Музика вокальна, інструментальна, театральна. Жанри і форми вокальної музики



Скачати 124.3 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір124.3 Kb.
Художня культура 9 клас

Жанрова палітра музичного мистецтва




Урок №6



Тема: Музика вокальна, інструментальна, театральна. Жанри і форми вокальної музики.

Мета: дати поняття про специфічність музичного мистецтва; систематизувати загальні відомості про вокальну музику; визначити її жанри і форми; виховувати естетичний смак, здібності до сприйняття та оцінювання музичних жанрів; розвивати інтерес до музичних творів, вчити висловлювати своє відношення до музики, аргументувати свої думки та оцінки.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: для вчителя – звукозаписи різновидів вокальних жанрів, фото видатних композиторів; роздатковий матеріал – тези для учнів.

Основні поняття: пісня, арія, романс, реквієм, вокаліз, гімн, кантата, ораторія

Хід уроку

І.Організаційний момент

Слайд 1.

Учні заходять в клас під музику



ІІ. Мотивація навчальних знань

Як ви вже зрозуміли, ми сьогодні з вами звернемось до одного з найпривабливіших та найпоширеніших видів мистецтва - до музичного. І цим уроком ми розпочинаємо нову тему «Жанрова палітра музичного мистецтва»



Слайд 2.

Кожне мистецтво прагне своєю « мовою» відобразити повноту й багатогранність дійсності, усе розмаїття звуків, барв і форм.



Слайд 3.

План уроку



  1. Особливості музичного мистецтва

  2. Музика в розрізі часу

  3. Музика вокальна, інструментальна та театральна

  4. Характерні риси та ознаки вокальної музики

  5. Вокальні жанри: камерні та хорові

На початку уроку ви слухали музику.



Які почуття вона у вас викликала?

Хто на вашу думку автор цього твору?

Яке виконання?

Щойно ми слухали фрагмент із опери «Чарівна флейта» Моцарта «Звідки приємний той дзвін»



ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда вчителя

1.Завдяки спілкуванню з музикою відкриваються нові безкраї обрії музичного мистецтва. Музика викликає бажання замислитись над таємницями творчості, над могутньою силою впливу музики на людину, над її роллю в нашому житті. Безмежні можливості музики – найемоційнішого з усіх видів мистецтва.

Своєю емоційною суттю музика активізує образне мислення. Музичний образ виникає в нашій уяві на підґрунті асоціацій, які викликає музика. Це може бути життєві зв’язки з особистими спогадами про пережите, думки. Почуття, подробиці, порівняння тощо. У кожної людини вони свої, але існує й загальний напрям – задум митця.

В наш час розвиток засобів комунікації сприяв поширенню музики: радіо, телебачення, різноманітні засоби механічного запису ввели її в буквальному значенні слова в кожен будинок.
Яка музика найчастіше звучить навколо нас?
Музика – не просто звуки, це – гармонія – створена людиною, яка виражає глибокі й складні людські почуття. Чудо музичного твору виникає з поєднання написаного композитором, віртуозного виконання й глибини почуттів виконання й залежить від вміння слухача сприймати музичні твори.
Чи потрібно сучасній людині знати і розуміти різноманітну музику (класичну, сучасну, народну)?
Сьогодні, як і раніше, музика залишається найбільш розповсюдженим мистецтвом, однак і найбільш складним та важким для осмислення. Тому вчитись слухати, розуміти музику ми повинні, щоб розібратись у розмаїтті тих музичних «шедеврів», які звучать до нас з мобільних телефонів, з екранів телевізорів тощо.
ІV. Повідомлення нового матеріалу

2.Доповідь істориків

Музика завжди привертала до себе увагу багатьох видатних мислителів: Піфагор (який був не лише астрономом і математиком, а й філософом) намагався знайти гармонію в числових відношеннях. У музиці Піфагор бачив відображення закономірностей космосу, вважав, що музика спроможна давати лад душі.

Другий давньогрецький філософ Платон теж ставив музику вище за інші види мистецтва і вважав, що лише музика позитивно впливає на людину.

Піфагор розрізняв два види музики: різні, збуджуючі мотиви, що відтворюють мужній і войовничий характер і мелодійні ліричні наспіви – оскільки ці мелодії здатні викликати в людях певні настрої, музика постає неоціненим засобом формування характеру.

Ще один давньогрецький філософ Аристотель стверджував, що будь-якому музичному ладу властивий свій етичний характер, він виділяв музику як учбову дисципліну, що мусить бути включеною в перелік предметів виховання молоді – бо здатна чинити вплив на моральний бік душі.

Слайд 4.

В Середньовіччі музику розглядали як науку, як пізнання; хоча вона як професійне мистецтво і знаходилась під владою церкви, відбувався глибинний процес розвитку пісенно - інструментальної творчості.

В добу Відродження почався бурхливий розвиток професійної світської музики на засадах досягнень народної музичної творчості та засвоєння музичного досвіду Середньовіччя. Бурхливо розвинулось мистецтво виконання, сформувалися сучасні принципи нот опису, склалася система професійної музичної освіти.

До кінця ХVІІІ ст. музика тлумачилась як наука, знання.

У ХVІІІ ст. з’являються такі титанічні постаті як Г.Гендель, Й.-С Бах, Й.Гайдн, Н.-В. Глюк, В.А. Моцарт, Л.Ван Бетховен, які справили величезний плив на розвиток усієї світової музичної культури.

У ХІХ ст. починається осмислення музики як мистецтва. Перша половина ХІХ ст. в музичній естетиці – доба небаченого розквіту найрізноманітніших теорій.

З’являються високоталановиті композитори: на заході: Ф.Шуберт в Австрії, Ф.Шопен та в Польщі, Р.Шуман, Й.Браніс та Р.Вагнер в Німеччині і Г.Берліоз та Ш.Бізе у Франції, Дж. Россіні та Дж. Верді в Італії, Ф.Ліст, Ф.Еркель в Угорщині, А.Дворжак в Чехії, Е.Гріг в Норвегії, М.Березовський, Д.Бортнянський, А. Ведель в Україні

В ХХ ст. в музичній свідомості відбувається своєрідна революція, утверджуються нові принципи музичного мислення. Новаторство (підвищена експресивність, гострота та різкість звучання) знайшло відображення в творчості Прокоф’єва, Шостаковича, Хачатуряна.

В період 30-60-х рр. ХХ ст. музичне мистецтво було строго регламентоване державою СРСР – музика західних країн була забороненою, вітчизняна музика кращих композиторів стала об’єктом жорстокої і несправедливої критики.

Після 60-х років ситуація змінюється на краще – звучать твори (раніше невідомі й не оприлюднені) Прокоф’єва, Шостаковича; з’являються нові талановиті композитори Г.Свиридов, Б.Чайковський, Є.Денисов, Р.Щедрін, А.Ешпай, С.Слонимський та ін.

Поява рок-музики була сприйнята неоднозначно різними колами музичної громадськості. Виникнення магнітофонів створило можливості для всебічного проникнення і поширення нових пісенних стилів.

3.Розповідь учителя

У музиці, як і в інших мистецтвах, за довгий час їхнього існування, склалися різні види творів. Різновиди творів в межах одного виду мистецтва називають французьким словом жанр.



Слайд 5.

Музичний жанр – (фр. Genreрід, вид, тип, манера)це тип музичних творів, характерні ознаки яких сформувались із огляду на їх походження, умови виконання, сприймання й інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності,склад виконавців тощо) та у відповідності зі сферою застосування музики.

Загалом у музиці розрізняють три жанри: вокальний, інструментальний та театральний.



Як ви думаєте, чим вони відрізняються ?

Слайд 6.

Мистецтво передавання художнього змісту музичного твору засобами співацького голосу – вокальна музика. Вона є найдавнішим видом музичного мистецтва. Про неї ми докладніше поговоримо саме на цьому уроці.



Слайд 7.

Музика, призначена для виконання на музичних інструментах – це інструментальна музика.



Слайд 8.

Поєднання театральної дії і поетичного слова, співу, хореографії зі звучанням симфонічного оркестру утворюють такий синтетичний жанр, який називають музично-татральний, або театральний.



4. Розповідь вчителя.

І так, музика, що виконується голосом, називається вокальною. Через спів людина може виразити настрої, емоції, почуття й переживання, а може змалювати навколишній світ. На уроках музичного мистецтва ви неодноразово говорили про вокальну музику, слухали багато творів, то ж давайте пригадаємо особливості цього жанру музики. За якими ознаками ми можемо розрізнити , охарактеризувати вокальний твір, адже межі вокальної музики надзвичайно широкі?!.

Розрізняють музику авторську та народну.

Слайд 9.

Виняткову художню цінність становлять народні пісні, які втілили потаємні думки й надії народу, узагальнивши найважливіші риси характеру свого народу. Вони є результатом колективної творчості багатьох поколінь, джерелом національної своєрідності.

Вокальна музика являє собою поєднання двох видів мистецтва: музики і поезії. Тому твори вокальної музики зазвичай пишуться на віршовані тексти. Професійна або авторська музика обов’язково має конкретні імена композитора та поета, які написали цей твір. Однак, існує вид вокальної музики, коли проспівуються звуки без слів.

Як називається такий спів?Вокаліз. слухання фрагменту із к/ф «П’ятий елемент»

Проте саме забарвлення людського голосу надає вокальній музиці неповторності та чарівності. За висотою співочі голоси розподіляють на високі, середні та низькі.



Слайд 10.

(робота з учнями над слайдом 10) Наведемо приклади відомих співаків Федір Шаляпін (бас), Соломія Крушельницька (сопрано), Олександр Басков …, Лучано Паваротті…



Слайд 11.

За манерою виконання розрізняють академічне, народне та естрадне звукоутворення.



Слайд 12.

Академічне звукоутворення характерне широкими вокальними можливостями й часто збагачене віртуозними прикрасами, пасажами тощо. Народний спів спирається на народнопісенні виконавські традиції певних географічних та етнографічних регіонів, що передаються від покоління до покоління. Сьогодні найчастіше ми чуємо естрадну манеру співу. Сучасні естрадні виконавці спираються переважно на побутову манеру співу, використовують мікрофон, інколи технічними засобами компенсуючи акустично збіднені вокальні можливості.


Слайд 13.

Щоб правильно та гарно співати будь яким видом вокального звукоутворення, треба навчатись, працювати над собою, виконувати спеціальні вправи. Розглянемо приклади академічного та народного співу.



Слухання фрагментів за вибором вчителя. Напр. Н.Матвієнко укр. нар. пісня «Веснянка», Л.Паваротті «Caruso»

Слайд 14.

За складом виконавців ми знаємо сольне виконання, дует, тріо, квартет, ансамбль, капела та хор. За складом виконавців ансамблі та хори бувають чоловічі, жіночі, дитячі та змішані.



Запропонувати учням навести приклади відомих виконавських хорових колективів, вокальних ансамблі, тріо чи дуетів.

Слайд 15.

Отже, під час слухання вокальної музики ми сприймаємо одночасно красу поетичного слова, вокальної мелодії та її інструментального супроводу (акомпанементу).




  1. Межі вокальної музики надзвичайно широкі: від одноголосних пісенних мелодій до великомасштабних творів у хоровому виконанні. Тому слід відмітити такі жанри: пісня, гімн, романс, хор, кантата, ораторія.


Пісня – основний та найстародавніший жанр. Це один з найулюбленіших музичних жанрів, наймасовіший та найдемократичніший. Існує професійна та народна пісня. Більшість народів має різні види пісень: трудові, ігрові, обрядові, сімейно-побутові (колискові, весільні, похоронні, голосіння), хороводні, танцювальні, величальні, ліричні, героїко-епічні, жартівливі, сатиричні. І всі ці види пісень формувалися в тісному зв’язку з їхнім громадським життям, його трудовою діяльністю і сімейно-побутовим устроєм. Народна пісня – мистецтво усної традицій.

Слайд 16.

Визначним реформатором пісенного жанру є австрійський композитор Франц Шуберт – автор понад 600 пісень. Дуже часто композитори при написанні інструментальної музики зверталися і звертаються до народної пісні, передаючи її інтонації, особливості мелодики. У наш час пісня відрізняється порівняно простою формою, певною жанровою спрямованістю, вона адресована найширшому колу любителів музики.



Слухання муз. Фрагменту. Запропонувати учням охарактеризувати прослухану музику.(укр. .нар пісня «Козуню-любуню»)

Слайд 17.
Узагальнення визначних явищ у житті народу, найвищий прояв його патріотичних почуттів – це пісня-гімн. У перекладі з грецької слово «гімн» означає урочисту хвалебну пісню. Так у давнину називали пісне співи, які складали в честь богів та героїв. З часом змістом хвалебних пісень спало прославлення благородної й піднесеної ідеї. Серед найвідоміших творів цього жанру – «Марсельєза», натхненний гімн французької буржуазної революції кінця ХVІІІ століття. Нині це Державний гімн Франції.

Які бувають гімни в сучасному житті? (гімн окремих країн, організацій, корпорацій, і т.п.).
Слухання романсу без повідомлення назви.

  • Цей твір належить до духовної чи світської музики?

  • До хорової чи солоної?

  • До якого жанру можна його віднести?(арія, гімн, романс, пісня)

Слайд 18.

Виділіть основні характерні ознаки романсу ( ліричний характер музики, високохудожній поетичний текст, інструментальний супровід, тісний зв'язок поезії і музики(співпадають інтонації, настрої).

Романс – невеликий вокальний твір для одного голосу з супроводом, котрий відрізняється від пісні складнішою формою та більшою роллю супроводу. Первісно романс означав пісню народного типу, що виконувалась іспанською мовою. У ХІХ ст. романс став одним із провідних та улюблених жанрів музичного вокального мистецтва. У романсі можуть біти відображені різні сторони життя, відношення композитора до події, що відбуваються, є романси – пейзажні замальовки.

Слайд 19.

Арія – розвинута закінчена вокальна п’єса для голосу – соло з оркестровим супроводом, як правило, це частина оперної дії, що передає внутрішні переживання та стан героя. В первісному значенні термін «арія» означав пісню, але з часом арія набула більш розвиненої та складної форми.

Слухання Пісеньки герцога з опери «Ріголетто» Дж.Верді.

Який жанр цього вокального номера? Чому?

Ці всі жанри вокальної музики призначені для одного чи декількох виконавців та звучать в умовах порівняно невеликих концертних приміщеннях, тому і носять назву – камерна музика.



Слайд 20.

Первісне значення слова хор – хороводний танок зі співом. Хорові жанри музики – призначені для виконання хоровими колективами. Це хор, кантата, ораторія, які є спорідненими.

Хорове мистецтво зародилося ще в театрі Стародавньої Греції, де хор був головною діючою особою вистави. З часом хоровий спів став самостійним видом музичної культури. У давнину хорова музика виконувалась переважно в унісон (одноголосно). Упродовж тривалого часу хорове мистецтво удосконалювалось і ми сьогодні чуємо як одноголосні , так і багатоголосні хорові твори. Керівник і диригент хору називається хормейстер. Величезний внесок у національну хорову культуру зробив видатний український композитор Микола Лисенко, автор численних хорових обробок народних пісень.

Хор – це твір для великого колективу співаків. Виклад хорових творів відрізняється за масштабом і формами: бувають строфічні( куплетні) по будові, а бувають складні монументальні, такі, як хори Г.Генделя, Й. Баха.

Реквієм – (від лат.- спокій) є вокальний або вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання. Коріння жанру сягає традицій поминальних народних пісень-голосінь.

Слухання за вибором «Щедрик» М.Леонтовича чи «Лакримоза» В.Моцарта.

Який жанр прослуханого фрагмента? Як ви визначили?
Ораторія і кантатамузично – драматичні твори концертного типу. Виникли на зламі ХVІ-ХVІІ ст. Жанр ораторії народився в Італії. Віруючі збиралися для проповідей і читання Біблії у спеціальних приміщеннях – ораторіях. Проповіді й читання завжди супроводжувались музикою. Саме так виникли духовні твори – ораторії.

Ораторія – великий музично – драматичний твір для хору, співаків – солістів та симфонічного оркестру, написаний на певний сюжет. На відміну від опери ораторія призначена не для театру, а для концертного виконання (без костюмів, декорацій, елементів танцю). Ораторія базується на драматичному сюжеті.

Поруч з ораторією в ХVІІ столітті виник і інтенсивно розвився жанр кантати. Кантататвір для співаків-солістів, хору й оркестру менших розмірів, ніж ораторія. Цей жанр має суто ліричний характер. Розрізняють кантати: ліричні, урочисті, сюжетно-драматичні, комедійні. Кантатно-ораторіальні жанри в 30-х роках стають улюбленими в творчості композиторів ХХ ст..



V. Практичне завдання.

Запропонувати учням виконати гімн школи.



VІ. Підсумок уроку.
Домашнє завдання: скласти кросворд на тему «Вокальна музика» з використанням термінів, які ми розглядали на уроці.

Перелік використаної літератури


  1. Антофійчук В.І. Культурологія: Корот. термін. словник / Чернівец. нац.. ун-т ім. Ю.Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 151 с.

  2. Борзова Е.П. История мировой культуры = The history of word culture: Учебн. пособ. Для студ. Вузов искусств и культуры / Е.П. Борзова; Санкт-Петербургский университет культуры и искусств. – СПб.: Лань, 2001. – 672 с.

  3. Герчанівська П.Е. Культурологія: Навчальний посібник для дистанційного навчання. – К.: ун-т «Україна», 2005. – 260 с.

  4. Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 280 с.

  5. Дитяча енциклопедія Архітектура / Н.Ю.Безпалова. – Харків: Фоліо, 2002. – 317 с.

  6. Історія світової культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.

  7. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спецвузів / Л.Т.Левчук, В.С.Грищенко, В.В.Єфименко. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

  8. Історія світової культури: Навч. пос. для студ. гуманіст. спец. вищ. навч. закладів. – Вид четверте, стереотипне / Л.Т.Левчук, В. І. Панченко, О.В.Шинкаренко. – К.: Либідь, 2003. – 366 с.

  9. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

  10. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: Навч. пос. для студ. вищ. навч. закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.

  11. Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст. / В.С.Лук’янець та ін. – К.: Парапан, 2003. – 397 с.

  12. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Пос. для вчителів / Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

  13. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. – 4-е.,випр. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 359 с.

  14. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. – изд. в 2 т. / В.Д.Синюков. – М.: «Советская энциклопедия», 1986. – 448, 432 с.

  15. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 390 с.

  16. Українська та зарубіжна культура: Навч. пос. для студ. ВНЗ / М.М.Закович, І.Я.Зязюн, О.М.Семашко; за ред. М.М.Заковича. – 2-е вид., випр. – К.: Знання, 2001. – 550 с.

  17. Художня культура світу: Європейський культурний регіон: Навч. пос. / Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко. – К.: Вища шк., 2001. – 191 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка