Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ



Скачати 123.93 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір123.93 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

полковник міліції

Ю.О.Левченко

«_____» _____________2015року

ПЛАН-КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема 1: Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України

Дисципліна: Кримінально-виконавче право

Категорія слухачів: курсанти підготовки фахівців кримінальної міліції, підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертів-криміналістів, слідчих підрозділів, внутрішніх військ, громадської безпеки.

Дидактичні цілі:


Навчальна – сформувати у курсантів систему науково обґрунтованих знань щодо кримінально-виконавчої політики України, її цілей і завдань, функцій, суб’єктів, факторів, що на неї впливають, поняття, предмету, методу і принципів кримінально-виконавчого права, структури кримінально-виконавчого законодавства, норм кримінально-виконавчого права України, кримінально-виконавчих правовідносин.

Розвивальна - розвити у курсантів інтелектуальні здібності до осмислення, формування навичок системного аналізу теоретичних і практичних основ кримінально-виконавчої політики, кримінально-виконавчого права та кримінально-виконавчого законодавства України для використання їх у своїй роботі та науковій діяльності.

Виховна - сприяти розвитку у курсантів наукового світогляду і спрямованості на творчу активність, усвідомлення мотивів навчання, пізнавального інтересу до юридичної професії та формування морально-естетичних якостей юриста-професіонала.

Навчальний час: 2 год.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави і права, кримінальне право, кримінальний процес.

Забезпечувані дисципліни: кримінологія, правова статистика.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність – графіки, схеми.

Технічні засоби навчанняелектронні презентації, навчальний мультимедійний посібник.


ПЛАН ЛЕКЦІЇ (НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ)

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 1

КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА 1

1

«ЗАТВЕРДЖУЮ» 1



Начальник кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права 1

полковник міліції 1

Ю.О.Левченко 1

«_____» _____________2015року 1

ПЛАН-КОНСПЕКТ 1

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1: Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України 1

Дисципліна: Кримінально-виконавче право 1

Категорія слухачів: курсанти підготовки фахівців кримінальної міліції, підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертів-криміналістів, слідчих підрозділів, внутрішніх військ, громадської безпеки. 1

Дидактичні цілі: 1

Навчальний час: 2 год. 2

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: 2

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави і права, кримінальне право, кримінальний процес. 2

Забезпечувані дисципліни: кримінологія, правова статистика. 2

Навчально-методичне забезпечення лекції: 2

Наочність – графіки, схеми. 2



Технічні засоби навчання – електронні презентації, навчальний мультимедійний посібник. 2



РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативні акти

  1. Конституцiя України: прийнята на 5-й сес. Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р.(відом. Верхов. Ради України 1996, № 30. Ст.. 141): із змінами станом на 1 січня 2006 р. – К.: Вид. дім « Ін Юре», 2006. – 140 с.

  2. Кримiнальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер.2013 р. – 240 с.

  3. Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 2 січня 2014 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ).-К.: Паливода А.В., 2014.-104 с.

  4. Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів» від 8.04.2014 року № 1186 – У11.

  5. Закон України від 23.06.2005 р. №2713-ІУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

  6. Про виконавче провадження: Закон України від 21квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України.-1999.-№24.

  7. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: затв. Наказ. Держ. департ. України з питань виконання покарань від 25 груд. 2003 р. №275 // Офіційний вісник України. – 2003. – №52. – ст. 2898.

  8. Інструкція про порядок виконання покарань не пов’язаних із позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: затв. Наказ. Держ. Департ. України з питань виконання покарань, МВС України від 19 грудня 2003 р. №270/1560 // Офіційний вісник України.-2004.-№2.-ч.1-2.-С.90.

  9. Указ Президента України від 8 листопада 2012 р. № 631 «Про Концепцію реформування кримінально-виконавчої служби України».

  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. №1511-р «Про Концепцію Державної цільової програми реформування кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року».

  11. Указ Президента України від 08.04.2008 р. №311/2008 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 15.02.2008 р.», «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» від 25.04.2008 р. №401/2008.


Навчальна:

  1. Богатирьов І.Г. Українська пенітенціарна наука: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 294 с.

  2. Герцензон А.А. Уголовное право и соціологія.-М., 1970.-С.179.

  3. Джужа О., Бодюл Є. Концептуальні засади і загальна характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України // Право України.-2004.-№7.-С.80-84.

  4. Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України: монографія / М.М. Яцишин. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 448 с.

  5. Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г. Колб, В.В. Василевич та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужи.– К.: Атіка, 2010.– 752 с.

  6. Мельник М.І. Антикриміногенна політика. -Енциклопедія сучасної України.-К., 2001.-Т.1.-С.547-548.

  7. Радов Г.О. Першочергові проблеми сучасної пенітенціарної політики України на сучасному етапі.-К.,1996.-С.12-13.

  8. Сучасна кримінально-виконавча політика України: Монографія. – 2-ге вид.; випр. і переробл. / Колб О.Г., Захаров В.П., Кондратішина В.В., Міліщук Л.І., Журавська З.В., За заг. ред. О.Г. Колба – Луцьк: ПП В.П. Іванюк, 2008. – 210 с.

  9. Фріс П.Л. Нарис історії кримінально-правової політики України: Монографія / За заг. ред. М.В. Костицького. – К.: Атіка, 2005. – 124 с.

Текст лекції
Вступ

В умовах суспільної трансформації сучасної України, формування повноцінної правової держави європейського типу особливо гостро постає проблема реформування правоохоронних органів, до яких належить і кримінально-виконавча система. І це є цілком логічним, адже виконання кримінальних покарань, призначених засудженим за вироками суду, є завершальним етапом застосування кримінально-правових норм як складової кримінальної політики держави. Саме тому діяльність спрямована на забезпечення ефективного виконання кримінальних покарань є стратегічним напрямком та одним з найважливіших чинників успішної протидії злочинності.

Проведення реформи кримінально-виконавчої системи та розбудови нової системи установ виконання покарань в нашій державі розпочалось практично одночасно з процесом набуття Україною суверенітету та незалежності.

З метою приведення кримінально-виконавчої політики держави у відповідність із міжнародними нормами, визначення основних напрямів реформування кримінально-виконавчої служби, що має забезпечити в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах визначені законодавством порядок і умови виконання покарань та відбування покарання засудженими, запровадити європейські норми у цій сфері шляхом додержання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) та виконання рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, прийнята Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схвалена Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008.

У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у підвищенні рівня правової підготовки працівників органів кримінальної юстиції взагалі та органів і установ виконання покарань зокрема. Саме тому, знання механізму функціонування кримінально-виконавчої системи України та правового регулювання виконання та відбування кримінальних покарань, шляхів практичного реформування кримінально-виконавчої системи України, її проблем та завдань є обов’язковою умовою підготовки юристів, майбутніх працівників правоохоронних органів.


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 1

КАФЕДРА КРИМІНОЛОГІЇ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА 1

1

«ЗАТВЕРДЖУЮ» 1



Начальник кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права 1

полковник міліції 1

Ю.О.Левченко 1

«_____» _____________2015року 1

ПЛАН-КОНСПЕКТ 1

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1: Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України 1

Дисципліна: Кримінально-виконавче право 1

Категорія слухачів: курсанти підготовки фахівців кримінальної міліції, підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, експертів-криміналістів, слідчих підрозділів, внутрішніх військ, громадської безпеки. 1

Дидактичні цілі: 1

Навчальний час: 2 год. 2

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: 2

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави і права, кримінальне право, кримінальний процес. 2

Забезпечувані дисципліни: кримінологія, правова статистика. 2

Навчально-методичне забезпечення лекції: 2

Наочність – графіки, схеми. 2

Технічні засоби навчання – електронні презентації, навчальний мультимедійний посібник. 2


Одним із результатів реалізації норм кримінально-виконавчого права є виникнення специфічних кримінально-виконавчих правовідносин.

Кримінально-виконавчі правовідносини виникають з моменту вступу вироку суду в законну силу і продовжуються до закінчення терміну відбування засудженими покарання. Такий висновок випливає із ст. 4 КВК, згідно якого підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також Закон України про амністію та акт помилування.

Особливості кримінально-виконавчих правовідносин:

1. Вони виникають на підставі норм кримінально-виконавчого права.

2. Постійними суб’єктами цих відносин можуть бути лише органи і установи виконання покарань, і особи, які засуджені до відбування кримінальних покарань;

3. Суб’єкти кримінально-виконавчих правовідносин знаходяться в нерівному правовому становищі, оскільки засуджені знаходяться у підлеглості по відношенні до представників органів і установ виконання покарань.

4. Більшість цих відносин є довготривалими правовими відносинами, оскільки мають реальний строк дії, встановлений вироком суду.

5. У процесi виконання (вiдбування) покарання виникають не тільки простi, а й складнi (комплекснi) правовiдносини, в яких можуть мiститися елементи правовiдносин кiлькох галузей права.

6. Реалiзацiя цих правовiдносин не допускає так званої солiдарної вiдповiдальностi засуджених за їх порушення, а лише iндивiдуальної, а також не допускає їх розриву в разі взаємного порушення обов’язкiв сторонами чи принаймні одним iз суб’єктiв.

7. Кримінально-виконавчі вiдносини передбачають рiзнi види вiдповiдальностi одночасно за вчинення одного правопорушення (наприклад, за навмисне знищення державного майна – дисциплiнарну, передбачену КВК України, та матерiальну, регламентовану КЗУпП).

8. Кримінально-виконавчі правовi вiдносини забезпеченi суворим контролем як вiдомчого характеру, так i iншими видами контролю за дотриманням змiстовної сторони кримінально-виконавчих вiдносин, у тому числi самих засуджених, шляхом подачi звернень у рiзнi державнi органи та до їх посадових осiб, включаючи мiжнароднi суди та органiзацiї (ст. 55 Конституцiї України).

9. Процес кримінально-виконавчого впливу не може бути цiлком і повнiстю регламентований нормами права. Наприклад, немає потреби регламентувати нормами права рiзноманiтнi методи та засоби виховної роботи iз засудженими. Така робота повинна проводитись iндивiдуально, з урахуванням вимог педагогiки та психологiї на ґрунтi наукових досягнень.

10. Не всi вiдносини, що виникають з приводу виконання покарання, слiд вважати кримінально-виконавчими й навiть правовiдносинами взагалi. Так, фактичнi вiдносини мiж засудженими членами самодiяльних органiзацiй будуються на моральнiй основi й не вважатимуться правовими.

Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини – це урегульовані нормами кримінально-виконавчого права суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань і засудженими з приводу виконання та відбування кримінальних покарань.

Як і будь-які інші правовідносини, кримінально-виконавчі правовідносини складаються з наступних елементів: суб’єкти та учасники правовідносин; об’єкти правовідносин; зміст правовідносин. Зазначені елементи в своїй сукупності створюють склад будь-яких правовідносин, включаючи кримінально-виконавчі. Розглянемо кожен структурний елемент кримінально-виконавчих правовідносин більш детально.

Суб’єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть бути як фізичні так і юридичні особи, які володіють значним обсягом суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Одним із суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин завжди є засуджений. Засуджений як суб’єкт кримінально-виконавчих правовідносин – це фізична осудна особа, яка наділена суб’єктивними правами та має юридичні обов’язки, які встановлені кримінально-виконавчим правом.

Іншим суб’єктом кримінально-виконавчих правовідносин виступають органи і установи виконання покарань, в особі їх адміністрацій, які наділені державно-владними повноваженнями по відношенні до засуджених.

В юридичній літературі були спроби розширити коло суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин, включаючи до них прокуратуру, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, різні громадські організації, членів сімей та близьких родичів засуджених, адвокатів, самодіяльні організації засуджених. Однак більшість вчених вважають, що зазначені органи, організації не є суб’єктами, а учасниками кримінально-виконавчих правовідносин.

Вся діяльність суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин направлена на відповідні об’єкти, якими є фактичні суспільні відносини. Об’єктом кримінально-виконавчих правовідносин будуть дії, які здійснюються у відповідності з нормами кримінально-виконавчого права органами і установами виконання покарань та засудженими з приводу виконання (відбування) покарань, а також певні блага інтереси та предмети тощо. В якості об’єктів кримінально-виконавчих правовідносин виступають різноманітні сторони порядку та умов виконання (відбування) покарання: право на одержання засудженими посилок, передач і бандеролей, побачення, право на умовно-дострокове звільнення тощо.

На існування правовідносин, зокрема кримінально-виконавчих, визначальний вплив здійснюють юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими правові норми пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Виникнення кримінально-виконавчих правовідносин пов’язано з комплексом юридичних фактів, які складаються з: а) винесення обвинувального вироку; б) його вступ в законну силу; в) звернення вироку до виконання.

Вступ вироку в законну силу та його звернення до виконання – це та юридична межа, де закінчуються кримінально-процесуальні і починаються кримінально-виконавчі правовідносини. Вступ вироку в законну силу породжує цілий комплекс правовідносин, пов’язаних з виконанням (відбуванням) покарання. При цьому підсудний одержує статус засудженого, і у нього виникає комплекс прав і обов’язків, пов’язаних з відбуванням покарання.

Звільнення від відбування покарання, передбачене ст. 152 КВК України припиняє весь комплекс кримінально-виконавчих правовідносин і засуджений знову здобуває статус громадянина, звільненого від правообмежень, пов’язаних із відбуванням покарання.

Одночасно розрізняють юридичний, фактичний та вольовий зміст правовідносин. Під юридичним змістом кримінально-виконавчих правовідносин розуміється можливість певних дій уповноваженого суб’єкта ( адміністрації установи ) необхідність певних дій чи утримання від якихось дій з боку зобов’язаного суб’єкта ( засуджених ). Оскільки кримінально-виконавчі правовідносини є складними і двосторонніми то права і обов’язки належать всім учасникам цих відносин. Якщо один із суб’єктів має який-небудь обов’язок, то інший – відповідне до обов’язку право. Важливо підкреслити, що при відбуванні покарання у виді позбавлення волі, характер і обсяг прав і обов’язків суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин в значній мірі залежить від рівня безпеки конкретної установи та ступеня виправлення засудженого в конкретній установі. Право і відповідний йому юридичний обов’язок ( чи обов’язок і відповідне йому право ) зв’язують суб’єктів цих правовідносин. Якщо засуджений, наприклад, має право на побачення, то обов’язок адміністрації створити належні умови для реалізації цього права. Якщо ж засуджений має обов’язок працювати, то адміністрація установи має право вимагати сумлінного ставлення до праці з його боку та створити належні умови для праці.

Юридичні факти пов’язані зі вступом вироку в законну силу і зі звільненням від відбування покарання можна розглядати в якості генеральних юридичних фактів, які ми відносимо до першої групи таких фактів.

До другої групи юридичних фактів відносяться такі, які пов’язані зі зміною кримінально-виконавчих правовідносин. До цієї групи юридичних фактів можна віднести, наприклад, переведення засудженого до позбавлення волі з однієї структурної дільниці виправних і виховних колоній в іншу, заміна засудженому одного виду покарання іншим, переведення засудженого до виправної колонії іншого рівня безпеки, тощо.

До третьої групи юридичних фактів відносяться ті з них, які сприяють виникненню, зміні чи припиненню правовідносин в межах конкретної структурної дільниці виправної чи виховної колонії, іншої установи виконання покарань. Такими прикладами будуть надання засудженому побачення, короткочасні їх виїзди за межі виправних і виховних колоній, застосування до засуджених заходів заохочення чи стягнення.

Укладач


Професор кафедри С.Я.Фаренюк




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка