Міністерство соціальної політики УкраїниДоповідьпро виконання Конвенції оонпро ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в УкраїніВосьма періодична доповідь



Сторінка6/7
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
СТАТТЯ 8 120. В даний час співвідношення чоловіків і жінок у апараті Міністерства закордонних справ України складає приблизно 70% на 30% від загальної кількості працівників. Серед керівництва Міністерства посаду Першого заступника Міністра займає жінка. Посади керівників середньої ланки займає 21 жінка (20%), посади керівників вищої ланки - 7 жінок (25%). У зарубіжних дипломатичних установах України керівні посади обіймають 5 жінок: Надзвичайний і Повноважний Посол, Генеральний консул і 3 керівника консульських установ. СТАТТЯ 9 121. Наведені в попередній доповіді дані, свідчать про те, що чинне законодавство України про громадянство та чинні міжнародні договори України, в повному обсязі відповідають статті 9 Конвенції. За звітний період ситуація не змінилася. ЧАСТИНА III СТАТТЯ 10 122. За звітний період в Україні зберігся гендерний баланс за освітнім рівнем: за основними показниками освіти жінки в цілому не поступаються чоловікам, а в ряді випадків і перевершують їх; жінки реально користуються рівними з чоловіками правами доступу до освіти, отримання документів про освіту в навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації та форм власності, як в місті, так і в селах; жінки мають право на рівний з чоловіками доступ до навчальних програм, літературі, іспитів, однакової кваліфікації викладацьких кадрів, отримання кваліфікації, навчальних приміщень, стипендій, інших видів матеріальної допомоги. До пункту 25 заключних зауважень Комітету щодо збереження стереотипів у шкільних підручниках 123. У позитивному аспекті слід зазначити, що в Україні розширюється освітня складова забезпечення рівних прав і можливостей жінок. За даними МОН серед вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації майже в 60% викладають спецкурси з ґендерної тематики; в 24% вищих навчальних закладів підготовлені авторські ґендерні програми; науково-методичні роботи з ґендерної проблематики видані в 102 вузів. При вищих навчальних закладах в дев'яти областях діють 12 освітніх та дослідницьких ґендерних центрів. На сьогодні вже чітко окреслено, систематизовані наукові знання з питань ґендеру, спрямовані на пізнання суб'єктів - чоловіка і жінки, їхніх ролей, характеристик і зв'язків. Наукові дослідження та вивчення ґендеру все більше поширюється в академічних та університетських центрах України. У 2009 році Міністерство освіти і науки прийняло наказ «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіті». В рамках його реалізації проведено експертизу навчальних програм, матеріалів і посібників, розроблено навчальні курси з питань ґендерної рівності для учнів старших класів середніх шкіл та студентів вузів. Були проведені масштабні заходи з підвищення ґендерної чутливості та обізнаності для більш 25000 педагогів. В школах періодично проводяться уроки ґендерної рівності та інші заходи, спрямовані на формування культури ґендерної рівності; проводяться науково-практичні конференції з ґендерної проблематики, конкурси, фестивалі, майстер-класи та інші інтерактивні заходи з питань рівності. 124. Але ці заходи ще не стали системними, а освіта досі залишається середовищем поширення ґендерних стереотипів. Уряд, громадські та міжнародні організації продовжують роботу щодо вирішення цієї проблеми, в т.ч. шляхом реалізації Державної програми на період до 2016 року. Однак, слід зауважити, що ґендерні освітні програми поки не мають сильного впливу на наявність патріархальних стереотипів. В ході дев'ятої конференції "Київський діалог", присвяченої ґендерним проблемам в суспільстві, експерти та політики відзначили, що в українських школах у дітей формується хибне уявлення про роль статі в суспільстві, що є одним з факторів ґендерної нерівності. Але не тільки зміст шкільних програм формує спотворене уявлення учнів про ґендер. В процесі шкільної освіти беруть участь тільки 16% чоловіків, які, як правило, займають керівні посади. Саме тому в шкільному віці дівчинки сприймають чоловіків як «єдиних можливих керівників в цьому світі», оскільки саме таку картину вони бачать в стінах свого навчального закладу. Крім того, на думку експертів, в українських школах можна спостерігати за феноменом «прихованого навчального плану», який на несвідомому рівні формує уявлення учнів про кожну стать. Як правило, жіноча і чоловіча статі протиставляються - якщо, наприклад, вчитатися в текст задач з математики або фізики, можна помітити наступне: вся діяльність жінок обмежується квартирою, садом тощо, чоловіки ж з'являються в задачах, пов'язаних з креативними діями, широтою поглядів і дій. Він - завжди активний, жінка ж - пасивна. СТАТТЯ 11До пункту 34 заключних зауважень Комітету щодо реального становища жінок на ринку праці 125. Жінки в Україні становлять значну частину (48%) економічно активного населення. На графіку додатку 8 наведено дані про рівень економічної активності жінок за віковими групами, які свідчать, що у віці 25-39 років економічна активність жінок становить більше за 90%, а загальний показник економічної активності жінок складає 58%. У містах і селах рівень економічної активності жінок становлять відповідно 63% і 68%. Але дискримінація на ринку праці залишається актуальною для українських жінок. 126. Найбільш очевидним проявом і результатом ґендерної нерівності в сфері праці є значний ґендерний розрив у рівні доходів від зайнятості, яке акумулює і відображає вплив усіх інших аспектів нерівності: сегрегації зайнятості за ознакою статі, проявів дискримінаційних практик з боку роботодавців, що обмежує вплив сімейних зобов'язань на можливості професійної реалізації працівників, ролі панівних ґендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей в суспільстві і т.п. Незважаючи на певну позитивну динаміку протягом останнього десятиліття, середня заробітна плата чоловіків в Україні на 23% перевищує середню заробітну плату жінок. Однак частина жінок (за даними масового опитування - 87%) не знає, що нерівність в оплаті праці є порушенням їхніх прав. Наприклад, законодавством України заборонені більш 500 професій та спеціальностей для жінок, що обмежує можливості жінок.127. У малому і середньому бізнесі саме жінки страждають від дискримінації: не мають трудових книжок, з ними не укладено контракти або трудові угоди, так як власники не бажають платити податки з їхніх зарплат, соціальних виплат та відпусток. Це пояснюється тим, що саме жінки в більшості беруть відпустки, лікарняні по догляду за хворими дітьми, знаходяться від 3 до 6 років у відпустці по догляду за дитиною і втрачають професійну кваліфікацію, наслідком чого є повільне просування по кар'єрних сходах. Наслідок - відсутність трудового стажу, виплат по лікарняних, щорічних відпусток та інших видів соціального захисту. Під час рейду інспекторів Державної інспекції України з питань праці, проведеного 10.02.2012 р (перевірено 2,5 тис. підприємств), було виявлено більш 900 порушень в області прав працюючих жінок - несвоєчасні виплати відпускних з догляду за дитиною, залучення вагітних та матерів дітей до трьох років до виконання заборонених законом видів робіт, не виплата лікарняних тощо. 128. Поступово вдається виправляти ситуацію. Зокрема, з 1 січня 2013 року вступив у дію Закон України "Про зайнятість населення", який містить окремі положення, які вводять ґендерні принципи в забезпеченні зайнятості та сприяння в працевлаштуванні. Це пряма заборона вказувати в оголошеннях про вакансії обмеження віку і статі кандидата; розширення категорій громадян, які мають додаткові гарантії при працевлаштуванні: один з батьків або особа, яка його замінює, якщо воно має на утриманні дітей (квота - 5% робочих місць); компенсація роботодавцю протягом року видатків на сплату ЄСВ при працевлаштуванні на нове робоче місце малоконкурентних громадян (до таких громадян, зокрема, відносяться самотні матері) тощо.Законом України "Про колективні договори і угоди" (статті 7 і 8) визначено, що в колективному договорі, угоді встановлюються взаємні зобов'язання сторін і регулюються норми, зокрема щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Мінсоцполітики розроблений пакет додаткових ініціатив у сфері забезпечення ґендерної рівності та реінтеграції матерів до професійного життя після повернення з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: щодо надання молодим матерям можливості пройти безкоштовне навчання, перепідготовку або підвищення кваліфікації під час трирічної відпустки по догляду за дитиною; стимулювання роботодавців шляхом дотацій брати на роботу жінок, які виходять з декретної відпустки та не можуть знайти роботу за допомогою служби зайнятості; посилення відповідальності роботодавців у разі дискримінації при прийомі на роботу; надання матерям можливість використовувати один рік з трирічного відпустки в будь-який час до досягнення дитиною 8-річного віку - наприклад, в перший рік школи; введення можливості для матерів, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, працювати дистанційно і паралельно виховувати дитину. При цьому роботодавці отримають додаткові стимули для працевлаштування таких жінок. 129. Для поліпшення становища жінок на ринку праці доцільно впровадження гнучких форм організації праці; розвиток сектора послуг; різні форми ґендерного квотування або встановлення очікуваних процентів по представництву обох статей на керівних посадах; популяризація прикладів високих досягнень жінок у сфері державного управління, прикладів успішного поєднання кар'єри і сімейного життя відомими публічними особами; превентивні заходи з ґендерної дискримінації працівників у винагороді за рівноцінну праці; політика легалізації заробітної плати в приватному секторі економіки; активізація українських жінок у відстоюванні власних трудових прав тощо.СТАТТЯ 12До пункту 38 заключних зауважень Комітету щодо репродуктивного здоров'я жінок (небажані вагітності, аборти) 130. В Україні в даний час реалізується програма «Репродуктивне здоров'я нації» на період до 2015 року». На сьогодні система планування сім'ї включає обласні (міські) центри планування сім'ї та репродукції людини і кабінети планування сім'ї в кожному регіоні. Діяльність системи планування сім'ї полягає у профілактиці головних чинників розладу репродуктивного здоров'я - інфекцій, що передаються статевим шляхом, в т.ч. ВІЛ/СНІДу та небажаних вагітностей, які перериваються за допомогою абортів. За даними МОЗ рівень легальних абортів, зроблених в закладах системи МОЗ, зменшився з 9,45 у 2010 р до 7,39 в 2013 р (на 1000 жінок дітородного віку). Це дозволило Україні переміститися в рейтингу ВООЗ зі списку країн з високим рівнем абортів до країн із середнім рівнем поширеності абортів. В 2012 році було проведено Мультиіндікаторное кластерне обстеження домогосподарств (МІКС-2012), яке підтвердило стійку тенденцію до зниження частоти абортів і до зростання частоти пологів. Спостерігається також зниження кількості вагітностей серед дівчаток та дівчат-підлітків. За даними дослідження МІКС за віковими групами найбільш часто використовують аборт, як форму переривання вагітності старші жінки (35-49 років) і жительки великих міст - серед них абортом закінчувалася кожна п'ята вагітність. Відносно менша частка абортів в сільській місцевості (7,5%) і серед респонденток 20-24 років (9,4%), що корелює з високими рівнями народжуваності серед сільського населення та високим рівнем народжуваності саме у віковій категорії 20-24 роки.Частка жінок, які зробили мінімум один аборт, збільшується з віком від показника 3,5% у віці 20-24 років до 38,8% у віці 45-49 років. Частково це відображає тенденцію до зростання ймовірності завагітніти, тому що частина молодих жінок ще не мали статевих стосунків. Закономірно, що зі збільшенням віку частка жінок, які робили аборт, зростає. Спостерігався виняток в групі 40-49 років, де майже кожна друга жінка мала досвід штучного переривання вагітності. Спостерігається прямий зв'язок між фактом зробленого аборту і наявністю дітей. Серед бездітних жінок лише 7,1% робили аборт, серед тих, хто має одну дитину - 27,8%. Кожна третя з тих, хто повідомили про досвід аборту, мали двох дітей, а 28,1% жінок - трьох і більше. Більшість абортів робили жінки, які перебувають в офіційному чи неофіційному шлюбі, таких виявилося 26,5% і 34,7%, відповідно. Тільки 4,2% опитаних, які повідомили про аборт, ніколи не були заміжні / не жили в неофіційному шлюбі. Середня кількість абортів, які зробили колись жінки, склала 1,6. Найбільша середня кількість абортів (2,1) була серед жінок, які мали 3 і більше дітей. За даними МІКС-2012, рівень абортів за трирічний період, що передував проведенню обстеження, виявився найвищим у віковому інтервалі 25-29 років (15,5 на 1000 жінок відповідного віку). Це період, коли, з одного боку, більшість жінок веде активне статеве життя, з іншого - організм жінки фізіологічно готовий до запліднення і виношування дитини. Ще один фактор - відносно менша ймовірність наявності у молодої жінки соматичних та репродуктивних розладів, що перешкоджають зачаттю. Загальний рівень абортів (у розрахунку на 1000 жінок фертильного віку) становить 8,5 на 1000 жінок репродуктивного віку. Високі значення цього показника спостерігалися у великих містах (10,6), найнижчі - серед сільських жительок (5,3). До пункту 38 заключних зауважень Комітету щодо недостатнього обсягу інформації і даних про здоров'я жінок, включаючи, зокрема, показники сме

тності серед жінок та їхні причини і показники захворювань, які в основному зачіпають жінок і дівчаток. 131. В Україні збільшується показник захворювань на злоякісні новоутворення молочної залози серед жіночого населення: з 61,7 на 100 тисяч населення в 2008 році до 67,9 - у 2013 році; смертність жінок від злоякісних новоутворень молочної залози: з 32 на 100 тисяч населення у 2008 до 33 - в 2013 році; смертність жінок від злоякісного новоутворення шийки матки: від 8,8 до 8,9; смертність жінок від злоякісного новоутворення тіла матки від 7,7 до 8,5. У структурі онкологічної захворюваності жінок найбільшу частку становить рак молочної залози. Так, відсоток випадків раку молочної залози серед всіх діагностованих випадків раку у жінок в 2012 р становить 23,1. Україна займає одне з перших місць в Європі за кількістю хворих на цю патологію. Рак молочної залози займає перше місце серед причин смертності від онкопатології жінок працездатного віку. Кожна хвора на рак жінка втрачає 17-18 років життя, а всього смертність від цього захворювання призводить до щорічних втрат 35 тис. людино-років у найбільш продуктивному віці. Масштаби цієї проблеми катастрофічно зростають у зв'язку з відсутністю налагодженої системи масової діагностики і профілактики та системи мамологічної служби. Як наслідок, в більшості випадків рак діагностується на пізніх стадіях, що збільшує ризик смертності до 30%. На сьогодні правові основи профілактики, діагностики та лікування передраку та раку молочної залози частково врегульовані Законами України «Основи законодавства про охорону здоров'я», «Про лікарські засоби», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та деякими іншими нормативними актами. Діє також Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 р Однак ці законодавчі акти не передбачають вирішення питання системного надання допомоги жінці, у якої діагностований рак молочної залози: від діагностики, лікування - до реабілітації, протезування. Це неодноразово підкреслювали представники громадських організацій інвалідів України, в тому числі Всеукраїнської громадської організації жінок-інвалідів, які перенесли рак молочної залози «Донна», яка об'єднує понад 150 тис. жінок. 132. Доцільно забезпечити перегляд і внесення змін до відповідних нормативно-законодавчі актів, які будуть нормувати відносини, права та обов'язки органів, установ та закладів у системі боротьби з предраком і раком молочної залози, сприяти створенню умов для зменшення смертності жінок і збереження здорового генофонду нації. До пункту 38 заключних зауважень Комітету щодо високих показників інфікування ВІЛ / СНІДом 133. В останні роки в Україні спостерігається стійка позитивна тенденція зменшення частки нових випадків ВІЛ-інфекції серед молоді. Кількість офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції серед осіб у віковій групі 15 - 24 роки в 2013 році порівняно з 2005 роком, зменшилася з 2775 до 1534, тобто в 1,8 рази. Зниження екстенсивного показника - відсотка випадків ВІЛ-інфекції серед осіб вікової категорії 15 - 24 роки від загальної кількості випадків з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції, характеризує особливості розвитку епідемії ВІЛ-інфекції серед молоді і може свідчити про стабілізацію загальної епідемічної ситуації в країні. Дійсно, відзначається деяка стабілізація показника захворюваності на 100 тисяч населення: 46,5 (2011 р); 45,5 (2012 р) і 47,5 (2013 р) на 100 тисяч населення. Впровадження заходів профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дало можливість досягти певних успіхів. Починаючи з 2003 року рівень охоплення добровільним тестуванням на ВІЛ серед вагітних жінок постійно перевищує 95%. Рівень охоплення профілактичним антиретровірусним лікуванням жінок, у яких під час вагітності було діагностовано ВІЛ-інфекцію, збільшився з 9% в 1999 році до 95,0% в 2011 році. Результатом цієї діяльності стало істотне, більш ніж в 7 разів, зниження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини з 27,8% у 2001 році (дані оціночного базового дослідження) до 3,73% в 2011 році. Однак частота передачі ВІЛ від матері до дитини, серед матерів які були активними споживачкам ін'єкційних наркотиків, в 3 рази перевищує загальний показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини, в 2011р. - 11,7% проти 3,73%, відповідно. Це свідчить про недостатню інтегрованість послуг для ВІЛ-інфікованих вагітних СІН, обмеженості їхнього доступу до послуг і високому рівні стигми по відношенню до представниць груп, уразливих до ВІЛ.До пункту 38 заключних зауважень Комітету щодо збільшення показників смертності серед жінок з причин, які безпосередньо пов'язані із зловживанням алкогольними напоями. 134. Показник смертності населення від випадків отруєнь і дії алкоголю за звітний період коливався в наступних межах: 2010 рік - 8,4 на 100 тисяч населення; 2011 - 8,0; 2012 - 10,1; 2013 - 8,8. У сільській місцевості цей показник значно перевищує міський в середньому в півтора рази. Смертність від отруєння алкоголем пояснюється тим, що майже третина міцної алкогольної продукції виготовляється в тіньовому секторі економіки, тобто без дотримання стандартів, перевірки якості тощо. Захворюваність на розлади психіки від вживання алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози) серед жіночого населення України за 2008 - 2013 роки (на 100 000 відповідного населення) значно зменшилася - 2008 р - 35,84; 2009 р - 28,07; 2010 р - 24,53; 2011 р - 24,23; 2012 р - 24,55; 2013 р - 24,15. Поширеність розладів психіки від вживання алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози) серед жіночого населення України за 2008 - 2013 роки на 100 тисяч населення також зменшується: 2008 р - 336,74; 2009 р - 331,13; 2010 р - 331,16; 2011 р - 330,07; 2012 р - 328,9; 2013 р - 327,45. До пункту 39 заключних зауважень Комітету щодо необхідності особливої уваги групам високого ризику в стратегіях щодо запобігання ВІЛ / СНІДу 135. Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні концентрується в основному серед СІН, РКС та їхніх статевих партнерів, а також серед ЧСЧ. Згідно з даними дозорного епіднагляду за ВІЛ-інфекцією, проведеного в рамках інтегрованих біоповедінкових досліджень 2011 серед представників груп ризику, 21,5% СІН, 9,0% ЖКС та 6,4% ЧСЧ живуть з ВІЛ. Оскільки повномасштабна епідемія ВІЛ-інфекції за рахунок СІН в Україні розвивається з 1995 р, а більшість СІН практикують статеві стосунки, рівень передачі ВІЛ статевим шляхом зростає. Епідемія поширюється від СІН (в основному чоловіків) до їх статевих партнерів, збільшується частка ВІЛ-інфікованих жінок. Так за даними офіційної статистики на кінець 2011 р частка ВІЛ-інфікованих жінок, що знаходилися на диспансерному обліку, становила 45,0% від усіх, хто знаходяться на диспансерному обліку. Вважається, що рівень інфікованості серед жінок, які відвідують жіночі консультації з приводу вагітності, досить точно відображає рівень інфікованості ВІЛ і тенденції розвитку епідемії серед загального населення. Крім того, дана група жінок становить вибірку, яка є репрезентативною для аналізу епідемічної ситуації серед репродуктивної частини населення. За останні роки (2009-2013 рр.) в Україні спостерігається позитивна тенденція до зниження рівня поширеності ВІЛ серед вагітних за результатами первинного тестування (код 109.1): 0,55%; 0,48%; 0,47%, 0,45%, 0,39%. Необхідно зазначити, що завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на призупинення епідемії ВІЛ-інфекції, в тому числі серед СІН, темпи приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію, починаючи з 2006 р, постійно знижуються. Вперше, у 2012 р. в Україні зареєстровано деяке зниження нових випадків ВІЛ-інфекції на 1,6%. За даними 2013 р. зафіксовано зростання кількості осіб з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції – 21 631 (47,6 на 100 тис. населення, темп приросту: + 4,6%). Висока інфікованість ВІЛ жінок комерційного сексу в Україні пояснюється активною участю жінок-СІН у секс-бізнесі. Однак, з точки зору можливості генералізації епідемії ВІЛ-інфекції в країні, шлях інфікування ЖКС не має великого значення, оскільки ризик інфікування клієнтів жінок секс-бізнесу не залежить від шляху інфікування представниць цих послуг.У 2009 р в Україні вперше вивчали поширеність ВІЛ серед засуджених. За даними дослідження показник інфікованості склав 15%. Стратегія боротьби з ВІЛ/СНІД є одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку України. Уряд України взяв на себе низку стратегічних зобов'язань і спільно з міжнародними і неурядовими організаціями докладає багато зусиль для їх виконання та подолання епідемії ВІЛ-інфекції в країні. Цілі реалізації Стратегії ООН щодо подолання епідемії ВІЛ-інфекції у світі на 2011-2015 роки закладені в Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки. Проте з огляду на складний соціально-економічний стан та проведення реформування системи охорони здоров’я у регіонах досягнення цілей зазначеної Стратегії до 2015 року в повному обсязі є нереалістичним. Станом на початок вересня 2014 року Проект Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки схвалено Кабінетом Міністрів України, але ще не розглядався Верховною Радою України.До пункту 39 заключних зауважень Комітету щодо здоров'я жінок 136. Проблемою України в області охорони здоров'я є невідповідність діючої моделі охорони здоров'я сучасним вимогам, яке конкретизується в наступних проявах. Зниження доступності: безкоштовність медичної допомоги дуже умовна, державні гарантії не збалансовані з їх фінансовим забезпеченням. 20,5% домогосподарств не можуть отримати необхідної медичної допомоги. Питома вага особистих витрат населення на душу населення на охорону здоров'я становить більше 40% від загального обсягу фінансування галузі. 10% від загальних витрат на медичну допомогу становлять тіньові платежі. Відсутність захисту населення від фінансових ризиків галузі: медицина орієнтована на вирішення власних проблем, а не проблем населення. Бюджетні витрати на фінансування приблизно на 58% покривають зарплати медичних працівників. Капітальні витрати (нове будівництво, придбання обладнання, ремонт) складають менш за 8%.Низька якість медичних послуг: середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні на 10 років нижча, ніж у більшості розвинутих країн Європейського регіону. Спостерігається високий рівень загальної смертності, надсмертності чоловіків працездатного віку, зростання захворюваності соціально небезпечних захворювань, таких як туберкульоз. Недоступність кваліфікованої медичної допомоги для населення похилого віку: літні люди частіше страждають від неможливості оплатити ліки, медичне приладдя, лікування в стаціонарі, проведення життєво необхідних операцій тощо. Саме позбавлення в сфері охорони здоров'я є чи не найпоширенішим видом дискримінації, від яких страждають літні люди. При цьому в найбільш уразливому становищі перебувають літні жінки, що проживають окремо.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка