Міністерство освіти І науки України київський національний університет культури І мистецтв



Скачати 248.82 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір248.82 Kb.
Міністерство освіти і науки України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ


Затверджено

Голова приймальної комісії

Київського національного університету культури і мистецтв




проф._______________________

«___»_________________2016 р.



П Р О Г Р А М А

вступного випробування (фахового іспиту)

для прийому на навчання осіб, які здобули освітній ступінь бакалавра (6.030301 Журналістика),

освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста

(7.03030101 Журналістика)

для здобуття освітнього ступеня магістра

спеціальності 061 «Журналістика»

спеціалізації «Журналістика»



Київ – 2016
Програма розроблена, розглянута і затверджена на засіданні кафедри журналістики Київського національного університету культури і мистецтв

Протокол № 7 від 20.02.2016 р.


___________________________________

Завідувач кафедри доц. Гарачковська О. О



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма вступного випробування (фахового іспиту) для прийому на навчання осіб, які здобули освітній ступінь бакалавра (6.030301 Журналістика), освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста (7.03030101 Журналістика) для здобуття освітнього ступеня магістра спеціальності 061 «Журналістика» спеціалізації «Журналістика» розроблена згідно з навчальними програмами нормативних фахових дисциплін: «Історія української та світової журналістики», «Теорія і методика журналістської творчості», «Агенційна журналістика», «Журналістська етика», «Газетно-журнальне виробництво», «Теорія масової комунікації та інформації», «Проблематика ЗМІ», «Прес-служба», «Онлайн-журналістика», «Теле- та радіовиробництво» для проведення комплексного тестового випробування.

Вступне випробування з журналістики має на меті виявити знання, уміння і навички абітурієнтів з ряду загальноосвітніх та спеціальних дисциплін, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра, а також визначення рівня опанування абітурієнтами матеріалу з історії, теорії і методології дослідження журналістики, перевірка навичок практичного аналізу соціальних явищ і процесів.

Вступне випробування проводиться у формі тестування, оцінюється за шкалою від 100 до 200 балів. Мінімальний прохідний бал становить 124 бали.

До тестування входять комплексні питання, що передбачають перевірку теоретичних знань з професійно-орієнтовних дисциплін, спрямованих на формування фахового світогляду і практичних навичок, необхідних для виконання виробничих функцій.

Тестові завдання абітурієнт має виконувати у визначеному порядку, чітко вказавши номер на початку відповіді.

Під час виконання завдань абітурієнту не дозволяється користуватися додатковими джерелами інформації.

Термін виконання – 60 хвилин.
Програма вступного іспиту складається з трьох розділів:


  1. Історія української та світової журналістики.

  2. Теорія і методика журналістської творчості.

  3. Теорія масової комунікації та інформації.

Абітурієнт повинен продемонструвати знання з таких навчальних дисциплін:

  1. «Історія української та світової журналістики» (розділ 1).

  2. «Теорія і методика журналістської творчості» (розділ 2).

  3. «Агенційна журналістика» (розділ 2).

  4. «Журналістська етика» (розділ 2).

  5. «Газетно-журнальне виробництво» (розділ 2).

  6. «Теорія масової комунікації та інформації» (розділ 3).

  7. «Проблематика ЗМІ» (розділ 3).

  8. «Прес-служба» (розділ 3).

  9. «Онлайн журналістика» (розділ 3).

  10. «Теле- та радіовиробництво» (розділ 3).


Перший розділ охоплює проблематику історії української та світової журналістики і спрямований на виявлення рівня засвоєння основних періодів розвитку української журналістики та перевірку сформованості навичок аналізу провідних тенденцій світової журналістики. До розділу включено матеріал курсу «Історія української та світової журналістики». Звернення до повного змісту згаданого навчального курсу дає можливість у достатньому обсязі оцінити опанування студентами теоретичних відомостей про головні тенденції та течії розвитку журналістики та журналістикознавчі школи.

Другий розділ має на меті перевірку знань з теорії і методики журналістської творчості, зі знання журналістського тексту як органічної частини соціальної практики, практичні аспекти виготовлення журналістських друкованих текстів. В розділі представлений матеріал курсів «Теорія і методика журналістської творчості», «Агенційна журналістика», «Журналістська етика», «Газетно-журнальне виробництво».

Третій розділ спрямований на з’ясування рівня оволодіння абітурієнтами теоретичних та практичних основ теорії масової комунікації та інформації. Провідною ланкою є вивчення практичних аспектів підготовки текстів засобів масової комунікації та інформації. Студенти мають продемонструвати вміння застосовувати набуті теоретичні знання при вирішенні практичних завдань. У розділі представлений матеріал курсів «Теорія масової комунікації та інформації», «Проблематика ЗМІ», «Прес-служба», «Онлайн журналістика», «Теле- та радіовиробництво».

Розділ 1. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Предметом вивчення навчальної дисципліни є основні історичні етапи розвитку журналістики в Україні та світі.

Абітурієнт повинен знати: досягнення історико-журналістських пошуків на зазначеному етапі; основні напрямки роботи над пошуком історичних журналістських джерел; методику організації періодичних видань; творчість провідних журналістів України та світу.

Абітурієнт повинен вміти: аналізувати й оцінювати проблеми, які порушувала українська та світова преса означеного періоду; проектувати історичний контекст і події минулого на сучасність; використовувати досвід своїх попередників (жанрові й стильові особливості текстотворення) у власній журналістській праці.


Розділ 2. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Предметом вивчення навчальної дисципліни є освоєння студентом комплексу теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для випуску якісної, відповідної видавничим стандартам продукції різних видів.

Абітурієнт повинен знати: особливості журналістської творчості; що таке журналістика і публіцистика; складові процеси журналістської творчості; що таке поетика журналістського твору.

Абітурієнт повинен уміти: знаходити джерела тем для журналістського твору; навчитися збирати і фіксувати матеріал, сформувати зміст і втілювати його в конкретну форму; навчитися мистецтву творення заголовка; написати матеріал до газети, зробити радіо-, телерепортаж, інтерв‘ю, виготовити фото.


АГЕНЦІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА

Предметом вивчення навчальної дисципліни є інформаційні агентства як ЗМІ, що поєднують у собі техніку написання інформаційних повідомлень та організаційну діяльність.

Абітурієнт повинен знати: історію виникнення та основні етапи розвитку провідних інформагентств світу; історію виникнення та основні етапи розвитку перших інформагентств в Україні; тенденції розвитку державних інформагентств України; специфіку роботи та спрямування приватних інформагентств України; динаміку та закономірності роботи кореспондента в інформагентстві; специфіку роботи редактора онлайн-новин; специфіку роботи фотокореспондента інформагентства.

Абітурієнт повинен уміти: написати в стислі терміни інформаційне повідомлення на задану тематику; відредагувати інформаційне повідомлення; написати коментар щодо певної проблеми; оперативно робити влучні та глибокі за змістом і філософією, привабливі зовні фотознімки, обрати точний ракурс; уміти ставити чіткі та правильні питання, які не передбачають подвійної відповіді.


ЖУРНАЛІСТСЬКА ЕТИКА

Предметом вивчення навчальної дисципліни є застосування правил і норм, викладених в нормативно-технічних документах, спрямованих на регламентацію друкованої, аудіо- і відеопродукції.

Абітурієнт повинен знати: основні функції журналістики у суспільстві, зокрема виконання ЗМІ функції інформування, аналізу, громадської критики та контролю; засадничий принцип діяльності ЗМІ щодо балансу між правами журналістів на свободу слова й інформації та їх відповідальністю; засадничі принципи, які забезпечують: вчасну передачу правдивої суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства; виокремлення ЗМІ як місця для публічної дискусії і для зворотного зв’язку між різними інститутами та частинами суспільства; виконання стандартів, які гарантують, що діяльність ЗМІ не може бути спрямована на захист інтересів окремих політичних сил, соціальних, національних, етнічних і расових груп, бізнес-груп, релігійних громад тощо; виконання стандартів, які гарантують, що діяльність ЗМІ має бути спрямована на забезпечення як загальносуспільних інтересів, так і кожного його індивіда.

Абітурієнт повинен уміти: застосовувати на практиці такі професійні стандарти як: оперативність подачі інформації, точність подачі інформації; вичерпність (або повнота) інформації, забезпечення балансу думок та багатоманітності точок зору, відокремлення фактів від коментарів і оцінок, достовірність інформації, простота подачі інформації.



ГАЗЕТНО-ЖУРНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО


Предметом вивчення навчальної дисципліни є бази для формування майбутніх журналістів.

Абітурієнт повинен знати: принципи роботи друкарських машин; історію виникнення і розвитку друку; нові технології в процесі виробництва друкованої продукції; елементи планування газетної і журнальної смуги; можливості й межі використання у виробництві газетно-журнальної продукції електронної техніки; нові технології в процесі виробництва друкованої продукції; основи композиційної побудови смуги; сучасні тенденції в оформленні друкованих видань

Абітурієнт повинен уміти: аналізувати якість друкованої продукції; пояснювати причини виявлених дефектів і пропонувати способи їх усунення; аналізувати композицію періодичних видань; визначати роль тих чи інших оформлювальних елементів у періодичних виданнях.
Розділ 3. ТЕОРІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЇ

Предметом вивчення навчальної дисципліни є теорії масової комунікації, їхній історичний аспект та сучасний стан розробки.

Абітурієнт повинен знати: що таке теорії масової комунікації; що таке інформація; хто є учасниками масового спілкування; хто сприймає та породжує інформацію, класифікує, транслює та зберігає інформацію; яку роль виконують журналісти в середовищі масового спілкування поряд з іншими учасниками цього процесу; як журналісти, фахівці із зв’язків із громадськістю, фахівці міжнародних відносин, перекладачі, соціологи, фахівці із видавничої справи та редагування використовують інформацію; засоби і методи впливу завдяки інформації на масову свідомість; вплив та його результати (ефекти), ефективність впливу на масову свідомість; теорії масової комунікації; міжнародний аспект масових комунікацій та інформації.

Абітурієнт повинен уміти: робити змістовний аналіз процесів масової комунікації; розрізняти інформацію і класифікувати її; розрізняти учасників масового спілкування за функціями, завданнями, методами, засобами; компанувати інформацію, класифікувати її та шукати ефективні шляхи її трансляції і збереження; відсторонюватися від виконання невластивих своїй професії, але властивих іншим учасникам масового спілкування функцій; коректно працювати зі своєю аудиторією як сегментом масової аудиторії; фахово використовувати інформацію; відстоювати свою професійну точку зору щодо місця і ролі своєї професії в структурі масового спілкування; правильно організовувати процес масової комунікації на всіх його фазах.


ПРОБЛЕМАТИКА ЗМІ


Предметом вивчення навчальної дисципліни є сучасний стан висвітлення основних проблем життя і діяльності громадянського суспільства в Україні і світі.

Абітурієнт повинен знати: загальний стан і перспективи висвітлення основних проблем життєдіяльності суспільства; основні чинники впливу на особливості висвітлення тієї чи іншої соціально значимої проблематики; структуру сучасного інформаційного простору України й питомі частки в ньому, що припадають на висвітлення тих чи інших суспільних проблем; основні принципи формування окремих спеціалізацій у ЗМІ для представлення тієї чи іншої проблематики;

Абітурієнт повинен уміти: застосовувати на практиці набуті в курсі теоретичні знання; критично мислити, самостійно аналізувати різнорівневі процеси в сучасних ЗМІ; структурувати й систематизувати свої знання у галузі проблематики ЗМІ; аналізувати публікації на задану тематику в різних типах преси; професійно оцінювати (насамперед під кутом зору ефективності/неефективності) використання жанрових форм та мовностилістичних прийомів для висвітлення тих чи інших суспільно важливих проблем; використовувати у власній практиці лінгвістично-комунікативні методи та прийоми для висвітлення тієї чи іншої соціально значимої проблематики; адекватно інтерпретувати тенденції розвитку сучасного інформаційного суспільства.

ПРЕС-СЛУЖБА


Предметом вивчення навчальної дисципліни є історія і практична діяльність прес-служби в державних органах, комерційних, продюсерських структурах та політичних партіях.

Абітурієнт повинен знати: складові моделі інформаційного простору; роль фахівців з міжнародної інформації у діяльності прес-служб; специфіку функції прес-служб різних організацій в Україні та за кордоном; форми, види і методи діяльності прес-служб; основні конституційні засади діяльності в інформаційній сфері України;

Абітурієнт повинен уміти: поширювати актуальну інформацію з використанням преси, радіо, телебачення та інтернету; організовувати та проводити прес-конференції, брифінги; готувати матеріали для ЗМК; проводити моніторинг інформації.
ОНЛАЙН-ЖУРНАЛІСТИКА

Предметом вивчення навчальної дисципліни є система понять, прийомів і методів, які представляють журналістську творчість у мережі Інтернет як професійну діяльність з складною структурою, що, у свою чергу, визначає різноманіття професійних обов'язків сучасного мережевого журналіста.

Абітурієнт повинен знати: основні види сучасних електронних видань, тенденції і актуальні проблеми їхнього розвитку; основні принципи, досягнення і завдання з розбудови інформаційного суспільства; можливості та особливості пошуку і відбору інформації в Інтернет та мережевих інформаційно-пошукових системах; принципи роботи сучасних електронних інформаційних систем журналістики; основні можливості підготовки електронних видань та презентацій в офісних програмах; основні можливості підготовки електронних видань у веб-редакторах; принципи організації перевірки орфографії та граматики в комп’ютерних системах; принципи організації тексту, зображень, анімації в електронних виданнях; можливості здійснення комп’ютерного прогнозування.

Абітурієнт повинен уміти: здійснювати пошук і відбір інформації в мережі Інтернет, базах даних інформаційно-пошукових серверів; здійснювати ефективний пошук і відбір інформації в електронних бібліотеках, газетах, періодичних виданнях; здійснювати підготовку електронних видань у веб-редакторах; здійснювати підготовку електронних видань та презентацій в офісних програмах; збирати, обробляти інформацію та готувати інформаційні документи; працювати з електронними словниками; проводити перевірку орфографії і граматики в документах за допомогою комп’ютерних засобів; моделювати стан журналістики та прогнозувати її розвиток в країні та світі; обґрунтовувати прийняті рішення; на основі набутих навичок самостійно освоювати нові комп’ютерні технології і програмні засоби.


ТЕЛЕ- ТА РАДІОВИРОБНИЦТВО

Предметом вивчення навчальної дисципліни є комплекс питань, пов’язаних із практикою сучасного інформаційного теле- та радіовиробництва.

Абітурієнт повинен знати: суспільні функції та основні принципи теле- та радіожурналістики; організаційну структуру радіоредакцій та телекомпаній незалежної України; взаємодію основних ланок теле- та радіостудій при створенні теле- та радіопрограм; жанри теле- та радіожурналістики; основні творчі професії на телебаченні та радіо; види інформаційних програм державного та комерційного теле- та радіомовлення України.

Абітурієнт повинен уміти: написати та підготувати теле- та радіорепортаж; підготувати і провести інтерв’ю; виконувати роботу теле- та радіоведучого; написати текст повідомлення; співпрацювати з іншими учасниками створення теле- та радіопродукції.


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
Відповідно до Правил прийому до КНУКіМ у 2016 році результати тестування оцінюються за шкалою від 100 до 200 балів. Тестування складається з 50 тестових завдань. За кожну правильну відповідь абітурієнт отримує 2 бали. Мінімальний прохідний бал вступного випробування з фаху 124 бали.

Відмінно(190–200 балів) заслуговує абітурієнт, який на високому рівні володіє навчальним матеріалом; демонструє всебічні, систематичні і глибокі знання навчально-програмного матеріалу; під час тестування абітурієнт правильно відповів на 45–50 тестових завдань;

Добре(170–189 балів) заслуговує абітурієнт, який на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом; демонструє добрі знання навчально-програмного матеріалу програми; під час тестування абітурієнт правильно відповів на 35–44 тестових завдань;

Задовільно(124–169 балів) заслуговує абітурієнт, який на низькому рівні володіє навчальним матеріалом; демонструє знання навчально-програмного матеріалу дисципліни в мінімальному обсязі, необхідному для майбутньої роботи за спеціальністю; під час тестування абітурієнт правильно відповів на 12–34 тестових завдань;



Незадовільно(100–123 балів) заслуговує абітурієнт, який не володіє навчальним матеріалом; демонструє низький рівень знань навчально-програмного матеріалу, який не відповідає рівню знань фахівця зі спеціальності; під час тестування абітурієнт правильно відповів на 0–11 тестових завдань.
ЛІТЕРАТУРА
Література до розділу 1

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

  1. Білинський М., Співачевська Н., Кревецький Г. Часописи Поділля. – Вінниця, 1927–1928. Видавництва і преса (р. ХV) // Енциклопедія українознавства. – T. I. – Ч. ІІІ. – С. 966-1003.

  2. Бойко І. 3. Українські літературні альманахи ХІХ – початку XX століття. – К.: Держлітвидав України, 1963. – 256 c.

  3. Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1989–1990. – 334 с.

  4. Ігнатієнко В. Бібліографія української преси 1816–1916. – Харків; Київ: Держлітвидав України, 1930. – 286 с.

  5. Ігнатієнко В. Українська преса (1816–1923 pp.): Історико-бібліографічний етюд. – Харків; Київ, Держлітвидав України, 1926. – 78 с.

  6. Історія української дожовтневої журналістики. – Львів: Вид-во при Львів. Ун-ті “Вища школа”, 1983. – 561 с.

  7. Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. – К.: Либідь, 1994. – 311 c.

  8. Наріжний С. Українська преса // Антонович Д. Українська культура. – Мюнхен, 1988. – С. 153-175.

  9. Національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації. – К.: Держлітвидав України, 1997. – 340 с.

  10. Огієнко І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994. – 448 с.

  11. Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії / Упорядн. Сидоренко Н. М., Сидоренко О. І., Школьна О. Д. – Львів; Київ: Просвіта, 1995. – 196 с.

  12. Періодичні видання Полтави та Полтавської губернії / Упорядн. Сидоренко Н. М., Сидоренко О. І., Школьна О. Д. – Львів; Київ: Просвіта, 1996. – 210 с.

  13. Тернопільський Ю. Л. Українська преса з перспективи 150-ліття. – Джерзі Сіті, 1974. – 176 с.

  14. Українські періодичні видання для жінок в Галичині: Анотований каталог / Укл. Передирій В. А. – Львів: “Вища школа”, 1996. – 155 с.

  15. Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні ХІХ – першої третини ХХ століття. – Київ: Хрещатик, 1992. – 268 с.

  16. Бойко І.3. Українські літературні альманахи ХІХ - початку XX ст. –  К.: Держлітвидав України, 1963. – 280 с.

  17. Енциклопедія українознавства: У 3-х т. – К.: Знання, 1995. T. I. - Ч.ІІІ. – С. 966-1003.

  18. Енциклопедія українознавства: У 6-ти т. – Л.: ЛГУ, 1993-1996. T. I. – 762 с.

  19. Животко Аркадій. Історія української преси. – К.: Наша культура і наука, 1989-1990. – 334 с.

  20. Ігнатієнко В. Українська преса (1816 -1923 pp.): Історико-бібліографічний етюд. – Харків; Київ: Держлітвидав України, 1926. – 78 с.

  21. Історія української журналістики. – К.: КДУ, 1983. – 511 с.

  22. Ким М. Н. Жанры современной журналистики. – С-Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 335 с.

  23. Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні ХІХ- першої третини ХХ ст. – К.: Хрещатик, 1992. – 259 с.

  24. Крупський І.В. Національно-патріотична журналістика України. – Л.: Світ, 1995. – 184 с.

  25. Мукомела О. Історія української журналістики ХХ ст.: Хрестоматія. – К.: Освіта, 2001. – 350 с.

  26. Наріжний С. Українська преса // Антонович Д. Українська культура. – Мюнхен, 1988. – С. 153-175.

  27. Науменко В. Україна: інформація і свобода слова. – К.: Наукова думка, 1997. – 280 с.

  28. Національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації. – К.: Знання, 1997. – 250 с.

  29. Огієнко І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994. – 448 с.

  30. Тернопільський Ю.Л. Українська преса з перспективи 150-ліття. – Джерзі Ситі, 1974. – 176 с.

  31. Українська журналістика в іменах. – Львів: Наук. бібл. ім. В. Стефаника, 1995-1997. Т.1-3. – 280 с.

  32. Українська журналістика в контексті світової: Збірник наук. праць. Вип. 4 / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. – К.: Інститут журналістики КНУ, 2000. – 117 с.

  33. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. – К.: Інститут журналістики КНУ, 1996. – 180 с.

  34. Українські періодичні видання для жінок в Галичині: Анотований каталог / Укл. Передирій В.А. –  Львів, 1996. – 96 с.

  35. Федоришин П. Преса і українська державність (1917-1920 рр.) – Тернопіль, 1996. – 158 с.

  36. Шкляр В. Українська журналістика в контексті світової. – К.: Інститут журналістики, 1998. – 300 с.

  37. Из истории русской журналистики начала ХХ века / Под ред. Б.И.Есина. – М.: МГУ, 1984. – 236 с.

  38. Іванов В. Французька преса // Шляхи підвищення популярності преси. – К., 1999. – С. 21-38.

  39. Мкртчян А.А. Пособие по курсу “История журналистики США ХVIII – XIX в.в.” – М.: Наука, 1995. – 41 с.

  40. Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф. Основи масово-інформаційної діяльності / Підручник. – К.: Інститут журналістики КНУ, 1999. – 634 с.

  41. Світові мас-медіа. Короткий довідник для студентів Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ, 1999. – 49 с.

  42. Слісаренко І.Ю. Засади громадського мовлення. Світовий досвід та перспективи для України. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 26 с.

  43. Українська журналістика в контексті світової. Збірник наук. праць. Вип. 4. /За заг. ред. проф.Шкляра В.І. – К.: Інститут журналістики КНУ, 2000. – 117 с.

  44. Федченко П.М. Преса та її попередники. – К.: Наукова думка, 1969. – 350 с.

  45. Херманн Майн. Средства массовой информации в ФРГ. – М.: Druck, 1996. – 158с.

  46. Шестопал М.М. Голос великого народу (Про пресу КНР). – К.: КДУ, 1960. – 152с.


Література до розділу 2

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ


  1. Аграновский В. Ради единого слова. – Москва: Мысль, 1978. – 142 с.

  1. Бочковський І., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. – Мюнхен, 1993. – С. 131-137, 145-151.

  2. Владимиров В. Теория и методика журналистского творчества: Учебное пособие. – Луганск: Изд-во ВУГУ, 1997. – 96 с.

  3. Горохов В. Закономерности публицистического творчества. – М.: Мысль, 1975. – С. 143-168.

  4. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К.: КВГІ, 2000. – С. 8-88.

  5. Здоровега В. Питання психології публіцистичної творчості. – Л.: ПАІС, 1982. – 86 с.

  6. Здоровега В. У майстерні публіциста. – Л.: Світ, 1969. – 142 с.

  7. Іванов В.Ф. Соціологія масової комунікації: Навчальний посібник. – К.: Центр вільної преси, 1999. – 122 с.

  8. Лизанчук В., Кузнєцова О. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці. – К.: Дзвін, 1991. – 92 с.

  9. Лубкович І. Соціологія і журналістика. – Львів: Вища школа, 1997. – С. 63-102.

  10. Масова комунікація: Підручник / За ред. А.Москаленко, Л.Губерського, В.Іванова, В.Вергун. – К.: КНУ, 1997. – С. 141-179.

  11. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К.: Молодь, 1996. – С. 123-199.

  12. Москаленко А. Вступ до журналістики. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 300 с.

  13. Москаленко А.З. Теорія журналістики: Підручник. – К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 1998. – 326 с.

  14. Основы творческой деятельности журналиста. – Спб.: Луч, 2000. – С. 7-57.

  15. Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. – Львів: ЛДУ, 1996. – С. 170-195.

  16. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. – К.: Либідь, 1998. – 172 с.

  17. Шкляр В. Журналістська майстерність: поетика журналістського твору: Конспект лекцій для студентів Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики КНУ, 1995. – 68 с.

  18. Шкляр В. Теорія і методика журналістської творчості. – К.: МІЛП, 1999. – 44 с.


АГЕНЦІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА

  1. Колісник О.М. Агенційна журналістика : курс лекцій / О.М. Колісник. – К. : КиМУ, 2013. – 167с.

  2. Бем Гольгер та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві / Пер. з нім. / Гольгер Бем та ін. – К.: Основи, 1994. – С. 18–26 (організація видавництва).

  3. Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб-підприємців / За ред. А. Дашкевича. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 52–172.

  4. Дурняк Б. В. Видавничо-поліграфічна галузь України: стан, проблеми, тенденції: Статистично-графічний огляд / Б. В. Дурняк, А. М. Штангерт, О. В. Мельников. – Львів: Українська академія друкарства, 2006. – С. 9–63.

  5. Тимошик М. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця, вченого / М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2005.

  6. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця, видавця / М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2005. – Розділ 1. – (С. 11–200).

  7. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики: підручник / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. – 303 с.

  8. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: підручник / В. Й. Здоровега. – Львів: ПАІС, 2000. – 180 с.

  9. Михайлин І. Л. Основи журналістики: підручник / І. Л. Михайлин. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 с.

  10. Москаленко А. З. Теорія журналістики: підручник / А. З. Москаленко. – К.: Експрес-об’ява, 1998. – 334 с.

  11. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для высших учебных заведений по специальности Журналистика / Ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.

  12. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: Проблеми майстерності. Навч. посібник. – К.: Вища школа. Голов. вид-во, 1983. – 280 с.

  13. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е.П.Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 367 с.


ЖУРНАЛІСТСЬКА ЕТИКА

  1. Етичні засади роботи журналіста: західний досвід: збірка навчальних матеріалів. – К., 2002.

  2. Іванов В. Ф., Сердюк В. Є. Журналістська етика / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк. – К., 2007.

  3. Куляс І. Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення. Професійна етика журналіста-інформаційника: посібник для студентів / І. Куляс, О. Макаренко. – К.: ХББ, 2006. – 120 с.

  4. Петрів Т. Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми / Т. Петрів, А. Сафаров, В. Сюмар, О. Чекмишев. – К.: Ніч лава, 2006. – 100 с.

  5. Багиров Э. Д. Основы телевизионной журналистики / Э. Д. Багиров. – М., 1987.

  6. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио, телевидения / Н. Н. Богомолова. – М., 1991.

  7. Вартанов Г. Короткий довідник газетного працівника / Г. Вартанов. – К., 1989.

  8. Гід журналіста: збірка навчальних матеріалів. – К., 1999.

  9. Здоровега В. П. Вступ до журналістики / В. П. Здоровега.– Львів, 1994.

  10. Зернецька О. В. Нові засоби масової комунікації / О. В. Зернецька. – К., 1993.

  11. Кетлін Крос та Роберт А. Гакет. Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи / Кетлін Крос та Роберт А. Гакет. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.br.com.ua/

  12. Масова комунікація: підручник / За ред. А. З. Москаленка. – К., 1997.

  13. Миронченко В. Я. Інформаційне радіомовлення України / В. Я. Миронченко. – К., 1996.

  14. Миронченко В. Я. Інформаційне радіомовлення / В. Я. Миронченко. – К., 1989.

  15. Москаленко А. З. Вступ до журналістики / А. З. Москаленко. – К., 1997.

  16. Москаленко А. З. Теорія журналістики / А. З. Москаленко. – К., 1998.

  17. Петрів Т. І. Шляхи та манівці інформаційної епохи ХХІ століття / Т. І. Петрів, І. Ю. Слісаренко // Українська журналістика в контексті світової. – К., 1998. – Вип. 3.

  18. Прилюк М. Д. Теорія і практика журналістської творчості / М. Д. Прилюк. – К., 1983.

  19. Різун В. В. Природа й структура комунікативного процесу. Лекційний фонд Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка (лекція друга) / В. В. Різун. – К., 2000. – 28 с.

  20. Різун В. В. Теорія масової комунікації / В. В. Різун. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/lec.

  21. Слісаренко І. Ю. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українськими засобами масової інформації / І. Ю. Слісаренко. – К., 1996.

  22. Тимошик М. С. Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми / М. С. Тимошик / / Наукові записки Інституту журналістики. – 2001. – Т. 5.

  23. Фихтелиус Эрик. Десять заповедей журналистики / Э. Фихтелиус. – Стокгольм, 1999.

  24. Чекмишев О. В. Основи професіональної комунікації / О. В. Чекмишев. – К., 2004

  25. Черняков Б. І. Фотография в изобразительной журналистике / Б. І. Черняков. – К., 1996.

  26. Шкляр В. І. Преса, парламент. Президент / В. І. Шкляр // Українська журналістика в контексті світової. – К., 1999. – Вип. 3.

  27. Эдвард Д. Миллер. Шарлотский проект. Как помочь гражданам взять демократию в свои руки / Эдвард Д. Миллер. – М., 1998.



ГАЗЕТНО-ЖУРНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО


  1. Вартанов Г.І. Короткий довідник журналіста. – К.: МІЛП, 2000. – 47 с.

  2. Вартанов Г.І. Система жанрів журналістики: Посібник для студентів. – К.: МІЛП, 1997. – 55 с.

  3. Владимиров В.М. Основи журналістики в поняттях та коментарях: Навчальний посібник. – Луганськ.: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1998. – 146 с.

  4. Гуревич С. М. Газета: вчера, сегодня, завтра. М.: Аспект-Пресс, 2004. – 288 с.

  5. Допечатные процессы: Хрестоматия по курсу «Техника и технология СМИ». – М.: Ф-т журн. / под ред. Э. А. Лазаревич. – М., 2002. – 158 с.

  6. Есин Б.И., Кузнецов И.В. Триста лет отечественной журналистики (1702–2002). М., 2002.

  7. Животко А. Історія української преси / Упорядк., передм. і примітки М. Тимошика. – К.: Наша культура і наука. 2000. – 368 с.

  8. Ла Рош Вальтер. Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова та А. Коль. – К.: Академія Української Преси, 2005. – 229 с.

  9. Мельник Г.С., Тепляшина А.Н. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.

  10. Назаренко Г.І. Журналістські жанри: інформаційні: курс лекцій.- К.:КиМУ,2006.- 120 с.

  11. Немировский Е. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из истории книгопечатания. Технические аспекты. – М.: Наука, 2000. – 659 с.

  12. Низовий Микола, Тимошик Микола. Українське друкарство і видавнича справа на сторінках російської енциклопедії “Книга” // Друкарство. 2000. № 6. С. 90-93.

  13. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія українського друкарства / Упорядк., передмова і примітки М. Тимошика. – К.: Наша культура і наука, 2007. – 536 с.

  14. Полянский Н. Н. Основы полиграфического производства. – 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1991. – 350 с.

  15. Ситников В. П. Издательское дело: Основы. История. Взаимосвязь техники и технологии. – М.: Филол. о-во «СЛОВО»: АСТ, 2002. – 223 с.: илл., 16 цв. илл.

  16. Ситников В. П. Техника и технология СМИ: печать, телевидение, радиовещание. – М.: Филол. о-во «Слово»: Эксмо, 2004. – 415 с.

  17. Тимошик М. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с. (2-ге вид. – 2007).

  18. Тимошик М. Її величність – книга / Передмова В. Скопенка. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с.


Література до розділу 3

ТЕОРІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ІНФОРМАЦІЇ

  1. Іванов В.Ф. Основні теорії масової комунікації і журналістики : навч. посіб. [за наук. ред. В.В. Різуна]. – К. : Центр Вільної Преси, 2010. – 258 с.

  2. Холод О.М. Методологія досліджень соціальних комунікацій: навч. посіб. / О.М. Холод. – К.: КиМУ, 2013. – 294 с.

  3. Холод О. М. Теорія та історія соціальних комунікацій : курс лекцій / Холод О. М. – К. : КиМУ, 2013. – 232 с.

  4. Холод О. М. Соціальні комунікації : навч. посіб. / Холод О. М. – К. : КиМУ, 2011. – 304 с.

  5. Іванов В.Ф. Аспекты массовой коммуникации. – В 3-х ч. – Ч. 2 : Массовая коммуникация : монография / В.Ф. Иванов. – К. : ЦВП, 2010. – 109 с.

  6. Іванов В.Ф. Аспекты массовой коммуникации. – В 3-х ч. – Ч. 3 : Теории и модели массовой коммуникации : монография / В.Ф. Иванов. – К. : ЦВП, 2011. – 330 с.

  7. Климанська Л. Д. Соціально-комунікаційні технології в політиці: таємниці політичної «кухні»: монографія. – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2011. – 332 с.

  8. Комунікаційні технології : наук. журн. [гол. ред. О.М. Холод]. – Т. 1. – К.: КНУКіМ, 2013. – 345 с.

  9. Комунікаційні технології : наук. журн. [гол. ред. О.М. Холод]. – Т. 2. – К.: КНУКіМ, 2013. – 165 с.



ПРОБЛЕМАТИКА ЗМІ


  1. Барендт Е. Три теорії свободи слова // Лібералізм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – Х, 126 с.

  2. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Радченка Е.В. – К.: Факт, 2003.

  3. Закон України „Про вибори Президента України”.

  4. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”.

  5. Карпенко В. Основи професіональної комунікації. – К., Нора-прінт, 2002. – 227 с.

  6. Освещение выборов в средствах массовой информации. – К., IREX Про медіа, 1998.

  7. Преса і влада: хроніка протистояння. – К.: ІМІ. – 2001 – 2004.

  8. Сучасна політична культура та мас-медіа. – К., 1998.

  9. Томенко М. Політичні технології у виборчій кампанії Президента України // Політична думка. Український науковий жур­нал. – 1999. – № 3.

  10. Чічановський А.А., Шкляр В.І. Політика, преса, влада. – К., 1993.

  11. Шкляр В.І. Бар’єри слова: (Казуальні роздуми і маргіналії). – К., 1995.

  12. Діяльність ЗМІ під час виборів Президента України. – К.: Геопринт, 2004. – 214 с.

  13. Дуцик Д. Політична журналістика. – К: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2005. – 138 с.

  14. Кін Д. Мас-медіа і демократія / Пер. з англ. О.Гриценко, Н.Гончаренко. – К.: К.І.С., 1999. – 134 с.

  15. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах / Пер. з англ.. Р.Ткачук. – К., 2000. – 142 с.

  16. Українське виборче законодавство і мас-медіа. – К.: Центр медіа реформ, 2002. – 71 с.

  17. „Четверта колона”. Свобода та залежність мас-медіа в Україні / Упоряд. В.Піховшек та ін. – К.: Агентство „Україна”, 1997. – 248 с.

  18. Шнеллінгер Л. Вільні та чесні вибори: Посібник для журналістів з покращення висвітлення виборів в умовах розвитку демократії. – К.: IREXПроМедіа Україна, 2002. – 23 с.



ПРЕС-СЛУЖБА


        1. Алешина И. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М.: "Тандем"; "Гном-Пресс"1, 1997. – 256 с.

        2. Вільні та чесні вибори: Посібник для журналістів з покращення висвітлення виборів в умовах розвитку демократії. – К.: «Про Медіа Україна», 2002. – 24с.

        3. Ворошилов В.В. Современная прес-служба. – М. : Изд-во Михайлова В.А., 2009. – 256 с.

        4. Даниленко С.І. Прес-служба: основи організації та діяльності. – К., 2006. – 204 с.

        5. Кочеткова А.В., Тарасов А.С. Сучасна прес-служба. – М. : Эксмо, 2009. – 272 с.

        6. Льюис Д. Тренинг эффективного общения. – М.: Эксмо, 2002. – 224 с.

        7. Медіа-право для студентів факультетів (відділень журналістики) Н.Петрова, В.Якубенко, 2007. –276с.

        8. Почепцов Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – М.: Рефл–бук, К.: Ваклер, 2001. –352 с.

        9. Салліван М.Г. Довідник професіонала. – США: Служба інформаційних програм Державного Департаменту США, 2002. – 72с.


ОНЛАЙН ЖУРНАЛІСТИКА

  1. Вайскопф Дж. Microsoft FronPage 2000: учебный курс. – СПб.: Питер, 2000. – 352 с.

  2. Городенко Л.М. Теорія мережевої комунікації : монографія / Л.М. Городенко. – К. : Центр Вільної Преси, 2012. – 345 с.

  3. Городецька О.М. Вступ до INTERNET. Методичні рекомендації для студентів факультету лінгвістики. – К.: МІЛП, 1998. – 27 с.

  4. Городецька О.М. Джерела та технології пошуку інформації. Методичні рекомендації для студентів факультету міжнародних відносин. – К.: МІЛП, 2000. – 8 с.

  5. Городецька О.М. Інформаційні технології в сучасній журналістиці. – К.: КиМУ, 2005. – 197 с.

  6. Мелещенко О.К. Інтернет-технології в сучасній журналістиці: моделі та практика. – К.: КиМУ, 2005. – 155 с.

  7. Мелещенко О.К. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір: Монографія / Київський університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 1998. – 200 с.

  8. От книги до Интернета: Журналистика и література на рубеже нового тысячелетия. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2000. – 256 с.

  9. Тапскотт Д. Электронно-цифровое общество: Пер. с англ. – К.: INT Пресс, 1999. – 432 с.

  10. Шелудченко І. Квиток у всесвітню мережу. – К.: 2000 – 84 с.


ТЕЛЕ- ТА РАДІОВИРОБНИЦТВО

  1. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К.: Радянська школа, 1991. – 260 с.

  2. Богомолов Ю.А., Зверев В.П., Троицкая Г.Я. Средства массовой коммуникации и совершенная художественная культура. – М.: Искусство, 1983. – С. 33-62, 115-148.

  3. Вінницький В.М. наголос у сучасній українській мові. – К.: Наука, 1984. – 180 с.

  4. Егоров А.М. Гигиена голоса и его физиологические основы. – М.: Знание, 1962. – 100 с.

  5. Егорова А.М., Радченко А. Логика сценической речи: Учебное пособие. – М.: ВГИК, 2001. – 96 с.

  6. Леммерман Х. Уроки риторики и дебатов. – М.: Уникум Прес, 2002. – 456 с.

  7. Леонарди Е. Дикция и орфоепия. Сборник упражнений для сценической речи. – М.: Просвещение, 1967. – 238 с.

  8. Мащенко І.Г. Лики і лиця телерадіопростору. – К., 2003.

  9. Миронченко В.Я. Читання інформаційних передач. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К., 1996, – С. 361-381.

  10. Петрова А. Сценическая речь: Учебное пособие. – М.: Искусство, 1981. – 191 с.

  11. Радиожурналистика. Сб. под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – С. 92-128.

  12. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – К.: Наукова думка, 1973. – 724 с.

  13. Вайшенберг З. Новинна журналістика : навч. посіб. / Зігфрід Вайшенберг; [за заг. ред. В. Ф. Іванова]. — К. : АУП : Центр вільної преси, 2004. — 262 с.

  14. Гаврилов К. Как делать сюжет новостей и стать медиатворцом / Константин Гаврилов. —– СПб. : Амфора, 2007. — 299 с.

  15. Гоян В. В. Типові та жанрові особливості інформаційної телепрограми : посіб. для студ. Ін-ту журналістики / Віта Гоян ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2001. — 52 с.

  16. Дмитровський З. Є. Особливості підготовки інформаційного телесюжету / З. Є. Дмитровський // Телерадіожурналістика : історія, теорія, практика, погляд у майбутнє : Зб. наук.-метод. пр. — Львів, 1997. — С. 92–97.

  17. Дмитровський З. Є. Телевiзiйна журналiстика : навч. посіб. / З. Є. Дмитровський. — Львiв : Вид. центр Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2006. — 208 с.

  18. Зверева Н. В. Школа регионального тележурналиста : учеб. пособие / Н. В. Зверева. — М. : Аспект Пресс, 2004. — 320 с.

  19. Інформаційне законодавство України (станом на 1 вересня 2008 р.) / за ред. Т. Шевченка, Т. Олексіюк. — К., 2008. — 356 с.

  20. Ким М. Н. Новостная журналистика : базовый курс : учебник / М. Н. Ким. — СПб. : Изд–во Михайлова В. А., 2005. — 352 с.

  21. Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа : учеб. пособие / Александр Князев. – Бишкек : КРСУ, 2001. — 160 с.

  22. Куляс І. Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення. Професійна етика журналіста–інформаційника : практ. посіб. для журналістів / Ігор Куляс, Олександр Макаренко. — К. : Інтерньюз Україна, 2006. — 120 с.

  23. Лукина М. Технология интервью : учеб. пособие / Мария Лукина. – М. : Аспект Пресс, 2005. — 192 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка