Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок загальні поняття



Сторінка4/7
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

9.4.2. Рівномірні поступові рубки

Схема рівномірної поступової рубки була розроблена Гартігом у кін­ці XVIII ст. для букових лісів і нині вважається класичною. У літературі цей спосіб рубки іноді називається насіннєво-лісосічним. За такою схе­мою деревостан вирубується за чотири прийоми, кожен з яких ставить певну мету і має свою назву. Перший прийом - підготовчий, другий -засівний, третій - освітлювальний і останній - очисний, або остаточний. Характер вибірки дерев на площі відносно рівномірний. У процесі такої рубки забезпечується не тільки поступова вибірка цінних дерев, але й надійне поновлення лісу. Загальний термін рубки не виходить за межі 20 років, тобто класична рівномірна поступова рубка є короткостроко­вою, а після неї виникає одновікове насадження.



Підготовчий прийом рубки. Він проводиться з метою підвищення плодоношення у материнського насадження. Розрідження пологу лісу посилює доступ світла у крони і через кілька років дерева починають рясніше родити. Потік світла досягає поверхні ґрунту, приносить більше тепла, що зумовлює активніший розклад лісової підстилки, призводить до створення сприятливих умов для проростання насіння. У перший прийом рубки, як правило, вирубують дерева небажаних порід, частину дерев головної породи, які мають дефекти стовбура, а також уражені хворобами і т.п. У цілому вибірка запасу не повинна перевищувати 20-25%. Практика показала, що перший прийом рубки краще проводити на початку осені, у цьому випадку трелювання зрубаних дерев забезпечить краще перемішування лісової підстилки, а це прискорить її розклад.

У сучасних умовах при першому прийомі рубки проводять техно­логічне облаштування лісосік, а саме: прорубують систему волоків, тобто шляхів, по яких будуть трелювати зрубані дерева, намічають межі пасік обабіч кожного волока, які будуть проходитися рубкою, а зрубані дерева переміщуватись на волок так, щоб не пошкодити дере­ва, залишені на корені, і молоде покоління лісу. Крім цього, підшукують місця для розробки зрубаних дерев, а також для навантаження їх на транспорт. Такі навантажувальні площадки потрібно розміщувати на галявинах, біля шляхів або просік. Волоки і навантажувальні площадки вважаються службовою площею, вона не повинна перевищувати 20% загальної. Як правило, при технологічному облаштуванні лісосіки ви­рубується від 5 до 10% запасу, решта вирубується на пасіках. Після проведення першого прийому рубки потрібен період вичікування, який продовжується 4-5 років.



Засівний прийом рубки. Як правило, він проводиться в урожайний рік. Його мета - якомога рівномірніше засіяти площу насінням, тому його проводять після дозрівання насіння, восени, а дерева вирубують рівно­мірно на площі лісосіки. Ставиться мета не тільки засіяти площу насін­ням, але й забезпечити появу й ріст сходів, тому зімкнутість материн­ського пологу повинна дорівнювати 0,8. Саме така зімкнутість не дозво­лить розростатись трав'яній рослинності і конкурувати зі сходами дере­вних порід. У другий прийом вирубується 20-30% .запасу за рахунок найбільш великих дерев, а також дерев другорядних порід, фаутних де­рев, якщо вони лишилися після першого прийому рубки. Після засівної рубки настає період вичікування, що триває 5-7 років. Його термін ви­значається у кожному конкретному випадку на основі спостережень за станом самосіву і підросту.

Освітлювальний прийом. Його метою є створення найбільш сприятливих умов для росту молодого покоління лісу, що з'явилося під пологом насадження у процесі рубки. Слід відмітити, що сходи деревних порід витримують деякий дефіцит світла, а згодом, перетворившись на підріст, потребують його більше. Отже, запізнюватися з проведенням освітлювального прийому рубки небажано. Не бажане і раннє прове­дення освітлювальної рубки, бо у цьому випадку створюються несприя­тливі умови для молодого підросту. Є ще один критерій, за яким можна визначити термін проведення рубки: чим крупніший підріст під пологом насадження, тим більше він буде пошкоджуватися у процесі проведення рубок.

При освітлювальній рубці дерева вирубують таким чином, щоб забез­печити доступ світла до самосіву і підросту, що з'явилися, залишаючи ча­стину дерев материнсько­го насадження для захисту молодого покоління лісу від заморозків, перегріву у літку, а також від конкурен­ції трав'яної рослинності. Рубка повинна позбавити підріст пригнічення з боку материнського насаджен­ня, у той же час залишив­ши його захисний вплив, тому її планування і про­ведення потребує високої кваліфікації виконавців. Щоб зменшити пошкод­ження підросту освітлюва­льну рубку доцільно про­водити взимку за наявнос­ті снігового покриву. При проведенні перших трьох прийомів рубки дерева, які призначені до вирубки, обмірюють, нумерують, і на них ставлять клеймо. Все це дозволяє контро­лювати величину вибірки запасу.



Очисний, або оста­точний, прийом класич­ної рівномірної поступо­вої рубки. Проводять через 3-7 років після освітлювального. До його проведення залишається 25-30% запасу деревостану, який у останній прийом вирубується повністю. На місці материнського насадження за­лишається молоде покоління лісу віком до 15 років, яке нагадує суціль­ну вирубку з наступним поновленням лісу.

З технологічного боку останній прийом рубки най­відповідальніший, бо від того, як буде проведена рубка, чи збережеться непошкодженим підріст, буде у цілому визначатися успіх поновлення лісу на лісосіці.

Класична 4-прийомна поступова рубка найбільше відповідає при роді букових лісів, але не завжди повністю витримується. Іноді для ус­пішного поновлення лісу потрібно більше прийомів, іноді - менше. На практиці найчастіше доводиться йти шляхом зменшення кількості при йомів. Наприклад, у зоні інтенсивного ведення лісового господарстпм систематично проводяться рубки догляду за лісом. У цьому випадку насадження перед настанням віку стиглості вже добре плодоносять і для них зовсім не потрібний підготовчий прийом рубки. Поступову рубку в таких насадженнях доцільно починати із засівного прийому. Іноді дово­диться поєднувати освітлювальний і очисний прийоми, що дає можли­вість зберегти непошкодженим високорослий підріст.

Схема поступової рубки, у першу чергу, визначається лісорослинни-ми умовами й біологією та екологією головної деревної породи. Лісоро-слинні умові можуть бути як сприятливими природному поновленню, так і несприятливими, тому й схема рубки може складатися як з меншої, так і з більшої, ніж схема класичної рубки, кількості прийомів. При поступо­вих рубках у насадженнях з тіньовитривалих порід підріст меншою мі­рою потребує світла для нормального росту і розвитку, тому в освітлю­вальний прийом рубки вибирається й менший запас деревини. Навпаки, коли рубки проводяться у насадженнях, що сформовані світлолюбними породами, підріст більше страждає від нестачі світла, тому для його освітлення потрібно вирубувати більшу частину запасу деревини, іноді 30-35%. В умовах рівнинних лісів України великий вплив на хід природ­ного поновлення під пологом насаджень, а значить, і на характер посту­пових рубок, мають погодні умови. Тільки сприятливі погодні умови про­тягом кількох років підряд після засівання площі насінням сосни можуть гарантувати успіх природного поновлення. Цим, мабуть, і можна пояс­нити "хвилі поновлення" соснових лісів у зоні Полісся України у минуло­му. Наприклад, сосняки природного походження, що увійшли до лісово­го фонду Боярської ЛДС Київської області, на великій площі були одно-віковими (зараз їм близько 170 років). Як показали досліди П.М.Мегалін-ського і В.С.Наконечного, поступові рубки у цих лісах не забезпечують гарантованого поновлення сосни, бо сходи, які масово з'являються що­річно, гинуть з настанням серпневої посухи.

У мішаних лісах південної частини зони тайги, на Поліссі під поло­гом лісу часто відмічається надійне природне поновлення головних по­рід. У таких випадках недоцільно дотримуватися класичної схеми рубки, а необхідно швидше звільняти підріст, вирубуючи материнське наса­дження за два або три прийоми. Особливо це стосується світлолюбних порід, насамперед, сосни. У рівнинних лісах з достатнім зволоженням ґрунту, де природне поновлення під пологом розріджених деревостанів проходить успішно, відпадає необхідність у перших прийомах рівномір­ної поступової рубки, тому почали застосовувати спрощені поступові рубки з кількістю прийомів до 2-3, а загальним терміном рубки - до 10-15 років.

9.4.3. Спрощені рівномірні поступові рубки та їх застосування

Зародилися спрощені поступові рубки у Німеччині, але широкого застосування набули у Росії. Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці визнаються рубки Кравчинського для ялинових лісів. Напри­кінці XIX ст. Д.М.Кравчинський застосував спрощені поступові рубки у приватних лісах Смоленської губернії, а потім запропонував їх для яли­ново-листяних насаджень Лісінського дослідного лісництва під Петер­бургом, де й проводив з 1896 по 1920 рік.

Д.М.Кравчинський поставив за мету припинити процес поступової зміни ялинових лісів листяними породами, який, за свідченням А.С.Ти-хонова, за 50 років інтенсифікувався (з 28 до 47%) унаслідок застосу­вання суцільнолісосічних рубок. Спочатку Д.М.Кравчинський проводив двоприйомну рубку, оскільки насадження середнього складу 6Яз2Бп20с мали невисоку повноту і достатню кількість підросту під пологом. До ру­бки призначалися ялинники 100-річного віку. За 3-5 років до початку ру­бки дерева осики кільцювали, тобто знімали кору до самої деревини навколо стовбура шириною ЗО см. Такий захід значно зменшував появу кореневих паростків, а дерева згодом усихали. У перший прийом виру­бувалося до 50% запасу за рахунок вибірки берези і значної частини ялини. На корені залишалися всохлі дерева осики і сосна. Для запобі­гання руйнування насадження вітром рубки вели лісосіками шириною 50 м з черезсмужним примиканням, зі сходу на захід, тобто проти пере­важаючих вітрів. Другий прийом рубки проводився через 10 років неза­лежно від насіннєвих років, бо лісосіки щорічно достатньо засівалися насінням. Під пологом насаджень залишався підріст ялини висотою до 0,5 м, решту більш високорослого підросту висмикували з ґрунту. Оскі­льки другий прийом проводили за наявності снігового покриву, то низь­корослий підріст добре зберігався.

Десятирічний досвід показав, що не в усіх лісорослинних умовах поновлення ялини проходить однаково успішно і не скрізь залишки де-ревостану після першого прийому рубки однаково пошкоджуються віт­ровалом.

Практика рубок також показала, що занадто велика вибірка запасу у перший прийом рубки викликає вітровал, особливо на лісосіках другої черги, тому Д.М.Кравчинський перейшов до триприйомних рубок. У пер­ший прийом вирубували 30-35% запасу, у другий - 25-30% і третій - реш­ту. Загальний термін рубки довелося збільшити до 15 років. У окремих місцях, де був відсутній підріст ялини, насіння підсівали або підсаджу вали 2-річний самосів ялини з грудкою землі. За 24 роки у Лісінському лісі проведені поступові спрощені рубки на площі близько 1500 га. Об стеження насаджень, що виросли на місці рубок Д.М.Кравчинського, по­казало, що у 60-80 річному віці вони мають склад 6Яз1Сз20с1Бп, при повноті 0,7-0,9 запас деревини становить близько 260 мта'1. Так впер­ше на практиці був припинений процес зміни ялини листяними порода­ми шляхом вдосконалення способів рубки лісу. На жаль, одним з недо­ліків цих рубок є ігнорування існування високорослого підросту. Саме такий підріст здатний конкурувати з листяними породами, що й було згодом доведено. Уже в наш час дещо змінено порядок призначення дерев до рубки, а саме: у перший прийом вирубують осику і перестиглі дерева ялини, а березу залишають, що підвищує стійкість насадження до вітровалу. В цілому, вибиралося до 40% запасу. Другий прийом руб­ки здійснювали через 6-10 років, всі роботи проводили механізовано, тому у літературі ці рубки отримали назву спрощених поступових рубок за методом ЛЛТА. З кінця 50-х і до середини 70-х років рубки проведені на площі до 300 га, і результат виявився позитивним.

У соснових лісах спрощені поступові рубки вперше застосував Н.К.Генко у районах Середнього Поволжя наприкінці XIX ст. У цих райо­нах, як і в інших районах так званого сухого лісівництва, у сосняках ре­комендувалося проводити триприйомні рубки. Особливості соснових лісів вимагали об'єднання підготовчого прийому із засівним, причому для появи самосіву потрібно було розпушувати поверхню ґрунту, а для його збереження - боротися з трав'яною рослинністтю. У соснових лісах Волині, за даними Є.В.Алексєєва, до 1917 р. застосовувалися двопри-йомні рівномірні поступові рубки, при яких після першого прийому за­безпечувалося поновлення сосни, але при остаточній рубці знищува­лось 60-90% підросту. В соснових насадженнях Дубечанського лісниц­тва Київської області такі рубки дали позитивні результати. їх прихиль­ником був проф. Д.І.Товстоліс. Узагальнив результати поступових рубок у лісах України ще у 1927 р. СВАпексєєв у своїй праці "Семенно-лесо-сечньїе рубки". На його думку, позитивних наслідків рівномірно-посту­пових рубок у соснових лісах слід чекати у зоні Полісся в лісах усіх ти­пів, крім сухого і свіжого борів, а іноді й суборів. Учений вважав, що по­трібно дотримуватися триприйомних, а іноді і двоприйомних рубок, при­чому проводити їх можна лише за наявності снігового покриву. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни, - ви­рубування підліску, розпушування поверхні ґрунту смугами або площад­ками. Якщо такі вимоги виконувались і зрубані дерева вилучалися з лі­сосіки акуратно, все одно лишалося 20-25% площі, на якій не було здо­рового і надійного підросту, тому їх потрібно було заліснювати. Але у рівнинних лісах України поступові рубки так і не набули виробничих ма­сштабів.

Широко відомий позитивний досвід спрощених насіннево-лісосічних рубок, які провів лісничий О.М.Якубюк у Прокудиному бору, що знахо­диться у Підмосков'ї. Поступові 2-3-прийомні рубки він проводив з 1927 по 1960 p.p., причому головним моментом для визначення кількості при­йомів служила поява або відсутність достатньої кількості самосіву після проведення першого прийому. Якщо після проведення прийому рубки наступне літо не забезпечувало задовільного поновлення, то практику­вались заходи по його сприянню протягом 2-3 років. Як захід сприяння поновленню сосни застосовувалась і вогнева очистка місць рубок у кучах. При двохприйомних рубках Якубюк в перший прийом вибирав до двох третіх запасу деревостану, а при триприйомних - чверть, у другий - половину і у третій - чверть загального запасу.

З 1954 р. поступові рубки досліджували П.М.Мегалінський, B.C.Наконечний та В.Є.Свириденко у соснових лісах Боярського навча­льно-дослідного лісгоспу, що знаходиться поблизу Києва на межі Поліс­ся і Лісостепу. Для лісгоспу були характерні сосняки природного похо­дження віком 120-130 років з крупномірними деревами, що в умовах свіжого субору досягають висоти ЗО м і більше. Досліди показали, що поновлення сосни на лісосіках поступових рубок краще відбувається у вологому суборі, який за багатством ґрунту наближається до бору (Бо­ярське лісництво). У свіжому суборі сходи сосни часто не витримують конкуренції трав'яної рослинності, яка буйно розростається, і масово гинуть вже на першому році життя. Із заходів, що сприяють поновленню сосни, кращі результати відмічені у широких коритоподібних смугах, які створювалися важкими дисковими боронами.

Дослідні рубки показали, що при механізованих лісосічних роботах з деревами, об'єм стовбура яких перевищує 1 м3, дуже складно зберег­ти непошкодженим підріст при другому і третьому прийомі рубки. На таких лісосіках потрібно трелювати дерева тільки у сортиментах, а тре­лювальні волоки намічати так, щоб вони обходили групи підросту. Вста­новлена також можливість використання для поновлення сосни не тіль­ки підросту, що з'явився у процесі рубки, а й попереднього поновлення, яке особливо характерне для вологого субору. Дослідні рубки у Бояр­ському навчально-дослідному лісгоспі показали можливість застосу­вання спрощених поступових рубок у зоні Полісся, особливо у лісах, віднесених до першої групи.

Спрощені поступові рубки велись і у дібровах Росії, України, Біло­русі, Грузії. Оскільки дуб росте на багатих ґрунтах, поряд з ним завжди ростуть і його супутники - клен, липа, ільмові, граб, а також ліщина та інші кущі. Тому поступові рубки у дібровах потрібно проводити, не роз­тягуючи термін рубки, бо світлолюбний підріст дуба загине від нестачі світла.

Розроблена для букових лісів класична схема рівномірних поступо вих рубок не завжди доцільна. Як показала практика рубок у Карпатах, чутливість бука до крайніх температур занадто перебільшена, і тому самосів бука потрібно швидко звільняти від затінення материнським пологом. На відкритих місцях підріст бука подвоює приріст порівняно з підростом, який знаходиться під пологом лісу, тому доцільно скорочува­ти термін рубки і кількість прийомів. Однак при спрощенні схеми рубки потрібно мати на увазі, що короткострокова поступова рубка може знач­но знизити захисні функції лісу, адже молоде покоління не здатне пов­ною мірою виконувати такі функції.

Практика поступових рубок у Карпатах показала, що зі збільшенням стрімкості схилу при застосуванні цих рубок різко зростає питома вага пошкоджених дерев, іноді до 60% і більше. Недоцільні поступові рубки у бучинах, що ростуть на мілких ґрунтах, бо це призводить до вітровалу. Саме тому правилами рубок забороняється проведення поступових ру­бок на схилах, стрімкість яких понад 20°. У високоповнотних (0,9 і біль­ше) насадженнях рекомендується триприйомна рубка, а у середньопов-нотних - двоприйомна.

У рівнинних умовах України триприйомні рубки проводяться при повнотах 0,8-1,0, а при нижчих - двоприйомні за наявності життєздатно­го підросту. Лісосіка обмежується 25 га.

Досить широкого застосування, починаючи з 1957 р. набули спро­щені поступові рубки у букових лісах Українських Карпат, хоча такі рубки доцільно проводити тільки у відносно одновікових насадженнях при за­довільному ході поновлення. Переважають двоприйомні поступові руб­ки, які вигідні для виробничників. У табл.25 наводяться дані по головним рубкам у Свалявському лісокомбінаті Закарпатської області. Вони мо­жуть бути ілюстрацією співвідношення різних способів головних рубок і для інших підприємств, у лісовому фонді яких переважає бук.



Площі лісосік головних рубок Свалявського лісокомбінату Закарпатської області, га

Способи рубок

Роки

1978

1979

1980

1981

1982

1983

Суцільні

16

3

9

14

22

9

Поступові

81

137

95

81

83

156

У т.ч.2-прийомні

35

55

77

73

74

96

Вибіркові

5

26

19

14

73

33

Наведені дані свідчать про надання переваги спрощеним поступо­вим рубкам перед іншими способами рубок.

9.4.4. Оцінка рівномірних поступових рубок

Однозначну оцінку поступовим рубкам дати не можна, тому що во­ни мають і позитивний, і негативний ефект. Ще у XIX ст. лісівників заці­кавили поступові рубки завдяки можливості їх застосування у соснових лісах. Такі рубки дозволяли позбавитися задерніння ґрунту, яке відміча­лося на суцільних вирубках і дуже ускладнювало процес поновлення сосни. Крім того, при поступових рубках лісосіки не заселялися хрущем, що також сприяло успішному поновленню лісу. Практика показала, що поступові рубки ефективні в усіх типах лісу, крім лишайникових борів, але у більш багатих типах лісу їх проведення потребує цілого комплексу заходів, що сприяють поновленню сосни.

Поступові рубки складніші порівняно з суцільнолісосічними, але во­ни дозволяють заготовляти більшу кількість грубої деревини як у пер­ший прийом, так і у наступний - за рахунок посилення так званого світ­лового приросту.

На лісосіках поступових рубок менше порушується ґрунт трактора­ми або агрегатними машинами. Це зменшує порівняно з суцільнолісосіч­ними рубками шкідливий вплив рубки на водоохоронні, ґрунтозахисні властивості лісу. При продуманій технологічний схемі рубки такі пошко­дження мінімальні, а підріст добре зберігається. Саме цей факт і покла­дений в основу рекомендацій поступових рубок як одного з основних способів для застосування у лісах зелених зон міст.

У цілому рівномірні поступові рубки мають такі позитивні риси:


  • дозволяють рівномірно засівати лісосіки як тіньовитривалим, так і світлолюбним породам;

  • сприяють нормальному поновленню лісу за рахунок створення для молодого покоління кращих порівняно з суцільною вирубкою мікро-умов;

- зберігають захисні функції лісових насаджень;

- дозволяють насадженням успішно використати світловий при­ріст і цим збільшити кількість крупних сортиментів;

- скорочують загальний термін вирощування насаджень. До недоліків слід віднести:

- складність в організації проведення рубки, особливо при механізації лісосічних робіт;

- небезпеку пошкодження та знищення підросту в процесі рубки;


  • складність проведення рубки у насадженнях, що схильні до віт­ровалу;

  • складність забезпечення поновлення головних порід у багатих типах лісу, де сильно розростаються підлісок та надґрунтовий покрив;

- подорожчання на 20-25% лісозаготівель порівняно з суцільно-лісосічними рубками.

Як бачимо, недоліки поступових рубок мають здебільшого вироб­ничий характер. їх можна позбавитись, якщо буде вдосконалюватися технологія рубок, будуть використовуватися спеціальні машини, агрега­ти й інша техніка, яка забезпечить ефективне проведення рубок. У пер­спективі слід чекати розширення застосування поступових рубок у рів­нинних та гірських лісах України. Об'єктивними передумовами цього є те, що більше половини лісів України мають штучне походження, а у рівнинній частинГ території їх частка значно більша. Ці ліси - одновікові, тому застосовування інших складних способів рубок у даному випадку обмежене.



9.5. НЕРІВНОМІРНІ ПОСТУПОВІ РУБКИ ТА ІНШІ СПОСОБИ ГОЛОВНИХ РУБОК

9.5.1. Групово-вибіркові рубки

Групово-вибіркові рубки суттєво відрізняються від рівномірно-поступових, перш за все, терміном вирубки деревостану - до 40-50 років і більше, а також характером вирубки дерев на площі: вони вирубуються групами, а не рівномірно, групи ж намічаються у різних частинах лісово­го насадження, тобто осередки рубки розміщуються нерівномірно. За такий довгий термін для поновлення лісу використовують кілька насін­нєвих років. Після закінчення рубки на місці материнського насадження формується різновікове або умовно-різновікове молоде покоління лісу.

Групово-вибіркові рубки зародилися у гірських лісах Баварії у сере­дині XIX ст. Оскільки лісорослинні умови у баварських лісах надзвичай­но розмаїті, то й характер деревостанів різноманітний. У цьому випадку на окремих місцях у насадженні можливі різні ступені стиглості: поряд з групами перестійних дерев можуть знаходитися групи пристигаючих. Все це породило рубку, для якої вже у 80-х роках XIX ст. німецький лісі­вник К.Гайер розробив певну схему. Групово-вибіркові рубки були за­проваджені Губером. Вони, як свідчить М.О.Ткаченко, розповсюдилися у Швейцарії, Франції, Англії, а їх варіанти - у Росії.

Рубку починають з пошуку у насадженні груп підросту. Підріст, як правило, з'являється у "вікнах" пологу. Потрібно підібрати 5-6 груп з розрахунку на 1 га. Якщо таких груп не виявлено, то знаходять найбіль­ші ширококронні дерева, які зрубують і таким чином роблять "вікно" у полозі. У перший прийом рубки вирубують дерева, що ростуть серед груп підросту або затінюють їх. Це сприяє кращому доступу опадів до підросту і у цілому покращує умови для його росту. При вирубуванні де­рева звалюють вбік від груп підросту. Після зрубування намічених груп дерев на їх місці з'являються галявинки з підростом. Якщо їх розмір знаходиться у межах 50-300 м2, то їх називають групами, якщо вони мають площу 0,05-1,00 га - улоговинами. В останньому випадку рубки також називають улоговинними. У перший прийом рубки вирубується 10-15% запасу. Після створення світлових вікон над групами підросту вирубують частину дерев у смугах шириною 10-20 м навколо груп під­росту (кільця), збільшуючи цим потік світла, а також зменшуючи ймовір­ність пошкодження підросту заморозками. Через 6-10 років, як правило, після насіннєвого року, деревостан у кільцях зріджується або зовсім ви­рубується. Одночасно навколо першого кільця зріджується деревостан у наступному кільці такої самої ширини (рис. 47) Далі з появою підросту чергові кільця звільняються від дорослих дерев, а нові зріджують І Т.Д., поки кільця не зімкнуться між собою. Цього можна досягти за 4 або бі­льше прийомів рубки, і молодняк, який з'явився на місці материнського насадження, буде різновіковим. Групи підросту і звільнені від дерев сму­ги навколо них не завжди мають круглу форму. Концентрично кільця розміщують тільки у випадку доброго зволоження ґрунту. Якщо умови сухіші, то групи повинні бути еліпсоподібної форми, у яких довга вісь еліпса спрямована із заходу на схід. На крутих схилах також доцільно формувати групи у вигляді еліпса, а для кращої схоронності підросту довгу вісь розміщувати перпендикулярно горизонталям.

Групово-вибіркові рубки, як і інші способи рубок повільного темпу, більшою мірою підходять для насадження з тіньовитривалих порід. Г.Л.Тишкевич, узагальнюючи досліди багатьох лісівників (В.З.Гулісашвілі, М.М. Горшеніна, К.Н.Смаглюка, П.І.Молоткова та Ін.), які вивча­ли хід відновлювальних процесів у зв'язку з головними рубками, а також враховуючи свій досвід, прийшла до висновку, що групово-вибіркові руб­ки найбільше відповідають природі букових лісів. Вона вважає, що у бу­кових і буково-грабових деревостанах свіжої бучини доцільно проводити рубки у 3-4 прийоми з початковим діаметром вікон 25-30 м. Групово-вибіркові рубки виявилися успішними також у чистих і мішаних ялице­вих, ялино-ялицевих деревостанах, бо дозволили поновити мішані мо­лоді деревостани. Такі рубки у цих умовах припинили процес зміни вка­заних порід на ялину. Отже, у гірських лісах перевага повинна віддава­тися групово-вибірковим рубкам перед рівномірно-поступовими.

Групово-вибіркові рубки характеризуються такими самими органі­заційно-технічними показниками, як і рівномірно-поступові: площею лі­сосіки, числом прийомів, їх повторністю, періодами вичікування. Але існують і свої показники: первинна площа або діаметр вікон (груп, уло­говин), ширина смуг навколо груп підросту та ін. У насадженнях світло­любних порід вікна слід робити більших розмірів, ніж у тіньовитривалих, у сухому кліматі потрібно більше прийомів рубки, ніж у вологому, на стрімких схилах вікна роблять менших розмірів, ніж на пологих, щоб не викликати ерозії ґрунту.

Правила рубок головного користування у лісах України, на жаль, не передбачають застосування групово-вибіркових рубок, а жаль.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка