Міністерство соціальної політики УкраїниДоповідьпро виконання Конвенції оонпро ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в УкраїніВосьма періодична доповідь



Сторінка4/7
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
До пунктів 26, 27 заключних зауважень Комітету щодо того, що більшість покарань за домашнє насильство складають штрафи та необхідності забезпечення ефективних заходів покарання у випадках, пов'язаних з насильством у сім'ї 70. Дані про продовження використання штрафів як найбільш поширеної форми покарання при розгляді справ про сімейне насильство підтверджують зміст заключного зауваження №26: у 2010 році штраф був використаний як покарання в 87,7% випадків, в 2012 - в 88,3% випадків. 71. У березні 2013 КМУ подав на розгляд парламенту законопроект «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який прийнятий Верховною Радою в першому читанні. У новому законопроекті використовується термін не «сімейне», а «домашнє» насильств, що дає можливість більш широкого застосування; розширено коло осіб, на яких поширюється дія закону; розширено перелік органів та установ, відповідальних за попередження і протидію насильству; значну увагу приділено захисту прав і наданню допомоги різним категоріям постраждалих від домашнього насильства, чіткому розмежуванню повноважень між різними державними органами, заходам щодо запобігання домашнього насильства. В законопроекті скасовано така форма покарання як штраф.До пункту 29 заключних зауважень Комітету щодо перешкод, з якими стикаються жінки при отриманні доступу до послуг притулків та соціальних центрів для жертв сімейного насильства 72. Дані досліджень центрів, які надають допомогу жертвам насильства, показують, що чимало з них (майже третина) спрямована на різні категорії клієнтів. Разом з жінками, які постраждали від насильства, в центрах отримують стаціонарні послуги особи, що звільнилися з місць позбавлення волі, бездомні, інші клієнти з асоціальною поведінкою - в основному чоловіки. Це викликає нові загрози для постраждалих від насильства жінок, зокрема, провокації та конфлікти всередині закладів. Іншими виявленими факторами, які обмежують доступ постраждалих жінок до послуг спеціалізованих установ, є низький рівень інформованості жінок про ці заклади, їх послуги та умови їх надання; низький рівень довіри жінок, що постраждали від насильства, до будь-яких соціальних установ; недостатня кількість місць в установах; обмежене фінансування центрів (в окремих не передбачене придбання продуктів харчування, не вирішено питання ремонту приміщень, відсутнє теплопостачання) тощо. Багато центрів (відповідно до їх положень) не приймають жінок зі значними проблемами зі здоров'ям: ВІЛ, туберкульоз, психічні захворювання, наркоманія тощо. У кожному 4-му центрі обмеженим є вік клієнток - 18-35 років, хоча за результатами опитування середній вік клієнток становить 35,5 років. При цьому, не існує центрів, які надають допомогу жінкам похилого віку, що постраждали від насильства, і так само жінкам, які вимагають додаткового догляду (мають захворювання опорно-рухового апарату та ін.). У 2013 році МБФ «Українська фундація громадського здоров'я» та «Право на здоров'я» спільно з Мінсоцполітики почали пілотувати в м. Києві «соціальну квартиру» як форму реабілітації матерів з дітьми, які пережили насильство. В соціальну квартиру можуть бути розміщені жінки, що живуть з ВІЛ, мали проблеми наркозалежності тощо.73. Різні обмеження щодо здоров'я та віку клієнток мають своє обґрунтування, але в такому випадку необхідно відкривати інші центри, які б дозволили надати можливість звертатися за допомогою всім жінкам, незалежно від віку, стану здоров'я та наявності вільних місць в установах. До пункту 29 заключних зауважень Комітету щодо навчання соціальних працівників питанням надання послуг жертвам насильства, з тим щоб вони могли надавати жертвам належну допомогу 74. Підготовка фахівців для роботи з жертвами насильства та насильниками передбачена в Плані заходів з проведення Національної кампанії «Стоп насильству» на період до 2015 року та Державної цільової соціальної програми підтримки сім'ї до 2016 року. В них запланована комплексна діяльність з навчання фахівців питанням попередження та протидії насильству (представників правоохоронних органів, співробітників центрів соціальних служб, суддів тощо); проведення інформаційних заходів, виробництво та розповсюдження соціальної реклами, розробка мінімальних стандартів послуг для осіб, які пережили насильство, розробка та реалізація корекційних програм для осіб, які здійснили насильство. На виконання Плану заходів у 2013 році Міністерством соціальної політики розроблена Навчальна програма з питань запобігання насильства в сім'ї для соціальних працівників, фахівців з соціальної роботи та інших фахівців, які надають соціальні послуги. Відомство проводить курси підвищення кваліфікації для фахівців, які працюють в напрямку попередження насильства в сім'ї, в тому числі для керівників і спеціалістів регіональних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей. У 2013 р МБФ «Українська фундація громадського здоров'я» у співпраці з Мінсоціальної політики, Міжнародним гуманітарним центром «Розрада», Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» за підтримки ООН Жінки розробили комплексну Програму корекційно-реабілітаційної роботи з дівчатами (14-18 років) і жінками, які пережили насильство. Програма включає методичне опис роботи з проведення діагностики, мотиваційного консультування, індивідуальної та групової роботи. Також за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні у співпраці з МВС України розроблено спеціалізований курс з протидії насильству в сім'ї і на постійній основі проводиться навчання курсантів факультетів міліції громадської безпеки вищих навчальних закладів системи МВС та підвищення кваліфікації діючих дільничних інспекторів міліції. 75. Дані соціологічного опитування керівників Центрів, які надають допомогу жінкам, що постраждали від насильства, менш оптимістичні: у кожному шостому центрі за 2013-2014 роки навчання не пройшов жоден фахівець; обмежені можливості для навчання співробітників центрів, які належать до комунальної та державної форми власності; в той час, як недержавні центри мають перенасиченість різними видами навчання, що свідчить про відсутність скоординованих дій місцевих органів влади з громадським сектором у цьому напрямку діяльності. До пункту 27 заключних зауважень Комітету щодо досліджень з проблем насильства щодо жінок 76. У зауваженні 27 Комітет рекомендує підвищити рівень проведених досліджень і збору даних про масштаби поширення, причини і наслідки насильства щодо жінок. Починаючи з 2010 року в Україні було проведено 10 досліджень і видано 4 методичних посібники (додаток 3). 77. Аналіз тем досліджень і методичних публікацій, що були проведені і розроблені за звітний період, показує широту дослідницьких інтересів. Проблемою для фахівців, які працюють у сфері запобігання сімейного насильства, є доступність до результатів цих досліджень, тому що значна їх частина не тиражується, або тиражується малими накладами, відсутня практика підготовки дайджестів нових досліджень та ознайомлення з ними зацікавлених державних службовців і практичних працівників.До пункту 26 заключних зауважень щодо ефективності законодавства з попередження насильства в сім'ї 78. Динаміка статистичних даних про сімейне насильство (додаток 4) показує, що всі показники: "Зареєстровано повідомлення про загрозу або вчинення насильства в сім'ї", "Поставлено на профілактичний облік", "Кількість сімей, де вчиняється насильство", "Кількість осіб, яким винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї" має тенденцію до збільшення або залишається на високому рівні. Однак, на думку експертів, на теперішньому етапі ставлення населення до сімейного насильства це є позитивною тенденцією і свідчить про те, що населення все більше сприймає сімейне насильство, як негативний факт, на який можна і потрібно реагувати, залучаючи до цього міліцію та фахівців соціальної сфери . У той же час збільшується кількість жертв насильства, які направлені до спеціалізованих установ для проходження реабілітації79. Дані масового соціологічного опитування, проведеного в ході підготовки Доповіді, показали, що особистий досвід різних видів насильства мали від 1% до 3% опитаних жінок старших за 16 років. Про випадки психологічного насильства повідомили 3% респонденток, про фізичне насильство - 2%. Інформацію про досвід щодо економічного та сексуального насильства надали менш за 1% жінок – ці форми насильства менш розпізнаються респондентками як факти насильства, а питання сексуального насильства є табуйованим в суспільстві, що призводить до замовчування цієї проблеми. Про випадки різних форм сімейного насильства серед найближчого кола друзів і родичів зазначили від 2% до 17% опитаних, і найбільш поширеними відповідями знову-таки є фізичне і психологічне насильства. 80. Дані додатку 5 показують, що певна робота проводиться з особами, які вчинили насильство - збільшується кількість направлених на проходження корекційних програм. У 2013 р були змінені норми Кримінально-процесуального кодексу про затримання правопорушника, якими фактично було заборонено вилучення насильника з сім'ї більше, ніж на три години. Це зменшує можливості забезпечення безпеки жертв домашнього насильстваДо пункту 34 заключних зауважень Комітету щодо бідності та масової злиденності серед жінок81.. Згідно з Національною доповіддю про стан досягнення ЦРТ (2013), в цілому ґендерний фактор незначно впливає на показники бідності, тобто істотних відмінностей у рівнях бідності серед загального населення за ґендерною ознакою не спостерігається. Однак існують певні групи жінок, такі як жінки похилого віку, для яких бідність є великою проблемою.82. Однак у зв'язку зі складною політичною та економічною ситуацією в країні останні ініціативи уряду, зокрема, Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», прийнятий 27 березня 2014, можуть підвищити ризики бідності для жінок. Ці ініціативи передбачають скорочення працівників бюджетної сфери і відмову від підвищення мінімальної зарплати протягом одного року, що сильно вплине на рівень оплати праці в бюджетній сфері. Враховуючи, що в багатьох галузях бюджетної сфери частка зайнятих жінок становить від 70% до 90%, саме вони зіткнуться з ризиками бідності. До пункту 42 заключних зауважень Комітету щодо інформації про вразливі групи жінок, таких як жінки-мігранти, жінки-біженці, жінки ромської національності та ін. щодо їх дискримінації за ознаками статі, расової або етнічної приналежності, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації. 83. Дані масового соціологічного опитування дозволили емпірично виявити види дискримінації, найбільш поширені серед жінок України. Серед усіх опитаних жінок від 2% до 3% відповіли, що особисто стикалися з будь-якою з форм дискримінації, 11% жінок мали досвід зазнати хоча б один вид дискримінації, 5% - множинної дискримінації. В реальності розповсюдження дискримінації може бути істотно вище через табуйованість проблеми, нездатність респондентів розпізнавати дискримінацію. Частіше з перерахованих форм дискримінації опитані стикалися з дискримінацією за ознакою статі при прийомі на роботу. У оголошеннях про вакансії подекуди вказуються вимоги роботодавця щодо статі чи зазначаються переваги для працівників певної статі - про це з посиланням на особистий досвід або досвід родичів/друзів зазначили 14% респондентів. По 10% відповідей набрали такі прояви дискримінації, як низька оплата праці жінок порівняно з чоловіками при виконанні однієї і тієї ж роботи, недостатня представленість жінок у великому і середньому бізнесі в порівнянні з чоловіками. По деяких з категорій жінок груп ризику за звітний період проведено наукові дослідження, в основному за технічною допомогою Фонда народонаселення ООН. Результати досліджень наведені нижче.84. Жінки, що знаходять в місцях позбавлення волі. В даний час в Україні біля 7 тисяч жінок перебувають в місцях позбавлення волі. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в окремих слідчих ізоляторах умови для утримання ув'язнених жінок належним чином не створені: приміщення збірного відділення належним чином не обладнані і потребують реконструкції, більшість з них знаходяться в непридатному для використання стані. Приміщення для тимчасового утримання - занадто вузькі, природне освітлення відсутнє (деякі з них взагалі без вікон), вентиляція практично відсутня. У збірних відділеннях функціонують приміщення-бокси для тимчасового утримання ув'язнених, які інвентарем практично не обладнані, в деяких з них немає можливості присісти, відсутній доступ до води і туалету. Внутрішній стан - незадовільний, наявне лише електричне освітлення, вентиляція відсутня, належний санітарно-гігієнічний стан не підтримується. Санітарні вузли в збірному відділенні перебувають у занедбаному стані., Стан медичної допомоги у слідчих ізоляторах Державної пенітенціарної служби України не відповідає відповідним медичним стандартам. 85. Літні жінки в Україні. Україна відноситься до країн світу з досить високим рівнем старіння, і у найближчі десятиліття цей процес буде швидко прогресувати. Частка жінок у віці 65 років і старше становитиме 28% жіночого населення, чоловіків - відповідно 20%. В Україні існує серйозна проблема, пов'язана з недоступністю кваліфікованої медичної допомоги для населення похилого віку. Брак коштів на ліки, на оплату медичних послуг, відсутність необхідного медичного обладнання , а також великі черги у медичних закладах є лейтмотивом оцінок непрацюючими пенсіонерами якості та доступності медичних послуг в Україні. Проблема ж територіальної доступності медичної допомоги для літніх найбільш актуальна для сільських жителів, але стоїть менш гостро, ніж проблема фінансової недоступності медичних послуг. Літні особи є однією з уразливих категорій щодо ризику бідності. Ризики депріваціонної бідності для жінок більш, ніж у півтора рази вище, ніж для чоловіків: бідним є кожне десяте домогосподарство чоловіків-одинаків і кожне шосте «жіноче». І тільки спільне проживання з дітьми та особами молодших вікових контингентів «зрівнюють» чоловіків і жінок за рівнем бідності. В Україні було проведено перше дослідження про становище літніх жінок «Ґендерні особливості старіння в Україні. Літні жінки в соціально-демографічній структурі населення». В ході дослідження була проаналізована специфіка соціальної ролі літньої людини в українському суспільстві. Найбільш негативними проявами пенсійного віку за даними дослідження, є «хвороби, погане самопочуття, немічність» та «фінансові проблеми, низький розмір пенсії», а найбільшою перевагою - «наявність вільного часу». Необхідно продовжити вивчення проблеми і розробку рекомендацій щодо пом'якшення дискримінації літніх жінок. 86. Жінки ромської етнічності. У ході декількох досліджень було виявлено, що жінки ромської етнічності в Україні зазнають множинної / перехресної дискримінації, за ґендерною та етнічною ознаками, стикаються з дискримінацією, нелюдським і принизливим ставленням з боку лікарів та персоналу лікарень, іноді їм відмовляють у наданні медичної допомоги. Як наголошується в звіті «Повсякденні практики інституційної дискримінації: український вимір», підготовленому «Центром дослідження суспільства» в 2013 році, дискримінація ромів в українському суспільстві викликана в основному їх соціально-економічним становищем. Пряма дискримінація ромів частіше стосується відмов у доступі до різних благ або у співпраці з ними через їх етнічну приналежність. Пряма дискримінація найчастіше є і інституціональною, оскільки здійснюється різними громадськими інститутами: охороною здоров'я, освітою, ринком праці, правоохоронними органами. 8 квітня 2013 був підписаний указ Президента України «Про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської меншини на період до 2020 року», в якому визначені заходи з надання допомоги ромським громадам, зменшення дискримінації ромських жінок. 87. ВІЛ позитивні жінки. Згідно результатів дослідження "Ґендерні аспекти надання послуг для ЛЖВ", проведеного ГФК ЮКРЕЙН для ВБО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ» (грудень 2012 року), 8% жінок і 4% чоловіків стверджують, що отримали ВІЛ-статус в результаті насильницьких дій, ще 12 % жінок і 9% чоловіків припускають можливість того, що були жертвами насильства. 26% працівніків ВІЛ-сервісніх організацій в своїй роботі стикалися з ситуаціями, коли насильство було причиною інфікування жінок ВІЛ-інфекцією. За даними того ж дослідження працівники ВІЛ-сервісних організацій значно частіше стикаються з насильством над жінками, ніж над чоловіками: з ситуаціями психологічного насильства (70% згадували випадки з жінками, 46% - з чоловіками), фізичним насильством (57% і 25%, відповідно), економічною залежністю (49% і 23%), контрацептивний саботаж (54% і 15%), примус до аборту (46%), примус до народження дитини (31%) і рідше згадували примус до вживання наркотиків (15% і 13%). В ході дослідження «Попередження насильства над жінками, які перебувають у складних життєвих обставинні: стан розвитку та забезпечення діяльності», проведеного в 2012 р, 100% опитаних ВІЛ-позитивних жінок відповіли, що переживають насильство, пов'язане з ВІЛ-статусом. В рамках проекту МБФ «Українська фундація громадського здоров'я» за підтримки ООН Жінки у співпраці з ВБО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ» відпрацьовують компонент інтеграції послуг ВІЛ-позитивним жінкам з попередження насильства та включення його в роботу ВІЛ-сервісніх організацій. Підвішена вразливість ВІЛ-позитивних жінок до насильства впливає на доступ до послуг і відповідно на якість їхнього життя. Частіше від ситуацій насильства страждають ВІЛ-позитивні жінки-споживачки наркотиків, а також працівниці комерційного сексу. Крім цього, серед найбільш уразливих до насильства груп фахівці визначають вагітних жінок и жінок з дітьми. ВІЛ-позитивні жінки стикаються з відмовами в послугах допоміжних репродуктивних технологій, особливо екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Нормативні акти України розглядають ВІЛ-інфекцію, як протипоказник в лікуванні безпліддя серед жінок методами допоміжних репродуктивних технологій за бюджетні кошти. 88. Для вирішення проблеми дискримінації та насильства щодо ВІЛ-позитивних жінок необхідно розширення роботи з проведення інформаційних та просвітницьких заходів з профілактики насильства в суспільстві та з подолання стигматизації та дискримінації ЛЖВ; проведення інформаційних заходів серед жінок, які живуть з ВІЛ та уразливих до ВІЛ, (особливо серед СІН і ЖКС) з профілактики насильства з інформацією, що робити і куди звертатися жертвам насильства; проведення тренінгів для ЛЖВ з формування партнерських відносин між чоловіком і жінкою, подолання ґендерних стереотипів щодо домінування чоловіків і права чоловіків на насильницькі дії; надання юридичних консультацій та кризових психологічних консультацій жінкам, що зазнали насильства; створення реабілітаційних центрів, доступних для ВІЛ-позитивних жінок, що зазнали насильства, в тому числі з дітьми; включення послуг з попередження насильства щодо ВІЛ-позитивних жінок в роботу ВІЛ-сервісних організацій.89. В Україні не приділяється належної уваги дискримінації жінок за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Це приводить до замовчування проблеми, невидимості таких дискримінованих груп як лесбійки, бісексуальні та трансґендерні жінки, їх правової незахищеності, ігнорування гомофобних та трансфобних настроїв в суспільстві.До пунктів 44-45 заключних зауважень Комітету щодо надання достатньої статистичної інформації про становище жінок в усіх сферах, що охоплюються Конвенцією. 90. Органи державної статистики України здійснюють збір, узагальнення та оприлюднення даних по 113 державним статистичним спостереженням (за результатами 2013 року) по 35 розділах економічної, соціальної, демографічної, екологічної та інших галузей статистики. Збір та обробка статистичних даних здійснювалася у 2013 році за 145 формами звітності та 23 анкетами для проведення спеціально організованих державних статистичних спостережень, в яких містилося, за експертними оцінками, до десяти тисяч показників. Показники з розподілом за статтю особи, які є основою для розробки ґендерної статистики, містяться в 24 формах державних статистичних спостережень (21% від загальної кількості форм). Показники державних статистичних спостережень, спрямованих на збір інформації щодо соціально-демографічних питань, що безпосередньо відносяться до ознак індивідуума, практично завжди передбачають можливість їх подальшого розподілу за статтю та підготовки публікацій з ґендерної тематики. Крім того, Укрстату широко використовує в інформаційно-публікаційній роботі адміністративні дані міністерств і відомств, співпрацює більш ніж з 30 міністерствами та відомствами і отримує від них інформацію по 300 формам адміністративної звітності, з яких - 75 (25% від загальної кількості) містять показники з розподілом за статтю. Що два роки видається статистична збірка «Жінки і чоловіки в Україні».Сучасну національну систему показників ґендерної статистики згруповано за рубриками. У неї входять абсолютні та відносні (похідні, розрахункові) показники, які дозволяють оцінювати становище жінок і чоловіків у суспільстві. На сьогоднішній день національна система показників ґендерної статистики включає 115 абсолютних і розрахункових показників, які, за методологією їх визначення (або розрахунку), відповідають європейським і міжнародним статистичним стандартам. Нові індикатори ґендерної рівності представляють собою набір з 123 показників, рекомендованих для використання в країнах-членах Конференції європейських статистиків (КЄС). Показники згруповані за схемою Пекінської платформи дій та поділяються на основні (47 показників) та додаткові показники (76). Враховуючи постійний розвиток європейської та міжнародної статистичної методології з ґендерної статистики, національна статистична служба зобов'язана постійно проводити роботу з перегляду та вдосконаленню методологічних підходів у цій галузі. До пункту 45 заключних зауважень Комітету щодо зміцнення системи збору даних для оцінки тенденцій в питаннях, що стосуються жінок, і прогресу в забезпечення фактичної рівності для жінок 91. В останні чотири роки Укрстатом була проведена робота з перегляду та визначенню пріоритетних напрямків для вдосконалення методології ґендерної статистики. Було оцінено національну базу ґендерної статистики з точки зору її відповідності потребам національних користувачів і рекомендаціям міжнародних організацій. Крім того, було проведено експертне опитування користувачів з оцінки стану і перспектив розвитку цієї галузі статистики. За підсумками проведеного аналізу підготовлено рекомендації щодо пріоритетних напрямів розвитку ґендерної статистики в Україні.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка