Міністерство охорони здоров’я україни



Скачати 434.91 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.12.2016
Розмір434.91 Kb.
  1   2   3



МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.І. ПИРОГОВА

Затверджено”


на методичній нараді

каф. променевої діагностики,

променевої терапії та онкології


В/о зав. Кафедри


д.мед.н., доц. Костюк О.Г.
____________________________________
“______” _____________ 2013 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Онкологія

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття

Загальні питання онкології

Курс

5

Факультет

Медичний

ВІННИЦЯ 2013
1.Актуальність теми.

Проблема онкологічних захворювань є однією з головних для сучасного суспільства. За прогнозами ВООЗ захворюваність і смертність від онкологічних захворювань в усьому світі зросте в 2 рази за період до 2020 року: з 10 до 20 млн. нових випадків і з 6 до 12 млн. реєстрованих смертей.


Основними статистичними показниками, що свідчать про причини поширеності злоякісних новоутворень, є показники захворюваності та смертності. Вивчення та аналіз кількісних показників захворюваності злоякісними новоутвореннями різних груп населення і смертності від них дозволяють органам управління системи охорони здоров'я розробляти й удосконалювати програми протиракової боротьби.
2.Конкретні цілі.

2.1 Ознайомитися з епідеміологію, етіологію та патогенезом злоякісних пухлин, з організацію онкологічної допомоги в Україні, з пухлинним процесом та канцерогенезом, (а -1).

2.2 Знати, засвоїти дані про епідеміологію, етіологію, патогенез злоякісних пухлин, організацію онкологічної допомоги в Україні, пухлинний процес та канцерогенез, а також:

1. Доброякісні пухлини.

2. Злоякісні пухлини.

3. Передпухлинні захворювання, - II).

2.3 Вміти - проводити дифдіагностику між доброякісними та злоякісними пухлинами.

- розрізняти етапі канцерогенезу

- прогнозувати розвиток пухлин

- організувати надання медичної онкологічної допомоги, - III).


2.4 Розвивати творчі здібності на основі вивченого клінічного та діагностичного матеріалу, вміти інтерпретувати зібрану інформацію, правильно її аналізувати і на основі інтегральної оцінки зібраних даних. {а - IV).
2.5 Виховні цілі: Звернути увагу на епідеміологію, етіологію, патогенез злоякісних новоутворень та на організацію надання медичної онкологічної допомоги.
3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.

(міждисциплінарна інтеграція)





Дисципліни

Знати

Вміти

Попередні:

Нормальна

анатомія,

нормальна

фізіологія,

паталогічна

анатомія,

паталогічна

фізіологія,

радіологія,




Нормальну та топографічну анатомію, фізіологію, паталогічну фізіологію, гістогенез пухлин.


Правильно провести об’єктивне обстеження та виявити клінічні симптоми захворювання легень, інтерпретувати дані клінічних, лабораторних та променевих методів дослідження

Наступні дисципліни: Субординатура з хірургії


Епідеміологію, класифікацію,

Застосувати отримані базові дані для подальшого вивчення проблем онкологічної паталогії

Внутрішньопредметна інтеграція


Питома вага раку різних органів у структурі онкологічних захворювань.






4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття:

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:



Термін

Визначення

Епідеміологія

доброякісні пухлини, злоякісні пухл




Етіологія

канцерогени

канцерогенез

фази канцерогенезу: ініціацію, промоцію та прогресію

пухлинний процес

Передпухлинні захворювання

класифікація

Морфологічна та TNM

4.2. Теоретичні питання до заняття:


  1. Які характерні ознаки доброякісних пухлин?

  2. Які характерні ознаки злояякісних пухлин?

  3. Перерахуйте передпухлинні захворювання.

  4. Перерахуйте шляхи метастазування.

  5. Вкажить гістологічну класифікація пулин.

  6. Вкажіть шляхи метастазування при раку легені.

  7. Перерахуйте фази канцерогенезу.

  8. Перерахуйте теорії канцерогенезу.

  9. Що означає термін ” Епідеміологія злоякісних пухлин”?

  10. Організація онкологічної допомоги.

  11. Класифікації злоякісних новоутворень TNM.

4.3.Зміст теми:


Граф логічної структури теми.


Загальні питання онкології




Етіологія

канцерогенез

пухлинний процес

Класифікації

організацію онкологічної допомоги


ПУХЛИНА І ПУХЛИННИЙ ПРОЦЕС
Пухлиною називають надлишкові патологічні розростання тканин, що складаються з якісно змінених, що втратили диференціацію клітин організму. З прийнятих у медицині термінів, що позначають пухлинний процес, найбільше часто вживаються наступні: тумор - tumores, новоутворення - neoplasma, бластома - blastomata, - остання найбільш повно відображає сутність процесу. Бластома походить від грецького дієслова бластонейн - рости. За характером і темпами зростання пухлини діляться на доброякісні та злоякісні.

Доброякісні пухлини - tumor benignum , ростуть повільно , можуть існувати роками, не збільшуючись. Вони оточені власною капсулою. При рості (експонсивному), збільшуючись, пухлина відсуває навколишні тканини, не руйнуючи і не проростаючи їх. Гістологічна будова пухлини незначно відрізняється від тканини, в якій вона розвивалася. Тому доброякісні пухлини носять назви власних тканин, з яких вони розвинулися, з додаванням суфікса "ома" від грецького терміна " онкома " ( пухлина). Наприклад , пухлина з жирової тканини - ліпома , із сполучної - фіброма , із м'язової - міома, із кісткової тканини - остеома і т.д. Як правило видалення доброякісної пухлини з її оболонкою веде до повного виліковування хворого.

Злоякісні пухлини - tumor malignum, ростуть значно швидше. Капсули не мають. Пухлинні клітини і їхні тяжі проникають, інфільтрують і проростають в навколишні тканини (інфільтративний ріст), ушкоджуючи їх. Проростаючи лімфатичну або кровоносну судину, вони струменем крові чи лімфи можуть переноситися в лімфатичні вузли або віддалений орган і утворювати там вторинне вогнище пухлинного росту - метастаз. Гістологічна картина злоякісної пухлини значно відрізняється від тканини, з якої вона розвинулася. Клітини її атипові, поліморфні, із великою кількістю мітозів. Характерною ознакою пухлинної тканини є анаплазія - повернення до більш примітивного типу. Морфологічно це проявляється втратою диференціації, функціональною втратою специфічної функції.

Термін " рак" прийшов до нас з давніх часів і, ймовірно, пов'язаний з тим, коли не знали суті хвороб, позначали їх по будь-якій помітній ознаці найбільш доступних форм захворювання. Латинське слово канцер (cancer) - рак, давньогрецьке каркінос (karkinas) - краб. За аналогією між виростами злоякісної пухлини в навколишні її тканини й кінцівками рака, краба, назвали це захворювання раком. Цей давній термін у наш час добре відомий усім і лякає кожного. Медичні працівники намагаються не застосовувати його при спілкуванні з хворими. Родичі хворих також не повинні забувати про це.

Передпухлинні захворювання. Якщо опитати хворих, що перебувають на обліку в онколога, про історію їхнього захворювання, майже кожен з них вкаже, що до виявлення пухлинного процесу страждав тим чи іншим хронічним захворюванням. Хворі злоякісною пухлиною шлунка вказують на хронічний антацидний гастрит, виразку або поліп шлунка ; легені - на хронічний бронхіт або бронхоектазію; молочної залози - на фіброаденоматоз; шийки матки - на тривалі ерозії; злоякісні пухлини язика з'являються частіше після тривалої травми несправним зубним протезом або гострим кінцем каріозного зуба. Злоякісні пухлини шкіри - після бородавки або прищика, що хворий неодноразово зривав. Лише в рідкісних випадках хворі злоякісними пухлинами не можуть назвати захворювань, що передували появі пухлини, тому що злоякісний ріст лише в рідкісних випадках виникає в зовсім здорових тканинах. Майже завжди ріст пухлини починається в тканинах , змінених попереднім патологічним процесом або під впливом тривалого травмування. До такого висновку прийшли вчені - онкологи не тільки після вивчення історій захворювання людей, але і на підставі численних експериментів на тваринах. Експериментальні пухлини виникають із патологічно змінених тканин, що тривало знаходилися під дією пошкоджуючого фактора: фізичного, хімічного або біологічного.

Клінічно й експериментально встановлено , що деякі патологічні процеси частіше за інші передують появі пухлини. Тому ці хронічні процеси називають передпухлинними, або передраковими захворюваннями. Але виникнення злоякісної пухлини у людини, що страждає цими захворюваннями, не є обов'язковим. Хронічний антацидний гастрит - дуже часте захворювання, а злоякісна пухлина шлунка виникає в дуже невеликому відсотку випадків. Несправний зубний протез, що травмує край язика, явище часте, однак злоякісна пухлина виникає лише в деяких з піддаються цій травматизації. Звичку здирати бородавку чи прищик на обличчі, зривати скоринку з довго не загоюються ранки мають багато, але далеко не у всіх у цьому місці розвивається злоякісна пухлина.

Більшість передпухлинних захворювань створюють лише сприятливе середовище для виникнення злоякісної пухлини, але це виникнення необов'язкове, тому вони називаються факультативними (необов'язковими) передпухлинними захворюваннями.

Небезпека виникнення рака на грунті факультативного передпухлинного захворювання для кожного певного хворого не дуже велика. При значному ж поширенні їх серед населення загальна кількість захворілих може скласти значну величину. Тому боротьба з цими захворюваннями - виявлення захворілих і своєчасне кваліфіковане лікування їх - є завданням не тільки онкологічних закладів.

Хворі з передпухлинними захворюваннями виявляються при зверненнях в загально-лікувальної мережі. Облік цих хворих і кваліфіковане лікування здійснюються:

1 . У жіночих консультаціях і гінекологічних кабінетах - хворі лейкоплакією і краурозом зовнішніх статевих органів, пігментними утвореннями із схильністю до росту і виразки; лейкоплакией і ерітроплакией піхви і шийки матки; папілярними і фолікулярними ерозіями і поліпами шийки матки; аденоматозом матки, залозистими поліпами слизової оболонки, доброякісними пухлинами яєчників.

2 . У терапевтів - хворі з хронічними гастритами, виразкою шлунка, хронічними виразковими колітом .

3 . У хірургів - хворі з вузловою й дифузною мастопатією , дискератозами і папіломами нижньої губи, поодинокими і множинними поліпами прямої кишки, що тривало не тріщинами й норицями анального каналу.

4 . У стоматологічних закладах, у стоматологів - хворі з лейкокератозом, лейкоплакіями і папіломатозом слизової оболонки порожнини рота, тривало виразками й тріщинами слизової оболонки після ліквідації причини, їх причини .

5 . У отоларінгологічних закладах , в отоларингологів - хворі з папіломами і папіломатозом слизової оболонки носа, носоглотки, гортаноглотки, гортані і трахеї; з дискератозами істинних голосових зв'язок.

6 . У шкірно - венерологічних диспансерах , у лікарів - дерматологів хворі з довгостроково виразками й норицями; з пігментними плямами і фіброепітеліальними бородавками вродженого і набутого характеру, особливо в місцях, що піддаються частій травматизації чи при збільшенні їхніх розмірів, щільності ; зі старечими кератозами, шкірним рогом .

7 . У лікарів – урологів хворі з лейкоплакією сечового міхура, папіломами; з аденоматозними ворсинчастими розростаннями і аденомами; хронічними циститами професійної етіології (у працівників анілінофарбової промисловості ).

Онкологи здійснюють контроль за обліком і лікуванням хворих із передраковими захворюваннями в перерахованих закладах і загальнолікувальних кабінетах. Вони періодично контролюють облік і лікування таких хворих.

Серед передпухлинних захворювань є деякі, що відрізняються більш високим відсотком можливого переходу процесу в раковий. Є передпухлинні захворювання, при яких момент злоякісного переродження важко визначити.

Є й такі передпухлинні процеси , що обов'язково ведуть в кінцевому рахунку до злоякісного росту. Вони називаються облігатними (обов'язковими) передраками.

Цих захворювань небагато, зустрічаються вони переважно в дерматологічній практиці. Облігатні передраки підлягають безпосередньому спостереженню в онкологічних закладах. Лікування цих хворих здійснюється по направленнях онкологів і під їх контролем. До захворювань із підвищеним ризиком виникнення злоякісного росту і потребують спеціальних методів визначення початку пухлинного росту відносяться : поліпоз і кальозна виразка шлунка; вогнищевий гіперпластичний ригідний гастрит; сімейний поліпоз товстого кишечника ; фіброаденоматозом молочних залоз.

Хворі передпухлинними захворюваннями підлягають радикальному лікуванню в спеціалізованих установах. Це лікування є часто складним і тривалим. Наприклад, при тотальному поліпозі товстої і прямої кишок виконуються поетапні електрокоагуляції поліпів або екстирпація товстої кишки.

Не всі хворі погоджуються на такі великі втручання , якщо захворювання перебігає без крововтрати й розладу функції кишечника . У деяких хворих таке втручання пов'язане з певним ризиком. У цих випадках хворі, що перебувають на обліку в онкологічному кабінеті по клінічній групі Іб, підлягають систематичному контролю кожні 3-6 міс, консервативній терапії і дієтичному з метою профілактики травматизації поліпів і зняття супутнього запального компонента. У разі виявлення при черговому контрольному обстеженні злоякісного росту показання до оперативного лікування стають життєвими.

При деяких передракових захворюваннях шкіри обличчя, при множинному фіброаденоматозі обох молочних залоз у молодих жінок, коли радикальне лікування пов'язане з нанесенням косметичної й моральної шкоди, також проводиться спостереження і в необхідних випадках - консервативна терапія, що знижує небезпеку виникнення злоякісного росту. При перших ознаках пухлинного росту показання до радикального лікування розширюються, вони стають життєвими.

Усі хворі, які піддалися радикальному лікуванню з приводу передпухлинних захворювань, знаходяться на обліку в онкологічному закладі один рік. При відсутності ознак рецидиву вони знімаються з обліку.
Структурна атипія -

Інфільтративний ріст-

Інвазія -

Метастазування - це процес перенесення пухлинних клітин з первинної пухлини в інші органи і тканини з утворенням , так званих метастазів.

Метастази виявляються більш ніж у 80% онкологічних хворих і є основною причиною їх смерті.

Метастазування злоякісних пухлин здійснюється різними шляхами:

1 . гематогенний,

2 . лімфогенний,

3 . змішаний (лімфо - гематогенний);

4 . імплантаційний;

5 . периневральний.

Етіологія і патогенез злоякісних пухлин
Канцерогенез (лат. Cancerogenesis): це складний багатоетапний процес трансформації і переродження нормальних клітин і тканин в злоякісні під дією різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників (канцерогенів). Дія канцерогену на організм може бути пошкоджуючою та репаративною і проходить на всіх його рівнях: клітинному, органному і на рівні всього макроорганізму.

Розрізняють три основні фази канцерогенезу: ініціацію, промоцію та прогресію, які послідовно переходять одна в іншу.

1. Ініціація – початкова стадія канцерогенезу, внаслідок якої клітина отримує властивості злоякісної: імортальність, втрату здатності до диференціювання, що передаються спадково. Кожна пухлина починається з пошкодження ДНК в окремій клітині. Цей генетичний дефект може бути викликаний як дією зовнішніх канцерогенів, наприклад деякими компонентами тютюнового диму, фізичними чинниками (ультрафіолетовими, рентгенівськими чи гама-променями), онкогенними вірусами. Також генетичний дефект може бути переданий спадково, чим пояснюється висока онкологічна захворюваність в деяких сім’ях. Протягом людського життя чимале число клітин організму зазнає пошкодження ДНК і РНК, проте злоякісна трансформація відбувається лише в незначній їх кількості. Для ініціації пухлини важливі лише пошкодження протоонкогенів, які можуть мати генетичний або епігенетичний характер. Ці пошкодження є найбільш важливим чинником, що визначає трансформацію соматичної клітки в пухлинну. До ініціації пухлини може привести і пошкодження антионкогена (гена-онкосупресора). Протягом першої стадії канцерогенезу (ініціації) відбуваються безповоротні порушення генотипу нормальної клітки, унаслідок чого вона переходить в схильний до трансформації стан (латентна клітка).

2. Промоція пухлини - це переважне розмноження змінених клітин, пошкоджених чинниками, що пухлину - ініціюють. Фаза промоції канцерогенезу на відміну від стадії ініціації, може мати зворотній процес , принаймні, на ранньому етапі неопластичного етапу. Такий процес може тривати роками. Протягом промоції ініційована клітка набуває фенотипічних властивостей трансформованої клітки в результаті зміненої генної експресії. Проте для індукції пухлини необхідне тривале і відносно безперервна дія промотора. Як модельні речовини, що ініціюють розвиток пухлини, використовуються форболові ефіри — речовини рослинного походження (з рослин сімейства молочайних), що є активаторами протеїнкіназ С. Промотори роблять багатофункціональний вплив на клітини. Вони впливають на стан клітинних мембран, що мають специфічні рецептори до промоторів, зокрема активують мембранну протеїнкіназу З і підсилюють транспорт гексози; збільшують активність орнітин-декарбоксилази і продукцію поліамінів; впливають на клітинне диференціювання і блокують міжклітинні зв'язки.

3. Прогресія пухлини це процес розмноження малігнізованих клітин, інвазії і метастазування, що ведуть до появи злоякісної пухлини.

Канцерогенез на рівні органу передбачає:



  1. пригнічення нормальної функції органу

  2. посилення проліферативних процесів ( дифузні гіперплазії, параплазии і дисплазії)

  3. виникнення осередкових проліферативних не злоякісних пухлин

  4. виникнення з цих структур злоякісних пухлин

Канцерогенез на рівні організму визначається генетичними аномаліями, станом гормонального фону і імунологічної системи а також порушенням біохімічних процесів, аж до розвитку кахексії.

Системний вплив злоякісної пухлини на організм в цілому часто виявляється розвитком паранеопластичесних процесів.

Канцерогени - агенти будь-якої природи, дія яких викликає достовірне збільшення частоти виникнення злоякісних пухлин. Вони діляться на екзогенні (бензпірени, фенантрени, поліциклічні вуглеводні, аміноазотнісполуки, анілінові фарбники, ароматичні з'єднання, азбест, бойові отруйливі речовини і ін.) і ендогенні – це речовини які в організмі виконують певну корисну функцію, але за певних умов здатні викликати злоякісний процес (стероїдні гормони особливо естрагени, холестерин, вітамін Д і продукти перетворення триптофану і ін.).

Етіологія пухлин до теперішнього часу невідома. На сьогоднішній день існує велика кількість теорій походження злоякісних пухлин:

1. Біологічна теорія. До групи біологічних канцерогенів входять віруси і найпростіші. На сьогоднішній день виявлений канцерогенний ефект більш ніж в 150 різних вірусів. Вирішальну роль в розвитку пухлин відводять онкогенним вірусам, до яких відносять: герпесоподобний вірус Епштейна-барр, який грає найважливішу роль в розвитку деяких форм лімфом; вірус герпесу і вірус папіломи людини (HVP) викликають розвиток раки шийки матки; віруси гепатитів B і C є канцерогенами для раки печінки; вірус Біттнера сприяє розвитку раки молочної залози; людський вірус T-клітинної лейкемії (HTLV) викликає розвиток деяких форм гемобластозів.

2. Спадково-генетична теорія. За даними деяких авторів, злоякісні процеси є наслідком генетичних порушень клітки, пов'язаної з мутацією в ДНК, яка і забезпечує запуск механізмів розвитку злоякісних процесів. Спадковий чинник розвитку злоякісних пухлин в 7% випадків і найчастіше грає роль при розвитку пухлини Вільмса, ретинобластоми, раки молочної залози і мієлолейкозів, меланоми і ін. Наявність успадкованих мутацій в геномі кліток людини визначає генетичну схильність як свідоцтво можливості розвитку злоякісного новоутворення з найбільшою вірогідністю, чим у випадках його відсутності.

3. Хімічна теорія основною причиною розвитку пухлин вважає дію різних хімічних чинників на клітини організму, що наводить до їх онкотрансформації. Група хімічних канцерогенів є найбільш багато чисельною, оскільки на сьогоднішній день відомо більш як 2000 хімічних речовин і з'єднань, здатних викликати розвиток різних злоякісних процесів. Хімічні канцерогени бувають органічне і не органічне походження, а також ендогенні речовини. До хімічних канцерогенів відносяться нітросполуки, нітроаміни, ароматичні азотні сполуки, нікель, миш'як, хром, берилій, кадмій, кобальт, титан, свинець, цинк, залізо, азбест і ін. Особлива увага приділяється афлатоксину - продукту життєдіяльності пліснявих грибів роду aspergillua flavus, який міститься в земляних горіхах. Афлатоксин є високоактивним канцерогеном для первинного раку печінки.

4. Фізична теорія. Існують деякі чинники довкілля, які здатні викликати розвиток злоякісних пухлин. До них відносять іонізуюче випромінювання і ультрафіолетові промені. На сьогоднішній день є актуальним вплив ендогенного випромінювання на людський організм. Ендогенне випромінювання, як правило, пов'язане і інкорпорацією радіонуклідів, які потрапляють в організм з продуктами харчування або з повітрям.

5. Теорія дисгормонального канцерогенезу розглядає як причину виникнення пухлин різні порушення гормональної рівноваги в організмі. Нормальна діяльність функціонуючих систем залежить від правильного функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової і симпатоадреналової систем. Патологічна активність периферичних ендокринних залоз, порушення регулюючої функції нервової системи і зрушення метаболічних процесів в тканинах і органах організму сприяють утворенню ендогенних канцерогенних речовин. Доведені бластомогенні властивості ендогенних метаболітів, що утворюються - триптофану, тирозину, естрогену і інших речовин. Пошкодження генома клітини відбувається під дією метаболітів естрогену, що утворюється при активації ферментів гідроксилаз.

6. Дизонтогенетична теорія причиною розвитку пухлин вважає порушення ембріогенезу тканин, що під дією провокуючих чинників може привести до онкотрансформації клітин тканини.

7. Мутаційна пояснює розвиток пухлинного процесу як наслідок мутації. Прямим доказом мутаційної природи раку можна вважати відкриття протоонкогенів і генів-супресорів, зміна структури і експресії яких за рахунок різних мутаційних подій, у тому числі і точкових мутацій, призводить до злоякісної трансформації.

Відкриття клітинних протоонкогенів вперше було здійснене за допомогою високоонкогенних РНК-вмісних вірусів (ретровірусів),що несуть у складі свого генома трансформуючі гени. Молекулярно-біологічними методами було встановлено, що ДНК нормальних клітин різних видів еукаріот містить послідовності, гомологічні вірусним онкогенам, які отримали назву протоонкогенів. Перетворення клітинних протоонкогенів в онкогени може відбуватися в результаті мутацій кодуючої послідовності протоонкогена, що приведе до утворення зміненого білкового продукту, або в результаті підвищення рівня експресії протоонкогена, унаслідок чого в клітині збільшується кількість білка. Протоонкогени, будучи нормальними клітинними генами, володіють високою еволюційною консервативністю, що вказує на їх участь в життєво важливих клітинних функціях.

Точкові мутації, що приводять до перетворення протоонкогенів в онкогени, вивчені в основному на прикладі активації протоокогенів сімейства ras. Ці гени, вперше клоновані з пухлинних кліток людини при раку сечового міхура, грають важливу роль в регуляції проліферації кліток як в нормі, так і при патології. Гени сімейства ras є групою протоонкогенів, які найбільш часто активуються при пухлинному переродженні. Мутації одного з генів HRAS, KRAS2 або NRAS виявляють приблизно в 15 % випадків злоякісних новоутворень у людини. В 30 % клітини аденокарциноми легені і в 80 % кліток пухлин підшлункової залози виявляється мутація в онкогені ras, що асоціюється з поганим прогнозом протікання захворювання.

Перша критична ділянка мутації, яка має високий ступінь онкогенної активації, це 12-й кодон. У експериментах по направленому мутагенезу було показано, що заміна в 12-му кодоні гліцину на будь-яку амінокислоту, за винятком проліну, призводить до появи у гена трансформуючих властивостей. Друга критична область локалізується довкола 61-го кодону. Заміна глутаміну в положенні 61 на будь-яку амінокислоту, окрім проліну і глутамінової кислоти, також наводить до онкогенної активації.

Антионкогени, або гени-супресори пухлин, — це гени, що мають здатність пригнічувати утворення пухлин. У 80-90-х роках виявлені клітинні гени, що негативно впливають на клітинну проліферацію, тобто що шкодять клітинному поділу і виходу клітин з диференційованого стану. Втрата функції цих антионкогенів викликає неконтрольовану клітинну проліферацію. Завдяки своєму протилежному по відношенню до онкогенам функціональному призначенню вони були названі антионкогенами або генами-супресорами злоякісності. На відміну від онкогенів, мутантні аллелі генів-супресорів рецесивні. Відсутність одну з них, за умови, що другою нормальний, не призводить до зняття інгібірування утворення пухлини.

Таким чином, протоонкогени і гени-супресори утворюють складну систему позитивно-негативного контролю клітинної проліферації і диференціювання, а злоякісна трансформація реалізується через порушення цієї системи.

1. Поліетіологічна теорія (багатофакторна) - це коли процес розвитку злоякісних пухлин відбувається під впливом одночасно або послідовно різних канцерогенних чинників, що діють, кожен з яких робить вплив на виникнення і розвиток пухлини. Особливості канцерогенезу:


  1. дія одного ініціатора або одного промотора недостатньо для індукцій пухлин;

  2. частота пухлин збільшується лише в тому випадку, якщо промотор діє після ініціатора, а не навпаки;

  3. дія ініціатора і промотора не перекриваються в часі;

  4. частота пухлин залежить лише від дози ініціатора;

  5. інтервал між дією ініціатора і промотора не впливає на кінцеву частоту пухлин.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка