Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області Новосанжарське районне управління юстиції Працівникам про невикористані відпустки смт. Нові Санжари

УДК 349.22

ББК 67

Лисенко Ю.С., Бончаківська В.М.. Працівникам про невикористані відпустки. – Нові Санжари: Новосанжарське районне управління юстиції, 2014.- 10 с.

Лисенко Ю.С. - начальник Новосанжарського районного управління юстиції,

Бончаківська В.М. - провідний спеціаліст Новосанжарського районного управління юстиції.

Підготовлено відповідно до законодавства станом на 01 вересня 2014 року.

Викладено рекомендації щодо невикористаних відпусток працівників. Для працівників державних підприємств, установ та організацій.

© Колектив авторів

© Нові Санжари, Новосанжарське районне управління юстиції, 2014

Зміст

1. 
   Компенсація у разі звільнення працівника ……………………………………………………….4
   
2. 
   Невикористані відпустки у разі переведення працівника на іншу посаду ………………………..6
   
3. 
   Відпустки працівникам, які мають дітей, та сумісникам………………………………………….7
   

Список використаних джерел ……………..…………….9

Вступ
Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організа­ціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Це право поширюється на іноземних громадян та осіб без громадянства, які працюють на теренах нашої держави.

Але, в житті виникають об’єктивні причини, відмовитись від відпуст­ки або відкласти її. Таким чином складається ситуація, коли працівник не використо­вує надане йому законодав­ством право на відпочинок протягом двох, трьох, або більше років. У законодавстві України застосовується термін «невикористані щорічні від­пустки».

1. 
   Компенсація у разі звільнення працівника
   

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.02.2008 №33/13/116-08 передбачено: якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічні відпус­тки за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути випла­чено компенсацію за всі невико­ристані дні щорічних відпусток, визначених статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звіль­нення виплачується грошова компенсація за всі невикорис­тані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, компенсації підлягають такі щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий харак­тер праці, інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законо­давством, та додаткова соці­альна відпустка працівникам, які мають дітей.

Особам віком до вісімнад­цяти років заміна всіх видів від­пусток грошовою компенсацією не допускається.

Щорічна основна відпустка надається працівникам трива­лістю не менш як 24 календар­них дні за відпрацьований робочий рік, який починається з дня укладення трудового договору.

Важливим є те, що зако­нодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх­нього невикористання.

При продовженні трудових відносин працівник має право відпочивати за всі невикорис­тані дні щорічної відпустки або, відповідно до статті 24 Закону Ук­раїни «Про відпустки» від 15.11.1996 року, за бажанням праців­ника частина щорічної відпустки компенсується грошима. При цьому тривалість наданої пра­цівникові щорічної та додатко­вих відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів. На­приклад, якщо у працівника від­пустка 28 календарних днів, то 24 календарних дні він повинен відпочити, а за решту 4 отри­мати грошову компенсацію.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнад­цяти років та працівникам, які мають право на щорічні додат­кові відпустки за роботу із шкід­ливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

2. 
   Невикористані відпустки у разі переведення працівника на іншу посаду
   

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі пере­ведення співробітника на роботу на інше підприємство, в уста­нову, організацію грошова ком­пенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перера­хована на рахунок установи чи організації, до якої він перейшов.

Отже, працівник, який був переведений на роботу на інше підприємство і грошова компенсація якого за невикорис­тані дні щорічних відпусток була перерахована на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної від­пустки повної тривалості, а у разі звільнення - на отримання грошової компенсації.

У Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 15.08.2005 № 09-293 зазначалося, що бухгалтерська служба на під­ставі заяви працівника і нада­них банківських реквізитів здійснює перерахунок коштів за невикористану відпустку на ра­хунок підприємства, на яке пе­рейшов працівник.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприєм­ство, повністю або частково не використав щорічні ос­новну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу ро­боти, що дає право на що­річні основну та додаткові від­пустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

У випадку, коли працівник на попередньому місці роботи ско­ристався своїм правом на що­річну відпустку або при звіль­ненні йому виплачена грошова компенсація, стаж роботи на но­вому місці обчислюється від дня укладення трудового договору.

Сумісники, відповідно до пункту 6 статті 10 Закону України «Про від­пустки» від 15.11.1996 року, за ба­жанням мають право на отри­мання одночасно щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного тер­міну безперервної роботи у пер­ший рік роботи на підприємстві, де працюють за сумісництвом. Якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за су­місництвом, менше тривалості відпустки за основним місцем роботи, йому в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

У разі смерті працівника гро­шова компенсація за невикорис­тані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, ви­плачується спадкоємцям.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (із змінами) [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (із змінами) [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://zakon.rada.gov.ua

3. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 22.02.2008 №33/13/116-08 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://www.mlsp.gov.ua

4. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 15.08.2005 № 09-293 [Електронний ресурс] – Режим доступу // http://www.mlsp.gov.ua

УДК 349.22

ББК 67

Бончаківська В.М. - провідний спеціаліст Новосанжарського районного управління юстиції.

УДК 349.22

© Колектив авторів

© Нові Санжари, Новосанжарське районне управління юстиції,

2014