Національний авіаційний університет



Сторінка1/5
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.26 Mb.
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут післядипломного навчання

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н и й

к о м п л е к с


для студентів спеціальності „Правознавство”

Київ 2007


Укладач: Ю.В. Корнєєв

Земельне право: Навчально-методичний комплекс. – К.: НАУ, 2007., – 84 с.

У навчально-методичному комплексі міститься робоча навчальна програма дисципліни, питання що виносяться на самостійну роботу та семінарські заняття, тестові завдання на кожну тему, конспект лекцій, завдання на домашню контрольну роботу, контрольні питання до диференційованого заліку і список рекомендованої літератури.

Для студентів усіх форм навчання спеціальності «Правознавство»

Київ 2007



ВСТУП
В сучасних умовах існування «Земельне право» є однією з найважливіших галузей права нашої держави. Воно вивчає суспільні відносини між суб’єктами стосовно реалізації права власності на землю, а також з питань володіння, користування та розпорядження землею.

Метою земельного права є регулювання земельно-правових відносин між суб’єктами. Ця галузь права має властиву їй структуру, предмет, методи, принципи та джерела. Відповідно до системи земельного права розрізняють земельно-правові інститути.

Наука земельне право займає важливе місце серед інших юридичних наук. Вона здійснює свою діяльність у взаємодії з іншими юридичними галузями. Відповідно до цього – вона є комплексною галуззю права. Комплексність земельного права полягає в тому, що регулювання окремих питань здійснюється нормами цивільного, адміністративного, екологічного, аграрного права тощо. Але питому вагу в діяльності земельно-правових відносин здійснює Земельний кодекс та інші нормативно-правові акти, такі як закони України: «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про оцінку землі», «Про охорону земель» тощо.

Навчально-методичний комплекс з предмету «Земельне право», що пропонується, має на меті допомогти студентам засвоїти теоретичні положення земельного права. Після кожної лекції пропонуються питання для самостійної роботи і підготовки до практичних (семінарських) занять.

Наприкінці навчально-методичного комплексу пропонується вирішення тестових завдань, які охоплюють всі теми передбачені програмою. Завдяки цьому студенти мають можливість самостійно тренуватися у вирішені тестів і таким чином готуватися до практичних занять, а в кінцевому результаті підвищувати якість матеріалу, що вивчається.

Також наприкінці зазначеного навчально-методичного комплексу пропонується перелік теоретичних питань, що виносяться на залік.

Для студентів заочної форми навчання передбачені варіанти домашньої контрольної роботи з методичними вказівками до її виконання. Зазначені варіанти домашньої контрольної роботи в свою чергу можуть служити тематикою рефератів для студентів як денної так і заочної форми навчання.

Для полегшення вивчення тем і питань курсу, автором наведено словник основних понять земельного права в алфавітному порядку.

Отже основна мета цього опорного конспекту лекцій – дати можливість студентам самостійно відпрацьовувати теми і виконувати відповідні практичні завдання, що має відіграти значну роль у вирішені питань земельно-правових відносин в подальшій практичній діяльності.

У навчально-методичного комплексі розміщено програму навчальної дисципліни «Земельне право», яка дасть змогу більш наочно уявити студентам обсяг пропонованих для вивчення тем, питань і розрахунок їх за годинами.

Підсумковим етапом вивчення курсу є диференційований залік.

Навчально-методичний комплекс з предмету «Земельне право» підготовлений на основі тематичного плану і навчальної програми курсу «Земельне право», він містить: програму курсу; лекції відповідно до тематики навчальної програми; перелік питань для самоконтролю і підготовки до практичних (семінарських) занять після кожної теми; тестові завдання по кожній темі і для заліку; перелік питань, що виносяться на залік; методичні рекомендації та завдання для домашньої контрольної роботи для студентів заочної форми навчання; перелік основних понять земельно-правових відносин в алфавітному порядку.

Навчально-методичний комплекс розрахований на студентів спеціальності «Правознавство» Інституту післядипломного навчання НАУ.

Навчально-методичний комплекс підготував доцент кафедри господарського права і процесу ІПКП, кандидат юридичних наук, доцент Корнєєв Ю.В.



НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Інститут повітряного і космічного права

Кафедра господарського права і процесу

Індекс РБ-9-100/04 – 3.10

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор університету

з навчальної роботи

__________________ М.Кулик

“_____”______________2007 р.




РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

"Земельне право"

для студентів ІЗДН



Напрям: 0601 «Право»

Спеціальність: 7.060101 «Правознавство»

Курс – 3, 4

Лекції – 6 год.

Практичні заняття – 4 год. диф.залік – 7 семестр

Самостійна робота – 71 год.

Контрольна робота –7 семестр

Всього – 81 год.

Київ – 2007

Робоча навчальна програма дисципліни "Земельне право" складена на основі робочого навчального плану № РСМ-9-101/06 напряму 0601 “Право” спеціальності 7.060101 „Правознавство” та навчальної програми цієї дисципліни, індекс Н-9-6.060100-68, затвердженої 6.12.2004р.

Робочу навчальну програму склав

доцент кафедри

господарського права і процесу __________________________Корнєєв Ю.В.


Робоча навчальна програма обговорена та схвалена на засіданні кафедри , господарського права і процесу, протокол № ____ від “___” _________2007 р.
Завідувач кафедри

господарського права і процесу ____________________________Корчак Н.М.

Робоча навчальна програма схвалена Науково-методично-редакційною комісією ІЗДН, протокол № від “____”_______________________2007 р.
Голова НМРК____________В.Б. Мельник

Згоден”



Директор ІЗДН

_____________ П.С. Борсук

___” ______________2007 р.



1. Мета і задачі навчальної дисципліни, її місце в навчальному процесі

1.1. Мета викладання навчальної дисципліни

Метою викладання «Земельного права» є оволодіння студентами сукупністю знань в обсязі правового регулювання земельних відносин та формування юридичного мислення на основі правових знань, а також підготовка кваліфікованих фахівців в галузі повітряного і космічного права.



    1. Завдання вивчення навчальної дисципліни

Завданнями вивчення навчальної дисципліни є:

– вивчення нормативно-правових актів, які регулюють земельні правовідносини;

– набуття навичок роботи з юридичною літературою;

– засвоєння теоретичних знань про земельне право;

– набуття навичок застосування знань на практиці;

– вміння згідно чинного законодавства вирішувати правові ситуації.



1.3. Місце навчальної дисципліни в системі професійної підготовки фахівця в галузі повітряного і космічного права.

Підготовка фахівця-юриста неможлива без володіння теоретичними та практичними знаннями з земельного права, нормами якого регулюються відносини фізичних та юридичних осіб. Життя багатьох людей пов’язано з куплею, продажею, орендою та міною землі (земельних ділянок), вирішення спорів земельних відносин є основною задачею юриста.

Навчальна дисципліна “Земельне право” передбачена як єдиний систематизований курс і покликана слугувати розширенню та закріпленню правових знань у студентів, поглибленню спеціалізації.

1.4. Інтегровані вимоги до знань і умінь з навчальної дисципліни

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

– нормативно-правові акти, які регулюють земельні відносини в Україні;

– методи, принципи та систему земельного права;

– джерела земельного права;

– право власності на землю;

– право землекористування та його види;

– земельні сервітути та обмеження прав на землю;

– земельно-правові підстави, умови і порядок набуття та реалізації прав на землю;

– цивільно-правові угоди щодо земельних ділянок та їх продаж на конкурентних засадах;

– гарантії прав на землю та припинення прав на землю;

повинен вміти:

– самостійно працювати з правовими джерелами;

– вирішувати правові ситуації на практиці;

– аналізувати нормативно-правові акти і правові явища, пов’язані з земельними правовідносинами;

– складати необхідні договори;

– визначати правові підстави документів.



1.5. Міждисциплінарні зв’язки навчальної дисципліни

"Земельне право" передбачає зв’язок з теорією держави і права, оскільки використовує термінологію і понятійний апарат цієї базової дисципліни, з аграрним правом, оскільки предметом регулювання аграрного права є відносини з приводу використання, охорони та відтворення земель сільськогосподарського призначення, з цивільним правом, яке регулює майнові відносини. «Земельне право» передбачає зв'язок з дисциплінами які вже були вивченні студентами на момент вивчення «Земельного права» і з дисциплінами які вивчаються і будуть вивчатися згідно навчального плану. Міждисциплінарні зв’язки навчальної дисципліни представлені на схемі:





2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
2.1. Тематичний план навчальної дисципліни

Таблиця 2.1




п/п.



Назва теми

Обсяг навчальних занять

(год.)


Усього

Лекції

Практичні

СРС

6 семестр

1

Предмет, метод, система і принципи земельного права

7

1




6

2

Право власності на землю

8

1



7

3

Право землекористування

7

1




6

4

Право земельного сервітуту в Україні

7

1



6




Усього за 6 семестр

29

4



25

7 семестр

5

Купівля-продаж земельних ділянок

9



1

8

6

Гарантії прав на землю

9

1

1

7

7

Правові форми управління земельними ресурсами

9



1

8

8

Відповідальність за порушення земельного законодавства

9

1

1

7

9

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

8






8

6

Контрольна робота

8





8




Усього за 7 семестр

52

2

4

46

Усього за навчальною дисципліною

81

6

4

71


Тема 1. Предмет, метод, система і принципи земельного права
План лекції

1. Предмет земельного права

2. Метод земельного права

3. Система земельного права





  1. Предмет земельного права

Земельне право України є однією з важливих юридичних галузей. Їй притаманні свій предмет, методи, система, принципи, об’єкти та суб’єкти.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предме­том правового регулювання. Таким своєрідним предметом зе­мельного права є земельні правовідносини, які мають наступні ознаки: по-перше, вип­ливають із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері використання землі та її обігу.

У вузькому розумінні предметом земельного права є суспільні відносини, що пов'язані з використан­ням землі і регулюються нормами земельного права. Чинне земельне законодавство має комплексний характер, оскільки містить значну частину норм, які регулюють земельні відносини, але, по суті, за змістом є цивільно-правовими (купівля, дарування, спадкування та інші), оскільки земля, виходячи з положень чинного цивільного законодавства щодо права власності на земельні ділянки, є предметом цивільного права України.

Крім того, усі якісні характеристики землі, як сфери існування суспільства, складової природного середовища, предмета і засобу виробництва, свідчать про те, що земельні відносини, в які вступають суб’єкти господарювання (гро­мадяни, підприємства, установи, організації, держа­ва) є відносинами особливого виду і їх регулювання охоплюється нормами інших галузей права (цивільного, екологічного, аг­рарного тощо). Але усі вони за­лишаються земельними відносинами, оскільки осно­вою їх існування є чинне земельне законодавство, що застосовують з урахуванням норм цивільного права. Норми цивільного права застосовують лише в тій частині, яка не врегульована нормами земельно­го права. Звідси випливає, що предметом земельно­го права є суспільні земельні відносини, зумовлені особливими специфічними властивостями землі як об'єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права.


2. Методи земельного права

Методи правового регулювання – це такі способи, за допо­могою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний позитивний результат у здійсненні земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин тощо.

Методи правового регулювання, що застосовуються в прак­тиці правового забезпечення суспільних земельно-правових відносин, містяться в законах та інших нормативно-правових актах, котрі є джерелом земельного права. Це правило не вик­лючає використання в земельних правовідносинах правових методів, властивих іншим галузям права, у випадках одно­рідності та спорідненості суспільних відносин.

В юридичній літературі висловлюється думка про існування двох основних методів правового регулю­вання: імперативного (встановлює обов'язки суб'­єктів правовідносин і використовується, як прави­ло, у сфері управління використанням і охороною земель, а саме: при веденні державного земельного кадастру, моніторингу, здійсненні землеустрою та ін.) та диспозитивного (методу вибору певної моделі по­ведінки, який в земельному праві ґрунтується на визнанні того, що кожен власник мас право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, причому учасники земельних відносин можуть у певних межах регулювати взаємини між собою самостійно).

Диспозитивний метод правового регулювання у свою чергу поділяють на рекомендаційний, санкці­онуючий і делегуючий.


3. Система земельного права

Система земельного права — це групи однорідних правових норм, що регулюють земельні відносини та за змістом об'єднуються у правові інститути. На­приклад, інститут державного управління земельни­ми ресурсами, інститут землеустрою, інститут права власності на землю та інші. Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин.

Земельне право як складне явище соціально-політичного і економічного життя суспільства має певну систему. Його пер­винним складовим елементом служать правові норми, які ут­ворюють споруду правової системи. Правова норма – це пра­вило поведінки суб'єктів земельних відносин, якими вони повинні керуватися у ході прийняття відповідальних рішень.

Окремі правові норми формуються в групи норм, які нази­ваються правовими інститутами. Норми, що складають право­вий інститут, регулюють не будь-які окремі дії, а цілісну одно­рідну спільність земельних відносин. Так, наприклад, правовий інститут орендних земельних відносин регулює порядок пере­дачі земель в оренду, умови оренди, права і обов'язки орендо­давця і орендаря, взаємну відповідальність за дотримання до­говірної дисципліни.

Земельне право як галузь, що має свою систему, складаєть­ся із Загальної частини, яка містить правові норми і положен­ня, що відносяться до всієї галузі в цілому, і Особливої части­ни, яка охоплює норми, що регулюють окремі види земельних правовідносин. Правові інститути, що входять до Загальної частини, називаються загальними, а в Особливу частину – особ­ливими.


4. Принципи земельного права

В загальній теорії права під принципами розуміють осново­положні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загаль­ну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулюван­ня. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання: на яких засадах, яким чином здійснюється правове регулювання, які політичні та правові ідеї лежать в його основі.

Принципи права проявляються під час визначення струк­тури системи права, механізму правового регулювання, визна­чають нормотворчу і правозастосовну діяльність, впливають на формування правового мислення і правову культуру, забезпе­чують логічність системи права. Принципи права відіграють певну роль при розробленні правових теорій і концепцій, як правової орієнтації суб'єктів права, змісту правових норм чи їхніх груп, забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин і законності.

Політичне, соціально-економічне і правове значення визна­чення і послідовного додержання принципів права взагалі, прин­ципів земельного права України зокрема, набуває особливої ваги в умовах становлення і зміцнення засад правової держави. По­всюдна реалізація цього принципу і першорядної вимоги сучас­ного суспільства і державовладдя безпосередньо стосується всіх суб'єктів - учасників земельно-правових відносин.

Як загально-правові принципи, так і принципи земельного права мають своєю основою положення Конституції України.

Основними принципами права, закріпленими у чинному законодавстві, є: пріоритетність права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв'язок прав і обов'язків, захист соціально незахищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а також загальносвітові принципи діяльності суб'єктів земельних правовідносин. Ці правові прин­ципи визначаються і закріплюються правом власності на земель­ну ділянку, на нерухомість, що на ній знаходиться, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою, необхідністю чіткої організованості і дисципліни.

Кожний з даних загальних принципів дістає своє втілення в земельних відносинах, так би мовити, на двох рівнях – на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного правозастосування.



Питання для самоконтролю і семінару


  1. Дайте визначення предмета земельного права?

  2. Які характерні ознаки притаманні земельно-правовим відносинам?

  3. Дайте загальне визначення методів земельного права?

  4. В чому полягає суть імперативного метода?

  5. В чому полягає суть диспозитивного метода?

  6. На які методи поділяється диспозитивний метод?

  7. В чому полягає рекомендаційний метод?

  8. В чому полягає санкціонуючий метод?

  9. В чому полягає делегуючий метод?

  10. Дайте визначення системи земельного права?

  11. Які ви знаєте правові інститути земельного права?

  12. Які інститути становлять загальну і особливу частину земельного права?

  13. Яке завдання земельного права як наукової галузі?

  14. Що розуміють під принципами в загальній теорії права?

  15. Яке значення принципів у земельному праві?

  16. Які основні (загальні) принципи земельного права?

  17. Які принципи земельного права закріплені в Земельному кодексі?



Тема 2. Право власності на землю
План лекції

1. Поняття права власності на землю

2. Земля як об’єкт права власності

3. Суб’єкти права власності на землю


1. Поняття права власності на землю

За своєю природою право власності на землю є одним із основних майнових прав. Виступаючи в якості об'єкта права власності, земля отримує особливі правові ознаки: вона стає "майном", тобто тим предметом цивільного, а тепер і земельно­го права, який відрізняють особливі юридичні ознаки. Сучасне суспільно-правове становище в Україні характери­зується тим, що земельні проблеми, і особливо проблеми права власності на землю, викликають підвищений інтерес. Право власності на землю, дорогу якому проклала Постано­ва Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. і яке було закріплено Конституцією України, виявилось однією з найск­ладніших конструкцій для впровадження в українську право­ву дійсність.

Одним із важливих і відчутних результатів сучасних земель­них перетворень є затвердження крім державної також кому­нальної і приватної власності на землю. З цими змінами украї­нське суспільство опинилось перед необхідністю перегляду змісту правових інститутів, відносин і навіть світогляду. Тепер, в нових економічних і політичних умовах, виявляється, не зав­жди легко подолати стару однобокість як у розвитку права, так і в правосвідомості. Для права власності на землю, як і для інших інститутів земельного права, сучасний період слід вва­жати перехідним періодом, коли встановлені основні положен­ня, але багато норм, що роблять застосування цього інституту повноцінним і адекватним, перебувають у стадії формування.

Затвердження державної, комунальної і приватної форм власності на землю засвідчило факт про те, що ці форми влас­ності є інститутами не лише земельного, але й цивільного пра­ва. І це є закономірним і природним для конструювання права власності взагалі. Наслідком "проникнення" цивільного права в регулювання відносин земельної власності виявляється в тому числі ускладнення ролі державних і комунальних органів в управлінні земельними ресурсами.

Якщо ж подивитись на проблему з точки зору правосвідо­мості, то можна виявити наступне. Незважаючи на те, що по­вернення землі в цивільно-правовий обіг породжує значну кількість проблем, сучасна ситуація не сприяє тому, щоб відмов­лятися від погляду на землю як майно. Світовий правовий і суспільний розвиток сформував даний інститут і відшліфував відношення до нього багатовіковою історією права. Практично в усіх державах право приватної власності на землю складає органічну частину майнових прав та всіх існуючих суспільних і економічних відносин. Свідомість світової спільноти сформо­вано таким чином, що присутність у праві права власності на землю – показник звичайного цивілізованого правового сусп­ільства. Так само як показником цього є не лише констатація даного права, а й уміння регулювати його так, щоб воно не наносило шкоди самому суспільству, природі і державі.

Особливістю права власності на землю в Україні є те, що форми прав на землю визначені законодавством "за суб'єктом." Конституцією України установлено, що земля може перебува­ти в державній, комунальній і приватній власності. Таким чи­ном, визначено коло суб'єктів, що володіють правом власності на майно, а також встановлено, що в залежності від суб'єкта, який володіє правами па землю, визначається обсяг прав і обо­в'язків, що складають зміст того чи іншого виду права власності на землю.



Суб'єкт права власності на землю – це особа, що здійснює володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою на підставі закону. Права всіх суб'єктів права власності на зем­лю рівні і захищаються способами, встановленими законом. До суб'єктів правових відносин, пов'язаних з виникненням права власності на землю, відносяться також особи, що вступають у відносини з приводу отримання даного права. Громадяни і юридичні особи як суб'єкти об'єднані змістом права приватної власності на землю, яке їм надано законодавством.

Суб'єктами права державної і комунальної власності є дер­жавні та комунальні територіальні утворення. Участь даних суб'єктів у відносинах щодо власності па землю слід відрізня­ти від їх ролі в управлінні земельними ресурсами. У першому випадку (через відповідні державні органи) вони виступають в якості сторін у договорах купівлі-продажу чи оренди земельної ділянки, які регулюються цивільним законодавством. У друго­му випадку суб'єкти виконують встановлені законодавством функції щодо контролю за використанням земельних ресурсів, організації землеустрою тощо. Органи державної влади та уп­равління і органи місцевого самоврядування здійснюють управ­ління і розпорядження землями, що перебувають у державній і комунальній власності.

Право приватної власності служить для задоволення інте­ресів власників – громадян і юридичних осіб. Державна і ко­мунальна власність на землю забезпечує інтереси великих груп людей: народу України взагалі; населення, що мешкає на тери­торії комунальних утворень.

Особливості набуття та припинення права власності на зем­лю залежать від того, чи знаходиться земля у власності грома­дянина, юридичної особи або державного чи комунального те­риторіального утворення. Дані особливості можуть установлюватися лише законом.

Об'єктом права власності на землю виступає земельна ділян­ка, яка згідно з цивільним правом має такі ознаки, як:

а) обігоспроможності, тобто земельна ділянка може вільно відчужуватися або переходити від одної особи до іншої (внаслідок наслідування, реорганізації юридичної особи) чи іншим способом, якщо вона не вилучена із обігу чи не обмежена в обігу;

б) земельна ділянка як об'єкт цивільного права є нерухомим майном. На підставі цього положення право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації. Для зе­мельних ділянок установлена також і спеціальна реєстра­ція – в органах Державного комітету по земельних ресур­сах України;

в) земельна ділянка в залежності від того, чи можливий її переділ без шкоди для її господарського призначен­ня чи ні, може бути визнана ділимим чи неділимим майном. Ця ознака має суттєве значення у тому ви­падку, коли земельна ділянка перебуває у спільній власності і виникає питання про виділення частки(паю) земельної ділянки одному із власників, а також у випадку необхідності відчуження частки земельної ділянки. У випадку, коли земельна ділянка визнаєть­ся неподільною, власнику не може бути виділена ча­стка ділянки в натурі, а видається грошова компен­сація. Рішення про неподільність земельної ділянки, якщо про це не вказується в законодавстві, приймає суд;

г) наступною ознакою земельної ділянки як об'єкта цив­ільного чи земельного права є те, що продукція і до­ходи, отримані внаслідок використання земельної ділянки, належать особі, що використовує цю ділянку на законних підставах.

Ще однією ознакою можна вважати те, що об'єктом права власності земля виступає в якості обмеженої в просторі земель­ної ділянки. Для неї характерно те, що межі ділянки і її місцез­находження встановлюються в порядку, закріпленому законо­давством про землеустрій.
Питання для самоконтролю і семінару

1. У чому полягає зміст права власності?

2. Чи може власник земельної ділянки передати свої правомочності іншій особі?

3. Яке володіння називається титульним?

4. Чому землю, як об'єкт правового регулювання, розглядають у кількох значеннях? Які особли­вості цього об'єкта?

5.Хто є суб'єктами права власності на землю?

6. За яких умов громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на землю?

7. ІЦо означає термін «спільна сумісна власність» на землю? Які особливості цієї власності?

8. За яких умов земельні ділянки можуть набуватися у приватну власність?

9. Як проводиться розмежування форм державної і комунальної власності?

10. Які органи здійснюють правомочності суб'єкта права державної власності на землі господар­ського та іншого призначення?

11. Якими повноваженнями щодо розпоряджання і управління землею наділено органи державної виконавчої влади?

12. Назвіть підстави припинення права приватної власності на землю.

13. Які землі можуть перебувати лише у комуналь­ній власності і їх не можна передавати у при­ватну власність?

14. Які землі державної власності не можна переда­вати у комунальну власність?

15. Що є підставою виникнення права власності на землю?

16. На основі яких юридичних фактів виникає пра­во приватної власності на землю?

17. В якому порядку здійснюється набуття права власності на землю громадянами?

18. Які підстави припинення права державної власності на землю?

19. Які підстави припинення права комунальної власності на землю?

20.Які підстави припинення права приватної влас­ності на землю?

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка