Національний університет біоресурсів І природокористування україни кафедра соціальної роботи та психології «затверджую»



Скачати 367.12 Kb.
Дата конвертації05.05.2017
Розмір367.12 Kb.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра соціальної роботи та психології

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Декан гуманітарно-педагогічного факультету

______________ Шинкарук В.Д.

“____”_____________________ 2016 р.


РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні

кафедри соціальної роботи

та психології

Протокол № 10 від «22» червня 2016 р.

Завідувач кафедри

____________ Шмаргун В.М.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ




Психологія

Галузь знань: 03 «Гуманітарні науки»

Спеціальність: 035 «Філологія»
Факультет: гуманітарно-педагогічний
Розробники: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи та психології Омельченко Л.М.

Київ – 2016


1. Опис навчальної дисципліни



Психологія

(назва)





Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень


Освітній ступінь

бакалавр

Галузь знань:

03 «Гуманітарні науки»

Спеціальність:

035 «Філологія»

Спеціалізація





Характеристика навчальної дисципліни


Вид

Обов’язкова

Загальна кількість годин

60

Кількість кредитів ECTS

2

Кількість змістових модулів

2

Курсовий проект (робота) (за наявності)

-

Форма контролю

екзамен


Показники навчальної дисципліни для денної та заочної форм навчання





денна форма навчання

заочна форма навчання

Рік підготовки (курс)

3




Семестр

5




Лекційні заняття

15 год.




Практичні, семінарські заняття

15 год.




Лабораторні заняття

-




Самостійна робота

30




Індивідуальні завдання

-




Кількість тижневих аудиторних

годин для денної форми навчання



2






2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета навчальної дисципліни: полягає у вивченні загальних закономірностей, механізмів становлення та розвитку психічних пізнавальних процесів, властивостей, станів та утворень.

Завдання дисципліни: забезпечити студентів – майбутніх філологів – такими теоретичними знаннями (про психологію як науку, основні підходи до вивчення психологічних явищ, розвиток психіки в онтогенезі, періодизацію розвитку особистості, «Я-концепцію», особливості потребово-мотиваційної сфери особистості, темперамент, індивідуально-психологічні особливості особистості, пізнавальні та емоційно-вольові процеси, соціальну перцепцію та взаємовплив людей, міжособистісні взаємовідносини), що сприяли б їхньому професійному становленню, а також самоактуалізації та самореалізації.

У результаті вивчення цього курсу студент повинен

знати:

  • психологічну характеристику психічних пізнавальних процесів, властивостей, станів та утворень;

  • основні закономірності функціонування психічних пізнавальних процесів;

  • закономірності формування особистості;

  • психологічні особливості сприймання і розуміння людьми один одного;

  • умови та прийоми розвитку мовлення та оволодіння навичками спілкування;

  • способи долання типових труднощів у спілкуванні;

уміти:

  • застосовувати категоріальний апарат психології в системі професійного навчання та практичної діяльності;

  • враховувати основні психічні, соціально-психологічні та психофізіологічні прояви особистості;

  • сприймати науково обґрунтовану психологічну інтерпретацію структурних елементів психіки особистості;

  • усвідомлювати власну психічну сферу;

  • розвивати власні комунікативні вміння;

  • аналізувати процес спілкування.


3. Програма та структура навчальної дисципліни для:


– повного терміну денної (заочної) форми навчання;

– скороченого терміну денної (заочної) форми навчання



Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

тижні

разом

у тому числі

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Уявлення про психологію як науку

Тема 1. Предмет і методи психології.

1

4

1

1







2



















Тема 2. Структура і функції психіки.

2

2

1

1




























Тема 3. Особистість та її структура. Свідомість та несвідоме.

3

4

1

1







2



















Тема 4. Розвиток психіки в онтогенезі.

4

5

1

1







3



















Тема 5. Структура Я-концепції особистості.

5

4

1

1







2



















Разом за змістовим модулем 1




19

5

5







9






















Модуль 2. Темперамент та індивідуально-психологічні особливості особистості

Тема 6. Індивідуально-психологічні особливості особистості. Здібності. Інтелект.

6

3

1










2



















Тема 7. Темперамент.

7

3

1










2



















Тема 8. Характер. Спрямованість особистості.

8

3

1










2



















Тема 9. Пізнавальні процеси. Відчуття та сприйняття.

9

3

1










2



















Тема 10. Увага. Пам'ять.

10

1

1































Тема 11. Мислення. Уява.

11

3

1










2



















Тема 12. Мова та мовлення.

12

1

1































Разом за змістовим модулем 2




24

7

7







10



















Модуль 3. Потребово-мотиваційна, емоційно-вольова сфери.

Міжособистісні взаємовідносини

Тема 13. Особливості потребово-мотиваційної сфери особистості.

13

3

1

1







5



















Тема 14. Особливості емоційної сфери особистості.

14

4

1

1







2



















Тема 15. Воля.

15

3

1

1







4



















Разом за змістовим модулем 3




17

3

3







11


















Разом годин





60

15

15







30





















4. Теми практичних занять

П №

Назва теми

Кількість

годин


1

Методи дослідження у психології

2

2

Розвиток психіки в онтогенезі та філогенезі

2

3

Методики дослідження темпераменту особистості

2

4

Дослідження ролі відчуттів і сприймання у пізнавальній діяльності людини

2

5

Методики дослідження пам’яті та мислення.

2

6

Індивідуальні особливості уваги та уяви особистості

2

7

Індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери людини

2

8

Психологічні особливості професійної діяльності перекладача

1



5. Контрольні питання, комплекти тестів для визначення рівня засвоєння знань студентами

Контрольні питання



  1. Визначення психології як науки.

  2. Психіка – предмет психології.

  3. Методи психології.

  4. Напрямки і галузі психології.

  5. Класифікація психічних явищ.

  6. Психічні процеси, когнітивні та емоційно-вольові.

  7. Властивості психіки – темперамент, спрямованість, характер, здібності, креативність.

  8. Психічні стани.

  9. Функції психіки: відображення довколишньої дійсності, забезпечення цілісності організму, регуляція поведінки.

  10. Психоаналіз.

  11. Біхевіоризм як наука про поведінку.

  12. Культурно-історична концепція розвитку психіки людини Л.С. Виготського.

  13. Основні поняття психологічної теорії діяльності.

  14. Гуманістичні теорії особистості.

  15. Аналітична психологія К. Юнга.

  16. Трансперсональна психологія.

  17. Життєва та наукова психологія, відмінності між ними.

  18. Етапи становлення психології як науки: психологія як наука про душу, про свідомість, про поведінку.

  19. Поведінка. Діяльність. Свідомість як вищий ступінь розвитку психіки.

  20. Поняття особистості.

  21. Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість. Психологічна структура особистості, за К.К. Платоновим, за В.В. Давидовим.

  22. Чинники розвитку психіки: біологічні та соціальні.

  23. Провідна діяльність, психологічні новоутворення, сенситивні періоди, збагачене середовище.

  24. Структура Я-концепції особистості

  25. Здібності. Інтелект. Моделі інтелекту. Спеціальні здібності Лінгвістичні здібності.

  26. Поняття про темперамент. Властивості темпераменту.

  27. Визначення характеру. Структура характеру.

  28. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Відчуття та сприйняття.

  29. Поняття про увагу. Властивості уваги. Види уваги.

  30. Поняття про пам’ять. Закономірності пам’яті. Процеси пам’яті,.

  31. Види пам’яті: довільна та мимовільна. Ефективність довільної пам’яті. Прийоми заучування.

  32. Поняття про мислення. Функції мислення. Види мислення. Операції розумової діяльності. Розвиток мислення в персоногенезі.

  33. Мова та мовлення.

  34. Особливості потребово-мотиваційної сфери особистості

  35. Види емоційних явищ. Функції емоцій. Стенічні та астенічні емоції.

  36. Фундаментальні емоції.

  37. Визначення волі. Характеристики вольових дій. Зв'язок волі та почуттів.

  38. Сприйняття людини-людиною. Вплив людей один на одного. Взаємодія.

ЗРАЗКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

ОКР «Бакалавр»

Спеціальність філологія

Кафедра соціальної роботи та психології

Дисципліна психологія

Викладач Омельченко Л.М.

«Затверджую»

Зав. кафедри ___________ Шмаргун В.М.

«01» липня 2015 р.

Варіант 1

1. Диференціювати психічні явища на рівні групи:



1.Пізнавальні психічні процеси

а) конфлікт, згуртованість, психологічний клімат, відкритість чи закритість групи, паніка та ін.

2.психічні властивості

б) організованість, стиль керівництва, ефективність діяльності та ін.

3.психічні стани

в) спілкування, міжособистісне сприймання, міжособистісні стосунки та ін.;


2. Напрям у психології, що розглядав психіку людини як наука про поведінку має назву:

а) біхевіоризм;

б) психоаналіз;

в) гештальтпсихології;

г) когнітивна психологія.
3. Рефлекси, які виробилися і закріпилися у процесі тривалого біологічного розвитку живих істот належать до:

а) безумовних рефлексів;

б) диференційованих рефлексів;

в) надумовних рефлексів;

г) умовних рефлексів.
4. Вказати специфічний метод психологічних досліджень:

а) спостереження;

б) біографічний метод;

в) експеримент;

г) опитувальники.
5.Назвати метод науково-психологічних досліджень, який дозволяє проводити письмове опитування значної кількості респондентів?
6.Співвіднести зазначені поняття з провідними психологічними напрямами та течіями:

1) несвідоме, лібідо, архетипи

а) гештальт-психологія

2) поведінка, стимул, реакція

б) психоаналіз

3) фігура, фон, цикл контакту, self

в) гуманістична психологія

4) самоцінність та унікальність особистості, самоактуалізація, самореалізація, активність особистості

г) біхевіоризм


7.У психоаналізі сни розглядаються як:

а) свідчення нереалізованих бажань та страхів;

б) прихована інформація;

в) прояв динаміки лібідо.


8.Галузь психології, яка займається розробкою методів та засобів вивчення та вимірювання психічних особливостей людини, дослідженням можливостей використання цих засобів на практиці, створенням психологічного прогнозу на основі психологічного діагнозу:

а) психодіагностика;

б) методологія та методи наукової психології;

в) тестологія.


9.Галузь психології, яка вивчає відхилення психіки при різних формах мозкових порушень, – це:

а) сурдопсихологія;

б) тіфлопсихологія;

в) психологія здоров’я;

г) патопсихологія.
10. Процес перетворення зовнішніх (предметних) дій у внутрішні називається:

а) інтеріоризація;

б) екстеріоризація.
11.Неповторне поєднання психологічних особливостей людини, яке складають її своєрідність, відмінність від інших людей, характеризує людину як:

а) особистість;

б) індивіда;

в) індивідуальність;

г) суб’єкта.
12.Словесно зафіксоване й відносно узгоджене уявлення людини про себе, – це:

а) самооцінка;

б) „Я“-концепція;

в) „Я“-образ


13.Відчуття – це ____________ у мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх ____________________ впливу на органи чуття.
14.Які складові аналізатора виконують названі функції:

Складова

аналізатора



Функції

А) рецептор

1) передає сигнали збудження, які виникли в рецепторі, до вищих відділів центральної нервової системи, а також з цих центрів нервової системи – до нижчих рівнів аналізаторів і регулює їх активність

Б) провідна

2) здійснює в корі та підкірці головного мозку основну обробку нервових імпульсів, що надходять з периферії

В) центральна

3) перетворює енергію подразнення в процес нервового збудження


15.Рівень інтенсивності подразника, здатний викликати відчуття називається _________________________________________________________________.
16.Сприймання – це цілісне відображення у _____________ людини предметів і явищ у сукупності їхніх якостей та властивостей, що діють у певний момент на ________ _______.
17.Який вид сприймання розвивається у дитини, коли вона ліпить з пластиліну фігурки:

а) дотикове;

б) слухове;

в) нюхове;

г) смакове.
18.Властивість сприймання, що дозволяє зберегти незмінними якості предмета незалежно від того, з якої відстані, під яким кутом і при якому освітленні він сприймається, – це:

а) предметність;

б) константність;

в) цілісність;

г) структурність.
19.Основним критерієм для класифікації сприймання за ознакою простору, часу, руху є:

а) провідний аналізатор;

б) об’єкт сприймання;

в) форма існування матерії;

г) активність суб’єкта.
20.Яке слово пропущене в реченні?

______________ – процес пам’яті, внаслідок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим.


21.Диференціювати види пам’яті залежно від наведених ознак класифікації:

А) залежно від змісту матеріалу, який запам’ятовується;

Б) залежно від часу збереження матеріалу;

В) залежно від мети діяльності людини;

Г) за рівнем усвідомлення матеріалу, який запам’ятовується



1) мимовільна, довільна пам’ять;

2) образна, рухова, емоційна, словесно-логічна пам’ять;

3) оперативна, короткочасна, довготривала пам’ять;
4) смислова


22.Впізнавання – це:

а) мимовільне або довільне відтворення набутого досвіду без повторного сприймання об’єкта, який відтворюється;

б) відтворення об’єкта в умовах повторного сприймання;

в) довільне відтворення, пов’язане із пошуком і добуванням із довготривалої пам’яті потрібних людині відомостей.


23.Вид пам’яті, сутність якого полягає в тому, що людина особливо ефективно запам’ятовує наочні образи, кольори, обличчя тощо називається:

а) дотиковою;

б) наочно-образною;

в) феноменальною;

г) емоційною.
24.Для сенсорної пам’яті передусім характерна:

а) практично необмежена тривалість;

б) фіксація об’єкта (матеріалу) в периферичних частках аналізаторів;

в) більша розвиненість у дітей;

г) обробка інформації в момент кодування.
25.До процесів пам’яті відносять:

а) відтворення;

б) схематизацію;

в) типізацію;

г) загострення.
26.Вставити пропущене слово:

Про можливість суб’єкта спрямовувати та зосереджувати увагу одночасно на декількох незалежних перемінних засвідчує такий показник уваги, як ____________________.


27.Вид мислення, що опирається на безпосереднє сприйняття предметів, реальне перетворення в процесі дій із предметами, називається:

а) наочно-образним;

б) словесно-логічним;

в) наочно-дійовим.


28.Як називається стійке небажання здійснити вольове зусилля, прагнення людини відмовитися від подолання труднощів?_______________________
29.Зовнішній прояв типу вищої нервової діяльності людини характеризує її:

а) характер;

б) особистість;

в) темперамент;

г) здібності.
30.Студент запізнився у театр, його не впустили до зали. Він подумав: „Перша дія буде нецікавою. Сходжу тим часом у буфет і почекаю антракту“. Така поведінка є характерною для людей такого типу темпераменту:

а) флегматичного;

б) меланхолічного;

в) холеричного;

г) сангвінічного.
6. Методи навчання

Методи організації навчальної діяльності студентів: лекція, практичне заняття, самостійна робота, консультація.

Словесні методи навчання: лекція, пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж.

Наочні методи навчання: спостереження, ілюстрація, демонстрація.

Практичні методи навчання: вправи, графічні роботи.

Методи навчання залежно від типу пізнавальної діяльності студентів: інформаційно-рецептивний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий (евристичний).

Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності: ділові та рольові (драматизація) ігри, дискусії і диспути, студентські наукові конференції, створення ситуації емоційно-моральних переживань, створення ситуації пізнавальної новизни та зацікавленості.

7. Методи контролю

Вивчення курсу супроводжується проведенням поточного (опитування, відповіді на заняттях), модульного (тестового) та підсумкового контролю за якістю отриманих студентами знань (іспит).


8. Розподіл балів, які отримують студенти

Оцінювання студента відбувається згідно з положенням «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол № 6 з табл. 1.



Оцінка

національна

Оцінка ЄКTС

Визначення оцінки ЄКTС

Рейтинг студента,

бали

Відмінно

А

ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

90 - 100

Добре

В

ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками

82 - 89

С

ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74 – 81

Задовільно

D

ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків

64 - 73

Е

ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії

60 – 63

Незадовільно

FX

НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати перед тим, як отримати залік (позитивну оцінку)

35 - 59

F

НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

01 - 34

Для визначення рейтингу студента (слухача) із засвоєння дисципліни RДИС (до 100 балів) одержаний рейтинг з атестації (до 30 балів) додається до рейтингу студента (слухача) з навчальної роботи RНР (до 70 балів): RДИС = RНР + RАТ .
9. Методичне забезпечення

1. Практикум із психології: навчальний посібник / Полозенко О.В., Мартинюк І.А., Яшник С.В., Омельченко Л.М. та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко, 2012. – 339 с.



2. Основи загальної психології: навчальний посібник / Полозенко О.В., Мартинюк І.А., Омельченко Л.М., Яшник С.В. та ін. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко, 2013. – 385 с.
10. Рекомендована література

Базова

  1. Бодалев А. А. Личность и общение: избр. труды / А. А. Бодалев. – М.: Педагогика, 1983. – 271 с.

  2. Бодалев А. А. Психология общения / А. А. Бодалев. – М.: Институт практической психологии; Воронеж: МОДЭК, 1996. – 256 с.

  3. Варій М. Й. Загальна психологія: навч. посіб. / М. Й. Варій. – [2-ге вид., вип., доп.]. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 968 с.

  4. Загальна психологія: навч. посіб. / [О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.] [ – К.: Просвіта, 2005. – 464 с.

  5. Основи загальної психології: навч. посібн. / [О. Полозенко, І. Мартинюк, Л. Омельченко та ін.]. – Ніжин: ПП Лисенко, 2013. – 356 с.

  6. Загальна психологія: підр. [для студ. вищ. навч. закладів / С. Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієнко] / За заг. ред. С. Д. Максименка. – К.: Форум, 2008. – 543 с.

  7. Лекции по общей психологии / А. Р. Лурия. – СПб.: Питер, 2004. – 320 с. – (Серия «Мастера психологии»).

  8. Леонтьев А. Н. Эволюция психики: монография / А. Н. Леонтьев. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 2009. – 416 с.

  9. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб. / С. Д. Максименко. – К.: Центр навчальнї літератури, 2008. – 272 с.

  10. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: навч. посіб. / П. А. М’ясоїд. – [3-є вид., випр.] – К.: Вища шк., 2004. – 487 с.

  11. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии [Текст] / С. Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2009. – 720 с.

  12. Трофімов Ю. Л. Психологія / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.


Допоміжна

  1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення / Б. Ф. Баєв. – К.: Рад. школа, 1996. – 192 с.

  2. Введение в психологию / Под общ. ред. проф. А. В. Петровского. – М.: Академия, 1996. – 496 с.

  3. Выготский Л. С. Мышление и речь // Избр. психол. Исследования / Л. С. Выготский. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. – С. 39-386.

  4. Гапоненко Л. О. Модель розвитку рефлексивного спілкування в студентів-психологів та критерії її виміру [Текст] / Л. О. Гапоненко // Проблеми сучасної психології. – 2011. – Випуск 12. – С. 201–210.

  5. Глухов В. П. Основи психолингвистики: учеб. пособ. / В. П. Глухов  – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 351 с.

  6. Грановская Р. М. Психология в примерах / Р. М. Грановская. – СПб.: Речь, 2007. – 247 с.

  7. Гришина Н. В. Психология конфликта / Н.В. Гришина. – СПб: Питер, 2005. – 464 с. – (Серия «Мастера психологи»).

  8. Жинкин Н. И. Механизмы речи / Н. И. Жинкин. – М.: Изд-во Московсого ун-та, 1958. – 112 с.

  9. Маклаков А. Г. Общая психология: учеб. [для вузов] / А. Г. Маклаков. – СПб.: Питер, 2005. – 583 с.

  10. Немов Р. С. Психология [Текст] : учеб. / Р. С. Немов // В 3-х кн. – М.: ВЛАДОС, 2006 –.– Кн.1: Общие основы психологии. – 573 с.

  11. Общая психология: в 7 томах. / Под ред. Б. С. Братуся. – М.: Академия, 2007 –.–Т. 2: Ощущение и восприятие / А. Н. Гусев. – 416 с.

  12. Романова Е. С. 99 популярных профессий. Психологический анализ и профессиограммы / Е. С. Романова. – [2-е изд.] – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.

  13. Сизанов А. Тесты и психологические игры. Ваш психологический портрет / А. Сизанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2007. – 576 с.

  14. Смирнов А. А. Психология памяти: хрестоматия по психологии / А. А. Смирнов / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: ЧеРо, 2000. – 486 с.

  15. Тимченко А. В. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / А. В. Тимченко, В. Б. Шапарь. – Х.: Прапор, 1997. – 244 с.


15. Інформаційні ресурси
http://www.no-stress.ru

http://psylib.kiev.ua/

www.nbuv.gov.ua/

www.dnpb.gov.ua
АНОТАЦІЇ ДО ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ПСИХОЛОГІЯ»

МОДУЛЬ І.

Тема 1.1. Вступ до психології

У лекції зосереджено увагу на визначенні предмета психології як науки, її основних завдань та значенні в життєдіяльності людини. Характеризуються психічні явища, зокрема акцент зроблено на двох особливостях всього психічного – належність психічних явищ суб’єкту та взаємозв’язок психічного із незалежним від психіки, від свідомості об’єкта. Розглядається питання єдності реального та ідеального в психічному. Подається трактування понять про наукові та життєві психологічні знання. Окреслюється предмет психології як науки; поняття про психіку людини; психічні явища на рівні окремої людини; психічні явища на рівні групи.

У лекції розглядається вчення про рефлекторну природу психіки, інтерпретуються поняття «рефлекс», «безумовні рефлекси», «умовні рефлекси», «вища нервова діяльність», «збудження», «гальмування» тощо. Пояснюються закони функціонування нервових процесів: іррадіації та концентрації, взаємної індукції збудження та гальмування. Розглядаються функції великих півкуль головного мозку (замикальна, аналітико-синтетична) Аналізується засадовий принцип теорії рефлекторної діяльності – єдності організму та середовища. Трактуються поняття «вищий аналіз», «аналізатор», «перша сигнальна система», «друга сигнальна система», «динамічний стереотип».

Аналізується двояка форма психічного: об’єктивна – виражається в житті та діяльності, суб’єктивна – рефлексія, інтроспекція, самосвідомість, відображення психічного в самому собі. Розглядається поняття «свідомість», характерні особливості та структурні компоненти свідомості: знання про навколишню дійсність, природу, суспільство; виокремлення людиною себе у предметному світі як суб’єкта пізнання, розрізнення суб’єкта «Я» та об’єкта «не Я», протиставлення себе як особистості іншому об’єктивному світові, цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів, ставлення особистості до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Подається короткий огляд проблеми інстинкту, навичок та інтелекту.



Тема 1.2. Психологія діяльності та активності людини

Поняття про діяльність. Мета і мотиви діяльності. Структура діяльності. Засоби діяльності, процес їх засвоєння. Праця. Психологічна характеристика праці. Гра. Природа гри, теорії гри. Мова і мовлення. Поняття про мову та її функції. Фізіологічні механізми мовної діяльності. Види мовлення. Розвиток мовлення.

Матеріали лекції вміщують відомості про природу діяльності. Зокрема, дане поняття розглядається як процес , з допомогою якого реалізується те чи інше ставлення людини до довкілля, світу, інших людей, до завдань, які ставить перед нею життя (С. Рубінштейн); свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети (С. Максименко).

Пояснюються поняття «мета діяльності» (те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що вона бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності), «мотиви діяльності» (внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності). Розглядається структура діяльності, її зв’язок із діями, уміннями та навичками їх виконання. Природжені рухи (безумовно-рефлекторні), набуті рухи (умовно-рефлекторні), дії (предметні, або зовнішні; розумові). Інтеріоризація та екстеріоризація в розумовій діяльності. Регуляція діяльності, акцептор дії (образ рухів і дій виконуваної діяльності, з якими порівнюється виконувана дія в разі її відхилення від окресленого способу її виконання).

У лекції подаються відомості про поняття та вміння, процес формування вмінь та навичок. Розглядаються поняття «праця», «гра», «учіння», «мова і мовлення».

Тема 1.3. Психологія особистості

Лекційний матеріал вміщує відомості про поняття «особистість». Воно розглядається як конкретний людський індивід з конкретно виявленими розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями (С.Д. Макименко). Розглядаються умови розвитку особистості. Аналізується цілісний підхід до вивчення людини у психології; інтерпретуються поняття індивід, особистість, суб’єкт діяльності, індивідуальність. Коротко описуються різні концепцептуальні підходи до вирішення проблеми структури особистості структури особистості. Детально аналізуються такі підструктури особистості як-от: спрямованість, досвід, форми відображення, біологічно зумовлені психічні функції особистості (К. Платонов).

Інтерпретується поняття активності особистості та її джерел. При чому активність розглядається як один із основних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Основні ознаки людської активності – усвідомленість та цілеспрямованість. Спрямованість інтерпретується як відчутна чи усвідомлювана людиною залежність від того, в чому вона відчуває потребу чи в чому вона зацікавлена, котра спричинює направленість на певний предмет. Розглядаються поняття «настанова» (співвідношення потреб до ситуації, котре визначає функціональний статус особистості в даний момент – Д. Узнадзе ), «потреба» (нужда, у якій виявляється залежність людини від певних умов, необхідних для її життя та діяльності), «інтерес» (стійке, вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об’єктів – С. Максименко), мета діяльності.

Теорії розвитку й соціалізації особистості (адаптивна, рольова, критична, когнітивна, концепція соціального на учіння, психоаналітична, психодинамічна). Вікова періодизація розвитку особистості, характеристика її основних етапів. Поняття про соціальні групи, їх різновиди, особливості утворення та розвитку. Розкриваються проблеми міжособистісної взаємодії, стилів, функцій, засобів спілкування, механізми взаєморозуміння, основи конфліктології.



МОДУЛЬ ІІ
Тема 2.1. Відчуття та сприймання

На даному занятті з’ясовується загальна характеристика пізнавальних процесів. Пізнавальна діяльність трактується як процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Розглядаються рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

У лекції вiдчуття трактується як пізнавальний психічний процес безпосереднього чуттєвого відображення (пізнання) окремих властивостей явищ та предметiв об’єктивного свiту, що виникає при їх безпосередньому впливi на органи чуття i збудженнi нервових центрiв кори головного мозку. Зясовується значущість органів чуття як єдиних каналів, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини. Розглядається фiзiологiчна основа вiдчуттiв у контексті теорії І. Сєченова та І. Павлова про відчуття як своєрідні рефлекторні дії, фізіологічним підґрунтям яких є нервові процеси, що виникають у результаті впливу подразників на органи аналізатори. Пояснюється структура аналізатора: рецепторної, провідна, центральна складові. Аналізуються види відчуттів: екстероцептивні, інтероцептивнi, пропрiоцептивнi. Характеризуються загальні властивостями відчуттів: якість; інтенсивність; тривалість.

Поняття сприймання трактується як пізнавальний психічний процес, який виявляється у цілісному відображенні предметів, ситуацій і явищ, що виникають при безпосередньому впливові подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів. Розглядаються властивості сприймань: цілісність, предметність, структурність, осмисленість, константність, вибірковість. Пояснюється фізіологічна основа сприймання - умовно-рефлекторна діяльність внутрішньоаналізаторного і міжаналізаторного комплексу нервових зв’язків. Характеризуються індивідуальні відмінності сприймання.



Тема 2.2. .Мислення та уява

Мислення пояснюється як процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках та відношеннях. Інтерпретуються поняття «розумові дії», «розумові операції (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення)», форми мислення. Розглядаються психологічні закономірності процесів розуміння та розв’язання завдань; різновиди мислення.

Подається тлумачення сутності та фізіологічних механізмів уяви. Розглядається питання про зв'язок уяви з об’єктивною дійсністю. Аналізуються види та форми уваги: за активністю (мимовільна, довільна, післядовільна); за спрямованістю (зовнішня, внутрішня); за формою прояву (колективна, групова, індивідуальна). Пояснюється фізіологічне підґрунтя уяви. Інтерпретується процес створення образів уяви, форми синтезування нових образів (аглютинація, аналогія, наголошування, перебільшення, применшення). Асоціації у перебігу творчого процесу.

Тема 2.3. Пам'ять та увага

У лекції подається визначення поняття «пам’ять» (психічний процес, сутність якого полягає в закріпленні, зберіганні та наступному відтворенні людиною попереднього досвіду). Коротко оглядаються процеси – запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування. Аналізується теорія пам’яті: асоціативний напрям, попутно пояснюються поняття «асоціація»; фізіологічна теорія пам’яті, водночас тлумачаться поняття «синапси», «умовний рефлекс», «підкріплення»; біохімічна теорія пам’яті, хімічна теорія пам’яті. Розглядаються різновиди пам’яті за різними критеріями та класифікаціями. Обговорюються проблеми покращення пам’яті, наголошується на можливостях мнемічних прийомів розвитку пам’яті.

Матеріали лекції містять інформацію про такі питання: поняття про увагу (психічний пізнавальний процес, сутність якого полягає у спрямованості й зосередженні свідомості на певному об’єкті), її природу та значення. Увага трактується як вибіркова спрямованість на той чи інший об’єкт і зосередження на ньому, заглибленість в спрямовану на об’єкт пізнавальну діяльність (С. Рубінштейн). Аналізується теорія уваги: концепції асоціаністів, ідеї рефлексологів (поведінкова психологія (біхевіористична), гештальтпсихологічна), волюнтаристична теорія, сучасні концепції.. Фізіологічне підґрунтя уваги (принцип домінанти Ухтомського, учення Павлова про центри оптимального збудження як вихідні точки з’ясування фізіологічного субстрату уваги). Основні види уваги: довільна увага (свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах довкілля, на внутрішній психічній діяльності), мимовільна увага (виникає не залежно від свідомості, непередбачено за умов діяльності або відпочинку, під впливом подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму), післядовільна (настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги), зовнішня (сенсорна, рухова), внутрішня (інтелектуальна), пресенсорна, премоторна. Основні властивості уваги (зосередженість, стійкість, переключення, розподіл, обсяг). Способи управління увагою. Розвиток уваги.

Тема 2.4. Емоційно- вольова сфера

Поняття про емоції і почуття. Прості й складні емоції. Зовнішня зумовленість почуття. Розглядається поняття емоції - загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Аналізуються їх види: прості й складні. Почуття трактуються як специфічно людські, узагальнені переживання ставлення до потреб, задоволення або незадоволення яких зумовлює позитивні чи негативні емоції – радість, любов, гордість, сум, гнів, сором, обурення, любов тощо. Особливу увагу звернено на те, що будь-яке почуття визначається прямо чи посередньо якимось зовнішнім впливом. Розглядаються характеристики емоцій та почуттів: якість, полярність, активність та інтенсивність. Фізіологічним механізмом емоцій є діяльність підкіркових нервових центрів – гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Аналізується вияв емоцій і почуттів - зовнішній (зовні емоції та почуття виражають: виразні рухи обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонації мовлення, розширення чи звуження зіниць) та внутрішній (внутрішні, або вісцеральні, переживання яскраво виявляє ритм серцебиття, дихання, кров’яний тиск, зміна в ендокринних залозах, органах травлення та виведення). Пояснюються Форми і стани переживання емоцій і почуттів.Характеристики почуттів: якість полярність, активність та інтенсивність. Фізіологічні основи емоцій і почуттів. Рефлекторне походження. Зовнішні прояви емоцій і почуттів. Форми і стани переживання емоцій і почуттів: настрої, афекти, стреси, фрустрації, пристрасті, цікавість, радість, здивування, страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором. Вищі почуття: моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні.

Надається визначення волі як психічного явища – воля (психічний процес, сутність якого полягає у свідомій організації й саморегуляції людиною своєї поведінки; він спрямований на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей); функції волі (спонукальна й гальмівна); вольова діяльність, типи критеріїв вольових дій; загальні характеристики вольових дій, вольовий акт; основні вольові якості особистості. Висвітлюється його фізіологічна природа волі, показується зв’язок з особистісними якостями людини. Вольовий процесс, його основні складові. Патологія та психологія волі. Вольові якості людини.

Тема 2.5. Темперамент, характер, здібності

Поняття про темперамент. Типи темпераментів. Фізіологічні основи темпераменту. Основні типи вищої нервової діяльності. Головні властивості темпераменту. Поняття про характер. Характер і темперамент. Структура характеру. Риси характеру. Акцентуації характеру. Формування характеру.

Матеріали лекції присвячені висвітленню таких питань: поняття про темперамент (динамічна характеристика психічної діяльності індивіда); основні прояви темпераменту: сила психічних процесів, швидкість перебігу психічних процесів; вразливість та імпульсивність Гіппократ - засновник учення про темперамент. Класифікація типів нервової системи І. Павлова. Типи темпераментів. Фізіологічні основи темпераменту. Положення І. Павлова про типи вищої нервової діяльності як основу темпераменту. Сила нервових процесів, слабкість нервових процесів, рухливість нервових процесів, їх урівноваженість як фактори темпераменту. Основні типи вищої нервової діяльності. Психологічна характеристика темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік. Головні властивості темпераменту: активність, лабільність, емоційність, динамізм рухів, моторики в цілому, темп реакцій, сенситивність, пластичність, ригідність, резистентність, реактивність, екстравертованість та інтровертованість. Поняття про характер. Характер і темперамент. Структура характеру: спрямованість, переконання, інтелект, воля, почуття, темперамент. Риси характеру. Акцентуації характеру. Формування характеру. Здібності. Поняття про здібності. Задатки як природжені передумови розвитку здібностей. Види здібностей. Рівні здібностей.

Здібності. Поняття про здібності. Структура здібностей. Задатки як природжені передумови розвитку здібностей. Види здібностей. Рівні здібностей. Теорії обдарованості. У лекції тлумачиться поняття «здібності» - індивідуально-психологічні особливості людини, які є необхідною умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, уміннями та навичками. Розглядається взаємозв’язок між поняттями «здібності», «задатки», «навички», «уміння». Матеріал заняття містить відомості про структуру здібностей – загальні та часткові (уважність, чутливість) властивості. Коротко оглядаються виокремлені І. Павловим типи людей (за загальними здібностями) – художній, розумовий, середній. Зясовується зв'язок між здібностями та мисленням, зокрема такими його властивостями як: широта, глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість; здібностями та вольовими якостями.



Описуються різновиди здібностей – загальні, спеціальні. Розглядаються підходи до вирішення проблема співвідношення загальної та спеціальної обдарованості (Е.Трондайк, В.Штерн та А.П’єрон, Ч.Спірмен). Аналізується співвідношення між поняттями обдарованість та рівень здібностей. Аналізуються теорії обдарованості: експериментальні дослідження Л. Термена та Ф. Фрімена, Ф. Брукса; концепція обдарованості С. Рубінштейна. Коротко описується процес розвитку здібностей у дітей.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка