Народної творчості І культурно-освітньої роботи «яснозбройний юрій»



Скачати 142.4 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір142.4 Kb.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ

«ЯСНОЗБРОЙНИЙ ЮРІЙ»
(сценарій літературного вечора-розповіді з нагоди 115-річчя

від дня народження видатного письменника, громадського діяча, теоретика українського державотворення

Юрія Івановича Липи)


Уклала: Л. Антончик


Львів – 2015


Оформлення сцени: національна символіка, в центрі портрет Юрія Липи під ним напис 1900-1944 рр.

У фойє народного дому оформлено книжкову виставку за творами Юрія Липи.

На сцені ведучі в національних строях.

Звучать акорди гімну Січових Стрільців «Ой, у лузі червона калина».


Читець: Націє, народжена з огня,

Націє, великая, молись, -

Яснозбройний Юрій, як колись,

Осідлав могутнього коня;


Це – лавина біла поплила,

Гуркіт скель ляка малі серця,

Розбігається отрутна мла

Від проміння дивного лиця;


Націє, народжена з огня,

Ось прийшов твій Юрій, мов воскрес,

Стримує могутнього коня,

Простягає руку до небес.



(Юрій Липа «Святий Юрій»)
Ведуча: Юрій Липа – одна з найвеличніших зірок, що спалахнула на літературному та суспільно-політичному небосхилі України ХХ

століття. Йому судилося не лише прославити Україну, але й увічнити своє ім’я у пантеоні найвизначніших ідеологів та теоретиків українського державотворення.


Ведучий: Багатогранний талант філософа історії, політолога, письменника й лікаря, як і вся творча спадщина Юрія Липи, і по сьогодні вражають своєю актуальністю в контексті реалій сучасного життя і потребують глибокого осмислення.
Ведуча: Свій життєвий шлях Юрій почав 5 травня 1900 року в Одесі. Його батько, Іван Львович Липа був неординарною постаттю: лікар і письменник, організатор і автор програми «Братство тарасівців» –, що проголосила своєю метою виборення самостійності України, згодом комісар Одеси від Центральної Ради, член Керівничого комітету міста (1917), лікарський інспектор Одеси, член Директорії УНР, один з авторів проекту першої Конституції УНР (1918), міністр здоров’я уряду УНР та голова президії Ради Республіки (1921).

Шляхетнеє чоло мойого Батька

Укрите пелюстками від троянд;

До рук його трьохбарвне дайте берло,

Від трьох світів, що він в життю кохав:

Золотохвильних, теплих нив південних,

Високих гір, зеленоверхих гір,

І моря, моря, що бурхливе вічно…


Мій Батеньку, творіть, мов Службу Божу!

З життям людським довічно будьте злиті,

Немов шумні вітри, що віють без спочину,

Немов грімучі води, випорснені в далеч,

Мов соняшне тепло, так розвивайте душі,

Дуже великая в незмінному пориві!



(Юрій Липа «Батькові»)
Ведучий: Родинна атмосфера відіграла неабияку роль у формуванні світогляду юнака, становленні його патріотичних переконань. Адже друзями і частими гостями родини Юрія Липи були Михайло Коцюбинський, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Борис Грінченко, Олександр Олесь, Микола Вороний, Григорій Чупринка, Іван Луценко, Сергій Шелухін, Володимир Чехівський та інші діячі та письменники з усієї України.
Ведуча: Початкову освіту майбутній письменник здобув у гімназії міста Одеси. Згодом вступив до Новоросійського (Одеського) університету на юридичний факультет.
Ведучий: У 1917 році Юрій Липа робить свої перші кроки на літературній ниві: він стає редактором щоденної газети «Вісник Одеси», пише свій перший вірш, покладений на ноти, - «Побідний марш» («Дарма од нас світло ховали»), брошури: «Союз визволення України», про створену 1914 року українську самостійницьку місію у Відні з метою пропаганди ідей української державності у Європі; «Королівство Київське» по проекту Бісмарка» – про маловідомий план німецького канцлера Отто фон Бісмарка щодо України; «Носіть свої ознаки», «Гетьман Іван Мазепа», листівку Одеської Січі «Проти Корнілова!», які побачили світ у заснованому батьком видавництві «Народний стяг».
Ведуча: Враховуючи загрозу більшовицького перевороту в Одесі наприкінці 1917 року Юрій Липа вступає до лав організованої полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком Гайдамацької дивізії, у її перший пластунський курінь; бере участь у грудневих 1917 року та січневих 1918 року боях із більшовицькими заколотниками на вулицях Одеси.
Читець – 1: … Блискуча вість!

Це – Слава, празниковий гість,

Під торох мужній барабану

Веде, веде колись приспану

Юрбу розгойданих облич!

Це річ заліза – вища річ,

Це в блиску й сколиху багнетів,

В киванню мудрих кулеметів,

В перекликанню прапорів –

Непереможності порив.


Читець – 2: Я вірю в великий Наказ,

Що трубить вічно в поход,

Мене, тебе, нас

Закликає до важких когорт.

Ім’я минулого – ми,

Ім’я будуччини – чин:

Хто став, - є слугою тьми,

Хто в поході, – звитяжець він:

Він підлетів, як орел

Він змив усе,

Що з глибоких джерел

Повінь несе.


Читець – 3: – Вперед, Україно! В Тебе – тяжкі стопи.

Пожари хат димляться з-під них:

Ні Росії, ні Європі

Не зрозуміти синів Твоїх!

Це не ті – балакучі орди,

І не ті – жадібні й пісні, –

Мовчазливі, горді,

У поломінному сні!

Їхніх рядів не зочити,

Їх крок – один.

Україна:

– Хто ж знав, що ви такі сміливі діти?

Українці:

– Хто знав Тебе, найпрекрасніша з країн?



(Юрій Липа «Сімнадцятий»)
Ведучий: У листопаді 1918 року Юрій Липа займається організацією першої студентської сотні. Ця сотня робила напади на російські шовіністичні організації й допомагала військам Директорії УНР здобути Одесу.
Ведуча: В останніх числах 1918 року Юрій разом з батьком їдуть до Києва, а згодом через Вінницю, Кам’янець-Подільський, Станіслав (нині Івано-Франківськ), м. Львів – на еміграцію до Тарнова (Польща).
Ведучий: Зупинившись на деякий час у Кам’янці-Подільському, який став тимчасовим осідком українських урядових кіл, активно співпрацює з газетою Михайла Грушевського «Життя Поділля» та щоденною газетою «Українське слово», паралельно навчаючись на юридичному відділенні Українського державного університету.
Ведуча: У Кам’янець-Подільському друкуються репортажі, поетичні переклади, редакційні статті і дописи Юрія Липи.
Ведучий: Восени 1920 року Юрій їде до Тарнова. Перебування у Тарнові характерне для Юрія Липи початком активної літературної діяльності і дебютом у поезії. Він працює репортером у відділі преси, допомагає роботі Товариства сприяння українській еміграції, опікується виданням творів східноукраїнських авторів.
Ведуча: Від осені 1919-го до 1922 року в Тарнові, Юрій Липа заснував творче об’єднання «Сонце-цвіт», яке видавало однойменний альманах. Тут було оприлюднено один із найсильніших ранніх віршів Юрія Липи «Князь Полонський», який вирізняється мужнім, вольовим ритмом, аскетичною фразою:

Господь міцним мене створив

І душу дав нерозділиму;

І вчув я шум весняних нив:

«Звільни вівтар Єрусалиму!»

Лунало, в палацах, як ріг:

«Град Божий визволь із полону, –

Там на розтоці всіх доріг

Земля прикраситься в корону!»

Де стану, – Божі вістовці

Кладуть у душу слово Боже!

І берло у моїй руці

Вказало далечі ворожі.
Ведучий: Юрій Липа, видав за життя три поетичні збірки: «Світлість» (1924), «Суворість» (1931), «Вірую» 1938). Пізніше він присвятив себе прозі, історії, політології.
Ведуча: Вже у ранніх віршах поета багато хто з літературознавців вбачав появу нової блискучої зірки поетичного таланту на українському літературному небосхилі.
Читець: Ми – Нація, сузір’я міліонів,

Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,

Що розсипає блиски, що як громи-стріли,

І думці не догнать тих громів-перегонів, –

Ми – Нація, сузір’я міліонів!
Від нас, звиваючись, ростуть залізні руки,

Бескиди торсають, глухі лани зорали,

І дзвінко б’ють сусід у груди мідні, –

Ми – Нація! Злились усі хорали,

Ми – Нація! Усі – в один побідний!

Куди завзятих лиць поливяної лави,

Куди женетися під прапорами слави?
Ми – Нація! Ми килими колоній

Розкидали йдучи, верховодимі шалом.

Глухі в нас – шоломи. Мечі нам – як долоні.

Бог і Непримиримість! – Ми ж є Божим валом!



(Юрій Липа «Бог і Непримиримість»)
Ведучий: 1922 року Юрій Липа вступає до Познанського університету на медичний факультет. Вже з першого року навчаня він активно включається у літературне життя, яке вирувало тоді на Західній Україні та в місцях скупчення української еміграції на теренах Польщі.
Ведуча: Поет співпрацює із літературною спілкою «Митуса», що складалася з колишніх січових стрільців – Романа Купчинського. Олеся Бабія, Юрія Шкрумеляка… Юрій починає друкуватись на сторінках часописів «Митуса» та «Літературно-наукового вісника».
Ведучий: В цей же час Юрій Липа продовжує займатись громадсько-політичною роботою. Зі студентів, колишніх вояків Армії УНР і УГА, за почином Липи, полковника Кузьмина та сотника Васильченка утворюється таємне товариство – корпорація «Чорноморе», де поет обіймає посаду ідеологічного референта.
Ведуча: Кожен член корпорації був зобовязаний здобувати знання не лише з курсу, що читався в університеті, але й вивчав іноземні мови, економіку і політичну географію, історію і дипломатію, військову справу, щоб у майбутньому, коли відродиться українська держава, вона вже мала людей, здатних її очолити та повноцінно проводити зовнішню і внутрішню політику.
Ведучий: 1924 року виходить друком його перша поетична збірка «Світлість» і книга, присвячена пам’яті батька, «Світильник неугасимий».
Ведуча: Слід відзначити, що вже на той час особа Юрія Липи була широко знаною не лише в студентських колах. За свій творчий талант, політичну далекоглядність і розсудливість, а також державницькі переконання він користувався авторитетом серед українських емігрантських кіл.
Ведучий Скінчивши курс навчання в Познанському університеті, Юрій стажувався у Данцигу, де активно співробітничав із місцевою філією корпорації «Чорноморе», будучи її «патроном», відбув обов’язкову медичну практику в Прложському шпиталі.
Ведуча: 1928 року Липа пройшов однорічний курс навчання у Школі військових підхорунжих польської армії, після чого 1929 року закінчив Вишу школу політичних наук при Варшавському університеті.
Ведучий: Тоді ж яскраво розкрився перекладацький талант письменника, який подарував українському читачеві блискучі поетичні переклади творів зарубіжних авторів.
Ведуча: Переїхавши 1929 році на постійне місце проживання до Варшави і зайнявшись там власною медичною практикою, Юрій Липа стає натхненником і організатором літературної групи «Танка», відгалуження «празької поетичної школи».
Ведучий: До цієї літературної спілки крім Липи увійшли Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, О. Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та інші.
Ведуча: «Танк» виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Донцовим, схильним до нав’язування національної заангажованості та недооцінки естетичних якостей художніх творів, підпорядкування творчості політичній ідейній доктрині.
Ведучий: Нова генерація, влучно названа Донцовим «трагічними оптимістами», стала в позицію безкомпромісного заперечення солодкаво-сентиментальних хуторянських традицій, представлених письменниками старшого покоління, а також «культури примітивізму», репрезентованої радянськими авторами.
Ведуча: Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю – ось основні гасла і принципи, за якими жили і творили молоді «танківці».
Ведучий: Просякнута цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з’являється 1931 року друга збірка поезій Юрія Липи «Суворість», а 1938 року остання поетична збірка «Вірую» – блискучий взірець релігійної поезії із глибокою символікою авторової віри у незнищимість української душі.
Читець: Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд

Виснажений, безустанний і відданий.

Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя твоє:

Як моря даль, – розгорненая праця

І – Божий зір над тим.

І раптом – буря,

Що кине хвилі в берег той, що треба

Не знаєш більш нічого. Чуєш?

Жди й молись.

(Юрій Липа «Будуччина – у Бога.

В Тебе – тільки труд…»
Читець – 2: Благословен, розгорнений просторами, морями,

Ти, що відвік перебуваєш з нами!


Як сонце в променях, що палить і тремтить,

Як сонце в променях іскристостях і громах,

Благословен що рвеш в надлюдську шир і помах,

Благословен єси за кожен день і мить!


Щоб душу визволить, мені ламаєш тіло,

І світиш, як закон, і плинеш, як кадило,

І ось відроджуєш і кличеш до нового,

Щоб знову міць була, і серце знов тремтіло;

Благословен єси! – довічно славлю Бога.

(Юрій Липа «Благословен, розгорнений

просторами, морями…»)
Ведуча: У 30-х роках Юрій Липа багато часу приділяв прозовій творчості. Він виявив себе блискучим майстром новели і довів, що йому під силу створити великі етнічні прозові полотна, яким є роман «Козаки в Московії», що вийшов друком 1934 року у Варшаві. У 1936 році Юрій Липа видає три томи новел під загальною назвою «Нотатник» на теми національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років
Ведучий Поряд із літературною творчістю Юрій Іванович займався і лікарською практикою. В цій галузі він виявив себе неабияким науковцем, фахівцем з фітотерапії.
Ведучий: На другу половину 30-х років припадає відкриття нової для письменника наукової сфери, в якій він виявив себе небуденним дослідником – політологом і філософом історії. Саме праці з цієї галузі принесли письменнику найбільшу славу і завдяки саме їм він обезсмертнив своє ім’я у пантеоні найвизначніших теоретиків української державності.
Ведуча: 1936 року з’являється друком його брошура «Українська доба», в якій автор аналізує політичні доктрини Липинського (ідея спадкової української монархії) та Донцова (теорія націоналізму) суттєво критикуючи їх нежиттєздатність на українському ґрунті, висуваючи натомість власне бачення українського шляху і перспективи руху за здобуття державності.
Ведучий: Того ж року виходить ще одна праця Липи – «Українська раса», в якій автор розглядав демографічні питання. Українцям, на думку письменника, треба поглибити відчуття «спорідненості крови і духу», звернутися до витоків нашої ментальності й чуттєвості.
Ведуча: Необхідно на якісно новий рівень піднести роль жінки в суспільстві як основи роду і нації в цілому. Ці ідеї знайшли своє продовження в детально викладеній і опрацьованій статті «Українська жінка».
Ведучий: Найповніше ідейно-філософські погляди Юрія Івановича розкриті в його трилогії – «Призначення України», «Чорноморська доктрина», «Розподіл Росії».
Читець: Коли прийшла пора і ти дозрів

У муках днів, у боротьбі з собою,

Як образ берегів в імлі, на морі, –

В одній хвилині з’явиться тобі

Твоє призначення земне і зміст.
То лиш приходить раз, але назавжди.

Не стерти образу цього тобі;

Ти не втечеш, дивись вперед – і знай:

Одно тобі зосталось тільки: жити ним,

І сповнитися ним, воно – від Бога.

Як же ж не вчув призначення свого, –

Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти

(Юрій Липа «Призначення»)

Ведуча: У несприятливий час воєнного лихоліття Юрій Липа разом із професорами Іваном Шовгеніним, Валентином Садовським, Левом Биковським та Вадимом Щербаківським створюють у Варшаві Українським Чорноморський Інститут – дослідну установу вивчення і прогнозування політичних та економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності.


Ведучий: У травні 19343 року Юрій Липа одержує категоричний ультиматум від польської Армії Крайової (АК) з вимогою негайно залишити межі Польщі. Причиною цього була активна українська патріотична позиція і діяльність вченого.
Ведуча: Юрій Іванович вирішує повертатися на Україну. Дехто з сучасників вважав цей крок – їхати назустріч червоним, пам’ятаючи звірства НКВС у 1940 – 1941 роках – божевіллям. Однак Юрій Липа прагнув бути зі своїм народом до останнього в час, коли він взявся збройно боронити власну національну ідею.
Ведучий: На початку літа 1943 року Юрій Липа з дружиною і двома маленькими донечками переїздить до села Вільшаниця Яворівського району Львівщини, тут він протягом трьох місяців мешкає у дядька дружини. У серпні він перебирається до Яворова, де оселяється на квартирі в будинку № 40 по вулиці Святоюрській. Тут він відкриває приватну медичну практику, бере участь у літературному житті Львова, навідується до літературного клубу, погоджує свої видавничі справи.
Ведуча: Окрім цього, Юрій Липа активно зайнявся пошуковою краєзнавчою роботу. З великою зацікавленістю він вивчав Яворівщину, зокрема, етнографічний склад її населення, звичаї, походження людей. З результатами цієї дослідницької роботи знайомив мешканців Яворова і Яворівщини, виступаючи з лекціями у Народному домі, які організовувало товариство «Просвіта». Остання лекція Юрія Івановича відбулася у червні 1944 року, незадовго до його трагічної загибелі.
Ведучий: 19 серпня 1944 року до будинку, де мешкав Юрій Липа, під’їхала бричка із чотирма офіцерами НКВД. Липа був у саду зі своїми донечками. Лікарю було сказано: «Собирайтесь,вы нам нужны», а також наказано взяти свій медичний інструмент. Дружина Липи Галина запитала, куди його забирають. Жінку було запевнено, що чоловік невдовзі повернеться. Офіцер сказав: «Даю вам чесное слово советского офицера, что через час – два ваш муж будет дома». Однак він більше не повернувся…
Ведуча: Два дні шукала дружина Юрія, розпитувала в Яворові, Краківцях… 22 серпня 1944 року тіло Юрія Липи, прикрите сміттям, було знайдене селянами в селі Шутови за чотири кілометри від останньої оселі письменника Перед ними відкрилась жахлива картина – тіло Юрія Липи було поколоте багнетами, руки і голова потрощені кольбами рушниць, його було кастровано власними хірургічними інструментами…
Ведучий: Вночі з пересторогами за християнським звичаєм, лише без церковних дзвонів, люди поховали видатного українського письменника, лікаря, теоретика державності Юрія Липу на цвинтарі села Бунова. Домовину несли жінки. Панахиди не було. Ховали з острахом. Дружина сама вибрала місце для могили під черешнею на краю цвинтаря. Вночі на його могилі було встановлено березового хреста. Невдовзі хрест зник. Та його знову поставили. І так було багато разів. Аж після проголошення незалежності буновці відновили могилу, а донька письменника Марта встановила пам’ятник.

Так трагічно закінчилось життя одного зі світочів української культури.


Ведуча: Сьогодні постать і творчість Юрія Липи повертається до нащадків. Вона промовляє до них численними творами, в яких так неповторно глибоко розкрита суть української душі і ментальності…
Читець: Вознесіте знамено

святого великого краю!

Говорить серце надхненно,

говорить серце: «Я знаю!

Це твоя корогва, Україно,

наді мною клекоче –

Хто ж мене вбив безневинно

за мої вірні очі?»



(Юрій Липа «Голос забитого»)
У виконанні хорового колективу звучить

Гімн України.






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка