Національний університет біоресурсів І природокористування україни



Скачати 290.11 Kb.
Дата конвертації16.11.2016
Розмір290.11 Kb.



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.
РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року № 10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



«Техноекологія»
напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: к.геол.н. асистент Яковенко О.В.

2015


  1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


ТЕХНОЕКОЛОГІЯ


Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Нормативна

Загальна кількість годин

99

Кількість кредитів ЕСТS

3,3

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

залік

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2015 (1 курс стн)

Семестр

1

Лекційні заняття

15

Практичні, семінарські заняття

30

Лабораторні заняття

-

Самостійна робота

54

Кількість тижневих аудиторних годин

3








2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Існування екосистем завжди тісно пов'язано зі впливом тих чи інших факторів, найнебезпечніші з яких обумовлені розвитком виробництва, застосуванням техніки, впливом промисловості, транспорту, будівництва, тобто техногенних факторів. Пригнічення та витискання біосфери техносферою швидко наближається до незворотного стану і становить загрозу для виживання людства. Вирішення проблеми захисту довкілля неможливе без глибокого розуміння основ функціонування сучасної техносфери, а також без знання методів захисту навколишнього природного середовища, зокрема, інженерних. Таким чином, включення до навчальних програм підготовки екологів техногенної або технічної екології в сучасних умовах є актуальним.

Особливістю дисципліни "Техноекологія" є те, що вона має міждисциплінарний характер, пов'язаний з різними галузями людської діяльності та взаємовідносин з природою, розглядає будь-яку діяльність із позицій включення техногенної господарської діяльності в біосферні цикли; дає можливість навчитися сприймати екологічні і техногенні фактори в нерозривній взаємодії і розглядати екологічні фактори як обов'язкові параметри будь-якої техніко-економічної системи.

Об'єктом вивчення дисципліни "Техноекологія" є техніко-технологічні системи, створені людиною в різних галузях виробництва (сільському господарстві, промисловості, транспорті тощо).

Предметом вивчення дисципліни є процеси утворення та переміщення шкідливих речовин у навколишньому середовищі, а також виникнення порушень у компонентах навколишнього середовища за функціонування техніко-технологічних систем.

Мета дисципліни полягає у підготовці фахівців-екологів, які володіють знаннями щодо внесення в навколишнє середовище нових (як правило, не характерних для нього) фізичних, хімічних, біологічних та інформаційних агентів (ксенобіотиків), а також навчанні методів запобігання техногенного забруднення довкілля на стадіях розробки, виготовлення та експлуатації технічних систем.

У результаті успішного опанування навчальної дисципліни „Техноекологія" студент повинен знати:



  • взаємозв'язки між біосферою та техносферою;

  • фактори середовища та місце в них техногенних факторів;

  • етапи техногенезу та його характерні риси в XXI ст.;

  • класифікація ресурсів техносфери та правила їх використання;

  • класифікацію техногенних впливів та емісій;

  • джерела техногенних емісій;

  • шляхи розповсюдження забруднювачів;

  • допустимі рівні техногенного забруднення навколишнього середовища:

  • пріоритетні техногенні емісії та впливи;

  • глобальні негативні ефекти, які супроводжують техногенне забруднення навколишнього середовища;

  • основні типи промислових, енергетичних, транспортних, сільськогосподарських забруднень та їх шкідливість для екосистем;

  • шляхи запобігання забрудненню агросфери.

  • вміти:

- визначати величину індексу антропогенного навантаження на навколишнє середовище;

  • визначати концентрації шкідливих викидів в атмосферу з різних джерел;

  • проводити екологічну класифікацію якості поверхневих вод України;

  • розраховувати норми викидів і скидів;

  • визначати технологічне навантаження на екосистеми;

  • класифікувати техногенні забруднення за походженням та ступенем небезпечності;

  • приймати обґрунтовані рішення щодо покращання технологій виробництв та закриття екологічно небезпечних виробництв.

Для успішного засвоєння дисципліни “Техноекології” студенти повинні прослухати курси таких фундаментальних і спеціальних дисциплін: основи екології, фізична і колоїдна хімія, зальна хімія, екологічне право, екологічна експертиза, екологічний аудит і інспектування, управління природокористуванням, екологічна політика.

3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ



Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

«Техногенне забруднення та екологічна криза»

Тема 1. Вступ. Предмет і завдання техноекології

11

2

4





5

Тема 2. Техногенне забруднення довкілля. Загальні відомості

10

2

3





5

Тема 3. Техногенне забруднення атмосфери

10

2

3





5

Тема 4. Техногенне забруднення гідросфери

10

2

3





5

Тема 5. Техногенне забруднення літосфери

9

1

2







6

Усього годин

50

9

15





26

Модуль 2

«Техносфера та галузі народного господарства»

Тема 6. Техносфера та споживання природних ресурсів. Техногенез

15

2

5





8

Тема 7. Техносфера і добувна промисловість

14

2

4





8

Тема 8. Техносфера і електроенергетика

10

1

3





6

Тема 9. Техносфера і транспорт

10

1

3





6

Усього годин

49

6

15





28

Загальна кількість годин

99

15

30





54


4. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Контроль викидів забруднюючих речовин промисловими джерелами

2

2

Хімічна промисловість: найбільш характерні технологічні процеси

2

3

Вплив на довкілля техногенних емісій у лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості

2

4

Розрахунки викидів шкідливих речовин від стаціонарних і неорганізованих джерел

2

5

Розрахунок викидів забруднювачів від котлів теплових електростанцій

2

6

Залізничний і автомобільний транспорт та характеристика їх впливу на довкілля

2

7

Оцінка впливу автотранспорту на стан повітря

1

8

Оцінка побутових і промислових відходів

2

9-10

Розрахунок накопичення твердих побутових відходів для об’єктів суспільного призначення і житлового фонду

4

11

Оцінка запиленості повітря

2

12

Кислотність опадів

2

13

Розрахунок скидів забруднювальних речовин у поверхневі водойми

2

14

Визначення концентрації нафтопродуктів у стічних водах

1

15

Антропогенне порушення ґрунтів

2

16

Оцінювання рівня забруднення ґрунтів рухомими формами важких металів

2




Разом

30


5. САМОСТІЙНА РОБОТА

Створити презентацію за допомогою програми PowerPoint на 10 слайдів на одну із запропонованих тем..



  1. Атомні електростанції, їх характеристика і вплив на довкілля

  2. Біоенергетичні технології - перспективний напрямок отримання екологічно чистої енергії

  3. Гірниче виробництво, технологічні процеси та вплив на довкілля

  4. Способи видобування вугілля, класифікація вугілля

  5. Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу

  6. Принцип роботи гідроелектростанцій (на прикладі Дністровської ГЕС)

  7. Продукти нафто перероблення, їх застосування

  8. Сонячна радіація, як джерело відновлюваної екологічно чистої енергії

  9. Теплові електростанції, їх характеристика, принцип роботи

  10. Технологічний процес видобування та транспортування газу

  11. Технологічний процес видобування, транспортування нафти

  12. Характеристика впливу теплових електростанцій на довкілля

  13. Характеристика гідроелектростанцій світу та України, їх вплив на довкілля

  14. Види мінеральних добрив, технологія виробництва

  15. Виробництво шкіри та шкіряного взуття, технологічні процеси, вплив на довкілля

  16. Відходи житлово-комунального господарства і екологічні проблеми

  17. Вітрова енергія, як джерело відновлюваної енергії

  18. Деревообробна промисловість, її характеристика та технологічні процеси

  19. Екологічні проблеми житлово-комунального господарства великих міст України

  20. Кольорова металургія, вплив на довкілля



6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ

1. Встановіть відповідність між видом нафти і її характеристикою.



А. Нафтенова.

1. У своєму складі містить алкани, нафтени, ароматичні вуглеводні.

Б. Метанова.

2. Складається переважно з циклічних неароматичних вуглеводній – циклоалканів.

В. Змішана.

3. Складається переважно із нерозгалужених алканів.

2. Що таке крекінг?

1

високотемпературна переробка нафтових фракцій з метою отримання більш низькомолекулярних продуктів

2

розділення нафтових фракцій при високому тиску з метою отримання більш низькомолекулярних продуктів

3

розділення нафтових фракцій у без кисневому середовищі з метою отримання більш низькомолекулярних продуктів

3. При термічній перегонці нафти виділяються фракції:

Температура нагрівання

Фракція

  1. 40-180 оС

  1. Газойль

  1. 200-300 оС

  1. Авіабензин

  1. 270-350 оС

  1. Гас (керосин)

  1. 350-400 оС

  1. Мазут

4. Шляхом вакуумної перегонки мазуту отримують більш високо киплячі фракції:

1

керосин і газойль

2

бензин і керосин

3

важкий газойль і гудрон

4

важкий газойль і керосин

5

гудрон і бензин

5. Як називаються місця у земній корі, де нафта накопичується у промислових кількостях?

6. Основні технологічні процеси переробки нафти складаються з послідовності таких операцій (вказати правильну послідовність):



  1. обезвожування та обезсолювання, стабілізація, перегонка, крекінг, очистка;

  2. очистка, стабілізація, перегонка, крекінг, обезвожування та обезсолювання;

  3. очистка, перегонка, стабілізація, крекінг, обезвожування та обезсолювання;

  4. обезвожування та обезсолювання, стабілізація, крекінг, перегонка, очистка.

7. Процес розділення однорідних рідких сумішей на складові речовини багаторазовим випаровуванням рідин і конденсацією парів називається …

8. Встановіть відповідність між буквами і цифрами.



Режим нафтоносних пластів.

Нафтовіддача.

А. Розчиненого газу

1. Мала нафтовіддача

Б. Газонапірний

2. Нафтовіддача 30 – 40%.

В. Водонапірний.

3. Нафтовіддача 60 – 90%.

Г. Гравітаційний

4. Нафтовіддача 30 – 60%.

9. Дати тлумачення позначенню – ТЕЦ.

10. Паротурбінні електростанції поділяються на:



1

конденсаційні електростанції та теплоелектроцентралі

2

конденсаційні електростанції та газотурбінні

3

газотурбінні електростанції та дизельні

4

газотурбінні електростанції та теплоелектроцентралі

11. Вказати, які вугільні басейни знаходяться на території України та які області входять до них.



Області України: 1 Волинська. 2 Рівненська. 3 Житомирська. 4 Київська. 5 Чернігівська. 6 Сумська. 7 Львівська. 8 Тернопільська. 9 Хмельницька. 10 Вінницька. 11 Черкаська. 12 Полтавська. 13 Харківська. 14 Луганська. 15 Закарпатська. 16 Івано-Франківська. 17 Чернівецька. 18 Кіровоградська. 19 Дніпропетровська. 20 Донецька. 21 Одеська. 22 Миколаївська. 23 Херсонська. 24 Запорізька. 25 Республіка Крим

12. Дати тлумачення позначенню – ТПЕС.

13. Як поділяються ядерні реактори за видом теплоносія і сповільнювача?


  1. графітно-водяний, графітно-газовий, водо-водяний, титано-водяний;

  2. енергетичні, транспортні, виробничі дослідницькі;

  3. на теплових нейтронах, на „швидких“ нейтронах;

  4. гомогенні, гетерогенні;

  5. на природному урані, на збагаченому урані, на керамічному та металевому паливі.

14. Визначте, яке із наведених тверджень є не правильним

Твердження

1. Уранова руда складається з трьох ізотопів: U234, U235 та U238. Як паливо для ядерних електростанцій U234.

2. Як ядерне паливо для атомних електростанцій можна використовувати U235, U233, Pl239.

3. U233 і Pl239 не існують у природі, утворюються в процесі ядерних реакцій з Th232.

15. Вкажіть, якими цифрами позначені складові активної зони ядерного реактора


2



4


1

3

5

  1. регулюючі стержні

  2. ядерне паливо (двоокис урану)

  3. графітова кладка (уповільнювач)

  4. ТВЕЛ

  5. канали для охолодження

16. Який ізотоп урану природного походження використовують як паливо для ядерних реакторів?

17. Яку частину електроенергії виробляють на АЕС в Україні?



50-55%



40-45%



20-25%



10-15%

18. Яка галузь народного господарства України споживає найбільшу кількість електроенергії?



сільське господарство



комунальне господарство



промисловість



транспорт


19. Спосіб видобування нафти, при якому нагнітають стиснутий газ у свердловину називається



ерліфт



фонтанний



газліф



глибинно-насосний

20. Скільки в Україні споруджено атомних електростанцій?

21. Вкажіть правильну послідовність перетварення енергії при роботі теплової електростанції.





механічна



хімічна



електрична



теплова

22. Виберіть, які із перерахованих джерел енергії належать до відновлюваних.



енегрія сонця



ядерна енергія



енергія вітру



гідроенергія;



викопне мінеральне паливо

23.Яке слово пропущене в реченні?

Нафта і газ накопичуються в ... породах

24. Об’єктом вивчення техноекології є



система «людина – агросфера»



система «суспільне виробництво – навколишнє середовище»



система «суспільство – навколишнє середовище»



система «людина – літосфера»

25. На скільки градусів не повинна підвищуватись температура природних видойм при теплових скидах електростанцій?

26. Штольня – це гірнича виробка …





вертикальна, має вихід на поверхню



горизонтальна, має вихід на поверхню



похила, не має виходу на поверхню



вертикальна, не має виходу на поверхню

27. Якими номерами на рисунку доменної печі позначено:


1

6

4

5

3

2

2

А. Колошник

Б. Шихта


В. Льотка для випуску чавуну

Г. Льотка для випуску шлаку



Д. Засипний агрегат


28. Виберіть, які із перерахованих умов є необхідними для роботи біогазового реактора?



добра аерація



анаеробні умови



температура 35 -37 0С



температура 20-220 С;



періодичне охолодження

29. Встановіть відповідність між буквами і цифрами.

Вид нафти.

Щільність нафти.

Продукти перегонки.

А. Легка.

1. До 0,9 т/м3.

а) мастильні матеріали, дизельне паливо, бітум, мазут.

Б. Важка.

2. До 1,04 т/м3.

б) бензин, гас.

30. Дати тлумачення позначенню – ГАЕС.

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.


8. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:


  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.

у сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об’єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об’єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.

9. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.


Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34



10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Яковенко О.В. Курс лекцій з дисципліни «Техноекологія».- Боярка: «БКЕіПР». – 64 с.

2. Яковенко О.В. Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни «Техноекологія».- Боярка: «БКЕіПР». – 40 с.


11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

  1. Барановський В.В. Екологічний атлас України. - К.: Географіка, 2000. - 40 с.

  2. Білявський Г.О., Бутченко А.І. Основи екології: теорія і практикум: Підручник. - К.: Лібра, 2003.

  3. Голицын А.Н. Промышленная экология и мониторинг загрязнения природной среды: Учебник. – М.: Оникс, 2007. – 336 с.

  4. Інженерна екологія. Основи техноекології / Б.А. Шелудченко, А.С. Малиновський, М.В. Зосимович та ін.; За ред. Б.А. Шелудченка. -Житомир: Волинь, 1999. - Ч. 1. - 216 с.

  5. Клименко Л.П. Техноекологія: Посібник. - Одеса: Фонд Екопринт, 2000. -542 с.


Додаткова

  1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов. - М: Юнити, 2001.

  2. Аніщенко В.О. Основи екології. — Чернігів: Чернігівські обереги, 2002. — 160с.

  3. Апостолюк С.О., Джигирей В.С., Апостолюк А.С. Промислова екологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 474 с.

  4. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под ред. СВ. Белова. - М.: Высш. шк., 1999.

  5. Білявський Г. О. Основи екології. — К.: Либідь, 2004. — 408с.

  6. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань: Підручник. - К.: Либідь, 2000.

  7. Воронков Н.А. Экология общая, социальная, прикладная. - М.: Агар, 1999.

  8. Вронский В.А. Прикладная экология: Учебное пособие - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

  9. Г.О. Білявський. Основи екології, Бібліотека он-лайн Readbookz.com, 31.03.2009, http://readbookz.com/book/212/8070.html

  10. Гаврик О.П., Федюнин С.Ф. Техноекологія: Навчально-методичний посібник. - Севастополь: СНІЯЕтаВ, 2004. - 24 с.

  11. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие. - М.: Центр, 1998.

  12. Екологічне законодавство України. - Харків: ХМГО «ЕкоПраво-Харків», 2002. – 448 с.

  13. Екологія автомобільного транспорту: Навчальний посібник / Ю.Ф. Гутаревич, Д.В. Зеркалов, А.Г. Говорун та ін. - К.: Основа, 2002. - 312 с.

  14. Запольский А.К., Салюк АЛ. Основи промислової екології: Метод. вказівки до викон.розрахунк. роботи. - К.: НУТХ, 2002. - 20с.
  15. Кіотський протокол: огляд останніх змін та тенденцій, Промислова екологія, 3.04.2009, http://www.eco.com.ua/


  16. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2006 році, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 2.04.2009, http://menr.gov.ua/documents/nd_stan_%20v_ukraini_2006.doc





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка