Міністерство соціальної політики УкраїниДоповідьпро виконання Конвенції оонпро ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в УкраїніВосьма періодична доповідь



Сторінка5/7
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
СТАТТЯ 4 До пункту 23 заключних зауважень Комітету щодо встановлення квот на представництво жінок на вищих рівнях 92. Тимчасові спеціальні заходи задекларовані в Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Говорячи про спеціальні заходи в Україні, найчастіше мається на увазі встановлення квот на представництво жінок на вищих рівнях політичного, економічного та соціального життя. Кілька разів на засідання ВРУ виносилися законопроекти про введення ґендерних квот, зокрема, у складі депутатів рад усіх рівнів. 23 жовтня 2013 року на засіданні Уряду було схвалено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" та зареєстровано у ВРУ. Головною метою законопроекту було забезпечення паритетного представництва жінок і чоловіків у списках політичних партій та виборчих списках, серед депутатів рад усіх рівнів, в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування шляхом впровадження ґендерних квот. Законопроектом пропонувалося внести зміни до законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» щодо забезпечення певного рівня представництва у виборчих списках кандидатів у депутати осіб тієї ж статі, яка менше представлена. У травні 2014 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" внесено зміни до Закону України "Про політичні партії в Україні", згідно з яким розмір квот, що визначають мінімальний рівень представництва жінок у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі має становити не менше 30% від загальної кількості кандидатів у виборчому списку. Інших квот щодо представництва жінок не затверджено. Поясненням небажання депутатів проголосувати за квоти участі жінок в соціально-політичному житті країні і бізнесі може бути низький рівень ґендерної грамотності. 93. На думку експертів, важливим моментом забезпечення ґендерної рівності є забезпечення прозорого фінансування політичного життя. Наявність прозорості позитивно вплине на збалансоване представництво жінок: політичні партії, які не будуть "купувати" голоси виборців, а будуть орієнтовані на більшість виборців, а жінки - це більшість, будуть більше представляти їх у своїх списках. 94. Представникам зацікавлених міністерств і відомств, лідерам організацій громадянського суспільства необхідно проводити просвітницьку та роз'яснювальну роботу з депутатами з питань ґендеру. Аргументувати необхідність прийняття квот слід не тільки зобов'язаннями України (зокрема, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок, Пекінською декларацією і Цілям тисячоліття), а й конкретними міжнародними та вітчизняними прикладами впливу підвищення представництва жінок у різних сферах прийняття рішень на становище в країнах, галузях, колективах. А для цього необхідно мати опис таких кращих практик. До пункту 23 заключних зауважень Комітету щодо тимчасових спеціальних заходів в інтересах жінок, що піддаються множинним формам дискримінації 95. Тимчасові спеціальні заходи в інтересах жінок, що потерпають від множинних форм дискримінації, таких як роми, в країні поки не готувалися і не розглядалися. У травні 2014 Мінсоцполітики за підтримки Фонду населення ООН провело круглий стіл "Жінки груп ризику щодо різних видів дискримінації". Вперше було сформовано список категорій жінок, які належать до груп ризику, до якого потрапили безробітні жінки; сільські жінки; літні жінки; жінки-мігранти; жінки-біженки; жінки, які відносяться до категорії "переміщені громадяни"; жінки ромської національності; ВІЛ-інфіковані жінки; жінки - споживачки ін'єкційних наркотиків; жінки - працівниці комерційного сексу; жінки з інвалідністю; лесбійки і бісексуальні жінки, трансґендерні жінки. Результати круглого столу показали, що жінками груп ризику, в основному, займаються недержавні організації. Статистичних даних про них немає, а емпіричні дані розрізнені, не піддаються комплексному аналізу, тому що наступні данні не доповнюють попередні. 96. Дані масового соціологічного опитування показали, що 11% жінок у віці старше за 16 років, за їхніми відповідями, мали досвід дискримінації, досвід множинної дискримінації мали 5% жінок. Екстраполюючи ці відсотки на абсолютні цифри можна стверджувати, що досвід дискримінації мають більш 1,5 мільйона жінок, а досвід множинної дискримінації - більше 700 тисяч жінок. Однак розробка заходів (у тому числі й тимчасових) щодо зменшення дискримінації по відношенню до них знаходиться на стадії обговорення. 97. Значний внесок у вивчення категорій жінок груп ризику вносить Фонд народонаселення ООН. За останні роки за його підтримки проведені дослідження становища жінок на ринку праці, літніх жінок, жінок ромської національності, клієнтів кризових центрів для жінок - жертв насильства тощо. Результати досліджень привернули увагу органів влади та громадськості. До пункту 3 Статті 4. 98. Всі державні заходи, спрямовані на охорону материнства, що були наведені в попередній Доповіді, продовжуються. Крім того, у 2012 році почалася реалізація державної політики активної соціальної допомоги сім'ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Державним бюджетом було виділено дотацію на введення в структуру штатів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 12000 посад фахівців з соціальної роботи та зміцнення матеріально-технічної бази центрів. Це дозволило значно посилити соціальну роботу з різними категоріями сімей: в 5 разів збільшилася кількість сімей, які почали отримувати соціальні послуги, в 3 рази - охоплених соціальним супроводом. Проте в 2014 році державна субсидія не була виділена, фінансування фахівців з соціальної роботи перейшло до місцевого бюджету і, як наслідок, значна їх частина ліквідована. Разом з тим у багатьох містах і селах функціонування фахівців з соціальної роботи дало позитивні результати, зокрема, по профілактиці та протидії сімейного насильства, тому місцеві органи влади вишукують кошти для фінансування таких фахівців. Проблемою для центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді стало скорочення штатних співробітників при введенні посад фахівців із соціальної роботи. 99. Мінсоцполітики доцільно сприяти розвитку інституту фахівців соціальної роботи в громадах, а також навчати діючих працівників соціальної сфери практичним прийомам забезпечення рівності прав і можливостей чоловіків і жінок, надання допомоги постраждалим від будь-яких форм дискримінації.СТАТТЯ 5 До пункту 25 заключних зауважень Комітету щодо збереження традиційних стереотипних уявлень про роль і обов'язки жінок і чоловіків у сім'ї та в суспільстві в цілому 100. Проблема збереження ґендерних стереотипів для України залишається актуальною, проте більшою мірою теоретичною, ніж практичною: про неї говорять, проводять заходи по боротьбі зі стереотипами, але визначення їх реальної поширеності не проводиться. Робота по боротьбі зі стереотипами, які відтворюють ґендерну нерівність є несистемною і носить формальний характер. У 1999 році Інститут соціології Академії наук провів вивчення ґендерних стереотипів населення України, результати якого могли б стати базою для подальшого моніторингу, однак до сьогодні моніторингу ґендерних стереотипів в масштабах країні не проводиться. До пункту 25 заключних зауважень Комітету щодо формування дискримінаційного образу жінок в засобах інформації і в ході рекламних кампаній і щодо заходів із боротьби зі стереотипними уявленнями, що стосуються вразливих груп жінок 101. Законодавство України (закони «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу» та ін.) не передбачає ніяких обмежень для жінок чи чоловіків. Більш того, Закон "Про рекламу" забороняє зміст дискримінаційних тверджень за ознакою статі. У Державній програмі на період до 2010 р було заплановано проведення моніторингу ЗМІ з відображення ролі жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності. Такий моніторинг сьогодні проводить Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна». Моніторинги також проводяться громадськими організаціями на місцевому рівні, зокрема, у Вінницькій та Полтавській областях. Контент-аналіз засобів масової інформації включається в програми проведення тренінгів для державних службовців. 102. У 2011 р жіночими громадськими організаціями разом з «Програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні» ПРООН_ЄС, Фондом імені Генриха Еберта та Українською асоціацією маркетингу були розроблені Стандарти недискримінаційної реклами за ознакою статі, які були затверджені асоціацією рекламістів. Стандарти були представлені маркетологам і рекламістам провідних рекламних агентств. У 2012 р Стандарти були зареєстровані в Українському науково-дослідному і навчальному центрі проблем стандартизації, сертифікації та якості. 103. Державна програма забезпечення рівності жінок і чоловіків на період до 2016 р передбачає проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка. В рамках виконання Програми Держкомтелерадіо, Національна телерадіокомпанія України і регіональні ТРК проводять передачі щодо висвітлення ґендерної проблематики, проблем насильства щодо жінок і торгівлі людьми, формування ґендерної культури та висвітлення заходів з виконання державних програм ґендерної рівності, підтримки сім'ї, протидії торгівлі людьми та Національного плану дій «Стоп насильству». В регіонах України виготовляють і розповсюджують інформаційні матеріали, спрямовані на подолання ґендерних стереотипів і формування в суспільстві культури ґендерної рівності, зокрема два видання підручників для школярів «Ми різні – ми рівні» (2010 рік), монографія «Гендерна ідентичність в онтогенезі особистості» (2011), навчальний посібник «Гендерна соціалізація молодших школярів» (2011), навчально-методичний посібник «Гендерне виховання дошкільнят» (2011), посібник для тренерів «Ґендерна рівність в освіті» (2011), збірка рекомендацій «Ґендерні стандарти сучасної освіти» (2010) та інщі. Для вирішення цієї проблеми громадські та міжнародні організації готують інформаційні матеріали, проводять тренінги, конкурси, круглі столи та інші заходи для представників ЗМІ щодо збалансованого представлення образу жінок і чоловіків у ЗМІ. У 2013 р в рамках співпраці з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда-Україна» проведена інформаційна кампанія з питань формування в суспільстві культури ґендерної рівності. У 2013 р за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні було видано підручник для журналістів «Ґендер для медіа». Однак перераховані вище заходи з протидії патріархальним стереотипам не мають бажаного ефекту: в законодавстві немає санкцій на випадки ґендерної дискримінації, що робить його недієвим; результати моніторингу ЗМІ свідчать, що медійний і рекламний простір переповнені сексистськими і ґендерно-дискримінаційними образами, такими, що порушують права жінок і приводять до відтворення та поглиблення негативних ґендерних стереотипів, сексуальної об'єктивізації жінок і виправдання насильства.Дослідження, що проводяться в останні роки, підтверджують, що важливим джерел формування ґендерних стереотипів є засоби масової інформації; практичні заходи, спрямовані на подолання ґендерних стереотипів, не визначають на які саме стереотипи вони спрямовані, не є системними, не передбачають оцінки ефективності та не мають критеріїв оцінки. 104. Підсумки дослідження Інституту масової інформації (2013 рік) свідчать про те, що чоловіки є героями публікацій, в середньому, в 80% випадків, і лише 20% матеріалів ЗМІ присвячені жінкам. Жінки частіше згадуються в несерйозних публікаціях, світській хроніці, плітках про сімейне життя відомих людей, описі нарядів. 82% всіх експертів є представниками чоловічої статі й тільки 18% експертів - жінки. Причому, жінки, в більшості випадків, виступають експертами з питань медицини, культури та права, але практично не коментують політику й економіку, за винятком коментарів від прес-секретарів, в яких вони виступали скоріше як коментатори. На ілюстраціях до публікацій жінки також значно поступаються чоловікам - 24% проти 76%, при цьому, знову ж таки, їх фото ілюструють зазвичай світську хроніку, рубрики «Сім'я» чи «Здоров'я». 105. В Україні не достатньо проводиться робота щодо боротьби зі стереотипними уявленнями відносно вразливих груп жінок. 106. В напрямку реалізації ЗЗК №№24, 25 проведена наступна робота: розроблено та апробовано технологію ґендерного моніторингу ЗМІ та рекламного простору; розроблені та затверджені Стандарти недискримінаційної реклами за ознакою статі; існують базові дані для проведення моніторингу ґендерних стереотипів; розроблені та апробовані навчальні програми для шкіл і вищих навчальних закладів; функціонують 12 освітніх та дослідницьких ґендерних центрів. Для досягнення позитивних змін в уявленні населення про роль і обов'язки жінок і чоловіків у сім'ї та в суспільстві в цілому необхідно: розробити та затвердити критерії моніторингу ґендерних стереопітів населення, налагодити моніторинг ґендерних стереотипів в Україні; проводити роботу по зміні ґендерних стереопітів населення з урахуванням результатів цього моніторингу; поширити Стандарти недискримінаційної реклами за ознакою статі серед більшої кількості ЗМІ; впровадити ефективний механізм оскарження реклами, що дискримінує жінок; проводити ґендерний моніторинг ЗМІ та реклами з поширенням його результатів; включити в навчання журналістів ґендерні модулі; скорегувати зміст шкільних програм і посібників з метою формування рівності прав і можливостей чоловіків і жінок; продовжувати роботу з підготовки викладацького складу з питань ґендерної рівності та внесення змін до підручників щодо ліквідації ґендерних стереотипів ; розробити та прийняти конкретні заходи для боротьби зі стереотипними уявленнями, що стосуються вразливих груп жінок, таких як роми, ЛГБТ, сільські жінки, жінки-інваліді, літні жінки, ін... СТАТТЯ 6 107. За звітний період був прийнятий ряд важливих законодавчих документів, спрямованих на посилення боротьби з торгівлею людьми: ратифікована Конвенцію Ради Європи про протидію торгівлі людьми; прийнятий Закон України «Про протидію торгівлі людьми», Постанова КМУ "Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми". У 2012 р була прийнята Державна цільова програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року; був затверджений Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; затверджено Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; затверджено Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів щодо торгівлі людьми, Порядок взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми. У липні 2013 Мінсоцполітики було затверджено ряд Стандартів, які стосуються діяльності фахівців з даного напрямку роботи, зокрема стандарт надання послуг з соціальної профілактики торгівлі людьми; стандарт надання послуг з соціальної інтеграції та реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми; стандарт надання послуг з соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, постраждалих від торгівлі людьми; програма навчання фахівців, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми; методичні рекомендації по роботі з особами, які постраждали від торгівлі людьми. 108. Відповідно до даних МВС кількість злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми постійно знижується (додаток 6); працює Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми; держава виплачує одноразову матеріальну допомогу постраждалим особам. При цьому не всі потерпілі можуть ідентифікувати себе жертвами торгівлі людьми, оскільки не мають повної інформації про це явище. Це, насамперед, стосується мешканців сільської місцевості та віддалених гірських районів, де відсутні фахівці соціальних служб. 109. Але сьогодні поняття «торгівлі людьми» в Україні стало набувати нові форми. Якщо раніше під цим поняттям розумілося в основному сексуальне рабство, то сьогодні це сексуальна експлуатація, трудова експлуатація, втягування в бродяжництво та жебракування дітей і дорослих, незаконна трансплантація органів, створення порнографії та ін. За ступенем поширеності нині найактуальнішою проблемою для України є трудова експлуатація - рабська праця, як у сільському господарстві, так і індустрії, при цьому все більшого поширення набуває експлуатація праці в межах держави. На другому місці - сексуальна експлуатація, на третьому місці - торгівля людьми з метою використання органів і залучення до жебрацтва. До пункту 30 заключних зауважень Комітету щодо корінних причин торгівлі людьми 110. Аналіз ситуації з торгівлею людьми по Україні свідчить про те, що основною і першочерговою причиною торгівлі людьми є нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу. Це призвело до того, що всі країни світу можна розділити на дві частини. Першу - країни-донори - держави, громадяни яких стають жертвами торгівлі людьми. Як правило, це країни зі слабо розвинутою економікою і низьким рівнем соціальної захищеності населення. Друга частина - це країни-реципієнти (держави, на територію яких ввозиться "живий товар"), до яких належать країни з високим соціально-економічним рівнем розвитку. Механізм здійснення торгівлі людьми передбачає введення поняття "країна-транзит". Це держава, через територію якої жертви торгівлі людьми переправляються в країну-реципієнт. Переважно як країни-транзити використовуються держави з високим рівнем корупції та відносною "прозорістю" кордонів. Зростання безробіття, корупції, неухильне і стрімке зниження життєвого рівня населення, вихід країни на світовий ринок обміну товарів і послуг створили сприятливі умови для поширення торгівлі людьми в Україні. Крім вищевказаних причин важливу роль в цьому грає специфіка географічного положення України і "прозорість" її кордонів. Все це в сукупності призвело до того, що Україна виявилася перехрестям світових шляхів транспортування жертв торгівлі людьми. Нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів України призвело до того, що окремі області стали регіонами реципієнтами жертв торгівлі. Україна сьогодні є країною-донором, країною-транзитом і країною реципієнтом торгівлі людьми. 111. Майже половина (46%) центрів реабілітації жінок розраховані на допомогу жінкам-жертвам торгівлі людьми. 112. Необхідно розробити конкретні заходи, які дозволять обмежити використання України як країни-транзиту; зменшать кількість жертв торгівлі серед самих українців; посилять вимоги до національних роботодавців, щоб виключити можливість торгівлі людьми всередині країни; удосконалювати систему соціально-психологічної допомоги жертвам торгівлі людьми. До пункту 30 заключних зауважень Комітету щодо міжнародного співробітництва у сфері торгівлі людьми 113. Міжнародне співробітництво у сфері торгівлі людьми реалізується в основному з Офісом спеціального представника ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми та Координатором проектів ОБСЄ в Україні. Напрями співробітництва: запобігання торгівлі людьми; посилення переслідувань та криміналізації злочинів; надання допомоги постраждалим, а також запобігання насильству в сім'ї та забезпечення ґендерної рівності. 114. Координатор проектів ОБСЄ в Україні спільно з Мінсоцполітики протягом 2009-2011 рр. проводив апробацію в двох областях державного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людей, результати якої лягли в основу розробки та прийняття державного Порядку взаємодії суб'єктів, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми. Основними партнерами цієї діяльності з української сторони є Мінсоцполітики, МВС, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Тематика протидії торгівлі людьми була також одним із пріоритетів головування України в ОБСЄ в 2013 році. З ініціативи Української сторони був початий процес перегляду Плану ОБСЄ з боротьби з торгівлею людьми, схвалений в 2013 році. Пропозиції Українських експертів були взяті за основу Доповнення до цього плану. Міжнародне співробітництво реалізується так само з Міжнародною організацією міграції. Представництво МОМ в Україні виявило і надало допомогу у 2013 році 929 постраждалим від торгівлі людьми (48% з них - жінки), допомога яким надавалась через представників громадських організацій, що представляють Всеукраїнську коаліцію з протидії торгівлі людьми в Україні. Крім того, починаючи з 2002 року в м Києві діє медичний реабілітаційний центр МОМ з надання допомоги постраждалим. До пункту 30 заключних зауважень Комітету щодо фінансування протидії торгівлі людьми 115. Однією з невирішених проблем сфери протистояння торгівлі людьми залишається недостатнє фінансування Державної програми та інших заходів, що пов'язано в першу чергу зі складним соціально-економічним, зовнішньо-політичним і фінансовим становищем України. ЧАСТИНА II СТАТТЯ 7 116. Законодавчі гарантії забезпечення жінкам і чоловікам рівних умов голосування на всіх виборах і публічних референдумах, обрання до усіх виборних публічних органів, участі у формулюванні та здійсненні політики уряду та одержання державних посад, здійснення державних функцій на всіх рівнях державного управління; участі у діяльності неурядових організацій і асоціацій, що займаються проблемами громадського і політичного життя країни, описані в попередніх доповідях, і за звітний період не змінилися. До пункту 32 заключних зауважень Комітету щодо недопредставленості жінок на високому рівні в органах, що обираються і призначаються 117. Як було викладено а розділі "Тимчасові спеціальні заходи" за останні роки кілька разів на засідання Верховної Ради України були винесені законопроекти про введення ґендерних квот, зокрема, у складі депутатів усіх рівнів. 118. За звітний період дещо збільшилася частка жінок серед членів правління центрального банку; основних міністрів; міністрів уряду; високопоставлених державних службовців. Тобто існує певний прогрес в динаміці участі жінок в вищих органах, що обираються і призначаються. 119. У той же час певна частина жінок не знає про свої права бути представленими в бізнесі (79%), на вищих посадах органів державної влади (75%), в політичних партіях (73%) нарівні з чоловіками. Представництво жінок на всіх рівнях влади вимагає не тільки наявності для цього спеціальних квот, а насамперед бажання самих жінок обіймати ці посади, а значить формувати і розвивати відповідні лідерські якості, знання, навички, досвід тощо. Тому необхідно інформувати і готувати жінок, які мають необхідні якості, до роботи в органах влади та висувати іх на ці посади. Це більше робота жіночих, професійних, місцевих організацій, ніж чиновників.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка