Народногосподарське завдання лісівництва та класифікація рубок загальні поняття



Сторінка3/7
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Ширина лісосік суцільних рубок у рівнинних лісах України, м

Насадження

Зони



Степова

Лісостепова

Полісся

Перша група лісів

Хвойні та твердолистяні

50

100

200

М'яколистяні (крім тополі та верби)










Заплавні

50

100

100

Суходольні

100

200

200

Тополеві та вербові










Заплавні

50

50

50

Суходольні

100

100

100

Друга група лісів

Хвойні та твердолистяні

50

100

100

М'яколистяні

100

200

200

Крім основних показників суцільнолісосічних рубок, існують і додат­кові, насамперед, сезон рубки. Він впливає на хід природного понов лення на вирубці, особливо якщо вирубувалися листяні породи. Літня (з 15 травня) рубка ускладнює поновлення, а при зимовій рубці підріст, що був під пологом лісу, зберігається краще. Крім того, звільнення під росту з під пологу взимку, тобто у стадії спокою, сприяє кращій його адаптації до відкритого місця. Літні рубки негативно впливають на вего тативне поновлення лісу. Це слід враховувати, наприклад, тоді, коли необхідно загальмувати процес вегетативного поновлення небажаних порід на користь штучно поновлюваних головних.

У лісах України стиглі насадження часто являють собою невеликі ділянки, оточені молодими, або середньовіковими, чи пристигаючими насадженнями. Такі насадження, як правило, рубають цілими виділами. Але скільки їх можна рубати в одному кварталі? Норми вирубування старих ділянок лісу встановлюються правилами, вони залежать від гру­пи лісів і розмірів таксаційного кварталу. Так, Правилами рубок для лісів України дозволяється ділянки лісу до 3 га у степовій і до 5 га в інших зонах незалежно від їх форми відводити для рубки повністю.

Ділянки лісу площею до 5 га, розташовані серед вкритих лісовою рослиннісю земель, відводяться для рубки на рік за умови, що їх зага­льна площа у кварталі не перевищуватиме подвійного розміру макси­мальної площі лісосік, визначеної цими Правилами. У наступні роки під час відведення ділянок для рубки у таких кварталах необхідно дотриму­ватися термінів примикання відповідно до цих Правил.

У лісах другої групи пристигаючі насадження площею до 0,5 га, роз­ташовані серед стиглих деревостанів або суміжні з ними, можуть включатись до лісосіки і призначатися для рубки, якщо загальна її пло­ща не перевищить максимального розміру лісосіки, передбаченого цими Правилами.

Ділянки молодняків і середньовікових деревостанів площею 0,3 га і більше, розташовані серед лісосіки, відмежовуються у натурі, наносять­ся на план лісосіки і не включаються в експлуатаційну площу.

Якщо стигле насадження займає частину таксаційного кварталу, його вирубують суцільними лісосіками, які розміщують відповідно до встановленого напрямку рубки, терміну примикання та ін. У тому випад­ку, коли воно росте рівною смугою (кулісою), ширина якої не перевищує півтори ширини лісосіки, кулісу дозволяється зрубати без поділу на лі­сосіки. Це правило стосується і невеликих за розміром ділянок у рівнин­них лісах України. Так, не розбиваються на лісосіки, а вирубуються пов­ністю ділянки лісу площею до 3 га у степовій зоні, до 5 га - у лісосте­повій та зоні мішаних лісів.



9.2.4. Застосування суцільнолісосічних рубок та їх оцінка

Суцільнолісосічні рубки виявилися тим способом рубок, який най­більше враховує як лісівницькі, так і лісоексплуатаційні вимоги, тому іони набули широкого застосування. З удосконаленням технології шту­чного поновлення лісу на вирубках суцільнолісосічні рубки стали основ­ним способом головних рубок для лісів другої групи, тобто для регіонів, де ведеться інтенсивне лісове господарство.

Незважаючи на те, що у лісах першої групи використання деревини часто не є головною метою, своєчасне її вилучення і подальше викори­стання є доцільним. У ряді випадків вкрай необхідна й заміна насад­жень, які втратили водоохоронно-захисні властивості, на молоді і перс­пективні. Не завжди вирішення таких питань можливе при застосуванні складних способів рубки, іноді доцільно провести суцільнолісосічну руб­ку з штучним поновленням лісу.

Якщо припустити, що площа лісів першої групи дорівнює 100%, то лісопарки, зони санітарної охорони курортів, джерел водопостачання і подібні їм ліси, де головні рубки заборонені, займають 16% площі. У решти лісів першої групи дозволяється проводити рубки, у тому числі й суцільнолісосічні. Останні застосовують там, де інші способи рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні властивості.

Значення суцільнолісосічних рубок велике, позитивні їх властивості можна узагальнити так:

- проведення рубки доволі просте;



  • найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особ­ливо світлолюбними породами;

  • забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубках, що по­кращує мікроклімат на ній;

  • при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показ­ників зберігають водоохоронно-захисні властивості лісових насаджень;

  • дозволяють досить ефективно використовувати механізми і ма­шини на лісосічних роботах.

- Основні недоліки суцільнолісосічних рубок:

- створюють, у цілому, гірші умови для природного поновлення лі­су порівняно з іншими складними способами рубки, часто призводять до задерніння вирубки;

- приводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколистяні;


  • при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так і молоді дерева;

  • обмежують можливості використання важких агрегатних лісо­заготівельних машин, що призводить до подорожчання лісозаготівель.

9.3. КОНЦЕНТРОВАНІ Й УМОВНО-СУЦІЛЬНІ РУБКИ

9.3.1. Поява, розвиток і характер концентрованих рубок

Розвиток народного господарства багатьох країн у 30-ті роки XX ст. вимагав великої кількості деревини, яку за допомогою вибіркових, суці­льнолісосічних способів рубок одержати практично було неможливо. У цей же період на лісозаготівлях почала широко впроваджуватися меха­нізація й електрифікація виробничих процесів. Однак існуючі способи рубок не дозволяли одержувати максимальний ефект від використання технічних засобів на лісосічних роботах і транспортуванні деревини, то-у лісосіки суцільних рубок почали розширювати до 500 м і більше. Це дозволяло ефективніше використовувати машини і механізми, здешев­лювати одержання деревини і швидше освоювати великі масиви стигло­го і перестійного лісу.

Рубки з великими площами лісосік назвали суцільними концентро­ваними. Така назва з'явилася внаслідок того, що рубки потребують кон­центрації на одному місці значних продуктивних сил - будівництва доріг, житла, концентрації техніки та ін. Концентровані рубки проводять на ве­ликих площах, як правило, понад 50 га при ширині лісосік понад 250 м. Вони носять чітко виражений характер промислових рубок.

Виникли концентровані рубки у 1912 р., коли у лісах Уралу провели виробничий експеримент суцільних рубок цілими таксаційними квартала­ми розміром 2x2 км (рубки Шенка). Пізніше, на початку 20-х років, такі са­мі рубки почали впроваджувати поблизу Мурманської залізниці, причому тоді вони носили характер не повністю суцільних рубок. Офіційно у коли­шньому СРСР концентровані рубки дозволені з 1929 р. Крім європейської Півночі, як свідчить І.С.Мелехов, концентровані рубки, починаючи з 1936 р., розповсюдились на ліси Західного Сибіру, Далекого Сходу і у інші регіони тайги. Такий спосіб механізованих рубок широко розповсюджува­вся і за кордоном: у Фінляндії, Швеції, США й деяких інших країнах.

З часом концентровані рубки розвивались і змінювались за харак­тером. І.С.Мелехов, який досконально вивчав рубки в умовах Півночі, виділив 4 періоди розвитку концентрованих рубок.

Перший (1929-1936 рр.) - період виникнення і впровадження у практику. Характерним для цього періоду є неповна вирубка дерев на площі за рахунок листяних порід, тонкоміру і фаутних дерев, тобто руб­ки були не повністю суцільними.

Другий (1937-1941 рр.) - рубки все більше ставали механізованими і наближалися до суцільних, тобто концентрованих. Листяні породи не вирубувалися лише там, де був молевий сплав деревини.

Третій (1941-1945 рр.) - для нього характерне скорочення обсягу лісозаготівель у зв'язку з війною. У той же час у лісах європейської Пів­ночі розширювалися вибіркові рубки з метою заготівлі спецсортиментів: лижного кряжу та рушничної болванки, авіаційної деревини тощо. Заго­тівлі в злися поблизу транспортних шляхів у недорубах минулих років.

Четвертий (1945 р. і пізніше) - період бурхливого розвитку лісозаго­тівель на базі широкої механізації виробничих процесів, що різко збіль­шило питому вагу концентрованих рубок у обсязі лісозаготівель. З'явилися спеціальні машини, які дозволили підвищити продуктивність праці на лісозаготівлях. Одночасно для цього періоду характерне поси­лення лісівницьких вимог і регламентації показників рубок. Не простими виявилися питання поновлення лісу на концентрованих вирубках, а з впровадженням агрегатних машин - і питання зменшення негативного їх впливу на лісове середовище. Широке впровадження великотоннажних агрегатних машин відкрило новий етап у розвитку концентрованих ру­бок, який спричинив нові екологічні проблеми.

Широке застосування концентрованих рубок викликало необхід­ність досконалого їх вивчення. Першим, хто узагальнив досвід цих ру­бок і проаналізував їх характер, був проф. М.О.Ткаченко, який видав свою монографію уже 1931 року. Крім нього, рубки вивчали О.В.Дави-дов, О.О.Молчанов, І.Д.Юркевич, В.Г.Нестеров, А.П.Шиманюк, А.В.По-бєдінський, І.С.Мелехов та інші вчені-лісівники. Це дало певні резуль­тати, які дозволяли, з одного боку, дати лісівницьку оцінку цим рубкам, а з іншого - намітити шляхи поновлення на них лісу. Питання концент­рованих рубок за кордоном розроблене не було. Тому серед учених не було єдності відносно застосування концентрованих рубок. Деякі з них вважали широке впровадження їх у практику кроком назад у розвитку лісової науки і лісогосподарської практики. Вивчення рубок показало, що завдяки ним держава не тільки задовольняла потреби у деревині, а й перенесла лісозаготівлі з густонаселених лісодефіцитних районів у райони з надлишком лісів, до того ж наполовину перестійних.

На великих за площею концентрованих вирубках мікроклімат доко­рінно змінюється, наближаючись до клімату відкритого простору. Як і на суцільнолісосічних вирубках, тут спостерігаються більший світловий по­тік до поверхні ґрунту, більша віддача тепла поверхнею ґрунту порівня­но з лісом, а також більша амплітуда коливання температур повітря і поверхневих шарів ґрунту. Крім того, на них відмічена менша відносна вологість повітря, хоча вологи з поверхні ґрунту випаровується тут бі­льше. Під дією тепла швидше розкладається лісова підстилка. Часто погіршується гідрологічний режим ґрунту, іноді спостерігається заболо­чення. Сніговий покрив на таких вирубках щільніший, він раніше сходить весною. На концентрованих вирубках частіше спостерігаються літні за­морозки, що веде до пошкодження молодих рослин. У цілому такі зміни факторів навколишнього середовища негативно впливають на рослин­ність. Вона, як і на суцільнолісосічних вирубках, змінюється - типові лі­сові рослини поступаються місцем злаковій рослинності, що затруднює поновлення лісу.

Концентровані рубки викликають різку зміну водно-фізичних влас­тивостей ґрунтів, особливо суглинкових та глинистих підзолистих. Ці зміни великою мірою залежать від сезону рубки, механізмів, які викори­стовуються для трелювання, тобто переміщення зрубаних дерев до складів, від способу трелювання і т.п. (дослідження В.З.Гулісашвілі, В.С.Шумакова, А.В.Побєдінського та ін.). Змінюється також хімічний склад поверхневого шару ґрунту, в якому зменшується кількість сполук азоту, фосфору, калію. Особливо різкі зміни у ґрунті відбуваються при сучасній технології лісозаготівель з використанням машин, які мають масу 22-24 т. Під дією таких машин водопроникність ґрунту зменшуєть­ся у 100 і більше разів, що у свою чергу збільшує поверхневій стік води у 200 і більше разів, а внутрішньоґрунтовий повністю припиняється. Все це призводить до інтенсивного розвитку процесів ерозії. Наслідки таких змін не тільки утруднюють поновлення лісу, а й можуть проявлятись за межами вирубок, викликаючи повені, обміління річок та ін.

Останнім часом у Російській Федерації концентровані рубки засто­совують у лісозаготівельних базах ліспромгоспів.

9.3.2. Основні організаційно-технічні показники концентрованих рубок

Організаційно-технічні показники концентрованих рубок дуже різ­номанітні і залежать від технології заготівлі деревини, а також її транс­портування. Для цього способу рубок встановлюється напрямок рубки, ширина лісосіки, термін і спосіб примикання. Потрібно відмітити, що принципи їх встановлення інші, ніж для суцільнолісосічних рубок.



Напрямок рубки у рівнинних лісах визначається напрямком магіст­ральних лісовозних шляхів. Лісосіки, як правило, розміщують уздовж цих шляхів. Найпоширенішим є поступальний напрямок, коли чергова лісосіка розміщується у напрямку заглиблення лісовозних шляхів у лісо­вий масив. Дорога поступово продовжується, і одночасно розміщуються й замикаються на неї лісосіки. У гірських лісах Уралу, Саян, Далекого Сходу, де дозволені концентровані рубки, лісосіки розташовують довгою стороною упоперек схилу крутизною до 20°, а напрямок рубки встанов­люють від підошви до вершини.

П т концентрованих рубках переважає безпосереднє примикання лісосі:; з терміном примикання 3-4 роки для хвойних порід і 1 рік - для м'яколистяних.

Найчастіше ширина лісосіки встановлюється в межах 500-1000 м, а довжина - за довжиною таксаційного кварталу: 1000 або 2000 м. На відміну від принципу встановлення ширини лісосіки при суцільнолісосіч­них рубках, при концентрованих вона найчастіше визначається подвій­ною відстанню тракторного трелювання деревини. Для сучасних трелю­вальних тракторів оптимальна відстань трелювання не перевищує 500 м, тому й ширина лісосіки найчастіше встановлюється у межах 1000 м. Якщо рубки ведуться на кам'янистих ґрунтах, наприклад, у Ка­релії, ширина лісосіки зменшується до 500 м. Така сама ширина встано­влюється й у гірських лісах на схилах 10-20°, а у кедрових лісах ширина лісосіки не повинна перевищувати 250 м.

9.3.3. Процес природного поновлення лісу і заходи, що йому сприяють

На концентрованих вирубках в умовах зони тайги європейської час­тини Росії за останні п'ятдесят років поновлення лісу відбувалося на 90% площі, але його якість не завжди була високою. Починаючи з 60-х років, природне поновлення хвойних порід на концентрованих вирубках різко погіршилося через послаблення уваги до заходів зі сприяння по новленню лісу, а також у зв'язку з широким впровадженням на лісоза­готівлях агрегатних машин і їх негативним впливом на ґрунт лісу.

На концентрованих вирубках можливе як попереднє, так і наступне природне поновлення лісу. У Європейсько-Уральській зоні тайги 40-50% лісосік, які щорічно плануються під рубки, мають у достатній кількості здоровий підріст головних порід. Якби його вдавалося зберегти хоча б нацоловину, проблема лісопоновлення на вирубках була б вирішена.

Наступне поновлення концентрованих вирубок проходить, як пра­вило, зі зміною хвойних порід березою та осикою. Найбільш успішно наступне поновлення лісу відбувається на вересових типах вирубок, які утворилися після вирубки насаджень, пошкоджених низовими пожежа­ми. З великими труднощами відновлюються хвойні породи на перезво­ложених вирубках, у відносно багатих лісорослинних умовах, де розрос­тається не тільки трава, а й підлісок. Труднощі у поновленні ялини поля­гають також у тому, що ранньою весною молоді дерева на концентро­ваних вирубках часто витискуються з ґрунту морозом, пошкоджуються заморозками.

Повноцінні лісові насадження на концентрованих вирубках понови­ти дуже важко, але можливо. Для цього потрібні певні заходи, іноді тру-доємкі, які називають заходами зі сприяння природному поновленню лісу.

Під ними розуміють певні дії, що спрямовані на появу підросту де­ревних порід або на збільшення і збереження його кількості, які забез­печують заміну вирубаних деревостанів молодим поколінням лісу. Такі заходи поділяють на самостійні лісогосподарські і на супутні головним рубкам, тобто такі, які є частиною процесу рубки. На концентрованих вирубках самостійні заходи проводяться рідко. На них так само, як і на суцільнолісосічних рубках, для успішного поновлення лісу необхідно забезпечити умови для засівання вирубки насінням цінних хвойних по­рід, забезпечення укорінення сходів і захист їх від конкуренції з боку ін­шої рослинності, високої схоронності підросту. У сучасний період вико­нання цих умов ускладнюється ще й тим, що все частіше вирубуються не чисті хвойні деревостани, а мішані з участю м'яколистяних порід.

При концентрованих рубках не можна розраховувати на засівання вирубок насінням дерев, що створюють стіни лісу. У даному випадку велике значення мають джерела засівання, які знаходяться на площі вирубки. Це, як і на суцільнолісосічних вирубках, можуть бути поодинокі дерева, яких у процесі рубки лишили саме для цього. їх називають на­сінниками, вони повинні мати добре розвинену крону. У нових умовах ці дерева починають рясно родити через 4-5 років. Поодинокі насінники виправдовують себе на добре дренованих ґрунтах. Найчастіше насінни­ками лишають дерева сосни. Після поновлення вирубки насінники виру­бують. Крім насінників, на концентрованих вирубках залишають насін­нєві групи, куртини або смуги. Насіннєва група складається з кількох дерев, її площа не перевищує 0,03 га. Групи насінників практикують для засівання вирубки модриною. Поодинокі дерева модрини погано запи­люються, що негативно впливає на врожай насіння. Насіннєві куртини залишають у тому випадку, коли поодинокі дерева і групи не можуть опиратися вітрові і вивалюються з корінням. їх залишають при рубках ялинників і ялиново-листяних насаджень, які ростуть на суглинкових сирих ґрунтах. Куртина, як правило, налічує від 50 до 200 дерев, має форму квадрата, трикутника чи овала і площа її дорівнює, у серед­ньому, 0,2 га. Загальна площа куртин не повинна перевищувати 8-10% площі вирубки. Через кілька років куртини з дерев ялини руйнуються вітром, але вони протягом 7-10 років забезпечують засівання площі на­сінням і, у цілому, поновлення ялинового лісу.

Засівання вирубки насінням ще не дає гарантії, що ліс на ній відно­виться. Повинні створитися умови для проростання насіння, появи схо­дів і їх нормального росту. Такі умови створюються тоді, коли поверхня ґрунту розрихлюється, а лісова підстилка перемішується з ґрунтом. При концентрованих рубках такий обробіток поверхні ґрунту досягається продуманим технологічним процесом лісозаготівлі. Якщо лісозаготівля ведеться за "традиційною" технологією, яка передбачає рубання дерев бензиномоторною пилкою, потім їх трелювання, подальшу обробку, а лише потім вивезення, то для успішного поновлення лісу треба, щоб при трелюванні зрубаних дерев оброблялась якомога більша чистина поверхні ґрунту на лісосіці. Встановлено, що при окремих технологічних схемах розробки лісосік при трелюванні дерев можливий обробіток по­верхні ґрунту на 75% площі лісосіки.

На вирубках з великою товщиною лісової підстилки, що становить собою торф'яний пласт (грубий гумус), часто для лісопоновлення вико­ристовують вогонь. Такий прийом практикують лісівники Скандинав­ських країн, Канади і США.

9.3.4. Умовно-суцільні рубки

Умовно-суцільні рубки з'явилися на початку XX ст., коли деревину почали заготовляти не підневільно-вибірковими, а суцільними рубками. При цьому вирубувалися тільки ті дерева, з яких можна одержати необ­хідні сортименти, решта дерев лишалася незрубаною. Найчастіше не зрубувалися дерева листяних порід, фаутні дерева й тонкомір хвойних порід, що складало 10-40% попереднього запасу. Таким чином, умовно суцільні рубки стали проміжними між вибірковими і суцільними рубками. Найбільш широко ці рубки застосовувались у віддалених від шляхів ра­йонах, де заготовлена деревина транспортувалась за допомогою моле­вого сплаву. У зв'язку з цим не заготовляли деревину м'яколистяних порід, модрини. Таким чином, у ті часи перехід від вибіркових рубок до повністю суцільних був неможливим з економічних причин. Таких при­чин можна назвати дві - мала потреба у деревині м'яколистяних порід і утруднений сплав деревини листяних порід і модрини.

Умовно-суцільні рубки набули широкого розповсюдження у районах Європейської Півночі. Так, у 50-ті роки питома вага їх за площею стано­вила в Архангельській області - 59%, Вологодській - 49, Комі - 88, Ка­релії - 77%. У середньому при умовно-суцільних рубках вирубувалося до 90 м3та"1 деревини з наявних 150 м3'га"1. Лісівники постійно критику­вали такі рубки, оскільки при їх проведенні не виконуються лісівницькі вимоги, що призводить до сильної захаращеності ділянок, де вони були застосовані. Це веде до підвищення пожежної небезпеки, погіршення санітарного стану і т.п. Залишений тонкомір згодом вивалюється вітром, а листяні породи забезпечують зміну порід.

Повністю відмовитися від умовно-суцільних рубок можна буде лише тоді, коли вся деревина листяних порід і низькотоварна деревина хвой­них будуть перероблятися на корисну продукцію.



9.4. ПОСТУПОВІ РУБКИ

9.4.1. Особливості й класифікація поступових рубок

При поступових рубках деревостан вирубується повністю, але не відразу, не за короткий термін, а у кілька прийомів протягом 5-30, іноді й більше років. У процесі рубки з'являється і формується молоде поколін­ня лісу, яке після закінчення рубки може бути як одновіковим, так і умо-вно-одновіковим чи різновіковим.

Труднощі у природному засіванні суцільних вирубок важким насін­ням, наприклад бука, як раз і привели німецьких лісівників до застосу­вання поступових рубок. Обґрунтування таких рубок було дане у кінці XVIII ст. Воно пов'язане з іменем видатного німецького лісівника Георга Людвіга Гартіга, який дав десять "генеральних правил" для проведення поступових рубок. Але оскільки він був прихильником дуже обережного впливу рубки на насадження, то такі рубки отримали назву "темних", тобто таких, що не порушують зімкнутий полог. Пізніше Г.Котта запро­понував більш активний метод рубок, такі рубки почали називати "світ­лими" рубками. Німецький лісівник Пфейль ввів свій принцип рубки: "все залежно від обставин", що давав свободу в проведенні поступових ру­бок та необхідних лісогосподарських заходів, які враховують і породу, і можливості поновлення лісу. Багато уваги приділяли поступовим рубкам у Росії Д.М.Кравчинський, Н.К.Генко, які запропонували так звані спро­щені поступові рубки. Активним дослідником і пропагандистом поступо­вих рубок у лісах України був Є.В.Алексєєв, який вважав, що їх можна застосовувати в усіх лісах, за винятком сухих борів.

Отже, поступові рубки можуть бути застосовані у найрізноманітні­ших умовах, але найчастіше їх проводять у лісах першої групи. Посту­пові рубки відносяться до лісосічних рубок, величина лісосік обмежуєть­ся, наприклад у рівнинних лісах України, площею 25 га. Після закінчення останнього прийому поступової рубки старшого покоління лісу на площі не лишається, тому за кінцевим результатом вони схожі на суцільні руб­ки. У одних випадках дерева вирубують відносно рівномірно по площі, в інших нерівномірно, утворюючи "вікна" в полозі, улоговини і т.п. Тому такі рубки іноді називають рівномірними і нерівномірними, улоговинни­ми. Поступові рубки також поділяють на короткострокові, якщо рубка ведеться не довше 20 років, і довгострокові, якщо вона продовжується ЗО і більше років. До короткострокових рубок належать рівномірно-поступові, у тому числі спрощені 2-3 - прийомні рубки. Нерівномірні по ступові рубки потребують більшого терміну для поновлення лісу, всі вони довгострокові. До деяких відносять групово-вибіркові, улоговинні, групово-поступові й довготривало-поступові рубки. Залежно від цінності деревних порід, їх біології, стану, у перші прийоми поступової рубки у мішаних деревостанах спочатку вирубують другорядні породи. Але як­що у насадженні головна порода росте з осикою, то потрібно вжити за­ходів, щоб після вирубування осики не з'являлася велика кількість ко­реневих пагонів. Для поступових рубок встановлюються такі організа­ційно-технічні показники: кількість прийомів рубки; доля запасу, яка ви­рубується у кожен з прийомів; інтервали часу між прийомами, або пері­оди очікування; загальний термін рубки, або відновлювальний період; характер вирубки дерев на лісосіці (рівномірний чи нерівномірний).

У сучасний період широке застосування поступових рубок дещо стримується відсутністю спеціальних машин і механізмів, які могли б забезпечити високе збереження природного поновлення під пологом лісу. І все-таки поступові рубки досить широко застосовуються у гірських лісах, а також у рівнинних - у деяких областях Росії, Литві, Латвії і в Україні. Подальший розвиток поступових рубок диктується необхідністю використання цінної деревини у лісах густонаселених районів, де су­цільні рубки небажані через різке порушення ними природи лісу і погір­шення довкілля. Як успішно будуть застосовуватися поступові рубки у майбутньому - буде визначатися тим, наскільки вдало вони будуть ме­ханізовані й економічно ефективні.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка