах надзвичайних ситуацій організовується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, в тому числі через утворені при них консультаційні пункти, та передбачає:

- інформування населення про методи реагування у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- створення в консультаційних пунктах умов для оволодіння громадянами навичками користування найбільш поширеними засобами захисту і надання першої само- та взаємодопомоги.

Для задоволення потреби у самостійному вивченні загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за методичного супроводження територіальних курсів, навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності видають навчальні, навчально-наочні посібники, брошури, розповсюджують інформаційні матеріали, буклети тощо.



«Що ? Де ? Коли ?» - одвічні питання які турбують кожну людину по відношенню до своєї безпеки. Що робити, коли трапилось лихо? Де навчатися діям у надзвичайних ситуаціях ? Де навчитись підкажуть працівники навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, структурні підрозділи якого є у містах Івано – Франківську, Калуші, Коломиї, Яремче. Коли можна вчитися – у вільний час при відвідуванні консультаційного пункту. Хоча організація роботи щодо навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях не вимагає докладання великих зусиль, вона повинна проводитись планово та систематично. Матеріал цього посібника допоможе в організації цієї роботи , дасть підказку щодо спрямованості, варіативності проведення різних форм роботи.

Навчально - методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Івано-Франківської області.

Викладач обласних та міста Івано-Франківська курсів удосконалення керівних кадрів

Микола Осипчук.

РЕКОМЕНДАЦІЇ


з організації роботи консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при місцевих органах самоврядування
1. Нормативно-правова база створення та діяльності консультаційних пунктів

Створення та організація роботи консультаційних пунктів здійснюється відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012р., постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. № 444 «Про затвердження порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях», постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та наказу МНС України від 07.06.2011р. № 587 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку створення, обладнання та забезпечення функціонування консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях та сільських (селищних) радах».


2. Призначення та завдання консультаційних пунктів

2.1. Консультаційні пункти при місцевих органах самоврядування створюються житлово-експлуатаційними організаціями (далі - ЖЕО) у містах та сільськими (селищними) радами у сільської місцевості з метою ведення на їх базі просвітницько-інформаційної роботи та пропаганди знань серед населення, не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування, з питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях за місцем проживання.


2.2. Головними завданнями консультаційних пунктів є:

- участь у підготовці населення, не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування, з питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях за тематикою консультацій, рекомендованою ДСНС України;

- сприяння розвитку громадської свідомості щодо особистої та колективної безпеки;

- підвищення рівня морально-психологічного стану громадян в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.


Відповідно до покладених на них головних завдань, консультаційні пункти забезпечують:

- доведення до непрацюючого населення інформації про небезпеку за місцем проживання та заходи з реагування на надзвичайні ситуації, а саме правил:

- дій в умовах надзвичайних ситуацій та проявів терористичних актів;

- застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

- надання першої медичної допомоги (у вигляді само- та взаємодопомоги) постраждалим;

- поведінки в несприятливих побутових і нестандартних ситуаціях;

- забезпечення особистої та колективної безпечної життєдіяльності в різні пори року;

- створення умов для самостійного вивчення населенням матеріалів посібників, пам’яток, іншого друкованого навчально-інформаційного матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу теле- радіопередач;

- участь в просвітницько-інформаційній роботі та пропаганді знань серед населення з питань цивільного захисту, які сплановані та проводяться у регіоні, а також роз’яснення правил поведінки та дій в умовах виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій (організація та участь у виставках, змаганнях, оглядах-конкурсах, бесідах, вікторинах, виступах по радіо та телебаченню, поширення друкованої, аудіо та відео продукції);

- постійне вивчення та освоєння перспективного досвіду щодо форм і методів просвітницько-інформаційної роботи та пропаганди знань у сфері цивільного захисту;

- створення та удосконалення необхідної навчально-матеріальної бази.
Через консультаційні пункти та локальні системи оповіщення керівники потенційно небезпечних об’єктів надають постійну і оперативну інформацію населенню, яке проживає в зонах можливого ураження, а також про стан їх захисту та методи і способи забезпечення безпеки людей при аваріях.
3. Порядок створення консультаційних пунктів та організаційні засади управління ними
3.1. Загальне керівництво підготовкою з питань цивільного захисту населення міста (села, селища), не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування, здійснює міський голова (голова РДА, сільської, селищної ради) у відповідності до вимог нормативно-правових актів, директивно-розпорядчих документів начальників цивільного захисту відповідного рівня з питань навчання населення та Типових положень про консультаційні пункти з питань цивільного захисту органів місцевого самоврядування (далі – Типове положення).

Типові положення розробляються управліннями з питань надзвичайних ситуацій обласних державних адміністрацій та затверджуються розпорядженням цих адміністрацій.

Для створення мережі консультаційних пунктів міста (району) міський голова (голова районної державної адміністрації) видає розпорядження, у якому визначає: на базі якого села, селища (ЖЕО) їх створювати; прізвища осіб, які відповідальні за створення і роботу консультаційних пунктів; порядок фінансування і матеріально-технічного забезпечення; обладнання та оснащення навчальними засобами та інші організаційні питання.

При визначенні кількості пунктів та місць їх розташування доцільно виходити з того, що кожен консультаційний пункт повинен обслуговувати мікрорайон (населений пункт), у якому мешкає не більше 1500-2000 громадян.

Організаційна структура консультаційних пунктів (кількість працівників) може бути різною в залежності від фінансових можливостей, кількості непрацюючого населення та території, яку він обслуговує.

При розробленні розпорядження його проект погоджується відповідними структурними підрозділами (посадовими особами) органу влади, які забезпечують створення та функціонування консультаційних пунктів (житлово-комунальне, фінансово-господарське забезпечення тощо).


3.2. На підставі цього розпорядження консультаційні пункти сільських (селищних) рад та ЖЕО створюються розпорядженнями (наказами) їх керівників, в яких визначаються:

- перелік приміщень, які виділені для розташування пункту, та строки їх обладнання;

- мікрорайон, (група будинків тощо), мешканці яких охоплюються навчанням на пункті;

- особи, відповідальні за створення, обладнання (посадова особа сільської, селищної ради, ЖЕО, при яких створюється пункт) та організацію роботи пункту;

- кількість консультантів – фахівців різних напрямів (цивільного захисту,

безпеки життєдіяльності, медицини, пожежної безпеки, охорони праці тощо), які залучаються до роботи пункту на громадських засадах;

- порядок роботи пункту та організацію проведення консультацій;

- порядок взаємодії пункту з керівництвом потенційно небезпечних об’єктів щодо забезпечення надходження від них інформації про стан безпеки;

- робота з населенням, підприємствами, установами та організаціями щодо створення активу з питань цивільного захисту консультаційного пункту на місцях;

- порядок забезпечення пункту необхідним майном, літературою, навчальними посібниками та технічними засобами;

- облік та звітність про проведену пунктом за рік роботу, особа, відповідальна за виконання розпорядження (наказу).
3.3. У повсякденної діяльності консультаційні пункти керуються Положеннями про них.

Положення консультаційного пункту розробляється у відповідності до вимог нормативних актів та Типового положення посадовою особою сільської (селищної) ради, ЖЕО, яка відповідає за питання цивільного захисту, погоджується в управлінні (відділі) з питань надзвичайних ситуацій міста (району) та затверджується головою сільської (селищної) ради, керівником ЖЕО.


3.4. Чисельність працівників, які забезпечують роботу консультаційних пунктів, джерела фінансування та видатки на їх утримання визначаються і затверджуються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та установ (організацій), рішеннями яких ці пункти створюються.

Загальне керівництво консультаційним пунктом здійснюють керівники органів місцевого самоврядування, керівники організацій, на базі яких створені пункти.

Безпосередня відповідальність за організацію роботи консультаційного пункту покладається на спеціально призначену посадову особу сільської (селищної) ради, ЖЕО, яка працює під контролем її керівника, а у відомчому житловому секторі – керівника відповідного підприємства, організації і зобов’язана пройти відповідну підготовку в навчально-методичному центрі цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Крім осіб, які безпосередньо відповідають за роботу консультаційних пунктів, до проведення просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань цивільного захисту серед населення можуть залучатися (за їх згодою) активісти з числа ветеранів системи цивільної захисту, викладачі цивільного захисту та безпеки життєдіяльності навчальних закладів, а також студенти старших курсів вищих навчальних закладів освіти, медичний персонал, громадяни, які раніше успішно пройшли відповідний курс навчання та мають необхідну підготовку.


3.5. Особа, яка безпосередньо організовує роботу консультаційного пункту, відповідає за планування заходів, які проводяться на пункті, зміст та своєчасне оновлення наочної інформації, організацію роботи консультантів з числа активістів цивільного захисту, стан навчально-матеріальної бази та зобов'язана:

- розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи;

- організовувати проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах НС за порядком та в обсязі, установленому наказом відповідного начальника цивільного захисту;

- проводити інструктаж консультантів;

- забезпечувати необхідною літературою та приладами мешканців, які бажають самостійно вивчати питання щодо їх захисту та правильних дій в умовах НС;

- вести облік навчальних заходів, проведених з непрацюючим населенням в закріпленому за пунктом районі;

- складати звіти про виконання плану роботи пункту і представляти їх голові сільської (селищної) ради, керівнику ЖЕО;

- складати заявки на придбання навчального і наочного приладдя, технічних засобів навчання, літератури, вести їх облік, забезпечити зберігання та здійснювати своєчасне їх списання;

- стежити за станом та порядком у приміщеннях, які використовуються для забезпечення просвітницько-консультаційної роботи;

- приймати участь у заходах з пропаганди серед населення знань з питань захисту та дій в умовах НС;

- підтримувати постійну взаємодію з питань навчання з органами управління з питань надзвичайних ситуацій та навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Для співробітників пункту, у тому числі і для тих, які працюють за сумісництвом або на громадських засадах, функціональні обов'язки розробляються спеціально призначеною особою з питань ЦЗ сільської (селищної) ради, ЖЕО та затверджуються їх керівниками.


4. Матеріально-технічне забезпечення діяльності пунктів

4.1 Матеріальні та фінансові витрати, пов’язані з виділенням приміщень, їх обладнанням та оснащенням навчальними засобами, організацією роботи пункту, здійснюються за рахунок установи (організації), на базі якої він створений.

4.2 Консультаційний пункт розміщується у спеціально виділеному приміщенні, у якому розміщується наглядова інформація, література, прилади.

При неможливості виділення для пункту окремого приміщення, він, як виняток, може бути тимчасово розміщений в інших приміщеннях: кімнатах здоров’я, методичних та технічних кабінетах, сховищах, кабінетах громадських рад тощо.

Окреме приміщення (у разі його виділення) має бути обладнаним відповідними меблями та технічними засобами навчання.

4.3 Консультаційний пункт повинен бути забезпечений обладнанням, засобами навчання та літературою у відповідності із сучасними вимогами щодо підготовки населення до дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.


На пункті повинні бути:

- інформація про потенційну небезпеку, що характерна для місць проживання населення, та способи реагування на неї;

- інформація про небезпечні сезонні явища (ожеледиця, блискавка, купальний, грибний сезон тощо) й заходи особистої безпеки;

- відомості про розташування захисних споруд й закріплення за ними мешканців, місце знаходження пункту видачі засобів індивідуального захисту та порядок їх отримання населенням;

- рекомендації щодо дій населення при виникненні можливих надзвичайних ситуацій, правила користування засобами індивідуального захисту та прийоми надання першої медичної допомоги постраждалим;

- порядок дій за попереджувальним сигналом "УВАГА ВСІМ!" та при проведенні евакуаційних заходів;

- права та обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту;

- зразки засобів індивідуального захисту органів дихання, шкіри та медичних засобів захисту;

- прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

- адреси та номери телефонів аварійних служб.


Направленість експозицій з відповідними поясненнями, їх наочність і простота у виготовленні повинні забезпечувати доступність і розуміння кожним громадянином демонстраційних матеріалів, переконувати людей у реальності захисту від надзвичайних ситуацій.

Кожний відвідувач пункту повинен мати можливість отримати конкретну та вичерпну інформацію про ймовірні НС у районі (місці) його проживання, місцях укриття та маршрутах проходу до них, про адреси пунктів видачі засобів індивідуального захисту, порядок евакуації тощо.

На видному місці розташовуються розпорядок дня, графік проведення консультацій, прізвища та телефони консультантів.

4.4 Устаткування та оснащення консультаційних пунктів забезпечуються органами місцевої виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками об'єктів, у веденні яких вони перебувають, і включають: технічні засоби навчання, навчальне майно (навчальні приладдя, медичне майно та засоби індивідуального захисту); навчальну літературу, стенди.


4.4.1. Технічні засоби навчання:

телевізор, відеомагнітофон, проектори для діапозитивів і слайдів, прийомні пристрої провідного та ефірного віщання.


4.4.2. Навчальне майно:

- протигази цивільні для дорослих і дітей;

- камера захисна дитяча;

- різні респіратори;

- засоби захисту шкіри;

- дозиметри побутові;

- різні вогнегасники;

- ватно-марлеві пов'язки;

- протипилові тканинні маски;

- пакети перев'язувальні;

- індивідуальні протихімічні пакети;

- бинти, вата та інші матеріали для виготовлення найпростіших засобів індивідуального захисту органів дихання;

- аптечка першої медичної допомоги.

Кількість зразків навчального майна консультаційного пункту визначається місцевими умовами.


4.4.3. Навчальна література:

- навчальні посібники з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності;

- виписки із законодавчих та інших нормативно-правових актів України щодо питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності;

- різного роду рекомендації, пам’ятки, брошури з питань охорони життя і здоров'я людини у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях;

- підшивки періодичних видань, де висвітлюється інформація з питань цивільного захисту.
4.4.4.Стенди

1. Небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання.

Схема розташування будинків на території обслуговування з показом аварійно-небезпечних зон (їх параметри і наслідки впливу на людей, споруди і навколишнє середовище), шкідливих факторів навколишнього середовища та при аваріях на комунальних та електроенергетичних системах життєзабезпечення, що створюють надзвичайні умови життєдіяльності людей за місцем їх помешкання; сховищ, які закріплені за районом; місць отримання мешканцями засобів індивідуального захисту, засобів оповіщення та маршрутів екстреної евакуації.
2. Інформаційно-довідковий матеріал про характерні типи і види надзвичайних ситуацій

Коротка характеристика можливих стихійних лих, осередків ураження і зон забруднення (при умовах, що такі зони є) при виробничих аваріях і катастрофах на вибухонебезпечних підприємствах, підприємствах хімічної промисловості і атомної енергетики, об’єктах, які використовують хімічні небезпечні речовини, транспортних комунікаціях, інфекційних захворювань.


3. Порядок оповіщення та інформації населення про надзвичайні ситуації

Дії при отриманні єдиного сигналу «УВАГА ВСІМ!», тексти можливих екстрених інформаційних повідомлень, які можуть транслюватися радіо та телевізійними каналами, каналами проводового радіомовлення.


4. Радіаційна безпека

Поняття про радіацію. Основні джерела опромінювання. Вплив радіоактивних випромінювань на організм людини. Норми радіаційної безпеки. Зразки сучасних побутових приладів для вимірювання рівнів радіації та доз опромінювання.


5. Засоби захисту населення у надзвичайних ситуаціях

Схеми обладнання закріплених за мешканцями району захисних споруд. Засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри людини, медичні засоби захисту. Найпростіші засоби захисту органів дихання і шкіри, які виготовляються населенням.


6. Само- та взаємодопомога при можливих ураженнях та травмах

Перша допомога при кровотечах. Первинні реанімаційні заходи. Іммобілізація кінцівок при переломах. Перша допомога при опіках. Перша допомога при ураженнях небезпечними хімічними речовинами.


7. Захист сільськогосподарських тварин і рослин (для сільської місцевості)

Захист тварин і рослин від небезпечних й шкідливих факторів. Захист продуктів харчування, води і фуражу.


8. Основи побутової санітарії та гігієни

Санітарні норми, допустимі рівні концентрації шкідливих речовин в побутовому середовищі. Шляхи та способи забезпечення необхідних санітарних показників.


9. Електробезпека

Особливості дії електричного струму на організм людини. Основні вимоги електробезпеки. Способи захисту від ураження людини струмом.


10. Основи пожежної безпеки

Пожежна та вибухова безпека побутового електро-, газообладнання, систем опалення та вентиляції.


11. Захист населення у несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях

Можливі ситуації, які не набули масштабу надзвичайних, але являють собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків. Загальні відомості про причини побутових травм. Шляхи запобігання побутовим травмам. Дії населення по попередженню терористичних актів та у випадках їх прояву.


Якщо при установах, організаціях з будь яких причин консультаційні пункти не створюються, при них обов’язково повинні бути обладнані інформаційно-довідкові куточки щодо дій у надзвичайних ситуаціях.
5. Інформаційно-довідковий куточок щодо дій у надзвичайних ситуаціях

Інформаційно-довідкові куточки - це спеціально відведене, добре освітлене та доступне для загального огляду місце з обладнаними стендами, що розкривають основні питання захисту населення та територій відповідно до умов місцевості, де проживає непрацююче населення.

При оформленні стендів інформаційно-довідкових куточків, як правило, передбачається висвітлення наступної інформації:


  1. Загальні положення, у яких витягами із законодавчих та інших нормативно-правових актів визначаються права та обов’язки населення щодо його дій в умовах можливих надзвичайних ситуацій.

  2. Коротка характеристика можливих стихійних лих, аварій, катастроф, які найбільш імовірні на території, та зон забруднення (при умовах, що такі зони є).

  3. Порядок і схема оповіщення населення при виникненні надзвичайних ситуацій: зміст можливих екстрених інформаційних повідомлень, що передаються радіо і телевізійними каналами, каналами проводового радіомовлення та порядок дій населення.

  4. Місця розміщення захисних споруд і маршрути руху до них.

  5. Порядок дій населення при виникненні надзвичайних ситуацій, які характерні для району проживання, а також при несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях

  6. Порядок дій населення при проведенні евакуації.

7. Телефони спеціальних служб (швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної безпеки, газового господарства та інші).

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка