Міністерство освіти І науки україни



Сторінка1/8
Дата конвертації11.11.2016
Розмір1.35 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

В.П. Решетило,


І.М. Володіна,

Г.І. Калита


ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ


ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

(для студентів 1 курсу денної і заочної форм навчання

спец. 6.100400 - „Транспортні системи”)




ХАРКІВ – ХНАМГ – 2007

УДК 330.101

Основи економічної теорії: Тексти лекцій (для студентів 1 курсу денної і заочної форм навчання спец. 6.100400 - „Транспортні системи” ). Авт. Решетило В.П., Володіна І.М., Калита Г.І.– Харків:ХНАМГ, 2007.–137 с.


Автори: В.П. Решетило,

І.М. Володіна,

Г.І. Калита
Рецензент: канд. екон. наук О.А. Цимбалюк

Рекомендовано кафедрою економічної теорії,

протокол № 9 від 02 лютого 2007 р.


Харківська національна академія

міського господарства

Решетило В.П., Володіна І.М.,

Калита Г.І. 2007

Вступ

Сьогодні потреба в економічних знаннях досить велика на всіх рівнях – від держави до різних ринкових інститутів, від законодавчих до виконавчих органів управління, від спеціалістів до тих, хто навчається. У зв’язку з наявними обставинами всі ми стаємо трохи економістами, як помітив Бернард Шоу, економіка – це вміння користуватися життям найкращим чином.

Глибокі якісні зрушення, притаманні розвитку транзитивної економіки, зумовлюють необхідність теоретичного осмислення сутності фундаментальних перетворень, аналізу форм і етапів реформування базисних економічних відносин.

Економічна теорія як фундаментальна наука безперервно розвивається – формуються нові наукові школи й напрями досліджень, набувають логічної довершеності економічні концепції, уточнюються або відкидаються як такі, що не витримали випробування практикою, теоретичні постулати. Особливих якісних змін набувають теоретичні дослідження економічного життя суспільства на етапі трансформаційних перетворень, оскільки виникає потреба не тільки у теоретичному осмисленні нових реалій, а й в необхідності підготувати суб’єктів господарювання, суспільство в цілому до нових умов економічної співпраці.

Перехід від індустріального до духовно-інформаційного суспільства, трансформація моделей економічного розвитку під впливом глобалізації економіки, інтелектуалізація та індивідуалізація праці, неухильна дематеріалізація виробництва і перетворення людського капіталу на домінанту економічного розвитку, безпрецедентні динамічні перехідні процеси породжують принципово нові проблеми, які не вкладаються у рамки традиційних уявлень економічної теорії. Економічні знання – обов’язкова умова виховання студентів як громадян з активною життєвою позицією.

ЗМ 1.1. Розвиток суспільства

Тема 1. Загальні основи соціально-економічного розвитку

ПЛАН


  1. Предмет і функції економічної теорії.

  2. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів.

  3. Процес суспільного виробництва.

  4. Матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації.

  5. Економічна система суспільства і власність.

  6. Економічні потреби й інтереси.

  7. Суспільний поділ праці – джерело соціально-економічного розвитку.

  8. Людина – основне джерело і критерій соціально-економічного прогресу.

  9. Багатство людського суспільства як результат і умова соціально-економічного розвитку.

Література: стор. 34 – 109 підручника за ред. Г. Климка.


1. Будь-яка наука має предмет свого дослідження.

Предметом економічної теорії є виробничі відносини в їх взаємодії з продуктивними силами, а також організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства.

Об’єктом дослідження економічної теорії є економіка в цілому, на всіх рівнях:

- мікрорівень з особливостями діяльності окремих споживачів і виробників, продавців і покупців;

- макрорівень зі специфікою функціонування господарства країни в цілому;

- мегарівень з оцінкою діяльності в межах світового господарства і міжнародних економічних зв’язків.

Вперше термін “економіка” ввів Арістотель у 3 ст. до н.е. У перекладі з грецької “економіка” означає мистецтво ведення домашнього господарства (“ойкос” – дім, “номос” – вчення). Арістотель відрізняв економіку і хриматистику. Перша пов’язується із задоволенням потреб людей, друга – з накопиченням грошей.

Термін “політична економія” вперше використовував французький вчений-меркантиліст Антуан де Монкретьєн у 1615 р. при виданні своїй книги “Трактат політичної економії”.

Але повернемось до предмета політичної економії і визначимо ключові терміни “продуктивні сили” й “виробничі відносини”.



Продуктивні сили складаються з двох елементів: робочої сили й засобів виробництва.

Робоча сила – особистий чинник виробництва як здібність людини діяти в матеріальній і духовній сферах.

Засоби виробництва – уречевлений чинник виробничої діяльності як сукупність предметів, засобів і умов праці.

Предмети праці – об’єкти впливу людини при виробничої діяльності, зокрема, речовини природи й продукти попередньої переробки (сировина, напівфабрикати).

Умови праці – об’єкти зовнішнього для безпосереднього виробничого процесу середовища, яке є необхідною складовою нормальної діяльності (будівлі, споруди, засоби безпеки та ін.).

Засоби праці – провідники людського впливу на предмет праці (устаткування, інструменти, ЕОМ та ін.). Особливе місце у зазначених засобах займають знання у широкому розумінні, включаючи інформацію.
Виробничі відносини являють собою сукупність відносин людей у сферах безпосереднього виробництва, розподілу, обміну й споживання. При цьому відрізняють організаційно-економічні й соціально-економічні відносини.

Організаційно-економічні відносини характеризують систему зв’язків між людиною і виробничим процесом (поділ праці, організація і оплата праці, грошовий обіг та ін).

Соціально-економічні відносини описують відносини людини й людини при здійсненні господарської діяльності. Йдеться про відносини власності, розподілу доходів і багатства в цілому, відтворення суспільного виробництва.


Визначальною формою соціально-економічних відносин є власність з наступними основними типами:


  • приватна;

  • суспільна;

  • змішана.

Організаційно-економічно визначають індивідуально-сімейну, колективну, державну, міжнародну власність.
Економічна теорія аналізує також економічні закони й категорії.

Економічні закони – об’єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв’язки в межах виробничих відносин. Визначають всезагальні, загальні й специфічні (спеціальні) закони.

Всезагальні закони описують взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин протягом усій історії людства. Наприклад, мова йдеться про закони економії часу, підвищення потреб.

Загальні закони відображають взаємозв’язки організаційно-економічних відносин і продуктивних сил протягом довготривалих періодів історії. Наприклад, закони товарного виробництва: закон попиту, закон вартості та ін.

Специфічні (спеціальні) закони аналізують особливості розвитку виключно виробничих відносин на вузьких відрізках історичного розвитку.
Економічні категорії – найбільш абстрактні, загальні поняття, що відображають принципові умови економічного життя суспільства (наприклад, товар, гроші, розподіл, багатство та ін).

Економічна теорія виконує такі основні функції:



  1. Теоретико-пізнавальна, або методологічна.

  2. Практична, або рекомендаційна.

  3. Виховна.

Визначають також позитивну і нормативну науку.

Позитивна теорія аналізує наявні факти й процеси економічної дійсності (те, що є).

Нормативна теорія надає рекомендації для подальшої практичної діяльності на підставі узагальнень позитивної науки.
2. Кожна наука спирається на сукупність інструментів вивчення свого предмета, або на систему методів пізнання. Економічна теорія також має власний інструментарій досліджень, або методологію.

Взагалі методологія – це вчення про методи наукового пізнання суті явищ предмета науки. У перекладі з грецького “метод” – шлях до чого-небудь.


Економічна теорія користується двома групами методів досліджень:

  • загальнонаукові;

  • спеціальні.

Загальнонаукові методи містять такі складові:

1. Структурно-функціональний аналіз, що передбачає розгляд явища як складної системи з обов’язковим розглядом функцій елементів. Вказані функції об’єднуються такими угрупованнями взаємозв’язків:



  • координаційні, що пов’язані з узгодженістю структурних елементів системи;

  • субординаційні, що підкреслюють ранжирування елементів по пріоритетності;

  • генетичні, що аналізують історію розвитку зв’язків.

2. Поєднання кількісного і якісного аналізу з використанням математичного моделювання соціально-економічних процесів.

3. Метод наукової абстракції з виділенням істотних рис явищ з одночасним уникненням від розгляду другорядних процесів. Істотні, глибинні характеристики є науковими абстракціями, які не існують у чистому вигляді, але дозволяють описати суть явищ з подальшим доповненням новими формами. Найбільш характерним є дослідження рис ідеального газу у фізиці.

4. Аналіз і синтез, що поєднують початкове розчленування явища на окремі частини з подальшим розглядом кожної з них і складання різних елементів суцільну систему.

5. Індукція і дедукція, які вибирають протилежні підходи до взаємодій часткового і загального. Індуктивний метод дозволяє робити загальні висновки після знаходження закономірностей рис часткового. Дедуктивний підхід спочатку надає загальний алгоритм, а часткові висновки є тільки окремими випадками вихідного положення.

6. Поєднання логічного й історичного.

Спеціальні методи в економічній теорії містять такі основні форми:


  1. Економічний експеримент.

  2. Використання статистичних, або економетричних інструментів.

  3. Використання вихідних принципів поведінки економічних суб’єктів:

  • кожний веде себе раціонально, наприклад, мріє про максимізацію доходів при мінімізації витрат;

  • принцип “при інших рівних умовах”, коли взаємодії двох параметрів розглядаються в динаміці при незмінності інших величин; наприклад, висновок про зворотний зв’язок динаміки цін на товар і величини попиту є справедливим при постійності інших чинників попиту.

  1. Паралельне використання словесного(вербального), графічного і аналітичного методів аналізу економічних процесів. При цьому ми отримуємо однакові висновки.

Розглянемо такий приклад.

Співвідношення цін на товар і величини пропозиції на нього дано у вигляді таблиці:
Ціна товару, грн. Пропозиція товару, штук


  1. 10

  2. 12

  3. 14

  4. 16

Дані таблиці дозволяють зробити такі висновки:

1. Прямий зв’язок динаміки цін і величини пропозиції товару. Зростання цін з 10 до 13 грн. веде до зростання величини пропозиції з 10 до 16 шт.

2. Ми маємо лінійну залежність величини пропозиції від ціни, коли постійний приріст ціни на 1 грн. веде до постійного приросту величини пропозиції на 2 шт.

3. Зміна ціни на 1 грн. обумовлює зміну величини пропозиції на 2 шт. в одному напрямку.

Таким чином, ми зробили словесний (вербальний) аналіз даних таблиці.

Аналогічні висновки можливі при побудові графіка, коли осі координат належать ціні (ордината) і величині пропозиції (абсциса). Кожна пара значень дає точку. Поєднання точок дозволяє отримати пряму з такими рисами:

1. Висхідний характер підкреслює прямий зв’язок ціни і величини пропозиції.

2. Факт побудови прямій свідчить про лінійну залежність параметрів.

3. Зміна ординати на 1 одиницю обумовлює зміну відповідної абсциси на 2 одиницю.

Наприкінці, запис рівняння залежності параметрів, що вивчаються, також дає можливість знайомих висновків. Використовуючи формули, які

дає математика, отримуємо таке рівняння:

П = 2Ц – 10,

де П – величина пропозиції товару;

Ц – ціна товару.

Зробимо підсумки.



  1. Позитивний кутовий коефіцієнт відображає прямий зв’язок величин.

  2. Ми маємо рівняння прямої.

  3. Цифра 2 підкреслює двократну зміну величини пропозиції при зміні ціни на одиницю.

Отже, визначення предмета, функцій економічної теорії і методів соціально-економічного аналізу дозволяє в подальшому вивченні нашої дисципліни якісно і кількісно охарактеризувати складні явища в економіці.
3. Процес суспільного виробництва.

Як ми визначили в попередній темі, об’єктом політекономії є економічні відносини на всіх рівнях. Тому в другій темі ми повинні підкреслити ключові загальні моменти існування і розвитку економічних систем.

Стрижнем економічної дійсності є виробнича діяльність, або виробництво. Виробництво - широка система дій , яка створює:


  • матеріальні й духовні блага, необхідні для існування людини;

  • інші умови відтворення життя людей, зокрема виробничі відносини.

Треба відрізняти виробництво і працю. Праця - цілеспрямована діяльність людей щодо створення необхідних благ за допомогою інших чинників. Але особливий вплив на виготовлення блага має природа, що найбільш помітно у сільському господарстві, наприклад, вегетація рослин. Таким чином, спільна взаємодія людської праці й природних чинників створює безпосередній виробничий процес. На цей випадок доречна цитата англійського економіста 17 ст. Уїльяма Петті: “Праця є батьком багатства, а земля його матір'ю”.

Виробництво має двоїстий характер.

По-перше, йдеться про створення благ для подальшого споживання.

По-друге, мається на увазі створення вартості для можнаго подальшого обміну.

Виробництво як безперервний процес, який постійно повторюється, має назву відтворення.

У політекономії розрізняють виробництво у вузькому й широкому значенні.

Вузьке значення ставиться для безпосереднього створення благ.

Широке значення складається з чотирьох основних фаз:



  • безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну);

  • розподіл;

  • обмін;

  • споживання.

Виробництво є складним процесом поєднання чинників(факторів):

  • особистий чинник у вигляді людини, яка працює;

  • речовий чинник у вигляді засобів виробництва.

Саме процес поєднання слід розглядати за допомогою категорій характер і спосіб поєднання.
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка