Національний університет біоресурсів



Скачати 240.22 Kb.
Дата конвертації03.04.2017
Розмір240.22 Kb.



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.

РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року № 10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.




РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



«Ландшафтна екологія»

напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»


Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: к.геол.н, асистент Яковенко О.В.
2015


  1. Опис навчальної дисципліни


ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ


Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Нормативна

Загальна кількість годин

108

Кількість кредитів ЕСТS

3

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

залік

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2015 (1 курс стн)

Семестр

1

Лекційні заняття

17

Практичні, семінарські заняття

34

Лабораторні заняття

-

Самостійна робота

-

Кількість тижневих аудиторних годин

3








2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою вивчення дисципліни є розвиток у студентів здібностей на основі наукового мислення щодо використання знань із багатьох природничих і технічних наук, оцінювання екологічного стану геосистем і, з врахуванням його, розробка конкретних рішень, які за певних господарських, технологічних та інших дій суспільства унеможливлювали б порушення рівноваги природних систем.

Об'єктом її дослідження є геосистема як багатокомпонентна динамічна система, в якій окремі компоненти природи знаходяться у системному зв'язку один з одним і як певна цілісність взаємодіють із космічною сферою та людським суспільством.

Навчальна дисципліна „Ландшафтна екологія" базується на дисциплінах, що входять до циклів природничо-наукової та практичної і професійної підготовки фахівців екологічного спрямування, зокрема „Загальна екологія", „Ландшафтознавство", „Моніторинг навколишнього середовища", „Геологія", „Антропогенний вплив на геосистеми".

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:


  • об'єкт, предмет і методи дослідження;

  • поняття та загальні властивості геосистем;

  • вертикальні та територіальні структури геосистем;

  • закономірності формування потоків речовини та енергії в природних та антропогенних геосистемах;

  • загальні закономірності еволюції та динаміки геосистем;

  • соціальні функції геосистем;

  • природний потенціал геосистем;

  • основні види природних та техногенних кризових явищ;

  • способи оцінювання і визначення ступеня екологічного ризику;

  • форми стійкості геосистем. нормування антропогенних навантажень;

уміти:

  • давати загальну характеристику стану ландшафту загалом;

- визначати особливості процесу забруднення та перерозподілу
мінерально-енергетичних потоків за певних умов вертикальної та
горизонтальної структури геосистем;

- визначати екологічну стійкість ландшафту;



  • оцінювати екологічну стійкість агроландшафтів;

  • прогнозувати стан та розвиток геосистеми і складати прогнозну модель подальшого її розвитку;

  • розробляти заходи запобігання і зупинення деградаційних явищ, використовуючи новітні технології та підходи;

запропонувати проект відтворення природного потенціалу різних геосистем, оптимізації природокористування, рекультивації порушених земель тощо.
3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ




Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

«Науково-методичні засади ландшафтної екології»

Тема 1. Ландшафтна екологія як наука та її концептуальні основи

8

2

4



2



Тема 2. Геосистема як предмет ландшафтної екології

10

2

4



4



Тема 3. Вертикальна структура геосистеми

8

2

4



2



Тема 4. Геосистеми та їх середовище (факторіальна ландшафтна екологія)

10

2

4



4



Усього годин

36

8

16



12



Модуль 2

«Динаміка та оптимізація геосистем»

Тема 5. Ландшафтні територіальні структури

8

2

4



2



Тема 6. Динаміка та еволюція геосистем (динамічна ландшафтна екологія)

8

2

4



2



Тема 7. Природно-антропогенні ландшафти та їх стійкість

9

2

4



3



Тема 8. Ландшафтно-екологічне прогнозування екологічних ситуацій

8

2

4



2



Тема 9. Оптимізація геосистем

5

1

2



2



Усього годин

38

9

18



11



Загальна кількість годин

74

17

34



23



4. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Умовні знаки на топографічній карті, легенда і масштаб карти

2

2

Аналіз різноманітності та роздрібненості ландшафтних екосистем

4

3

Методи екологічного профілювання, укладання ландшафтного профілю конкретної території

2

4

Побудова екологічного профілю за градієнтом перерозподілу вологи й хімічних речовин по катені

2

5

Методи вивчення ландшафтних екосистем за сусідством

2

6

Методи оцінювання ландшафтів за їх зображенням

2

7

Методи оцінювання сприйняття людиною ландшафтів в природі

2

8

Методи аналізу антропогенної трансформації ландшафтних екосистем

2

9

Використання класифікації Б.В. Виноградова у цілях аналізу антропогенної трансформації ландшафтних екосистем

2

10

Методи аналізу геморобії ландшафтних екосистем на основі класифікації Г.Сукоппа

2

11

Методи розрахунку антропогенних навантажень на екосистеми

2

12

Оцінювання природного потенціалу

2

13

Наукове впорядкування геосистем - класифікація, ординація, районування

2

14

Методика використання індикаторів біологічної різноманітності для моніторингу ландшафтних екосистем

2

15

Моніторинг ландшафтних екосистем: планування та збирання первинної інформації

2

16

Моніторинг ландшафтних екосистем: камеральне опрацювання, аналіз даних, побудова прогнозів, розроблення рекомендацій та видача інформації споживачам

2




Разом

34



5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ

1. Як називається однорідна ділянка за умовами життя певних видів рослин чи тварин?

а) біотоп;

б) біом;

в) педотоп;

г) екоїд;

д) фізіотоп.



9. Як називається просторовий рівень геосистеми при її розмірах від 102 до 104 м2?

а) регіональний;

б) топічний;

в) хоричний (територіальний);

г) субтопічний.


2. Вкажіть, які із наведених екологічних проблем не вивчає ландшафтна екологія?

а) структура і види популяцій;

б) процеси міграції речовин;

в) стійкість екосистем до антропогенних навантажень;

г) накопичення і утилізація відходів.


10. Розташуйте просторові рівні геосистем у порядку їх збільшення.

  1. регіональний

  2. топічний

  3. хоричний (територіальний)

  4. субтопічний

3. Що означає дослівний переклад з грецького терміну «топ»?

а) місце;

б) лінія;

в) об’єкт;

г) форма.


11. Вкажіть вірний діапазон довжини хвилі ФАР (фотосинтетично активної радіації)?

а) 0,38-0,71 мкм;

б) 0,29-0,38 мкм;

в) 0,71-4,00 мкм.



4. Рослинне угруповання це …

а) біоценоз;

б) зооценоз;

в) фація;

г) фітоценоз;

д) фітомаса.



12. Латеральна міграція це …

а) переміщення речовин у горизонтальному напрямку;

б) переміщення речовин у вертикальному напрямку;

в) стадії, які проходить живий організм;

г) переміщення на великі віддалі сировини, відходів.


5. Як називається властивість геосистеми змінюватись у часі?

а) складність;

б) стійкість;

в) динамічність;

г) поліструктурність.


13. Які із наведених властивостей не характерні для геосистем?

а) стохастичність;

б) стійкість;

в) статичність;

г) замкненість.


6. Якого типу вертикальної структури геосистеми не існує?

а) геокомпонентного;

б) речовинно-фазового;

в) лінійного;

г) просторово-об’ємного.


14. Як називають мертву органічну речовину при геомасовому поділі геосистеми?

а) літомаса;

б) аеромаса;

в) педомаса;

г) мортмаса.


7. Які геосистеми із перерахованих мають найвищий радіаційний баланс?

а) мегатермні;

б) нанотермні;

в) макротермні;

г) мезотермні.


15. Яке випромінювання Сонця послаблюється озоновим шаром?

а) інфрачервоне;

б) видиме;

в) ультрафіолетове;

г) довгохвильове.


8. Вкажіть, який із наведених термінів є синонімом до поняття «геотоп»?

а) популяція;

б) фація;

в) компонент;

г) вид.


16. Хто з вчених ввів термін «ландшафтна екологія»?

а) Вернадський;

б) В.Б.Сочава;

в) Геккель;

г) Ю.Одум;

д) К. Троль.



17. На якому рівні предметом дослідження є географічні пояси та континенти?

а) регіональний;

б) субглобальний;

в) хоричний (територіальний);

г) глобальний.


24. Які із перерахованих геосистеми мають водний баланс близький до нуля?

а) аридні;

б) гіпергумідні;

в) субгумідні;

г) екстрааридні.


18. Назвіть властивість геосистеми, яка полягає в тому, що при вилученні з неї певного компоненту відбувається її кардинальна перебудова.

25. Назвіть тип ландшафтної екосистеми, якщо частка природних угідь складає 55%.

а) антропогенна;

б) природно-антропогенна;

в) антропогенно-природна;

г) природна.


19. Яка форма стійкості геосистеми є найбільш складною і найменш дослідженою?

а) інертність;

б) відновлюваність;

в) пластичність.



26. Упорядкування геосистем у однорідні групи це …

а) ординація;

б) класифікація;

в) районування.



20. Амплітуда факторів в якій може існувати певний вид це …

а) ландшафтно-геохімічна катена;

б) ландшафтно-екологічна ніша;

в) інваріант;

г) геосистема.


27. Сукупність властивостей геосистеми, які визначають її типову структуру це …

а) ландшафтно-геохімічна катена;

б) ландшафтно-екологічна ніша;

в) інваріант;

г) екотон.


21. Вкажіть синонім до високочастотної динаміки.

а) добова;

б) сезонна;

в) багаторічна;

г) внутрішньопланетарна.


28. Як називається довготривала послідовна зміна станів геосистеми із досягненням її оптимального стану?

а) сукцесія;

б) клімакс;

в) флуктуація;

г) ецезис.


22. Поступове утворення нового типу геосистеми на місці іншого це …

а) динаміка;

б) еволюція;

в) тренд;

г) інерційність.


29. Як називають процес, під час якого зміна характеристик геосистеми відбувається спрямовано (у бік зростання або у бік зменшення)?

а) періодичним;

б) циклічним;

в) ритмічним;

г) трендовим.


23. До позиційно-динамічних ландшафтних територіальних одиниць відносяться …

а) наногеохора, мікрогеохора, мезогеохора, макрогеохора;

б) ландшафтна смуга, ландшафтний ярус, парадинамічний район;

в) парагенетична ланка, парагенетичний сектор, парагенетичний пояс.



30. До якого класу за Г.Сукоппом відносяться сільськогосподарські угіддя?

а) агемеробні;

б) олігогемеробні;

в) мезогемеробні,;

г) полігемеробні;

д) евгемеробні.




6. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.


7. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:


  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.

у сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об’єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об’єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.
8. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.

Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34

9. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Яценко С.В. Курс лекцій з дисципліни «Ландшафтна екологія».- Боярка: «БКЕіПР». – 58 с.

2. Яценко С.В. Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни «Ландшафтна екологія».- Боярка: «БКЕіПР». – 28 с.


10. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

  1. Гродзинский М.Д., Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. - К.: Лыбидь, 1993. - 224 с.

  2. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень.-К., 1995.

  3. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник - К., Либідь, 1993. -224 с.

  4. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навчальний посібник. - Чернівці, 2001, 248 с.

  5. Давиденко В.А, Білявський Г.О., Арсенюк С.Ю. Ландшафтна екологія. – К.: «Лібра», 2007. – 280 с.


Додаткова

  1. Арманд Д. Л. Наука о ландшафте. - М.: Мысль, 1975. - 286 с.

  2. Беручашвили Н. Л. Четыре измерения ландшафта. - М., 1986. - 182 с.

  3. Боков В.А. Геоэкология: Научно-методическая книга по экологии. - Симферополь, 1996.

  4. Василевич В. И. Очерки теоретической фитоценологии. -Л., 1983. -247 с.

  5. Геоэкологические принципы проектирования природно-технических геосистем. - М., 1987.-322 с.

  6. Глазовская М.А. Геохимия природных и антропогенных ландшафтов СССР.- М, 1988.

  7. Глод Д.Ж. Психология и география. Основы поведенческой географии. - М, 1990.

  8. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. -М, 1991.-З68 с.

  9. Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды. - М.: Мысль, 1980 - 263с.

  10. Крауклис А. А. Проблемы экспериментального ландшафтоведения. -Новосибирск, 1979. - 233 с.

  11. Мацнєв А.Г., Проценко СБ. Моніторинг та інженерні методи охорони довкілля: Навчальний посібник.-Рівне, 2000. – 504 с.

  12. Методи геоекологічних досліджень: Навчальний посібник /За ред. М.Д. Гродзинського та П.Г. Шищенка. - К.: ВЦ "Київський ун-тет", 1999. – 242 с.

  13. Миркин Б. М. Теоретические основы современной фитоценологии -М., 1986. 1-36 с.

  14. Одум Ю. Экология : В 2т.-М., 1986.-Т. 1.-328 с;-Т. 2. 376 с.

  15. Перельман А.И. Геохимия ландшафта.- М.: Наука, 1975.- 275 с.

  16. Преображенский В. С, Александрова Т. Д., Куприянова Т. П. Основы ландшафтного анализа. - М., 1988. - 192 с.

  17. Рамад Ф. Основы прикладной экологии. - Л., 1981. - 543 с.

  18. Рудько Г.І., Яковлев Є.О., Рогозин ОЛ. Моніторинг процесо-небезпечних територій та розрахунок ризику техноприродних аварій і катастроф. - К., 1997. - 80 с.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка