Міністерство освіти І науки україни



Сторінка2/8
Дата конвертації11.11.2016
Розмір1.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Характер поєднання пов’язаний зі соціально-економічним аспектом виробничих відносин, насамперед з відносинами власності.


Спосіб поєднання описує організаційно-економічні особливості відносин, наприклад, комбінацію взаємодій особистого і речового чинників.

Треба підкреслити, що в політекономії популярна так звана теорія факторів виробництва, за якою визначають такі основні рівноправні чинники:



  • наймана праця з винагородою (ціною) у вигляді зарплати;

  • капітал з винагородою у вигляді відсотку;

  • земля ті інші природні ресурси з винагородою у вигляді ренти;

  • підприємництво (підприємницькі здібності) з ціною у вигляді прибутку.

Розвиток суспільного виробництва ґрунтується на прогресі науки й техніки.

Наука – специфічний вид людської діяльності, який виробляє нові знання.

Техніка – сукупність засобів виробництва, що використовуються у виробництві.

Технологія – особливий процес поєднання усіх факторів з метою досягнення конкретного кінцевого результату.

Науково-технічний прогрес – безперервний процес розвитку науки, техніки й технологій.

Науково-технічна революція (НТР) – якісний стрибок у розвитку знань і технологій. Останній етап НТР пов’язують з початком комп’ютерної ери.

Новий етап НТР обумовив революційні зрушення у змісті й характері праці.



Зміст праці обумовлюється безпосереднім впливом продуктивних сил. Ключовими категоріями, які описують зміст праці, є :

  • продуктивність (продуктивна сила) як результативність діяльності конкретного працівника з точки зору виробництва продукту;

  • інтенсивність праці як характеристика напругження, зусиль при діяльності;

  • якість праці як рівень професійної майстерності робітника;

  • складність праці як риса рівня кваліфікації на підставі досвіду, освіти, навичок;

  • важкість праці як рівень впливу роботи на стан здоров’я людини;

  • озброєність праці як рівень її оснащеності.

Характер праці відображає особливості впливу виробничих відносин на трудову діяльність. Наприклад, історичний аспект дозволяє визначити такі основні етапи розвитку трудової кооперації:

  • проста кооперація на підставі ручної праці без її поділу;

  • мануфактура , для якої додатково характерний поділ праці;

  • фабрична кооперація з поєднанням поділу праці й використання машин і механізмів.

Особливості сучасних змін у характері й змісті праці ви розглянете на семінарських заняттях, зокрема такі категорії, як автоматизація, комп’ютеризація, ергономізація, гуманізація праці та ін.

Будь-яка виробнича діяльність є націленою на кінцевий результат. Тому підсумком виробничої діяльності є зіставлення витрат виробництва та його підсумків.



Ефективність виробництва – це співвідношення результатів і витрат. Як правило, ефективність є відносним показником з чисельником у вигляді кінцевої цифри і зі знаменником у вигляді даної, початкової величини, наприклад, продуктивність (ефективність) праці є підсумком відношення обсягу продукції до середньоспискової чисельності робітників або витрат робочого часу:

Пр = П / Кс; Пр = П : Ч,

де Пр – продуктивність праці, П – обсяг продукції, Кс – середньоспискова кількість робітників, Ч – час роботи, що відпрацьований.

Ефективність основних фондів вимірюється за допомогою показників фондовіддачі (ФВ) й фондоозброєності (ФО):

ФВ = П : Ф; ФО = Ф : Кс,

де П – обсяг продукції, Ф – вартість основних фондів, Кс – середньоспискова кількість робітників.

Ефективність використання сировини й матеріалів вимірюють за допомогою показника матеріалоємності (МЄ):

МЄ = М : П, де

М – вартість матеріалів, П – обсяг продукції.

Існують інші часткові показники економічної ефективності, наприклад, використання інвестицій, власних активів та ін.

Узагальнений показник продуктивності можна надати за формулою:

Ен = НД : Вн,

де Ен – ефективність національної економіки, НД – національний доход країни, Вн – загальнонаціональні витрати.

У практиці міждержавних зіставлень використовують показники валового внутрішнього продукту або валового національного доходу на душу населення.

На відміну від ефективності економічний ефект є абсолютною величиною і являє собою грошову користь від використання більш продуктивних чинників виробництва.

Соціальний ефект полягає у підвищенні соціальних стандартів життя, наприклад, зростанні тривалості життя, доходів на душу населення, рівня освіченості. Зазначені три величини використовує ООН для розрахунку індексу людського розвитку.

4. Одним з головних завдань політичної економії є визначення рушійних сил і матеріальних засад соціально-економічного прогресу. Універсальним показником соціально-економічної ефективності є зростання матеріального і духовного багатства суспільства, що найбільш повно вимірюється категорією “цивілізованість”.

Згідно зі зазначеним підходом історію людства підрозділяють за класифікацією американського етнографа Л. Моргана на три етапи:



  • дикість;

  • варварство;

  • цивілізованість.
Перші два етапи спираються на переважність збиральництва готових

продуктів природи. Характерна ознака цивілізованості – перехід від збиральництва до переробних суспільно-виробничих технологій.

Таким чином, цивілізованість можна визначити як такий етап розвитку людства, коли поєднуються три основні риси людського буття:



  • певний спосіб діяльності у вигляді праці;

  • наявність переробних технологій;

  • відповідний рівень матеріальної і духовної культури, яка передається від попередніх до наступних поколінь людей.

Різноманітність прояву цивілізаційних ознак можна угрупувати за горизонтальним і вертикальним аспектами.

Горизонтальний аспект являє собою одночасне існування особливих локальних цивілізацій окремих країн або територій, наприклад, давньокитайська, давньогрецька, давньоримська та ін. Таким чином підкреслюється географічна специфіка розвитку, яка зберігається протягом усієї історії.

Вертикальний аспект узагальнює еволюцію суспільства в цілому протягом історичного розвитку і дозволяє визначити такі етапи соціально-економічного прогресу:

  • аграрна цивілізація на підставі так званої неолітичної революції з пануванням сільського господарства як головної галузі суспільного виробництва ( від 8 тисячоліття до нашої ери до межі 18-19 ст.);

  • індустріальна цивілізація на підставі промислового перевороту (від межі 18-19 ст. до нашого часу);

  • постіндустріальна, або інформаційна цивілізація, яка бурхливо розвивається в надрах індустріального суспільства з початком нового етапу НТР.

Визначимо головні риси постіндустріального етапу:

1. Перехід до переважно нових технологій на підставі інформаційних технологій.

2. Якісно нова роль людини як джерела і мети суспільного виробництва.


  1. Глобалізація і широка інтеграція соціально-економічного життя.


5. Економічна система – історична сукупність виробничих відносин, що відповідає продуктивним силам і взаємодіє з ними, ґрунтується на основі об’єктивних законів і суб’єктивних чинників. Як складний організм економічна система має типові характеристики:

  • цілісність;

  • органічність;

  • мобільність;

  • ієрархічність.

Визначають три основні ланки зазначеної системи:

  • продуктивні сили;

  • виробничі відносини як єдність організаційно-економічних і соціально-економічних відносин;

  • механізм господарювання.

Треба підкреслити багаторівневість системи з такими основними суб’єктами:

  • мікрорівень з діяльністю індивідів, сім’ї, підприємств і установ;

  • метарівень з інститутами окремих регіонів, галузей, виробничих комплексів;

  • макрорівень з функціонуванням державних і загальнонаціональних організацій (профспілок, об’єднань підприємців та ін.);

  • мегарівень з взаємодіями міжнародних і міждержавних учасників.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка