Національний університет біоресурсів І природокористування україни



Скачати 227.04 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір227.04 Kb.



НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ І ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ


ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

__________________М.М. Доля

“___”________________2015 р.
РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри ландшафтної

екології і заповідної справи

Протокол від. “19”05.2015 року №10

В.о. завідувача кафедри

____________ Павлюк С.Д.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ»
напрям підготовки: 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»
Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології
Розробник: к.с.-г. н, асистент Сербенюк Г.А.


КИЇВ – 2015
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Бакалавр

Напрям підготовки

6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Спеціальність

Екологія та охорона навколишнього середовища

Характеристика навчальної дисципліни

Вид

Вибіркова

Загальна кількість годин

48

Кількість кредитів ЕСТS

1,6

Кількість змістовних модулів

2

Курсовий проект

-

Форма контролю

залік

Показники навчальної дисципліни для денної форми навчання




денна форма навчання

Рік підготовки (курс)

2016 (1 курс стн)

Семестр

2

Лекційні заняття

15

Практичні, семінарські заняття

15

Лабораторні заняття

-

Самостійна робота

18

Кількість тижневих аудиторних годин

2









2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Відновлення властивостей і родючості земель, які зазнали промислового впливу, так звана рекультивація, набуває великого господарського і соціально-економічного значення, особливо в промислових районах з високою щільністю населення. Цим пояснюється підвищена зацікавленість до проблем рекультивації земель як за кордоном, так і в Україні.



Метою вивчення дисципліни "Рекультивація земель" є формування у студентів світогляду про види і типи порушення промисловістю ґрунтів як компоненту біосфери Землі та відновлення їх родючості, створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища.

Завдання дисципліни полягає в розкритті теоретичних і практичних основ успішного відновлення порушених земель та розробці новітніх технологій землекористування. В останні роки рекультивація земель входить до програми "Людина і природа" і порушує досить складні питання медико-біологічного характеру, які пов'язані з розвитком і запобіганням різним захворюванням, що призводять до інвалідності та передчасної смерті.

У процесі вивчення дисципліни студент повинен



знати:

- загальну характеристику земельних ресурсів України, їх кількісну та якісну оцінку;



  • мінерально-сировинні ресурси України та їх раціональне використання;

  • фактори і види порушення ґрунтового покриву, механізми їх прояву, специфічні методи вивчення та оцінювання масштабів деградаційних процесів;

  • комплекс заходів з охорони ґрунтів для конкретної території з урахуванням природно-кліматичних умов;

  • гірничотехнічні, інженерні та меліоративні методи рекультивації порушених земель;

  • етапи і напрями рекультивації земель;

  • нормативно-законодавчу базу охорони і раціонального використання земельних ресурсів в Україні.

уміти:

  • володіти методикою та технікою морфолого-генетичного аналізу ґрунтів за польових умов, уміти їх діагностувати і відбирати зразки для лабораторних досліджень;

  • робити аналітичні дослідження основних фізичних, водних, фізико-хімічних властивостей ґрунтів та агроекологічне оцінювання;

  • діагностувати основні деградаційні процеси в ґрунтах (підкислення, засолення, дегуміфікацію, дезагрегацію) та оцінювати їх вплив на екологічний стан довкілля;

  • оперативно користуватися нормативно-правовими документами та вміло інтерпретувати положення земельного кодексу України, екологічногомоніторингу.


3. ПРОГРАМА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ:

СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ



Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

«Рекультивація земель, її об’єкти»

Тема 1. Вступ. Суть і зміст рекультивації земель

5

2

2





1

Тема 2. Порушені землі як об’єкт рекультивації земель

7

2

2





3

Тема 3. Проектування рекультивації земель

7

2

2





3

Усього годин

19

6

6





7

Модуль 2

«Види та методи рекультивації земель»

Тема 4. Гірничотехнічна рекультивація

7

2

2





3

Тема 5. Біологічна рекультивація

6

2

2





2

Тема 6. Сільськогосподарська рекультивація

6

2

2





2

Тема 7. Лісова рекультивація

6

2

2

 



2

Тема 8. Рекультивація вироблених торфовищ

4

1

1





2

Усього годин

29

9

9





11

Загальна кількість годин

48

15

15





18


4. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Вивчення структури ґрунтового покриву та використання надр конкретного регіону (адміністративної області) України

1

2

Визначення актуальної, обмінної кислотності ґрунтів та розрахунок норм внесення вапна

2

3

Визначення солонцюватості ґрунту та розрахунок норм гіпсу

2

4

Обґрунтування способів рекультивації та подальшого використання земель

2

5

Розрахунок величини пониження поверхні кар'єру

2

6

Визначення ширини і площі підкосів кар'єру та обсягу проведення земляних робіт

2

7

Визначення об'ємів породи у внутрішніх відвалах та земляної маси для засипання кар'єру

2

8

Обґрунтування необхідності та розробка етапів біологічної рекультивації порушених земель

2




Разом

15


5. САМОСТІЙНА РОБОТА

  1. Класифікація порушених земель

  2. Порушення земель у процесі геологорозвідувальних робіт та розробок родовищ корисних копалин

  3. Рекультивація порушених земель на підприємствах вугільної промисловості

  4. Технологія розробки родючого шару ґрунту

  5. Особливості біологічної рекультивації земель під час підземної розробки родовищ

  6. Особливості вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих землях

  7. Технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях

  8. Заходи щодо раціонального використання та охорони земель.


6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ, КОМПЛЕКТИ ТЕСТІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТАМИ

Вкажіть замість трьох крапок пропущене слово або число

1. Загальна площа порушених земель в України становить … тис. га.

2. Із латинської мови "меліорація" дослівно перекладається як ….

3. … рекультивація - комплекс робіт, спрямованих на підготовку території для подальшого використання після завершення на них розробок родовищ корисних копалин або інших робіт, що призвели до порушення земель.

4. …- комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та народногосподарської цінності земель та поліпшення умов навколишнього середовища.

5. Здатність деревних порід витримувати певну забруднення повітря шкідливими речовинами називають …

6. Найкращою порою року для садіння деревних порід на рекультивованих землях є …

7. Нешкідливою реакцією ґрунтового середовища для лісової рослинності є рН … (вкажіть межі - від ... до).

8. Здатність приживатися лісових культур на рівні 40-60% вважається …

9. При проведенні лісової рекультивації ухил поверхні схилів не повинен бути більшим … 0

10. рН сольової витяжки ґрунту це … кислотність

11. … захід хімічної меліорації кислих ґрунтів для підвищення їх родючості

12. При землюванні товщина родючого шару повинна бути не меншою … см.

13. Зняттю і складуванню підлягає шар ґрунту із вмістом гумусу не менше … %.

14. Як називають спосіб формування відвалів, що проводиться без врахування властивостей розкривних порід?

15. Слабкокислими вважаються ґрунти із значенням рН сольової витяжки …(вказати межі)

16. Гіпсування каштанових і темно-каштанових солонцюватих ґрунтів проводять при вмісті увібраного натрію … % від ЄКО

17. Вкажіть, який із термінів не є синонімом терміну "рекультивація" земель.

а. Повторне використання

б. Реабілітація

в. Ренатуралізація

г. Реставрація

д. Фітомеліорація



18. Укажіть групи деревних порід за відношенням до вологості місцеоселення

а. Ацидофіли, кальцієфіли та нітрофіли

б. Ксерофіти, мезофіти та гігрофіти

в. Мезофіти, оліготрофи та ацидофіли

г. Оліготрофи, мезотрофи та мегатрофи

19. Вкажіть види кислотності ґрунту

а. Актуальна і потенційна; б. Обмінна і ефективна; в. Потенційна і гідролітична; г. Природна і ефективна



20. При проведенні рекультивації землювання проводиться …

  1. Завжди

  2. Залежно від подальшого використання площі

  3. Лише при наявності запасів гумусового шару ґрунту

  4. Лише степовій зоні

  5. Лише у густонаселених районах

21. Рекультивація порушених земель здійснюється за рахунок …

а. Екологічних організацій

б. Підприємств, що порушили землі

в. Сільських і селищних рад

г. Сільськогосподарських або лісогосподарських підприємств

22. Галофітами, називають рослини, які …

а. Добре ростуть на бідних на гумус ґрунтах

б. Добре ростуть на засолених субстратах

в. Потребують для росту і розвитку перезволожених умов

г. Симбіотично фіксують азот із атмосфери

23. Вперше термін "рекультивація" у російській літературі зустрічається у праці ….

а. Лазаревої І.В. ; б. Моторінової Л.В.; в. Овчиннікова В.О.; г. Руського І.І.



24. Тривале зберігання ґрунтів у відвалах призводить до …

а. Втрачання структури

б. Зниження мікробіологічної активності

в. Зниження потенційної родючості

г. Підвищення мікробіологічної активності

25. До деревних порід азотонакопичувачів відносяться такі


  1. Акація біла

  2. Вільха чорна

  3. Дуб звичайний

  4. Сосна звичайна

  5. Тополя чорна

26. До рослин, які здатні симбіотично фіксувати азот атмосфери належать …

  1. Буркун білий

  2. Еспарцет посівний

  3. Костриця звичайна

  4. Люцерна синьогібридна

  5. Тимофіївка лучна

27. Які ґрунти мають слоболужну реакцію середовища?

а. Дерново-підзолисті

б. Каштанові

в. Сірі лісові

г. Чорноземи вилугувані

д. Чорноземи звичайні

ж. Чорноземи опідзолені

к. Чорноземи південні

л. Чорноземи типові

28. Вкажіть, у якій послідовності проводяться види робіт при лісовій рекультивації


  1. Виположування кар’єрів та понижень

  2. Вирівнювання поверхні

  3. Висаджування господарськоцінних деревних порід

  4. Висаджування дерев-азотонокопичувачів

  5. Зняття і складування родючого шару грунту

  6. Меліорація

  7. Нанесення родючого шару грунту

29. Встановіть відповідність між етапами рекультивації та видами робіт

а. Біологічний

б. Гірничотехнічний

в. Підготовчий


1. Вивчення властивостей порід

2. Вирівнювання поверхні

3. Висаджування деревних порід

4. Засипання кар’єрів

5. Землювання

6. Обстеження земель

7. Підбір видів рослин для вирощування

8. Посів грунто-поліпшуючих культур

9. Хімічна меліорація


30. Встановіть відповідність ґрунтово-кліматичної зони України та типів ґрунтів

а. Лісостеп

б. Полісся

в. Степ

г. Сухий Степ



  1. Дерново-підзолисті

  2. Каштанові

  3. Сірі лісові

  4. Чорноземи вилугувані

  5. Чорноземи звичайні

  6. Чорноземи опідзолені

  7. Чорноземи південні

  8. Чорноземи типові


7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Викладач знайомить студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально-методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточнює терміни і форми звітності.

Інформаційна лекція зорієнтована на викладення і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці ВНЗ.

Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

Настановча лекція - вид лекції у ВНЗ, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння ними, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь з дисципліни.

Настановчі лекції зазвичай проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання.



Підсумкова лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту, глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань тощо.

Під час проблемної лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

На основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу засобами аудіо-, відеотехніки.

Практичне заняття - форма організації навчального процесу, під час якої за завданням і під керівництвом науково-педагогічного працівника студенти виконують практичну аудиторну чи поза аудиторну роботу з будь-якого предмета. Особливо значну роль практичні заняття мають відіграти у вивченні спеціальних предметів, зміст яких спрямовано на формування професійних умінь.

Основна дидактична мета практичного заняття - закріплення й деталізація наукових знань, а головне - формування навичок і вмінь. Для проведення практичного заняття викладач готує відповідні методичні матеріали: тести для виявлення рівня оволодіння необхідними теоретичними положеннями ; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх на занятті та дидактичні засоби.



Індивідуальні заняття є важливою формою організації навчального процесу. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

Мета самостійної роботи студентів - самостійне вивчення, закріплення й поглиблення раніше здобутих і нових знань, набування практичних навичок і умінь. Дидактичні цілі самостійної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення й систематизація знань, здобутих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом;

- формування професійних навичок і вмінь;

- формування вмінь і навичок самостійної розумової праці;

- розвиток самостійності мислення, творчого підходу до розв'язання поставлених завдань;

- самоосвіта.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

За характером діяльності суб'єктів навчання вони близькі до лабораторних робіт, сприяють поглибленню знань, навичок і вмінь, стимулюванню пізнавальної діяльності, дають змогу провести контроль і корекцію.

Основні етапи проведення практичних робіт:

1) пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);

2) показ (інструктаж викладача стосовно виконання певних дій);

3) проба (виконання роботи окремими студентами, спостереження іншими);

4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним студентом; допомога викладача тим, хто має проблеми);

5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Такі заняття формують у студентів вміння організувати власну навчально-пізнавальну діяльність і можливість набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані знання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.

Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.



8. ФОРМИ КОНТРОЛЮ

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:


  1. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями. фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами. ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

  • пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

  • виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

  • розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

  • здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

  1. Якість опанування методологічно. і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

  • глибоке розуміння викладеного в першому пункту, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

  • методологічне обґрунтування знань.

  1. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

  • конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;

  • змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін..

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:



  • наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

  • якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

  • наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

  • ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності;

  • конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

  • здатність моделювати професійні дії;

  • виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

  • упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

  • зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

  • умотивованість дій та їх усвідомлення;

  • наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

  • ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів. Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так:

  • «відмінно» - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

  • «добре» - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

  • «задовільно» - студенти загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв’язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.);

  • «незадовільно» - студент загалом має поверхневе уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об’єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною, зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб’єктивізму.
9.РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ.

Оцінювання студента відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.02.2015 р. протокол №6 з табл. 1.




Оцінка національна

Оцінка ECTS

Визначення оцінки ECTS

Рейтинг студента, бали

Відмінно

А

Відмінно – відмінне виконання з мінімальною кількістю помилок

90 – 100

Добре

В

Дуже добре – виконання вище середнього з кількома помилками

82-89

С

Добре – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок

74-81

Задовільно

D

Задовільно – непогано, але із значною кількістю недоліків

64-73

Е

Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії

60-63

Незадовільно

FX

Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік

35-59

F

Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота

0-34



10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Сербенюк Г.А. Курс лекцій з дисципліни «Рекультивація земель».- Боярка: «БКЕіПР». – 44 с.

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

  1. Горлов В.Д. Рекультивация земель на карьерах. – М.: Недра, 1981. – 260 с.

  2. Дороненко Е.П. Рекультивация земель, нарушенных открытыми разработками. – М.: Недра, 1979. – 264 с.

  3. Єтеревська Л.В. Рекультивація земель. – К.: Урожай, 1977. 128 с.

  4. Моторина Л.В., Овчинников В.А. Промышленность и рекультивация земель. – М.: Мысль, 1975. – 240 с.

  5. Панас Р.М. Рекультивація земель: Навч. посібник. Вид., 2-ге стериотипн., - Львів: Новий світ – 2000, 2007. – 224 с.

  6. Федосеева Т.П. Рекультивация земель. – М.: Колос, 1997. – 47 с.

Додаткова

  1. Агроэкологическая оценка земель Украины и размещение сельскохозяйственных культур / Под ред. В.В. Медведева К.: Аграрная наука, 1997.- 162 с

  2. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. - М : ГУКГ при СМ СССР, 1978. - 256 с.

  3. Войлошников В.Д., Войлошникова Н.А. Книга о полезных ископаемых. М: Недра, 1991.-174 с

  4. ГОСТ 17.1.01-78. Охрана природы. Рекультивация земель. Термины и определения. – М. – 1978.

  5. ГОСТ 17.4.2.02-83 Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей пригодности нарушенного плодородного слоя почв для землевания

  6. ГОСТ 17.5.1.03-86 Охрана природы. Земли. Классификация вскрышных и вмещающих пород для биологической рекультивации земель

  7. Добровольский. Г. В., Никитин Е.Д. Экологические функции почвы. - М.: Изд-во МГУ, 1986. 137 с.

  8. Ковда В.А. Проблемы защиты почвенного покрова и биосферы планеты. — Пущино: Научний центр биологических исследований, 1989. - 154 с.

  9. Медведев В.В., Лісовий М.В. Стан родючості грунтів України та прогноз його змін за умов сучасного землеробства. - Харків: Штріх, 2002. - 98с.

  10. Медведев ВВ. Мониторинг почв Украины. – Харьков: Антиква, 2002. - 426 с.

  11. Методика моніторингу земель, що перебувають у кризовому стані. - Харків: Інститут агрохімії і а ґрунтознавства їм. ОН. Соколовського. 1998. - 88с.

  12. Надточий И.П., Вольвач В.Ф., Гермашенко В.Г. Екологія грунту та його забруднення. - К.: Аграрна паука, 1997. - 286 с.

  13. Научно-методические рекомендации по рекультивации нарушенных земель Украинской ССР. - К .- 1981.

  14. Рекультивация выработанных торфяников под сельскохозяйственное использование / Суханов В.А., Соколов Н.В., Гущин А.И., Шелепова Г.Н. – М.: Россельхозиздат, 1986 . – 39 с.

  15. Рекультивация земель после промышленного использования. Учеб. пособ. для студ. сельськохозяйственних ВУЗОВ агрономических специальностей, - Кишинев. – 1981. – 75 с.

  16. Рекультивация земель, нарушенных горнодобывающей промышленностью. Обзор литературы / Моторина Л.В., Забелина Н.М. – М. – 1968. – 89 с.

  17. Розанов Б.Г., Розанов А.Б. Экологические последствия антропогенного изменения почв. - М., 1990.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка