Миронова С. П., доктор педагогічних наук, професор педагогічна допомога дитині раннього віку з особливостями психофізичного розвитку вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. № – С. 65 – 72



Скачати 155.68 Kb.
Дата конвертації02.01.2017
Розмір155.68 Kb.
Миронова С.П.,

доктор педагогічних наук, професор



ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА ДИТИНІ РАННЬОГО ВІКУ

З ОСОБЛИВОСТЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. - № 5. – С. 65 – 72.
Розкривається значущість надання психолого-педагогічної допомоги у ранньому віці; наведені принципи її забезпечення; описані мета, завдання, етапи та форми ранньої психолого-педагогічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку; показана участь родини у психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку.

Раскрыто значение оказания психолого-педагогической помощи в раннем возрасте; поданы принципы ее обеспечения; описаны цель, задачи, этапы и формы ранней психолого-педагогической помощи детям с особенностями психофизического развития; показана роль семьи в психолого-педагогическом сопровождении ребенка раннего возраста.

Meaningfulness of grant opens up psychology-pedagogical help in early age; resulted principles of its providing; a purpose, task, stages, is described and form early psychology-pedagogical help to the children with the features of psiсhology-physical development; rotined participating of family in to psychology-pedagogical accompaniment of child of early age.
Значущість надання психолого-педагогічної допомоги

у ранньому віці

До написання цієї статті мене спонукала практична робота у міській психолого-медико-педагогічній консультації. Дуже часто до нас звертаються батьки з дітьми, проблеми у розвитку яких можна було б виправити або й запобігти їм повністю. Проте через нерозуміння значущості якомога ранішого початку спрямованої педагогічної роботи не лише втрачається час, а й з’являється багато інших проблем у розвитку дитини, скоригувати які не завжди вдається. На жаль, і лікарі (педіатри, дитячі психоневрологи), і навіть вихователі дошкільних закладів не завжди знають і розуміють, що діти з особливостями психофізичного розвитку мають одержувати ранню (від народження до трьох років) корекційно-педагогічну допомогу.

Значення ранньої психолого-педагогічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку важко переоцінити. Ранній період розвитку дитини (від народження - до трьох років) виділяється в онтогенезі людини як найбільш значущий етап у становленні основних нервово-психічних функцій. Автор книги «Після трьох уже пізно » Масара Ібуко, який вивчав досвід раннього розвитку дітей в Японії, зробив такий висновок: «Те, що дитина здатна засвоїти до 3-х років, потім їй вдається з труднощами або й не вдається зовсім». Видатним психологом Левом Виготським було доведено, що чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і виховання дитини з психофізичними вадами, тим менше виникає вторинних ускладнень і значно легше здійснюється процес її соціалізації. Якщо психолого-педагогічний супровід враховує рівень розвитку дитини, наявні у неї труднощі й проблеми, то дитина швидко адаптується до умов життя, в неї значно активніше відбуваються процеси компенсації пошкоджених функцій. Причиною цього є надзвичайна пластичність мозку в ранньому віці, його особлива сприйнятливість до зовнішніх впливів. Поєднання компенсаторних можливостей організму в ранньому віці з правильно організованим психолого-педагогічним супроводом може значною мірою, а інколи й повністю, нейтралізувати вплив первинного порушення на хід психофізичного розвитку дитини, і є потужним фактором профілактики соціальної дезадаптації.

Проблема ранньої психолого-педагогічної допомоги досліджується багатьма вченими у різних країнах світу. Серед них, зокрема: Т.А.Басілова, Д.Брікер, Е.А.Віннікова, М.П.Матвєєва, Ю.А.Разенкова, В.М.Ремажевська, Є.А.Стрєбєлєва, Е.Н.Топоркова, С.Н.Феклистова, Л.М.Шипіцина та ін. У багатьох державах (Бельгія, Білорусь, Голландія, Данія, Німеччина, Росія, США та ін.) завдання ранньої комплексної допомоги дітям з вадами психофізичного розвитку висувається як першочергове щодо цієї категорії осіб. Проте в Україні на часі не створено єдиної державної системи своєчасного виявлення і ранньої корекції порушень розвитку у дітей. Хоча існують як окремі дослідження цієї проблеми, так і ряд нормативних документів, спрямованих на її вирішення. Зокрема, після прийняття у 2000р. Кабінетом Міністрів України Постанови «Про схвалення концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів» рання педагогічна допомога була дещо активізована, проте системно вона не організовується.

Спробуємо розкрити у рамках цієї статті можливості та зміст психолого-педагогічного супроводу дітей раннього віку з особливостями психофізичного розвитку в умовах існуючих на часі в Україні дитячих закладів.
Принципи надання ранньої корекційної допомоги

Розв’язання будь-якої проблеми має ґрунтуватись на певних принципах. Принципи ранньої корекційної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку сформульовано багатьма вченими (Д.Брікер, Л.С.Виготський. Ю.А.Разенкова, В.М.Ремажевська, Є.А.Стрєбєлєва, Л.М.Шипіцина та ін.). Ми виділили з-поміж них найважливіші:



  • урахування сензитивних періодів розвитку - у психолого-педагогічному супроводі необхідно враховувати онтогенетичний розвиток психічних і фізичних функцій. Л.С.Виготський дослідив, що діти з порушеннями психофізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток має поетапний характер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку здорової та дитини з психофізичними вадами підпорядковується єдиним загальним закономірностям. Тобто, рання корекційно-педагогічна допомога має спрямовуватись на формування новоутворень з урахуванням проблем і можливостей дитини відповідно її віку. Неврахування сезитивних періодів у розвитку дитини призводить до її педагогічної занедбаності. Тобто, якщо здійснювати педагогічний вплив пізніше, минаючи сензитивні періоди, то потрібна вже буде й корекційна робота, спрямована, з одного боку, на формування пропущених згідно з віком функцій, а, з другого, - на виправлення внаслідок педагогічної занедбаності ускладнень у розвитку дитини;

  • залучення сім’ї - у системі ранньої допомоги відповідальність лежить на батьках повністю або розподіляється із спеціалістами. Адже як би ефективно не працювали фахівці, дитина раннього віку є емоційно пов’язаною й фізично залежною від батьків; переважну більшість часу вона проводить у родині. Тому без залучення сім’ї здійснення психолого-педагогічного супроводу є недоцільним;

  • загальний характер психолого-педагогічного супроводу - психолого-педагогічний супровід має стосуватись не лише дитини, а й впливати на середовище. Досвід російської вченої Юлії Разенкової переконливо доводить, що позитивні результати є за умови, якщо у системі ранньої допомоги працюють не з дитиною, а з усією родиною (батьки, бабусі й дідусі, сестри, брати);

  • реалізація ранньої корекційної допомоги в ігровій діяльності - гра є провідною діяльністю в цьому віці, тому все, що набуває дитина під час гри, засвоюється міцно, швидко й набагато ефективніше;

  • міждисциплінарна взаємодія - рання корекційна допомога має бути комплексною у взаємодії таких фахівців, як: лікарі, педагоги-дефектологи, психологи, вихователі, соціальні педагоги, соціальні працівники. Робота з дитиною планується та здійснюється цими спеціалістами спільно, періодично обговорюється та узгоджується;

  • соціальна інтеграція та інклюзія - діти раннього віку не здатні засвоїти досвід в ізоляції, тому важливим є соціальне середовище; спілкування дитини з батьками, родичами, однолітками; включення її у різні види діяльності. Дитина з психофізичними вадами розвивається й соціалізується успішніше, якщо має змогу спілкуватись і взаємодіяти із здоровими ровесниками, сім’єю, суспільством. Досвід білоруської вченої Олени Віннікової свідчить, що діти з особливостями психофізичного розвитку, які були інклюзованими в загальноосвітні дошкільні установи у ранньому і дошкільному віці, у подальшому легко соціалізуються в систему суспільних стосунків. Зауважимо, що реалізація цього принципу сприяє не лише нормальній соціальній адаптації дитини, а й подоланні соціальної ізоляції як дитини, так і її родини в цілому.



Мета, завдання та етапи ранньої психолого-педагогічної допомоги

Наголосимо, що правильний психолого-педагогічний супровід орієнтується не лише на дитину, а на родину в цілому. Його метою є створення оптимальних умов для розвитку дитини у сім’ї.



Завдання психолого-педагогічного супроводу:

1) раннє виявлення проблем у розвитку дитини;

2) комплексна діагностика психофізичного розвитку дитини;

3) рання корекційна допомога дитині;

4) психологічна допомога родині;

5) навчання батьків педагогіці співробітництва з дитиною, методиці корекційно-розвивального виховання в умовах сім’ї.



Головною умовою ранньої корекційної допомоги є єдність психолого-медико-педагогічної діагностики, комплексної допомоги та оцінки розвитку дитини. Відповідно ступінь ефективності корекції вторинних відхилень у розвитку дитини і формування компенсаторних механізмів залежать від певних факторів, серед яких найбільш вагомими є:

- якомога ранній початок цілеспрямованої корекційно-педагогічної роботи, що розпочинається відразу ж після виявлення проблем;

- взаємодія різних спеціалістів, що беруть участь у комплексному психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку з порушеннями розвитку;

- правильно підібраний зміст і методи навчання і виховання;

- своєчасне включення родини у корекційно-педагогічний процес;

- реалізація єдності вимог до виховання і навчання дитини у сім’ї і дитячому закладі.

Вагомою є послідовність психолого-педагогічного супроводу. Він може здійснюватись через наступні етапи роботи:

1) знайомство з сім’єю;

2) первинна діагностика дитини і всієї родини;

3) розробка й реалізація індивідуальної програми навчання і виховання;

4) неперервний контроль за розвитком дитини і стосунками у сім’ї;

5) постійне внесення коректив у програму;

6) заключний етап – переведення дитини у заклад (залежно від можливостей дитини – загальноосвітній, спеціальний, інклюзивний).
Складання індивідуальної програми розвитку дитини

Зміст індивідуальної програми розробляється на основі психолого-педагогічного обстеження дитини та аналізу соціальних умов її виховання. У процесі обстеження необхідно встановити рівень актуального та зону найближчого розвитку дитини; визначити характер і ступінь виразності первинного порушення; виявити індивідуальні труднощі дитини та її родини.

Для дитини раннього віку з особливостями психофізичного розвитку не існує стандартної навчальної програми. Таким стандартом виступає, з одного боку, онтогенез розвитку психічних функцій, з другого – індивідуальні особливості дитини та її родини. Тому, якщо мене просять показати зразок програми, я раджу: 1) брати підручники з вікової та спеціальної психології; 2) здійснити ретельне комплексне обстеження дитини; 3) врахувати програми виховання для дітей раннього віку з нормальним психофізичним розвитком (наприклад, «Зернятко») та програми спеціальних дошкільних закладів за категоріями порушення. Тобто зміст програми має спрямовуватись на формування новоутворень та провідної діяльності відповідно віку і порушенню дитини.

Отже, у індивідуальній програмі визначаються конкретні завдання з формування у дитини знань, вмінь і навичок на найближчий час за основними лініями розвитку:



  • соціальний розвиток – форми спілкування (вербальні, невербальні, вміння спілкуватись емоційно); способи засвоєння суспільного досвіду (спільні дії, вказівний жест, наслідування, дії за зразком і словесною інструкцією);

  • фізичний розвиток – основні рухи, розвиток дрібної моторики;

  • пізнавальний розвиток – сенсорний розвиток, форми мислення, уявлення про навколишню дійсність, розвиток мовлення; предметно-ігрові дії, передумови до продуктивних видів діяльності.

Працюючи з дітьми раннього віку, російські вчені-дефектологи Олена Стрєбєлєва, Юлія Бєлякова, Олександра Катаєва, дійшли висновку, що індивідуальну програму для таких дітей не варто планувати на великий період часу, оптимальним є два – три місяці.

В індивідуальній програмі слід передбачати наступні складові:



  • умови й правила проведення роботи з дитиною у сім’ї;

  • зміст роботи з дитиною за основними лініями розвитку;

  • конкретні методи і прийоми роботи з дитиною;

  • види діяльності, спрямовані на формування позитивних форм взаємодії з іншими дітьми;

  • регулярність занять;

  • зміст допомоги, яка надається родині;

  • форми роботи з батьками.


Форми організації ранньої педагогічної допомоги

Рання психолого-педагогічна допомога дитині та її сім’ї може надаватись:



  • з ініціативи батьків;

  • з ініціативи спеціалістів;

  • як результат дії спеціальних регіональних програм.

Психолого-педагогічну допомогу дітям раннього віку з вадами психофізичного розвитку можуть надавати, зокрема:

  • служби ранньої допомоги при ПМПК, реабілітаційних закладах, дошкільних навчальних закладах;

  • центри розвитку;

  • групи тимчасового перебування при дошкільних навчальних закладах;

  • патронатні служби при реабілітаційних закладах, ПМПК.

На часі в Україні все частіше обговорюється варіант надання допомоги дітям раннього віку у групах тимчасового перебування при дошкільних навчальних закладах за умови консультативно-методичної допомоги відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК) або центрів практичної психології та соціальної роботи. Це обумовлено тим, що батькам легше буде приводити дитину в заклад за місцем проживання, та й переконати їх у такій необхідності простіше. До того ж у процесі корекційної роботи дитину з особливостями розвитку можна буде об’єднувати для взаємодії із здоровими однолітками. Фактично такі групи є однією із форм підготовки до інклюзивного навчання, яке активно запроваджується у нашій державі.

Аналіз зарубіжного досвіду діяльності груп тимчасового перебування для дітей з особливостями психофізичного розвитку свідчить, що їх організація є цілком прийнятною і в нашій системі дошкільної освіти. Зарахування у групу має здійснюватись на підставі заяви батьків і відповідного рішення ПМПК. Навчання у групі може тривати від 1-го до 3-х років. Наповнюваність групи – 6 – 10 дітей, залежно від віку і ступеня порушення вихованців. Основною формою роботи є індивідуальні заняття. Проте по-можливості дітей об’єднують у підгрупи по 2-3 дітей з метою формування інтересу до співробітництва, колективної взаємодії.

Методи роботи з дітьми варто обирати такі ж, як і з здоровими дітьми раннього віку, зокрема, наслідування, спільна діяльність, ігри, вправи тощо. Важливо поєднувати практичні, наочні й словесні методи впливу; співпрацювати з дитиною на позитивному емоційному контакті.

Результатом раннього психолого-педагогічного супроводу буде переведення дитини у певний заклад для постійного перебування. Проте, звичайно, для організації груп тимчасового перебування потрібні відповідні нормативні документи про порядок їхньої роботи.


Комплексний підхід до раннього психолого-педагогічного супроводу

Наголосимо, що одним із вагомих принципів надання ранньої допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку є міждисциплінарна взаємодія, яка виявляється у командному підході до здійснення психолого-педагогічного супроводу.

Основним фахівцем, який працює з дитиною раннього віку, є педагог-дефектолог (залежно від порушення дитини: олігофренопедагог, логопед, тифлопедагог, сурдопедагог, ортопедагог). Його функції:


  • вивчення дитини та її родини;

  • розробка спільно із іншими спеціалістами індивідуальної програми розвитку дитини та плану роботи з родиною;

  • проведення корекційних занять;

  • консультування батьків з питань виховання дитини у сім’ї;

  • навчання батьків педагогічним прийомам спілкування зі своєю дитиною;

  • ведення відповідної документації: особові справи дітей; індивідуальні програми розвитку; результати корекційно-педагогічного впливу з кожною дитиною та її родиною; заключні психолого-педагогічні характеристики на кожну дитину та подальші рекомендації.

Вагому роль у команді відіграє й психолог. Психолог:

  • вивчає особливості емоційно-особистісного розвитку дитини;

  • бере участь у складанні індивідуальної програми розвитку дитини та плану роботи з родиною;

  • здійснює психологічний супровід розвитку дитини;

  • консультує батьків з питань виховання дитини у сім’ї;

  • надає психологічну допомогу батькам;

  • веде відповідну документацію: карта психологічного обстеження дитини; журнал планування та обліку занять; звіт про результати роботи тощо.

Обов’язковими членами команди супроводу є медичний персонал: лікар відповідного фаху (дитячий психіатр, офтальмолог, отоларинголог, ортопед, невролог та ін.), медична сестра, лікар ЛФК. Лікарі здійснюють медичну діагностику; за потреби направляють на додаткові обстеження; призначають лікування; слідкують за змінами у здоров’ї дитини у процесі корекційної допомоги; консультують батьків та психолого-педагогічний персонал з питань здоров’я дитини.

Якщо корекційна допомога організована у групах тимчасового перебування, то членом команди є вихователь, який займає дитину у той час, коли вчитель-дефектолог або психолог консультують батьків; бере участь в організації колективної діяльності дітей.

У команді психолого-педагогічного супроводу дитини раннього віку можуть бути і музичний керівник та інструктор з фізичної культури. Їхня участь буде оптимальною за умови зарахування дитини у групу тимчасового перебування. Музичний керівник бере участь у вивченні дитини, складанні індивідуальних програм розвитку; проводить індивідуальні та підгрупові музичні заняття; організовує свята; консультує батьків з питань ролі музичних засобів у розвитку дитини; веде документацію (плани занять, звіти). Інструктор з фізичної культури також бере участь у вивченні дитини, складанні індивідуальних програм її розвитку; проводить індивідуальні та підгрупові заняття; консультує батьків з питань фізичного розвитку та загартовування дитини; веде документацію (плани занять, звіти).

Одним із найважливіших членів команди є батьки дитини. Вони мають ретельно слідкувати за змінами у розвитку дитини; надавати всю необхідну інформацію про її розвиток спеціалістам; виконувати рекомендації фахівців з виховання та корекційно-розвивальної роботи, створення необхідних для цього умов у сім’ї.


Участь родини у психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку

Самим складним у психолого-педагогічному супроводі дитини раннього віку є момент залучення родини до роботи, переконання батьків у необхідності супроводу. Ми вже наголошували на цій проблемі раніше (див. № 12 за 2010р.). Дуже важливим при цьому є своєчасне спрямування батьків до необхідних фахівців. У багатьох країнах помічниками такого спрямування є лікарі (залежно від вади дитини - це педіатр, психоневролог, офтальмолог, отоларинголог чи ортопед), соціальні працівники. На жаль, в Україні на часі міждисциплінарна взаємодія знаходиться на дуже низькому рівні, тому батьки часто із великим запізненням дізнаються, що їхня дитина вже у ранньому віці могла б одержати не лише лікування, а й належну психолого-педагогічну допомогу. Як свідчить мій досвід, спрацьовує ще й наш менталітет («Поки грім не вдарить…»): батьки нікуди не звертаються за допомогою в надії, що проблема зникне сама або її розв’яжуть вчителі, коли дитина піде до школи.

Тому дуже важливо вчасно виявити сім’ї, які виховують дитину з особливостями психофізичного розвитку, і надати їм повноцінну допомогу. Батьків передусім слід переконати в тому, що дитина з психофізичними вадами незалежно від виду порушення є особистістю, що розвивається, є індивідуальністю. І хоча розвиток такої дитини у психічному й особистісному планах здійснюється іноді повільніше і якісно інакше, він все ж підпорядковується загальним закономірностям розвитку психіки людини. При цьому вагому роль у вихованні особистості саме у ранньому віці відіграють батьки.

Робота з родиною має бути також комплексною. Передусім свою роботу у цьому напрямку мають узгоджувати педагог-дефектолог і психолог. Для правильної роботи з сім’єю психолог має виявити наявні проблеми. Зокрема, необхідно з’ясувати наступні питання:



  • як члени родини сприймають діагноз дитини;

  • чи не є вада дитини джерелом негативних емоційних переживань;

  • як батьки оцінюють перспективи розвитку дитини;

  • як сприймають дитину інші члени родини (бабусі, дідусі, брати, сестри, інші родичі), як ставляться до неї у повсякденному житті;

  • чи готові батьки психологічно і практично до виховання дитини з вадою розвитку;

  • які труднощі відчувають батьки у вихованні дитини.

На основі вивчення родини психолог сприятиме формуванню міжособистісних стосунків між батьками і дитиною, надасть необхідну консультативну або психотерапевтичну допомогу.

Основним завданням педагога-дефектолога у роботі з родиною є формування співробітництва між батьками і дитиною. Для цього слід створити умови для активної участі батьків у виконанні рекомендацій педагога і психолога; допомогти створити у сім’ї необхідні умови для розвитку дитини відповідно до її порушення; сформувати впевненість батьків у перспективах розвитку дитини; навчити їх конкретним прийомам корекційного виховання.

Найбільш ефективними формами роботи з батьками дітей раннього віку є консультації, практичні заняття, індивідуальні заняття з батьками та їхньою дитиною, лекції. Головною умовою всіх форм є їх адресність і конкретність, адже результатом роботи з родиною має бути оволодіння батьками прийомами співробітництва з дитиною, вміння передати їй життєвий досвід.

Отже, спеціалісти і батьки взаємодіють протягом всього періоду надання дитині допомоги, що і є, власне, запорукою ефективності раннього психолого-педагогічного супроводу.



Дуже сподіваюсь, що матеріал цієї статті спонукає небайдужих дошкільних педагогів до організації ранньої педагогічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку. І тоді обов’язково багато родин частіше стануть посміхатись і повірять, що життя триває за будь-яких обставин!

Рекомендована література з проблеми

  1. Аксенова Л.И., Лисеев А.А., Тюрина Н.Ш., Шкадаревич Е.В. Програма ранней комплексной диагностики уровня развития ребенка от рождения до 3-х лет // Дефектология. – 2000. - № 3. – С. 3-27.

  2. Закон України. „Про надання спеціальної ранньої допомоги дітям-інвалідам” // Урядовий кур’єр. - 2003. - № 11. – С. 26-41.

  3. Коррекционная помощь детям раннего возраста с органическим поражением центральной нервной системы в группах кратковременного пребывания: Методическое пособие / Под ред. Е.А.Стребелевой. – 2-е изд. – М.: Экзамен, 2004. – 128 с.

  4. Миронова С.П. Особливості інклюзивної дошкільної освіти // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2010. - № 11. – С. 8 – 15.

  5. Національна платформа недержавних організацій щодо виконання зобов’язань держави перед громадянами з інвалідністю за Конвенцією ООН про права інвалідів. – К.: ВГО «Коаліція», 2010. – 85 с.

  6. Постанова Кабінету Міністрів України №545 «Про схвалення концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів» // Права інвалідів в Україні. – К.: Сфера, 2002. – С. 279 – 282.

  7. Психология семьи и больной ребенок. Учебное пособие: Хрестоматия. – СПб.: Речь, 2007. – 400с.

  8. Разенкова Ю.А. Содержание индивидуальных програм развития детей младенческого возраста с ограниченными возможностями // Дефектология. – 1998. - № 3. – С. 57-63.

  9. Рання комплексна діагностика і реабілітація дітей з сенсорними порушеннями: реалії та перспективи // Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю. Статті та лекції. – Львів. – Український бестселер, 2010. – 360 с.

  10. Специальная дошкольная педагогика: Учебное пособие / Под ред. Е.А.Стребелевой. – М.: Академия, 2001. – 312 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка