Міністерство освіти І науки україни 탱胱筐꾕苦É 익읫꽁 嵌章渟攸 音柚녜



Сторінка2/18
Дата конвертації28.03.2017
Розмір9.88 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Теоретичною основою економічного аналізу є дисципліни «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економіка галузей національної економіки», знання яких дозволять правильно зрозуміти природу та розвиток виробничих відносин. Економічний аналіз також тісно пов'язаний з такими економічними дисциплінами, як «Організація та планування виробництва», «Статистика», «Соціологія», «Фінанси» так як широко застосовується ціла низка її категорій і понять. Використання аналітичної інформації в управлінні підприємством потребує знань з таких дисциплін як: «Економіка підприємства», «Бухгалтерський облік», «Управлінський облік», «Менеджмент» та ін. Досить широке і всебічне використання сучасними підприємствами інформаційних технологій потребує знань інформатики. Економічний аналіз відображає господарську діяльність у відповідних математичних моделях, що вимагає знань з дисципліни «Економіко-математичне моделювання», «Економетрика».



МЕТА ДИСЦИПЛІНИ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ

Мета дисципліни: підготовка фахівців високої кваліфікації, здатних в умовах економічних перетворень широко використовувати свої знання при організації і здійсненні аналітичної роботи на підприємствах різних галузей національної економіки; вивчення та засвоєння знань з теорії і практики ведення економічного аналізу, основ побудови і складання фінансової звітності, надання користувачам повної і правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємствах різних форм власності.

  1. Завдання дисципліни визначаються тими функціями, які виконує економічний аналіз в системі економічних наук, а саме:

  2. - визначення загальних тенденцій та закономірностей зовнішнього середовища, а також їх впливу на діяльність конкретного підприємства;

  3. - об’єктивна оцінка економічних процесів і операцій господарської діяльності;

  4. - з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між окремими процесами;

  5. - навчити оцінюванню роботи господарських підприємств і організацій;

  6. - вивчення доцільності використання ресурсів;

  7. - пошук і обчислення резервів для підвищення рівня ефективності виробництва;

  8. - використання здобутих знань та інформації для розв'язання економічних проблем;

  9. - формування правильних управлінських рішень і пропозицій;

  10. - контроль виконання управлінських рішень.

  11. Предмет: фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій.





  1. ТЕМА 1



  2. ПРЕДМЕТ ТА ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ



  3. План

1.1Економічний аналіз як складова економічної науки. Основні ета­пи розвитку економічного аналізу

1.2.Предмет і об'єкти економічного аналізу

1.3. Завдання економічного аналізу

1.4. Основні категорії економічного аналізу



1.5. Види економічного аналізу
1. Економічний аналіз як складова економічної науки. Основні ета­пи розвитку економічного аналізу



Аналіз - це метод досліджень, який полягає в уявному поділі цілого на складові частини і виділенні окремих сторін, властивостей, зв'язків.

Наука - це логічно-організована система знань.

Економічний аналіз - це система спеціальних знань, пов'язана:

  1. з дослідженням економічних процесів у їх взаємозв'язку, що сфор­мувались під впливом об'єктивних економічних законів і суб'єктивних факторів;

  2. з розкриттям тенденції, темпів, пропорцій розвитку;

  3. з виявленням впливу позитивних і негативних факторів і кількісним виміром цього впливу;

  4. з науковим обґрунтуванням планових завдань, договірних зо­бов'язань, потенційних можливостей, об'єктивною оцінкою вико­нання завдань;

  5. з узагальненням передового досвіду та досягнень науки;

  6. з визначенням резервів (невикористаних можливостей) і прийнят­тям управлінських рішень.

Економічному аналізу властиві загальнонаукові категорії:

  1. пізнання;

  2. дослідження;

  3. науковий пошук.

Розвиток економічного аналізу обумовлений загальними об'єктивними вимогами:

  1. відповідність потребам практики;

  2. вирішення лише тих наукових проблем, які необхідні для подаль­шого розвитку практики;

  3. 3) необхідність досягнення нового ступеня знань.

  4. Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, про­цесів, показників потребують проведення певних узагальнень.

  5. Виходячи з цього, вважається, що аналіз не віддільний від синтезу. Слід зазначити, що слово "синтез" дослівно з грецької synhesiz у перекладs означає "з'єднання". Тому під терміном синтез розуміють з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).

Наприклад, при проведенні аналізу основних засобів під­приємства вивчають їх наявність, вартість, якісний стан, рух, рівень використання окремо за виробничими підрозділами (відділеннями, цехами, бригадами) та за групами цих засобів, які відображають їх активну і пасивну частини: будівлі, спору­ди, силові машини і механізми, обладнання, транспортні засо­би, багаторічні насадження тощо). Водночас необхідно також узагальнити отримані результати аналізу за всіма основними засобами, за підприємством в цілому, використовуючи при цьому спосіб синтезу. Це дає змогу встановити співвідношення між окремими частинами, групами, видами основних засобів у загальному їх складі, зокрема між активною і пасивною части­нами, виробничими і невиробничими, придатними і не придат­ними до експлуатації, виявити диспропорції, незбалансованість.

Перехід від конкретного аналізу до теоретичного синтезу здійснюється за допомогою індукції і дедукції. Індукція (лат. induction — наведення) — це спосіб міркувань від частко­вих фактів, положень до загальних висновків.

Дедукція (лат. deduction - виведення), на відміну від індук­ції, це спосіб міркувань від нагальних положень до часткових висновків.

Отже, аналіз це спосіб пізнання предметні і явищ нав­колишнього середовища, який ґрунтується на поділі цілого на складові елементи і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Є багато видів аналізу, залежно від того, в якій науці чи сфері діяльності його використовують: математичний, хімічний, технічний, фізичний, біологічний, екологічний, статистичний, економічний та ін. Так, математичний аналіз є частиною математики, яка займається дослідженням функцій, методами диференційних та інтегральних обчислень. За допо­могою хімічного аналізу визначаються склад та структура речовин, їх пропорції, взаємозв'язок і взаємодія.

В економіці вивчення певного складного явища чи предмету за допомогою аналізу відбувається шляхом розподілу його на складові елементи для виявлення глибинних процесів зміни цих складових під впливом різних чинників, окреслення проблем, упущених можливостей та відпрацювання заходів щодо подальшого вирішення, покращання наявного стану. Так, щоб зрозуміти сутність прибутку необхідно знати, з яких джерел він формується, від чого залежить його розмір, які фактори впливають на це тощо.



Економічний аналіз як наука це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану госпо­дарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невико­ристаних резервів підвищення їх ефективності.

Економічний аналіз — самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напря­мів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяль­ності за об'єктами, видами економічної діяльності.

Економічний аналіз пройшов тривалий, складний і бага­тогранний шлях розвитку у світі в цілому і в Україні зокрема. Основними передумовами його появи були, по-перше, об'єк­тивні потреби економіки і політики, які полягали у необхід­ності здійснення аналітичних функцій щодо господарської, управлінської діяльності і в свою чергу спонукали до активіза­ції аналізу як практичної діяльності.

По-друге, паралельно з еволюційним поступом суспільства, зміною політичного й господарського устрою виникли умови для розвитку та диференціації наук. Внаслідок цього економічний аналіз виділився в окремий вид науки з власними методологією, теорією й організацією дослідження, а також сфор­мувався як дисципліна для викладання в навчальних закла­дах. Це відбулося значно пізніше, на наступному історичному відрізку. Тому еволюцію економічного аналізу доцільно роз­глядати як з погляду практики, так і з погляду науки.

У сучасній науковій літературі немає єдиної думки щодо іс­торичних етапів становлення та розвитку економічного аналі­зу. Проте більшість учених виділяють такі основні історичні етапи зародження, становлення та розвитку аналізу:


  1. первісна доба і стародавні цивілізації (з найдавніших часів до кінця V ст. н. е.);

  2. доба Середньовіччя (V—XV ст.);

  3. індустріальна та постіндустріальна епохи (з XVI ст. до наших днів).

В Україні, як і в інших державах, економічний аналіз роз­вивався паралельно з документуванням та обліком. На думку дослідників, на території сучасної України елементи економіч­ного аналізу вперше почали використовувати племена у VI ст. до н. е. Підтвердженням цього є листи, документи, вірші (збереглися донині) мислителя з Подніпров'я Анахарсіса, в яких він вперше використовує такі економічні терміни, як вартість, справедлива ціна. У своїх листах до філософів та пра­вителів він аналізував економічний стан, господарську торго­вельну діяльність, побут та звички скіфських і грецьких на­родів. У цих письмових історичних пам'ятках можна спостері­гати започаткування графічного методу аналізу та праобраз сучасних діаграм з метою передбачення, прогнозування ситуа­ції.

Є різні погляди щодо періодизації розвитку вітчизняного економічного аналізу. В цілому історію економічного аналізу в Україні, як важливої складової економічної науки доцільно умовно розподілити на такі чотири хронологічні етапи:



перший — від початку XIX ст. до Жовтневої революції 1917 р.:

другий — від Жовтневої революції до Другої світової війни ( 19171941 рр.);

третій - воєнний та післявоєнний періоди (1941 1991 рр.);

четвертий — з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу).
Перший, дореволюційний, етап розвитку економічного аналізу відбувався в умовах утворення великих промислових підприємств, банків, кооперативів, сільськогосподарських ар­тілей, що потребувало відповідного вивчення стану господарю­вання, пошуку шляхів підвищення його ефективності, прий­няття обґрунтованих управлінських рішень. Це стало перед­умовою виокремлення економічного аналізу в самостійну га­лузь науки і практики.

Аналіз цього періоду призначався для дослідження фінан­сових результатів господарювання, балансу та його статей, платоспроможності окремих підприємств, монопольних об'єд­нань, банків. Проте незважаючи на досить широке практичне використання економічного аналізу, не було достатньо науко­вої літератури, спеціальних методик з аналізу, а існували лише окремі рекомендації, інструкції, наприклад з перевірки пла­тоспроможності потенційних клієнтів, видавалися поодинокі статті, написані на основі матеріалів невеликих підприємств.



  1. Характерними рисами другого етапу розвитку економіч­ного аналізу (від Жовтневої революції до Другої світової війни — 1917—1941 рр.) були розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад економічного аналізу в умовах усуспіль­нення засобів виробництва, індустріалізації та колективізації країни, нової економічної політики, побудови планово-ад­міністративної системи господарювання.

Третій етап розвитку економічного аналізу охоплює пе­ріод Великої Вітчизняної війни та після неї, тобто воєнний та післявоєнний і до 90-х років XIX ст. включно (1941—1991 рр.). З початку цього періоду господарство України було переорієн­товано на потреби оборони. Відбувалася масова евакуація за­водів, кваліфікованих працівників, учених на схід. Багато за­водів було перепрофільовано на випуск військової техніки. Значно збільшилося число металургійних заводів, було прове­дено мобілізацію робочої сили.

Економічний аналіз цього етапу характеризувався тим, що зусилля аналітиків були спрямовані на виявлення найменш затратних шляхів перебудови економіки на військовий лад, забезпечення її ефективного функціонування, створення міцної матеріально-технічної бази для досягнення перемоги, а також на виявлення резервів щодо виконання планів з випуску воєн­ної продукції.



  1. У 1970—1980 рр. з'явилося багато наукових і навчальних видань з економічного аналізу. Для проведення аналізу почали використовуватися наукові методики економічного аналізу — комплексного, тематично­го, оперативного стосовно досліджуваних галузей, а також різ­ні інформаційні джерела, зокрема дані статистичної, бухгал­терської звітності, первинних документів, планові показники, а не лише дані балансів. Для проведення аналітичних розра­хунків використовувалися електронно-обчислювальні маши­ни, різні види аналізу (функціонально-вартісний, оперативний та перспективний тощо) адаптувалися до умов використання автоматизованих систем управління. Розширилися посадові обов'язки працівників облікової служби. На головних і стар­ших бухгалтерів було покладено функції контролю та аналізу виконання плану, балансу і виробничого звіту, пошуку неви­користаних резервів зниження витрат виробництва, реаліза­ції, фінансового стану тощо.

  2. Четвертий етап розвитку економічного аналізу розпо­чався з часу проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Акта незалежності України, який відкрив нову епоху в історії України, і триває донині. Цей період характеризується перехо­дом від командної до ринкової економіки, інтеграцією у світо­вий економічний простір. Тому економічний аналіз цього пе­ріоду має багатогалузевий характер і спрямований на прове­дення комплексної оцінки вітчизняного ресурсного потенціа­лу, вивчення та обґрунтування шляхів підвищення рівня доб­робуту громадян, структурної перебудови господарства, роз­державлення економіки. Зусилля аналітиків також спрямо­вані на оцінку та відпрацювання пропозицій зі здійснення конверсії оборонної промисловості, перерозподілу матеріаль­них і трудових ресурсів, маркетингові дослідження, вивчення рівня життя, кон'юнктури ринку, зокрема попиту і пропозиції продовольства, товарів, робочої сили на внутрішньому і зов­нішніх ринках.

  3. Значне місце приділяється аналізу та прогнозуванню фі­нансово-економічної політики держави, зокрема таких її скла­дових, як монетарна політика, державний бюджет, зовнішній борг, інфляція, мінімальний споживчий кошик, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, грошові потоки, заоща­дження тощо.

  4. Нині економічний аналіз є системою спеціальних знань, що дає можливість вивчати, оцінювати та прогнозувати причинно-наслідкові зв'язки суспільних економічних, організа­ційних, технологічних, екологічних, політичних та інших явищ і процесів.




2.Предмет і об'єкти економічного аналізу



Об'єктом економічного аналізу виступає господарська діяльність країни, регіону, району, міста, села чи окремого підприємства, структурного підрозділу, підприємця. Об'єкт аналізу визначається виходячи з поставлених мети та завдань аналізу.

Господарська діяльність — це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність.



  1. Вся господарська діяльність поділяється на окремі види відповідно від поставленої мети, форми власності і господарюван­ня, виду діяльності тощо(рис. 1.1.)

  2. Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпе­чують або виникають у результаті здійснення такої діяльності.

















Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності підприємства.





Надзвичайна діяльність — це події й операції, відмінні від основної діяльності, які мають не періо­дичний, а разовий характер, тому не очікується їх повторення у кожному наступному звітному періоді. До такої діяльності належать роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа, заморозки, землетрус), а також техно­генних катастроф і аварій (аварія на Чорнобильській АЕС), відшкодуванням збитків і витрат на запобігання таких на­слідків.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є і інвестиційною і фінансовою діяльністю.



  1. Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою підприємства і забезпечує основну частину його доходу. Основна діяльність залежить від виду економічної діяльності, спеціалізації суб'єктів господа­рювання.

  2. Спільна діяльність — господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін від­повідно до письмової угоди між ними.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Фінансова діяльність — діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Головним напрямом фінан­сової діяльності будь-якого підприємства є формування і вико­ристання грошових фондів, за допомогою яких забезпечується грошовими коштами його виробничо-господарська діяльність, а також здійснюється просте і розширене відтворення.



  1. На рівні суб’єкту господарювання об’єктами економічного аналізу є:

1) постачання, виробництво, збут та фінансова діяльність;

2) забезпеченість підприємства основними, оборот­ними засобами та трудовими ресурсами, а також ефективність їх використання;

3) взаємозв’язок між поточним та перспективним плануванням;

4) вивчення впливу факторів на зміну результативних показників і виявлення розміру резервів.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта і вужчий за нього. Предмет — це те, на що спрямований аналіз. Виходя­чи з цього, предметом економічного аналізу є результати діяльності та причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, що виникають у процесі господарської діяльності, які є головними, визначальними для вивчення і досягнення поставленої конкретної мети аналізу.
3.Завдання економічного аналізу




Основною метою економічного аналізу є пошук резервів підвищення ефективності суспільного господарства і розробка заходів щодо їх реалізації. Економічний аналіз, спрямований на вирішення проблем, які виникають на підприємстві в конкретний період часу. Досягнення мети економічного потребує по­переднього розв'язання конкретних завдань.

Основними зав­даннями економічного аналізу є такі:



  1. об'єктивна оцінка роботи підприємства, його підрозділів, окремих вико­навців з точки зору дотримання виконання планів і договірних зо­бов'язань. Оцінка фактичного етану господарювання передбачає встановлення рівня та об'єктивну характеристику економіч­них результатів, досягнутих підприємством, його структурни­ми підрозділами чи окремими працівниками. Основним мето­дом при цьому виступає порівняння, а базою порівняння - планові, нормативні показники, показники минулих років, конкурентів тощо.

  2. Виявлення впливу факторів на відхилення рівня фактичних показників від планових полягає у визначенні чинників, які позитивно чи негативно вплинули на результати госпо­дарської діяльності. Для цього використовуються різні статистико-економічні методи, зокрема індексний, дисперсійний, кореляційно-регресійний, елімінування та інші, що дає змогу розрахувати силу і величину впливу чинників на результатив­ні показники.

  3. Виявлення і організація використання резервів підвищення ефективності виробництва. Він полягає у вста­новленні невикористаних господарських можливостей, зокре­ма втрат робочого часу, матеріальних, фінансових, трудових ресурсів. Основним завданням цього етапу є розрахунок суми понесених втрат підприємства (явних та прихованих) порівня­но з плановими даними внаслідок дії несприятливих чинників чи прорахунків.

4) вивчення інновацій і сприяння їх впровадженню;

  1. оцінка реальності і напруженості планових завдань, договірних зо­бов'язань і розробка на цій основі прогнозних показників;

  2. дослідження конкурентоздатності власного підприємства і кон'юнктури ринку.

  3. Розробка, обґрунтування найраціональніших шляхів і заходів щодо подальшого використання виявлених резервів з підвищення ефективності господарювання та контроль за їх виконанням. Це завдання логічно випливає з попередніх і є завершальним етапом дослідження. Аналітики по­винні запропонувати більш досконалу стратегію і тактику по­дальшого економічного розвитку господарської діяльності, а також комплекс заходів, рекомендацій щодо усунення допу­щених недоліків, втрат, упущених можливостей тощо. Ці за­ходи мають ґрунтуватися на сучасних прогресивних техноло­гіях, інноваційних підходах, узагальненому передовому віт­чизняному і зарубіжному досвіді. Вони сприятимуть кращому використанню ресурсів, підвищенню ефективності виробниц­тва й реалізації продукції.

Економічний аналіз виконує важливі і різноманітні функції. Основними з них є такі:

1) науково-дослідницька — виявлення закономірностей і тенденцій економічних явищ та процесів на основі глибокого вивчення дії та впливу економічних законів;



2) інформаційно-аналітична — збирання та обробка необ­хідних даних, оцінка їх достовірності, зведення, групування та виконання інших розрахунків, необхідних для оцінки і при­йняття управлінських рішень;

3) оцінююча — характеристика, узагальнення результатів господарювання та формулювання висновків про їх досягну­тий рівень;

4) планова — обґрунтування поточних і стратегічних пла­нів економічного розвитку;

5) контролююча контроль за виконанням планів і управлінських рішень, реалізацією заходів з раціонального використання ресурсів, поліпшення економічних результатів тощо;

6) пошукова - виявлення резервів підвищення ефективності господарювання;

7) мобілізуюча (конструктивна )- розробка заходів щодо використання виявлених резервів;



  1. інноваційна - сприяння впровадженню передових досягнень науково- технічного прогресу, сучасних технологій, ін­формаційно- комп'ютерних систем тощо;

  2. пропагандистська - обнародування та розповсюдження інформації про передовий досвід господарювання, нові методики аналізу, сучасні технології та інновації тощо.



4. Основні категорії економічного аналізу
Основними категоріями економічного аналізу, які несуть головне зміс­товне навантаження є:

  1. ресурси;

  2. фактори;

  3. показники;

  4. резерви.

Ресурси - засоби, якими наділене підприємство. Розрізняють матеріа­льні (і земля), трудові, фінансові, інформаційні, підпри­ємницькі здібності особи.

Фактори – дія, рушійна сила або причина, що впливає на зміну показника, явища, процесу. На результати діяль­ності підприємств впливають фактори (чинники), які забезпечують певні зміни.

Щоб забезпечити достовірність і повноту аналізу, його логічну послі­довність, використовують науково-обгрунтовану класифікацію факторів:



1. За економічним змістом:

  1. виробничо-економічні - умови, які необхідні для здійснення господарської діяльності і технічні, організаційні заходи, які безпосередньо впливають на результати діяльності підприємс­тва;

  2. соціально-економічні - це умови, які створені на підприємстві та в побуті для працівників підприємства.

2. За ступенем впливу:

  1. основні - мають вирішальний вплив на результати роботи в конкретних умовах;

  2. другорядні - незначний вплив, на господарську діяльність.

3. За ступенем залучення резервів:

  1. інтенсивні;

  2. екстенсивні.

4. За внутрішнім змістом:

  1. кількісні - характеризують абсолютний розмір або величину ресурсів і розкривають екстенсивну значимість явища;

  2. якісні - розкривають внутрішню суть або показують інтенсив­ну значимість явища.

5. За часом дії:

  1. постійні - спричиняють певний вплив на протязі всього пері­оду, що аналізується;

  2. тимчасові - діють на протязі більш коротких проміжків часу.

6. За ступенем деталізації:

  1. прості - складаються з однієї причини або чинника і в пода­льшому не можуть бути розчленовані на складові частини;

  2. складні - об'єднують кілька причин, кожна з яких в процесі аналізу має бути виділена і вивчена окремо.

7. За ступенем охоплення:

  1. загальні - характерні для всіх підприємств;

  2. специфічні - характерні для конкретно взятого підприємства залежно від галузі економічної діяльності.

8. За ступенем дії:

  1. першого порядку - безпосередньо випливають на результат роботи; з них починають розрахунок і через них визначають вплив факторів другого порядку;

  2. другого порядку;

  3. п-го порядку.

9. За характером дії:

  1. об 'єктивні - незалежні від роботи підприємства;

  2. суб'єктивні - залежать від конкретних працівників на підпри­ємства.

10. За ступенем кількісного виміру:

  1. ті, що піддаються кількісній оцінці;

  2. ті, що не піддаються кількісній оцінці.

11. За способом визначення впливу:

- прямі - впливають безпосередньо на результати роботи;

- розрахункові - забезпечують зміну прямих факторів.

Показник кількісна або якісна характеристика об’єкту чи процесу виражена числом.

Система показників - це впорядкована їх множина, в якій кожен пока­зник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості зведення і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

На різних стадіях господарської діяльності показники можуть виконувати різні функції:



  1. характеризувати кінцевий результат роботи підприємства;

  2. характеризувати проміжні результати роботи підприємства;

  3. показувати зміну або динаміку економічного явища або процесу;

Класифікація показників.

1. За змістом досліджуваних явищ:



  1. кількісні - відображають розмір або величину економічно­го процесу;

  2. якісні - відображають властивості, економічну суть або суттєві ознаки явища.

2. За характером відображення:

  1. натуральні;

  2. вартісні;

  3. трудові.

3. За способом виміру:

  1. абсолютні;

  2. відносні - відношення абсолютних (%).

4. За ступенем охоплення:

  1. загальні - характеризують результати роботи всіх підпри­ємств галузі;

  2. часткові - характеризують специфічні види діяльності окремих підприємств.

6. За системою планування:

  1. які плануються підприємством;

  2. які фіксуються в договорах.

Резерви поняття, що застосовується у двох значеннях:

а) матеріально-речові резерви – сукупність матеріально-речових запасів, які в даний час не використовуються, а зберігаються на випадок виникнення потреби в них;

б) господарські резерви - невикористані можливості, посилення дії позитивних факто­рів і нейтралізації дії негативних факторів для досягнення позитивних ре­зультатів роботи підприємства.

Всі резерви класифікують за ознаками:

1. За місцем зосередження і характером використання:


  1. внутрішньогосподарські;

  2. галузеві;

  3. регіональні;

  4. національної економіки.

2. За строками використання:

  1. поточні - ті, які можуть бути реалізовані протягом звітного періоду при незмінних ресурсах;

  2. перспективні - розраховані на тривалий період і пов'язані з додат­ковим використанням ресурсів.

3. За відношенням до планів і договорів:

  1. додаткові можливості, виявлені в процесі виконання завдань і зо­бов'язань;

  2. резерви створені, визначені наперед.

4. За характером впливу на результати виробництва:

  1. екстенсивні;

  2. інтенсивні.

5. За видами ресурсів, що використовуються:

  1. резерв використання живої праці;

  2. резерв засобів праці;

  3. резерв предметів праці.

6. За способом виявлення:

- очевидні;

- приховані.

7. За часом виявлення:



  1. виявлені до початку робіт;

  2. виявлені в процесі виконання робіт;

- виявлені після завершення виконання робіт



5. Види економічного аналізу



Економічний аналіз як конкретна наука, що досліджує явища і процеси господарської діяльності виконує різні функції. Методологія проведення економічного аналізу, характер досліджень, охоплення об'єктів є різнома­нітними і тому існує необхідність наукового обґрунтування класифікації видів економічного аналізу.

В основу видів економічного аналізу покладені певні ознаки:

1) за періодом дослідження:


  1. перспективний (попередній);

  2. ретроспективний (наступний).

Перспективний (попередній) аналіз господарської діяльності і прийняття управлінських рішень призначений для розгляду явищ і процесів, що відбуваються в господарській діяльності з позиції майбутнього, тобто перспективи розвит­ку. Такий аналіз має забезпечувати обґрунтування прогнозованих результа­тів і створювати можливість для оцінки і виконання планових завдань, до­говорів, замовлень.

Основну увагу при проведенні перспективного аналізу зосереджують на виявлення причинно-наслідкових зв'язків, які в майбутньому будуть фо­рмувати результативні показники.

В практичній роботі перспективний аналіз доцільно конкретизувати:


  1. за об'єктами вивчення (підприємство, цех, дільниця, бригада, робоче мі­сце);

  2. за показниками діяльності (продукція, собівартість, заробітна плата);

  3. за термінами перспективних періодів (місяць, квартал, рік).

Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після закінчення відповідного господарського циклу або періоду і після одержання резуль­татів діяльності. Ретроспективний аналіз дає можливість глибоко і всебічно вивчити діяльність підприємства, об'єктивно її оцінити, виявити фактори, що впливають на результати роботи підприємства, визначити їх кількісний вплив та розмір резервів.

Різновидами наступного аналізу є: оперативний і поточний аналіз.

Оперативний аналіз - проводиться в процесі виробництва для швид­кої і об'єктивної оцінки господарської ситуації, що склалася на окремих напрямках роботи. Він дає можливість своєчасно з'ясувати стан справ, ви­явити і визначити вплив факторів на відхилення від заданого рівня і уник­нути негативного впливу.

Оперативний аналіз - це система постійного вивчення діяльності підприємства з ме­тою негайного втручання у процес виробництва для забезпечення неперерваного і ефективного функціонування виробництва. Він має свої особ­ливості:



  1. застосовується в системі оперативного управління, коли щоденні причини позитивних і негативних відхилень взаємно не зарахову­ється;

  2. оперативний аналіз господарської діяльності обмежується ви­вченням головних, вирішальних факторів формування кінцевих результатів діяльності підприємства;

  3. при проведенні оперативного аналізу використовуються показники, які найточніше характеризують той чи інший вид діяльності (по можливості - натуральні показники).

Поточний аналіз використовується для комплексного і всебічного вивчення діяльності підприємства на основі даних отриманих за відповідні календарні періоди (місяць, квартал, півріччя, рік). Він проводиться з метою об'єктивної оцінки результатів діяльності, з'ясування стану виробництва, виявлення негативних чинників та резервів.

Поточний аналіз передбачає визначення відхилення і поділ загальних показників на окремі часткові показники та виявлення їхнього впливу на загальний показник. Поточний аналіз класифікують за рядом ознак:

а) за просторовою ознакою:



  1. внутрішньогосподарський аналіз (аналіз діяльності підприємс­тва);

  2. міжгосподарський аналіз (проводиться аналіз діяльності одно­типних підприємств);

  3. галузевий аналіз (аналізується діяльність підприємств конкре­тної галузі);

  4. аналіз національної економіки (проводиться для всіх підпри­ємств національної економіки з метою визначення причинно-наслідкових зв'язків, що формують сукупні резуль­тати діяльності всіх галузей економіки)

б) за ступенем охоплення діяльності підприємств:

  1. комплексний аналіз (охоплює всі напрямки діяльності підпри­ємства);

  2. тематичний аналіз (проводиться за певними видами діяльнос­ті);

в) за характером дослідження:

  1. техніко-економічний аналіз;

  2. статистико-економічний аналіз;

  3. фінансово-економічний аналіз.

Техніко-економічний аналіз досліджує всі процеси, які відбуваються в структурних підрозділах підприємства і функції, які виконують окремі ви­конавці, пов'язані з ними витрати живої і уречевленої праці. Об'єктом техніко-економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки, що формують кі­нцеві результати. При проведенні цього аналізу використовують дані опе­ративної звітності і обліку та відповідні методики, які дають змогу розкри­вати зв'язки, що спричиняють вплив техніко-економічних процесів на еко­номічні показники і результати діяльності підприємства в цілому. Техніко-економічний аналіз досліджує також форми і способи створення певного об'єкту і необхідні для цього витрати.

Статистико-економічний аналіз базується на використанні статистич­ної інформації і дає можливість вивчити закономірності і тенденції розвит­ку масових явищ і процесів з метою загальної оцінки роботи підприємств, галузей національної економіки та здійснення контролю за цією діяльніс­тю і визначення перспектив розвитку.

Фінансово-економічний аналіз досліджує фінансові результати і фінансовий стан підприємства.

г) за об'єктами управління:



  1. функціонально-вартісний аналіз;

  2. соціально-економічний аналіз;

  3. економічно-екологічний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз дає можливість порівнювати отримані результати з витратами, виявляти точки розбалансування і приймати рішення про доцільність використання тих чи інших підходів.

Соціально-економічний аналіз досліджує соціальні процеси діяльності підприємства і пов'язані з ним витрати живої та уречевленої праці. Він проводиться з метою виявлення причинно-наслідкових зв'язків, що фор­мують соціально-економічний розвиток підприємства. Соціально-економічний аналіз передбачає вивчення забезпеченості працівників жит­лом і його комфортність, грошових доходів і видатків, обсягу послуг, що надаються, стану охорони здоров'я, культури та освіти.

Економіко-екологічний аналіз досліджує економічні і екологіч­ні зв'язки, зв’язки людини і природи, а також витрати пов'язані із збереженням балансу в цих зв'язках.

д) за переважаючим застосуванням прийомів;



  1. порівняльний (використовується для вивчення результатів ро­боти приблизно однакових структур або фактичних показників діяльності підприємства за декілька періодів);

  2. динамічний (проводиться для виявлення тенденцій розвитку);

  3. кореляційно-регресивний (для визначення щільності взаємо­зв'язків між резервами і факторами, які впливають на резуль­тати діяльності підприємства).





  1. Контрольні питань для самоперевірки



  2. 1.Економічний аналіз як галузь економічної науки.

  3. 2. Основні етапи розвитку економічного аналізу.

  4. 3. Роль економічного аналізу в управлінні господарством та підвищенні ефективності виробництва. Економічний аналіз в умовах ринкової економіки.

  5. 4. Господарська діяльність як предмет економічного аналізу.

  6. 5. Об'єкти і суб'єкти економічного аналізу.

  7. 6. Зміст економічного аналізу.

  8. 7. Використання в економічному аналізі системи показників.

  9. 8. Основні категорії економічного аналізу ресурси, фактори (чинники), резерви виробництва, їх класифікація.

  10. 9. Завдання економічного аналізу та оцінка результатів господарської діяльності.

  11. 10. Економічний аналіз як функція управління й контролю виробництва.

  12. 11. Пошук та виявлення резервів, заходи для їх реалізації з метою підвищення ефективності виробництва.

  13. 12. Види економічного аналізу.






1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка