Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Дніпропетровській області Методичний посібник «Удосконалення проведення правоосвітніх заходів»



Скачати 123.47 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір123.47 Kb.


Міністерство юстиції України

Головне управління юстиції у Дніпропетровській області




Методичний посібник

«Удосконалення проведення правоосвітніх заходів»

м. Дніпропетровськ

2014 рік

З метою належної та ефективної організації роботи потрібно впроваджувати різноманітні, новітні та нетрадиційні форми правоосвітніх заходів, такі як: семінари, різноманітні види лекцій, дебати, диспути, «круглі столи», брей-ринги, «мозкові штурми», флешмоби та інші інтерактивні заходи. Розглянемо детальніше деякі форми таких заходів:






Семінар - це загальновживана назва широко застосовуваної форми занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше - з гуманітарних наук. Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) навчальної програми. Вони мають цільове призначення щодо поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях, на інших видах занять і у процесі самостійної роботи з навчальною і науковою літературою, а також прищеплення навичок з узагальнення і викладення навчального матеріалу. Семінари є ефективною формою закріплення теоретичних знань, розвитку пізнавальної активності, самостійності, професійного використання знань у навчальній обстановці.
Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни. Розрізняють дві основні форми проведення семінару: розгорнута бесіда за складеним і заздалегідь доведеним до слухачів планом; невеликі доповіді слухачів з наступним їх обговоренням також за планом, раніше виданим учасникам семінару. Ці форми не повинні протиставлятися. У плані зазвичай відображається, в якій формі передбачається виступ слухачів. Це можуть бути реферати, короткі доповіді, рецензії тощо.



вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання учнів (студентів), підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд;


педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;
технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова слухачами для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень учасників; акценти виступаючого на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень учнів (студентів), що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);


розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання слухачів у процесі роботи);



підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули учасники, ставлення до заняття та творча активність, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання до активної участі в семінарі);
результативність семінарського заняття.





Лекція - незамінна форма організації навчання через те, що вона не повторює підручник, а доповнює його останніми даними науки, іноді ще неопублікованими, але вже відомими лектору, фактами з життя, особистим розумінням і відношенням до матеріалу, що викладається. В лекції наука оживає і слухачам доноситься в емоційному, доступному, цікавому і зрозумілому вигляді.





– це апробація багатоваріантних підходів до рішення представленої проблеми. Вона активізує особистий пошук слухачів, пошукову та дослідну діяльність. На перших етапах у групах з високим рівнем пізнавальної діяльності лектор може побудувати лекцію таким чином, що сам ставить проблему і на очах у групи демонструє можливі шляхи її вирішення. У подальшому можна переходити до частково-пошукових методів, а саме: лектор створює проблемну ситуацію і спонукає слухачів до пошуку рішення лекції.


Використовуючи те, що на лекціях, як правило, є декілька груп, створюються команди, які за певний час повинні надати свій варіант вирішення проблеми. Викладач слідкує не тільки за правильністю відповіді, але й за аргументацією, а в разі необхідності - сам дає розгорнутий коментар.


На підготовчому етапі у тексті лекції закладається певна кількість помилок змістовного, фактологічного, методичного характеру. На початку лекції викладач попереджає аудиторію, що в даному тексті є певна кількість помилок. Під час лекції або при підготовці до семінару слухачі знаходять ці помилки, кваліфікують їх, надають правильні відповіді. Така лекція виконує стимулюючу, контрольну та діагностичну функції.




Проводиться за схемою наукових конференцій. Складається із заздалегідь поставленої проблеми і системи доповідей (до 10 хвилин) по кожному питанню, що висвітлює проблему. При цьому виступ готується як логічно закінчений текст, який є результатом самостійної роботи слухача. Функція викладача полягає у керуванні підготовкою таких доповідей до лекції. Під час лекції викладач може дещо узагальнити матеріал, допомогти «лектору-початківцю» з числа слухачів, якщо йому не зовсім вдається відповісти на питання аудиторії. Такий вид лекцій, з одного боку, значно підвищує роль самопідготовки, з іншого - дозволяє виявляти резерви науково-педагогічних кадрів.

на початку заняття слухачі мають задавати лектору питання у письмовій формі, які лектор протягом декількох хвилин аналізує і дає змістовні відповіді, які повинні бути сформовані у зв’язний текст. Знову ж таки, при достатньо високому рівні підготовленості аудиторії висвітлення питань може відбуватися за участю найсильніших слухачів, які займають місце поруч з викладачем.


Окрім питань слухачів, вона допускає викладення ними своєї точки зору з того чи іншого питання. На такій зустрічі лектор і сам повинен ставити питання слухачам, щоб почути їх висловлювання, викладення їх позиції. Так утворюється підґрунтя для обміну думками для бесіди. Методична специфіка лекції-бесіди полягає в тому, що лектор виступає і в ролі інформатора, і в ролі співбесідника, що вміло направляє хід діалогу зустрічними питаннями.




Допомагає розвитку наочно-образного мислення у слухачів. Лектор здійснює підбір необхідних кіно(відео)матеріалів по темі, що вивчається. Перед початком огляду слухачам доводиться цільова установка, в ході огляду кіно(відео)матеріалів лектор коментує події, що відбуваються на екрані.



Являє собою передачу усної інформації, перетвореної у візуальну форму технічними засобами навчання. Лектор широко використовує такі форми наочності, які самі виступають носіями змістовної інформації (слайди, плівки, планшети, креслення, малюнки, схеми і т.д.). Для даного виду занять характерно широке використання так званих «опорних сигналів», коли вся інформація кодується у вигляді певних символів, знаків, а потім викладач коментує їх функціональні й системні взаємозв’язки.


Досить нетрадиційний вид лекції, оскільки проводиться не у звичній для всіх аудиторії, а передбачає виїзд безпосередньо до практичних підрозділів органів внутрішніх справ, музеїв, полігонів тощо. Сама обстановка стає своєрідною наочністю, яку неможливо відтворити в умовах навчального закладу.
Підготовка лекції складна і кропітка робота, яка вимагає від лектора терпіння, наполегливості з обов'язковим застосуванням творчого підходу і відмінного знання матеріалу. Щоб підготувати вдалу лекцію необхідно дотримуватись певних правил і готувати лекцію послідовно, крок за кроком. Слід починати з вибору теми і визначення мети виступу, потім складання бібліографії і відбір літератури, складання плану лекції і її тексту, також обов'язкова робота над формою викладу. При підготовці лекції не слід забувати про наочні посібники і технічні засоби для полегшення викладу матеріалу в аудиторії, а також для більшої переконливості.
На лекції особливо важливо встановити психологічний контакт з аудиторією, захопити її увагу і мислення, діяти в унісон, що посилить вплив лектора на неї. Лектор який байдужий до того, що відбувається в аудиторії, що там панує не цікавість, байдужість і який задоволений безтурботним читанням конспекту - не може бути лектором.






Дебати - це змагання між двома командами.

Дебати – це командна, рольова інтелектуальна гра, в якій одна команда аргументовано доводить певну тезу, а інша – опонує їй. У ході гри команди змагаються між собою навколо визначеної теми. Обов’язок обох команд кваліфіковано та в межах певних часових рамок представити свою позицію, власні аргументи «за» чи «проти». Гру оцінює суддя (або кілька суддів), які й визначають переможця в раунді. Головне завдання команд – переконати в своїй правоті саме суддів.




Основні умови:

кожна команда повинна ретельно готувати свої аргументи: вирішити, які пункти, підтверджені джерелами та документами, висувають виступаючі, бути готовими до аргументів супротивників;




учасники дебатів виступають послідовно.


Перемога надається команді, яка більш ефективно й аргументовано довела свої позиції і спростувала протилежні.






Диспут – вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, які хвилюють його учасників.

Диспут - спеціально організована вистава, в ході якої відбувається демонстративне зіткнення прямо протилежних точок зору, думок по якому-небудь питанню (проблемі).

Взагалі диспут (від лат. dіsputare – міркувати, сперечатися) трактується в словниках як вид діалогічного мовлення, публічна суперечка на злободенну наукову або розмовно-побутову тему. Із приводу даної проблеми учасники диспуту й виражають різні думки й судження. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, значеннєвим зв'язкам з реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники суперечки. У диспуті є елементи монологу й діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне пофарбування дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту. Як виховні потенціали диспуту можуть бути названі вміння доказово, аргументовано викладати свою точку зору, зберігати витримку й спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента.





«Круглий стіл» - форма публічного обговорення тих чи інших питань, якій притаманні певний порядок і черговість висловлювань його учасників, а також рівні права і позиції всіх присутніх. Учасники такого обговорення здебільшого сидять за столом, що має округлу форму, звідси й назва.

«Круглий стіл» - це простіша і м'якша форма обговорення, ніж дискусія, дебати, мозковий штурм, диспут чи такі складніші форми, як громадські слухання, громадська експертиза, проблемний семінар тощо. Проводити його можна у різних ситуаціях і з різною метою:
коли назріває якась проблема,
для генерації нових ідей,
обговорення існуючих,


щоб підбити підсумки,


після якогось заходу.
«Круглі столи» ефективні на різних стадіях розв'язання проблеми - як на етапі ідентифікації, так і під час пошуку компромісних рішень. Застосовують таку форму роботи і в низці заходів для ЗМІ, як прес-конференція, прес-брифінг, прес-ланч тощо.

Суттєво відрізняється «круглий стіл» від інших форм суспільного діалогу підбором учасників. У визначенні наголошується, що всі учасники мають рівні права й позиції. За «круглим столом» немає керівників і підлеглих, лекторів і слухачів. Всіх присутніх вважають експертами з проблеми, яку обговорюють.




осіб, які ознайомлені з проблемою;

осіб, яких ця проблема стосується безпосередньо.

Кого запрошувати на «круглі столи»?

Просто сядьте і складіть список кандидатів у ці дві групи. Головне, щоб ці люди були компетентні, мали власну чітку позицію і бажання відкрито висловити її.

У жодному разі, обираючи потенційних учасників, не можна замикатися на представниках вузького професійного кола. Тоді дискусія нагадуватиме переливання «з пустого в порожнє», а її результати можна заздалегідь спрогнозувати.




Брейн ринг – це інтелектуальна гра між двома та більше командами де гравці одночасно відповідають на одне і теж питання причому правильно. Відповівши перший позбавляє суперника можливості відповісти на це ж питання, заробляючи очки своїй команді. Перемагає команда, яка набрала більше очок.

Задача гравців - дати правильну відповідь на запитання, поставлене ведучим, раніше, ніж команда суперників. При виконанні цих умов команда отримує одне очко. Час на розміркування не більше 60 секунд.


Після початку відліку чистого часу (звуковий чи світловий сигнал) будь-яка з команд має право натискуванням кнопки зупинити відлік і дати відповідь. Команда, що натиснула на кнопку до початку відліку (на першому слові питання), позбавляється права на відповідь (фальстарт). Фальстарт визначається винятково ведучим.

Після натискання кнопки команда повинна зупинити обговорення та назвати відповідь не пізніше, ніж через 5 секунд. Відповідь від імені команди може давати лише один гравець, визначений капітаном команди. У випадку порушення цих умов команда втрачає право на відповідь.

У випадку неправильної відповіді команди, що натиснула кнопку першою, суперникам дається право на відповідь протягом 20 секунд, після чого відлік чистого часу припиняється, і відповіді не приймаються.

Ведучий (у випадку відсутності табло з індикатором часу) зобов`язаний за десять секунд до закінчення чистого часу оголосити про це гравцям.

У випадку виникнення спірної ситуації, помилки ведучого, підказок із залу, питання може бути зняте і замінене іншим.



не розкриває суть запитання з достатнім рівнем конкретизації (рівень необхідної конкретизації визначається автором запитання в письмовому вигляді до початку туру, а у випадку відсутності його письмових вказівок суддівською бригадою);


форма відповіді не відповідає формі запитання;


команда дала два чи більше варіанти відповіді;


у відповіді допущені грубі помилки (неправильно названі імена, прізвища, назви, дати, спосіб дії тощо), що спотворюють чи змінюють суть відповіді.







«Мозковий штурм» – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень у процесі спільного висловлення думок. Цей принцип дає можливість за короткий час висловитись великій кількості слухачів, що є передумовою вироблення найбільш розумного рішення.

Методика проведення цього виду активної роботи полягає в наступному:


Лектор ставить завдання і розповідає про правила його виконання.

Мета «штурму» – запропонувати найбільшу кількість варіантів виконання завдання.




  • примусьте працювати свою уяву, не відкидаючи навіть ті ідеї, які суперечать загальноприйнятій думці;




  • не давайте оцінку і не робіть підсумки зразу.


Згруповані учасники «мозкового штурму» розвивають ідеї, відбирають ті, які допомагають знайти відповіді, знаходять спільне рішення.




Ведучий, як правило викладач, підбиває підсумки дискусії.


«Мозковий штурм» – ефективний шлях здіснення свободи слова, свідомого засвоєння знань.



Флешмоб - (flash mob — «спалахуючий натовп», flash — спалах, mob — натовп) — це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей (мобери) оперативно збираються у громадському місці, протягом декількох хвилин виконують заздалегідь оговорені дії (сценарій), і потім швидко розходяться. Рух флешмоба виходить із того, що у флешмоб-акцій є типові правила.


Начебто спонтанне дійство. Заборона збиратися або привертати увагу на місці до акції, одночасний початок і закінчення акції її учасниками. Після акції потрібно миттєво зникати з місця дії в різні сторони, і робити вигляд начебто ні чого й не було;




Сценарій повинен привносити абсурдність у те, що відбувається;




Жорстке дотримання сценарію;




Не викликати агресивної реакції. Не порушувати законів і моральних устоїв.


Необхідно зазначити, що впровадження різноманітних форм правоосвітніх заходів є одним із методів підвищення правової обізнаності та правової культури населення. Оскільки від правосвідомості громадян залежить рівень загальної правової культури держави, а органи юстиції є одним із реалізаторів державної політики в напрямку підвищення правосвідомості й обізнаності громадян, територіальним управлінням юстиції необхідно постійно вдосконалювати роботу з проведення правоосвітніх заходів й впроваджувати новітні нетрадиційні форми роботи.

Розроблено спеціалістами

відділу правової роботи,

правової освіти та кодифікації

Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області

(Берелет А.В.)



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка