Міністерство охорони здоров’я україни запорізький державний медичний університет



Сторінка1/11
Дата конвертації31.03.2017
Розмір2.23 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



На правах рукопису

Смірнова Ірина Віталіївна



УДК: 616.31–084:614]–053.8

Медико-соціальне обґрунтування оптимізованої моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку
14.02.03 - соціальна медицина
Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук


Науковий керівник:

Клименко Вікторія Іванівна

доктор медичних наук, професор

Заслужений лікар України

Запоріжжя - 2016

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. СТАН СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ працездатного віку (огляд літератури) 12



    1. Характеристика стану стоматологічного здоров’я населення в Україні й інших країнах світу 12

    2. Фактори ризику поширених стоматологічних захворювань 19

    3. Сучасний стан організації профілактики хвороб порожнини рота 21

РОЗДІЛ 2. програма, матеріали Й методи дослідження 35

РОЗДІЛ3. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 45

РОзділ 4 Вплив екзогенних чинників на стан гігієни порожнини рота та зростання інтенсивностІ карієсу 58

РОзділ 5. Вплив організації профілактичної роботи стоматологічної служби на попередження поширених стоматологічних захворювань населення працездатного віку 85

РОзділ 6. Наукове обґрунтування функціональної моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку з визначенням її ефективності 97

6.1. Наукове обґрунтування функціональної моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку 98

6.2. Ефективність моделі 108

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ 116

ВИСНОВКИ 130

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 133

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 134

ДОДАТОК А.1. 161

ДОДАТОК А.2. 164

ДОДАТОК А.3. 175

ДОДАТОК А.4. 180

ДОДАТОК Б. Акти впровадження 183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров’я

ВШ – відношення шансів

ДІ – довірчий інтервал

ЗМР – Запорізька міська рада

ЗОЗ – заклад охорони здоров’я

ЗОР – Запорізька обласна рада

ЗСЖ – здоровий спосіб життя

КЗ – комунальний заклад

індекс КПВ – індекс карієс + пломба + видалення

КУ – комунальна установа

ЛЗП-СМ – лікар загальної практики-сімейної медицини

МКХ – міжнародна класифікація хвороб

МОЗ – Міністерство охорони здоров’я

ПМСД – первинна медико-санітарна допомога

РСД – рівень стоматологічної допомоги

ФР – фактори ризику

ЧР – чинники ризику

FDI –Federation Dentaire Internationale- Всесвітня Стоматологічна Федерація

WOHD–World Oral Health Day - Всесвітній день здоров'я порожнини рота

Вступ

Актуальність теми. Поліпшення стану стоматологічного здоров’я населення працездатного віку України у спектрі проблем загального здоров’я залишається однім із першочергових завдань, оскільки є інтегральним показником соціально-економічного розвитку суспільства, рівня добробуту й культури населення[232].

Впродовж останніх десятиріч в країні виявлено істотно погіршення стоматологічного статусу населення. За показником частоти звернень до лікарів – стоматологів (до 1241 звернення на 1000 населення) і чисельністю фахівців, стоматологія знаходиться на другому місці [126, 155].

З метою удосконалення медичної допомоги стоматологічним хворим в Україні на державному рівні розроблені та впроваджені Указ Президента України № 475/200 від 21.05.02 р.“ Програма профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 рр. ”, Наказ МОЗ України від 22.11.2000р. № 305 “Про затвердження надання критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на I, II, III рівнях (амбулаторна допомога)”; Наказ МОЗ України № 566 від 23.11.2004 р. “Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Стоматологія”[108,109, 160]. Разом з тим недостатнє фінансування стоматологічної служби, невідповідність сучасним вимогам більшості технологій та обладнання, яке використовується у стоматологічних закладах комунальної форми власності, низька заробітна платня лікарів-стоматологів, зубних техніків, середнього медичного персоналу у стоматологічних закладах комунальної форми власності, відсутність економічної зацікавленості, матеріального і морального стимулювання не сприяють підвищенню якості і продуктивності праці стоматологічного персоналу.

Суттєве зменшення кількості стоматологічних кабінетів в медичних закладах комунальної власності та їх застаріле оснащення, стрімкий розвиток приватних стоматологічних кабінетів, оснащених сучасною технікою призвело до зниження доступності стоматологічної допомоги для населення України [15, 79, 137]. Сучасні умови організації стоматологічної допомоги потребують принципово нових підходів до забезпечення якості послуг[138]. Саме профілактика, що реалізується в межах національних стратегій, є реальним механізмом вирішення глобальних проблем, пов’язаних із стоматологічними захворюваннями і чинниками їх ризику. Робота лікаря стоматолога залишилася за межами медичних оглядів, за винятком працівників певних категорій[110].

Європейський і світовий досвід показує, що, перш за все, необхідно перебудувати санітарно-просвітницьку діяльність на зразок економічно розвинутих країн [92, 95, 144].

Європейським регіональним бюро ВООЗ було розроблено Програму «Здоров’я ХХІ – здоров’я для всіх у ХХІ столітті», в якій передбачено досягнення високого рівня здоров’я, у тому числі й стоматологічного [102]. У рамках цієї стратегії Європейське регіональне бюро ВООЗ координує свою діяльність у країнах-учасниках за трьома основними напрямами:

- формування способу життя, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я;

- створення навколишнього середовища, що сприяє здоров’ю людини;

- розвиток служб профілактики, лікування та догляду.

Таким чином, враховуючи все вище викладене питання профілактики поширеності та інтенсивності стоматологічних захворювань серед населення особливо працездатного віку залишається актуальним.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Запорізького державного медичного університету. Дисертаційна робота є фрагментами науково-дослідної роботи кафедри охорони здоров’я, соціальної медицини та лікарсько-трудової експертизи “Оптимізація надання медичної допомоги різним верствам населення великого промислового міста в умовах реформування системи охорони здоров’я”, 2011-2015 рр. (№ державної реєстрації 0111U005861). Здобувач є співвиконавцем роботи.

Мета дослідження:наукове обґрунтування функціональної моделі профілактики поширених стоматологічних захворювань населення працездатного віку.

Завдання дослідження,зумовлені поставленою метою, передбачали:

  1. Проаналізувати сучасні світові підходи щодо профілактики поширених стоматологічних захворювань населення працездатного віку.

  2. Провести аналіз стану здоров`я населення м. Запоріжжя в зв’язку з захворюваннями порожнини рота.

  3. Визначити вплив модифікованих чинників на стан гігієни порожнини рота та інтенсивність карієсу серед населення працездатного віку.

  4. Дослідити вплив організації профілактичної роботи стоматологічної служби на попередження поширених стоматологічних захворювань населення працездатного віку.

  5. Обґрунтувати функціональну модель профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку та оцінити її ефективність.

Наукова база дослідження охоплювала медичні заклади: КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, Навчально-науково-медичний центр «Університетська клініка» Запорізького державного медичного університету МОЗ України, стоматологічні кабінети м. Запоріжжя державної та приватної форм власності.

Об’єкт дослідження - система профілактики поширеності стоматологічних захворювань та інтенсивності карієсу у населення працездатного віку.

Предмети дослідження: показники стоматологічного статусу населення працездатного віку, чинники ризику незадовільного стану гігієни порожнини рота та інтенсивності карієсу, ресурсне забезпечення стоматологічної служби, а також оптимізована функціональна модель.

Методи дослідженнябазуються на системному підході та аналізі, що дозволило розробити поетапну програму виконання дослідження, застосувати комплекс адекватних методів дослідження: бібліосемантичний – для вивчення світового досвіду стосовно розробки та впровадження різних ефективних заходів з профілактики стоматологічних захворювань; епідеміологічний – для оцінки стану стоматологічного здоров’я населення працездатного віку м. Запоріжжя; соціологічний - для вивчення впливу соціально-економічних, медико-організаційних факторів та гігієнічних навичок на стан стоматологічного здоров’я населення працездатного віку, а також для аналізу оцінки ефективності організації роботи лікарів стоматологів терапевтів; медико-статистичний - для статистичної обробки отриманих результатів дослідження та аналізу ресурсного забезпечення стоматологічною допомогою досліджуваного контингенту; моделювання - для розробки моделі профілактики поширених хвороб порожнини рота населення працездатного віку; експертних оцінок - для визначення ефективності запропонованої моделі.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в тому, що вперше в Україні:

  • проведено епідеміологічне дослідження стану стоматологічного здоров’я населення працездатного віку великого промислового міста;

  • обґрунтовано необхідність залучення лікаря первинної ланки для оцінки та контролю стану гігієни ротової порожнини;

  • визначено стратегічний напрям профілактики найбільше розповсюджених стоматологічних захворювань населення працездатного віку для досягнення погодженості дій лікаря первинної ланки та лікаря-стоматолога щодо реалізації відповідних превентивних заходів;

  • здійснено наукове обґрунтування та розроблено функціональну модель профілактики поширених хвороб порожнин рота населення працездатного віку та оцінено її ефективність.

Удосконалено методичні підходи до організації профілактичних заходів провідних стоматологічних захворювань.

Набула подальшого розвитку теорія провідних чинників ризику незадовільного стану гігієни порожнини рота та зростання інтенсивності карієсу.

Теоретичне значення роботи полягає в суттєвому доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров’я в частині організації профілактики провідних стоматологічних захворювань.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для:

  • обґрунтування комплексу завдань для медичних працівників первинної ланки з профілактики найпоширеніших стоматологічних захворювань та розробки відповідних методичних рекомендацій;

  • рекомендацій щодо підвищення рівня стоматологічної просвіти, мотивації до здорового способу життя та дотримання індивідуальної програми гігієни порожнини рота;

  • впровадження основних елементів розробленої моделі в практику закладів охорони здоров’я різних рівнів і форм власності (акти впровадження);

  • удосконалення навчальних програм підготовки лікарів на до- та післядипломному рівнях (акти впровадження).

Їх впровадження реалізовано:

  1. на галузевому рівнішляхом розробки:

  • методичних рекомендацій «Організація профілактики поширених хвороб порожнини рота на первинному рівні серед населення працездатного віку» (Київ, 2015);

  • інформаційного листа «Організація заходів профілактики стоматологічних захворювань» (Київ, 2014).

б) на регіональному рівні шляхом використання окремих елементів запропонованих нововведень:

  • у практичну діяльність медичних закладів Запорізької області: КЗ «Центр ПМСД №10 ЗМР» від 24.12.2015 р., КЗ «Центр ПМСД №6 ЗМР» від 05.12.2015, «Міська стоматологічна поліклініка №2» від 10.12.2015 р., КУ «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР від 15.12.2015 р., ПП « Стоматологічний Центр « Металокераміка» від 11.12.2015 р. (акти впровадження);

  • у навчальному процесі Запорізького державного медичного університету МОЗ України від 10.12.2015 р., ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» від 24.12.2015р., Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького від 11.12.2015р.,медичного інституту Сумського державного університету МОН України від 18.11.2015р., Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського від 18.11.2015р., Ужгородського національного університету від 11.01.2016р., ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти» МОЗ України від 05.12.2015 р. (акти впровадження).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційний пошук і аналіз наукової літератури за темою дисертації, обґрунтовано актуальність дослідження, особисто визначено мету й завдання дослідження, розроблено його програму, обрано методики для вирішення поставлених завдань, здійснено збір та викопіювання первинної документації, розроблено анкету медико-соціологічного дослідження та організовано збір його матеріалів, розроблено комп’ютерні програми формування баз даних і статистичну обробку результатів дослідження на основі пакету статистичного аналізу Microsoft Excel та ліцензованої програми Statistica 6.0., оброблені та систематизовані отримані матеріали, проведено аналіз, моделювання, узагальнення та інтерпретація результатів, сформульовано висновки, запропоновані практичні рекомендації, що знайшло відображення в опублікованих працях за темою роботи.

Апробація результатів у науково-практичних конференціях:

на державному рівні – на науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю дня заснування кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я (31 жовтня – 1 листопада Харків, 2013); на II-й Слобожанській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів у рамках III Слобожанського стоматологічного форуму (22 листопада Харків, 2013); на першій міжрегіональній науково-практичній конференції «Стоматологія Придніпров’я» (11 жовтня Дніпропетровськ, 2013); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Комплексний підхід у реабілітації стоматологічних хворих» (15-16 травня Запоріжжя, 2015).



Публікації. Всього за темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, з них 5 статей, у тому числі 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих МОН України та 1 у іноземному науковому виданні, 4 – містять праці апробаційного характеру, 2 – додатково відображають наукові результати дослідження.

Структура та обсяг роботи: дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду наукової літератури, програми, матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень та аналізу отриманих даних, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків.

Текст дисертації викладено на 183 сторінках і додатки на 23 сторінках,містить 49 таблиці та 5 рисунків. Список використаних джерел літератури включає 243 одиниці (192 – вітчизняних та країн СНД і 51- латиницею).



РОЗДІЛ 1

СТАН СТОМАТОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ працездатного віку (огляд літератури)



    1. Характеристика стану стоматологічного здоров’я населення в Україні й інших країнах світу

Стан стоматологічного здоров’я є одним із прямих показників здоров’я населення, інтегральним індикатором здоров’я нації. За даними наукової літератури зростання частоти звернень населення за стоматологічною допомогою викликана як негативними змінами у стані його стоматологічного статусу, так і підвищенням матеріальних можливостей населення країни, зокрема, для задоволення потреб у збереженні здоров’я [71,129,152,199,202]. Згідно з офіційною статистикою ВООЗ близько 98% людей у світі страждають запальними захворюваннями тканин пародонту [224]. Захворюваність карієсом - також становить практично 100%. Виходячи з цього, в 2008 році Всесвітня Стоматологічна Федерація (FDI - Federation Dentaire Internationale) заснувала проведення Всесвітнього дня здоров'я порожнини рота (World Oral Health Day - WOHD). FDI є однією з найбільш професійних організацій у світі, яка була заснована доктором Шарлем Годоном із Паризької школи дантистів (Ecole Dentaire de Paris) і ще п'ятьма зубними лікарями в 1900 році в Парижі, Франція. WOHD - це міжнародний день, що проголошує важливість здоров'я порожнини рота для людей будь-якого віку в усіх країнах світу. Цей день вже став одним з найбільш важливих подій в світовій стоматології і вважається днем проголошення основних цінностей, які кожен лікар-стоматолог несе своїм пацієнтам.

Актуальність і соціальну значимість проведення WOHD підтверджує загальносвітова статистика:


  • 90% населення земної кулі протягом свого життя страждають від захворювань порожнини рота, починаючи від карієсу і захворювань тканин пародонта до ракових пухлин;

  • 60-90% школярів у всьому світі мають каріозні поразки;

  • тільки 60% населення земної кулі мають доступ до догляду за порожниною рота;

  • поширеність онкологічних захворювань в щелепно-лицевої ділянки від 1-10 на 100000 населення в більшості країн світу;

  • онкологічні захворювання щелепно-лицевої ділянки займають 8 місце серед найбільш поширених форм раку і є одними з найбільш витратних видів ракових пухлин для лікування і реабілітації;

  • зубний біль - це причина номер один пропуску занять у школах у багатьох країнах [35].

Термін «стоматологічне здоров'я» самостійно не так давно з'явився в зарубіжній та вітчизняній медичній літературі, але протягом останнього часу зустрічається все частіше. На сьогоднішній день не існує жодного нормативно-правового акту, який би офіційно затвердив цей термін, або загальноприйняте його трактування в облікових документах системи охорони здоров'я. Поряд з цим його активно використовують в наукових статтях, публічних виступах членів стоматологічного співтовариства, інформаційних матеріалах про стан громадського здоров'я [119].

Стоматологічна допомога належить до однієї з масових видів медичної допомоги [39, 60, 76, 143,155].

Питома вага хвороб ротової порожнини та зубів в Україні в структурі загальної захворюваності населення за матеріалами звернень за медичною допомогою досягає 20 -25%, становлячи 345-550 випадків на 1000 жителів, посідаючи третє місце [19, 143]. За показником частоти звернень до лікаря-стоматолога (до 600 звернень на 1000 населення) і чисельністю фахівців, стоматологія знаходиться сьогодні на другому місці, поступаючись лише
терапії [23, 138], при цьому понад 99% випадків обслуговуються в амбулаторно-поліклінічних закладах [155, 177, 178].

Рівень захворюваності на хвороби порожнини рота, слинних залоз та щелеп серед населення України перетнув епідеміологічний поріг. За інтенсивністю зростання стоматологічних захворювань, Україна значно випереджає країни Євросоюзу, саме тому стан стоматологічного здоров’я суспільства потребує особливої уваги. Викликає занепокоєння стабільно висока поширеність хвороб порожнини рота, слинних залоз та щелеп у всі вікові періоди населення, особливо розповсюдженість карієсу зубів, що підтверджується результатами різних епідеміологічних досліджень, проведених в різних країнах світу [3, 27, 59, 67, 85,101, 102, 129].

Хвороби пародонту відносяться до найпоширеніших захворювань класу хвороб порожнини рота, слинних залоз та щелеп і займає, за даними ВООЗ, друге місце після карієсу, а у віковій групі після 40 років зустрічаються навіть частіше ніж карієс. Поширеність хвороб пародонту різко зросла з прогресом цивілізації, і, за даними багатьох авторів, показник захворюваності тканин пародонту в Україні становить від 81,5 до 86 % дорослого населення, т.ч. тільки двоє з десяти жителів нашої країни не мають проблем з даної патології [17, 39].

Практично все доросле населення України потребує стоматологічної допомоги. Помолодшав не тільки контингент хворих, а й змінилися нозологічні захворювання, які ще десять років тому зустрічалися рідко, зараз займають значний відсоток в структурі стоматологічної захворюваності [21].

Підвищення рівня захворюваності на хвороби порожнини рота, слинних залоз та щелеп обумовлено як впливом соціально-економічних чинників, так і формуванням дисбалансу між лікувальною та профілактичною допомогою на користь першої, що ускладнило реалізацію стратегії зміцнення стоматологічного здоров'я [3, 67, 76].

Практично не зустрічається робіт, спрямованих на зміни захворюваності населення, шляхом ефективної організації профілактичної складової роботи стоматологічних установ, тобто попередження виникнення стоматологічних захворювань [71, 79, 153]. Проте цей напрямок є найбільше пріоритетним, тому що дозволить підвищити економічну, соціальну і медичну ефективність роботи стоматологічних установ і охорони здоров'я в цілому і буде забезпечувати збереження громадського здоров'я [2, 157, 166]. Науково доведеним фактом є те, що застосування профілактичних процедур з раннього дитячого віку дозволяє знизити стоматологічну захворюваність на 90%. Необхідно при організації профілактичної допомоги забезпечити найбільш повне охоплення населення цим видом стоматологічних послуг [5,166].

Значно підвищується ефективність профілактики карієсу при включенні в програму санації порожнини рота, проведення професійної гігієни та навчання гігієнічним навичкам [6, 8, 85].

Спостерігається низька мотивація молоді до лікування стоматологічних захворювань [7, 54, 152, 153].

При цьому відповідальними за стоматологічне здоров'я повинні нести, на думку переважної більшості населення, лікарі та керівники системи охорони здоров'я і лише близько 5% пацієнтів готові відповідати самостійно за стан стоматологічного статусу [105].

Відзначається нерозривний зв'язок між соматичною патологією і зростанням інтенсивності карієсу, також негативно позначається і забруднення навколишнього середовища [31]. Але особливу увагу звертає на себе достовірна взаємозалежність інтенсивності стоматологічної патології з курінням і вживанням спиртних напоїв. Причому при зростанні вживання алкоголю зростає і інтенсивність стоматологічної патології [167].

Руйнування державної системи первинної та вторинної профілактики хвороб порожнини рота, слинних залоз та щелеп, диспансеризації населення, знищення мережі стоматологічних кабінетів у дитячих дошкільних закладах і школах, багатьох селах призвело до змін серед структури причин звернення населення за стоматологічною допомогою та майже відсутністю
профілактичної роботи серед нього [16, 29]. Надання стоматологічної допомоги здійснюється у державному і недержавному секторах [64]. Аналіз причин звернень населення за стоматологічною допомогою й оцінка її надання суб’єктами різних форм власності в умовах запровадження приватного сектору набуває особливої актуальності, оскільки дозволяє визначити ступінь складності і якості надання медичних послуг у вітчизняній стоматології [18]. Дослідження стоматологічної захворюваності населення за результатами аналізу звернень дозволяє дослідити потреби населення в стоматологічних послугах та визначити ступінь складності і якості надання медичних послуг суб’єктами різних форм власності [19, 199, 202, 224]. В умовах дефіциту фінансування стоматологічних закладів державної форми власності структура причин відвідувань стає досить актуальною для оптимізації стоматологічної допомоги в умовах реформування загальної системи охороні здоров’я [20, 30].

ВООЗ заявила, що стоматологічне здоров'я (oral health) є значущою і обов'язковою складовою соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Ще у 1988р нею були запропоновані Європейські цілі досягнення стоматологічного здоров'я як орієнтир для розробки і впровадження заходів, спрямованих на профілактику найбільше поширених захворювань порожнини рота для всіх вікових груп населення. У багатьох країнах Європи системами охорони здоров'я були зроблені суттєві зусилля, спрямовані на реалізацію цих цілей ВООЗ, які привели до значного поліпшення стоматологічного здоров'я широких мас населення, в основному, за рахунок зниження поширеності карієсу. Такі позитивні результати дали підставу ВООЗ розробити Глобальні цілі стоматологічного здоров'я до 2020 р, які закликали органи охорони здоров'я всіх країн світу і стоматологічну громадськість:

• сприяти стоматологічному здоров'ю і мінімізувати вплив захворювань стоматологічного і щелепно-лицьового походження на загальне здоров'я і психосоціальний розвиток;

• мінімізувати вплив стоматологічних та щелепно-лицьових проявів загально соматичних захворювань у окремих людей і суспільства в цілому, використовувати ці прояви для ранньої діагностики, профілактики та ефективного лікування системних захворювань [35,231].

Завдання, визначені в Програмі стоматологічного здоров'я ВООЗ (2004) включають:


  • впровадження системи моніторингу за всіма аспектами здоров'я населення;

  • виокремлення і поглиблене вивчення найбільш поширених захворювань;

  • адаптоване впровадження алгоритмів профілактики, діагностики і лікування, що базуються на доказовій медицині;

  • розробка власних (у кожній державі) алгоритмів профілактики з урахуванням регіональних профілів ризику.

В 2005р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначила європейські цілі до 2020 року, які передбачають конкретні заходи щодо підвищення рівня стоматологічного здоров'я, визначають чіткі показники інтенсивності та поширеності стоматологічних захворювань. Дев’ять пунктів Декларації відчиняють шлях до досягнення раніше сформульованих глобальних цілей ВООЗ по стоматологічному здоров’ю на той же період:

1. безпечна для зубів їжа;

2. програми фторування для попередження карієсу зубів;

3. здоровий спосіб життя, що виключає фактори ризику, загальні і для соматичного здоров'я;

4. програми стоматологічного здоров'я в школах;

5. первинна медико-санітарна допомога в профілактиці хвороб зубів;

6. забезпечення стоматологічного здоров'я людей похилого віку з метою поліпшення якості їх життя;

7. інтеграція програм здоров'я зі стоматологічними програмами;

8. виділення 10% бюджету охорони здоров'я на дослідження ефективності комунальних стоматологічних програм;

9. дані національних інформаційних систем по стоматології і результати наукових досліджень повинні бути доступні всім країнам [92].

Ці глобальні цілі прямо вказують на те, яке велике значення ВООЗ надає стоматологічному здоров'ю та його тісному взаємозв'язку із загальним здоров'ям людини.

Європейськими цілями збереження і зміцнення стоматологічного здоров’я, реалізація яких запланована до 2020 р., для населення працездатного віку є у 35-44-річних осіб середнє значення індексу інтенсивності карієсу (карієс + пломбовані + видалені – КПВ) зубів не повинно перевищувати 10,0, при цьому компонент «В» (видалені зуби) має становити не більше ніж 4,0. У 90% осіб цього віку повинно зберегтися 20 або більше природних функціонуючих зубів, при цьому кількість беззубих осіб не повинна перевищувати 1%. Середня кількість здорових секстантів пародонту повинна бути більшою ніж 2,0 [102].

Передовими країнами також доведено, що зниження стоматологічної захворюваності можливо тільки при масовому впровадженні профілактики, насамперед державних, комунальних і індивідуальних профілактичних програм [9, 13, 161]. У реальності досвід США, Фінляндії, Швеції, Швейцарії та багатьох інших країн показав, що за 10-20 років можливо знизити захворюваність карієсом зубів і хворобами пародонту в 5-10 разів, досягнувши середнього рівня 0,5-1,0 хворого зуба в 12 років на одну людину [84].

Більшість країн Євросоюзу, які запровадили рекомендовані ВООЗ принципи, вже досягли цілей стосовно стоматологічного здоров'я. Введені в країнах зміни довели значну соціальну та медичну ефективності стосовно підвищення і збереження високого рівня стоматологічного здоров'я населення. Указом Президента України від 21 травня 2002 року №475/2002 було затверджено "Програми профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 роки"[160], де було окреслено загальнодержавні завдання щодо профілактики та лікування стоматологічних захворювань. Однак, запровадження вказаних програм в умовах вкрай обмеженого фінансування не дозволило підвищити рівень стоматологічного здоров'я населення України.

Науковці наголошують, що для поліпшення стоматологічного здоров’я на популяційному рівні необхідно об’єднати зусилля спеціалістів та громади шляхом впровадження програми профілактики, що призведе до стрімкого зниження інтенсивності основних стоматологічних захворювань, а також значному зменшенню випадків втрати зубів у молодому віці [68, 101, 129].

Таким чином, проведений аналіз стану стоматологічного здоров’я населення в Україні й інших країнах засвідчив його незадовільний стан. Тому при подальшому аналізі наукових джерел літератури нами більше детально проведено поглиблене дослідження факторів ризику (ФР) поширених стоматологічних захворювань.


1.2. Фактори ризику поширених стоматологічних захворювань

У чому полягають причини такого парадоксу, проявами якого є криза організації медичної допомоги. Причин багато, однак перш за все, їх слід розглядати відповідно до умовної класифікації груп ФР та їх орієнтовного внеску в оцінку здоров'я населення [164, 211].

Найбільше впливовими причинами погіршення стоматологічного здоров’я населення є умови та спосіб життя громадян, які за даними наукових досліджень впливають до 55% на загальний стан здоров’я населення [128, 135]. Стоматологічне здоров'я на 80-90% визначається способом життя і поведінкою людини, і тільки на 10-20% організацією стоматологічної допомоги [14, 54, 212]. Переконливо доведено, що як неінфекційні захворювання, так і захворювання порожнини рота мають ряд
загальних ФР, таких як неправильне харчування, куріння, зловживання алкоголем, які в обох випадках пов'язані з поведінкою людини, а поширеність та інтенсивність стоматологічних захворювань залежить від стану гігієни порожнини рота, внутрішніх і зовнішніх ФР [66,82,173, 183, 206, 221, 226].

Основні ФР: куріння, зниження фізичної активності і високе споживання цукру і солі вносять свій внесок в розвиток різних хронічних захворювань, включаючи захворювання порожнини рота. Захворювання порожнини рота пов'язані з діабетом, серцево-судинною патологією, передчасними пологами, низькою вагою новонароджених та іншими станами [35]. Епідеміологічні дані підтверджують роль куріння тютюну, як основного ЧР розвитку та прогресування маргінального пародонтиту [182,186,187, 222, 225, 228]. Більше 50% захворювань пародонтиту викликано курінням тютюну та проявляються в осіб у віці до 45 років [189, 190]. При повній відмові від куріння частоту пародонтиту можна скоротити на 30-60% [73, 154,158,195]. Ризик розвитку ракової пухлини в ротовій порожнині в 15 разів вище при поєднанні двох провокуючих чинників: куріння і надмірне вживання алкоголю.

Також важливою причиною залишається незадовільний рівень санітарно-просвітницької роботи, яка загалом носить декларативний, неконкретний характер і тому часто є неефективною [157].

Також спільними є і соціально-економічні детермінанти: умови життя, бідність, освіта, культурні традиції [200, 204]. Згідно припущенню психолога Абрахама Маслоу (1943), людська поведінка визначається широким спектром потреб, які він розподілив на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежать найнасущнищі потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби найнижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії. Катастрофічно загрозливе скорочення державних асигнувань на медичні потреби, перекладання витрат на медикаменти та медичне забезпечення на плечі самого суспільства, економічна нестабільність суспільства, яка призводить до погіршення умов життя та праці, наявність постійного нервового перенапруження, пов'язаного з соціальною незахищеністю людини, невпевненістю в завтрашньому дні, страхом захворіти і залишитися жебраком, загрозою закриття виробництва та скорочення, відсутністю заощаджень на «чорний» день у зв'язку з постійними кризами в економіці, все це призводить не тільки до незадоволення мінімальних своїх потреб, але й до недбайливого стану до свого здоров’я, поширеності шкідливих ЧР [34, 96, 136, 157, 203].

За даними наукових джерел ми також встановили, що на стан стоматологічного здоров’я населення працездатного віку впливає низка інших вагомих чинників,таких як харчування [43,66, 207]. Високе споживання цукру – провідний ФР в етіології розвитку карієсу і цукрового діабету. У складі раціону на особливу увагу заслуговують вуглеводи, які споживаються у поєднанні з іншими харчовими компонентами, що також моніторять в індивідуальному раціоні пацієнта під час оцінки ризику карієсу і залежно від складу раціону,зокрема колонії Lactobacillus spр. [66]
1.3. Сучасний стан організації профілактики хвороб порожнини рота
За даними наукових досліджень, результативність медичної допомоги на 80-95% залежить від організації та управління [138,145].

Питання попередження хвороб займали значне місце в медицині Стародавнього світу. Профілактика - складова частина медицини, її походження від давньогрецького слова Prophylaktikos – запобіжний та згідно тлумаченню словників - комплекс різноманітних заходів, спрямованих на попередження будь-якого явища та / або усунення ФР. Профілактичні заходи - найважливіша складова системи охорони здоров'я. Початок профілактики в стоматології поклав П. Г. Дауге. Його праця «Соціальні основи радянської стоматології» досі є основоположною працею з цієї проблеми. Вчений писав: «... профілактика захворювань зубів повинна бути організована так, щоб лікарі - ортопеди опинилися без роботи». Основною метою профілактики є усунення причин виникнення і розвитку захворювань, а також створення умов для підвищення стійкості організму до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища [36,174].

Основою мотивації проведення досліджень з профілактики стоматологічних захворювань є те, що лікування вже виниклих стоматологічних захворювань обходиться в багато разів дорожче, ніж вартість профілактичних методів і засобів [11,198]. Методи профілактики стоматологічних захворювань діляться на 3 групи: комунальні (фторування води, молока, солі), групові (робота в організованих групах), індивідуальні - (робота з конкретною людиною, відповідно до виявлених особливостями здоров'я людини і зубо-щелепної системи) [33, 89, 90, 97]. До найбільш ефективних методів профілактики стоматологічних захворювань належать розробка та реалізація профілактичних стоматологічних програм, які можуть мати різний обсяг, цілі масштаби і способи виконання [94]. Програми повинні носити або державний, або регіональний характер [104,169]. Головна роль відводиться адміністративній владі різного рівня, хоча виконуються стоматологами та їх помічниками.

Без залучення уваги всього суспільства, стоматологічної громадськості, без вкладання коштів у створення програми з профілактики населення, особливо дитячого, ситуацію переламати складно, тим більше при комерціалізації стоматологічної допомоги [92, 95, 144, 146]. Збереження здорових зубів вимагає великих зусиль і витрат від кожного громадянина [44]. Добре відомо, що краще виробляти з дитинства навички з догляду за станом гігієни порожнини рота [45, 162]. У дорослому віці складніше формувати гігієнічні навички і тільки довірчі відносини між медичним персоналом і пацієнтом допоможуть здійснити гігієнічне "виховання", що призведе до підвищення ефективності профілактичних заходів [147, 165, 171].

За рекомендаціями ВООЗ при раціональному використанні фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів можливо досягти достатній рівень показників стоматологічного здоров'я [95, 208]. За даними соціологічного опитування населення не відносить до пріоритетних питань необхідність регулярного відвідування лікаря-стоматолога з подальшим лікуванням, залишаючи його за залишковим принципом, у зв'язку з дефіцитом сімейного бюджету [24, 60, 105, 170]. У разі виникнення гострого стану населення звертається за допомогою в медичні заклади державної форми власності, перекладаючи відповідальність за стан стоматологічного здоров'я на лікарів-стоматологів [46, 172].

Виникає питання про доступність стоматологічної допомоги [218]. За визначенням ВООЗ «доступність» стоматологічної допомоги характеризується трьома складовими:

- «наявність» - забезпеченість кадрами та інфраструктурою;

- «використання» - відсоток первинних відвідувань від кількості населення, що обслуговується;

- «якість» - які послуги і якої якості отримали пацієнти [91, 163].

Якщо медичне значення поліпшення якості стоматологічного лікування зрозуміло - зниження кількості ускладнень, поліпшення стану порожнини рота, збереження здоров'я, то соціальні та економічні аспекти проблеми менш відомі. Вони полягають у зменшенні візитів до лікаря, зниженні випадків повторного лікування, підвищенні продуктивності роботи стоматолога, зниженні економічних витрат на кожного хворого в розрахунку на тривалий період часу. На наш погляд, саме підвищення якості роботи фахівців, а не збільшення кількості прийому хворих є резервом продуктивності праці лікаря-стоматолога [62].

Можливості сучасної стоматології величезні. На її базі при застосуванні профілактики, новітніх методів діагностики, лікування і реабілітації можливе різке (в рази) зниження захворюваності населення та збереження функції щелепно-лицевої системи до глибокої старості [28]. Однак Україна не має сучасної системи організації стоматологічної допомоги [61]. Причин цьому багато. Необхідно враховувати ряд особливостей стоматології, що впливають на якість допомоги населенню та є характерними для більшості пострадянських країн:


  1. відсутність стоматологів загальної практики;

  2. наявність великих державних стоматологічних поліклінік з диференційованим прийомом за спеціальностями;

  3. відсутність як системи єдиного плану лікування пацієнтів у стоматолога;

  4. знеособлена відповідальність за кінцевий результат лікування;

  5. слабка система післядипломної підготовки лікарів-стоматологів;

  6. відсутність досвіду ринкових відносин;

  7. відсутність твердої державної політики в охороні здоров'я [80].

Що стосується критеріїв якості стоматологічної допомоги (за В.Д. Вагнером), відзначаються наступні основні положення:

1. безпека надання допомоги;

2. клінічна ефективність;

3. економічна ефективність;

4. своєчасність надання допомоги;

5. рівність всіх пацієнтів в отриманні стоматологічної допомоги;

6. активна участь пацієнта в отриманні стоматологічної допомоги (договір, інформована згода) [51, 52, 80].

За останні два десятиліття відбулося руйнування системи організації стоматологічної допомоги, припинена робота багатьох стоматологічних кабінетів державної форми власності, яка передбачала первинну і вторинну профілактику стоматологічних захворювань різним верствам населення та у великій мірі упереджувала їх поширення [21, 63, 150]. В умовах сучасної соціально-економічної ситуації в Україні держава об'єктивно не в змозі повністю фінансувати з державного бюджету всі видатки, пов'язані з діяльністю галузі [130, 131]. У зв’язку з цим, тягар за стоматологічне здоров’я «лягає на плечі» населення та залежить від фінансових можливостей людей, які через брак коштів відкладають «на потім» лікування зубів [151, 159].

Світовий досвід показує, що проблеми стоматологічної служби та допомоги неможливо вирішити без використання декількох джерел фінансування, без урахування соціальних факторів та взаємодії з державною владою [32]. Досвід передових зарубіжних країн довів, що ніяка держава не здатна за рахунок бюджетних коштів організувати сучасну стоматологічну допомогу і оснастити стоматологічні лікувальні організації сучасним обладнанням, матеріалами, інструментами, технологіями [42]. Для цього необхідно залучення додаткових джерел фінансування - власних коштів громадян, роботодавців, страхових організацій і ін. [149]. Єдиної, задовольняючої потреби населення, системи стоматологічної допомоги немає в жодній країні світу, не існує і не може бути [139]. Для кожної країни, території повинна бути створена своя модель організації надання стоматологічної допомоги, яка буде відповідати її фінансовим можливостям, політичному ладу, економічним умовам, звичкам і побажанням населення, корпоративним інтересам стоматологів [142]. Задовільна стоматологічна допомога населенню може бути досягнута при будь-якої моделі, крім повної відсутності підтримки її державою в бідних країнах [185]. Розпочинати необхідно з визначення гарантованого державного мінімуму на безоплатній основі [179].

Без чіткого розмежування, що населення має право отримувати за рахунок бюджетів, а за що необхідно платити за регульованими державою цінами чи за вільними цінами, неможливе подальше просування в адаптації нормативної бази до вимог життя [29]. Для пацієнтів, які регулярно

відвідують стоматологів, які мають хорошу гігієну порожнини рота і стежать за своїм здоров'ям, повинні застосовуватися пільги для лікування неускладнених форм захворювань [148]. Лікування всіх ускладнених форм стоматологічних захворювань у працездатного населення має бути платним. Обсяг платних медичних послуг не повинен перевищувати в будь-якій стоматологічній установі 40-50% від загального обсягу наданої населенню стоматологічної допомоги [132]. Єдиний метод зниження основних стоматологічних захворювань населення – профілактика [220]. Держава без підтримки професіоналів і населення (громади) не здатна організувати ефективну систему надання стоматологічної допомоги населенню [83, 133,134].

З соціально незахищених груп населення повинні бути сформовані диспансерні групи, оплата лікувально-профілактичної роботи яких повинна проводитися за рахунок коштів держави, що виділяються для стоматологічної допомоги населенню, в тому числі з урахуванням обсягу бюджетних коштів. Поступово стоматологічна допомога населенню (крім швидкої і невідкладної) повинна придбати 3 рівня:

1. Кваліфікована стоматологічна допомога (стоматолог загальної практики, сімейний стоматолог, гігієніст стоматологічний, шкільний стоматолог), в яку входить санація порожнини рота, профілактика, диспансерне спостереження за пацієнтами і лікування неускладнених форм захворювань.

2. Спеціалізовану стоматологічну допомогу (лікування ускладнених форм захворювань, ведення спеціалізованих диспансерних груп, складні види реабілітації хворих). Їх повинні здійснювати стоматолог-терапевт, ортопед, амбулаторний хірург стоматолог, дитячий стоматолог.

3. Вузькоспеціалізована стоматологічна допомога, до якої відноситься пародонтологія, захворювання слизової оболонки, лікування і диспансеризація хворих з вродженими і генетичними захворюваннями, високотехнологічні види допомоги, складні види реабілітації, анестезіологічна допомога та ін. Вона здійснюється вузькими спеціалістами в великих поліклініках або в спеціалізованих відділеннях. Принципи оплати спеціалізованої та вузькоспеціалізованої стоматологічної допомоги ті ж, що і запропоновано вище. Ряд високотехнологічних видів допомоги, як і в інших спеціальностях, має оплачуватися за кошт держави.

Реформування та вдосконалення стоматологічної освіти гостро необхідно для подальшого розвитку спеціальності. Вищи навчальні заклади повинні випускати тільки одного фахівця - стоматолога загальної практики (сімейний стоматолог), в функції якого входить надання кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги населенню, організація і проведення диспансеризації хворих, недопущення виникнення ускладнених форм захворювань і тривале активне спостереження і лікувально-профілактична допомога населенню, що закріпилося у нього на добровільних засадах для збереження здоров'я. На другому етапі, після 2-3 річної роботи в якості стоматолога загальної практики, стоматолог може при бажанні продовжити навчання за однією з вузьких спеціальностей або вузькоспеціалізованої допомоги. Для цих цілей ряд фахівців доцільно готувати тільки через клінічну ординатуру - пародонтологія, ортодонтія, щелепно-лицьова хірургія і ін. Решта стоматологи при бажанні можуть відповідно до державних програм отримати додаткову післядипломну освіту з ендодонтії, терапії, хірургії та інших спеціальностей. Доцільно будь-які форми післядипломної освіти робити платними з різними джерелами фінансування. [181, 219].

Реальні шляхи виходу з даної ситуації повинні розглядатися в тісній співпраці українських державних інститутів влади з аналогічними структурами високорозвинутих країн Європи і світу, перш за все, необхідно перебудувати санітарно-просвітницьку діяльність на зразок економічно розвинутих країн:

- навчання навичкам здорового способу життя (ЗСЖ) в дитячому та юнацькому віці;

- пропаганда ЗСЖ у соціальних популяціях людей, об'єднаних спільним укладом життя або специфікою праці;

- зміна пасивного (!) відношення людини до свого здоров'я. Усі суспільні системи виробництва та розподілу матеріальних благ повинні функціонувати так, щоб людині було невигідно хворіти, щоб підтримати, у тому числі і матеріально (!), зацікавленість людини у збереженні здоров'я у доброму стані;

- створення суворо індивідуальної для кожної людини програми профілактики захворювань з усуненням впливу уже добре відомих керованих загальних для багатьох захворювань ФР в зв’язку з їх значною поширеністю (алкоголь, куріння, гіподинамія та ін.) [2, 93, 95, 144].

У рамках цієї стратегії досягнення здоров’я для усіх Європейське регіональне бюро «Здоров’я ХХІ – здоров’я для всіх у ХХІ столітті», ВООЗ координує свою діяльність у країнах-учасниках Програми ВООЗ за трьома основними напрямами:

- формування способу життя, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я;

- створення навколишнього середовища, що сприяє здоров’ю людини;

- розвиток служб профілактики, лікування та догляду [102].



Більшість країн Євросоюзу, які запровадили рекомендовані ВООЗ принципи, вже досягли цілей стосовно стоматологічного здоров'я. Введені в країнах зміни довели значну соціальну та медичну ефективності стосовно підвищення і збереження високого рівня стоматологічного здоров'я населення. Так, у світовій практиці надання стоматологічної допомоги населенню проводиться з акцентом переважного розвитку первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) з введенням інституту лікаря загальної практики, як основного працівника ПМСД, інтегруючого і координуючого індивідуальну стоматологічну допомогу кожній людині. У більшій частині країн лікувально-профілактична стоматологічна допомога здійснюється в 80-85% випадків фахівцями загальної практики і тільки в 15-20% - вузькими спеціалістами [42]. До найбільш ефективних методів профілактики стоматологічних захворювань належать розробка та реалізація профілактичних стоматологічних програм, які можуть мати різний обсяг, цілі масштаби і способи виконання [81]. Характерно, коли пацієнта лікують 2-4 фахівця, передаючи його як естафету один одному, не маючи погодженого плану лікування. За кордоном подібну відповідальну роль несе стоматолог загальної практики (General dentistry - сімейний стоматолог), основною функцією якого є тривале спостереження за здоров'ям пацієнта, його своєчасним лікуванням і профілактикою, недопущення розвитку ускладнених форм захворювань [192]. Іншими словами, його головною функцією є не тільки лікування пацієнта, а збереження його здоров'я і запобігання розвитку ускладнених форм захворювань [191]. На цьому побудована вся організаційна система надання стоматологічної допомоги, в тому числі і оплата роботи стоматолога, який отримує, за рахунок страховки пацієнта, гонорари від страхових компаній за спеціальною стоматологічною страховкою. Чим успішніше його лікувально-профілактична діяльність, тим більше, за рахунок звільняється резерву часу, кількість населення він здатний взяти під свою відповідальність, тим вище буде його заробітна плата. Тривале ж (багаторічне) спостереження і активна робота з населенням породжує довіру, підвищує відповідальність стоматолога і дозволяє зберегти здоров'я пацієнтів, за що він і отримує плату [72]. За такою схемою за кордоном працюють 60-80% стоматологів. При цьому профілактичну роботу в значній мірі здійснює спеціально для цього призначений і навчений фахівець - гігієніст стоматологічний [12]. Так, наприклад, у своїх роботах провідні білоруські вчені неодноразово наголошували на необхідності впровадження комплексного підходу у лікуванні пацієнтів на основі сучасних медичних технологій за принципом лікаря загальної практики [41, 86, 88].
Інтеграція стоматології країн СНД в європейську систему, тісний зв'язок з Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) змінили уявлення про надання стоматологічної допомоги. Але, незважаючи на безліч рекомендацій зарубіжних фахівців, можливості використання світового досвіду, стоматологічна допомога в країнах СНД має ряд своїх особливостей[10].

В Україні державна система надання стоматологічної допомоги, на рівні якої починає і закінчує лікування більшість населення, не завжди в змозі забезпечити ефективні комплексні лікувально-профілактичні заходи, а також їх моніторинг [24]. Це пов'язано в першу чергу з превалюванням вузьких фахівців в стоматологічній службі і роз'єднаністю їх дій. Негативними сторонами надання стоматологічної допомоги виключно вузькими професіоналами є перекладання відповідальності з одного фахівця на іншого [214-217]. Вузький фахівець (стоматолог терапевт, стоматолог хірург, стоматолог ортопед і т.д.) фактично не несе відповідальність за стоматологічне здоров'я в цілому, не забезпечує постійний контроль за станом порожнини рота пацієнта.

Однією з основних проблем надання стоматологічної допомоги населенню поряд з роз'єднаністю дій лікарів є недоступність профілактичної допомоги [77]. У здійсненні профілактичних заходів велика роль відводиться гігієністу, завданням якого є просвіта пацієнтів, пропаганда здорового способу життя, відновлення і підтримка здоров'я порожнини рота, інструктаж з правил гігієни, підбір засобів і методів гігієни, професійна гігієна, нехірургічне лікування хвороб пародонту, підвищеної чутливості зубів, організація та здійснення процедур підтримуючої терапії [12, 56, 75, 185,196]. Прийом стоматологічного пацієнта повинен починатися з відвідування гігієніста і навчання правилам догляду за порожниною рота і закінчуватися контролем якості гігієнічних процедур.

Історія розвитку допоміжного персоналу, зокрема гігієністів стоматологічних, налічує понад 100 років (США, Канада)[127]. Досвід американської та європейської шкіл надання стоматологічної допомоги показує ефективну роботу допоміжного персоналу. Завдяки цьому один лікар-стоматолог загальної практики може одночасно приймати 2-3 пацієнтів в різних кабінетах, «делегуючи повноваження» асистентам і гігієністам [87].

В Росії, наприклад, посада гігієніста запроваджено з 2001 р., а в Україні посада гігієніст зубний введена в номенклатуру спеціальностей у 2006 р., але досі залишаються невирішеними правові та фінансові питання щодо введення такої посади на державному рівні[29,78].

Світовий досвід розвитку стоматології доводить необхідність надання стоматологічної допомоги командою вищого та середнього медичного персоналу (асистенти, гігієністи), налаштованого на впровадження та підтримку профілактичної стратегії щодо пацієнта, але в країні не відповідає сьогоднішнім вимогам забезпечення співвідношення лікарів і молодших спеціалістів з медичною освітою [29].

Неузгодженість в планах лікування між вузькими спеціалістами стоматологічного профілю призводить до необґрунтовано високого відсотку депульпіровання зубів під ортопедичні конструкції і відсутність диспансерного спостереження при реабілітації пацієнтів з хронічними захворюваннями порожнини рота [58]. На підставі моніторингу стоматологічної захворюваності далеко не все населення потребує високотехнологічних дорогих спеціалізованих методів лікування [95]. У Росії впровадження і розвиток загальної практики розпочато в 1995 р.[24]. Необхідність впровадження комплексного підходу у лікуванні пацієнтів на основі сучасних медичних технологій за принципом лікаря загальної практики наголошують у своїх роботах і провідні білоруські вчені [41, 86, 88].

Також доведена висока ефективність використання гігієністів в масових профілактичних заходах [87, 198]. Один гігієніст може виконувати значний обсяг роботи.


На даний момент нажаль не всі верстви, навіть соціально благополучного населення готові нести відповідальність за своє здоров'я, перекладаючи її на лікарів, систему охорони здоров'я і державу в цілому, ставлячи необхідність стоматологічного лікування на одне з останніх місць в списку життєвих пріоритетів [105,213]. В цілому по Україні ми маємо сумну картину профілактичної роботи лікарів стоматологів. У зв'язку з фактичною відсутністю профілактики в стоматології і диспансеризації як основного методу лікувально-профілактичної роботи до 80% часу стоматологи витрачають на лікування ускладнених форм стоматологічних захворювань, перспективність і результативність лікування яких сумнівні. Як показують дослідження, зуби з ускладненими формами стоматологічних захворювань зберігаються не більше 4-6 років [193, 194, 209]. Таким чином, використовувані форми стоматологічної допомоги ведуть до виникнення такого собі «порочного кола», коли до 80% часу стоматолог витрачає на малоефективне лікування ускладнених форм захворювань, в результаті чого не вистачає часу на профілактику, лікування неускладнених форм хвороб і введення диспансеризації населення, як найбільш передовою форми надання лікувально-профілактичної допомоги. Низька зарплата стоматологів стимулює корупційні відносини, розвиток сірої і чорної економіки.

Головним у забезпеченні населення стоматологічної допомоги є рівень організації стоматологічної допомоги та рівень кваліфікації лікарів, і тільки потім вступає в силу показник забезпеченості лікарськими кадрами [1, 137, 201].

Не викликає ніякого сумніву, що перетворення системи післядипломної освіти необхідно провести шляхом розвитку кафедр і факультетів, що мають власні клінічні бази[78].

З кінця вісімдесятих років минулого століття почалося підприємництво в багатьох сферах, в тому числі і в стоматології утворилися позабюджетні підприємства, специфіка роботи лікарів стоматологів забезпечила їм найбільший ступінь готовності до переходу на нові економічні умови, так як в системі стоматологічної практики вже існували платні послуги[15].

Зростання чисельності позабюджетних стоматологічних підприємств і кабінетів привів до вимивання з державного сектора найбільш кваліфікованого медичного персоналу, тому що у позабюджетної сфері вище зарплата, більше можливостей для професійного і кар'єрного зростання. Це в свою чергу тягне за собою і зниження якості лікування, оскільки як на перший план виходить прагнення заробити, виконуючи високотехнологічні дорогі роботи, на шкоду профілактичній роботі.

Приватна система стоматологічних послуг несе з собою юридичну, економічну самостійність, залежить тільки від ринку, можливість брати участь в реалізації будь-яких програм (за договорами з підприємствами, за державним замовленням, на кошти громадян і так далі). Можливість надання послуг за цінами з урахуванням їх рентабельності та запланованого прибутку, можливість постійно покращувати матеріально-технічну базу, впроваджувати нові технології. Проте абсолютна більшість працюючого медичного персоналу в приватному секторі - зовнішні сумісники. Пояснюється даний на перший погляд парадокс тим, що: люди, що працюють в ЗАТ, ВАТ, ТОВ тощо, не впевнені в завтрашньому дні. У державному секторі дотримується трудове законодавство, контролюються питання охорони праці, більше уваги приділяється пацієнтам, а не вмісту їхніх гаманців. Не можна забувати, що будь-яка медична діяльність - це не бізнес в чистому вигляді, а в першу чергу, надання медичної допомоги, яке приносить прибуток [25].

За кордоном в попередженні стоматологічних захворювань головна роль належить сімейним лікарям. Це пов'язано з тим, що лікарі сімейної (загальною) практики завжди пам'ятають про те, що стоматологічні захворювання можуть сприяти розвитку інфекційних і системних процесів у пацієнтів, в свою чергу це накладає на лікаря сімейної (загальною) практики необхідність удосконалювати профілактичні аспекти [26].


Поширеність стоматологічної патології досягає 98%. Держава не може брати на себе тягар стоматології, але має вирішувати проблеми профілактики комунальної (фторування води, молока, солі) і колективної.

Таким чином, проведений системний огляд наукової літератури засвідчує наявність значної кількості невирішених питань, пов’язаних із формуванням дисбалансу між лікувальною та профілактичною допомогою в стоматології на користь першої, що ускладнює реалізацію стратегії зміцнення стоматологічного здоров'я, та потребує обґрунтування та оптимізації профілактичних заходів.



РОЗДІЛ 2

програма, Матеріали Й методи дослідження

Для досягнення поставленої мети на основі системного підходу та аналізу була розроблена спеціальна програма дослідження (рис. 2.1), яка передбачала його виконання у чотири етапи із використанням адекватних методів (рис. 2.2), що забезпечило можливість отримання достатньо повної, достовірної інформації оцінки стану об’єкту та предметів дослідження.

Результати реалізації завдання першого етапу дозволили визначити рівень завдань, що супроводжують поширеність та розповсюдженість найпоширеніших захворювань порожнини рота, особливо стан гігієни порожнини рота та спосіб життя особистості, методи та засоби виховання населення з метою мотивації до ЗСЖ, оцінити світовий і вітчизняний досвід, а також порівняти досвіддержавної політики в охороні здоров’я країн післярадянського простору, профілактики та організації медичного обслуговування досліджуваного контингенту населення. Використання історичного та бібліосемантичного методів дослідження (244 джерела) сприяло визначенню напрямків вирішення поставлених завдань.

Другий етап присвячувався оцінці стану стоматологічного здоров’я населення працездатного віку м. Запоріжжя за основними показниками.

Протягом останніх 20 років надання стоматологічної допомоги здійснюється як у державному,так і приватному секторах системи охорони здоров’я.Майже 10 років населення обслуговується переважно в приватних стоматологічних кабінетах,на тлі відсутності контролю статистичного обліку за захворюваннями порожнини рота[23], виникла необхідність проведення епідеміологічного дослідження з метою оцінки стану стоматологічного здоров’я досліджуваного контингенту за показниками, які рекомендовані стандартною адаптованою анкетою, розробленою ВООЗ [70, 156].



прямоугольник 6group 26

Рис. 2.1. Програма, матеріали та обсяги дослідження


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка