Міністерство охорони здоров’я україни запорізький державний медичний університет



Сторінка8/11
Дата конвертації31.03.2017
Розмір2.23 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Забезпеченість дорослого населення лікарями стоматологами по містам та районам Запорізької області

(на 10 тис. нас.)

Спеціальність лікаря

Регіон

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Стоматологи

(всі разом)



По містам

2,17

2,29

2,30

2,30

2,40

2,46

2,43

2,48

2,47

2,45

По районам

1,97

1,91

1,74

1,78

1,82

1,85

1,87

1,98

1,91

1,87

Терапевт стоматолог

По містам

1,44

1,49

1,44

1,41

1,49

1,55

1,53

1,61

1,58

1,59

По районам

1,61

1,55

1,40

1,41

1,46

1,45

1,52

1,65

1,62

1,63

Хірург стоматолог

По містам

0,26

0,28

0,33

0,37

0,39

0,40

0,40

0,40

0,37

0,38

По районам

0,10

0,10

0,08

0,08

0,08

0,10

0,09

0,09

0,09

0,07

Ортодонт стоматолог

По містам

0,06

0,07

0,06

0,07

0,06

0,05

0,05

0,03

0,04

0,04

По районам

0,01

0,03

0,03

0,03

0,04

0,03

0,03

0,03

0,03

0,03

Ортопед стоматолог

По містам

0,41

0,45

0,46

0,45

0,46

0,46

0,44

0,44

0,46

0,44

По районам

0,24

0,23

0,23

0,25

0,24

0,27

0,23

0,22

0,17

0,15

Сімейний лікар

По містам

0,15

0,16

0,31

0,42

0,57

0,72

1,11

1,31

2,02

2,46

По районам

1,30

1,45

1,62

1,64

1,20

1,34

1,75

2,08

2,66

3,50

Таким чином, створюються хронічний дефіцит лікарів - стоматологів усіх спеціальностей, що призводить до зниження доступності та якості їх роботи. Збільшення термінів очікування пацієнтами прийому знижує спочатку доступність стоматологічної допомоги населенню, приводячи до погіршення стану стоматологічного здоров'я, знижуючи якість життя населення.

Для більш детального вивчення кадрового потенціалу лікарів стоматологів нами проведено аналіз стажу їх роботи. З цією метою нами опитано 121 лікаря стоматолога за спеціальністю «терапія», які працювали в стоматологічних закладах різної форми власності. Серед 121 лікаря, що дали згоду на участь у дослідженні було 43 чоловіка (35,54%) та 78 жінок (64,46%). При розподілі за віком наступна структура: 21-25 роки – 11 осіб (9,1±0,29%); 26-45 років - 62 особи (51,24±0,50%); старше від 46 років - 48 осіб (39,67±0,49%).

Стаж за фахом до п'яти років був у 15,70 ± 0,37% опитаних; 6-10 років - 14,88 ± 0,36%; 11-15 років - 19,01 ± 0,39%; 16-20 років 13,22 ± 0,34%; 21-25 років у 8,26 ± 0,28%, 26-30 років - 15,70 ± 0,37%, більше 30 років стажу у 13,22±0,34%. Звертає на себе увагу той факт, що лікарі передпенсійного та пенсійного віку становлять близько третини опитаних. Таким чином, більше 70% респондентів мали стаж роботи за фахом понад 10 років, а вищу кваліфікаційну категорію мало тільки 22,31 ± 0,42% респондентів; першу - 29,75 ± 0,46%; другу - 16,53 ± 0,37%; що свідчить про несвоєчасне проходженні атестації лікарями стоматологами.

За даними інформаційно-аналітичного центру медичної статистики ЗОР (офіційні дані) станом на 31.12.2015р. (табл. 5.4) кваліфікаційні категорії мали 59,1% лікарів-стоматологів, але при аналізі в залежності від спеціальності звертає на себе увагу, що найбільше дисциплінованими є стоматологи – ортопеди – 78,8% та стоматологи-хірурги – 73,3%. З лікарів-стоматологів дитячих мали кваліфікаційну категорію 48,6%, а найгірша

ситуація склалася з лікарями-стоматологами ортодонтами, де лише 25 % були атестовані.

Таблиця 5.4

Кваліфікаційні категорії лікарів-стоматологів в залежності від спеціальності станом на 31.12.2015р.

Спеціальність

Всього

У т.ч. на основній роботі в закладах підготовки кадрів, НДI та апарату органів управління

Із загальної кількості лікарів мають кваліфікаційну категорію

вища

перша

друга

Стоматологи

323

25

62

87

42

Стоматологи-дитячі

35

1

8

6

3

Стоматологи - хірурги

60

8

23

13

8

Стоматологи - ортопеди

66

5

25

18

9

Стоматологи -ортодонти

8

-

-

-

2

За даними анкетування 88,43 ± 0,32% своєчасно проходять атестацію, що достовірно вище тих хто несвоєчасно атестується - 11,57 ± 0,32% респондентів (р<0,01). При цьому 31,40±0,47% на момент анкетування не мали кваліфікаційної категорії, серед них 10 осіб у віці 21-25 років - молоді фахівці, а 23% відповіли, що не мають мотивації до проходження атестації. При аналізі наявності вищої атестаційної категорії залежно від стажу роботи за фахом нами встановлено, що стаж роботи 11-15 років і 16-20 років мали по 7,41 ± 0,27% опитаних, у 18,52 ± 0,40% респондентів стаж роботи за фахом відповідав 21-25 рокам; 25,93 ± 0,27% - 26-30 років, а у 40,74 ± 0,27% стаж роботи лікарем стоматологом перевищував 30 років. Все це свідчить про більш серйозне ставлення до атестації лікарів старшої вікової категорії, а

також про те, що атестація, як критерій оцінки якості роботи, втрачає свій сенс, особливо в перехідний період до ринкових відносин. Першу кваліфікаційну категорію мало 2,78 ± 0,17% лікарів зі стажем роботи 6-10 років, 27,78 ± 0,45% стоматологів, стаж роботи яких складав 11-15 років, 19,44 ± 0,40% зі стажем 16 -20 років, 11,11 ± 0,32% зі стажем 21-25 років, 25,00 ± 0,44% зі стажем 26-30 років і 13,89 ± 0,27% зі стажем понад 30 років. З другою кваліфікаційною категорією було 25,00 ± 0,44% лікарів зі стажем роботи 6-10 років, 45,00 ± 0,51% зі стажем за фахом від 11 до 15 років, 25,00 ± 0,44% стоматологів зі стажем роботи 16-20 років, 5,00 ± 0,22% зі стажем роботи 26-30 років. Без кваліфікаційної категорії 47,36 ± 0,51% опитаних зі стажем роботи не більше 5 років, 34,21 ± 0,48% зі стажем 6-10 років, 5,26 ± 0,23% зі стажем 11-15 років і стільки ж зі стажем 16-20 років, а 2,63 ± 0,16% мали стажем 21-25 років, як не дивно, але 5,26 ± 0,23% було зі стажем 26-30 років. Незважаючи на відсутність атестаційної категорії за фахом 94,21 ± 0,23% опитаних своєчасно проходять курси підвищення кваліфікації, але, на жаль, не атестуються на кваліфікаційну категорію, вважаючи це не доцільним для себе.

Переддипломна освіта є базовою [40], а лікар-стоматолог повинен постійно оновлювати та вдосконалювати свій професійний рівень. Бурхливий розвиток стоматології в останні десятиліття, засноване на впровадженні прогресивних технологій, потребує постійного поповнення теоретичних знань і навчання новим навичкам. При цьому 19,01±0,39% опитаних лікарів-стоматологів не відвідують комерційні семінари, навчальні програми, курси, лекції. Дані щодо відвідування комерційних семінарів, навчальних програм, курсів, лекцій лікарями-стоматологами в залежності від стажу роботи свідчить про відсутність зв'язку між ними. Так зі стажем за фахом до 5 років підвищували свою кваліфікацію на вищевказаних формах навчання 15,31 ± 0,36%, 6-10 років - 14,28 ± 0,35%, 11-15 років - 20,41 ± 0,41 %, 16 -20 років - 12,24 ± 0,33%, 21-25 років - 9,18 ± 0,21%, 17,35 ± 0,38% - зі стажем 26-30 років, зі стажем більше 30 років - 11,22 ± 0,32%. Такі результати соціологічного опитування можна вважати очікуваними, тому що 60,00 ± 0,49% опитаних працює тільки в медичних установах державної форми власності, суміщають основну роботу в медичних установах державної форми власності з приватними структурами 11,57 ± 0,32%, 4,13 ± 0,20% працюють в медичних установах приватної форми власності, поєднуючи в державних медичних установах.

Хотілося б також встановити провідні причини зміни місця роботи лікарями-стоматологами, особливо в залежності від форми власності стоматологічної клініки (кабінету). Найбільш частими причинами звільнення зі стоматологічної клініки (кабінету) державної форми власності (за даними опитування) є низька заробітна плата - 28,92 ± 0,46%; незадоволеність матеріально-технічним оснащенням медичного закладу - 27,50 ± 0,45%; відсутність умов для професійного і кар'єрного росту - 15,70 ± 0,37%. При цьому тільки 25,62 ± 0,44% опитаних лікарів задоволені матеріально-технічною базою медичного закладу, в якому вони працюють на момент анкетування. 60,83 ± 0,49% лікарів частково задоволені матеріально-технічною базою медичного закладу, що в сукупності з тими, хто повністю задоволений, становить більше трьох чвертей респондентів. Цілком закономірно, що 14,05 ± 0,35% анкетованих лікарів повністю незадоволені оснащенням медичного закладу, тому більшість із них працює в стоматологічних закладах державної форми власності. Основними причинами, які призвели до звільнення лікарів з приватних клінік, послужили незадоволеність соціальним пакетом - 14,88 ± 0,36%; низька заробітна плата і несприятливий психологічний клімат у колективі по 9,09 ± 0,29%.Серед співробітників державних стоматологічних установ зазначалося відсутність умов для професійного зростання і незадоволеність зарплатою в три рази частіше, а незадоволеність матеріально-технічною базою вище більш ніж в 16 разів, що збігається з даними інших досліджень і пояснюється низьким бюджетним фінансуванням, що становить іноді 25-30 % від запланованого [142]. У свою чергу, серед лікарів приватних структур, в 3 рази вище
спостерігається незадоволеність соціальним пакетом і психологічним кліматом в 2 рази вище в порівнянні з лікарями державних стоматологічних установ. Як відомо, стоматологи дуже часто піддаються на своїх робочих місцях емоційному перевантаженню, що призводить до хронічного психоемоційного стресу.

За результатами усього вищевикладеного вважають себе повністю реалізованими в професії - 64,46 ± 0,48% респондентів. Розподіл анкетованих в залежності від стажу роботи було наступним: до 5 років - 10,28 ± 0,49%, 6-10 років - 14,10 ± 0,35%, 11-15 років - 21,79 ± 0,44% , 16-20 років - 12,82 ± 0,34%, 21-25 років-10,26 ± 0,31%, 26-30 років - 15,38 ± 0,36% і більше 30 років - 15,38 ± 0,36%. Таким чином, реалізація як фахівця, на думку самих опитаних лікарів, не залежить від стажу їх роботи.

Висновки до розділу 5.
1. Показано, що забезпеченість лікарями стоматологами в Запорізькій області в 2 рази нижче середнього показника по Україні, третя частина з яких особи передпенсійного та пенсійного віку, а 23% не проходять атестацію у зв'язку з відсутністю мотивації.

2. За даними анкетування тільки 25,62±0,44% лікарів-стоматологів задоволені матеріально-технічною базою медичного закладу, в якому вони працюють. 60,83 ± 0,49% лікарів частково задоволені матеріально-технічною базою медичного закладу, що в сукупності з тими, хто повністю задоволений, становить більше трьох чвертей респондентів.

3. Встановлені провідні причини зміни місця роботи лікарями-стоматологами залежно від форми власності стоматологічної клініки (кабінету). Найбільш частими причинами відходу зі стоматологічних клінік (кабінетів) державної форми власності є низька заробітна плата - 28,92±0,46%; незадоволеність матеріально-технічним оснащенням медичного закладу - 27,50±0,45%; відсутність умов для професійного і кар'єрного росту - 15,70±0,37%.

4. Основними причинами, які призвели до відходу лікарів з приватних клінік, послужили незадоволеність соціальним пакетом - 14,88±0,36%; низька заробітна плата і несприятливий психологічний мікроклімат у колективі по 9,09±0,29%.


За матеріалами, які викладені в даному розділі, опубліковано:

  1. Смирнова И.В. Проблемы организации работы стоматологической службы (по данным анкетирования врачей стоматологов-терапевтов) / В.И. Клименко, И. В. Смирнова // Вісник проблем біології і медицини. – 2014. – Т.1, №3. – С. 153-156. [234].

  2. Смирнова И.В. Некоторые аспекты организации стоматологической помощи населению трудоспособного возраста / В.И. Клименко, И. В. Смирнова // Перша (I) міжрегіональна науково-практична конференція «Стоматологія Придніпров’я». – 2013 – С. 65-66.[238].

  3. Смирнова И.В. Доступность стоматологической помощи населению промышленного региона (по данным анкетирования по Запорожской области) / И.В. Смирнова // Здоров’я населення, актуальні проблеми та перспективи розвитку системи охорони здоров’я. – 2013 – С. 146-147. [239].



РОЗДІЛ 6

Наукове обґрунтування функціональної моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку з визначенням її ефективності

6.1. Наукове обґрунтування функціональної моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку
Нами доведено (дивись розділ 3), що хвороби порожнини рота, серед яких перше місце посідає карієс, залишаються значимою медико-соціальною проблемою не тільки у м. Запоріжжя, але і на рівні держави та світу (дивись розділ 1). Незважаючи на світову актуальність проблеми, негативну динаміку щодо захворюваності та поширеності карієсу в Україні, значний вклад в структуру стоматологічних захворювань, особливо серед населення працездатного віку, до цього часу практично не існує ефективної системи їх профілактики. Доведено, що однією з провідних причин неефективності профілактики карієсу в Україні (на прикладі м.Запоріжжя) є низький стан гігієни порожнини рота у населення, який напряму залежить від здорового способу життя, навичок догляду за зубами, соціального рівня, низького рівня мотивації до регулярного відвідування лікаря стоматолога (мінімально 2 рази на рік) та прихильності до постійного лікаря-стоматолога.

Кожен громадянин повинен особисто піклуватися про стан зубів, своєчасно звертатися до лікаря і дотримуватися основних вимог гігієни порожнини рота. Це не тільки умови, що сприяють оздоровленню організму, але й елементарні правила особистої гігієни, що характеризують загальний рівень культури та естетичного виховання людини. На рівні гігієнічної


грамотності населення відбивається професія. Робота некваліфікованим чи кваліфікованим робітником, або безробіття в 2,3 рази збільшують шанси незадовільної гігієни порожнини рота (ВШ=2,28, 95%ДІ: 1,09-4,8; р<0,05).

Чищення зубів менше ніж 2 рази на добу призводить до зростання шансів низького стану гігієни ротової порожнини за показником індексу Грін-Вермільйона майже в 3 рази (ВШ=2,64, 95% ДІ: 1,17-7,14; р<0,05), а зміна зубної щітки 1 раз на 3 міс та частіше в 2,5 рази збільшує шанси задовільної гігієни порожнини рота (ВШ=2,54, 95%ДІ: 1,2-5,36; р<0,05). Необхідно зауважити, що це аж ніяк не означає, що якщо приступити до регулярного чищення зубів, карієс відразу ж зникне і перестане виникати знову. Як наслідок, відвідування постійного (одного) лікаря-стоматолога в 5 разів зменшує шанси низького стану гігієни порожнини рота (ВШ=5,07, 95% ДІ: 1,54-16,62; р<0,05). Застосування спеціальних зубних паст за рекомендаціями лікарів-стоматологів достовірно не впливає наполіпшення гігієни порожнини рота та зростання індексу КПВ.

За даними різних наукових досліджень встановлено, що первинні відвідування в Україні становить 48-51,4%, що свідчить про високу ургентність стоматологічної допомоги при гострих і загострених захворюваннях зубо-щелепної системи. Іншими словами, українські стоматологи, в основному, працюють у режимі швидкої та невідкладної допомоги. Наш середньостатистичний пацієнт відвідує лікаря-стоматолога не частіше 1 разу на 16-18 місяців, менше 0,9 відвідувань у рік на одного жителя країни. Насторожує той факт, що 48,74±4,58% опитаного нами населення працездатного віку назвали провідною причиною відвідування лікаря-стоматолога – гострий біль. Відвідування лікаря стоматолога в зв’язку з гострим болем достовірно частіше спостерігається серед чоловіків - 66,67±6,24% проти 32,26±5,94% - жінок (р<0,01). Звернення за медичною допомогою до лікаря стоматолога з причини гострого болю, а не планове його відвідування, призводить до збільшення шансів незадовільного стану гігієни порожнини рота лише в 1,9 разів (ВШ=1,89, 95%ДІ: 1,14-3,82; р<0,05) та до зростання КПВ в 7 разів (ВШ=6,77, 95% ДІ: 1,75-26,19; р<0,05). Таким чином, звертання до лікаря-стоматолога з причини гострого болю частіше призводить до видалення зубу. Серед жінок переважають наступні причини: дефект пломби (43,55±6,30%) та профілактичний огляд - 27,42±5,67%, але достовірних гендерних відмінностей за ними не встановлено. Відсоток же населення, що відвідує лікаря-стоматолога з метою профілактичного огляду становить 21,85±3,79%, що майже співпадає з питомою вагою населення, яке оцінило стан здоров’я своїх зубів та ясен як гарний (22,69±3,84%) та відвідує лікаря 1 раз на 6 місяців (18,49±3,56%). За даними нашого наукового дослідження поряд із соціально-економічними чинниками значний вплив мало відвідування лікаря стоматолога з профілактичною метою (профілактична гігієна), яке майже в 4 рази призводило до зниження шансів низького рівня гігієни порожнини рота (ВШ=3,97, 95% ДІ: 1,84-18,76; р<0,05).

Згідно Закону України від 7 липня 2011 року № 3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення медичної допомоги» [48], спрямованому на підвищення якості і доступності медичної допомоги громадянам України, до якого було розроблено та прийнято нормативно-правові документи різних рівнів, за якими передбачається оптимізація медичної допомоги, організація медичного маршруту пацієнта, покладається відповідальність сімейного лікаря за виконану роботу, що повинно сприяти «відродженню» профілактичної роботи, особливо на рівні ПМСД.



Таким чином, враховуючи результати дослідження попередніх етапів, а також для досягнення головної мети дослідження нами розроблена та науково обґрунтувано оптимізовану модель профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку (рис. 6.1.1), в основу якої покладались:


скругленный прямоугольник 63скругленный прямоугольник 288
Рис. 6.1.1 Функціональна модель профілактики поширених хвороб порожнин рота населення працездатного віку




стрелка вправо 289полилиния 290
скругленный прямоугольник 62стрелка вправо 61стрелка вправо 60


полилиния 58полилиния 59


пятиугольник 291


пятиугольник 57

скругленный прямоугольник 56


скругленный прямоугольник 55

скругленный прямоугольник 53скругленный прямоугольник 54

скругленный прямоугольник 52


скругленный прямоугольник 51скругленный прямоугольник 50овал 47овал 48стрелка вправо 49скругленный прямоугольник 44скругленный прямоугольник 46скругленный прямоугольник 45скругленный прямоугольник 43скругленный прямоугольник 42


        1. Одиннадцатая Общая программа работы ВОЗ на 2006-2015 г.г.: Доклад Секретариата от 24 мая 2006 г. [121].

        2. Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» [49].

        3. Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІII «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [50].

        4. Закон України № 3611-VI від 7 липня 2011 року «Про внесеннязмін до Основ законодавстваУкраїни про охоронуздоров’ящодоудосконаленнямедичноїдопомоги» [48].

        5. Указ Президента України № 475/2002від 21.05.02 р.«Програмапрофілактики та лікуваннястоматологічнихзахворювань на 2002-2007 рр.» [160].

        6. Розпорядження Кабінету Міністрів України N 1164-р від 31 жовтня 2011 р. «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми "Здоров'я 2020: український вимір» [140].

        7. Доручення ПрезидентаУкраїнищодореформуваннясистемиохорониздоров'я, спрямованої на підвищенняякості і доступностімедичноїдопомоги для громадянУкраїни [47].

        8. Наказ МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я” [107].

        9. Наказ МОЗ України № 305 від 22.11.2000 р. «Про затвердження надання критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на I, II, III рівнях (амбулаторна допомога)» [108].

        10. Наказ МОЗ України № 566 від 23.11.2004 р. “Про затвердженняпротоколівнаданнямедичноїдопомогизаспеціальністю “Стоматологія” [109].

        11. Наказ МОЗ Українивід 27.08.2010 № 728 “Про диспансеризаціюнаселення” [111].

        12. Наказ МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної медичної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» [112].

        13. Наказ МОЗ Українивід 28.09.2012 № 752 "Про порядок контролю якостімедичноїдопомоги" [114].

        14. Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 132 «Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров'я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу» [113].

        15. Наказ МОЗ України від 06.08.2013 № 693 "Про організацію клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги" [115].

        16. Наказ МОЗ України від 11.09.2013 № 795 "Порядок моніторінгу клінічних індикаторів якості медичної допомоги" [116].

        17. Методичні рекомендації МОЗ України «Оцінка ефективності організації та надання первинної медико-санітарної допомоги» [125].

        18. Результатианалізу та статистичноїобробкивласнихдосліджень (дивись розділи 3-5).

Запропонована оптимізована функціональна модель профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку через реалізацію розподілу функцій з питань превентивних заходів між сімейним лікарем та лікарем-стоматологом призведе до значного підвищення рівня стоматологічної просвіти і мотивації своєчасного звернення до лікаря стоматолога, особливо до постійного. Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є стоматологічна просвіта.

Стратегічною метою моделі стало покращення стану стоматологічного здоров’я населення працездатного віку через залучення лікаря первинної ланки до встановлення та контролю за рівнем гігієни ротової порожнини, який, як було наведено вище, призводить до зростання рівня поширеності та інтенсивності карієсу. Тактичним завданняммоделі було підвищення рівня стоматологічної просвіти, мотивації до здорового способу життя та виконання

індивідуальної програми гігієни порожнини рота не тільки лікарями-стоматологами, а і медичними працівниками первинної ланки (лікарі, медичні сестри).В основу структурної побудови моделі покладені основні існуючі елементи системи охорони здоров’я України, але оптимізація їх функцій надала їй якісно нового змісту. Нами розмежовано функції з питань профілактики поширеності та інтенсивності стоматологічних захворювань між сімейним лікарем та лікарем-стоматологом (рис. 6.1.2), а також передбачено тісний взаємозв’язок між ними.Така тісна співпраця між лікарями ПМСД та спеціалістами (лікарями-стоматологами) не суперечить освітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) та освітньо-професійній програмі (ОПП) підготовки фахівціввідповідно до галузевих стандартів вищої освіти для спеціальностей 7.110101„Лікувальна справа”, 7.110104 „Педіатрія”, 7.110105 „Медико-профілактична справа”, затверджених наказом МОН України від 16.04.2003 № 239 „Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 „Медицина”, та для спеціальності 7.110106 „Стоматологія”, затверджених наказом МОН України від 28.07.2003 р.№ 504 „Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 „Медицина” [117, 118]. Згідно типової програми з навчальної дисципліни «Основи стоматології» для вищих медичних навчальних закладів України IV рівня акредитації напряму підготовки 1101 «Медицина» («Лікувальна справа» 7.110101, «Педіатрія» 7.110104, «Медико-профілактична справа» 7.110105) на 5 курсі передбачається вивчення основ стоматології при цьому наголос робиться на вивченні профілактики стоматологічних захворювань, невідкладного лікування та профілактики основних і найбільш розповсюджених захворювань щелепно-лицевої ділянки[123].

Контроль за своєчасним виконанням завдань залишається за сімейним лікарем. На сьогоднішній день існує затверджена облікова документація - вкладний листок №1 до медичної карти амбулаторного пацієнта (ф. № 025/0) [112].

Рис. 6.1.2 Розподіл функцій з питань профілактики стоматологічних захворювань між сімейним лікарем та лікарем-стоматологом


группа 1

Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є стоматологічна просвіта. Поряд з цим науковими дослідженнями доведено, що ФР виникнення стоматологічних захворювань є загальновідомими та спільними з соматичними захворюваннями і полягають у способі життя й гігієнічній грамотності населення. Для досягнення ефекту від профілактики важливу роль відіграє гігієнічне виховання населення, яке в стоматології відіграє дуже важливу роль, так як етіологія та патогенез карієсу зубів значною мірою обумовлені негативними звичками людини: неправильне споживання цукру, порушення самоочищення порожнини рота, низький рівень гігієни. Гігієнічне виховання повинно йти за двома напрямками: санітарно-просвітницька робота та навчання навичкам гігієни порожнини рота.

Регулярний і грамотний догляд за порожниною рота - невід'ємна частина профілактичних заходів. Сучасна кулінарна обробка їжі й характер харчування населення, особливо вживає м'яку подрібнену їжу, не сприяють самоочищення зубів під час жування. Продукти, що прискорюють слиновиділення і механічно очищають зуби (яблука, сира морква, бруква та інші овочі), використовуються рідко. Замість них частіше вживають тістечка, киселі, муси, каші, котлети і подібні страви, в результаті чого в порожнині рота накопичуються клейкі залишки їжі, які є хорошим живильним середовищем для численних мікробів. Під їх впливом залишки їжі піддаються бродінню, гниття, викликають неприємний запах з рота. Вони ж служать основою для утворення зубного каменю.

Кожен громадянин повинен особисто піклуватися про стан зубів, своєчасно звертатися до лікаря і дотримуватися основних вимог гігієни порожнини рота. Це не тільки умови, що сприяють оздоровленню організму, але й елементарні правила особистої гігієни, що характеризують загальний рівень культури та естетичного виховання людини.

Відповідно до запропонованої оптимізації розроблені критерії оцінки ефективності спостереження за запропонованою моделлю (табл. 6.1.1).

Таблиця 6.1.1

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка