Міністерство освіти І науки україни гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах



Сторінка1/17
Дата конвертації21.02.2017
Розмір4.12 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. № 34, Київ, 2016


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Гуманітарна освіта

в технічних вищих навчальних закладах

Випуск 34

Збірник наукових праць

Київ – 2016


УДК 378.6:009(082)

ББК Ч448.0я54

ISSN 2413-3094

ISBN 966-7773-70-1
Г945 Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах:
зб. наук. праць. – К.: Університет «Україна», 2016. – Вип. 34. – 267 с.
Збірник входить до переліку фахових видань (філологічні науки), затверджених ВАК України (Постанова Президії ВАК України від 21.12.2015 року, протокол № 1328).

Рекомендовано до друку на засіданні Вченої ради Національного авіаційного університету (протокол № 10 від «30» листопада 2016 р.).


У збірнику вміщено статті науковців, викладачів, докторантів та аспірантів з актуальних питань мовознавства, літературознавства, перекладознавства і фольклористики. Дослідження виконано з урахуванням сучасних досягнень філологічної науки.

Для науковців, викладачів ВНЗ, гімназій, учителів середніх шкіл, студентів.

Бібліографія в кінці статей.
ББК Ч448.0я54

Г945


Редакційна колегія: д-р філол. наук, проф. Гудманян А. Г. (відп. редактор), д-р філол. наук, проф. Архангельська А. М. (Чехія), д-р філол. наук,
доц. Бурлакова І. В., д-р філол. наук, проф. Гурбанська А. І., д-р філол. наук,
проф. Коломієць Л. В., д-р філол. наук, проф. Межжеріна Г. В., д-р філол. наук, проф. Шульгіна В. І., д-р філол. наук, доц. Ткаченко Р. М., к. філол. наук,
доц. Сібрук А. В., к. філол. наук, доц. Литвинська С. В., к. філол. наук,
доц. Єнчева Г. Г.,к. філол. наук, доцент Журавльова О. М., к. філол. наук,
ст. викл. Романченко Н. В. (відп. секретар).
Адреса редколегії: 03680, Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, Національний авіаційний університет, Навчально-науковий гуманітарний інститут, кафедра української мови та культури, корпус 8, к. 901. Сл. тел.: (044) 406-77-14

Індексується

Google Scholar 
Elibrary.ru (РИНЦ)
Simle Search Metadata (SSM) 
The Vernadsky National Library of Ukraine 
Scientific and Technical Library of the NAU 
WorldCat (OAIster) 
Bielefeld Academic Search Engine (BASE) 
ISSN

Засновник

Національний авіаційний університет

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

КВ № 16149-4621Р від 20.01.2010 р.



©Автори статей, 2016

©Національний авіаційний університет, 2016
ЗМІСТ
МОВОЗНАВСТВО. ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО
АНДРІЄНКО Тетяна
Інтеракційна модель перекладу……………………………………....6
БІЛОУС Наталія

Особливості відтворення категорії модальності у перекладах теологічних текстів (німецько-український напрямок)……………16


ВАСЕЦЬКА Оксана

Структурна дублетність синтаксичних термінів української мови…………………………………………………………………...32


ГЛУШАНИЦЯ Наталія

Англійські та американські фразеологічні одиниці в оригіналі та перекладі (на прикладі англомовних художніх текстів)……..…43


ГУРБАНСЬКА Світлана

Інтертекстуальні зв’язки у постмодерністському дискурсі (на матеріалі українських, російських та англійських художніх текстів)………………………………………………………………...56


ЄНЧЕВА Галина, СТРУК Ірина

Феномен мовної аномалії: авторська/перекладацька креативність чи відхилення від норми?.............................................69


ЛУКАНИНЕЦЬ Рената

Актуалізація концепту сон у фразеологізмах античного походження: лінгвокультурологічний аспект……………………...81


МОІСЕЄНКО Олена

Мовна парадигма World Englishes……………………………..92

РУДІНА Марина

Лексикографія як ресурс професійної діяльності майбутнього перекладача………………………………………………………….104


СИТАР Ганна

Обчислення показника асоціації MI log Freq як статистичний метод дослідження синтаксичних фразеологізмів………………..114


СІБРУК Анастасія

Назви культувих речей християнства, елементів оздоблення церковних будівель та оправ ікон у давньоруських текстах


ХІ – ХІV cт…………………………………………………………..125
СТОЯНОВА Інна

Антиутопія як об’єкт міждисциплінарного дослідження……136


ТКАЧЕНКО Роман

Публіцистичні виступи Ю.Шевельова на сторінках газети «Нова Україна» (проблема контакту цивілізацій)………………..145


ТОМЕНКО Олеся

«Єдина країна» чи «единая страна»: мовне питання в умовах військової агресії Росії………………………………………….......157


ФАРИНА Наталія

Синкретизм у складнопідрядних реченнях атрибутивної семантики……………………………………………………………164



ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО. ФОЛЬКЛОРИСТИКА
БІЛЯКОВИЧ Людмила

Рецепція історичної особистості як інтертекстуальне поле української історичної прози……………………………………...177




БУРЛАКОВА Ірина

Поетика інтертекстуальності новелістики Івана Керницького…………………………………………………………186
ДРОЗДОВСЬКИЙ Дмитро

Філософсько-наративні особливості іспанського постмодерністського роману 1960-1990-х рр.: з перспективи пост-постмодернізму……………………………………………………...196


ЖЕЛНОВАЧ Аліна

Ціннісний дискурс І. Багряного та О. Довженка (повість-вертеп «Розгром» і кіноповість «Україна в огні»)………………..207


КОРНЄВА Людмила

Традиції етносу в українських прислів’ях про сім’ю……….220


CОКОЛОВА Алла

Роман Віталія Климчука «Рутенія. Поверненя відьми» в контексті сучасного українського міфологічного фентезі……….235


ШОСТАК Оксана

Постмодерний кітч як шлях до вияву національної ідентичності у творчості Джералда Візенора……………………..244








МОВОЗНАВСТВО. ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО
УДК 81׳255.4:821.111 (73)

АНДРІЄНКО Тетяна

ІНТЕРАКЦІЙНА МОДЕЛЬ ПЕРЕКЛАДУ

У статті запропоновано інтеракційну модель перекладу, засновану на підході до перекладу як когнітивно-комунікативної взаємодії за організуючої ролі перекладача. Перекладач в цій моделі виступає як співтворець смислу, а обрана ним стратегія визначає напрямок когнітивних зрушень в перекладі. Змодельовано когнітивний і комунікативний аспекти перекладацького дискурсу, кожен з яких представлено як дворівневу ієрархічно впорядковану структуру.



Ключові слова: інтеракційна модель перекладу, когнітивно-комунікативна взаємодія, стратегія перекладу, когнітивне зрушення в перекладі.

Здобутком лінгвістики ХХ століття є антропоцентрично та функціонально орієнтований когнітивно-комунікативний підхід до вивчення мовних і мовленнєвих явищ, який передбачає їх дослідження в аспекті комунікативної функції, зосередження уваги на процесі комунікації, цілях і мотивах її учасників, впливі екстралінгвістичних чинників на її перебіг тощо. У перекладознавстві цей підхід привів до створення нової методології дослідження. Тому актуальним вважаємо визначення теоретичних і методологічних основ, а також евристичного потенціалу пропонованої інтеракційної моделі перекладу. Метою цієї статті є визначення категоріальних ознак цієї моделі і потенціалу її застосування до аналізу перекладацького дискурсу.

У комунікативних моделях перекладу, які ґрунтуються на традиційній лінеарній моделі комунікації, за інваріант береться комунікативна функція оригіналу, достовірне відтворення авторського наміру в перекладі. Прикладами цих моделей є теорія динамічної еквівалентності Ю. Найди [10; 11], модель
А. Д. Швейцера, що ґрунтується на виборі функціональних домінант тексту [6]; теорія рівнів еквівалентності В. Н. Комісарова [3]. Комунікативно-функціональна модель перекладу
З. Д. Львовської моделює процес перекладу з урахуванням таких чинників, як особистість автора, час і місце, предмет мови й особистість інтерпретатора, мотив і мета мовленнєвого вчинку, беручи до уваги також розбіжності етнокультурного плану [4,
с. 75–129].

У комунікативних перекладознавчих дослідженнях перекладачеві відводиться місце посередника, яких здійснює декодування, перекодування та вираження змісту повідомлення мовою перекладу (аналіз, перекодування і синтез) [4, с. 31]; переклад розглядається як вторинна комунікація, що «нашаровується» на первинну, утворюючи два яруси; переклад розглядається як акт вторинної міжкультурної комунікації, у якому, окрім комунікативної інтенції автора та налаштування на отримувача повідомлення, наявна також власна комунікативна інтенція перекладача [6, с. 145–177]. На основі моделі комунікації, запропонованої Р. О. Якобсоном, який репрезентував мовленнєву комунікацію у вигляді шести комунікативних елементів: адресант (відправник, мовець), повідомлення, контакт, контекст (референт), код і адресат (отримувач, слухач), О. Д. Швейцер розробив теорію функціональних домінант і визначив типи функціональної еквівалентності: референтну, експресивну, конативну, фатичну, металінгвістичну і поетичну, досягнення яких може прагнути перекладач [6, с. 147]. Теорія функціональних домінант враховує роль вибору перекладача, його активний вплив на процес перекладу, роль його інтенції, і в цьому сенсі є провісником нового підходу до вивчення перекладу і ролі перекладача в ньому.

На засадах когнітивно-діяльнісного підходу до вивчення комунікації взагалі і, зокрема, перекладу як комункікативної діяльності, сформувалося нове бачення об’єкта і завдань перекладознавчого дослідження. Оцінюючи значення нового підходу для теоретичних досліджень перекладу, який вона визначає як рефлексію діяльності, Л. М.  Алєксєєва пише: «наука, будучи системою інтерпретацій дійсності, вивчає моделі дійсності. Очевидно, що в традиційному перекладознавстві природа об’єкта вважалася матеріальною, в сучасному ж поданні об’єкту приписується ідеальне існування. У цьому сенсі об’єкт перекладу не дорівнює тексту оригіналу, оскільки його поняття задовольняє діяльнісного принципу» [1, с. 46, виділено нами – Т. А.].

Інтеракційні дослідження комунікації як людської взаємодії виходять із припущення про кооперативний характер комунікативної поведінки з метою досягнення спільної думки, що комуніканти розуміють один одного [12, с. 211] і несуть взаємну відповідальність за розуміння кожного висловлювання [8, с. 1]: «реальне спілкування – це … не просто послідовність висловлень, які вимовляються по черзі. Це – високо скоординована діяльність, в якій кожен мовець намагається переконатися, що його слухають, чують і розуміють інші учасники, а вони, в свою чергу, намагаються дати мовцю знати, що йому це вдалося. Тож бути учасником дискурсивної взаємодії означає більше, ніж просто вимовляти потрібні слова в потрібний час. Це означає брати участь у спільній діяльності, що здійснюється учасниками шляхом взаємодії» [7, с. 259]. Розуміння комунікації як високо скоординованої спільної діяльності передбачає інше бачення процесу референції: референція створюється у взаємодії мовця і адресата [8, с. 1], які координують свої уявлення про спільне розуміння [13, с. 193].

Переосмислення природи комунікативної взаємодії в перекладі, так само як і розуміння ідеальної сутності об’єкта дослідження означає парадигмальне зрушення в перекладознавстві, що відображає перехід від лінійної кодової трансмісійної моделі перекладу до нелінійної діалогічної діяльнісної, яка здобула назву інтеракційної [8; 9, с. 1733 – 1734].

Оскільки у трансмісійній парадигмі комунікація представлена як односпрямований процес кодування і передачі інформації від джерела до отримувача, переклад також моделювався як перекодування і передача повідомлення від адресанта адресату, в якій перекладач виступає як посередник [3; 6]. В інтеракційній парадигмі комунікація розглядається як спільна діяльність учасників, спрямована на формування узгодженого погляду на речі, ситуації і події [9, с. 1733 – 1734]. Стосовно перекладу інтеракційний підхід передбачає залучення перекладача до міжкультурної комунікації між автором і читачем / слухачем тексту, в якій перекладач бере участь у спільній діяльності з формування смислу. Когнітивна сутність діяльності перекладача, яка визначає закономірності процесу формування смислу в перекладі вимагає когнітивно-діяльнісного підходу до його дослідження.

Очевидно, вивчення ідеальних об’єктів та процесів, які складають сутність перекладацької діяльності можливе за умови розгляду перекладу як взаємодії свідомостей – автора, перекладача і адресата. Такий підхід сформувався в низці досліджень комунікативної діяльності як інтеракції, як взаємодії між комунікантами в контексті ширшої діяльності. Ці дослідження засновані на уявленні про комунікацію як використання мови для узгодження спільних дій в ширшому контексті соціальної діяльності; основна увага в них приділяється таким ключовим поняттям як «проблема координації», «конвенції» і «спільне розуміння (common ground)» [7; 8; 13].

В інтеракційній моделі комунікації переосмислено роль повідомлення як основної складової комунікативного процесу: воно не розглядається як певна інформація, яка передається в акті комунікації, а як смисл, який конструюється в ході комунікації її учасниками [5]. В інтеракційній парадигмі комунікація розглядається як взаємна діяльність учасників комунікації, спрямована на розвиток спільного узгодженого погляду на речі і дії [7; 8; 12]. Відповідно до лінійної парадигми, інформація передається від відправника до одержувача, водночас як в інтеракційній парадигмі стверджується, що інформація створюється (або перетворюється) отримувачем (під впливом відправника) [9, с. 1734].

Діяльнісний стиль мислення відображає процес пізнання як діяльність активного упередженого суб’єкта, свідомість якого спрямована не безпосередньо на фрагмент об’єктивної реальності, а на себе самого в ситуації спостереження за ним, а мова мислиться як активне середовище формування розумових об’єктів. Значення мовного знака трактується як інтерсуб’єктна сутність, яка виникає лише в процесі взаємодії індивіда з іншим індивідом [5, с. 107 – 114, с. 108]. Розуміння мовної комунікації як спільного конструювання смислів істотно змінює погляд на сутність перекладу і роль перекладача в ньому: згідно інтеракційної моделі, інформація не є незмінним об’єктом обміну, вона активно конструюється в процесі перекладу. При такому підході перекладач постає не як «передавач» смислу, створеного автором, не як «ретранслятор», а як співтворець цього смислу. А отже, переклад розуміється не як «суспільна функція комунікативного посередництва між людьми, які користуються різними мовними системами ...» з метою «еквівалентної, тобто максимально повної, але завжди часткової передачі смислів вихідного повідомлення ...» [2, с. 214], а як комунікативна взаємодія (інтеракція), за організуючої ролі перекладача, в ході якої відбувається пересотворення системи смислів вихідного тексту для як найефективнішого сприйняття цільовою аудиторією в певній ситуації. Від позиції перекладача залежить відтворення текстового концепту оригіналу, який, незважаючи на прагнення до максимально об’єктивної репрезентації авторських смислів, завжди несе на собі відбиток характеристик перекладача: демографічних, соціальних, психологічних, особистісних, його досвіду, а головне – обраної ним стратегії, що простежується у множинних перекладах одного і того ж тексту.

У світлі принципів антропоцентризму, неофункціоналізму, експансіонізму й експланаторності евристичний потенціал лінеарно-трансмісійної моделі перекладу, заснованої на кодовій моделі комунікації, виявився недостатнім [1, с. 45–46]; завданням аналізу діяльнісної природи перекладу відповідає інтеракційна модель перекладу, в якій переклад моделюється як дискурс, когнітивно-комунікативна діяльність. Відмінності між трансмісійною та інтеракційною моделями перекладу узагальнено у таблиці 1.

Таблиця 1

Категоріальні відмінності трансмісійної та інтеракційної моделей перекладу



Модель перекладу

Лінійно-трансмісійна

Інтеракційна

Об’єкт дослідження

Переклад як процес, переклад як результат (цільовий текст)

Перекладацький дискурс (когнітивно-комунікативна діяльність, єдність процесу і результату)

Предмет дослідження

Семантичні та структурні трансформації тексту

Трансформація інтегративно-текстового мегаконцепту

Мета дослідження

Виявлення міжмовних відповідників, міжмовних трансформацій

Виявлення стратегій і тактик перекладу

Роль перекладача

Ретранслятор повідомлення, «вторинний відправник»

Організатор віртуального комунікативного простору «автор – читач»

Критерій адекватності перекладу

Повноцінна комунікативна заміна оригіналу

Задоволення аналогічних когнітивно-комунікативних потреб цільової аудиторії у відповідній ситуаціїї

Трансформацію когнітивної структури на локальному рівні можна проілюструвати на прикладі перекладу реалії, яку перекладач П. Соколовський на той час (видання 1980 р.) вважав незрозумілою читачеві і переклад шляхом транскрипції/транслітерації супроводив коментарем, який мав би компенсувати нестачу фонових знань через розбіжності вихідної і цільової мовних картин світу:

It must be very nice to have a daughter.

You cannot know how nice it is. <…> …it is like – what do you call – having here with you – with the two of you – yes there – it is the Heinz Tomato Ketchup on the daily food. (Hemingway. Green Hills of Africa, р. 9)

Мабуть, гарно мати доньку.

Ви навіть не уявляєте собі, як це гарно. <…> …як би це краще пояснити? Ну, воно, так би мовити… для вас… для вас обох як ото кетчуп1 Хейнца до страви, щодня.

1Кетчуп (англ.) – соус з томатів, грибів і т. ін. (Хемінгуей. Зелені узгір’я Африки. Переклад П. Соколовський, с. 143)

Стратегія перекладача – одомашнення – спрямована на полегшення сприйняття тексту перекладу цільовою аудиторією. Можна допустити, що в 1980-ті роки, коли вийшло друком цитоване видання перекладу творів Гемінґвея, кетчуп не був відомий українським читачам і коментар дійсно був необхідним, проте цей коментар не передає основного смислу вживання реалії: без кетчупу, який вважається звичайною приправою для американців, їжа здавалася б їм несмачною. Отже, коментар був би доречним, якби було експліковано асоціативну семантику реалії, яка допомогла б українцям відтворити метафоричне картування оригіналу: «їжа не має самку без приправи – життя не приносить радості без дітей», наприклад: «соус з томатів, … який американці використовують до більшості страв, щоб додати їм смаку». Одначе для сучасних читачів цей коментар може виявитися недоречним і навіть кумедним: всі сьогодні знають, що таке кетчуп, і розуміють, що грибів у ньому зазвичай немає. Зміна цільової картини світу, зокрема, доступність реалії носіям мови перекладу, робить одомашнення недоречним. Цей приклад показує, що стратегія перекладача успішна, коли вона орієнтована на задоволення відповідних когнітивних і комунікативних потреб цільової аудиторії, і зі зміною цих потреб може стати необхідним інший переклад.

Перекладацький дискурс являє собою когнітивно-комунікативну діяльність, яка є єдністю процесу і результату, два аспекти дискурсу – когнітивний і комунікативний – можуть моделюватися окремо, залежно від центру уваги дослідника. В когнітивному аспекті переклад як дискурс структурований на двох рівнях: когнітивно-регулятивному (до якого входять когнітивні структури, що забезпечують здійснення комунікації: знання про типи дискурсу і правила поведінки, стратегії, тактики тощо) і когнітивно-репрезентативному (одиницями якого є когнітивні структури, що узагальнюють досвід концептуалізації світу і необхідні для інтерпретації ситуацій, представлених в дискурсі: концепти, фрейми, сценарії, «фонові знання»). Стратегія перекладу належить до когнітивно-регулятивного рівня і керує когнітивними процесами нижчого рівня. Під дією стратегії зазнають перетворення в перекладі одиниці когнітивно-репрезентативного рівня. На когнітивно-репрезентативному рівні діяльність перекладача полягає в оперуванні когнітивними структурами різного ступеня складності. Відносно статичні (концепт, фрейм) та динамічні (сценарій) когнітивні структури зазнають змін унаслідок нетотожності цільової і вихідної картин світу; напрям цих змін визначає обрана автором стратегія перекладу.

Комунікативна структура перекладацького дискурсу як ієрархічно складне утворення представлена двома рівнями: вищий рівень – організаційно-регулятивної діяльності перекладача, яку розуміємо як ініціацію міжкультурної комунікативної взаємодії, визначення релевантних для перекладу ознак кожної складової комунікації, визначення функціональних домінант, стратегій і тактик перекладу. Основним антропокомпонентом цього рівня виступає перекладач; визначені ним стратегії і тактики, своєю чергою, стануть основою комунікативної діяльності ієрархічно нижчого рівня, який репрезентує опосередковану комунікацію між автором і адресатом міжмовної міжкультурної комунікації. Стратегія перекладу належить до огранізаційно-регулятивного рівня дискурсу і має когнітивно-діяльнісну природу. Когнітивний план стратегії перекладу об’єднує відносно статичну складову – цілісний образ цільового тексту, і динамічну складову – план / програму пересотворення цього образу і його втілення засобами цільової мови.



Отже, моделювання перекладу на основі інтерактивної моделі представляє його як складну комунікативну взаємодію, у якій спільними зусиллями учасників – автора, перекладача і читача / слухача створюються і змінюються когнітивні структури, які знаходять мовне (матеріальне) вираження в текстах оригіналу й перекладу. Інтерактивний підхід до аналізу перекладу спрямовує дослідницьку увагу насамперед на чинники, які визначають напрям змін когнітивних структур, що генеруються під час комунікативної взаємодії між автором і перекладачем, а також перекладачем і представниками цільової аудиторії. Смисл перекладу створюється у взаємодії учасників комунікації за провідної ролі перекладача. Тож поняття еквівалентності відходить на другий план, а адекватний переклад може розумітися як спрямований на забезпечення аналогічних пізнавальних і комунікативних потреб у соціальній діяльності на ґрунті іншої культури; стратегії перекладу відображають альтернативні шляхи досягнення адекватності в перекладі. Перспективою подальших досліджень вважаємо поширення запропонованої моделі на інші види перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Алексеева Л. М. Перевод как рефлексия деятельности /
    Л. М. Алексеева // Вестник Пермского университета. – 2010. – Сер. Российская и зарубежная филология. – Вып. 1(7). – С. 45 – 51.

  2. Гарбовский Н. К. Теория перевода : Учебник – 2-е изд. / Николай Константинович Гарбовский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2007. – 544 с.

  3. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение: Учебное пособие / Вилен Наумович Комиссаров. – М. : ЭТС. – 2004. – 424 с.

  4. Львовская З. Д. Теоретические проблемы перевода (на материале испанского языка) : Моногр. / Зинаида Давидовна Львовская. – М. : Высш. шк, 1985. – 232 с.

  5. Мартинюк А. П. Перекладацька діяльність з позицій інтегративної теорії мови / А. П. Мартинюк // Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи : колективна монографія. – Вінниця : Нова книга, 2013. – С. 107 – 114.

  6. Швейцер А. Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты / Александр Давидович Швейцер. – М. : Наука, 1988. –
    215 с.

  7. Clark, H. H., & Schaefer, E. F. Contributing to Discourse. Cognitive Science 13 (1989), 259–294.

  8. Clark, H. H., & Wilkes-Gibbs, D. Referring as a collaborative process. Cognition, 22 (1986), 1–39.

  9. Kashkin V. B. Telementation vs. Interaction: Which Model Suits Human Communication Best? / Viacheslav B. Kashkin // Journal of Siberian Federal University. Humanities & Social Sciences No 12 (2012: 5) – pp. 1733-1743.

  10. Nida E. A. A New Concept of Translation/ Eugene A. Nida // BBT Book Production Series Volume 2: Readings in General Translation Theory. – Stockholm, 1997. – р. 41–49

  11. Nida Е. The Nature of Translating / Eugene A. Nida // BBT Book Production Series. – Volume 2: Readings in General Translation Theory. – Stockholm, September 1997. – р. 49–67

  12. Schober, M. F., & Clark, H. H. Understanding by addressees and overhearers Cognitive Psychology, 21 (1989), 211–232.

  13. Wilkes-Gibbs, D., & Clark, H. H. Coordinating Beliefs in Conversation. Journal of Memory and Language, 31 (1992), 183–194

АНДРИЕНКО Т.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка