Міністерство освіти та науки україни сумський державний університет медичний інститут на правах рукопису



Сторінка1/4
Дата конвертації13.04.2017
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису

УДК [616.1 - 07 - 06: 613.25] - 053.2 (043.3)

Овечкіна Ярина Вікторівна

КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ
14.01.10 – педіатрія

Робота на здобуття кваліфікаційного ступеня магістра


Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор,

Сміян Олександр Іванович

СУМИ - 2015



ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

3

Вступ

5

РОЗДІЛ І Сучасні аспекти ожиріння у дітей (огляд літератури)

9

1.1. Загальні відомості про ожиріння

1.2. Етіологічні чинники дитячого ожиріння

1.3. Патогенез порушень з боку серцево-судинної системи при

ожирінні


1.4. Клінічна картина дитячого ожиріння

9

10

12



15

РОЗДІЛ ІІ Матеріали та методи досліджень

19

2.1. Матеріали досліджень

2.2. Методи досліджень



19

20


РОЗДІЛ ІІІ Епідеміологія ожиріння у дітей Сумської області

25

РОЗДІЛ ІV Дослідження предикторів розвитку дитячого ожиріння та надмірної ваги

29


РОЗДІЛ V Особливості клінічного перебігу ожиріння та надмірної ваги у дітей

36


РОЗДІЛ VІ Стан серцево-судинної системи у дітей з ожирінням та надмірною вагою за даними лабораторних методів дослідження

40


РОЗДІЛ VІІ Стан серцево-судинної системи у дітей з ожирінням та надмірною вагою за даними інструментальних методів дослідження

43


РОЗДІЛ VІІІ Аналіз і обговорення результатів

50

Висновки

59

Практичні рекомендації

61

Список робіт, опублікованих за темоюдослідження

62

Список використаних джерел

64


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

AМο – (амплітуда моди) – число значень інтервалів, що дорівнюють Мο, у відсотках до загальної кількості зареєстрованих кардіоциклів

ΔX – (варіаційний розмах) – різниця між максимальним та мінімальним значеннями довжини зареєстрованих інтервалів R-R

АТ – артеріальний тиск

ВНС – вегетативна нервова система

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ВР – вегетативна реактивність (ІН2/ІН1)

ГРВІ – гострі респіраторні вірусні інфекції

ЕВС – електрична вісь серця

ЕКГ – електрокардіографія

Ехо – КГ – Ехо - кардіографія

ІА – індекс атерогенності

ІН – індекс напруги Баєвського,

ІН 1 – в клиностатичному положенні,

ІН 2 – в ортостатичному положенні

ІХС – ішемічна хвороба серця

КДО – кінцеводіастолічний об’єм

КІГ – кардіоінтервалографія

КСО – кінцевосистолічний об’єм

ЛП – ліве передсердя

ЛПВЩ – ліпопротеїди високої щільності

ЛПДНЩ – ліпопротеїди дуже низької щільності

ЛПНЩ – ліпопротеїди низької щільності

ЛШ – лівий шлуночок

Мο – (мода) – найбільш часте значення інтервалу R-R

ОЦК – об’єм циркулюючої крові

ПШ – правий шлуночок

ССЗ – серцево-судинні захворювання

ССС – серцево-судинна система

ТГ – тригліцериди

УЗД – ультразвукове дослідження

УО – ударний об’єм

ХОК – хвилинний об’єм крові

ЦД – цукровий діабет

ЧСС – частота серцевих скорочень
ВСТУП

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), із 1980 року в усьому світі число осіб, які страждають на ожиріння, зросло більше ніж удвічі [35]. 65 % населення нашої планети проживає у країнах, у яких надмірна вага й ожиріння призводять до смерті більшої кількості людей, ніж низька маса тіла. Майже у всіх країнах спостерігається невпинне зростання захворюваності на ожиріння як серед дорослих, так і дітей [26].

У 2010 році майже 43 мільйони дітей віком до 5 років мали надмірну вагу [25]. Будучи колись характерним для країн із високим рівнем доходів, тепер ожиріння та надмірна вага більш поширені в країнах із низьким і середнім рівнями життя. У таких державах дітей із надмірною вагою налічується майже 35 мільйонів, а в розвинених — тільки 8 [26]. Кожні 30 років кількість дітей, хворих на цю недугу зростає вдвічі. На сьогодні в розвинутих країнах світу 25 % підлітків мають надлишкову вагу, а 15 % – ожиріння [50, 51]. В Україні щорічно фіксують 18-20 тис. нових випадків ожиріння серед дітей та підлітків. У 2007 р. діагностовано 23 325 нових випадків цього захворювання (2,73 на 1000 відповідного населення). Захворюваність серед дітей від 0 до 14 років становила 2,6, а поширеність – 9,7 на 1000 відповідного населення. Серед підлітків 15-17 років ці показники ще вищі: захворюваність – 3,37, поширеність – 15,6 на 1000 відповідного населення [33].

Ожиріння негативно впливає на якість життя та є фактором ризику розвитку інвалідизуючих захворювань. Надмірна вага, що з’являється в дитинстві, більше ніж у 50 % зберігається і в зрілому віці. Ранній дебют ожиріння підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) навіть у молодих пацієнтів [38, 55, 67]. У дослідженні The Harvard Growth Study було виявлено, що надмірна вага у дитинстві є предиктором цілого ряду захворювань, таких як ішемічна хвороба серця (ІХС), артеріальна гіпертензія, мозковий інсульт [31, 66]. Інвалідність та смертність за цими захворюваннями в Україні вже тривалий час займають провідне місце серед інших хвороб, завдаючи великих соціальних та економічних збитків [33, 34].

Не зважаючи на простоту виявлення і діагностики ожиріння у дітей, та тяжкі наслідки захворювання, практикуючі лікарі часто не реєструють його випадки. Свідченням неефективності діагностики є низька частота реєстрації ожиріння у дітей, що становить у середньому в Україні 13,49 на 1000 дитячого населення 0–17 років включно (1,3 %), що значно нижче, ніж у більшості країн Європи, де ця цифра в межах 10–15 %, більше — серед підлітків. В Україні краще виявляють ожиріння у дітей 0–17 років у Вінницькій, Черкаській та Київській областях, найменша поширеність ожиріння у Луганській (5,57), Дніпропетровській (9,45), Волинській (9,57) та Одеській (9,65) областях. Найбільша поширеність цієї патології — серед дітей 15–17 років Київської, Вінницької, Черкаської, Харківської областей [62, 63].

Мета дослідження.

Вивчити епідеміологічні та клініко-функціональні особливості дитячого ожиріння у Сумській області, виявити характер змін з боку серцево-судинної системи у дітей, що страждають на дану патологію, уточнити основні предиктори ожиріння у дітей.



Завдання роботи:

1. Вивчити епідеміологічні особливості дитячого ожиріння у Сумській області.

2. Провести аналіз предикторів виникнення ожиріння у дітей.

3. Встановити особливості клінічної картини ожиріння у дітей.

4. Виявити біохімічні зміни у осіб дитячого віку з ожирінням та надмірною вагою.

5. Оцінити морфо-функціональні зміни серцево-судинної системи у пацієнтів, що страждають на дитяче ожиріння та надмірну вагу.



Предмет дослідження

Зміни з боку серцево-судинної системи у дітей з надмірною вагою та ожирінням.



Об’єкти дослідження:

Ожиріння та захворювання серцево-судинної системи у дітей з ожирінням та надмірною вагою.



Методи дослідження:

1. Загальноклінічні методи дослідження.

2. Дослідження показників клінічного та біохімічного аналізів крові (холестерину, ліпопротеїдів внизької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ), індексу атерогенності (ІА) та ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ).

3. Вивчення даних інструментальних досліджень: електрокардіографії (ЕКГ), ультразвукового дослідження серця (УЗД), кардіоінтервалографії (КІГ), реоенцефалографії (РЕГ).

4. Аналітико - статистичні методи дослідження: t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз, динамічний аналіз з прогнозуванням.

Наукова новизна роботи.

У магістерській роботі вперше розкриті епідеміологічні особливості дитячого ожиріння у Сумській області та виявлені тенденції захворюваності на нього у нашому регіоні, вивчені особливості морфологічних та функціональних змін серцевого м’язу та його електричної активності при ожирінні та надмірній вазі, а також виявлені компенсаторні можливості серцево-судинної системи у дітей з ожирінням.



Практичне значення одержаних результатів.

Отримані дані можуть бути використані в роботі лікарів-педіатрів, дитячих ендокринологів, дієтологів та сімейних лікарів.



Особистий внесок здобувача.

Робота виконана на кафедрі педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтичної педіатрії та дитячих інфекцій, та педіатричному відділенні та поліклініці СМДКЛ ім. св. Зінаїди. Основний об'єм досліджень виконано особисто автором, у тому числі:

1. Проаналізована та систематизована сучасна наукова література з даної теми.

2. Під час курації дітей з ожирінням, вивчено стан їх серцево-судинної системи.

3. Проведений забір крові на клінічне та біохімічне дослідження, зроблено ЕКГ, ЕХО-КГ, КІГ, РЕГ досліджуваному контингенту.

4. Проведена статистична обробка, інтерпретація, узагальнення і викладення результатів дослідження.

5. Сформульовані висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дослідження.

Матеріали магістерської роботи обговорювались на «ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених», м. Суми, 16-18 квітня 2014 р. та 23 квітня 2015 р.



Обсяг і структура роботи.

Робота викладена на 63 сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, і практичних рекомендацій, списку літературних джерел використаних джерел (74 джерела, серед яких 49- вітчизняних і 25- зарубіжних). Робота ілюстрована 14 таблицями і 23 малюнками.




РОЗДІЛ І

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ОЖИРІННЯ У ДІТЕЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1. Загальні відомості про ожиріння

Згідно з наказом МОЗ України N 254 від 27.04.2006 р., ожиріння - це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється надлишковим накопиченням жирової тканини і є наслідком дисбалансу споживання і витрати енергії в осіб зі спадкоємною схильністю або за її відсутності [32].

На початку ХХІ століття ВООЗ оголосила, про початок глобальної епідемії ожиріння. Встановлено, що кожні 10 років кількість хворих на ожиріння збільшується на 10 % [27] . За даними ВООЗ у період з 1980р. по 2008 р. кількість таких осіб збільшилася в два рази. У 2008 році близько 1,4 мільярди людей мали надлишкову вагу, а ожиріння - 300 млн жінок і 200 млн чоловіків. За останніми даними зараз у Європейському регіоні надлишкову вагу має 30-70 % дорослого населення і 10-30 % страждають на ожиріння. У США зараз поширеність ожиріння сягає 20-25 %, у Східній Європі та країнах середземноморського басейну - до 40 %. Найвищі показники мають меланезійці, мікронезійці, полінезійці [51, 53].

Надмірна вага та ожиріння, які традиційно асоціювалися з країнами з високим рівнем прибутків тепер поширені і зростають стрімкими темпами у країнах з низьким та середнім рівнями життя. Так, кількість людей з ожирінням в індійському місті Калькутта більша, ніж у всій Швеції [35].

За даними Центру національної статистики США, за останні тридцять років кількість дітей, що страждають на ожиріння зросла вдвічі [61]. В 2013 році 42 мільйони (6,7 %) дітей у віці до 5 років мали надлишкову вагу чи ожиріння. З них близько 10 млн живуть в Африканському регіоні ВООЗ. У країнах, що розвиваються рівень розповсюдженості надлишкової ваги та ожиріння серед дітей на 30 % вищий, ніж у розвинених країнах. У Європі надлишкова маса тіла зустрічається у 10-30 % дітей у віці 7-11 років і у 8-25 % підлітків 14-17 років. У США, за даними Національного центру статистики здоров’я кожна п’ята дитина має надмірну масу тіла, або ожиріння [60].

За даними державної медичної статистики в Україні на ожиріння страждає від 25 до 53,5 % (20 – 30 % чоловіків і 30 - 40 % жінок) населення, з них 10-11 % - діти. Середній в Україні показник поширеності ожиріння — 1145,4 на 100 тисяч населення, захворюваність — 163,8 на 100 тисяч населення [24, 33].



Мал. 1.1. Поширеність ожиріння на 1000 дитячого населення в Україні у 2010 році [63]


Отже, в Україні як і у світі невпинно зростає число людей з ожирінням. Якщо така тенденція буде продовжуватися і надалі, то за підрахунками ВООЗ, до 2025 року 40 чоловіків і 50 % жінок на Землі будуть мати ожиріння. Не менш сумний прогноз і щодо дітей - до 2025 року з надмірною вагою та ожирінням буде 70 млн. дітей до 5 років [26].
1.2. Етіологічні чинники дитячого ожиріння

Ожиріння має поліетіологічну природу [18]. Зараз є безсумнівним існування спадкової схильності до цього захворювання. Встановлено, якщо ожиріння є у когось із батьків, то вірогідність його виникнення у дитини зростає. Більшість літературних даних свідчить, що ожиріння матері або наявність у неї цукрового діабету (ЦД) 2-го типу є незалежним предиктором надмірної маси тіла і атерогенним фактором у дитини в майбутньому [29]. Генетичні фактори обумовлюють особливості функціонування гіпоталамічних центрів, які відповідають за апетит та насичення організму, будови жирової тканини (кількості адипоцитів та швидкості їх диференціювання із фібробластів), активність ферментів ліпогенезу та ліполізу, рівень утворення в адипоцитах гормону лептину, який приймає участь у зворотному зв’язку із гіпоталамусом. Під впливом лептину знижується апетит і збільшуються енергетичні витрати організму [12,16]. Нині відомо близько 50 генів, мутації в яких можуть призводити до виникнення ожиріння: ген Lep (ob), що відповідає за синтез лептину, ген рецептора до лептину, гени, що кодують утворення р3, р2-адренорецепторів, ген ліпопротеїнліпази, fat-ген, ген рецептора меланоцитстимулюючого гормону 4-го типу. Виявлено, що мутація генів мітохондріальних роздільних білків 2-го і 3-го типів чи зменшення їхньої експресії можуть привести до зниженняя швидкості термогенезу в абдомінальній жировій тканині, що може мати значення в патогенезі ожиріння [68, 30].

Безумовним є факт, що збільшення маси тіла є результатом порушення балансу між надходженням та витратою енергії. В останні роки відбувається значне зменшення фізичної активності дітей та підлітків – вони витрачають більше часу за телевізором, комп’ютером, менше займаються спортивними іграми [15]. У сидячому положенні знижується основний обмін, крім того, під час перегляду телевізійних програм діти вживають висококалорійні продукти (чіпси, шоколад, солодкі напої, морозиво та ін.) [71].

Одну з провідних ролей відіграє переїдання, як звичка і стиль поведінки у см’ї, часті перекуси при перегляді телевізора, пристрасть до висококалорійної їжі, заїдання стресів, звичка наїдатися перед сном. Особливо негативну роль відіграють відвідування ресторанів «швидкої їжі», які пропонують продукти з високим вмістом жиру (до 50 %) [60, 61]. У той час, як згідно з рекомендаціями дієтологів вміст жирів у дитячому раціоні не повинен перевищувати 30% [13]. Вагомий вклад у розвиток ожиріння вносять солодкі безалкогольні напої, фруктові соки, маркетингові програми по популяризації висококалорійної їжі, солодощів. Встановлено, що надлишок лише 50 ккал на день призводить до збільшення маси тіла на 2,25 кг на рік [55].

Морфологічно виділяють два типи ожиріння: гіперцеллюлярний і гіпертрофічний [54]. Гіперцеллюлярним є ожиріння зі збільшенням числа жирових клітин в організмі. При цьому розміри клітин можуть бути і нормальними, і великими. Розвивається переважно в дитячому віці. Гіпертрофічна форма ожиріння характеризується нормальним числом жирових клітин та їх великими розмірами. Частіше зустрічається у дорослих [2].

Число жирових клітин у випадках ожиріння залежить від віку, в якому почалося надлишкове відкладання жиру в організмі. Особливо інтенсивне зростання кількості жирових клітин відбувається у випадку раннього початку ожиріння, що може свідчити про роль неправильного харчування матері під час вагітності та про вплив вигодовування дитини у перший рік життя (природнє, чи штучне, правильне введення прикорму) [43, 47, 57].

Деякі автори вважають, що фактором розвитку ожиріння у дітей може бути недосипання [58].
1.3. Патогенез порушень з боку серцево-судинної системи при ожирінні

Актуальність питання полягає не тільки у високій поширеності ожиріння, а й у негативному впливі на якість життя людини та високому ризику виникнення різних захворювань, що ведуть до ранньої інвалідизації та скорочення тривалості життя. Чіткий зв'язок між ожирінням і розвитком серцево-судинних ускладнень був встановлени у Фремінгемскому дослідженні. При спостереженні протягом 26 років 5209 чоловіків і жінок без ССЗ, було показано, що ожиріння є незалежним фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень: інфаркта міокарду, мозкового інсульту, серцевої недостатності. Збільшення маси тіла з віком підвищувало ступінь ризику виникнення ССЗ не залежно від початкової маси тіла і супутніх факторів ризику. Це ж дослідження виявило, що підвищений ризик ССЗ характерний не тільки для ожиріння, а й для самого процесу збільшення маси тіла [24].

Сформоване ожиріння чинить негативний вплив на всі органи і системи організму [22]. Але найсерйозніший вплив воно чинить на серцево-судинну систему(ССС). Встановлено, що частота виникнення артеріальної гіпертензії при ожирінні сягає 75 %, цукрового діабету 2 типу – 57 %, ІХС - 20 %, захворювань жовчного міхура – 30 %, остеопорозу - 14 %, злоякісних новоутворень молочної залози, матки , кишечника – 11 % [17]. Ці захворювання більш виражені у дорослих, але вплив на стан здоров’я ожиріння починає проявлятися ще в дитячому віці [10]. Близько 50 % дітей з ожирінням мають ранні атеросклеротичні зміни судин, порушення обміну жирів (підвищення холестерину, тригліцеридів), підвищення артеріального тиску, патологію серця, опорно-рухового апарату (плоскостопість, зміна постави, ходи), жирове переродження печінки [5, 28].

Основні властивості організму, який росте, перешкоджають розвитку ожиріння. Дитячий організм характеризується дуже високими затратами енергії, що пов’язане із високою рухливістю, процесами росту і розвитку, великою поверхнею тіла на одиницю маси, з високою тепловіддачею. У жировій тканині в період росту значний вміст жирових клітин на одиницю маси, але вищий рівень активності обмінних процесів (про це свідчить більша кількість дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК). Отже, наявність ожиріння, чи надмірної ваги у дитини є серйозною ознакою порушення енергетичного обміну[56] .

В основі патогенезу змін ССС лежить гіперінсулінемія, яка виникає у відповідь на вживання великої кількості їжі, особливо, вуглеводів. Гіперінсулінемія вмикає такі механізми [69, 70]:


  • підвищення реабсорбції натрію в проксимальних канальцях нирок, що веде до гіперволемії, гіпернатріємії, гіперкальціємії;

  • збільшення активності симпатичної нервової системи (таким чином збільшується серцевий викид та звужуються судини);

  • активація проліферації гладкої мускулатури судин, що звужує їх просвіт.

Все це веде до підвищення рівня периферичного судинного опору, а це в свою чергу - до зниження ниркового кровотоку та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Надмірна секреція реніну підтримує стійке підвищення артеріального тиску та формує артеріальну гіпертензію (АГ) [18, 20].

З одного боку, надмірне споживання їжі, що містить надлишкові кількості ненасичених жирних кислот і холестерину, а з іншого - активація синтезу атерогенних ліпопротеїдів внаслідок характерної для синдрому ожиріння гіперінсулінемії ведуть до зниження активності ліпопротеїнліпази та печінкової тригліцеринліпази, що обумовлює тривало існуюче підвищення рівнів ліпопротеїдів низької (ЛПНЩ) і дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і зниження ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) в крові огрядних хворих [20, 44]. В умовах зниження антиоксидантної активності, що закономірно спостерігається при ожирінні, а також недостатнього надходження антиоксидантних факторів з їжею, що дуже характерно для таких хворих, відбувається окислення холестерину ліпопротеїдів низької щільності, в результаті чого дуже швидко і рано розвивається розповсюджений атеросклероз[3, 4, 23].

В патогенезі розвитку атеросклерозу та АГ не виключена також роль гіперлептинемії. АГ та атеросклероз, як відомо ведуть до ІХС та інсульту [41].

Необхідність достатньої оксигенації надмірної жирової тканини призводить до різкого збільшення навантаження на всю серцево-судинну систему і в першу чергу на саме серце. Збільшення хвилинного об'єму серця досягається в основному за рахунок компенсаторної гіпертрофії обох шлуночків, а також постійної тахікардії, яка досягає 100 уд/хв у спокої. В окремих випадках хвилинний об'єм серця збільшується на 60 % і більше, тобто серце при цьому перекачує майже в 2 рази більше крові, ніж у нормі [55].

Механізм змін у серцевому м’язі має такий вигляд:


  • гіперліпідемія, викликає жирову інфільтрацію міокарда та інтерстиціальний фіброз;

  • зростання об’єму циркулюючої крові (ОЦК), ударного об’єму (УО) і хвилинного об’єму крові (ХОК) викликає діастолічне перевантаження серця об'ємом (підвищення переднавантаження);

  • підвищується системний АТ, периферичний судинний опір, тиск в малому колі кровообігу, що викликає систолічне перевантаження серця опором (збільшення постнавантаження);

  • все зазначене вище призводить до гіпертрофії міокарда переважно лівих відділів серця;

  • збільшення товщини міокарда знижує надмірну напругу його волокон, що дозволяє зберегти нормальну скоротливу здатність лівого шлуночка (ЛШ), одночасно створює передумови для діастолічної дисфункції, в основі якої лежить відносне зменшення кількості капілярів на одиницю об'єму м'язової тканини і погіршення умов дифузії кисню в гіпертрофованих м'язових волокнах. У міру прогресування дилатації ЛШ збільшення напруги стінки призводить до систолічної дисфункції;

  • тривале перевантаження серця в сукупності з метаболічними порушеннями призводить до дистрофії міокарду, порушення ритму серцевих скорочень та серцевої недостатності [46, 64].


1.4. Клінічна картина дитячого ожиріння

Ожиріння може бути: первинним (аліментарно-конституційним), діенцефальним (гіпоталамічним, церебральним), вторинним (як прояв цілої низки ендокринних, генетичних та інших захворювань) і змішаним. Домінуючим серед усіх видів, безумовно, є аліментарно-конституційне ожиріння. Клінічно переважна більшість хворих не мають специфічних скарг, окрім візуально надмірної маси тіла, а тому рідко активно звертаються за медичною допомогою з цією проблемою . Для первинного ожиріння характерне відкладання жиру, що зазвичай відзначається в ранньому віці. На початкових стадіях захворювання надлишок маси тіла помірний, хворі не мають істотних скарг [7, 42]. Проте відносно швидке прогресування ожиріння веде до погіршення самопочуття, підвищеної втомлюваності, головного болю, транзиторного підвищення артеріального тиску, спраги. З’являються зміни з боку шкіри (фолікуліт, мармуровість, гіперпігментація, стрії), задишка, тахікардія, біль у ділянці серця та правому підребер’ї, надлишковий розвиток жирової тканини у ділянці молочних залоз. Спостерігаються диспропорційність лицьового черепа, відносно невеликі кисті та конусовидні пальці на руках, формуються genu varum або genu valgum. Фізичний та статевий розвиток дітей, хворих на ожиріння, прискорений, кістковий вік зазвичай значно випереджає паспортний. Збільшується екскреція 17-КС і 17-ОКС та їх метаболітів з сечею [42] .

Статевий розвиток підлітків, хворих на ожиріння, може бути прискореним, нормальним, рідше – затриманим. Підвищення синтезу андрогенів прискорює дозрівання гіпоталамусу, чим і пояснюється більш ранній статевий розвиток у хворих дітей; у дівчат може спостерігатися гірсутизм. Пубертатний період також має свої особливості: часто спостерігається передчасне формування та швидкий розвиток вторинних статевих ознак [10, 42]. У дівчат швидко формуються молочні залози, вік менархе на 1-2 роки менший, ніж у однолітків; виникають різноманітні порушення менструального циклу (гіпер- або поліменорея, ювенільні макові кровотечі, періоди (6-12 місяців) відсутності менструацій). Слід зазначити, що внаслідок великого накопичення жиру статеві органи у хлопчиків «приховані» в жирові складки та справляють враження недостатньо розвинутих, що є частою причиною помилкового діагнозу «гіпогонадизм». Однак у частини підлітків можуть визначатися чіткі ознаки гіпогонадизму: інфантильність зовнішніх статевих органів, недостатнє оволосіння на обличчі та лобку, запізнення початку статевого оволосіння. Розвивається істинна та/або хибна гінекомастія, що негативно впливає на психологічний стан підлітка [54, 42].

Окремо слід виділити гіпоталамічний синдром пубертатного періоду (ГСПП), ендокринно-обмінну патологію, зумовлену дисфункцією гіпоталамуса, гіпофіза та периферичних залоз внутрішньої секреції, частота якого також прогресує. Початок захворювання частіше співпадає з початком статевого дозрівання (12–13 років), рідше – маніфестує у віці 15–16 років. Загальноприйнято, що хлопчики хворіють частіше, ніж дівчата. Ожиріння при цій нозології є вторинним і лише одним із клінічних синдромів. У таких хворих переважно (хоча не завжди) багато скарг: цефалгії, підвищений артеріальний тиск (АТ), кардіалгії, рідше –запаморочення, біль у кінцівках, спрага, нудота, поява стрій (смуг розтягнення червоного кольору) на шкірі тулуба і кінцівок тощо, з якими вони активно звертаються до різних фахівців. Без своєчасного виявлення і адекватного лікування ГСПП прогресує і також призводить до формування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, ЦД 2-го типу, порушення репродуктивної функції у зрілому віці. У патогенезі ГСПП окрім загальних сприяючих факторів розвитку ожиріння виділяють також специфічні для нього, а саме: патологічний перебіг вагітності та пологів у матері хворого, перинатальна енцефалопатія (гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи), родові та черепно-мозкові травми, нейроінфекції (менінгоенцефаліти, арахноїдити та васкуліти), нейротоксикоз, часті інфекції верхніх дихальних шляхів, хронічні вогнища інфекції в носоглотці та придаткових пазухах носа [1] .

Гіпоталамічна форма ожиріння характеризується швидкопрогресуючим перебігом, нерівномірним відкладаннням жирової тканини переважно на животі, подібно фартуху, в ділянці 7 шийного хребця та грудей. Виявляють головні болі, спрагу, стрії. Іноді спостерігається нецукровий діабет, затримка, або прискорення росту, дисфункція статевих залоз [21] .

При церебральному ожирінні, що виникає внаслідок органічного ураження ділянок головного мозку, відповідальних за регуляцію жирового обміну, жирові відкладання локалізуються на плечах, животі, стегнах, грудях. Діти відстають у психічному та статевому розвитку, відзначається підвищена втомлюваність, задишка, млявість, поліфагія, гіпертермія. Вміст гонадотропних гормонів у крові та екскреція 17-КС із сечею знижені [42].

Ендокринне ожиріння не перевищує 1% всіх випадків і є одним із симптомів того чи іншого ендокринного захворювання ( гіпотиреозу, хвороби Іценко-Кушинга, гіпогонадизму) [65].

Існує також ряд генетичних синдромів з ожирінням, зокрема: Прадера–Віллі, Лоуренса–Муна–Барде–Бідля, Морган’ї–Стюарта–Мореля тощо, проте захворюваність на них є низькою [6].



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка