Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області Полтавське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам



Скачати 379.53 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір379.53 Kb.




Міністерство юстиції України

Головне управління юстиції у Полтавській області

Полтавське відділення Фонду соціального страхування

з тимчасової втрати працездатності

Призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам. Порядок отримання санаторно-курортного лікування

Полтава

2013

УДК 340.115

ББК 67

Ш 96
Зубарєва С.В., Давиденко О.М., Носаненко О.Г., Дідоренко Т.В., Телятник Р.П. Призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам. Порядок отримання санаторно-курортного лікування.- Полтава: Головне управління юстиції, 2013.- 33 с.


Зубарєва С.В.- заступник начальника Головного управління юстиції у Полтавській області,

Давиденко О.М - начальник відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації НПА Головного управління юстиції у Полтавській області,

Носаненко О.Г. – заступник директора Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дідоренко Т.В. – заступник завідувача відділу експертизи тимчасової непрацездатності та надання матеріального забезпечення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Телятник Р.П. – головний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації НПА Головного управління юстиції у Полтавській області.
Підготовлено відповідно до законодавства станом на 01 червня 2013 року.
Викладено рекомендації щодо призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам та порядку отримання санаторно-курортного лікування.

Для працівників кадрових служб, юрисконсультів, уповноважених з соціального страхування, громадян.


УДК 340.115

© Колектив авторів

© Полтава, ГУЮ у Полтавській області, 2013

Зміст


Вступ……………………………………………………….4

  1. Порядок призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам……………………………………………….4

  2. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах……………………………………………..12

  3. Порядок фінансування страхувальників Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам…………....18

  4. Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування..…………………………………….…...20

4.1. Планування, розподіл та облік путівок….…22

4.2. Видача путівок…………………….…………23

4.3. Звітність про отримання та використання

путівок…………………………………………….27

Додатки…………….………………………………….…29

Список використаних джерел ……………..…………..32


Вступ
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел.


1. Порядок призначення та нарахування матеріального

забезпечення застрахованим особам


Статтею 34 Закону України від 18.01.2001р. № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі-Закон № 2240) передбачено здійснення виплати таких видів матеріального забезпечення:

    • допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворим) (ст. 35, 37 Закону № 2240);

    • допомога по вагітності та пологах (ст. 38, 39 Закону № 2240);

    • допомога на поховання (ст. 45, 46 Закону № 2240).

Призначення, нарахування та виплата матеріального забезпечення особам, які працюють на умовах трудового договору (наймані працівники) здійснюється за їх місцем роботи; фізичним особам-підприємцям, фермерам та членам фермерських господарств за умови заключення Договору про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, із територіальним органом Пенсійного фонду на строк не менше одного року – робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Строки розгляду документів та виплати матеріального забезпечення регламентуються ст. 52 Закону № 2240. Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації розглядає питання призначення матеріального забезпечення в такі строки:



  • допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах не пізніше 10 днів з дня надходження документів;

  • допомоги на поховання не пізніше дня, що настає за днем звернення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, встановлений для виплати заробітної плати, після надходження фінансування; допомога на поховання – не пізніше наступного робочого дня після надходження фінансування.

У разі прийняття комісією (уповноваженим) із соціального страхування рішення про відмову в призначенні допомоги, повідомлення про відмову із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах виплачується за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності (ч. 2 ст. 35 Закону № 2240)

З першого дня настання страхового випадку за кошти Фонду виплачуються допомоги:



  • по догляду за хворою дитиною (ч. 3 ст. 35 Закону № 2240);

  • по догляду за хворим членом сім’ї (ч. 4 ст. 35 Закону № 2240);

  • по вагітності та пологах (ст. 38 Закон № 2240);

  • тимчасова непрацездатність, викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби (ч. 7 ст. 35 Закону № 2240);

  • у разі здійснення протезування за медичними показниками у стаціонарі протезно-ортопедичного підприемства (ч. 9 ст. 35 Закону № 2240);

  • у разі здійснення санаторно-курортного лікування (ч. 10 ст. 35 Закону № 2240).

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі:


  • яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу безпосередньо із стаціонару на весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) (ч. 10 ст. 35 Закон № 2240);

  • яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років на весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею (ч. 10 ст. 35 Закон № 2240).

  • чорнобильцю 1 категорії (п. 16 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ).

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, згідно ст.36 Закону України № 2240:

  • у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

  • у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або симуляції хвороби;

  • за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

  • за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

  • у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням (крім добровільного лікування в наркодиспансері);

  • за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

  • по догляду за хворою дитиною, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці (ч. 6 ст. 35 Закону № 2240).

При порушенні режиму, встановленого лікарем, або якщо хворий без поважних причин не з’явився у призначений строк на медичний огляд, комісія (уповноважений) із соціального страхування має провести розслідування причини порушення режиму і прийняти відповідне рішення: призначити допомогу чи відмовити в призначенні допомоги з дня допущення порушення на визначений нею строк.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу (ст. 37 Закону № 2240) в таких розмірах:

60% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

80% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

100% середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від стажу роботи (ст. 37 Закон № 2240):



  • застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені особи, які постійно проживають, або постійно працюють чи навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Враховуючи те, що Полтавська область не є зоною посиленого радіоекологічного контролю, особи, віднесені до 4 категорії, в Полтавській області не мають права на дану пільгу;

  • по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

  • особам, що мають статус ветеранів війни (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII);

  • особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань (Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року № 1584-III);

  • донорам, які мають право на пільгу, передбачену ст. 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» (донори, які протягом року здали 2 максимальні норми крові по 450 мл.).

З 1 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 внесено зміни до ст. 7 „Обчислення страхового стажу” Закону № 2240.

Згідно із внесеними змінами страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею чи роботодавцем страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж, який застрахована особа мала станом на 27.02.2001р. (Постанова КМУ від 19.10.1998р. № 1658 «Правила обчислення загального трудового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності»). Тому періоди служби в збройних силах, СБУ, МВД, навчання в професійно-технічних училищах, відпустки по догляду за дитиною від 3-х до 6-ти років, відпустки по догляду за дитиною-чорнобильцем до 12 років, які були у працівника станом на 27.02.2001 року зараховуються до страхового стажу. Зазначені періоди, що мали місце після 28.02.2001р., до страхового стажу не враховуються.

До страхового стажу, крім періодів сплати внесків, включаються періоди отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування як періоди, за які сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску: допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги по вагітності та пологах; допомоги по безробіттю, а також період перебування особи на пенсії по інвалідності (ця норма діє з 01.01.2011 року).

Період навчання в вищих навчальних закладах (незалежно від рівня акредитації) до страхового стажу не зараховується.

До 01.01.2011 року до страхового стажу включався період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 01.01.2011 року – не включається.

З 01.01.2011 року страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою ТП = Св/В,

де: ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св – сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В – мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Страховий стаж визначається на день настання страхового випадку і не змінюється в період тривалої хвороби.

Згідно зі статтею 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період відпустки, тривалість якої становить 126 календарних днів (70 календарних днів до пологів і 56 після пологів). У разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70 календарних днів після пологів (видається додатковий листок непрацездатності на 14 календарних днів). Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи допомога по вагітності та пологах надається за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів та 90 – після пологів). Особи, віднесені до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в Полтавській області не мають права на дану пільгу по причині, зазначеній вище.

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі одноразово в повному обсязі.

Право на допомогу по вагітності та пологах мають і жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на загальних умовах.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу.

Допомога на поховання надається (ст. 45 Закону № 2240) у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію, допомогу по безробіттю, тощо).

Пунктом 5 статті 34 Закону № 2240 передбачено, що допомога надається на поховання застрахованих осіб, крім поховання працюючих пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.

Підставою для призначення допомоги є копія свідоцтва про смерть, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання, який видається органом РАЦСу (додаток 16 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5), чи довідка про смерть для отримання допомоги на поховання – якщо державна реєстація смерті здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради.

У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання передбачено вказувати прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг. Звертаємо увагу, що допомогу на поховання страхувальник має виплатити саме тій особі, прізвище якої зазначено у витязі з Державного реєстру.

Дана допомога призначається та виплачується лише за основним місцем роботи померлої застрахованої особи.

Розмір цієї допомоги встановлюється Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і з 1 січня 2012 року становить 2200 грн. (Постанова правління Фонду від 16.11.2011 року № 55).
2. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах
Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах регламентується ст. 53 Закону № 2240, а саме, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески.

Згідно із п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (далі-Постанова № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, для сезонних працівників – 12 календарних місяців.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески (п. 5 Постанови № 1266). У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менше, ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (п. 6 Постанови № 1266).

Середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. (п. 7 Постанови № 1266).

Премії, соціальні виплати, доплати за попередні місяці враховуються по місяцю їх нарахування. Оплата праці за час перебування застрахованої особи у відрядженні, яка обчислюється по середньому заробітку, також включається в розрахунок середньої заробітної плати, бо є нарахованою заробітною платою за відпрацьований час.

Не включаються до розрахунку середньої заробітної плати оплата за не відпрацьований час (п. 2.2.12 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Деркомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі Інструкція)), а саме:



  • суми відпускних (основної та додаткової відпусток), сума компенсації за невикористану відпустку (крім випадку обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по вагітності та пологах);

  • виплати за час навчання з відривом від виробництва;

  • виплати донорам.

Також не включається до розрахунку середньої заробітної плати матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції), так як зазначена виплата не входить до фонду оплати праці і відповідно страхові внески на ці суми не нараховуються.

У разі, коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства, або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу (п. 9 Постанови № 1266).

До середньої заробітної плати включається заробітна плата у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (до 01.10.2011 року – 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з 01.10.2011 року – 17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати, з яких сплачуються страхові внески, в розрахунку на один день (годину), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду (п. 14 Постанови № 1266):



  • на норму робочого часу цього місяця при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності;

  • на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) для розрахунку допомоги по вагітності та пологах.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку (п. 10 Постанови № 1266).

У випадках, не пов’язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах та встановленням неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, для розрахунку страхових виплат застосовується середньоденна заробітна плата за відпрацьований час або за один календарний день (п. 13 Постанови № 1266).

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 14 Постанови № 1266).

Коли робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, а також, коли в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, встановлюється неповний робочий день, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі застосовується середньогодинна заробітна плата. Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою у зазначений період (п. 15, 16 Постанови № 1266).

Сума страхових виплат застрахованій особі у разі тимчасової непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (індивідуальним графіком роботи) (п. 20 Постанови № 1266).

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, то допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах виплачується на підставі копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з яких сплачуються страхові внески.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах – на кількість календарних днів у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа у розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи, то для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності середньоденна (середньогодинна) заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої у розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах – на кількість календарних днів за місцем роботи за сумісництвом (п. 21 Постанови № 1266).

Якщо підприємством, установою, організацією розрахунок середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності чи допомоги по вагітності та пологах проводиться автоматизовано, розділ листка непрацездатності «Довідка про заробітну плату» може не заповнюватися, а до листка непрацездатності додається розрахунок середньої заробітної плати, засвідчений підписом керівника, головного бухгалтера та печаткою страхувальника (п. 22 Постанови № 1266).



Особливості обчислення допомоги по вагітності та пологах

Згідно зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 08.12.2009 р. № 1332 до Постанови № 1266, після 15.12.2009 року допомога по вагітності та пологах обчислюється в календарних днях, тому в розрахунок середньої заробітної плати включаються виплати, які входять до фонду оплати праці, підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб та з яких сплачені страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, незалежно від відпрацьованого часу по місяцю їх нарахування.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість календарних днів (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком) (п. 14 Постанови № 1266).

Якщо жінка до настання відпустки по вагітності та пологах працювала та сплачувала страхові внески менше, ніж календарний місяць, то середня заробітна плата обчислюється із фактичного заробітку, але не вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності по області в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок (за даними Держкомстату України) та не нижче за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку (п. 6 Постанови № 1266).

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням відпустки по вагітності та пологах застрахована особа не мала заробітку з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), то середня заробітна плата обчислюється шляхом ділення тарифної ставки (окладу) на 30,44 (п. 10, 14 Постанови № 1266).

Допомога по вагітності та пологах обчислюється шляхом множення суми середньоденної допомоги на кількість календарних днів, що підлягають оплаті (126, 140 або 180 календарних днів) (п. 20 Постанови № 1266).
3. Порядок фінансування страхувальників Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам
Законом України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» внесені зміни до ст. 21 Закону № 2240, в якій визначено порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхових коштів.

Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. № 26 затверджено «Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», згідно якого заява-розрахунок подається до робочого органу Фонду. При опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після отримання заяви- розрахунку.

У разі, якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державної казначейської служби України в порядку, встановленому Державною казначейською службою України.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державної казначейської служби України (далі – окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.



4. Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 № 2240, для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності постановою від 25.02.2009 № 12 затвердило Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за № 339/16355, з послідуючими змінами та доповненнями, внесеними постановами правління Фонду від 15.04.2010 № 10, від 31.07.2012 № 43 та від 24.04.2013 № 14.

Порядок визначає умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) (далі - застраховані особи і члени їх сімей) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

Отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортних послуг передбачає комплексне лікування, медичну реабілітацію та профілактику захворювань з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів, фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та забезпечення належних культурно-побутових умов на базі санаторно-курортних закладів, розташованих на територіях курортів державного та місцевого значення або в лікувально-оздоровчих місцевостях, за пред'явленням путівки на санаторно-курортне лікування (далі - путівка) та санаторно-курортної карти.

Путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб. На путівці зазначаються профіль лікування та відповідний перелік послуг, що входять до вартості путівки, умови проживання та в обов'язковому порядку проставляється відповідна відмітка "Оплачено за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.



    1. Планування, розподіл та облік путівок

Планування путівок для виконавчих дирекцій обласних відділень Фонду на наступний рік здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду на санаторно-курортне лікування в поточному році згідно з кошторисом Програми щодо відновлення здоров’я застрахованих осіб і членів їх сімей з урахуванням прогнозованого індексу споживчих цін та пропорційно кількості застрахованих осіб у відділенні Фонду з розрахунку витрат на одного працівника відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу станом на 1 жовтня поточного року за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. При плануванні враховуються пропозиції виконавчих дирекцій відділень Фонду щодо необхідної кількості путівок відповідного профілю в розрізі санаторно-курортних закладів. Пропозиції виконавчих дирекцій відділень Фонду формуються згідно з узагальненими пропозиціями районних, міжрайонних, міських виконавчих дирекцій обласного відділення Фонду з урахуванням заявок (додаток № 1) страхувальників та застрахованих осіб про виділення путівок.

План розподілу путівок у двотижневий термін після отримання його від виконавчої дирекції обласного відділення Фонду затверджується наказом директора районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду та доводиться письмово до страхувальників з чисельністю працівників 300 і більше застрахованих осіб. Для страхувальників з чисельністю працівників до 300 осіб та для фізичних осіб, застрахованих на добровільних засадах, складається зведений план розподілу путівок.

Передача путівок районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями обласного відділення Фонду страхувальникам здійснюється за накладними згідно з довіреностями. Путівки, отримані страхувальниками, обліковуються ними на позабалансовому рахунку з обов'язковим веденням журналу обліку путівок до санаторно-курортних закладів за формою Ф 13-ФСС з ТВП (додаток 2). Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, підписаний відповідальною особою за видачу путівок, яка призначається наказом керівника підприємства, та скріплений печаткою цього підприємства. Накладні по путівках, рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування, копії квитанцій щодо часткової оплати вартості путівок, сплачених через установи банків, журнал обліку путівок до санаторно-курортних закладів, а також зворотні талони або довідки про факт перебування в санаторно-курортному закладі зберігаються в фінансовому підрозділі страхувальника.


4.2. Видача путівок
Рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (форма N 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 р. N 110) (далі - медична довідка).

Відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду. Особам, які навчаються у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, та учням професійно-технічного навчального закладу, згідно з рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування путівки до санаторію-профілакторію видаються в період навчання або канікул за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду. Фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, путівка видається за місцем обліку згідно з наказом директора районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за накладною за наявності особистої заяви, медичної довідки та документа, що засвідчує фізичну особу.

Застрахованій особі протягом календарного року може бути виділена лише одна путівка для санаторно-курортного лікування з урахуванням путівки, отриманої до санаторію-профілакторію або до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу, за винятком отриманої путівки для самостійного санаторно-курортного лікування дитини. Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення застрахованій особі путівки в двомісний номер з частковою оплатою в розмірі 20 відсотків її вартості, а путівки в одномісний номер - з частковою оплатою в розмірі 50 відсотків її вартості.

Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення застрахованій особі, особам, які навчаються у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, та учням професійно-технічного навчального закладу путівки до санаторію-профілакторію з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків її вартості, а студентам-сиротам або позбавленим батьківського піклування та учням-сиротам або позбавленим батьківського піклування - безкоштовно, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі – законному представнику для лікування дитини та дорослого за наявності медичних показань на санаторно-курортне лікування з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків її вартості, а для лікування двох дітей та дорослого - безкоштовно на підставі заяви застрахованої особи та медичних довідок для дорослого та дитини. Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі – законному представнику для самостійного лікування дитини, яка є членом сім'ї застрахованої особи, у санаторно-курортному закладі для дітей за наявності у дитини медичних показань на санаторно-курортне лікування з частковою оплатою в розмірі 10 відсотків вартості путівки на підставі заяви застрахованої особи та медичної довідки для дитини.

Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки (путівок) згідно з медичними показаннями для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на цьому підприємстві та перебувають у шлюбі, або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини або чоловіка), який працює на іншому підприємстві і є застрахованою особою, та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання. Путівка члену сім'ї, який працює на іншому підприємстві (навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання), видається за умови надання довідки з місця його основної роботи (навчання) про те, що він не користувався цією соціальною послугою протягом календарного року.

Видача страхувальником путівок особам, які не працюють на цьому підприємстві, крім випадків видачі путівок для самостійного лікування дитини та спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на різних підприємствах та є застрахованими особами, та члена сім’ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, забороняється.

Комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб. Для добровільно застрахованих осіб рішення про поділ путівки приймається директором районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, де така особа отримує путівку.

Путівки для лікування дитини або двох дітей в супроводі дорослого не підлягають поділу для спільного санаторно-курортного лікування відповідно двох дорослих або двох дорослих та дитини.

Часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси – через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій. За відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

Сума оплати часткової вартості путівки, внесена застрахованою особою до каси, має бути перерахована на транзитний рахунок робочого органу Фонду протягом трьох банківських днів після її внесення.

Повернення коштів, що перераховані страхувальником або застрахованою особою на рахунок робочого органу Фонду як часткова сплата за санаторно-курортну путівку, яка не була використана застрахованою особою, здійснюється за умови надання застрахованою особою, її законним представником, спадкоємцями або членом її сім’ї (у разі гострого захворювання або смерті застрахованої особи) до робочого органу Фонду звернення, документів, які підтверджують факт повернення путівки та пояснюють причини неможливості її використання, копії платіжного доручення про перерахування страхувальником часткової вартості путівки або квитанції про сплату застрахованою особою часткової вартості путівки на рахунок робочого органу Фонду через банківську установу.

Путівка видається за два тижні до початку строку заїзду. Путівка видається застрахованій особі або члену її сім'ї заповненою, із зазначенням прізвища, імені та по батькові застрахованої особи або члена її сім'ї, місця роботи, підприємства, що видало путівку, а також підписаною відповідальною особою та скріпленою печаткою підприємства. Путівку, не оформлену належним чином, видавати забороняється. Добровільно застрахованій особі путівка заповнюється відповідальним працівником робочого органу Фонду, підписується директором та скріплюється печаткою районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за місцем обліку фізичної особи.

Виправлення, допущені при заповненні путівки, засвідчуються підписом відповідальної особи та скріплюються печаткою підприємства, яке видало путівку.

Передавати путівку, що видана застрахованій особі або члену її сім'ї за рахунок коштів Фонду, іншій особі забороняється.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування інформує застрахованих осіб про наявність путівок, отриманих від органу Фонду, в письмовій формі та звітує перед трудовим колективом про їх використання.


4.3. Звітність про отримання та використання путівок
Застрахована особа, яка отримала від страхувальника путівку, повинна повернути йому заповнений зворотний талон до путівки або довідку про факт перебування в санаторно-курортному закладі із зазначенням прізвища, імені, по батькові застрахованої особи та члена її сім’ї, строку перебування, завірені підписом керівника та скріплені печаткою даного закладу. Після отримання такого талона або довідки страхувальником у журналі обліку путівок до санаторно-курортних закладів робиться відмітка про повернення зворотного талона до путівки або довідки про факт перебування.

Добровільно застрахована особа, яка отримала путівку у робочому органі Фонду, зобов'язана повернути заповнений зворотний талон путівки або довідку про факт перебування в санаторно-курортному закладі із зазначенням прізвища, імені, по батькові застрахованої особи та члена її сім’ї, строку перебування, завірені підписом керівника та скріплені печаткою даного закладу, районній, міжрайонній, міській виконавчій дирекції відділення Фонду, яка видала путівку.

Страхувальники за місцем їх обліку надають районній, міжрайонній, міській виконавчій дирекції відділення Фонду щокварталу звіт про путівки на санаторно-курортне лікування за формою Ф14-ФСС з ТВП разом із звітом по коштах загальнообов'язкового державного соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Виконавча дирекція Фонду, виконавчі дирекції відділень Фонду, районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду, комісії (уповноважені) із соціального страхування здійснюють контроль за розподілом, обліком, зберіганням, видачею, використанням путівок, здійсненням часткової оплати за путівки та звітністю по путівках.

Сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Застрахована особа за незаконне отримання путівки несе відповідальність згідно з діючим законодавством.




Додаток 1


ЗАЯВКА
страхувальника про виділення путівок за рахунок коштів Фонду на санаторно-курортне лікування для застрахованих осіб і членів їх сімей

_________________________________________________________


(назва страхувальника)

реєстраційний номер _______________ код за ЄДРПОУ _________________

система оподаткування ____________________________

місцезнаходження та номер телефону/факсу ___________

Просимо виділити путівки на санаторно-курортне лікування на _______ рік 




N з/п 

Профіль
захво-
рювання 

Назва санаторно-
курортного закладу 

Кількість путівок 

усього 

у тому числі за кварталами 

з них за видами путівок 

I
кв. 

II
кв. 

III
кв. 

IV кв. 

для дорослого 

для дитини в супроводі дорослого 

для двох дітей в супроводі дорослого 

для дітей 

одно-
місний номер 

дво-
місний номер 



















10 

11 

12 

13 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Керівник

____________
(підпис) 

_________________________
(прізвище, ім'я, по батькові) 

Голова (уповноважений) комісії із соціального страхування

____________
(підпис) 

_________________________
(прізвище, ім'я, по батькові) 

Додаток 2
Форма 13-ФСС з ТВП

_____________________________________________________________
(назва страхувальника, реєстраційний номер)

____________________________________________________________ 



 

____________________
(код за ЄДРПОУ) 

Журнал
обліку путівок до санаторно-курортних закладів


з ____________ 20__ року до ____________ 20__ року

Дата отримання путівки

Номер накладної

Назва робочого органу Фонду, від якого отримана путівка

Найменування санаторно-курортного закладу

Номер путівки

Дата дії путівки (число, місяць, рік)

Термін дії путівки

Вартість путівки

Рішення комісії (уповноважено-го) із соціального страхування (дата, номер протоколу)

П.І.Б. особи, яка отримала путівку

Місце роботи та посада особи, яка отримала путівку

Номер і дата ордера (квитанції) про часткову сплату ватрості путівки

Сума часткової вартості путівки (відсоток часткової оплати)

Дата видачі путівки

Підпис особи, яка отримала путівку

Дата отримання зворотного талона путівки або довідки

Повернення путівки до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду (дата та номер накладної)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17



















































Список використаних джерел


1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

2. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

3. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

4. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464[Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

5. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

6. Постанова правління Фонду з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» від 22.12.2010 № 26 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

7. Інструкція із статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua
УДК 340.115

ББК 67


Ш 96

Зубарєва С.В., Давиденко О.М., Носаненко О.Г., Дідоренко Т.В., Телятник Р.П. Призначення та нарахування матеріального забезпечення застрахованим особам. Порядок отримання санаторно-курортного лікування. - Полтава: Головне управління юстиції, 2013.- 33 с.

Зубарєва С.В.- заступник начальника Головного управління юстиції у Полтавській області,

Давиденко О.М - начальник відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації НПА Головного управління юстиції у Полтавській області,

Носаненко О.Г. – заступник директора Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Дідоренко Т.В. – заступник завідувача відділу експертизи тимчасової непрацездатності та надання матеріального забезпечення Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Телятник Р.П. – головний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти та державної реєстрації НПА Головного управління юстиції у Полтавській області.

УДК 340.115

© Колектив авторів

© Полтава, ГУЮ у Полтавській області, 2013





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка