Національна академія наук україни інститут економічного прогнозування паценко олег юрійович (477) : 339. 743 Конкурентоспроможність національної економіки І валютний курс: оцінка впливу, прогнозування динаміки



Скачати 477.4 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації31.03.2017
Розмір477.4 Kb.
1   2   3

У другому розділі "Аналіз конкурентоспроможності національної економіки" проаналізовано та підібрано інструментарій дослідження, динаміку макроекономічних показників, структуру та обсяги торговельного балансу, зміни політики обмінного курсу та його динаміки. Особлива увага приділена методам аналізу та прогнозування обмінного курсу - динамічним рядам, методу оцінки по окремих показниках та моделям на основі рівняння множинної регресії.

У довгостроковій перспективі такий аналіз і прогноз можливі на основі теорії паритету купівельної спроможності, що найбільш чітко відображає динаміку валютного курсу як характеристики конкурентоспроможності національної економіки в її міжнародному аспекті. Теорія базується на співставленні ціни товару або груп товарів, загальної для всіх країн - торгівельних партнерів і дозволяє оцінювати відносний рівень розвитку зовнішньоторговельного балансу країни за допомогою реальних обмінних курсів. Однак показано, що ця теорія має цілий ряд недоліків. По-перше, достовірність результатів її застосування досягається тільки в довгостроковій перспективі, коли розрахунок ефективних (реальних) обмінних курсів передбачається зі значним часовим лагом (іноді в десятки років), відображаючи тенденцію відносно його динаміки. По-друге, в рамках теорії слабо пояснюються (або зовсім не пояснюються) державні заходи щодо підтримки конкурентоспроможності національної економіки, направлені на посилення позицій країни в сфері цінових факторів конкуренції. По-третє, теорія ніяк не порушує питання про динаміку обмінного курсу всередині країни, а врахування такої динаміки особливо важливе для економік, що знаходяться в процесі трансформації. Нарешті, розрахунки реальних обмінних курсів дають значні розбіжності з фактичною динамікою курсу в Україні. Тому в дослідженні використовувалися методологічні підходи, які дозволяли врахувати комплексний вплив макроекономічних показників на конкурентоспроможність національної економіки.

Для врахування залежності між макроекономічними чинниками обрано статистичні та економіко-математичні методи на основі кількісного та якісного аналізу. З множини кількісних виділено моделі на основі рівнянь множинної регресії, а також динамічних рядів. Прогнозування на основі рядів динаміки передбачало використання не тільки загальноприйнятого в цьому випадку параметра t (трендів на основі лінійних або експоненціальних залежностей, де незалежною змінною є сукупність чинників, що змінюються у часі), а й використання в якості незалежної змінної у таких рівняннях одного з макроекономічних показників, а саме - індексу споживчих цін. З якісних - відразу було відкинуто можливість застосування для аналізу методу написання сценаріїв, який давав дуже загальне уявлення про стан валютного ринку і зовнішньоекономічного середовища. Цей метод використано в третьому розділі. Натомість метод оцінки по окремих показниках із використанням кореляційного аналізу дозволив встановлювати залежність динаміки досліджуваних явищ і закладав базу для створення моделі конкурентоспроможності економіки України.

Крім цього, для комплексної оцінки конкурентоспроможності національної економіки розроблено методологічні засади рейтингової оцінки явища на основі методу багатовимірної середньої, який повністю усував проблему неспільномірності макроекономічних показників.

Дослідження валютного курсу вказало на те, що українським урядом послідовно випробувано декілька методик його регулювання. В цілому еволюція національної грошової одиниці відбувалася від фіксованого курсу через кероване плавання до вільно плаваючої гривні. Слід відмітити лише те, що всупереч твердженням про вільне плавання української гривні вона виступає в якості жорстко прив’язаної до одної валюти (долара США) фіксованої грошової одиниці. Зближення курсів валютних бірж, готівкового курсу та офіційного курсу НБУ свідчить про високий ступінь керованості процесом встановлення курсу.

Аналіз факторів конкурентоспроможності, який полягав у вивченні темпів їх змін, співставленні динамік розвитку, обчисленні кореляційних взаємодій, вказував на високу достовірність можливості застосування системи показників конкурентоспроможності національної економіки, яка включала в себе: обсяг реального ВВП; експорт товарів та послуг; імпорт товарів та послуг; обмінний курс долара США; обсяг готівки в обігу; індекс споживчих цін; індекс цін виробників; реальні доходи населення; реальне споживання населення. Результативним показником при цьому виступав валютний курс.

Вивчення макроекономічних факторів на основі частинних коефіцієнтів кореляції виявило значущі зв’язки між ними та дозволило відібрати фактори, які могли бути задіяні в моделі валютного курсу як показника конкурентоспроможності. Проведене дослідження взаємозв’язку обмінного курсу з макроекономічними факторами набуття країною конкурентних переваг, з одного боку, та позиції країни в світі, з іншого, виявило цілий ряд парадоксів, які ми можемо віднести до непрояснених з точки зору економічної теорії. Такого роду процеси властиві економікам країн, які починають процес ринкових перетворень. Насамперед це стосується взаємовпливу між, наприклад, реальним ВВП та готівкою в обігу, чи експортом товарів та послуг та готівкою в обігу. З точки зору економічної теорії зв’язок в цих парах, який виражається математично за допомогою коефіцієнту кореляції, має бути прямим (коефіцієнт кореляції - додатним). В реальності ж він - зворотний, а коефіцієнт кореляції у цих парах - від’ємна величина. Не менш цікавий результат одержано і при дослідженні пари показників готівка в обігу та реальні доходи населення. Зв’язок між ними виявився несуттєвим (коефіцієнт кореляції - 0,0520).

Результати вивчення взаємозв’язків факторів набуття конкурентних переваг свідчили про те, що всі вони могли включатися до моделі валютного курсу як індикатора національної конкурентоспроможності.

Застосований в аналізі метод багатовимірної середньої дозволив запропонувати для оцінки стану конкурентоспроможності інтегральний показник, за допомогою якого динаміка самого явища співставлялася з динамікою окремих його показників, взятих за абсолютними значеннями. Значущих характеристик, як показало дослідження за цим методом, знову набувають валютний курс і темпи інфляції, які найбільш повно повторюють динаміку інтегрального показника кон-курентоспроможності національної економіки, особливо в період після фінансової кризи 1998 р.

У третьому розділі "Визначення напрямів підвищення конкурентоспроможності національної економіки" розглянуто питання прогнозу валютного курсу на основі рядів динаміки та залежності його з індексом споживчих цін, запропоновано модель конкуренто-спроможності національної економіки на основі рівняння множинної регресії, розроблено короткостроковий прогноз явища на основі трьох сценаріїв розвитку макроекономічного середовища в Україні. Окремі елементи використаного інструментарію доведено до рівня методики, яка дозволяє досліджувати динаміку показників національної конкурентоспроможності і розробляти пропозиції щодо її покращання.

Короткострокове прогнозування валютного курсу проведене на основі рядів динаміки (трендів). Ця методологія була застосована з метою визначення відповідності фактичного стану валютного курсу довгостроковим тенденціям в його динаміці і можливості за її допомогою отримання прогнозу явища. Одержані в ході дослідження залежності (лінійний тренд і експоненціальний ) дозволили отримати прогноз на 2001 р. Зіставлення розрахункового і фактичного валютних курсів давало великі розбіжності між ними, особливо в період після кризи 1998 р.

Крім того, стандартні помилки по таких трендах, розраховані за загальновідомими формулами, давали дуже великі зони можливого прогнозу. У випадку лінійного тренду помилка прогнозу складала , а у разі експоненціального - . За таких величин помилок верхня межа зони прогнозу відхиляється від лінійного тренду на величину 1,638 грн./дол.США, а вся довірча зона по суті дорівнювала значенню розрахункового курсу за цей період. Точність прогнозу з використанням експоненціального тренду практично наближалася до нуля, даючи розходження розрахункової та фактичної динаміки курсу більш ніж 200 % в окремі періоди.

Одержані результати підтверджували, що застосування трендів при дослідженні динаміки валютного курсу можливе тільки на етапах стабільного економічного зростання, що поки не характерно для України.

Запропоновано методологічний підхід, який полягає в тому, щоб замість опосередкованого часового параметра використовувати в динамічних рядах один із макроекономічних показників. Таким показником обрано темп інфляції, формалізований у вигляді індексу споживчих цін (1990=1). Використання рядів динаміки дозволяло одержати математичну залежність між ними, проявляючи її з точки зору відповідності динаміки обопільного зростання і взаємовпливу.

Такий підхід дозволив одержати односекторну модель валютного курсу у вигляді у вигляді лінійної і експоненціальної функцій, де і - розрахункові значення курсу, а - значення індексу. Етапи стабільної динаміки загалом правильно описувалися як лінійними, так і експоненціальними залежностями, але в період після 3-го кварталу 1998 р. відхилення від фактичних значень стають значними. Критерієм достовірності отриманих залежностей виступала середня квадратична похибка, що дорівнювала 0,444 і, відповідно, 0,597. Дослідження показало, що використання отриманих рівнянь для прогнозу було б можливим тільки при виборі дуже широких довірчих інтервалів (1,443 грн/дол.США і 1,294 грн/дол.США), що відповідає високим імовірностям прогнозування, однак значно знижує його точність.

Таким чином, хоча запропонована методологія дослідження дає значне покращання відображення тенденцій курсової динаміки, її використання не дозволяє досягти якісного стрибка в аналізі явища і, особливо, отримання майбутніх значень курсу. Неясним залишається і питання про механізми управління курсом із метою підвищення конкурентоспроможності. Загалом така односекторна модель не може відобразити курсову динаміку як явище, що складається під впливом багатофакторного процесу підтримки конкурентоспроможності.

Принциповим висновком в цьому випадку може бути неможливість використання рядів динаміки для вирішення задач, поставлених у дослідженні, і необхідність переходу до методології, що описує багатофакторні моделі, в ході побудови яких визначається характер зв'язку між факторами економічного зростання.

Насамперед, цей висновок змушував нас переходити до методу прогнозування, який, окрім кількісних рівнянь моделі, дав би можливість якісного осмислення складних макроекономічних процесів, які проходять зараз в Україні і значним чином характеризують процес набуття чи втрати економікою держави глобальних конкурентних переваг, оскільки саме характеристики внутрішнього середовища є основою для їх отримання.

В якості такого методу виступає метод на основі рівняння множинної регресії, який дозволяє при своєму застосуванні на всіх етапах побудови моделі проводити як кількісний, так і якісний аналіз взаємодії макроекономічних факторів, тобто створити модель конкурентоспроможності національної економіки.

Розраховані на базі частинних коефіцієнтів кореляції параметри рівняння множинної регресії дали можливість записати рівняння обмінного курсу як результуючого показника, що залежить від чинників динаміки національної економіки (вони виступають в якості незалежних змінних):

де - валютний курс (грн./дол. США);



- реальний ВВП (млрд.крб.1990 р.);

- експорт товарів і послуг (млн.дол. США);

- імпорт товарів і послуг (млн.дол. США);

- готівка в обігу (млн.грн.);

- індекс споживчих цін (1990=1);

- індекс цін виробників (1990=1);

- реальні доходи населення (млрд.крб.1990 р.);

- реальне споживання населення (млрд.крб.1990 р.).

Розрахункові значення валютного курсу практично співпадали з фактичними. Розходження розрахованих на основі отриманого рівняння значень із фактичними не мали стійкої тенденції. Стандартні методи оцінки придатності одержаних результатів для аналізу і подальшого прогнозу валютного курсу дали наступні результати: середнє значення відносної похибки прогнозу - 0,018 (1,8%); значення за стандартним критерієм Фішера (одностороння імовірність збігу двох рядів даних) - 0,9594. Екстраполяція одержаної розрахункової кривої дозволила надати значенням результуючого показника вигляд валютного коридору, в якому з імовірністю р=0,683 в 2000 р. знаходиться курс: 5,2 - 6,1 грн./дол. США.


Моделювання обмінного курсу з імовірністю р=0,683


Таким чином, дана методологія дає можливість оцінювати конкурентоспроможність національної економіки при одночасному прогнозуванні динаміки її чинників. Крім того, з'являється можливість розширення кількості показників динаміки до будь-якої кількості: єдиною умовою залишається їх спільномірність. Подібний підхід дозволяє розглядати девальвацію національної валюти з різних позицій, в тому числі і відповідності динаміки курсу та макроекономічних показників, характеризуючи таким чином процес підтримки цінової конкурентоспроможності економіки країни.

Розроблений інструментарій використано для імітаційного моделювання конкурентоспро-можності національної економіки. У процесі моделювання використовувалися три сценарії розвитку явища: перший сценарій, побудований на трендах макроекономічних показників 1997 - 1999 рр.; другий сценарій, побудований на трендах показників 1999 р.; третій сценарій, побудований на даних, закладених до прогнозу фахівців.

З трьох сценаріїв розвитку найбільш імовірним виявився третій, який передбачав позитивну динаміку показників національної конкурентоспроможності зі значним випередженням темпів зростання ВВП, доходів населення та споживання населення в порівнянні з темпами інфляції. Принципове положення про валютний курс як про результативний показник стану національної конкурентоспроможності, який складається під впливом факторів набуття країною конкурентних переваг, підтвердилося. Підтвердилася і можливість застосування до прогнозування валютного курсу моделей на основі рівняння множинної регресії. Такі моделі виявилися цілком придатними для прогнозування в короткостроковому періоді.

Базисні макроекономічні показники конкурентоспроможності економіки України



Показник

Перший сценарій

Другий сценарій

Третій сценарій

Валовий внутрішній продукт, % зміни за рік

+0,83

+8,23

+3,00

Інтегральний (рейтинговий) показник, на кінець 2001 р.



1,487

1,492

1,491

Співставлення результатів моделювання обмінного курсу дозволило виділити найбільш значущі складові, що впливають на його динаміку. По-перше, стабілізація курсу істотно залежить від темпів зростання ВВП, обсягу готівки в обігу і реальних доходів населення. По-друге, темпи інфляції і девальвації гривні фактично ніяк не пов'язані. По-третє, динаміка курсу в значній мірі залежить від динаміки зовнішньоторговельного балансу як основного виміру відкритості національної економіки. Нарешті, третій сценарій вказує на близьку до фактичної курсову тенденцію: протягом 2000 р. спостерігається стабілізація валютного курсу.

Істотним результатом дослідження є прояснення ролі динаміки ВВП і зростаючих життєвих стандартів населення в підвищенні конкурентоспроможності країни. Роль зовнішньоекономічної діяльності набуває вирішального значення в зв'язку з неминучим для України процесом як збільшення ступеня відкритості економіки, зростання, що залежить від темпів ВВП, так і розширення асортименту продукції, що пропонується на світових ринках. Однак необхідно відмітити протиріччя, властиве економікам, що знаходяться в процесі трансформації: зниження обсягів споживаної населенням країни частки вироблюваного ВВП. Відкритість економіки, очевидно, не є панацеєю від всіх бід, пов'язаних із втратою конкурентних позицій на світових ринках.

Стабілізація курсу в цих умовах може бути викликана тим, що стрімке зниження споживання населенням України частки виробленого в країні ВВП при збільшенні ступеня відкритості економіки призводить до зростання темпів інфляції і падіння життєвого рівня українців. Наслідком цього є дедоларизація української економіки і значне перевищення пропозиції валюти над попитом на неї. Зв'язок між інфляцією і девальвацією гривні розривається, оскільки вказані вище процеси мають наслідком втрату громадянами країни інтересу до валютного ринку.

У цих умовах, коли стабілізація курсу може представляти реальну загрозу для конкурен-тоспроможності країни, необхідні заходи щодо управління курсом. Для вибору курсового режиму (фіксованого, плаваючого, регульованого) можна спиратися на практику, успішно застосовану державами колишнього соціалістичного блоку. В економіках, які орієнтуються на збільшення обсягів експорту, попередження інфляційних очікувань і залежать від критичного імпорту, найбільш ефективним є режим фіксованого курсу національної валюти. Такий режим курсу був в свій час випробуваний в українській економіці і при його застосуванні можливі наступні результати: позитивний темп зростання ВВП; зниження темпів інфляції, в тому числі значне зниження інфляційних очікувань, що здатне бути істотним фактором динаміки економічного зростання; зниження дефіциту державного бюджету внаслідок прояву за такої політики недоліків фіскальної системи; скорочення пропозиції грошової маси, наслідком чого будуть збільшення попиту на гроші, грошова стабілізація і зменшення темпів падіння виробництва. Таким чином, правильно вибраний курсовий режим дозволить значною мірою управляти динамікою конкурентоспроможності національної економіки, знижуючи чинники ризику її втрати як внаслідок умов розвитку внутрішнього ринку, так і внаслідок кон'юнктури світових ринків.
ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми управління конкурентоспроможністю національної економіки та регулюючого впливу на неї валютного курсу. На базі проведеного дослідження зроблено наступні висновки:



  1. Конкуренція як об'єктивне економічне явище, властиве діяльності господарюючих суб'єктів, проявляється в ціновій і неціновій формах. Теоретичні підходи до прояснення природи і суті конкуренції дозволяють зробити висновок про те, що характеристикою цінової конкуренції є категорія конкурентоспроможність (товару, підприємства, галузі, країни). При цьому сама категорія традиційно вживається для характеристики нецінових форм конкуренції, що описуються сучасними економічними теоріями. Найбільш поширеним їх недоліком є те, що в рамках цих теорій недостатня увага приділяється фактору державного регулювання економіки, що набуває великого значення для національних економік, які втратили, внаслідок тих або інших причин, здатність до нецінової конкуренції і вимушені зосереджувати свої зусилля на окремих напрямах діяльності. Оскільки конкурентоспроможність країни розглядається традиційно в міжнародному аспекті як реалізація її конкурентних переваг на світових ринках, то конкурентоспроможною може вважатися національна економіка, що динамічно розвивається, здатна пропонувати на зовнішніх ринках товари за вигідними цінами, постійно поліпшуючи їх асортимент і якість.

  2. Звичайно прийнята в статистиці народного господарства система характеристик конкурентоспроможності національної економіки, що отримали назву індикатори, включає ряд неоднорідних показників, що переважно описують динаміку економічного зростання. При цьому термін індикатори по суті виключає їх динамічну складову, оскільки призначений для визначення деякого миттєвого (фактичного) стану середовища (явища). Для характеристики явища краще використовувати термін показники. Пропонується структурувати їх систему на вартісні показники національних товарів і показники динаміки макроекономічного середовища. Найважливішим із них у довгостроковій перспективі виявляється динаміка курсу валют, що є відображенням динаміки зовнішньоторговельного балансу країни. У зв'язку з цим явище конкурентоспроможності можна досліджувати за допомогою виявлення зв'язків між курсом валют і макроекономічними факторами, які є об'єктом державного регулювання.

  3. Аналіз конкурентоспроможності національної економіки проводився за допомогою наступних методів, які дозволяли розглядати явища і процеси системно, у взаємозв’язку та взаємодії: багатовимірної середньої, на основі якої отримано рейтинговий показник, який запропоновано вважати інтегральним показником конкурентоспроможності національної економіки; кореляційно-регресійного (з використанням апарату частинних коефіцієнтів кореляції), на основі якого досліджено зв’язки макроекономічних факторів; індексного, який дозволив порівняти тенденції розвитку макроекономічного середовища в Україні та інших країнах; інтенсивності та тенденцій розвитку (на основі динамічних рядів та рівняння множинної регресії), які дозволяли розглядати одночасовий вплив на валютний курс з боку всіх макроекономічних факторів.

  4. Прогнозування валютного курсу в довгостроковій перспективі можливе на основі паритету купівельної спроможності, що дає змогу оцінювати його динаміку на період в десятки років. Однак у короткостроковій перспективі теорія паритету купівельної спроможності не може пояснити змін курсу, що найчастіше залежать від динаміки макроекономічних факторів. Тому методологічні підходи до прогнозування курсу відбиралися з позицій можливості виявлення його зв'язку з цими факторами. Найбільш придатними виявилися залежності на основі рядів динаміки (тренди) і кореляційні рівняння множинної регресії. При цьому використання трендів у прогнозі валютного курсу дозволяло отримати значення, які значно відхилялися від фактичних. Таким чином, дослідження за допомогою цього методу можливе на етапах стабільного економічного зростання, що поки що не властиве для української економіки. Заміна в динамічних рядах опосередкованого показника, що є відображенням всіх змінних у часі чинників, на індекс споживчих цін, дозволила зробити висновок про відсутність зв'язку між інфляцією і девальвацією національної грошової одиниці на сучасному етапі розвитку макроекономічного середовища. Проблему можливості прогнозу курсу не було вирішено, хоч отримані рівняння загалом точніше описували динаміку курсу, а збіг розрахункових і фактичних його значень був більшим, ніж у разі використання часового параметру.

  5. Використання апарату коефіцієнтів частинної кореляції дозволило дослідити залежності між макроекономічними факторами та валютним курсом і записати рівняння множинної регресії, де курс виступав як результативний показник конкурентоспроможності національної економіки. Стандартні методи оцінки розрахункових значень показали високу достовірність одержаних результатів. Таким чином, запропонована методологія дає можливість оцінювати конкурентоспроможність національної економіки за одночасного прогнозування динаміки всіх інших її чинників. Подібний підхід дозволяє розглядати девальвацію національної валюти з різних позицій, у тому числі і відповідності динаміки курсу макроекономічним показникам, характеризуючи таким чином процес підтримки цінової конкурентоспроможності економіки країни. У зв’язку з цим пропонується вважати валютний курс, розрахований з використанням цього інструментарію, результативним показником конкурентоспроможності.

  6. Моделювання конкурентоспроможності національної економіки проводилося за трьома сценаріями розвитку макроекономічного середовища і дозволило визначити пріоритетні складові її підтримки. Динаміка явища істотно залежить від темпів зростання ВВП, динаміки торговельного балансу і доходів населення. Суттєвим для нього є процес зниження темпів інфляції, особливо цін виробників. Вагомим результатом дослідження є прояснення ролі динаміки ВВП і зростаючих життєвих стандартів населення в підвищенні конкурентоспроможності країни. Зовнішньоекономічна діяльність набуває вирішального значення у зв'язку з неминучим для України процесом як збільшення відкритості економіки (зростання, що залежить від темпів ВВП), так і розширення асортименту продукції, що пропонується на світових ринках. Однак необхідно враховувати протиріччя, властиве економікам, що знаходяться в процесі трансформації: зниження обсягів споживаної населенням країни частки виробленого ВВП. Стабілізація курсу за цих умов може бути викликана тим, що стрімке зниження споживання частки виробленого ВВП при збільшенні відкритості економіки призводить до зростання темпів інфляції і падіння життєвого рівня населення України. За цих умов, коли стабілізація курсу може представляти реальну загрозу для конкурентоспроможності національної економіки, необхідні заходи щодо управління курсом. Для економік, які орієнтуються на збільшення обсягів експорту, попередження інфляційних очікувань і залежать від критичного імпорту, найбільш придатним є режим фіксованого курсу національної валюти.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка