Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок загальні поняття



Сторінка7/7
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

11.2. Способи та технологія очистки місць рубок

Очистка місць рубок може проводитись як у процесі лісозаготівель­них робіт, так і після них. При технічній простоті ця робота дуже часто перетворюється в одне з найскладніших завдань. Практика виробила багато способів очистки, які об'єднують у три групи: вогневі, безвогневі та комбіновані. До першої групи відносять збирання залишків у купи та їх спалювання, а також спалювання залишків на нижніх складах у бун­керах (при вивезенні дерев з кронами). Друга група включає такі спосо­би: укладання залишків на трелювальні волоки і вминання їх трактора­ми у ґрунт; розкидання подрібнених залишків по площі лісосіки, збиран­ня порубкових залишків у купи для наступного їх перегнивання; збиран­ня залишків у вали (у гірських умовах); збирання залишків у купи для подальшої реалізації на паливо, переробки на корм, сировину для лісо­хімічної промисловості, а також для переробки на технологічну тріску. Комбінована очистка поєднує різні способи першої і другої груп.

Найбільше розповсюджена вогнева очистка лісосік у купах. Саме цей спосіб очистки ліквідує захаращеність і знижує пожежну небезпеку. Одночасно виконується велика профілактична робота по захисту лісу від розмноження вторинних шкідників.

Порубкові залишки у купах найчастіше спалюють у процесі рубки, якщо вона проводиться восени, взимку і навесні (з 15 вересня до 15 травня). Влітку така очистка заборонена Правилами пожежної безпе­ки у лісах. Для того, щоб вогнева очистка діяла на ґрунт позитивно, по­трібно дозувати силу вогню тривалістю горіння купи. Доза визначається величиною купи (як правило, діаметр її - 1,5-2,5 м, висота - 1,2-1,7 м), станом порубкових залишків (сухі вони чи сирі) та ін. Після спалювання купи поверхня ґрунту під нею повинна лишитись без надґрунтового пок­риву, особливо злакового, що дасть можливість рости сходам деревних порід. Вогонь не повинен занадто підвищувати температуру поверхне­вого шару ґрунту, бо це призведе до погіршення його фізичних власти­востей, особливо це стосується суглинкових ґрунтів. Тому, якщо залиш­ки спалюються без наявності снігового покриву, потрібно на суглинкових ґрунтах формувати 150-200, на супіщаних - 100-120 куп на 1 га. У лис­тяних насадженнях їх кількість повинна бути меншою - до 80 шт-га"1. На кількість куп також впливає кількість і якість лісосічних відходів.

Техніка спалювання порубкових залишків у зимових умовах перед­бачає підготовку майданчика з утоптаним снігом, на якому укладають сухі гілочки, бересту, просмолені скалки і запалюють їх. Коли вогнище розгориться, кладуть гілля хвойних, а потім і листяних порід. Під час горіння купи слід поправляти, ущільнюючи порубкові залишки та підгор­таючи кінці, що не згоріли, у середину вогнища. Наступну купу розпа­люють на втоптаному сніговому майданчику, переносячи жар лопатою. На нього кладуть спочатку сухі гілки або ялинові гілочки, а потім процес спалювання продовжується так, як описано вище. Оскільки перенесення порубкових залишків до вогнищ особливо за наявності глибокого сніго­вого покриву - робота важка, слід практикувати звалювання дерев "в ялинку", або "котлом", тобто таке, яке б дозволяло концентрувати обру­бані гілки на невеликій площі. Потім на місці обрубаних крон розводить­ся вогнище для спалювання залишків. Недоцільно свіжі порубкові зали­шки складати у купу і підпалювати їх - вони довго не будуть займатися, і купу доведеться розбирати.

При зимових рубках обрубані гілки, верхівки слід спалювати того ж дня, бо вони можуть бути занесені снігом. І все одно частина лісосічних відходів при зимових рубках не спалюється. їх покриває сніг і тому зі сходом снігового покриву потрібно проводити доочистку вирубок.

Під час літніх заготівель порубкові залишки не спалюють, а лиша­ють до осені. Коли настає дощова погода, залишки спалюють. Оскільки залишків накопичується багато, то для їх спалювання потрібна велика кількість робочої сили. До того ж, у дощову погоду спалювати залишки непросто. Все це часто викликає порушення з боку лісозаготівельників: залишки спалюють влітку або восени без дотримання протипожежних заходів, що призводить іноді до виникнення лісових пожеж.

На лісосіках, де збережений підріст, порубкові залишки спалюють у невеликих за розміром купах, які розміщують на відстані не менше 4 м від куртин підросту. При спалюванні залишків узимку вдається зберегти більше підросту порівняно з осіннім і весняним спалюванням. У цілому, при вогневій очистці лісосік без снігового покриву обпалена поверхня ґрунту становить 5-10%, а взимку - 3-5% загальної площі, тобто 300-

1000 м2 на 1 га. Ця площа успішно заростає цінними деревними поро­дами і є надійною основою поновлення лісу.

При сучасних технологіях лісозаготівель, коли дерева з лісосіки ви­возять на вантажні майданчики з кронами, де очищають стовбури за допомогою сучкорізних установок, порубкові залишки іноді спалюють у спеціальних котлованах завдовжки 20-25 м і глибиною до 2 м, які обра­мляють широкими мінералізованими смугами за рахунок викопаної зем­лі. Спалювання краще вести у сиру безвітряну погоду.

Вогнева очистка лісосік суцільним палом у нашій країни забороне­на, бо при цьому знищується весь підріст на площі вирубки, а вогонь часто виходить за межі вирубок і перетворюється у лісову пожежу.

Дослідження М.О.Ткаченка і В.П.Тимофєєва показали, що у сирих та мокрих лісорослинних умовах з важкими за механічним складом фун­тами вогнева очистка може викликати заболочення, тому в таких випад­ках порубкові залишки доцільніше складати у купи і залишати для перег­нивання. Місця для цього слід вибирати на мікропідвищеннях. Спочатку вкладають товсті залишки, а на них-дрібніші. Діаметр куп повинен бути до 1,5 м, а висота - 0,5 м. Вони мусять бути щільними, що сприяє швид­кому їх перегниванню, відстань між ними - 3-4 м з рівномірним розмі­щенням по площі. Після перегнивання на місцях куп утворюються мік-ропідвищення, на яких з'являється підріст ялини. Таким же способом очищають площі вирубок зі збереженим підростом. Місця для невеликих за розміром куп вибирають там, де відсутній підріст.

У гірських умовах очистка лісосік повинна допомагати збереженню фунтозахисних і водоохоронних функцій, гальмувати хід ерозійних про­цесів. Як показали дослідження В.З.Гулісашвілі, вогнева очистка лісосік у гірських умовах недоцільна, бо вона погіршує фізичні властивості ґру­нту та його водопроникність. На схилах стрімкістю до 30° порубкові за­лишки подрібнюють до 0,7 м і рівномірно розкидають до площі. При цьому зменшується змив ґрунту, покращується хід поновлення лісу. Дос­від карпатських лісівників показав, що на середніх за стрімкістю схилах порубкові залишки краще укладати у вали, які варто розміщувати по горизонталях. Ширина валів повинна бути 1,0-1,5 м, висота - до 1 м, а відстань між ними 5-10 м (рис. 63). Вали несуцільні - через кожні 40-50 м роблять розриви у 2-3 м. Якщо на площі лісосіки утворилися про­моїни, їх потрібно щільно закласти порубковими залишками, які будуть служити мулофільтрами, припиняючи розвиток ерозії ґрунту.

У сухих борах також доцільніше розкидати подрібнені залишки рів­номірно по площі. По-перше, у цьому випадку вони будуть служити мульчою і зменшувати випаровування води з поверхні ґрунту. По-друге, при перегниванні вони збагачуватимуть ґрунт органічними сполуками і азотом. По-третє, залишки будуть охороняти самосів від різких коли­вань температури. Товщина шару розкиданих залишків не повинна пе­ревищувати 10 см. У протипожежних цілях вирубки з розкиданими за­лишками слід обрамляти мінералізованими смугами.

При найбільш розповсюдженій технології головних рубок, яка пе­редбачає трелювання деревини тракторами, на нестійких ґрунтах поруб­кові залишки укладають на волоки, де гусениці тракторів вминають їх у ґрунт.

Цим укріплюються волоки, що дозволяє збільшити навантаження на них, тобто збільшити кількість проходів трактора по одному і тому ж волоку без негативного впливу на ґрунт, удвічі і більше разів. Таку очист­ку доцільно проводити на вологих і мокрих ґрунтах. Хоча вона дещо по­гіршить фізичні властивості ґрунтів, але у той же час порубкові залишки будуть збагачувати ґрунти органічними речовинами, що у майбутньому відновить їх порозність.

І все ж таки найдоцільніше порубкові залишки використовувати як сировину для лісохімічної, фармацевтичної промисловості, для виготовлення технологічної тріски тощо. Поки що така утилізаційна очистка лісосік посідає дуже скромне місце серед інших способів очистки. З розширенням механізації процесів очистки стовбурів від гілля та сучків, а також з вдосконаленням процесу відокремлення зеленої частини крон від деревини масштаби утилізаційної очистки зростуть.

Після закінчення рубки на лісосіці не пізніше тридцяти днів після за­кінчення строку вивезення деревини проводиться огляд місць рубок. Серед питань, які ставляться при цьому, обов'язковими є схоронність підросту в процесі рубки, а також якість очистки лісосіки.



11.3. Очистка лісосік у країнах Північної Америки та Європи

Очистка лісосік у зарубіжних країнах ставить перед собою ті ж самі цілі: сприяння поновленню лісу і зменшення пожежної небезпеки у лісо­вих насадженнях. У США залишки спалюють у пересувних металевих бункерах. Ця операція здійснюється вночі, коли видно кожну іскру. За­лишки у бункер завантажують трактором, який обладнаний автонаван­тажувачем. Практикується також подрібнення залишків за допомогою спеціальних рубальних машин. Подрібнені залишки можуть розкидатися по площі або використовуватися для виготовлення плит.

Широко розповсюдженим у США і Канаді є спосіб подрібнення лісо­січних відходів ребристими котками масою 15 т. Котки переміщуються по площі вирубки гусеничним трактором, розтрощують залишки і вдав­люють їх у ґрунт. Цей спосіб вигідний на вирубках площею 8 га і більше. При несуцільних рубках порубкові залишки не прибираються.

У країнах Центральної Європи - Франції, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії - порубкові залишки видаляють з вирубок у тих місцях, де планують проводити лісовідновні роботи, найчастіше у смугах, на яких саджатимуть лісові культури. Часто порубкові залишки подрібнюють і розкидають спеціальними механізмами по площі. За умов теплого і во­логого клімату залишки швидко перегнивають. У гірських лісах порубкові залишки укладають у горизонтальні вали. Вогнева очистка лісосік про­водиться рідко. Залишки збирають у купи і підпалюють спеціальним во­гнеметом (Франція) або запалювальним апаратом (Німеччина), який працює на зрідженому газі. У Нідерландах для згортання залишків у ва­ли користуються бульдозерними граблями.



У Швеції і Норвегії практикують як безвогневий, так і вогневий спо­соби очистки лісосік. На суцільних лісосіках невеликої площі всі тонкі залишки деревини подрібнюються і розкидаються рівномірно по площі. Це збагачує ґрунт органічними речовинами і сприяє поновленню лісу. На півночі скандинавських країн практикують спалювання залишків су цільним палом під суворим контролем.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка