Національний авіаційний університет хоменко-семенова леся олексіївна



Скачати 422.56 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації07.11.2016
Розмір422.56 Kb.
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




ХОМЕНКО-СЕМЕНОВА ЛЕСЯ ОЛЕКСІЇВНА
УДК 378.147:364.442.2 –

057.87:004 (043.3)



ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійноїосвіти



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національному авіаційному університеті. Міністерство освіти і науки України.




Науковий керівник –


доктор педагогічних наук, професор

Булгакова Наталія Борисівна,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти


Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Карпенко Олена Георгіївна,

Інститут соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри теорії та технології соціальної роботи





кандидат педагогічних наук

Лапа Оксана Вікторівна,

Національний університет біоресурсів і природокористування України, старший викладач кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті


Захист відбудеться 12 березня 2015 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.15 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1, ауд. 1.209

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1).

Автореферат розісланий 12 лютого 2015 р.





Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. В. Ладогубець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. В умовах динамічних трансформацій в соціальній, політичній, економічній і духовній сферах суспільного життя України основним завданням є підготовка ініціативних, всебічно освічених фахівців, здатних до подальшого розвитку і самонавчання, духовного і професійного вдосконалення та до конкурування на світовому ринку праці. У нормативних документах держави „Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 р.” та Законі України „Про вищу освіту” визначено, що головна увага професійної освіти має бути зосереджена на підготовці фахівців нового покоління – творчо мислячих, високо освічених, здатних на наукових засадах виконувати професійну діяльність.

Стрімкий розвиток сучасних освітніх технологій реформування системи освіти України, її удосконалення й підвищення рівня якості є найважливішим соціокультурним завданням, вирішення якого значною мірою зумовлено потребами формування умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у сучасному інформаційному середовищі. Одним із напрямків вирішення цих питань стає підготовка фахівця нового типу, який поєднує високий професіоналізм, культуру, толерантність, психологічну гнучкість. Саме професійна компетентність майбутнього соціального працівника обумовлює успішність його професійної діяльності та є показником професійної зрілості й активності.

Майбутній соціальний працівник має комплексно володіти професійними знаннями, вміннями й навичками застосовувати творчий підхід до вирішення фахових завдань у процесі міжособистісної взаємодії з різними категоріями клієнтів, що є показником його готовності до соціальної роботи. Актуальною стає професійна підготовка майбутнього соціального працівника, який не лише володіє отриманими теоретичними знаннями та вміннями, а й здатен самостійно, свідомо реалізовувати їх у майбутній практичній діяльності.

Аналіз наукової літератури з проблем формування розвитку людини, її соціалізації, самореалізації показав, що пріоритетним напрямком професійної підготовки майбутніх соціальних працівників залишається підготовка фахівців нової генерації, здатних застосовувати найновіші досягнення педагогічної теорії та практики у процесі творчої самореалізації.

Різні аспекти підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи свідчать, що дослідженню цих питань приділяли значну увагу такі науковці, як: Л. Віннікова, Н. Гайдук, Д. Годлевська,О. Загайко, А. Кулікова, О. Карпенко, О. Лапа, Г. Лещук, І. Мельничук, О. Ольхович, А. Панова, О. Пічкар, Н. Собчак, В. Тименко, О. Урсол та ін. Наукове осмислення педагогічного досвіду підготовки фахівців соціальної роботи доводить, що методика навчання соціальних працівників ґрунтується на досвіді, усталених традиціях і має певну специфіку для кожної країни. Особливості навчання студентів цього профілю висвітлювалися в публікаціях закордонних авторів (Л. Гуслякова, М. Доуел, Т. Кашпірева, Р. Корнюшина, В. Курбатов, Ф. Парслоу, Ш. Рамон, С. Тетерський, Є. Холостова та ін.) і в працях вітчизняних науковців – В. Андрущенка, С. Архипової, В. Беха, А. Горілого, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Козубовської, В. Кременя, М. Лукашевича, В. Поліщук, В. Полтавця, Т. Семигіної, Ю. Швалба та ін. Актуальність теми підтверджується наявністю досліджень теоретичних основ інноватизації освітнього середовища у вищих навчальних закладах (І. Богданова, А. Вербицький, П. Вишневський, І. Дичківська, М. Кларін, М. Лузіна, А. Нісімчук та ін.).

На особливу увагу заслуговують дослідження ефективності професійної підготовки, яка спрямована на формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх фахівців і акцентує увагу на застосуванні в процесі підготовки фахівців соціальної роботи інтерактивних технологій (технологій співпраці), що ґрунтуються на активній суб’єкт-суб’єктній взаємодії учасників освітнього процесу (Л. Ампілогова, Л. Артемова, С. Кашлєв О. Комар, І. Куліш, О. Пометун, Л. Пироженко, М. Скрипник, В. Трайнєв та ін.). Проте у наукових публікаціях розкриваються тільки окремі аспекти застосування інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах (Ю. Ємельянов, Л. Ізотова, Ю. Швалб та ін.) і в підготовці соціальних працівників (О. Карпенко, І. Мельничук, Т. Сила, Н. Кабаченко, О. Урсол та ін.).

Соціальна значущість підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в сучасних умовах, недостатнє теоретичне і практичне опрацювання проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності зумовлена наявними суперечностями між:

– пріоритетом упровадження новітніх інноваційних технологій до професійного навчання студентів та домінуванням традиційних методів навчання;

– потребою вдосконалення та посилення самостійної роботи студентів з креативним підходом до вирішення фахових завдань та недостатнім рівнем практичних умінь майбутніх соціальних працівників виконувати професійні функції у нестандартних ситуаціях соціальної роботи;

– можливостями вдосконалення організації застосування інтерактивних технологій у процесі розвитку творчих здібностей студентів та реальною практикою їх застосування у навчальному процесі при підготовці майбутніх соціальних працівників.

Актуальність проблеми, її практична значущість, об’єктивні потреби удосконалення технології професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету „Інноваційні технології оцінювання успішності виконавських умінь студентів” (№ 72 А/12.02.02 на 2010-2012 р.) та „Психолого-педагогічні умови реалізації компетентнісної парадигми освіти у ВТНЗ” (№ 24/12.02.02 на 2012-2014р). Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 3 від 21 листопада 2011 р.) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні Національної академії педагогічних наук України (протокол № 10 від 21 грудня 2011 р.).



Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у процесі фахової підготовки та експериментальній перевірці методики їх реалізації.

Відповідно до мети дослідження визначені задачі дослідження:

- проаналізувати ступінь розробленості проблеми формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності; з’ясувати особливості соціальної роботи майбутніх фахівців;

- розкрити поняттєво-категоріальний апарат дослідження, структуру готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності та науково обґрунтувати сутність поняття „готовність майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності”;

- виявити, обґрунтувати організаційно-педагогічні умови та розробити структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності;

- визначити критерії, показники та рівні сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності;

- експериментально перевірити в процесі навчання ефективність удосконаленої методики формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій.

Об’єкт дослідження – процес підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – зміст, форми та методи формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження, а саме:

- теоретичний та емпіричний аналіз, синтез, порівняння, узагальнення – для вивчення наукових джерел, матеріалів теоретичних досліджень, сучасних педагогічних концепцій, нормативно-законодавчої бази із метою ознайомлення з вітчизняним досвідом професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, розгляду та зіставлення різних поглядів вчених на проблему, що вивчається, визначення напрямів дослідження;

- контент-аналіз – для уточнення й конкретизації понятеєво-категоріального апарату щодо формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності;

- моделювання – для розробки структурно-функціональної моделі формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності;

- класифікація та систематизація – для визначення структури, критеріїв, показників та рівнів сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій;

- анкетування, спостереження, бесіди, опитування, тестування – для визначення факторів та умов педагогічної взаємодії у вищих навчальних закладах, визначення рівня сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій;

- педагогічний експеримент – для дослідно-експеріментальної перевірки ефективності впровадження в практику підготовки соціальних працівників виявлених організаційно-педагогічних умов;

- методи математичної статистики – для визначення достовірності отриманих результатів дослідження (критерій χ 2 Пірсона).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

- виявлено, обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що забезпечують формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності, а саме: 1) спрямованість в організації та реалізації аудиторної роботи на позитивно-ціннісне ставлення майбутніх соціальних працівників до проблеми формування професіоналізму; 2) дотримання дидактичних та методичних принципів підготовки майбутніх фахівців в процесі застосування традиційних і сучасних інтерактивних технологій навчання; 3) організація предметно-практичної позааудиторної самостійної роботи студентів в інтегративно-діяльнісному освітньому середовищі;

- теоретично обґрунтовано сутність поняття „готовність майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності”;

- розроблено структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності в процесі вивчення фахових дисциплін, складниками якої є цільовий, процесуально-змістовий і результативно-оцінний блоки;

- удосконалено методику формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у процесі аудиторної та позааудиторної роботи студентів;

- визначено критерії (мотиваційний, комунікативний, когнітивний, діяльнісний), показники та рівні (креативний, продуктивний, репродуктивний) сформованості готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності;

подальшого розвитку набули практичні положення професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у процесі навчання, основним завданням якого є формування інтегративної готовності фахівців до професійно-комунікативної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні та впровадженні у навчально-виховний процес: навчальної і робочої навчальної програми з дисципліни „Методи і технології соціальної роботи”; дидактичних матеріалів, що містять завдання і вправи для аудиторної та позааудиторної роботи; авторського спецкурсу для студентів напряму підготовки 6.130102 Соціальна робота – „Методи і технології соціальної роботи”; методичних рекомендацій для викладачів щодо використання інтерактивних технологій у процесі навчання майбутніх соціальних працівників.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Національного авіаційного університету, м. Київ (довідка № 12/2989 від 13 листопада 2014 р.), Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького (довідка № 479/03 від 13 листопада 2014 р.), Чернігівського  національного  технологічного університету (довідка № 227/14 від 29 вересня 2014 р.); у матеріалах науково-практичних конференцій.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (НАУ) та доповідались на наукових конференціях різного рівня:



міжнародних: „Інтеграція вищої школи України до європейського та світового освітнього простору” (Київ, 2012); „Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (Київ, 2013); „Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (Київ, 2014); „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2014), „Політ. Сучасні проблеми науки” (Київ, 2014); „Дилеми соціальної освіти. Що сьогодні і що потім?” (Ченстохов, Польща, 2014);

всеукраїнських: „Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (Київ, 2011); „Актуальні проблеми вищої професійної освіти” (Київ, 2012).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження відображені в 15 працях, з них 7 – у провідних фахових виданнях, затверджених ДАК України, 2 – у закордонних наукових виданнях, 6 – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 250 сторінок, з них 173 сторінки основного тексту. Робота містить 12 рисунків, 24 таблиці та 15 додатків. Список використаних джерел нараховує 295 найменувань (з них 10 – англійською мовою).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність вибору теми дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження та описано його методи; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження у навчально-виховний процес; описано обсяг і структуру дисертації.

У першому розділі„Теоретико-методичні аспекти формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності” – здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, конкретизовано термінологічний апарат та особливості підготовки соціальних працівників у сучасних умовах; визначено структуру готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності.

З’ясовано, що динамічні зміни в суспільстві зумовлюють виникнення нових різновидів професійної діяльності, які спрямовуються на обслуговування певних життєвих сфер людини. Це група „соціономічних професій”, до яких належить і соціальна робота, що утвердилася в країнах Західної Європи понад сто років тому, а в Україні отримала визнання як фах лише на початку 90-х років ХХ століття. Підкреслено, що міждисциплінарні дослідження різних аспектів допомоги людям створюють фундамент науки – теорії соціальної роботи, або соціономії, „предметом якої є професійна допомога людям, які її потребують”. Відтак трансформації, що відбуваються у сфері освіти на сучасному етапі розвитку суспільства, зумовлені вимогами й потребами соціуму стосовно професійної підготовки фахівців, покликаних працювати в соціальній сфері. Аналіз літератури показав, що ефективність досягнення мети у професійній діяльності соціального працівника потребує, насамперед, розвитку особистості самого соціального працівника. Зважаючи на те, що соціальний працівник за характером своєї функціональної діяльності контактує і взаємодіє з різними людьми, зайнятий вирішенням різних проблем окремих людей, об’єднань, громад, різновікових соціальних груп. Світогляд, рівень освіти, досвід, переконання, духовні цінності й орієнтири, фізичне здоров’я, життєвий стиль та інші чинники є вирішальними під час підготовки майбутніх соціальних працівників. Сьогодні фундаментальні цінності професії соціального працівника, визнані у світовому співтоваристві, визначають самоцінність, гідність і унікальність всіх людей, їх прав і можливостей. Процес становлення соціального працівника як професіонала в різних аспектах розкрито у наукових дослідженнях і монографіях багатьох вітчизняних (В. Бочарова, Д. Годлевська, А. Капська, О. Карпенко, Н. Клименко, В. Курбатова, А. Ляшенко, П. Павленко, О. Песоцька, В. Поліщук, Л. Прудка, В. Сластьонін, В. Тименко, С. Харченко, Н. Шмельова та ін.) та закордонних вчених (Л. Гуслякова, М. Доуел, В. Курбатов, Ф. Парслоу, Ш. Рамон, С. Тетерський, Є. Холостова та ін.).

Водночас зростання вимог до професійної підготовки соціального працівника вимагає якісно нових теоретичних та методичних підходів до підвищення ефективності підготовки, які дозволять студенту в умовах вищого навчального закладу не тільки опанувати основи фахових дисциплін, сформувати професійні вміння та навички, а й використовувати нові педагогічні досягнення, інноваційні технології, успішне оволодіння якими дає змогу майбутнім соціальним працівникам органічно включитися у професійну діяльність і відразу розпочати практичне застосування інновацій. Ґрунтовний наліз дослідження теоретичних аспектів педагогічних технологій інтерактивного навчання та шляхів їх практичного впровадження (Л. Ампілогова, І. Войтова, Л. Годкевич, І. Ігошина, Л. Пироженко, М. Кларін, Є. Козіна, Н. Коломієць, О. Комар, Л. Павлова, О. Пометун, В. Скрипник, U. Staudinger & P. Baltesта ін.) засвідчив розмаїття трактувань понять „інтерактивне навчання” та „інтерактивні технології”, що свідчить про складність зазначених наукових феноменів. Так, інтерактивне навчання розглядається як спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, а інтерактивні технології тлумачаться як сукупність форм, засобів і методів, які сприяють ефективності навчального процесу, мотивації студентів до навчання, саморозвитку, дозволяють відтворювати фахові ситуації, взаємини, „занурювати” студентів під час навчання в активне контрольоване діяльнісне середовище, де вони проявляють свою сутність, самостійність і можуть взаємодіяти з іншими.

У контексті нової освітньої парадигми проблема формування готовності до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності постає актуальною задачею підготовки майбутніх соціальних працівників, де готовність до професійної діяльності розглядається як найважливіша базова умова становлення професіоналізму майбутнього фахівця, майстерності, здатності до продуктивної, творчої діяльності та адаптованості до нових непередбачуваних ситуацій. Сучасна психолого-педагогічна література містить значну кількість думок стосовно сутності поняття „готовності до професійної діяльності”. Так, у наукових дослідженнях І. Зверєвої, А. Капської, О. Карпенко, В. Тименка, С. Харченкo це поняття розглядається як складне особистісне утворення, багатопланова і багаторівнева система якостей, властивостей і станів, які у своїй сукупності дозволяють певному суб'єкту успішно здійснювати діяльність.

Проведений аналіз наукових праць щодо визначення поняття „готовність до професійної діяльності” дозволив визначити сутність базового поняття дослідження „готовність майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності” та узагальнити дефініцію як інтегральну особистісну характеристику майбутнього соціального працівника, що має системну організацію, багаторівневу структуру та пов’язана з його здатністю продуктивно використовувати можливості інтерактивних технологій при вирішенні складних професійних завдань, удосконалювати свій досвід у їх використанні й розширювати його межі.

Аналіз особливостей і функцій професійної діяльності майбутніх соціальних працівників, зафіксованих у Державному галузевому освітньому стандарті спеціальності “Соціальна робота”, дозволив визначити необхідні знання та уміння для реалізації даних функцій з урахуванням використання інтерактивних технологій. Разом із тим результати сучасного стану професійної підготовки соціальних працівників свідчать, що методичні підходи до формування готовності майбутніх фахівців потребують удосконалення з урахуванням сучасних вимог.

Враховуючи результати досліджень науковців (В. Андрущенко, І. Грига, Н. Кабаченко, А. Капська, О. Карпенко, О. Комар, А.Кравченко, І. Мельничук, В. Курбатова, М. Лукашевич, І. Мигович, Т. Семигіна, М. Фірсов, Є. Холостова та ін.) щодо особливостей професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, компонентів їх готовності до професійної діяльності та структури їх професійної діяльності, визначено структуру готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності, що включає: мотиваційно-ціннісний компонент як розуміння студентом соціальної та професійної значущості професійної підготовки, сенсу оволодіння інтерактивними технологіями як умови підвищення результативності своєї майбутньої професійної діяльності; комунікативний компонент як здатність сучасного соціального працівника здійснювати управлінську, організаційну, комунікативну, виробничо-технологічну, проектну діяльності, оскільки ці види діяльності здійснюються у безпосередньому контакті з людьми; когнітивний компонент як здатність використовувати інтерактивні технології у професійній діяльності на засадах співпраці, ґрунтуючись на теоретичних, методичних та практичних знаннях; особистісно-діяльнісний компонент як здатність особистості орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інтерактивними технологіями відповідно до професійних, особистісних, суспільних та інших потреб; рефлексивний компонент як здатність адекватно оцінювати свої мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації потреби оволодіння інтерактивними технологіями, своєї підготовленості до їх використання.

Вивчення особливостей професійної підготовки соціальних працівників, отримані дані констатувального експерименту щодо виявлення знань та вмінь студентів до застосування інтерактивних технологій, дали змогу висунути гіпотезу: процес формування готовності майбутніх соціальних працівників до використання інтерактивних технологій у професійній діяльності може значно підвищитись при впровадженні наступних організаційно-педагогічних умов: 1) спрямованості в організації та реалізації аудиторної роботи на позитивно-ціннісне ставлення майбутніх соціальних працівників до проблеми формування професіоналізму; 2) дотримання дидактичних та методичних принципів підготовки майбутніх фахівців у процесі застосування традиційних і сучасних інтерактивних технологій навчання; 3) організації предметно-практичної позааудиторної самостійної роботи студентів в інтегративно-діяльнісному освітньому середовищі.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка