Москаленко Алла Миколаївна



Скачати 407.72 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації30.04.2017
Розмір407.72 Kb.
  1   2   3   4   5



ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Москаленко Алла Миколаївна

УДК. 377.14. 06




РОЗВИТОК УМІНЬ


ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
13.00.04 — теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук


Київ – 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.



Науковий керівник: доктор педагогічних наук,

професор Нагорна Галина Олексіївна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри соціальної педагогіки і психології


Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,

професор Пєхота Олена Миколаївна,

Миколаївський державний педагогічний університет,

завідувач кафедри педагогічних технологій та педагогічної майстерності


кандидат педагогічних наук,

доцент Скрипник Марина Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України
Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет

ім. Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир


Захист відбудеться “______” листопада 2001 р. о _______годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А.

Автореферат розісланий “______” жовтня 2001 р.

Вчений секретар


спеціалізованої вченої ради О.С. Снісаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Проблема розвитку вмінь педагогічного спілкування вчителів у системі післядипломної освіти набуває особливої актуальності в умовах розбудови системи національної освіти України, впровадження інноваційних технологій навчання та виховання учнів.

Упродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння значущості спілкування у формуванні людини, зокре­ма його виняткової важливості у справі виховання. До різних аспектів цієї проблеми зверталися античні мислителі Сократ, Платон, Демокріт, Арістотель, Цицерон, які поєднували ораторську діяльність з педагогічною, представники епохи Відродження, зокрема Т.Мор, Т.Кампанелла, основоположник педагогіки нового часу Я.А.Коменський, відомі просвітителі-педагоги минулого Д.Локк, Ж.-Ж.Руссо, К.А.Гельвецій, Д.Дідро, Й.Г.Песталоцці, Ф.А.Дістерверг, Р.Оуен, Ш.Фур’є, А.К. Сен-Сімон та інші.

Не обійшли увагою зазначену проблему вітчизняні мислителі, починаючи ще з епохи Київської Русі, а також відомі педагогічні діячі П.Могила, І.Галятовський, І.Гизель, Ф.Прокопович, Г.Сковорода, 0.Духнович, К.Ушинський, Б.Грінченко, С.Русова, І.Огієнко, А.Макаренко, В.Сухомлинський та інші.

В останні десятиріччя різні аспекти проблеми спілкування активно вивчаються філософами, соціологами, психологами, лінгвістами, педагогами. Зокрема, філософсько-методологічні підходи до проблеми спілкування досліджував М.С. Каган; соціологічний аспект спілкування розглянутий Г.М.Андрєєвою, В.Н. Ковальовим; соціально-психологічні особливості спілкування вивчали В.А.Богданов, Б.Д. Паригін, П.М. Якобсон; психології спілкування присвячені роботи Б.Г. Ананьєва, М.М. Бахтіна, В.М. Бехтерєва, О.О.Бодальова, М.Й.Боришевського, Л.С.Виготського, В.В.Гаркуші, О.О.Леонтьєва, Б.М. Ломова, В.М.Мясищева, С.Л.Рубінштейна, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко; як педагогічну проблему спілкування розглядали І.А.Зязюн, О.В.Киричук, А.В.Мудрик, Л.І.Новикова; спілкування як умову формування професійного мислення вчителя розглянуто Г.О.Нагорною; як складову риторичного мистецтва Г.М. Сагач. У результаті досліджень Ю.К.Бабанського, В.О.Кан-Калика, М.І.Лісіної, Т.М.Мальковської, А.В.Мудрика та інших вчених отримані важливі дані про можливості педагогічного управління спілкуванням в учнівському колективі.

Здійснене дає можливість констатувати, що в Україні накопичений певний досвід з розвитку вмінь педагогічного спілкування. Проте, залишається не розробленою проблема підвищення рівня розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти.

Актуальність порушеної проблеми, доцільність наукового пошуку шляхів розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти вчителів зумовили вибір теми: “Розвиток умінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти”.



Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних напрямів досліджень АПН України, в межах державної теми, яка виконується у відділі теорії та практики педагогічної майстерності Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах (питання теорії і технологій) РК

№ 0197І006397”.



Об'єкт дослідження – педагогічне спілкування вчителя.

Предмет дослідження – процес розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, експериментально перевірити модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти; розробити науково обґрунтовані методичні рекомендації для педагогічних працівників і керівників закладів освіти з розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розвиток умінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти буде ефективним за умов:

  • обґрунтування теоретико-методологічних і технологічних засад розвитку вмінь педагогічного спілкування;

  • розробки та впровадження моделі управління педагогічним спілкуванням;

  • критеріально-ціннісного підходу до діагностики вмінь педагогічного спілкування;

  • кореляційного аналізу факторів, які впливають на розвиток умінь педагогічного спілкування.

Визначена мета й висунута гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

  • здійснити аналіз сучасної філософської, психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми;

  • виявити закономірності розвитку вмінь спілкування за професійно-педагогічною визначеністю в системі післядипломної освіти;

  • визначити показники та критерії діагностування рівнів розвитку вмінь педагогічного спілкування вчителя;

  • виявити рівень розвитку вмінь педагогічного спілкування в учителів середніх загальноосвітніх шкіл;

  • розробити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти;

  • підготувати науково обґрунтовані методичні рекомендації з проблеми розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти.

Методологічну основу дослідження становлять положення про діалектичний характер взаємодії суб’єктів, їх функціональний взаємозв’язок, системно-структур­ний і особистісно-діяльнісний підходи, що дозволяють розглядати суб'єкт як ціле, утворене в результаті взаємодії його елементів і враховувати гуманістичну сутність людини; андрагогічний підхід до підвищення кваліфікації педагогів; концепція розвивального навчання як умова перетворення знань в особистісні переконання та життєві принципи.
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка