Міністерство освіти І науки україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та внз



Сторінка1/31
Дата конвертації30.12.2016
Розмір5.5 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АКАДЕМІКА СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ ТА ВНЗ


Збірник наукових праць


ВИПУСК 2 (12)


Присвячено 10-річчю Інституту педагогічної освіти

Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем’янчука

Рівне2014

УДК 371: 378: 614: 796

ББК 88.3

П-86
Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ: збірник наукових праць. – № 2 (12). – Рівне : РВЦ МЕГУ ім. акад. С. Дем’янчука, 2014. – 345 с.
Згідно наказу МОН України № 793 від 04.07.2014 р. збірник включений до

Переліку наукових фахових видань України (галузі науки – педагогічні)
ISBN 978-966-7359-77-5
У збірнику подано наукові статті викладачів Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, інших ВНЗ та установ з питань дослідження ролі та місця системи педагогічної освіти, фізичного виховання, спорту та здорового способу життя у підготовці молодого покоління та формуванні громадянських цінностей як основи демократичного суспільства.
Рекомендовано до друку Вченою радою

Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем’янчука)

(Протокол № 4 від 2 грудня 2014 р.)
Редакційна колегія:

Дем’янчук А. С. – д.пед.н., професор, академік АВШ України, голова редколегії; Борейко В. І. – д.е.н., доцент, заступник голови редколегії; Вачевський М. В. – д.пед.н., професор; Власюк А. П. – д.т.н, професор; Джунь Й. В. – д.ф.-м.н., професор; Дутчак М. В. – д.фіз.вих., професор; Єрмаков С. С. – д.пед.н., професор; Мадзігон В. М. – д.пед.н., професор, академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України; Малафіїк І. В. – д.пед.н., професор; Мицкан Б. М. – д.б.н., професор; Павелків Р. В. – д.психол.н., професор, академік АВШ України, заслужений працівник освіти України; Поташнюк І. В. – д.пед.н., доцент; Приступа Є. Н. – д.пед.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України; Цьось А. В. – д.фіз.вих., професор; Шаповал Ю. Г. – д.філол.н., професор; Шкляр В. І. – д.філол.н., професор; Шкребтій Ю. М. – д.фіз.вих., професор, заслужений працівник народної освіти України; Завацька Л. А. – к.пед.н., доцент; Коробович Л. П. – к.пед.н., доцент; Мельничук Л. Б. – к.пед.н., доцент; Пагута Т. І. – к.пед.н., доцент; Міськова Н. М. – к.пед.н., доцент, відповідальний секретар редколегії; Романова В. І. – к.фіз.вих., доцент, відповідальний секретар редколегії.
Рецензенти:

Петренко О. Б., д.пед.н., професор, Рівненський державний гуманітарний університет;

Полатайко Ю. О., д.б.н., професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ.
ISBN 978-966-7359-77-5 © Міжнародний економіко-гуманітарний
університет ім. акад. С. Дем’янчука, 2014

ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО

ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ ТА ВНЗ…………………………………………… 6
Абрамович Т. В. Особливості професійної компетентності соціального педагога……………………………………………………………………… 6

Баліка Л. М. Нормативно-правове регулювання діяльності шкільних бібліотек (1962-1991 рр.)…………………………………………………… 13

Борейко А. В. Роль закладів культури в патріотичному вихованні

громадян України…………………………………………………………….. 19



Борейко В. І. Протиукраїнська етнічна політика Росії та Радянського Союзу в Україні……………………………………………………………… 25

Генсіцька-Антонюк Н. О. Основні аспекти теорії підручника та

підходи до розробки дидактичних засад його створення……………….... 32



Гринюк Т. Ю. Розвиток творчих здібностей у процесі трудового

навчання молодших школярів……………………………………………... 39



Груба Т. Л. Жанр есе у лінгводидактичному вимірі……………………… 45

Завальнюк А. Р. Розвиток конфесійної жіночої освіти у Німеччині

(70-і рр. ХІХ – поч. ХХ ст.)…………………………………………………. 52



Калько А. Д. Пропозиції і доповнення до спеціальної гірничої термінології, яка використовується при викладанні географічних дисциплін……………………………………………………………………. 62

Красовська О. О. Сучасні наукові здобутки у галузі теорії та методики мистецької освіти……………………………………………………………. 68

Красовська О. О., Миронюк А. Впровадження технологій

особистнісно орієнтованого підходу до професійної підготовки

майбутніх учителів початкової школи у галузі мистецької освіти…….... 77

Красовська О. О., Пивоварчук Л. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до громадянського виховання молодших школярів….. 86

Кукалець М. В., Кукалець М. М., Бабейчик А. А. Підготовка спеціалістів з початкової освіти до формування природознавчої компетентності учнів початкових класів засобами самостійних спостережень………………………………………………………………... 95

Лотюк Ю. Г., Антоневич Ю. А., Антоневич О. Й. Формування професійних компетентностей на заняттях з математики та

інформатики засобами інформаційно-кумунікативних технологій

у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації економічних спеціальностей…………….... 102

Лотюк Ю. Г., Мосійчук Р. С. Тестовий контроль знань студентів лісогосподарського профілю в умовах застосування нових

інформаційних технологій навчання………………………………………. 110


Марчук О. О. Просвітницька діяльність «Союзу українок» на Волині

на початку ХХ століття……………………………………………………… 117



Мельничук Л. Б., Гринкевич І. В. Особливості організації самостійної роботи студентів……………………………………………………………. 125

Мельничук Л. Б., Саприкіна О. П. Теоретичні аспекти підготовки вчителя до організації навчально-виховного процесу з обдарованими учнями………………………………………………………………………. 131

Мельничук Л. Б., Трофимчук В. М. Формування професійної

культури майбутніх учителів початкової школи………………………… 138



Михальчук Н. О., Івашкевич Е. З. Рольові методи корекції

підліткових страхів психологом…………………………………………… 146



Міськова Н. М., Жакун В. В. Оптимізація підготовки майбутніх

учителів початкових класів до впровадження компетентнісного підходу

на уроках математики………………………………………………………. 156

Остаповець П. П. Розробка та впровадження інноваційних

програмних засобів для автоматизації процесів обслуговування

клієнтів у фінансових установах…………………………………………… 162

Пагута Т. І., Білас Д. В. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій у початковій школі……………. 168

Пагута Т. І., Шкуринська Л. В. Організаційно-педагогічні умови вдосконалення підготовки майбутніх педагогів до інноваційної

діяльності…………………………………………………………………… 175



Петрук А. П., Петрук О. М. Василь Сухомлинський про важливість освоєння вчителями «Науки людяності»………………………………….. 182

Попова Д. А. Педагогічні аспекти формування полікультурної компетентності як складової професійної підготовки майбутніх

фахівців з туризму………………………………………………………….. 189



Сидорчук Н. Л. Основи формування рефлексивних умінь у майбутніх фахівців вищих технічних навчальних закладів………………………….. 199

Скребкова М. А. Методика організації роботи з домашнього читання

на уроках англійської мови у загальноосвітній школі…………………… 205



Cойко І. М. Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів………………………………….. 215

Сойчук Р. Л. Розвиток ідеї національного самоствердження

особистості у наукових дослідженнях……………………………………. 221



Ставицький О. О. Психологія проявів комплексу гандикапу…………. 231

Стельмашук Ж. Г. Виховання дисциплінованості учнів у чоловічих школах у 1943–1954 роках………………………………………………….. 238

Томащук О. Г., Дишко О. Л. Наукове обґрунтування моделі

формування готовності бакалаврів з туризму до професійної взаємодії

зі споживачами туристичних послуг……………………………………… 247
Фінчук Г. В. Історико-педагогічні умови виникнення та

функціонування системи сімейного виховання в зарубіжжі…………….. 253



Хомік О. М. Практична готовність майбутніх економістів до прийняття управлінських рішень………………………………………………………. 261

Швачка Л. С. Структура професійної самоосвітньої компетентності майбутнього викладача вищої школи…………………………………….. 267

Якименко С. І. Гуманізація професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до формування духовних цінностей учнів………….. 275

Яницька О. Ю. Актуальні проблеми формування авторитету викладача. 281

Ясінський А. М., Ясінський М. М. Використання віртуальних образів

у навчанні історії……………………………………………………………. 288


РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ТА ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ......................................................... 298

Жовнір І. І. Фізична реабілітація м’язової спастичності у хворих, які перенесли інсульт…………………………………………………………… 298

Корнійчук Я. А., Дікіджі К. Ю. Застосування педагогічних інновацій

на уроках фізичної культури……………………………………………….. 304



Леськів–Бондарчук Г. Особливості підготовки майбутніх фахівців

галузі фізичного виховання до спортивно-оздоровчої роботи………….. 310



Мурадова Х. С. Корекція зору при міопії за допомогою засобів фізичної реабілітації…………………………………………………………………….. 316

Романова В. І., Черніхівський А. В. Попередження інфекційних захворювань дітей у процесі навчально-виховної роботи у школі…….... 322

Сотник Ж. Г., Романчук М. П. Підготовка майбутніх вчителів

фізкультури до здійснення олімпійської освіти………………………….. 329



Таргоній П. М., Остапчук Н. Б. Фізична реабілітація хворих при локалізованому парандотиті за допомогою фітотерапевтичних і апітерапевтичних засобів…………………………………………………… 335

Федорович О. В. Формування здорового способу життя……………….. 341

РОЗДІЛ 1

ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ ТА ВНЗ
УДК 372.12:370.13.42
Абрамович Т. В., методист кабінету-центру практичної психології і соціальної роботи (Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти)
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
Анотація. У статті досліджено питання статусу соціального педагога, його основних функціональних обов’язків, взаємодії з учасниками навчально-виховного процесу. Наведено характеристику складових структури професійної компетентності соціального педагога, напрями та види професійної діяльності в навчальному закладі. Розглянуто особистісні та спеціальні риси, які допомагають фахівцю якісно виконувати свої професійні обов’язки у навчальному закладі. Розкрито специфіку діяльності соціального педагога в ролі посередника.

Ключові слова: професійна компетентність, соціальна педагогіка, функції, напрями, роль, посередник.
Аннотация. В статье исследованы вопросы статуса социального педагога, его основных функциональных обязанностей, взаимодействия с участниками учебно-воспитательного процесса. Дана характеристика составляющих структуры профессиональной компетентности социального педагога, направлений и видов профессиональной деятельности в учебном заведении. Рассмотрены личностные и специальные черты, которые помогают специалисту качественно выполнять свои профессиональные обязанности в учебном заведении. Раскрыта специфика деятельности социального педагога в роли посредника.

Ключевые слова: профессиональная компетентность, социальная педагогика, функции, направления, роль, посредник.
Annotation. The article deals with the issue of social pedagogue’s status, his main functional duties, interaction with the participants of the educational process. The social pedagogue professional competence structure components, the directions and modes of professional activity in the educational establishment are characterized as well. Personal and special traits which help the specialist to perform the duties in the educational establishment in a qualitative way are considered. The activity specificity of the social pedagogue as a mediator is described.

Keywords: professional competence, social pedagogic, functions, directions, role, mediator.
Посада соціального педагога в навчальних закладах введена ще в 1990 році спеціальним рішенням колегії Держосвіти СРСР «Про введення інституту соціальних педагогів», проте кваліфікаційні характеристики соціального педагога були затверджені Кабінетом Міністрів України лише в 1994 році. На сьогодні, статус соціального педагога як педагогічного працівника гарантує ст. 22 Закону України «Про освіту» (1996 р.).  

Донедавна в загальноосвітніх навчальних закладах функції соціального педагога певною мірою виконували класні керівники, вихователі груп продовженого дня, організатори дитячих колективів, тренери та керівники гуртків, заступники директорів із навчально-виховної та виховної роботи. У зв’язку з цим, соціальні педагоги відчувають нагальну потребу в окресленні своїх функцій та змісту роботи, у навчально-методичному забезпеченні своєї діяльності в закладі освіти.



Розкриттю суті соціально-педагогічної діяльності, основних напрямів, змісту, форм і методів її здійснення присвячено праці О. Безпалько, В. Бочарової, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Козубовської, В. Поліщук та інших дослідників.

Науковці О. Крокінська, Л. Нагавкіна та ін. визначають предметом діяльності соціального педагога двохсторонній процес: процес становлення дитини як суб’єкта соціального життя й процес створення педагогічно доцільного середовищ, при цьому «об’єкт його уваги – завжди конкретна складна життєва ситуація, а мета – створення умов для успішного розвитку даного двохстороннього процесу» [1, с. 134].

На думку М. Галагузової, «соціально-педагогічна діяльність – це різновид професійної діяльності, спрямованої на надання допомоги дитині в процесі її соціалізації, освоєння нею соціокультурного досвіду й створення умов для її самореалізації в суспільстві» [2, с. 107]. Сутність соціально-педагогічної діяльності полягає в способі гармонізації відносин людини, групи й середовища на основі задоволення потреби в соціокультурній адаптації й самореалізації, що здійснюється на основі розвитку особистості, з одного боку, і педагогічного середовища – з іншого. «Діяльність соціального педагога спрямована на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку, задоволення її культурних і духовних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини», – вважає О. Безпалько [3, с. 13].

Зарубіжні дослідники К. Магер, X. Міскес, Ф. Прюс зазначають, що соціально-педагогічна діяльність за сучасних умов, крім виховних завдань, виконує важливі суспільні функції – сприяє попередженню неблагополуччя і в значній мірі стабілізує суспільство. Вона є важливою складовою частиною соціальної «політики сучасних держав, спрямованої на створення умов для повноцінного розвитку людини, і відрізняється своєрідністю національних традицій, економічних і соціальних умов» [4, с. 17].

На думку Ю. Галагузової, діяльність соціального педагога завжди є адресна, спрямована на конкретну дитину й розв’язання її індивідуальних проблем, що виникають у процесі соціалізації, інтеграції в суспільство, за допомогою вивчення особистості дитини й оточуючого її середовища, складання індивідуальної програми допомоги дитині, тому вона локальна, обмежена тим тимчасовим проміжком, протягом якого вирішується проблема дитини [4, с. 74].

Метою нашої статті визначено дослідження професійних компетентцій соціального педагога, необхідних для роботи в загальноосвітньому навчальному закладі.

Відповідно до визначеної мети в статті вирішуються такі завдання:

– дослідження основних компонентів професійної компетентності соціального педагога;

– проведення аналізу ролей та видів професійної діяльності соціального педагога;

– розкриття основних напрямів діяльності соціального педагога в навчальному закладі.

Соціально-педагогічна робота є багатогранною і відповідальною. Тому професійна підготовка соціального педагога має базуватися на науково-обґрунтованих знаннях, які охоплюють особистість дитини, її фізичний, духовний і соціальний розвиток, адекватну поведінку і відхилення від такої; об’єднання й групи людей (сім’я, мала група, шкільний колектив, колектив однолітків та ін.); відомості про систему установ, які надають допомогу дітям та молоді; основні теорії, методики та окремі технології роботи з різними категоріями клієнтів у різних умовах; соціально-правові й соціально-економічні засади діяльності соціального педагога, а також, методи управління і планування професійної та науково-дослідної діяльності в соціально-педагогічній сфері.

У цілому діяльність соціального педагога спрямована на створення умов соціально-педагогічного комфорту й безпеки дітей і молоді: у своїй роботі він враховує соціальні, правові, психологічні, медичні, педагогічні механізми запобігання негативним явищам у сім’ї, школі, мікрорайоні.

В. Краєвський, І. Лернер, А. Хуторський запропонували розглядати професійну компетентність соціального педагога як «єдність трьох складових: когнітивної (наявність системи педагогічних і спеціальних предметних знань), операційно-технологічної (володіння методами, технологіями, способами педагогічної взаємодії, методами навчання даного предмета), особистісної (етичні й соціальні позиції й установки, риси особистості спеціаліста)» [5, с. 48].

А. Маркова виокремлює у структурі професійної компетентності соціального педагога такі компоненти [6, с. 27]: спеціальний – володіння власне професійною діяльністю на досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток; соціальний – володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також прийнятими в даній професії прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці; особистісний – володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості; індивідуальний – володіння прийомами самореалізації і розвитку індивідуальності у межах професії, готовність до професійного зростання, вміння раціонально організувати свою працю без перевантажень.

На відміну від діяльності вчителя, який працює у навчальному закладі, діяльність соціального педагога має свої особливості. У його діяльності на першому місці не навчальна, не освітня роль, а функція соціальної допомоги та захисту. Соціальні педагоги мають сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов найбільшого психологічного комфорту. Соціальний педагог завжди репрезентує інтереси свого клієнта, розгортає назустріч цим інтересам та потребам сукупний потенціал соціуму, інтегрує різні можливості та обґрунтовує їх доцільність на конкретному особистісному рівні.

Взаємини соціального педагога і клієнта, що базуються на співчутті й довірі, більше нагадують дружні стосунки. Дійсно, ці взаємини передбачають допомогу клієнтові з боку соціального педагога, а не навпаки. Впевненість клієнта у тому, що така допомога буде йому надана, є головним соціальним фактором, що впливає на ефективність соціальної діяльності.

На основі визначених складових виокремимо такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітньому закладі:


  • вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, тестування, аналізу документів, співпраця з сім’єю та громадою;

  • соціально-психологічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях здійснюється шляхом з’ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки тощо;

  • корекція стосунків, посередництво у творчому розвитку учня і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню дітьми новим досвідом, допомога у розблокуванні позитивних емоцій, створення ситуації успіху, зміна уявлень учня про своє «Я», підтримка ініціатив окремої дитини чи групи, створення умов для творчості.

Відповідно до напрямів діяльності соціального педагога В. Шульга розрізняє такі основні види професійної діяльності [7]: правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність); психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я і поширення знань про здоровий спосіб життя, медично-реабілітаційна допомога); культурно-дозвіллєва (організація діяльності дітей, молоді, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку).

Соціальний педагог виступає посередником між дітьми й дорослими, між сім’єю і державними службами, організаціями і установами, покликаними піклуватися про духовне, фізичне і психічне здоров’я населення. Він сприяє взаєморозумінню між окремими людьми та їх оточенням, впливає на взаємодії між організаціями та інститутами соціального виховання, і, головне, він має вплив на соціальну політику в конкретному районі і мікрорайоні.

Соціальний педагог виконує роль адвоката, захисника інтересів, прав дитини та її сім’ї. Він прагне соціальної справедливості, намагаючись допомогти людям реалізувати свої здібності, надати можливості використати свої ресурси всім членам суспільства; соціальний педагог є учасником спільної діяльності дітей і дорослих, і, водночас, організатором цієї діяльності. Його діяльність спрямована на те, щоб спонукати людину до дії, ініціативи, творчості; роль помічника своїх клієнтів у вирішенні їх проблем. Він насамперед допомагає людям розширити їх компетенцію і розвинути здатність самим вирішувати свої проблеми; роль психотерапевта і наставника сім’ї і дітей. Здійснюючи соціально-педагогічний патронаж, він супроводжує сім’ю, піклуючись про її здоров’я, непорушність етичних, загальнолюдських цінностей, забезпечуючи вихід із тимчасового кризового становища; роль конфліктолога, допомагаючи запобігти та вирішити конфліктні ситуації своїх клієнтів; роль аніматора, спонукаючи людину до дії, сприяючи відновленню взаємовигідної взаємодії між особистістю і суспільством; роль експерта у встановленні соціального діагнозу і визначенні методів компетентного втручання, соціальної роботи з конкретним клієнтом.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Сутність її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку та соціального становлення.

Потреба в соціальному педагогові з’являється там і тоді, де сім’я, школа, громадськість не забезпечують необхідного розвитку, виховання й освіти дитини. До цієї категорії належать не лише ті суб’єкти з інтелектуальними, педагогічними, психологічними, соціальними відхиленнями від норми, що з'явилися як результат дефіциту повноцінного виховання, а й значна кількість дітей із психофізичними вадами. Він допомагає дитині інтегруватися у суспільство, змінити ті обставини в житті, які характеризуються відсутністю чогось чи потребою в чомусь.

Соціальний педагог реалізує комплекс заходів для виховання, освіти, розвитку й соціального захисту особистості в навчальному закладі і за місцем проживання, також вивчає психолого-медико-педагогічні особливості особистості та її мікросередовища, умови життя; виявляє інтереси і потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці учнів і своєчасно подає їм соціальну допомогу й підтримку. Окрім того, він визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи вирішення особистих і соціальних проблем, вживає заходи щодо соціального захисту й соціальної реабілітації дітей і молоді.

Спеціаліст, підготовлений до професійної діяльності соціального педагога, виступає посередником між освітніми установами, трудовими колективами, сім’єю, громадськістю, організовує їх взаємодію, об’єднує зусилля з метою створення у соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків і молоді як особистостей. Він проводить соціально-педагогічну роботу для організації спілкування дітей, молоді, дорослих у об’єднаннях за інтересами у мікрорайоні, у сімейно-сусідських спільнотах; сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню талантів, здібностей, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді; залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи установи, громадські організації, творчі спілки та окремих громадян; впливає на розв’язання особистісних, міжособистісних, внутрішньо-сімейних конфліктів, надає необхідну консультативну, психолого-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, групам соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують опіки; виховує повагу до батьків, жінок, літніх людей, до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Він готує дітей, підлітків до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між націями, етнічними та релігійними групами; дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.

Від традиційних сфер діяльності, які пов'язані з аналізом та вирішенням проблем людей (психологія, соціологія, педагогіка тощо), соціально-педагогічна робота відрізняється перш за все своїм інтегральним характером. Соціальний педагог сприймає учня як цілісну особистість, що дозволяє вчасно прийти йому на допомогу.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка