Міністерство охорони здоров’я україни львівський національний медичний університет імені данила галицького «затверджую»



Сторінка3/3
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3


4.5. ВИДИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА ЇЇ КОНТРОЛЬ

п/п

Тема

Кількість годин

Вид контролю

МОДУЛЬ 1: «МЕДИЧНА ГЕНЕТИКА»

1.

Підготовка до практичних занять

- теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок



9

Поточний контроль на практичних заняттях

2.

Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять:










Спадкові захворювання нирок

1

Підсумковий модульний контроль




Системні скелетні дисплазії

1

Підсумковий модульний контроль




Основи екологічної генетики, фармакогенетики

1

Підсумковий модульний контроль

3.

Індивідуально-дослідницька самостійна робота студента

1

Поточний контроль на практичних заняттях

4.

Підготовка до підсумкового модульного контролю

2

Підсумковий модульний контроль




РАЗОМ

15





4.6. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Модуль 1. Медична генетика

  • При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали:

“5” – 13 балів, “4” – 11 балів, “3” – 8 балів, “2” – 0 балів

  • Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 117

  • Студент допускається до підсумкового модульного контролю при умові виконанні вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 72 бали (8 х 9)

  • Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 балів з 80 балів


4.7. Перелік питань для підготовки студентів

до підсумкового модульного контролю

Модуль 1. Медична генетика

Змістовий модуль 1. Спадковість і патологія. Роль спадковості в пвтології людини.

  1. Предмет та завдання медичної генетики.

  2. Значення генетики для медицини.

  3. Частота природженої та спадкової патології у різні періоди онтогенезу.

  4. Питома вага природженої та спадкової патології у структурі захворюваності і смертності.

  5. Мінливість спадкових ознак як основа патології.

  6. Роль спадковості та середовища у розвитку патології.

  7. Класифікація спадкової патології.

Змістовий модуль 2. Методи медичної генетики.

  1. Роль параклінічних методів дослідження у діагностиці природженої та спадкової патології.

  2. Цитогенетичний та молекулярно-цитогенетичні методи. Покази до проведення цитогенетичних досліджень.

  3. Клініко-генеалогічний метод.

  4. Методика складання родоводу.

  5. Типи успадкування.

  6. Мітохондріальна спадковість.

  7. Біохімічні методи. Покази до проведення досліджень.

  8. Молекулярно-генетичні методи. Покази та можливості методу.

Змістовий модуль 3. Пропедевтика спадкової патології. Методика опису фенотипу. Синдромологічний аналіз.

  1. Семіотика спадкових хвороб.

  2. Особливості клінічних проявів природженої та спадкової патології.

  3. Загальні принципи клінічної діагностики природженої та спадкової патології.

  4. Особливості огляду та фізичного обстеження хворого і членів його родини.

  5. Природжені вади розвитку.

  6. Природжені морфогенетичні варіанти.

  7. Синдромологічний підхід у діагностиці природженої та спадкової патології.

Змістовий модуль 4. Моногенні хвороби.

  1. Моногенні хвороби. Визначення поняття. Етіологія та класифікація.

  2. Загальні закономірності патогенезу моногенної патології.

  3. Головні риси клінічної картини моногенної патології.

  4. Клінічний поліморфізм моногенної патології та його причини.

  5. Генетична гетерогенність моногенних захворювань.

  6. Клініка, генетика та діагностика нейрофіброматозу.

  7. Клініка, генетика та діагностика вродженого гіпотиреозу.

  8. Клініка, генетика та діагностика фенілкетонурії.

  9. Клініка, генетика та діагностика муковісцидозу.

  10. Клініка, генетика та діагностика синдрому Марфана.

  11. Клініка, генетика та діагностика гомоцистинурії.

  12. Клініка, генетика та діагностика адреногенітального синдрому.

  13. Клініка, генетика та діагностика синдрому Елерса-Данлоса.

  14. Клініка, генетика та діагностика онкогенетичних синдромів.

  15. Геномний імпринтинг. Визначення поняття.

  16. Хвороби геномного імпринтингу. Етіологія, патогенез, клінічні форми.

Змістовий модуль 5. Хромосомні хвороби.

  1. Хромосомні хвороби. Визначення поняття. Етіологія та класифікація.

  2. Ефекти хромосомних аномалій в онтогенезі.

  3. Патогенез хромосомних хвороб.

  4. Загальна характеристика хромосомних хвороб.

  5. Клініко-генетична характеристика синдрому Патау.

  6. Клініко-генетична характеристика синдрому Едвардса.

  7. Клініко-генетична характеристика синдрому Дауна.

  8. Клініко-генетична характеристика трисомії 22.

  9. Клініко-генетична характеристика синдрому Шерешевського-Тернера.

  10. Клініко-генетична характеристика полісомій за статевими хромосомами.

  11. Клініко-генетична характеристика синдромів часткових анеуплоїдій.

  12. Клініко-генетична характеристика мікроцитогенетичних синдромів.

  13. Фактори підвищеного ризику народження дітей з хромосомними хворобами.

Змістовий модуль 6. Мітохондріальні хвороби

  1. Загальна характеристика мітохондріальної патології.

  2. Класифікація мітохондріальних хвороб.

  3. Мітохондріальна спадковість.

  4. Загальні принципи діагностики та лікування мітохондріальної патології.

  5. Мітохондріальні хвороби, що зумовлені мутаціями мітохондріальної ДНК.

  6. Клініка, генетика, діагностика, терапія синдрому Кернса-Сейра.

  7. Клініка, генетика, діагностика, терапія синдрому MELAS.

  8. Клініка, генетика, діагностика, терапія синдрому MERRF.

  9. Клініка, генетика, діагностика, терапія синдрому Лебера.

  10. Клініка, генетика, діагностика, терапія синдрому Пірсона.

  11. Мітохондріальні хвороби, що зумовлені мутаціями ядерної ДНК.

Змістовий модуль 7. Хвороби зі спадковою схильністю.

  1. Хвороби зі спадковою схильністю. Визначення поняття. Загальна характеристика.

  2. Моногенні та полігенні форми хвороб зі спадковою схильністю.

  3. Механізми розвитку хвороб зі спадковою схильністю.

  4. Значення спадкової схильності у загальній патології людини.

  5. Спадково обумовлені патологічні реакції на дію зовнішніх факторів.

Змістовий модуль 8. Профілактика спадкової патології. Медико-генетичне консультування та пренатальна діагностика.

  1. Профілактика природженої та спадкової патології. Види профілактики.

  2. Генетичні основи профілактики природженої, спадкової та мультифакторіальної патології.

  3. Рівні профілактики.

  4. Питання планування сім’ї та преконцепційна профілактика.

  5. Охорона навколишнього середовища як складова профілактики.

  6. Медико-генетичне консультування (МГК).

  7. Загальні положення і покази до МГК.

  8. Функції лікаря-генетика при МГК.

  9. Ефективність МГК.

  10. Пренатальна діагностика (ПД). Загальні питання. Покази. Терміни проведення.

  11. Масовий та селективний ультразвуковий скринінг вагітних.

  12. Неінвазивні методи ПД. Методики. Покази. Терміни проведення. Можливості методу.

  13. Інвазивні методи ПД. Методики. Покази. Терміни проведення. Можливості методу. Протипокази. Можливі ускладнення.

  14. Доклінічна діагностика та профілактичне лікування.

  15. Скринінгові програми. Масові та селективні скринінгові програми.

  16. Генетичний моніторинг природженої та спадкової патології.




  1. Форми контролю

Форми контролю і система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженої МОЗ України (2005).

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-х бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі. В програмі була застосована така система конвертації традиційної системи оцінки у бали:




Традиційна оцінка

Конвертація у бали




Модуль 1

“5”

13

“4”

11

“3”

8

“2”

0


Модуль 1. Медична генетика.

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті. Готовність студента до заняття (початковий етап) перевіряється на основі відповіді на 10 тестових завдань. На першому практичному занятті ці питання включені до заключного контролю. За правильну відповідь на 10-9 тестів студент отримує 5 балів, на 8-7 тестів – 4 бали, на 6-5 тестів – 3 бали, 4 і менше – 0 балів.

Основний етап практичного заняття передбачає роботу у клініці, опанування практичними навичками. Контроль основного етапу заняття проводиться шляхом оцінки виконання студентом практичних навичок, аналізу його участі у діяльності клінічного відділення, вміння розв’язувати типові ситуаційні задачі. Опитування оцінюється 12, 8, 4, 0 балів.

На заключному етапі заняття проводиться підсумок практичної діяльності студента, дається завдання на час виконання студентом самостійної роботи після завершення аудиторної частини заняття. Для оцінки засвоєння студентом теми йому пропонується дати відповідь на три ситуаційні задачі. Якщо правильно вирішені 3 задачі, студент отримує 5 балів, якщо 2 – 4 бали, якщо 1 – 3 бали. Отримані протягом заняття бали складаються: бали, отримані за тести + бали, отримані за опитування + бали, отримані за задачі.

Перерахунок оцінок з багатобальної шкали здійснюється наступним чином:

18 – 22 бали – оцінка «відмінно»

14 – 17 балів – оцінка «добре»

10 – 13 балів – оцінка «задовільно»

0 – 9 балів – оцінка «незадовільно»

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну діяльність становить 117 балів. Вона вираховується шляхом складання кількості балів, що відповідають оцінці «відмінно» на кожному практичному занятті (по 13 балів за теми №1 – 4, 7 – 10, 12).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом складання кількості балів, що відповідають оцінці «задовільно» на кожному занятті (по 8 балів за теми №1 – 4, 7 – 10, 12). Отже, до підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які виконали програму модулю 1 та отримали за поточну діяльність не менше 72 балів.

Підсумковий модульний контроль засвоєння матеріалу здійснюється на останньому практичному занятті модулю. Засобами діагностики засвоєння матеріалу є контроль виконання практичних навичок (демонстрація методики і техніки виконання запропонованих практичних навичок), ситуаційні задачі (типові ситуаційні задачі у кількості 1), теоретичні питання (студентові пропонується відповісти на 4 питання).

Максимальна кількість балів, яку студент може отримати під час модульного контролю становить 80:


  • максимальна кількість балів за демонстрацію виконання практичної навички становить 20 балів (практична навичка виконано методично правильно – 20 балів, виконана з недоліками, виправленими студентом самостійно – 18 балів, виправлено студентом після зауваження викладача – 16 балів, не виконано – 0 балів);

  • за вирішення ситуаційної задачі студент максимально отримує 20 балів (задача вирішена методично правильно – 20 балів, виконано з несуттєвими помилками, виправленим студентом – 15 балів, виконано з 1-2 суттєвими помилками – 10 балів, не виконано – 0 балів);

  • за відповідь на теоретичне питання студент максимально отримує 10 балів (10 балів за правильну відповідь на питання, 8 балів – за неточну або неповну відповідь на питання, 6 балів за неповну, з недоліками відповідь на питання, за відсутність відповіді – 0 балів). Кількість балів за відповіді на 4 питання сумується: максимальна кількість балів за відповіді на теоретичні питання становить 40.

Модульний контроль зараховується студентові, якщо за демонстрацію практичної навички він набрав не менше 16 балів, при вирішенні ситуаційної задачі набрав не менше 10 балів, за відповіді на 4 теоретичні питання отримав не менше 24 балів (6х4). Таким чином, мінімальна сумарна оцінка за підсумковий модульний контроль становить 50 балів.



  1. ОЦІНЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ.

Оцінка з медичної генетики виставляється лише студентам, яким зарахований модуль з дисципліни.

Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок з модулю навчальної дисципліни. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за модуль (поточна навчальна діяльність та підсумковий модульний контроль) становить 117 балів.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.

Конвертація кількості балів з дисципліни «Медична генетика» у оцінки за шкалами ECTS та 4-х бальною (традиційною):

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ECTS таким чином:

Оцінка ECTS

Статистичний показник

A

найкращі 10% студентів

B

наступні 25 % студентів

C

наступні 30% студентів

D

наступні 25% студентів

E

останні 10% студентів

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-х бальну шкалу таким чином:



Оцінка ECTS

Статистичний показник

A

“5”

B, С

“4”

D, E

“3”

FХ, F

“2”

Оцінка з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX (“2”) виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше 2-ох (двох) разів за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму з модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів), мають пройти повторне навчання з відповідного модуля. Рішення приймається керівництвом ВНЗ відповідно до нормативних документів, затвердженим в установленому порядку.



  1. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

(основна навчальна література)

  1. Артамонов Р.Г. Редкие болезни в педиатрии. Диагностические алгоритмы. - М.: ГЭОТАР-Медиа. - 2007. – 128 с.

  2. Бажора Ю. Клиническая генетика: уч. пособие. – Одесса: «Друк», 2001. – 159 с.

  3. Бочков Н.П. Клиническая генетика: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. – 448 с.: ил.

  4. Бужієвська Т.І. Основи медичної генетики. – Київ: «Здоров’я», 2001. – 135 с.

  5. Гречаніна О.Я., Богатирьова Р.В., Біловол О.М. Клініка та генетика спадкових захворювань, що супроводжуються шлунково-кишковими та загальними абдомінальними симптомами. – Тернопіль, ТДМУ, 2008. – 216 с.

  6. Гречаніна Ю.Б., Жаданов С.І., Гусар В.А. Мітохондріальні хвороби: проблеми діагностики, лікування та профілактики. – Харків, ХНМУ, 2008. – 71 с.

  7. Лазюк Г.И., Лурье И.В., Черствой Э.Д. Наследственные синдромы множественных врожденных пороков развития. – М.: Медицина, 1983. – с.

  8. Медична генетика: Підручник / за ред. чл.-кор. АМН України, проф. О.Я. Гречаніної, проф. Р.В. Богатирьової, проф. О.П. Волосовця. – Київ: Медицина, 2007. – 536 с.

  9. Мещишин І.Ф. Особливосты обмыну речовин у дытей. – Чернывцы, 2003. – 108 с.

  10. Наследственные нарушения нервно-психического развития детей: Руководство для врачей / под ред. П.А. Темина, Л.З. Казанцевой. – М.: Медицина, 2001. – 432 с.: ил

  11. Пішак В.П., Мещишин І.Ф., Пішак О.В. Основи медичної генетики. - Чернівці, 2000. – 248 с.

  12. Сорокман Т.В., Пішак В.П., Ластівка І.В., Волосовець О.П. Клінічна генетика. – Чернівці, 2006. – 450 с.

  13. Сміян І.С., Банадига Н.В., Багірян І.О. Мед. генетика дитячого віку. – Тернопіль: «Укрмедкнига». – 2003. – 183 с.

  14. Essential Medical Genetics / M. Connor & M/ Ferguson-Smith Ed., 5th ed. – “Blackwell Science Ltd”. – 1997. – 236 p.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка