Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок загальні поняття



Сторінка5/7
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

9.5.2. Групово-поступові рубки

Зацікавленість вітчизняних лісівників групово-вибірковими рубками була пов'язана з проблемою поновлення сосни, особливо у районах, де цей процес проходив з великими труднощами: у лісах Поволжя, на Пів­денному сході Європейської частини Росії - у Бузулукському бору. З 1844 по 1902 рік орієнтація була на природне поновлення при широких і вузьких суцільних рубках, при вибіркових і поступових, але ці способи, включаючи спрощені поступові і класичні рубки, позитивних результатів не давали. Однією з причин невдач було шаблонне застосування рубок без урахування типів лісу. Разом з тим, відзначалося накопичення сос­нового підросту навіть за умов сухого бору, де молоде покоління сосни з'являлося найчастіше у конусах тіні дерев. Так, поступово вивчаючи характер поновлення сосни і враховуючи особливо жорсткі умови для її росту, Савицький і Краснов прийшли до висновку, що у даних умовах рівномірні поступові і групово-вибіркові рубки неефективні. Зберігаючи основні принципи групово-вибіркових рубок при відборі дерев, вони за­мінили щорічну рубку з вибіркою 1/40 частини запасу на рубку, яка по­вторювалась один раз у 10 років з вибіркою тієї ж кількості запасу. За­здалегідь не встановлювалися ні кількість прийомів рубки, ні процент вибірки деревини, хоч й були певні орієнтовні норми вибірки запасу. Такі рубки не були ні групово-вибірковими, ні типовими поступовими. Комбі­нація обох способів рубки зумовила назву цих рубок - групово-поступові. Чотириприйомні групово-поступові рубки були прийняті вироб­ництвом і дали непогані результати поновлення сосни за умов дотри­мання певних технічних правил. Рубки супроводжувалися заходами для поновлення лісу шляхом обробітку поверхні ґрунту боронами або вог­нем. За такою схемою рубки ведуться й у наші дні, але при механізації лісосічних робіт. У перший прийом рубки вирубувались 4-5 вікон у поло­зі лісу. Потім вікна розширювали у південному напрямку, щоб підріст знаходився у конусі тіні дерев. Рубки проводили з інтервалом 10 років протягом 40 років. Для зменшення пошкодження підросту у частини товстих дерев перед зрубуванням зрізали гілля з крони, кожне дерево звалювали тільки у певному напрямку, заготовлені сортименти вивози­ли обережно.

Добре збережений сосновий підріст вже через кілька років після вирубки материнського насадження починає інтенсивно рости. Частина площі лишається без підросту, і на цих місцях потрібно проводити робо­ти, які б забезпечували появу молодого покоління лісу. Із впроваджен­ням механізованих рубок при проведенні першого прийому потрібно за­безпечити технологічне улаштування лісосіки, тобто намітити волоки і зрубати на них дерева, визначити місця верхніх складів для наванта­ження деревини на транспорт. Волоки доцільно робити скривлені, щоб можна було обминути групи підросту. Чисельність підросту при прави­льно виконаній чотириприйомній рубці зростає у 2-4 рази відносно кон­трольного насадження. Практика рубок у Бузулукському бору показала, що групово-поступові рубки дозволяють поновлювати сосну не тільки за сприятливих, але й за жорстких умов для її росту.

9.5.3. Застосування й оцінка групово-вибіркових і групово-поступових рубок

Групово-поступові рубки проводилися в різних лісорослинних умо­вах. Так, повний цикл рубки був проведений з 1929 по 1955 рік на одній з ділянок ялинового деревостану в Сіверському лісгоспі (Ленінградська обл.). Для поновлення підросту, який зберігся у процесі рубки, практику­валася підсадка сіянців. У цій зоні, де поновлення головних порід у яли­ново-листяних і соснових насадженнях відбувається успішно, недоціль­но проводити чотириприйомну рубку, ліс можна поновити за 3 прийоми протягом 12-15 років. Досвід таких рубок набутий у ялинниках Ліонсько­го лісгоспу. При механізованих заготівлях краще створювати вікна з прямими сторонами у вигляді трикутників чи чотирикутників. Це спро­щує технологію робіт і упорядковує трелювання зрубаних дерев.

Таксаційний квартал розділяється впоперек дорогою так, щоб ширина ділянок не перевищувала 150 м. По краях кварталу з трьох бо­ків залишають вітростійкі узлісся шириною 20 м, а з четвертого, з боку гори - шириною 10 м. В узліссях вирубують малостійкі до вітру дерева. Перша лісосіка у вигляді прямокутника шириною 2-5 м закладається по посередині ділянки, і на ній ведеться вибіркова рубка. Довжина цієї лі­сосіки залежить від сили вітрів: якщо вітри завдають великої школи, то лісосіка робиться більш короткою, і навпаки, якщо шкода незначна, -більш довгою. Довжина першої лісосіки визначає форму наступних лісо­сік. Через 2-3 роки по обидва боки від першої лісосіки закладають на­ступні шириною 10 м, які також мають вигляд клина з вістрям, спрямо­ваним проти переважаючих вітрів. Одночасно з рубкою дерев на щойно закладених лісосіках проводяться рубки на попередніх, причому залеж­но від ходу природного поновлення визначається інтенсивність вибірки запасу. Найстаріший підріст буде на першій лісосіці, на розміщених по­ряд - років на 5 молодший і т.д. Уся лісосіка може бути зрубана за 40 років, а на місці вирубки з'явиться різновікове молоде покоління лісу. Провєдені на площі 3000 га рубки у гірських лісах Німеччини були через 20 років обстежені і високо оцінені. В окремих масивах гірських лісів руб­ки Ебергарда доцільно практикувати і зараз.

Вузькосмужні поступові рубки Каутца. Розроблені і впроваджені у Німеччині для успішної експлуатації та поновлення букових і буково-ялинових гірських лісів, що ростуть на стрімких схилах. Поступові рубки на великій площі призводили до великих пошкоджень залишених на ко­рені дерев при звалюванні і трелюванні зрубаних дерев. Наприкінці ми­нулого століття Каутц впровадив поступові рубки для даних умов, які проводив вузькими смугами шириною 30-40 м.

Смуги розміщувались паралельно напряму хребта, а рубка велася зверху вниз по схилу. У цьому випадку молоде покоління лісу, яке з'явилося у процесі рубки, не пошкоджувалося при звалюванні й трелю­ванні зрубаних дерев. Оскільки гірські схили мають улоговини, то на них закладалися діагональні смуги, які мали вигляд трапеції з більш широ­кою стороною у верхній частині. Діагональне розміщення лісосік сприя­ло успішному поновленню лісу, бо створювало для цього більш сприят­ливі умови. Після підготовчих рубок на перших лісосіках-смугах і появи на них самосіву проводиться вирубка залишків деревостану й одночас­но поступова рубка на черговій смузі. Досвід проведення рубок Каутца протягом багатьох років підтвердив доцільність їх застосування у гір­ських лісах з стрімкими схилами і перевагу над поступовими рубками.



Клиновидно-поступові рубки Філіпа. Вони нагадують рубки Ебер­гарда. Ще при проведенні рубок догляду в насадженнях намічають се­редини майбутніх клинів і трелювальні волоки між сусідніми клинами, а також місця навантаження деревини на транспорт. Поновлення лісу проходить на вузьких смугах, які нагадують щупальці, спрямовані у гли­бину масиву.

Рубки дозволяють поновлюватись як тіньовитривалим, так і світло­любним породам. Молоде покоління лісу в середніх частинах клинів з'являється за рахунок попереднього поновлення, воно ж найменше пошкоджується при лісосічних роботах. Ідеї, що закладені у рубках Філіпа, можуть бути використані у наших умовах.



Вибірково-лісосічні рубки Лейбундгута. їх застосовують у сучас­них умовах лісівники Швейцарії. Вони нагадують комплексні рубки, яки­ми користуються у нашій країні, бо передбачають не тільки вирубку стиг­лої частини деревостану, а й наступний догляд за молодим поколінням лісу. Поновлення лісу намічають в осередках, які створюються у вигляді гнізда або групи. При проведенні рубок усі усилля спрямовані на виро­щування стійких продуктивних насаджень, тому ці рубки поєднують різні способи рубок. Всі лісогосподарські заходи враховують біологію деревних порід і лісорослинні умови. Спосіб поновлення лісу є складовою ча­стиною головної рубки. Такого типу рубки є прикладом вдалого поєд­нання різних заходів на невеликій площі, і їх доцільно проводити, наприклад, у приміських лісах.

Комплексні рубки. За­пропоновані у 1966 р. І.С.Ме­леховим комплексні рубки передбачають на одній і тій же площі лісосіки проведення головної рубки і рубок догля­ду одночасно. Такі рубки до­цільно проводити у різновіко­вих насадженнях і розміщу­вати їх за біогрупами. У тих біогрупах, які сформовані старшим поколінням лісу, не­обхідно зрубати перестійні дерева, не пошкодивши де­рева, що залишаються на корені, і біогрупи молодшого покоління лісу. У біогрупах, сформованих з підросту різ­ного віку, проводять рубки догляду з вирішенням тих же завдань, що і для відповідно­го віку молодих насаджень. Таким чином, у процесі ком­плексної рубки формується багатоярусне мішане наса­дження з природним східчас­тим пологом, який забезпечує найвищу продуктивність лісу. Коли одночасно з рубками догляду проводяться добровільно-вибіркові чи групово-вибіркові рубки, тоді забезпечується заміна окремих стиглих біогруп молодим поколін­ням лісу. Комплексні рубки доцільно проводити у букових і ялицевих гірських лісах на крутих схилах.

Механізовані улоговинні рубки ЛЛТІ. Розроблені кафедрою лісі­вництва Львівського лісотехнічного інституту під керівництвом проф. М.М.Горшеніна поєднують короткострокову поступову рубку з суцільною невеликими площами.

У кінці 80-х та 90-х роках XX століття у сосняках Українського Полісся апробовані смугово-поступові рубки з застосуванням звалювально-пакетуючих машин типу ЛП-19. Позитивні результати таких рубок уза­гальнені В.М.Турком. Нині у Тетерівському держлісгоспі застосовують подібні рубки, але за традиційною технологією, без застосування агрегат­них машин. Примикання вузьких лісосік - черезсмужне та кулісне.

Поступові рубки у сосняках дозволяють уникнути масової загибелі молодих рослин від пошкодження личинками хрущів.

9.5.4. Сучасні тенденції у застосуванні рубок у країнах Центральної Європи та в Україні

У країнах Європи, як свідчить І.С.Мелехов (1989), все менше й ме­нше залишається лісів природного походження, особливо-незайманих, їх місце займають більш або менш вдалі ліси штучного походження, у яких систематично проводиться догляд і які у своїй більшості одновікові. Ліси центральноєвропейських країн мають не тільки захисне та експлу­атаційне значення, але й естетичне, тому більшість вчених-лісоводів цих країн (Бланкмейстер, Кестнер, Лейбурдгут, Майєр, Маличек) вва­жають, що при веденні лісового господарства прообразом повинні бути незаймані ліси, праліси. Звідси й акцент на способи рубок, які забезпе­чують природне поновлення та формування різновікових лісостанів. Ви­разником таких тенденцій у веденні рубок є Швейцарія. Широко засто­совуються несуцільні рубки смугами, які забезпечують успішне природ­не поновлення лісу.

У лісах Швейцарії давно застосовуються добровільно-вибіркові класичні рубки як такі, що забезпечують збереження лісом і захисних, і естетичних функцій. У той же час швейцарські лісоводи шляхом проду маної системи рубок догляду вирощують і деревостани з високими за пасами деревини.

Нині у Швейцарії широко застосовуються вибірково-лісосічні рубки за Лейбундгутом, причому без дотримання суворих європейських схем, а більш гнучко. Це дозволяє маневрувати з рубкою залежно від ходу природного поновлення. Паралельно з вирубуванням стиглих дерев проводиться догляд за підрістом, тому рубки нагадують собою систему Дауервальд.

У країнах Центральної Європи застосовують і суцільні рубки, але невеликими площами. Так, у ФРН суцільно-лісосічні рубки проводять поблизу промислових центрів з шкідливим виробництвом, внаслідок ви­кидів яких у атмосферу спостерігається масове усихання лісів. У таких випадках знижують оборот рубки. Але в усіх європейських країнах особ­лива увага приділяється природному поновленню лісів, хоча й практику­ється штучне поновлення шляхом створення лісових культур.

Опрацьовані у Швейцарії, інших європейських країнах способи го­ловних рубок можуть успішно застосовуватися в Україні, особливо у гір­ських лісах та лісах зелених зон.

Для об'єктивної оцінки результатів застосування різних способів го­ловних рубок у рівнинних лісах України науковцями кафедри лісівництва нинішнього Національного аграрного університету була опрацьована лісівницька література за період з середини XIX до середини XX століть. Професором Є.В.Алексєєвим (1927) було встановлено, що до середини XIX ст. у лісах України переважала вибіркова система рубок, а суцільні рубки з'явилися у другій половині XIX ст., причому їх впроваджували поступово протягом усієї другої половини століття. У окремих дачах Во­линської губернії вибіркове господарство проіснувало до кінця століття. Підневільно-вибіркові рубки практикувалися лише у окремих дачах. У цілому ж, вибіркова система рубок призводила до погіршення складу деревостанів.

Суцільні рубки, що прийшли на зміну вибірковим, проводилися з шириною лісосікою 100 і навіть 200 м у сосняках Черкаського бору та у лісах під Києвом.

Іноді лісосіки за розміром сягали 100 га і навіть дорівнювали розмі­ру таксаційного кварталу, не забезпечуючи належного поновлення. У дубових лісах, за даними А.Б.Жукова (1949), ширина лісосік обмежува­лася 100-150 метрами. Оскільки поновлення вирубок було незадовіль­ним, з початку XX століття і до 1914 р. лісівники вели пошук шляхів для вдосконалення рубок. У цей період питання штучного поновлення су­цільних вирубок практично не було розроблене.

Уже в останній чверті XIX ст. та на початку XX ст. почали проводити поступові рубки - у сосняках Черкаського бору, в дібровах Чорного лісу, у Тростянецькому лісництві на Сумщині.

У 20-х роках XX ст. у лісах України знову стали переважати суцільні рубки, причому з лісоексплуатаційних міркувань у рубку відводилися лісостани цілими кварталами. Справа дещо поліпшилася з виділенням у 1936 р. лісів водоохоронної зони та прийняттям у 1939 р. Правил голов­них рубок, які діяли до 1950 р. Науковці кафедри лісівництва Націона­льного аграрного університету на основі детального вивчення способів головних рубок у 64 лісгоспах рівнинної частини території України за­пропонували ряд теоретичних висновків і практичних пропозицій, які й увійшли до нових Правил головних рубок. Ці питання детально висвіт­лені у монографії О.Л.Новікова, П.М.Мегалінського, М.Б.Бертуш, B.C.На­конечного "Головні і лісовідновні рубки в рівнинних лісах УРСР" (1959) Зокрема, були обґрунтовані організаційно-технічні показники рубок, до­сліджено вплив сезону рубки на хід поновлення, особливо сосни зви­чайної, залежно від регіону та типу лісорослинних умов. Опрацьовані також методики обліку природного поновлення, складені шкали для йо го оцінки, встановлені ефективні заходи сприяння природному понов­ленню.

Але простота проведення суцільно-лісосічних рубок з наступним поновленням шляхом створення суцільних культур у сосняках Полісся І часткових культур у дібровах Лісостепу України, можливість механізува ти догляд за культурами призвели до того, що ці рубки у другій половині XX ст. стали панівними у рівнинних лісах та широко розповсюдились у гірських лісах Карпат.

У 90-х pp. XX століття у зв'язку зі зміною соціально-політичного ла ду та економічних сторін діяльності підприємств лісової галузі, з вихо дом лісової продукції на міжнародний ринок виникла потреба у лісовій сертифікації як важливого фактора для допуску лісопродукції на "еколо гічно чутливі ринки". Однією з головних вимог лісової сертифікації є від мова від застосування суцільних рубок та розширення застосування складних способів рубок. Нині це може виступати певним стимулом дня впровадження у виробництво як опрацьованих, так і модернізованих способів рубок, які меншою мірою будуть порушувати природу лісу і неї так негативно впливатимуть на довкілля.

Однак широке впровадження несуцільних рубок у рівнинних лісп* України можливе лише у тих регіонах, де кліматичні умови сприятлиш

для успішного природного поновлення. Дослідженнями П.М.Мега­лінського, B.C.Наконечного встановлено, що природне поновлення сос­ни на Поліссі погіршується у напрямку із заходу на схід. Недоцільно на нього орієнтуватися і в сухих борах та на заболочених площах лісового фонду. Крім того, потрібно враховувати, що опадів на рівнинній частині території України випадає набагато менше, ніж у Центральній Європі, а тому хід поновлення значною мірою залежить від погодних умов. Про­цес природного поновлення може розтягуватися на 10-15 років, що не­бажано.

Лекція 10. ТЕХНОЛОГІЯ РУБОК ГОЛОВНОГО КОРИСТУВАННЯ І ПОНОВЛЕННЯ ЛІСУ

10.1. Загальні положення

Під технологією рубок головного користування розуміють сукупність та певний порядок виконання робочих операцій по заготівлі деревини, починаючи з підготовчих робіт на ділянці: видалення кущів підліску, за­вислих дерев, валки дерев, розкряжовки і закінчуючи вивезенням заго­товленої лісопродукції.

При проведенні лісозаготівельних робіт, як би вдало не був піді­браний спосіб рубки, гарантувати успіх у лісовідновленні майже немож­ливо. Процес поновлення лісу дуже залежить від технічних засобів, які використовуються при лісозаготівлі, від організації технологічних проце­сів і культури лісосічних робіт.

З того часу, як на лісозаготівлях поступово почали впроваджува­тись механізовані процеси, все гостріше ставали проблеми збереження підросту і порушень у лісорослинному середовищі. Застосування на лі­созаготівлях механізмів і машин дозволило різко підвищити продуктив­ність праці, що дуже важливо для народного господарства, але часто інтереси лісоексплуатації і лісівницькі вимоги не співпадали. Пошко­дження підросту при механізованому звалюванні дерев мало чим відрі­зняється від пошкоджень при ручній вирубці. У процесі цієї операції по­шкодження будуть тим більші, чим вищий підріст. Низькорослий підріст пошкоджується менше під час зимової рубки за наявності глибокого сні­гового покриву. Високорослий підріст більше пошкоджується при прове­денні робіт у сильні морози, коли деревця стають крихкими. Поступово виробилися лісівницькі вимоги: ті лісосіки, які під пологом мають доста­тню кількість надійного підросту, доцільно вирубувати взимку, а лісосіки без підросту - влітку. Зимову рубку краще проводити у насадженнях з сирими та мокрими ґрунтами, а літню - на сухих і свіжих. Дотримання цих вимог значною мірою підвищує схоронність підросту при валці де рев.

Значно більше впливає на підріст залишок деревостану, а на ґрунт -трелювання зрубаних дерев. Трелюють, як правило, сортименти, на які розробляють зрубані дерева, або цілі дерева з кроною чи без неї. Тре лювання сортиментами поступово замінюється трелюванням хлистами або деревами і здійснюється за допомогою спеціальних трелювальних тракторів. При проведенні цієї операції влітку трактори не тільки лама ють підріст і молодняк, а й значною мірою порушують поверхневий шір ґрунту. Фізичні властивості глинистих ґрунтів погіршуються за рахунок ущільнення, на сирих ґрунтах можуть утворюватися вибоїни, в яких по­тім з'являється вода і починається процес заболочування. Негативні зміни бувають дещо меншими на супіщаних ґрунтах. У гірських умовах вибоїни викликають ерозію ґрунту. Особливо сильно ґрунт пошкоджу­ється у місцях крутих розворотів тракторів. Найбільші пошкодження під­росту і ґрунтів спостерігаються при безсистемному звалюванні й трелю­ванні дерев. У цьому випадку не тільки завдаються великі збитки лісові, лісовому господарству, а й знижуються продуктивність праці робітників і ефективність використання тракторів та інших машин і механізмів. Оскі­льки технологія лісозаготівель з тракторними трелюванням хлистів у рівнинних умовах до цього часу переважає, то слід зупинитися на ній більш детально.

Для успішного проведення лісозаготівельних робіт і для зменшення егативного впливу на ліс і його середовище відведені під рубку лісосіки розбивають на пасіки. Пасіками називають частини лісосіки з самостій ним трелювальним волоком, що виходить на магістральний волок, який, у свою чергу, примикає до лісовозної дороги. При проведенні рубки дерева трелюються трактором, який рухається тільки по волоку, не заходячи у глиб пасіки. Дерева чи хлисти підтягуються до волока ле­бідкою, яка встановлена на трелювальному тракторі. При такій техноло­гії підріст і молодняк не знищуються так, як при безсистемній рубці. При підготовці трелювальних волоків на них зрубують дерева на рівні фун­ту, і вирубують підріст чи підлісок. Ширина трелювальних і магістраль­них волоків -5 м. Пасіки найчастіше мають форму дещо витягнутих прямокутників. їх довжина визначається розмірами лісосіки, а ширина -висотою деревостану, що вирубується, запасом деревини, типом ґрун­ту, а також потужністю трелювального трактора. Найчастіше ширина пасік дорівнює полуторній висоті деревостану. Це дає змогу валити де­рева під кутом до волоку не більше 45°. Кожна пасіка ділиться трелю­вальним волоком на дві півпасіки, а останні - на смуги, з яких зрубані дерева підтягуються до волоку, а потім трелюються. Магістральні воло­ки готуються заздалегідь - до початку лісозаготівельних робіт, а пасічні -у процесі розробки пасік.

Спосіб трелювання деревини вибирається у кожному окремому ви­падку. Так, при суцільно-лісосічних рубках в умовах рівнинних лісів України трелювання сортиментами відбувається дуже часто, особливо коли вирубується лісосіка з великими деревами. Обов'язкове трелю­вання сортиментами у гірських лісах, бо трелювання хлистами тут дуже пошкоджує ґрунт і викликає ерозійні процеси. Але найбільш поширене трелювання хлистами, при якому дерева трелюють як з обрубаним гіл­лям, так і з не обрубаною кроною. І в одному, і у другому випадку воно відбувається як вперед окоренком, так і вперед вершиною. Лісівницька оцінка обох варіантів неоднакова і залежить від багатьох факторів. Продумано сплановане трелювання може забезпечити перемішування лісової підстилки з поверхневим шаром ґрунту на значній площі і цим сприяти успішному поновленню лісу. З метою найбільшої схоронності підросту і найменшого впливу лісозаготівельних робіт на деяких підпри­ємствах розроблено й успішно застосовується ряд технологічних схем, які забезпечують збереження 70-75% підросту, причому такі схеми ще й підвищують продуктивність праці лісозаготівельників.

Останнім часом лісозаготівлі все більше механізуються. Доля заго­тівлі деревини за допомогою машин вже перевищує 20%. Уся ця техніка повинна підвищити продуктивність праці прискорити заготівлю дереви ни. Однак агрегатні машини мають велику масу, завдають відчутної шкоди лісу, його середовищу і, як правило, не забезпечують високої схоронності підросту, а значить, не забезпечують поновлення цінних хвойних порід. Важкі машини так сильно змінюють фізичні та інші влас тивості ґрунтів, що зникають лісові ягідники, грибовища та ін.

Ефективність лісозаготівель і ступінь виконання лісівницьких вимог залежать не тільки від наявності тієї чи іншої лісозаготівельної техніки, а й від того, як вона використовується. На лісозаготівлях нашої країни за­стосовується така техніка: бензомоторні пилки; звалювальні машини; звалювально-пакетуючі машини; звалювально-трелювальні машини, трелювальні трактори.

На базі бензиномоторних пилок і трелювальної техніки механізація вибіркових та поступових рубок здійснюється, як правило, з великими труднощами. Агрегатні машини поки що застосовують лише на дослід­них ділянках та у невеликих масштабах у виробничих умовах.

Ураховуючий той факт, що ліси України мають величезне екологіч­не значення і у своїй більшості виконують захисні функції, технології головних рубок повинні бути природозберігаючими. Особливо це стосу­ється лісів Карпат, де протягом багатьох десятиліть велись рубки без врахування специфіки гірських та передгірських умов, що часто призво­дило до посилення негативного впливу стихійних явищ.

Оскільки безсистемна рубка на ділянках головних рубок призводить не тільки до зниження продуктивності праці, але й до порушень природи лісу, знищення наявного підросту і т.п., вважається обов'язковим при лісозаготівлях дотримуватися певних технологічних схем. На будь-якій ділянці рубок улаштовуються магістральні та трелювальні волоки, нава­нтажувальні майданчики. У процесі рубки ділянки розбиваються на пасі­ки так, щоб кожна півпасіка примикала до трелювального волока.



10.2. Технологія головних рубок і поновлення лісу у рівнинних умовах

Щорічно головні рубки проводять у насадженнях, на 30-50% площі яких уже сформувався підріст. Якщо у процесі заготівлі деревини хоч половину цього підросту вдається зберегти, можна вважати, що питання поновлення лісу на вирубках вирішується успішно.

Одна з відомих технологій була запропонована В.П.Тимофєєвим і вперше застосована у Сюрекському ліспромгоспі Удмуртії. У літературу вона ввійшла під назвою "удмуртська технологія головних рубок спосо­бом вузьких пасік". Суть її у тому, що при вузьких півпасіках всі дерева можна звалити на волок під кутом, який не перевищує 35°. У цьому разі повалені дерева можна витягти на волок за вершину без розвороту, що мало пошкоджує підріст і, таким чином, він зберігається на 60-70%.

Після розрубування волока рубка ведеться з ближ­нього до магістрального волока кінця. Дерева валять вершиною на во­лок. Звуження півпасік зменшує кут звалювання дерев, але веде до збіДля рівнинних умов розроблені технологічні схеми із застосуванням бензиномоторних пилок і трелювальних тракторів не тільки для суцільно-лісосічних рубок, а й для складних способів рубки. Найбільш відома технологічна схема механізованої двоприйомної рівномірно-поступової рубки, розроблена С.-Петербурзькою лісотехнічною академією для хвойно-листяних насаджень наприкінці 50-х років. За цією схе­мою ділянки лісу поділяють на пасіки шириною 30-40 м і довжиною 200-300 м.

Межі пасік розширюють до 4-5 м і використовують як волоки. Валка дерев проводиться під кутом 35-40° до волока вершиною на волок, об­рубують гілля на місці валки.

Трелювання ведеться хлистами вершиною вперед. Кожна пасіка розробляється двома смугами: спочатку дерева рубають на одній 15-20-метровій смузі, потім на протилежній від волока. Через 5-7 років прово­диться очисна рубка за такою ж схемою. Застосування описаної техно­логічної схеми дозволило зберегти понад 70% підросту ялини і забезпечити нормальний хід поновлювального процесу. Цим же колективом була запропонована технологія механізованих групово-вибіркових рубок на базі розробленої схеми для поступових рубок, яка успішно пройшла апробацію в ялинниках з груповим підростом у лісах Охтинського навчально-дослідного лісгоспу.

Схема групово-вибіркової механізованої рубки передбачає поділ ділянки лісу 4-метровими волоками на пасіки шириною 30-40 м. Після вирубування дерев на волоках ведуть рубку на пасіках з напрямом зва­лювання на волок, що зменшує пошкодження груп підросту, і трелюють хлисти вершиною вперед. Бажано, щоб зрубані дерева спрямовувалися під кутом 35-40° до волока. У перший прийом рубки дерева вирубують не на всій площі, а тільки на ділянках-клітинках, які пов'язані з куртина­ми підросту. У наступні прийоми рубки клітинки розширюють у напрямку трелювання, доки не будуть зрубані всі дерева материнського пологу і не сформується молоде покоління лісу

У багатьох країнах Західної Європи та Америки на головних рубках застосовуються багатоопераційні агрегатні машини, які зрізують дерева без повалу на землю, або з повалом, обрубують гілля, розкряжовують стовбури на сортименти та навантажують їх на транспортні пристрої. Виконання кількох робочих операцій однією агрегатною машиною дозволяє проводити вибіркову або поступову рубку без зайвих пошко­джень сусідніх дерев, які залишаються для подальшого росту, без по­шкодження підросту та поверхневого шару ґрунту, тобто така техніка дозволяє виконувати лісозаготівлю, практично не порушуючи природу лісу, що важливо з екологічної точки зору. На рис. 59 показана робота агрегату.

Схема передбачає 2-3 прийоми рубки із загальним терміном у 20-30 років. Проведені дослідно-виробничі рубки дозволили зберегти 70-80% життєздатного підросту. Накопичений досвід потрібно ширше вико­ристовувати при проведенні рубок у лісах першої групи.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка