Міністерство соціальної політики УкраїниДоповідьпро виконання Конвенції оонпро ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в УкраїніВосьма періодична доповідь



Сторінка1/7
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Міністерство соціальної політики УкраїниДоповідьпро виконання Конвенції ООНпро ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в УкраїніВосьма періодична доповідь(подається відповідно до статті 18 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок)Київ 2014

ЗмістПередмова Розділ 1. Загальна інформація про Україну 1.1. Геополітичні характеристики 1.2. Соціально-демографічні дані 1.3. Національний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків Розділ 2. Постатейний огляд реалізації Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок в Україні Список використаних джерел Додатки

Список скороченьАМР США – Агентство міжнародного розвитку СШАВІЛ – вірус імунодефіциту людини ВООЗ – Всемірна організація охорони здоров’я ВРУ – Верховна Рада України ГФК ЮКРЕЙН – соціологічна кампанія GFK Ukraine ЄС – Європейський Союз ЄСВ – єдиний соціальний внесок ЖКС – жінки комерційного сексу ЗЗК – Заключні зауваження КомітетуЗМІ – засоби масової інформації КМУ – Кабінет міністрів України КПД – Конвенція про права дитини ЛЖВ – люди, що живуть з ВІЛ МВС – Міністерство внутрішніх справ України МДО – міжфракційне депутатське об'єднання МІКС-2012 – Мультиіндікаторне кластерне обстеження домогосподарств 2012 рокуМінекономрозвитку – Міністерство економіки і розвитку України Мінсоцполітики – Міністерство соціальної політики України МОЗ – Міністерство охорони здоров'я України МОМ – Міжнародна організація міграції МОН – Міністерство освіти і науки УкраїниМОП – Міжнародна організація праці МСМ – чоловіки, що мають зв'язок з чоловіками НАН України – Національна Академія наук України ОБСЄ – Організація безпеки і кооперації в Європі ООН – Організація Об'єднаних Націй ПІН – споживачі ін'єкційних наркотиків ПРООН – Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй РКС – працівники комерційного сексу РЄ – Рада Європи ТРК – телерадіокампанія СІН – споживачі ін’єкційних наркотиківСНІД – синдром набутого імунодефіциту людини УКПСС – Українсько-канадський проект судової співпраці, що впроваджувався Офісом Уповноваженого з федеральних судових справ Канади за фінансової підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку Укрстат – Державна статистична служба УкраїниЦОВВ – центральні органи виконавчої влади ЦРТ – Цілі розвитку тисячоліття ЮНІСЕФ – Дитячий фонд ООН

ПередмоваЗапропонований документ є проектом восьмої періодичної доповіді, який Україна повинна подати Генеральному секретарю ООН відповідно до статті 18 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Доповідь охоплює звітний період за 2010-2013 роки та інформацію про стан справ в Україні в 2014 році на момент її підготовки. Документ підготовлено з урахуванням "Керівних принципів подання доповідей Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок", а також "Заключних зауважень та рекомендацій Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок за підсумками розгляду Шостої і Сьомої об'єднаної доповіді України". У першій частині доповіді міститься загальна інформація про Україну: опис геополітичних характеристик країни, державного і територіально-адміністративного устрою, виборчої системи, чисельності та вікової структури населення в ґендерному аспекті, його національного складу, освітнього рівня, мовної та релігійної ситуацій. Наводиться аналіз соціально-економічної ситуації, короткий опис трансформацій українського суспільства, хронологія подій кінця 2013 - початку 2014 років. В першу частину Доповіді також включено опис стану Національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок. Друга частина доповіді являє собою постатейний огляд реалізації Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок в Україні, в трьох аспектах: реалізація заключних зауважень (особливо «питань, що викликають стурбованість» і «рекомендацій») до об'єднаної шостої та сьомої періодичної доповіді, пояснень у зв'язку з невиконанням заключних зауважень або труднощами, які виникли; аналітичний, орієнтований на досягнення результатів розгляд додаткових правових та інших відповідних кроків і заходів, зроблених для виконання Конвенції; інформація про інші перешкоди щодо реалізації жінками своїх прав у громадянській, політичній, економічній, соціальній, культурній або будь-який іншій сфері, а також інформація про заходи, передбачені для подолання цих перешкод. У проекті доповіді використані статистичні та інформаційні матеріали, надані Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України; Державною службою статистики України; Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва; Державним комітетом України у справах національностей та міграції; Міністерством аграрної політики України; Міністерством внутрішніх справ України; Міністерством закордонних справ України; Міністерством культури і туризму України; Міністерством освіти і науки України; Міністерством охорони здоров'я України; Міністерством праці та соціальної політики України; Міністерством транспорту України; Міністерством молоді та спорту України; Міністерством юстиції України; Службою безпеки України; структурними підрозділами, які виконують координуючі функції з питань ґендерної політики АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.В ході підготовки доповіді були проведені три дослідження: 1. Експертне опитування «Функціонування національного механізму реалізації ґендерної політики», метою якого було отримання інформації для формулювання відповідей на Заключні зауваження Комітету при підготовці Державної восьмої періодичної доповіді України CEDAW та розробки пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення функціонування національного механізму реалізації ґендерної політики в Україні. 2. Соціологічне дослідження «Доступність соціальних послуг жінкам, постраждалим від сімейного насильства», метою проведення якого були: оцінка організаційного та ресурсного потенціалу закладів, які надають стаціонарні послуги потерпілим від насильства жінкам; аналіз соціально-демографічних характеристик клієнток центрів; вивчення перешкод і обмежень у наданні послуг цій категорії клієнток; розробка пропозицій щодо вдосконалення існуючої системи надання соціальних послуг жінкам, постраждалим від насильства. 3. Масове репрезентативне опитування населення з метою отримання даних про обізнаність населення про наявність міжнародних і національних законів, які забороняють будь-які види дискримінації щодо жінок, і поширеність практик дискримінації серед жіночого населення України. Окремі складові доповіді були презентовані та обговорені на засіданнях п'яти тематичних круглих столів і трьох засіданнях робочої групи з підготовки Доповіді. Доповідь узгоджена з керівництвом зацікавлених міністерств. Доповідь підготовлена авторським колективом у складі: РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО УКРАЇНУ 1.1. Геополітичні характеристики 1. Географічне розташування: Україна - держава в південно-східній частині Європи в межах Східноєвропейської рівнини, що межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Росією та Білоруссю. Україна має вихід на два моря - Чорне та Азовське. Головною водною артерією є річка Дніпро. 2. Територія: Україна - найбільша серед країн, що повністю знаходяться в межах Європи, площею 603,5 тис. кв. км. 3. Протяжність території: із заходу на схід - 1316 км; з півночі на південь - 893 км. 4. Протяжність кордонів: загальна - 7643 км; сухопутних - 5684 км; морських - 1959 км. 5. Клімат: В межах Східноєвропейської рівнини (95% площі), а також середньо високих українських Карпат і Кримських гір (5% площі) клімат переважно помірно континентальний, на Південному березі Криму - з ознаками субтропічного. 6. Основи державного устрою: Україна є унітарною парламентсько-президентською демократичною республікою і має багатопартійну політичну систему. Основним законом держави є Конституція. В українській системі державної влади здійснюється принцип розподілу влади на три незалежні одна від одної гілки: законодавчу, виконавчу та судову. 7. Законодавча влада. Єдиним органом законодавчої влади в країні є Верховна Рада України. Президент несе відповідальність перед Верховною Радою, парламент може оголосити йому імпічмент. Верховна Рада України складається з 450 депутатів. В даний час головою парламенту є Олександр Турчинов. В компетенцію парламенту входять розробка, прийняття і контроль за виконанням законів, затвердження державного бюджету, ратифікація міжнародних угод, призначення всеукраїнського референдуму. Народні депутати України обираються на п'ятирічний термін в ході прямих загальних рівних виборів, що проводяться за змішаною системою - 225 депутатів обираються за пропорційною системою за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, а 225 депутатів - за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах. У складі Верховної Ради зараз 43 жінки, що становить 9,56% від загального числа депутатів, це максимальний показник за весь час її функціонування. 27 серпня Президентом України підписано Указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів. Позачергові вибори призначено на 26 жовтня 2014 року.8. Виконавча влада. Главою держави є Президент, чинний Президент України - Петро Порошенко - обраний 54,7% виборців 25 травня 2014 року. Президент також є Верховним головнокомандувачем збройними силами України. Президент обирається строком на п'ять років таємним голосуванням на загальних прямих виборах, одна й та сама людина не може займати президентський пост більше двох термінів поспіль. Уряд України - Кабінет Міністрів України, головою якого є Прем'єр-міністр. В даний час Прем'єр-міністром є Арсеній Яценюк. В Уряд входять Віце-прем'єри (які курирують по кілька міністерств і відомств), міністри (очолюють міністерства) і глави відомств, що не мають міністерської посади, але офіційно прирівнюються до міністрів за статусом. Частка жінок- міністрів збільшилася з 0% у 2010 році до 16,7% в 2013 році, серед міністрів уряду - з 0% до 12,5%. Частка жінок серед вищих керівних кадрів державної служби (І-ІІ категорії посад) за звітний період збільшилася з 25,9% у 2010 році до 28,3% в 2013 році. Частка жінок серед вищих керівних кадрів органів місцевого самоврядування (І-ІІ категорії посад) за звітний період збільшилася з 4,1% в 2010 році до 6,7% в 2013 році.9. Судова влада. Правосуддя в Україні виконується виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується на принципах територіальності та спеціалізації. В судах загальної юрисдикції діють колегії з цивільних і кримінальних справа. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Верховний Суд України має переважно статус органу, що узагальнює судові практики та має право перегляду справ. Спеціальні суди: господарські (обласні, Апеляційний, Вищий); адміністративні (окружні, Апеляційні, Вищий). Конституційний Суд України є окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції. Він не може бути касаційною, апеляційною чи наглядовою інстанцією для судів загальної юрисдикції. Частка жінок серед членів Конституційного суду за звітний період не змінилася і становить 11,1%. Станом на 1 березня 2014 частка жінок серед суддів усіх судів становила 49,7%, а серед суддів апеляційних господарських судів - 58,6%. 10. Політичні партії: Відповідно до Закону України "Про політичні партії" право на створення партії мають будь-які 30 громадян країни. Всі партії зобов'язані визнавати принципи Конституції України, як основного закону України. Станом на 2012 рік в Україні офіційно зареєстровано понад 200 політичних партій. В останніх парламентських виборах, які відбулися 28 жовтня 2012 року, взяли участь 21 із зареєстрованих партій. Встановлений законом прохідний бар'єр в 5% голосів подолали 5 партій. В 2013 році внесено зміни до Закону України "Про політичні партії в Україні", згідно з якими розмір квоти, що визначає мінімальний рівень представництва жінок у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі має становити не менше 30 відсотків від загальної кількості кандидатів у виборчому списку.11. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. З 2008 року у функції Уповноваженого входить здійснення контролю за забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини з моменту створення посади є жінки, нині - Валерія Лутківська. 12. Територіально-адміністративний устрій: В даний час в системі адміністративно-територіального устрою України представлені три рівні. Перший рівень - Автономна республіка Крим, області (24), міста зі спеціальним статусом (Київ і Севастополь). Другий (базовий) рівень - райони (490), міста обласного і республіканського підпорядкування (178). Третій (первинний) рівень - міста районного значення (460), селища міського типу (885), селища (1266), села (27188). Райони в містах (111) є територіальними одиницями, які не формують власних органів управління. 13. Мова: В відповідність до статті 10 Конституції України, державною в країні є українська мова, гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин. Закон України «Про основи державної мовної політики» визначає право кожного громадянина України на мовне самовизначення. 14. Релігія: Всі громадяни України є вільні і рівні у своїх правах і свободах. Кожен громадянин має право на свободу світогляду та віросповідання. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. В Україні створено умови для вільної діяльності всіх релігійних організацій. Це особливо важливо для України, оскільки в державі майже 100 релігійних конфесій, напрямків і течій. На початок 2014 року в Україні було зареєстровано 37,2 тисячі релігійних організацій, з них 52% - православних, 13,7% - католицьких, 28,2% - протестантських, 0,8% - іудейського віросповідання; 3,3% - мусульманських, 0,3% - східних культів, 1,7% - інших організацій. В Україні діє 378 монастирів, тисячі храмів, 173 духовних навчальних закладів та більш за 12 тисяч недільних шкіл. Видається більш 200 періодичних видань релігійного характеру. 1.2. Соціально-демографічні дані 15. Чисельність постійного населення України на 1 червня 2014 становила 42 млн. 995 тисяч 500 осіб, що на 2 млн. 597тис. 500 осіб менше, ніж на 1 січня 2010 року. Процентне співвідношення статей у загальній чисельності населення в 2010 - 2014 роках не змінюється і становить 53,9% - 53,8% жінок серед загальної кількості населення. Середній вік вступу до першого шлюбу постійно зростає: серед жінок він збільшився з 21,8 років у 2010 році до 24,5 років у 2012 році. Серед чоловіків за цей період часу вік вступу в шлюб збільшився з 24,5 років до 27,0 років. Середній вік жінок при народженні першої дитини за ті ж роки збільшився з 23,9 років до 24,4 років. Загальний коефіцієнт народжуваності у 2010 році становив 1,45, в 2012 - 1,53. У 2011 році в 11 тис. населених пунктів України не зафіксовано жодного народження. Частка дітей народжених поза шлюбом продовжує збільшуватися (з 1990 року) і склала в 2010 році 21,9%, в 2013 - 22,1%. Природний спад населення в 2010 році склав 200 500 чоловік, у 2013 - 158 700 чоловік. Міграційний приріст населення в 2010 році склав 16,1 тис. осіб, в 2013 - 31,9 тисяч осіб. Середня щільність населення по Україні становить 75,4 осіб на 1 км². Цей показник значно різниться за областями: від 164,6 осіб на 1 км² в Донецькій області до 37,8 – у Херсонській. Найбільш густо заселені індустріальні східні та прикарпатські області. Рідко заселені окремі райони українських Карпат, Полісся та південних областей. Станом на 1 січня 2014 року, 68,9% населення України проживали в містах і селищах міського типу. 16. Національний склад населення: В даний час національність громадянина України не вказується в паспорті та інших документах, які засвідчують особу. Титульною нацією України є українці, частка яких відповідно до останнього перепису населення 2001 року становить 77,82%. Другий за чисельністю народ - росіяни (17,28%). Порівняно великими етнічними групами населення України є: білоруси (0,57%), молдавани (0,54%), кримські татари (0,51%), болгари (0,42%), угорці (0,32%), румуни (0,31%), поляки (0,30%). Загалом на території України проживають представники більш ніж 110 національностей і народностей. За межами України (в РФ, США, Канаді, Казахстані, Молдові, Румунії, Польщі, Бразилії, Аргентині та Австралії) проживають 11—15 млн. етнічних українців. 17. Економічна ситуація в Україні: За підсумками 2013 року зафіксовано падіння економіки України. ВВП зменшувався, починаючи з III кварталу 2012 року. Обсяг промислового виробництва в листопаді 2013 року, порівняно з листопадом 2012 року знизився на 4,7%. Найбільше падіння - у виробництві хімічної продукції (18,5%), машинобудуванні (13,9%), виробництві коксу та продуктів переробки (11,8%). У 2013 році індекс споживчих цін (індекс інфляції, грудень 2013 до грудня 2012 року) склав 100,5%, що є найнижчим показником за роки статистичних спостережень, крім дефляційних 2002 і 2012 років. Індекс цін виробників промислової продукції у 2013 році становив 101,7%. За підсумками 2013 випуск продукції в промисловості скоротився на 4,7%. У 2013 році рівень безробіття за методологією МОП становив 7,2%, що на 0,9% нижче, ніж в 2010 році, серед жінок рівень безробіття за ті ж роки скоротився з 6,8% до 6,2%. Однак суттєвим залишається приховане безробіття. У роздрібній торгівлі обсяги обороту за січень-грудень 2013 виросли на 9,5%. Наявний прибуток, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, в третьому кварталі 2013 року порівняно з відповідним періодом 2012 року збільшився на 1,6% і склав 303,6 млрд. гривень. Реальний наявний прибуток у третьому кварталі 2013 року, визначений з урахуванням цінового фактора, збільшився на 1,9% щодо відповідного періоду 2012 року. Це підтверджує наявність значного обсягу тіньової економіки: на думку експертів в 2013 році в "тіні" знаходилося приблизно стільки ж коштів, скільки перебувало в офіційному секторі економіки. І ця "тінь", з одного боку, породжена корупцією, з іншого боку - "годує" корупцію. 18. Корупція: У 2013 році за рейтингом сприйняття корупції Transparency International, Україна посіла 144-е місце, набравши на три бали менше, ніж у 2012 році. Основні причини - корумпований протекціонізм та об'єднання політичних і бізнес-інтересів. Україна втратила позиції за показниками сприятливості умов для ведення бізнесу та за показником хабарництва. Крім того, як свідчить дослідження Ernst & Young, Україна посіла третє місце серед європейських країн за корумпованістю серед бізнесменів.19. Інвестиції: В Україні існує інвестиційне законодавство, адаптоване до норм ЄС, діють 50 міжнародних угод, предметом яких є захист і створення сприятливих умов для інвестування. Однак, більшість документів залишаються декларативними. У 2013 році інвестори вклали в економіку України $ 5,7 млрд. (проти $ 6 млрд. в 2012 році), вивели $ 2,845 млрд. (проти $ 1,256 млрд. в 2012 році).20. Державний борг: За даними Міністерства фінансів України розмір загального державного і гарантованого державою боргу на 01.01.2010 року становив 39685,0 млн. доларів США; на 01.01.2011 – 54289,3; на 01.01.2012 – 59215,7; на 01.01.2013 – 64495,3; на 01.01.2014 – 73078,2; на 01.05.2014 - 65217,0 млн. доларів США. 21. Новітня історія України – кінець 2013 – 2014 роки. 21 листопада 2013 року відмова Уряду попереднього Президента В.Януковича від підписання угоди про асоціацію України з ЄС призвела до багатотисячних акцій протесту, що отримали назву Евромайдан. Силовий розгін протестуючих у Києві в ніч на 30 листопада спричинив вихід на вулиці сотень тисяч людей з вимогами відставки Уряду, очолюваного прем'єр-міністром Азаровим. Майже три місяці сотні тисяч протестуючих українців з усіх регіонів країни вимагали виконання своїх вимог, проте керівництво країни не реагувало на вимоги народу, та застосувало силові методи для придушення масових виступів. Ескалація конфлікту досягла апогею 18-20 лютого 2014 року, коли в результаті протистояння представників МВС і протестуючих в центрі Києва загинуло більше сотні людей, півтори тисячі були поранені, сотні пропали без вісті. Загиблих назвали «Небесною Сотнею». Результатом цих подій стало відсторонення 22 лютого Верховною Радою Віктора Януковича від обов'язків Президента України і призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року. Виконувати обов'язки президента України Верховна Рада доручила Олександру Турчинову. Політична криза призвела до активізації сепаратистських рухів на Півдні та Сході України, в результаті чого протягом березня 2014 Автономна Республіка Крим та місто Севастополь були окуповані Росією, а в травні 2014 на території Донбасу були проголошені Донецька і Луганська «народні республіки». На момент написання Доповіді на південному сході України проходять військові дії на території Донецької та Луганської областей між організованими і керованими Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями, а також регулярними військами Російської Федерації і Збройними силами України, добровольчими батальйонами і військами правоохоронних органів, які об'єдналися в ході антитерористичної операції. На 1 вересня 2014 кількість загиблих становило ___ людина зі сторони проурядових військових формувань; ____ з боку терористів, підтримуваних Росією, і ___ осіб мирного населення. Покинули місця свого постійного проживання ___ громадян, з них ___жінок, ___дітей.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка