Національна академія наук україни київський університет права



Скачати 454.51 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.12.2016
Розмір454.51 Kb.
  1   2   3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

СХВАЛЕНО

рішенням Вченої ради

Київського університету

права НАН України

протокол № 7

від 23 червня 2014 р.
ПРОГРАМА
вступного іспиту до аспірантури

зі спеціальності 12.00.11 – міжнародне право

Київ – 2014

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 12.00.11-міжнародне право, розрахована на вступників до аспірантури на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Програма складена в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації.

Програма містить систему теоретико-правових положень з міжнародного публічного права, які дозволяють претендентам на здобуття нвукового ступеня кандидата наук опанувати комплексом необхідних і обов'язкових знань, основних правових понять і категорій.



Програма курсу «МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО»
Тема 1. Поняття міжнародного публічного права

Походження терміну “міжнародне право”. Визначення поняття міжнародне публічне право. Головне призначення міжнародного права. Міжнародне право та міжнародні відносини. Міжнародне право в міжнародній нормативній системі. Функції міжнародного права. Об’єкт і предмет міжнародного права. Поняття “суб’єкт міжнародного права”. Поняття системи міжнародного права. Проблеми становлення загальновизнаної системи міжнародного права. Закономірності розвитку системи міжнародного права.

Внутрішня організація міжнародного права. Системи міжнародного права і система міжнародних відносин. Питання функціонування сучасних регіональних підсистем системи міжнародного права. Загальна характеристика структури міжнародного права. Головні компоненти структури міжнародного права. Співвідношення структури і системи міжнародного права .Поняття галузі міжнародного права та її структура. Системні фактори, що мають роль утворюючих в галузі міжнародного права. Різновиди галузей міжнародного права. Поняття і структура інституту міжнародного права. Класифікація інститутів сучасного міжнародного права: загальносистемні, внутрішньогалузеві, комплексні, суміжні тощо.Система міжнародного права, система науки міжнародного права і система навчальних курсів міжнародного права. Система викладання сучасного міжнародного права.

Тема 2. Історія та становлення і розвиток міжнародного публічного права

Сучасні концепції виникнення міжнародного права. Сучасна юридична наука про періодизацію історії міжнародного права. Наука міжнародного права та її роль у розвитку, становленні і функціонуванні міжнародного права. Міжнародне право в перехідний період від середньовіччя до нового часу. Вестфальський мир 1648 р. Основні інститути міжнародного права періоду абсолютизму. Вплив Великої французької та інших буржуазних революцій на розвиток міжнародного права. “Європейське міжнародне право цивілізованих народів”. Віденський конгрес 1815 р. Паризький конгрес 1856 р. Берлінський конгрес 1878 р. Берлінська конференція 1884 – 1885 рр. Гаазькі конференції миру 1899 - 1907 рр. Міжнародне право як засіб закріплення поділу світу і колоніальних загарбань. Колонії, протекторати, сфери впливу. Перша світова війна і міжнародне право. Принципи міжнародних відносин, проголошені Жовтневою революцією і міжнародно – правова діяльність Радянської Росії. Версальські мирні угоди 1919 – 1920 рр. Ліга націй. Генуезька і Гаазька конференції 1922р. Локарнська конференція 1925 р. Пакт Бріана Келлога. Конвенції про визначення агресії 1933р. Мюнхенська угода 1938 р. Радянсько – німецький пакт 1939 р.(“пакт Ріббентропа Молотова”) і таємні протоколи до нього.Війна Радянського Союзу з Фінляндією (1939р.) і виключення СРСР з Ліги Націй (14 грудня 1939 р.)Друга світова війна і міжнародне право. Вашингтонська декларація 1942 р. Московська, Тегеранська(1943р.), Ялтинська і Берлінська (1945р.) конференції та їх рішення. Нюрнберзький і Токійський трибунали. Конференція Об’єднаних Націй у Сан – Франціско. Потсдамська конференція та її значення для розвитку міжнародного права.Утворення Організацій Об’єднаних Націй. Статут ООН. Мирні договори 1947 р. Мирне врегулювання з Німеччиною та Японією.Створення НАТО, СЕАТО, СЕНТО та їх вплив на вирішення питань колективної безпеки. Система органів співробітництва країн Східної Європи. Рада Економічної Взаємодопомоги.Загальна декларація прав людини. Встановлення і зміцнення принципів міжнародного співробітництва в галузі прав і основних свобод людини. Нові незалежні держави країн Азії, Африки та Латинської Америки та міжнародне право. Рух неприєднання, його цілі та принципи. Міжнародні військові трибунали для Югославії та Руанди. Схвалення Статуту Міжнародного кримінального Суду ООН (Рим 18 липня 1998 рік). Методологія науки міжнародного права. Сучасна система науки міжнародного права. Актуальні проблеми теорії і практики міжнародного права.



Тема 3. Норми міжнародного публічного права

Поняття, визначення і характеристика норм міжнародного права. Класифікація і ієрархія норм у міжнародному праві. Види міжнародно – правових норм: норми, принципи і норми звичаї; універсальні і локальні норми; юридичні і фактичні; диспозитивні та імперативні. Питання про субординацію норм міжнародного права. Концепція узгодження позицій суб’єктів міжнародного права у процесі нормотворення. Зіставлення категорій “воля держави” і “позиція держави”.Визнання звичаевого правила нормою права opinio juris.Ст. 38 Статуту Міжнародного суду та його практика .Поняття імперативних норм jus cogens та особливості їх творення. Ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договірів 1969 р. Неприпустимість відхилення від імперативної норми і її звязок з принципом pacta sunt servanda (договори мають бути виконані). Характерні риси норми jus cogens: приймається і визнається державами, має загальне визнання, володіє імперативною силою сувора обмеженість зміни і некодифікованість.

Акти міжнародних організацій. Акти – рекомендації, акти правозастосовного характеру. Акти схвалення міжнародних договорів, що виходять за межі внутрішньої діяльності міжнародних організацій. Явне мовчазне прийняття державами актів міжнародних організацій.

Тема 4. Джерела міжнародного права

Визначення терміну “джерело” міжнародного права. Формальні і матеріальні джерела. Перелік джерел міжнародного права згідно зі ст.38 Статуту Міжнародного Суду. Міжнародні Конвенції. Міжнародні звичаї. Загальні принципи права. Судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців. Обов’язкові нормативні резолюції міжнародних організацій.Договір та. Звичай і договір як основні джерела міжнародного права ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. Декларації, протоколи, пакти, трактати як форми міжнародних договорів.Розподіл джерел у міжнародному праві, критерії такого розподілу. Інші джерела міжнародного права. Загальні принципи міжнародного права, закріплені в універсальних міжнародних договорах. Судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжні засоби визначення правових норм.



Тема 5. Імплементація та інкорпорація норм міжнародного права та кодифікація міжнародного права

Поняття механізму реалізації (імплементації) норм міжнародного права. Механізм реалізації норм міжнародного права в системі міжнародно – правового регулювання.Дозвіл, заборона і зобовязання. Осоливості їх реалізації в міжнародно – правовій сфері. Співвідношення і особливості реалізації норм дозвільного, забороненого і зобовязального характеру.Міжнародно – правові гарантії реалізації норм міжнародного права. Міжнародна правосвідомість. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права. Юридичні факти в механізмі реалізації норм міжнародного права. Стадії і способи реалізації. Міжнародний контроль в механізмі реалізації норм міжнародного права. Особливості міжнародного тлумачення норм міжнародного права. Офіційне і неофіційне тлумачення. Головні засоби тлумачення. Поширювальне і обмежувальне тлумачення.Національний механізм реалізації норм міжнародного права. Національно – правові гарантії реалізації норм міжнародного права. Національний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права. Національний правовий механізм реалізації норм міжнародного права. Національний контроль за належною реалізацією норм міжнародного права. Проблема співвідношення національно – правового тлумачення і необхідного з’ясування змісту норми міжнародного права. Граматичне і логічне тлумачення, систематичне й історико – політичне тлумачення.Походження ідеї інкорпорації як способу систематизації чинного міжнародного права. “Збірник трактатів” Ф. Мартенса “Хрестоматія російського міжнародного права” О. Ейхельмана. Офіційна і неофіційна інкорпорація.Поняття кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права. Віденський конгрес 1815 р. Міжнародні концепції у Женеві (1864 р.), Петербурзі (1868р.), Гаазі (1899 - 1907), Женеві (1949р.). Резолюція асамблей Ліги Ніцій від 26 вересня 1927 р. Ст. 13 Статуту ООН. Комісії міжнародного права. Відмінності між “прогресивним розвитком” і “кодифікацією міжнародного права”. Основні напрями кодифікації міжнародного права. Узгодження позицій держав щодо змісту міжнародного правила поведінки і визнання державами цього правила нормою міжнародного права. Уточнення і перегляд чинних та розробка нових принципів і норм з врахуванням актуальних потреб міжнародних відносин. Роль міжнародних договорів в цьому процесі. Кодифікаційна робота в межах ООН.


Тема 6. Основні принципи міжнародного публічного права

Поняття принципів міжнародного права. Система принципів сучасного міжнародного права. Принцип, як імперативний регулятор міжнародних відносин. Принцип, як закономірність побудови системи міжнародного права. Принципи міжнародної правотворчості та правозастосування. Принципи-ідеї. Класифікація принципів міжнародного права. Взаємозв’язок і взаємодія принципів. Структура принципу міжнародного права. Кодифікація принципів: Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 р. Заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі 1975 р. Конституція України щодо принципів міднародного права. Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки:



  • принцип незастосуваня сили чи погрози силою. Нормативний зміст. Озброєне та неозброєне насильство. Статут ООН про законне застосування сили. Гловні види порушення даного принципу.

  • Принцип непорушності державних кордонів. Визначення принципу за Заключним актом НБСЄ. Нормативний зміст принципу. Співвідношення даного принципу з принципом недоторканості державних кордонів.

  • Принцип територіальної цілісності держав. Становлення принципу та його визначення за Заключним актом НБСЄ. Нормативний зміст принципу. Декларація 1994 року країн СНД щодо вказаного принципу.

  • Принцип мирного розв’язання міжнародних суперечок. Його визначення та нормативний зміст.

  • Принцип невтручаня у внутрішні справи держав. Загальна характеристика процесу становлення принципу. Визначення та нормативний зміст даного принципу. Межі поняття “внутрішні справи”. Взаємодія принципу з іншими принципами міжнародного права.

Принципи пов’язані з міжнародним співробітництвом держав:

  • Принцип суверенної рівності держав. Поняття та нопмативний зміст принципу відповідно до Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. Розвиток нормативного змісту даного принципу в декларації принципів Заключного акту НБСЄ 1975р.

  • Принцип загальної поваги прав людини . визначення понять “права” і “свободи” людини. Статут ООН про права людини. Головні міжнародно-правові акти з питань прав людини. Міжнародні стандарти з прав і свобод людини та проблема їхньої національної імплементації.

  • Принцип самовизначення народів і націй. Визначеня та нормативний зміст принципу. Його роль у розв’язанні проблем колоніалізму та залежності народів. Співвідношення даного принципу з іншими, зокрема з принципами рівноправності, територіальної цілісності та невтручаня у внутрішні справи держави.

  • Принцип співробітництва. Визначення та нормативний зміст принципу. Принцип співробітництва та проблема дискримінації.

  • Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. Визначення і нормативний зміст. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів 1969 року щодо даного принципу. Неможливість посилання на відсутність відповідної норми у національному законодавстві. Підсумковий документ Віденської зустрічі 1989 року про цей принцип. Принцип pacta sunt servanda.


Тема 7. Поняття суб’єкта міжнародному публічному праві

Поняття суб’єкта міжнародного права. Визначення суб’єкта міжнародного права. Міжнародна правосуб’єктивність, її співвідношення з поняттями “правоздатність та дієздатність”. Держава як головний суб’єкт міжнародного права. Універсальна правосуб’єктивність держави, її природа та складові. Унітарна , федеративна та конфедеративна держави – питання їхньої правосуб’єктності. Аналіз ст.5 Конституції України.Види суб’єктів міжнародного права. Нація і народ як суб’єкти міжнародного права. Квазі – державні утворення: вільні міста, Ватикан, Мальтійський орден. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного права /головні ознаки та специфіка правосуб’єктності/. Питання щодо міжнародної правосуб’єктності транснаціональних корпорацій та фізичних осіб.Україна як суб’єкт міжнародного права Аналіз Декларації про державний суверенітет України1990 р. Ст. 5 Конституції України (1996р.), Законів України “Про правонаступництво України 1991р. “Про міжнародні договори України”1993р.



Тема 8. Інститут визнання у міжнародному праві

Поняття визнання та його юридичне значення. Необхідність і актуальність визнання. Визнання держави, уряду, повсталої сторони, органів національного визволення, органів опору. Визнаня де – факту і де – юре. Критерії офіційного визнання. Способи визнаня.Визнання нових держав. Конститутивна та декларативна теорії визнання. Явне або мовчазне визнання. Визнання нових держав шляхом договірних відносин між іншими субєктами міжнародними права. Визнання правонаступництва держави.Визнання нових урядів. Доктрини Еситрад, Тобара. Критерії визнання нових урядів і критерій ефективності.Інші види міжнародно – правового визнання. Визнання органів опору. Визнання національно – визвольного руху. Визнання статусу воюючої сторони. Визнання уряду у вигнанні.



Тема 9. Інститут правонаступництва у міжнародному праві

Зміст та визначення правонаступництва держав. Чим зумовлюється необхідність правонаступництва держав та його визначення. Момент правонаступництва, держава - попередник та держава – наступник. Форми (підстави та сфера правонаступництва). Правонаступництво держав СНД, найважливіші угоди з цього питання між вказаними державами. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів. Правонаступництво при об’єднанні держав. Правонаступництво у випадках відокремлення частин держави та приєднанні її території до іншої держави. Специфіка правонаступництва нових незалежних держав.Правонаступництво щодо державної власності. Загальні положення. Правонаступництво при об’єднанні держав. Правонаступництво при роз’єднанні держав. Правонаступництво у випадках передачі частин території або відокремленні частини території та її об’єднання з іншою державою. Специфіка правонаступництва держав СНД та нових незалежних держав.Правонаступництво щодо державних архівів. Загальні положення. Правонаступництво при об’єднанні держав. Правонаступництво у випадках роз’єднання держав. Правонаступництво у випадках передачі частин території або відокремленні частини території та її об’єднання з іншою державою. Специфіка правонаступництва в державах СНД та нових незалежних держав.Правонаступництво щодо загальних боргів. Правонаступництво у випадках роз’єднання держави. Інші випадки правонаступництва державних боргів. Специфіка правонаступництва щодо боргів нових незалежних держав.



Тема 10. Відповідальність у міжнародному праві

Поняття та суб’єкти міжнародної відповідальності . Визначення міжнародної відповідальності. Міжнародні делікти та та міжнародні злочини. Відповідальність держави та її юридичних і фізичних осіб. Головні риси міжнародної відповідальності. Відповідальність за злочин проти міжнародного миру та безпеки. Підстави міжнародно-правової відповідальності. Міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення міжнародних організацій та міжнародних судових установ і односторонні міжнародно-правові акти як юридичні підстави мізнародно-правової відповідальності. Фактичні підстави міжнародно-правової вдповідальності. Питання про винність.Класифікація міжнародних правопорушень :а) звичайні міжнародні правопорушення;б) особливо небезпечні міжнародні правопорушення;в) злочини проти людства. Класифікація злочинів проти людства:а) злочини проти миру; б) військові злочини; злочини проти людяності.Злочини колоніалізму,расизму. Нові форми рабства. Екоцид. Наслідки не дружнього акту,зловживання правом, квазіміжнародного правопорушення.Обставини, що звільняють від відповідальності. Визначення та види обставин, що звільняють від відповідальності: винність потерпілої сторони; форсмажорні обставини; крайня необхідність.Види і форми міжнародної відповідальності.Матеріальна та нематеріальна відповідальність. Форма міжнародно-правової відповідальності.Ресторація , сатисфакція, реституція, репарація.Залежність обсягу і виду відповідальност від характеру і наслідків правопорушення. Поняття міжнародно-правовихсанкцій. Характерні особливості міжнародно-правових санкцій. Співвідношення міжнародно-правової відповідальності та міжнародно-правовових санкцій.



Тема 11. Право міжнародних договорів

Поняття і юридична природа міжнародного договору. Визначення міжнародного договору. Об’єкт та мета міжнародного договору. Терміни, що використовуються для позначення суб’єктів договірного процесу. Класифікація міжнародних договорів: за колом учасників, характером договору, об’єктами регулювання та формами договору. Структура міжнародного договору та його мова.Укладання міжнародних договорів. Стадії укладання, уповноважені на укладання договору особи. Підготовка та прийняття тексту договору. Встановлення аутентичності тексту. Висловлення згоди на обов’язковість договору. Підписання договору, його ратифікація. Прийняття, затвердження договору, приєднання до нього. Депозитарій і його функції. Застереження до міжнародного договору та зауваження до нього. Міжнародні договори, укладені за участю міжнародних організацій. Дія і застосування договорів за участю міжнародних організацій у часі та просторі. Кодифікаційна робота Комісії міжнародного права. Чинність, дійсність та тлумачення міжнародних договорів.Надання договорам чинності. Договір на строк, без зазначення строку та безстроковий договори. Територіальна сфера дії договору. Тлумачення міжнародного договору: визначення, головні принципи та засоби тлумачення. Дійсність договору, випадки його недійсності. Припинення дії договору. Юридичні підстави для припинення дії договору. Виконання зобов’язань. Закінчення терміну. Взаємна згода на припинення договору. Анулювання. Порушення умов договору іншою стороною. Неможливість виконання умов договору. Припинення за взаємною згодою. Перегляд. Переукладення. Призупинення дії договору. Поява нової норми міжнародного права імперативного характеру та її вплив на чинність договору. Поняття мирних договорів у світлі ст.53 Віденської конвенції 1969р. Правові наслідки призупинення, перегляду, припинення дії міжнародного договору. Вплив збройних конфліктів і революцій на чинність міжнародних договорів. Поновлення дії договору.


Тема 12. Право зовнішніх зносин. Дипломатичне та консульське право

Зовнішні зносини держав. Поняття права зовнішніх зносин. Об’єкт і суб’єкти права зовнішніх зносин. Джерела права зовнішніх зносин. Конвенційні й узвичаєні норми міжнародного права у сфері зовнішніх зносин держав. Роль внутрішньодержавного законодавства в регламентації створення і діяльності органів зовнішніх зносин.Система права зовнішніх зносин.Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961р. Віденська конвенція про консульські зносини 1963р. Конвенція про спеціальні місії 1963р. Віденська конвенція про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975р.Органи зовнішніх зносин держави та їх система. Внутрішньодержавні конституційні і спеціалізовані органи зовнішніх зносин. Парламент, глава держави, уряд, глава уряду. Міністерства, відомства, комітети у сфері зовнішніх зносин держави. Поняття дипломатичного права. Дипломатичні представництва та місії. Визначення та система дипломатичного права. Головні міжнародно-правові документи. Постійні та термінові органи зовнішніх зносин. Склад та функції дипломатичного представництва. Стадії призначення голови дипломатичного представництва, припинення його повноважень. Члени дипломатичного представництва.Дипломатичний корпус. Привілеї та імунітети. Визначення термінів “дипломатичний корпус”, “Привілеї” та “імунітети”. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва і дипломатичного персоналу. Зв’язок дипломатичного представництва з іншими представництвами та своєю країною. Митні привілеї. Обов’язки дипломатичного представництва.



Дипломатичне право спеціальних місій і міжнародних організацій. Визначення та призначення дипломатичних місій, їхні рівні. Привілеї та імунітети членів дипломатичних місій. Дипломатичний статус міжнародної організації, її посадових осіб та службовців. Дипломатичний статус експертів ООН.Консульське право. Історія виникнення та визначення. Джерела консульського прав. Типи консульських установ. Процедура призначення консула. Припинення повноважень. Класи та персонал консульських установ. Консульські функції. Консульські привілеї та імунітети.

Тема 13. Право міжнародних організацій

Поняття і розвиток права міжнародних організацій. Зародження і становлення інституту міжнародних організацій в міжнародних відносинах. Правова природа адміністративних союзів ХІХ ст. Ліга Націй. Сучасна система міжнародних організацій, їх типи і види. Класифікація міжнародних організацій.Право міжнародних організацій як галузь сучасного міжнародного права. Суб’єкти і об’єкти права міжнародних організацій. Джерела права міжнародних організацій.Юридична природа міжнародних організацій. Міжнародні організації і державний суверенітет. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій. Правова основа створення і функціонування міжнародних організацій. Проблема кодифікації права міжнародних організацій. Поняття міжнародної організації. Класифікація міжнародних організацій: за характером членства, колом учасників, характерами компетенції та повноважень, порядком вступу. Процес утворення міжнародної організації: прийняття засновницького документа, створення матеріальної структури, скликання головних органів. Договірна правосуб’єктність міжнародної організації. Припинення існування.Компетенція міжнародних організацій, їхніх органів. Компетенція та функції міжнародних організацій. Органи міжнародної організації. Види таких органів, принципи їхнього формування. Визначення рішення міжнародної організації (її органу). Прийняття рішення, види більшості. Поняття консенсусу.Організація Об’єднаних Націй. Історія створення і правова природа ООН. Статут ООН.Членство в ООН. Система органів ООН. Генеральна Асамблея. Рада Безпеки. Економічна і Соціальна. Міжнародний Суд. Секретаріат ООН. Питання перегляду Статуту ООН. Створення Ради з прав людини в ООН. Спеціалізовані та інші установи системи ООН. Загальна характеристика спеціалізованих установ ООН. Цілі, склад, структура, основні принципи і напрями діяльності: Міжнародної організації праці (МОП), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Продовольчої і сільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй (ФАО), Організації Об’єднаних Націй в питаннях освіти науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Організації Об’єднаних Націй по промисловому розвитку (ЮНІДО) та інших установ ООН, які забезпечують співробітництво економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру.Цілі, склад, структура, основні принципи та напрями діяльності спеціалізованих установ ООН, які забезпечують міжнародне співробітництво в галузі транспорту, зв’язку, охорони природи: Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) тощо.Цілі, склад, структура, основні принципи та напрями діяльності спеціалізованих установ ООН, покликаних забезпечити міжнародне співробітництво в сфері фінансів і кредиту: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР).Організаційно-правові особливості діяльності МАГАТЕ. Автономні організації ООН (ЮНКТАД, ГАТТ/СОН та ін.) – правові особливості і головні напрями їх діяльності. Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблеми сучасності.Міжнародні конференції, їх статус, правила процедури. Механізм прийняття рішень. Природа прийнятих ними актів.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка