Мiнiстерство охорони здоров’я україни iвано-франкiвський національний медичний університет



Сторінка1/2
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.55 Mb.
  1   2
МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

IВАНО-ФРАНКIВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор

Професор______Г. М. Ерстенюк

«_____»____________20___ р.


РОБОЧА ПРОГРАМА
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

(назва навчальної дисципліни)


5.12010106 Стоматологія ортопедична

(шифр, назва спеціальності)


Факультет медичний коледж

Кафедра – гiгiєни та екології
Нормативні дані

Форма


навчання

Курс

Се­местр


Кількість годин

Дифе-ренці-йова-ний залік

(семе-стр)


Підсу-мок по дис-цип-ліні

(тиж-


день)

Всьо­го


Аудиторних

С

П

Р



С

Лекції

Прак-

тичні


занят-

тя


Лабо­ра­­­

торні


заняття

Семі­нар-ські

заняття


Денна

1

2

54

10

20

-

-

24

2

11-12

Вечірня

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Заочна

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Робочу програму склали: проф. М. І. Мізюк, ас. Л. С. Гречух


Івано-Франківськ – 2012


Робоча програма складена на основі типової програми «Основи екології» для студентів вищих медичних навчальних закладів І—ІІІ рівнів акредитації за спеціальністю 5.12010106 “Стоматологія ортопедична”. Програма затверджена заступником директора Департаменту кадрової політики, освіти, науки та запобігання корупції МОЗ України О. П. Волосовцем, 2011 р.

Програму обговорено на засіданні кафедри «____»_____________ 20 р.

Протокол №______
Завідувач кафедри __________________ професор М. І. Мізюк

Програму ухвалено на засіданні циклової методичної комісії



«______»____________20 р., протокол № ______
Голова циклової методичної комісії_______асистент В. М. Сухолиткий

ЗМІСТ



1. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .










1.1. Робочий навчальний план . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .










1.2. Тематичні плани . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.2.1. Тематичний план лекцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.2.2. Тематичний план практичних занять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.2.3. Тематичний план самостійної позааудиторної роботи . . . . . . . .










1.3. Засоби контролю знань студентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.3.1. Засоби проведення поточного контролю рівня знань. . . . . . . . .




1.3.2. Засоби проведення підсумкового контролю знань і його форми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .










1.4. Перелік навчально-методичної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.4.1. Основна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




1.4.2. Додаткова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .










2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ . .










2.1. Загальні методичні матеріали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.1.1. Мета і завдання дисципліни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.1.2. Аналіз зв’язків із суміжними дисциплінами . . . . . . . . . . . . . . .




2.1.3 Методи активізації і інтенсифікації навчання . . . . . . . . . . . . . . .




2.1.4 Основні знання та вмінння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.1.5. Перелік обов’язкових практичних навичок . . . . . . . . . . . . . . . .










2.2. Методичні матеріали для викладачів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.2.1. Тези лекцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.2.2. Методичні розробки для викладачів до проведення практичних занять зі студентами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .










2.3. Методичні матеріали для студентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .




2.3.1. Методичні вказівки для студентів до практичних занять . . . . .




2.3.2. Методичні вказівки до самостійної роботи студентів . . . . . . . .




2.3.3. Теми індивідуальних завдань і їх форми . . . . . . . . . . . . . . . . . .










3. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .







    1. Робочий навчальний план






Назва дисципліни

та

види занять



Вид під­сумкового

контролю по семе­страх


Загальна


кількість годин на дисциплі­ну


Кількість годин в семестр

другий


Диферен-ційований

залік


Всього

В тиждень




Основи екології

2

54

54

2,45

1

Лекції




10

10

0,45

2

Практичні




20

20

0,91

3

Самостійна робота




24

24

1,09


1.2. Тематичні плани
1.2.1. Тематичний план лекцій





Тема лекції







1

Екологія як наука. Глобальні проблеми екології


2

Структура природного середовища. Біосфера та її компоненти. Кругообіг речовини та енергії в біосфері


3

Основні джерела, шляхи, масштаби забруднення навколишнього середовища. Джерела забруднення в медицині та фармацевтичній промисловості


4

Екологічні проблеми та охорона атмосфери, гідросфери та літосфери


5

Екологія і здоров'я людини. Урбоекологія. Загальні закономірності адаптації людини до різних умов довкілля. Екологічно зумовлені та екологічно-залежні захворювання

Примітка: кожна лекція триває 2 академічні години.



1.2.2. Тематичний план практичних занять


№№

пп

Тема

заняття

Вид

заняття










1

Вступне заняття. Екологія, основні терміни та поняття. Біосфера, екологічні системи. Схеми кругообігу поживних речовин


Практич.

2

Методика розрахунку гранично допустимих викидів та ефективності атмосфероохоронних споруд


Практич.

3

Методика обстеження стану повітряного басейну на території, прилеглій до промислового підприємства


Практич.

4

Методика оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря


Практич.

5

Методика розрахунку гранично допустимих скидів та ефективності водоохоронних споруд


Практич.

6

Методика визначення необхідного ступеня очищення вироблених стічних вод на промислових підприємствах


Практич.

7

Методика розрахунку ефективності очисних споруд каналізації


Практич.

8

Методика оцінки ефективності природоохоронних заходів для промислових підприємств


Практич.

9

Методика проведення екологічної експертизи на підприємствах


Практич.

10

Екологія та здоров’я людини


Семінар

Примітка. Кожне заняття триває 2 академічні години


1.2.3. Тематичний план самостійної позааудиторної роботи



пп





Т е м а

Форма перевірки засвоєння матеріалу

1

2

3

1

Історія розвитку екології.

Диф. залік

2

Природні та антропогенні катастрофи.

Диф. залік

3

Популяція як біологічна система, її структура, динаміка. Генетика популяцій.

Диф. залік

4

Енергетичні та матеріальні потоки в екологічних системах. Біогеохімічні кругобіги.

Диф. залік

5

Атмосфера, її структура, екологічне значення. Проблеми забруднення та охорони повітряного середовища. Стан повітряного середовища України.

Диф. залік

6

Гідросфера, її структура, екологічне значення. Водні ресурси. Проблеми забруднення та охорони гідросфери. Екологічні проблеми найбільших річок України, Чорного та Азовського морів.

Диф. залік

7

Літосфера, будова, хімічні та фізичні властивості, функція. Проблеми забруднення та охорони ґрунту. Сучасний стан ресурсів в Україні.

Диф. залік

8

Радіаційна екологія. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Перспективи атомної енергетики.

Диф. залік

9

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища. Нові наукові розробки у галузі екології. Шляхи виходу з екологічної кризи

Диф. залік


10

Негативні наслідки для біосфери широкого впровадження комп’ютерної техніки та мобільного телефонного зв’язку.

Диф. залік


11

Соціальна екологія. Проблема народонаселення. Урбанізація та її вплив на умови життя та здоров’я населення

Диф. залік


12

Роль екологічної етики та екологічної освіти у системі "Суспільство - природа".

Диф. залік




1.3. Засоби проведення контролю знань студентів
1.3.1. Засоби проведення поточного контролю рівня знань

- Тестовий контроль

- Усне опитування

- Ситуаційні задачі



1.3.2. Засоби проведення підсумкового контролю знань і його форми

- Диференційований залік (безбілетна система), усне опитування, ситуаційні задачі



Критерії оцінювання рівня знань студентів

під час проведення практичних занять

(оцінювання здійснюється за традиційною 4-х бальною системою):
«Відмінно» - отримує студент, який брав активну участь в обговоренні найбільш складних питань з теми, допустив неістотні помилки і дав не менше 90 % правильних відповідей на поставлені запитання та стандартизовані тестові завдання, виконав практичну роботу, оформив та захистив протокол, виконав завдання СПР.

«Добре» - отримує студент, який брав участь в обговоренні питань з теми і дав не менше 75 % правильних відповідей на поставлені запитання та стандартизовані тестові завдання, виконав практичну роботу, оформив та захистив протокол, виконав завдання СПР.

«Задовільно» - отримує студент, який не брав участь в обговоренні основних питань з теми і дав не менше 50 % правильних відповідей на стандартизовані тестові завдання, виконав практичну роботу, оформив та захистив протокол, виконав завдання СПР.

«Незадовільно» - отримує студент, який не брав участь в обговоренні основних питань з теми і дав не менше 25 % правильних відповідей на стандартизовані тестові завдання, виконав практичну роботу, оформив, але не захистив протокол, не виконав завдання СПР.

Критерії оцінювання рівня знань студентів

під час проведення диференційованого заліку чи іспиту

(оцінювання здійснюється за традиційною 4-х бальною системою):
«Відмінно» - отримує студент, який дав не менше 80-100 % правильних відповідей на поставлені запитання та правильно розв’язав ситуаційну задачу, склав гігієнічний висновок та розробив рекомендації з оптимізації впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я людини.

«Добре» - отримує студент, який дав не менше 60-79 % правильних відповідей на поставлені запитання та правильно розв’язав ситуаційну задачу, склав гігієнічний висновок, але недостатньо розробив рекомендації з оптимізації впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я людини.

«Задовільно» - отримує студент, який дав не менше 50-59 % правильних відповідей на поставлені запитання та розв’язав ситуаційну задачу, склав гігієнічний висновок, але не розробив рекомендації з оптимізації впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я людини.

«Незадовільно» - отримує студент, який не дав правильних відповідей на поставлені запитання та не розв’язав ситуаційну задачу, не склав гігієнічний висновок та не розробив рекомендації з оптимізації впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я людини.

1.4. Перелік навчально-методичної літератури
1.4.1. Основна



  1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.

  2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков І. Ю. Основи екології: Підручник. – К. Либідь, 2004.– 408 с.

  3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь - 1997. – 160 с.

  4. Джигирей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорони навколишнього природного середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 210 с.

  5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. К.: Знання, 2000. – 203 с.

  6. Чайка В. Є. Екологія. – Вінниця: «Книга – Вега», 2002.– 408 с.

  7. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для вузів / Я. І. Бедрій, В. С. Джигерей, А. І. Сидисюк та ін. – Львів, 2000. – 238 с.

  8. Нейко Є. М., Глушко Л. В., Мізюк М. І. Основи екології. Київ: Здоров’я, - 2006.

  9. Нейко Є. М., Глушко Л. В., Мізюк М. І. Основи екології. Посібник для практичних занять.- Івано-Франківськ: ІФНМУ, 2010. – 140 с.


1.4.2. Додаткова

  1. Даценко І. І. Гігієна і екологія людини / Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 247 с.

  2. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для вузів / Я. І. Щедрій, В. С. Джигерей, А. І. Сидисюк та ін. – Львів,2000. –238 с.

  3. Агаджанян Н. А., Торшин В. И. Экология человека. Избранные лекции. – М.: Крук, 1994. – 356 с.

  4. Одум Ю. Экология. – М.: Мир, 1986. т.4. – 372 с.

  5. Захарченко М. П., Гончарук Е. И., Кошелев Н. Ф.,Сидоренко Г. И. Современные проблемы экогигиены. – Ч.1, Киев «Хрещатик», 1993. – 174 с; Ч.2, Киев, 1993.– 154 с.

  6. Кучерявий В. П. Екологія. Львів: Світ – 2000. – 499 с.

  7. Злобін Ю.А. Основи екології:Підручник.–К.:Лібра,1998.–250с

  8. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни / Гончарук Є. Г., Кундієв Ю. І., Бардов В. Г. та ін.; За ред. Є. Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – 552 с.

  9. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / Гончарук Е. И., Кундиев Ю. И., Бардов В. Г. и др.; Под. ред. Е. И. Гончарука. – К.: Вища школа, 1999. – 652 с.

  10. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – 792 с.


2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Загальні методичні матеріали
2.1.1. Мета і завдання дисципліни
Мета дисципліни

Метою викладання дисципліни “Основи екології” є навчити майбутнього фахівця оволодіти екологічними законами взаємодії популяції людей з навколишнім середовищем, взаємодії живих і неживих компонентів екосистеми, функціонування екосистем і біосфери, а також розуміти характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому та на організм людини, вміти використовувати методи і опрацьовувати заходи щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища та виникнення і розповсюдження екологічно зумовлених і екологічно залежних захворювань.


Завдання дисципліни

  1. Вміти інтерпретувати основні екологічні закони та загальні закономірності взаємодії живих і неживих компонентів екосистеми та популяції людей з навколишнім середовищем.

  2. Розуміти загальні закономірності адаптації організму людини до різних умов довкілля та оцінювати небезпечність забруднення довкілля для здоров’я людини.

  3. Знати нормативно-правові аспекти охорони навколишнього середовища та міжнародні концепції природокористування. Використовувати у практичній діяльності Закони України, що регламентують природоохоронну діяльність.

  4. Прогнозувати, виявляти, оцінювати та корегувати технологічні процеси (рішення) і виробництва, що загрожують довкіллю.

  5. Обґрунтувати заходи запобігання забруднення біосфери, у т.ч. забруднення відходами хімічних підприємств.

  6. Застосовувати знання з екології при виконанні своїх професійних обов'язків.

2.1.2. Аналіз зв'язків із суміжними дисциплінами


№№

пп


Назва дисципліни


Дисципліни, які забезпечують

1. Біологія з основами медичної генетики

2. Медична та біологічна фізика

3. Біонеорганічна та біофізична хімія

4. Анатомія людини

5. Нормальна фізіологія

6. Біологічна хімія

7. Історія медицини та фармації


Дисципліни, які забезпечуються

1. Мікробіологія

2. Патологічна фізіологія

3. Фармакологія



2.1.3. Методи активізації і інтенсифікації навчання
1. З метою організації пошукової, пізнавальної діяльності студентів на кафедрі проводиться впровадження проблемного методу в навчанні студентів на лекціях та практичних заняттях.

2. Організація самостійної роботи студентів як аудиторної, так і позааудиторної.

3. Використання методики ділових ігор при проведенні ряду практичних занять та інших методів колективної праці.

4. Проведення конференцій з теми "Екологія і здоров'я" в аудиторний час.

5. Укладення учбово-науково-виробничого договору між колективом кафедри, облсанепідстанцією, виробничими об'єднаннями.

6. Стимулювання пізнавальної діяльності студентів шляхом вирішення проблемних ситуацій на практичних заняттях, читання проблемних лекцій.

7. Написання рефератів на екологічну тематику по СРС (самостійній роботі студентів).

8. Розв'язування ситуаційних задач як метод наближення до реальних умов майбутньої діяльності.




2.1.4. Основні знання та вміння
Студенти, що навчаються за спеціальністю «Ортопедична стоматологія» повинні знати:

  • мету, завдання, структуру та методи екології;

  • нормативно-правові аспекти охорони навколишнього середовища та міжнародні концепції природокористування.

  • загальні властивості біосфери, закони термодинаміки;

  • роль біогеохімічного кругообігу речовин та енергії у природі;

  • основні джерела та шляхи забруднення навколишнього середовища в медицині і хімічній промисловості;

  • екологічну ситуацію в Україні;

  • заходи та методи охорони атмосферного повітря, води і ґрунту від забруднення;

  • екологічні фактори ризику виникнення захворювань;

  • екологічні наслідки урбанізації;

  • методику обстеження стану повітряного басейну на території прилеглій до промислового підприємства;

  • методику розрахунку ГДВ у атмосферу шкідливих речовин;

  • методику розрахунку ефективності атмосфероохоронних споруд;

  • методику розрахунку ГДС стічних вод;

  • методику розрахунку ефективності очисних споруд каналізації;

  • методику оцінки ефективності природоохоронних заходів;

  • екологічну експертизу на підприємствах;

  • нормативно-правові основи захисту навколишнього середовища в Україні.


Студенти, що навчаються за спеціальністю «Ортопедична стоматологія» повинні вміти:

  • інтерпретувати основні екологічні закони та загальні закономірності взаємодії живих і неживих компонентів екосистеми та популяції людей з навколишнім середовищем;

  • прогнозувати, виявляти, оцінювати та корегувати технологічні процеси і виробництва, що загрожують довкіллю;

  • використовувати у практичній діяльності Закони України, що регламентують природоохоронну діяльність;

  • обґрунтувати заходи запобігання забруднення біосфери;

  • застосувати знання з екології при виконанні своїх професійних обов'язків;

  • оцінювати небезпечність викидів шкідливих речовин та стічних вод для навколишнього середовища;

  • оцінювати небезпечність енергетичного забруднення для довкілля.


2.1.5. Перелік обов’язкових практичних навичок
1. Проводити обстеження стану повітряного басейну.

2. Проводити оцінку ступеня забруднення атмосферного повітря.

3. Розраховувати гранично допустимі викиди в атмосферу шкідливих речовин.

4. Розраховувати гранично допустимі скиди стічних вод на підприємствах.

5. Розраховувати ефективність водоохоронних споруд на підприємствах.

6. Розраховувати ступінь необхідного очищення вироблених стічних вод на промислових підприємствах.

7. Розраховувати ефективність природоохоронних заходів для промислових підприємств.

8. Проводити екологічну експертизу на підприємствах.

9. Використовувати нормативно-правові основи захисту навколишнього середовища.

2.2. Методичні матеріали для викладачів

2.2.1. Тези лекцій (взірець)

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

IВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра гігієни та екології

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на засіданні кафедри

гігієни та екології ІФНМУ

«___»____20 р. прот. №

Зав. каф., проф. М. І. Мізюк


ЕКОЛОГIЯ ЯК НАУКА.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ

Текст лекції


Підготував:

проф. М. I. Мізюк

Iвано-Франківськ


План лекцiї:
Вступ

1. Екологiя як наука

2. Закони екології

3. Еволюцiя взаємовiдносин людини i навколишнього середовища

Закінчення

Література


ВСТУП

До найактуальнiших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети i вiд яких залежить майбутнє людства, слiд вiднести проблеми екологiчнi. Викликанi недалекоглядним, нерозумним, необгрунтованим ставленням людини до природи, вони виникли не сьогоднi i не вчора.

Як свiдчать стародавнi лiтописи, ще близько 4 тис. рокiв тому вавiлонський цар Хамурапi, а пiзнiше китайськi та монгольськi iмператори та європейськi монархи вже дбали про збереження природи i видавали укази про охорону лiсiв, трав'яного покриву степiв, водних джерел.

Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часiв, теж уболiвала за збереження довкiлля i видала ряд наказiв i документiв про охорону приднiпровських лiсiв i лук, заборону спалювання лiсiв, браконьєрства, хижацького винищення звiрiв та риби.

Iз розвитком цивiлiзацiї та науково-технiчного прогресу, бурхливим зростанням кiлькостi населення на Землi, обсягiв вироб- ництва та його вiдходiв проблеми стосункiв мiж природою та суспiльством дедалi загострюються.

Наприкiнцi ХIХ ст. екологiчну кризу, що наближалася, передбачали лише окремi фахiвцi, а в 60-70-х роках ХХ ст. про критичний стан природи багатьох регiонiв Європи, Пiвнiчної Америки, Японiї та iнших стало вiдомо у всьому свiтi. Страшною дiйснiстю стали голод, отруєнi рiчки та моря, задушливе шкiдливе повiтря у великих промислових центрах, загубленi лiси, сотнi зниклих видiв рослин i тварин, загроза клiматичних аномалiй, ерозiя та майже повсюдне повне виснаження грунтiв у аграрних районах. Такi екологiчнi катастрофи, як вибух на Чорнобильськiй АЕС, аварiя танкера компанiї Ексон-Вальдiс, пожежа нафтових свердловин у Перськiй затоцi, свiдчать що забруднення довкiлля нинi не має меж.



Екологiчна криза грiзно нависла над усiм свiтом, вона вже "схопила нас за горло". Спричинений економiчними, полiтичними по- милками та серйозними прорахунками теперiшнiй стан природного середовища України оцiнюється фахiвцями як критичний, коли вже неможливi його самовiдновлення i самоочищення: вiдбувається активна деградацiя i небезпечне знищення останнiх природних ресурсiв. В Українi загинули сотнi малих рiчок, деградують Чорне i Азовське моря, спотворений забрудненими водосховищами Днiпро, у 1986 роцi страшного лиха зазнав i Днiстер (в результатi в результатi прориву дамби хвостосховища Стебницького калiйного комбiнату в рiчку вилилось 2 млн куб. м концентрованих вiдходiв калiйного виробництва), винищена значна частина лiсiв Карпат, еродована бiльша части- на хлiбної ниви, задихаються вiд промислових та автомобiльних викидiв усi великi мiста та обласнi центри. Вiдносно останнiх Л.Баттон писав: "Або люди зроблять так, щоб на Землi було менше димiв, або дими зроблять так, щоб на Землi було менше людей".

За даними ВООЗ стан здоров'я людини на 20% залежить вiд впливу навколишнього середовища, на 50 % - вiд способу життя, на 20% - вiд спадковостi, на 8,3% - вiд медицини, на 1,7% - вiд iнших факторiв. Проте з кожним роком частка впливу навколишнього середовища зростає.

Найавторитетнiшi вченi США, Японiї, Росiї, України в результатi поглибленого аналiзу, ретельних дослiджень i моделювання сучасних природних процесiв, якi розвиваються в бiосферi, дiйшли висновку, що вже в наступному столiттi наша Земля може обернутися на безлюдну пустелю, а ресурсiв вистачить всього на кiлька десятилiть. Росiйський вчений М. Ф. Реймерс писав: "Якщо природа змiниться настiльки, що стане заперечувати суть виду "людина розумна", нiщо не збереже її вiд долi динозаврiв".

Але найстрашнiшим злом для навколишнього середовища є забруднення людської свiдомостi хибними, злочинними iдеями. Суспiльства, яким було притаманне хижацьке ставлення до природи, якi пропагували зверхнiсть одних нацiй, класiв чи груп людей над iншими, як свiдчить iсторiя, неодмiнно гинули. Трагiзм нашого часу полягає в тому, що нинi такi хибнi iдеї та пов'язана з ними дiяльнiсть тiєю чи iншою мiрою торкаються всiєї планети, всiєї природи, долi всiх країн та нацiй.

Наше поколiння практично у всiх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дiтям та онукам.

Лiквiдацiя глобальної екологiчної кризи є на сьогоднi найважливiшим завданням людства. Для його вирiшення перш за все необхiднi: змiна екологiчної стратегiї i тактики, всiєї економiчної моделi, органiзацiя всебiчної екологiчної освiти, виховання екологiчної свiдомостi вього населення Землi.



1 ЕКОЛОГIЯ ЯК НАУКА

В умовах, коли антропогеннi змiни торкнулися практично всiх екосистем земної кулi, атмосфери i навiть найближчого до планети космiчного простору, найважливiшим завданням сучасностi стало глобальне полiпшення та вдосконалення природокористування, обов'язкове екологiчне обгрунтування всiх видiв господарської дiяльностi, погодження планiв цiєї дiяльностi мiж країнами, виконання силами мiжнародного спiвтовариства глобальних заходiв з охорони бiосфери планети в iм'я її спасiння. У вирiшеннi цих проблем головна роль належить екологiї.

Незважаючи на те, що екологiя виникла з бiологiї i базується на нiй, на даному етапi вона сформувалася в нову дисциплiну, яка поєднує природничi, суспiльно-полiтичнi, технiчнi, економiчнi та юридичнi науки.

Проблемами охорони навколишнього середовища в певних аспектах займаються:

- географiя (наприклад, медична географiя, бiогеографiя),


  • геологiя (наприклад, геохiмiя, бiогеохiмiя),

  • економiчнi науки (зокрема, оцiнка збиткiв вiд забруднення середовища, вартостi природоохоронних заходiв),

  • хiмiя (методи очистки вiдходiв, аналiз забруднення середовища),

  • сiльськогосподарська наука (в закладах якої створенi пiдроздiли охорони природи) та iн. Особливу роль вiдiграє

  • гiгiєна, зокрема гiгiєна навколишнього середовища, яка розробляє медичнi аспекти охорони навколишнього середовища як наукової основи профiлактики несприятливого впливу факторiв середовища на населення. На вiдмiну вiд неї, екологiя вивчає взаємовiдносини всiх живих органiзмiв (включаючи, звичайно, i людину) з оточуючим їх природним середовищем.

Екологiя стала теоретичною основою та науковою базою для розробки питань охорони природи i рацiонального використання її ресурсiв, визначення стратегiї i тактики гар- монiзацiї взаємин людського суспiльства та довкiлля. Як зазначив академiк АН України К. Ситник, бiди сучасної екологiї - не що iнше, як наслiдок... помилок, негараздiв всього суспiльства, наслiдок тисяч прорахункiв у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, науковiй та багатьох iнших сферах його дiяльностi. Тому полiтика, економiка та юриспруденцiя нинi найтiснiшим чином пов'язанi з вирiшенням екологiчних проблем, а сама екологiя стала однiєю з головних iнтегральних мiждисциплiнарних наук.

Вперше термiн "екологiя" в 1866 роцi запропонував нiмецький бiолог Е. Геккель у працi "Загальна морфологiя органiзмiв".

Наприкiнцi 80-х рокiв ХIХ ст. екологiя сформувалась як самостiйна бiологiчна дисциплiна i залишалась такою до 50-х рокiв ХХ ст.

До найвизначнiших екологiв цього перiоду належать такi зарубiжнi вченi, як Г. Бердон-Сандерсон, У. Елтон i А. Тенслi (Англiя), С. Форбс i В. Шелфорд (США), а також вiтчизнянi вченi Д. Кашкаров, А. Парамонов, В. Вернадський, С. Сєверцев, В. Сукачов.

Серед видатних екологiв пiзнiших часiв слiд зазначити Ю. Одума, Б. Коммонера, Д. Медоуза, Р. Риклефса, Р. Дажо, В. Ковду, М. Будико, М. Реймерса, С. Шварца, Ю. Новикова, Ю. Iзраеля, О. Яблокова.

На сучасному етапi розвитку суспiльства екологiя вирiшує коло проблем i користується методами, матерiалами, принципами, якi далеко виходять за межi суто бiологiчних наук. Iснує кiлька визначень сучасної екологiї i декiлька класифiкацiй її основних складових.



Екологiя - наука, яка вивчає взаємовiдносини органiзмiв усiх рiвнiв органiзацiї мiж собою i природним середовищем та розробляє шляхи регулювання i гармонiзацiї взаємин людського суспiльства з природою.

Згiдно останньої класифiкацiї екологiя включає в себе 6 блокiв: центральний - загальна екологiя та 5 основних (бiоекологiя, геоекологiя, техноекологiя, соцiоекологiя та космiчна екологiя). Кожен блок має свої галузевi роздiли та пiдроздiли. Всього в данiй класифiкацiї налiчуёться понад 80 екологiчних пiдроздiлiв, якi охоплюють практично всi сучаснi напрями екологiчних дослiджень.



Особливий роздiл екологiї - екологiя людини - наука, яка вив- чає взаємовiдносини людини з навколишнiм середовищем, яке включає абiотичнi, бiотичнi та соцiальнi умови iснування.

Методи дослiджень сучасної екологiї є дуже рiзноманiтними. Це новi фiзичнi, бiофiзичнi, бiоiндикацiйнi, бiохiмiчнi, радiобiологiчнi, метеорологiчнi та кiбернетичнi методи, наземний, повiтряний та космiчний екомонiторiнги, найновiшi ЕОМ з їх можливостями аналiзу, систематики, моделювання екосистем, прогнозу.
Основними завданнями майбутнiх екологiчних дослiджень бiльшiсть екологiв вважає вирiшення таких проблем:

- народонаселення;

- парникового ефекту;

- кислотних дощiв та озонової дiри;

- повної утилiзацiї вiдходiв промисловостi;

- екологiчно чистої енергетики;

- дехiмiзацiї сiльського господарства;

- екологiчно чистого транспорту;



  • демiлiтаризацiї i бiосфери планети;

  • ресурсозбереження i рекультивацiї лiтосфери.



2 ЗАКОНИ ЕКОЛОГІЇ

Екологiя як наука базується на екологiчних законах, якi розглянемо в алфавiтному порядку.



1. Закон бiогенної мiграцiї елементiв (або закон Вернадсь­кого): мiграцiя хiмiчних елементiв на земнiй поверхнi та в бiосферi в цiлому здiйснюється пiд переважаючим впливом живої речовини, органiзмiв.

Жива речовина або бере участь в бiохiмiчних процесах безпосе- редньо, або створює вiдповiдне, збагачене киснем, вуглекислим га- зом, воднем, азотом, фосфором та iншими речовинами середовище. Цей закон має важливе практичне i теоретичне значення. Нинi люди впли- вають на стан бiосфери, змiнюючи її фiзичний i хiмiчний склад, умови збалансованої вiками бiогенної мiграцiї атомiв. У майбутньо- му це спричинить дуже негативнi змiни, якi набувають здатностi са- морозвиватись i стають глобальними, некерованими (опустелювання, деградацiя грунтiв, вимирання тисяч видiв органiзмiв). Виходячи з цього закону можна свiдомо i активно запобiгати розвитку таких не- гативних явищ, керувати бiогеохiмiчними процесами, використовуючи "м'якi" екологiчнi методи.



2. Закон внутрiшньої динамiчної рiвноваги : речовина, енергiя, iнформацiя та динамiчнi якостi окремих природних систем i їх iєрархiї дуже тiсно пов'язанi мiж собою, так що будь-яка змiна одного з показникiв неминуче призводить до функцiонально-структурних змiн iнших, але при цьому зберiгаються загальнi якостi системи - речовинно-енергетичнi, iнформацiйнi та динамiчнi.

Закон внутрiшньої динамiчної рiвноваги - один з найголовнiших в природокористуваннi. Вiн допомагає зрозумiти, що у разi незначних втручань у природне середовище його екоситеми здатнi саморегу- люватися та вiдновлюватися, але коли цi втручання перевищують певнi межi (якi людинi слiд добре знати) i вже не можуть "згаснути" в ланцюгу iєрархiї екосистем (наприклад, охоплюють цiлi рiчковi системи, ландшафти), вони призводять до значних порушень енерго- i бiобалансу на значних територiях i в усiй бiосферi.



3. Закон генетичної рiзноманiтностi: все живе генетично рiзне й має тенденцiю до збiльшення бiологiчної рiзнорiдностi.

Цей закон повинен враховуватись в бiотехнологiчних дослiдженнях. Внаслiдок того, що генотип є проявом комплексної взаємодiї генiв, а не простої сумацiї ознак, що кодуються кожним геном, при пересадцi генiв в iнший генотип не можна передбачити фенотиповi наслiдки його взаємодiї iз власними генами генотипу.

Генетична рiзноманiтнiсть є базою для формування нових видiв i рiзновидностей тварин та рослин i може використовуватись для вiдновлення деяких видiв, якi були втраченi (наприклад, повернення до життя втраченого виду - бiловезького зубра - шляхом схрещування близьких видiв).

Генофонд природних популяцiй є джерелом для подальшої еволюцiї природи.



4. Закон iсторичної необоротностi : розвиток бiосфери й людства як цiлого не може вiдбуватися вiд пiзнiших фаз до початкових, загальний процес розвитку однонаправлений.

Повторюються лише окремi елементи соцiальних вiдносин (рабство) або типи господарювання.



5. Закон константностi (сформульований В. Вернадським): кiлькiсть живої речовини бiосфери (за певний геологiчний час) є величина постiйна.

За цим законом, будь-яка кiлькостi живої речовини в одному з регiонiв бiосфери неминуче призводить до такої ж за обсягом змiни речовини в iншому регiонi, тiльки iз зворотним знаком. Наслiдком цього закону є правило обов'язкового заповнення екологiчних нiш.



6. Закон обмеженостi природних ресурсiв: усi природнi ресурси в умовах Землi вичерпнi.

Планета є природно обмеженим тiлом i на нiй не можуть iснувати безконечнi складовi частини.



7. Закон однонаправленостi потоку енергiї та пiрамiди енергiй: енергiя, яку отрумує екосистема i яка засвоюється продуцентами, розсiюється або разом з їх бiомасою необоротно передається консументам першого, другого, третього та iнших порядкiв, а потiм редуцентам, що супроводжується втратою певної кiлькостi енергiї на кожному трофiчному рiвнi в результатi процесiв, якi супроводжують дихання. З одного трофiчного рiвня екологiчної пiрамiди на iнший переходить у середньому не бiльше 10% енергiї.

Оскiльки в зворотний бiк (вiд редуцентiв до продуцентiв) по- трапляє дуже мало початкової енергiї (не бiльше 0,25%), термiн "кругообiг енергiї" є досить умовним.

За цим законом можна виконувати розрахунки земельних площ, лiсових угiдь з метою звбезпечення населення продовольством та iншими ресурсами.

8. Закон оптимальностi: нiяка система не може звужуватися або розширюватися до безконечностi.

Нiякий цiлiсний органiзм не може перевищити певнi критичнi розмiри, якi забезпечують пiдтримку його енергетики. Цi озмiри залежать вiд умов живлення та факторiв iснування.



9. Закон сукупної дiї природних факторiв (закон Мiтчерлiха-Тiнемана-Баулє): обсяг урожаю залежить не вiд окремого, нехай навiть лiмiтуючого фактора, а вiд всiєї сукупностi екологiчних факторiв одночасно.

Частку кожного фактора в сукупнiй дiї нинi можна пiдрахувати. Закон має силу за певних умов - коли вплив монотонний i максимально виявляється кожний фактор за незмiнностi нших тiй сукупностi, що розглядається.



10. Закон фiзико-хiмiчної єдностi живої речовини (сформульований В. Вернадським): уся жива речовина Землi має єдину фiзико-хiмiчну природу.

З цього випливає, що шкiдливе для однiєї частини живої речовини шкодить i iншiй її частинi, тiльки, звичайно, рiзною мiрою. Рiзниця полягає лише в стiйкостi видiв до дiї того чи iншого агента. Крiм того, через наявнiсть у будь-якiй популяцiї бiльш чи менш стiйких до фiзико-хiмiчного впливу видiв швидкiсть вiдбору за витривалiстю популяцiй до шкiдливого агента прямо пропорцiйна швидкостi розмноження органiзмiв i чергування поколiнь. Через це тривале вживання пестицидiв екологiчно неприпустиме, бо шкiдники, якi розмножуються значно швидше, швидше пристосовуються i виживають, а обсяги хiмiчних забруднень доводиться дедалi збiльшувати.



11. Закон екологiчної кореляцiї: в екосистемi, як i в будь-якiй iншiй, всi види живої речовини й абiотичнi екологiчнi компоненти функцiонально вiдповiдають одне одному.

Випадiння однiєї частини системи (виду) неминуче призводить до вимикання пов'язаних з нею iнших частин екосистеми й функцiональних змiн.




3 ЕВОЛЮЦIЯ ВЗАЄМОВIДНОСИН ЛЮДИНИ

I НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Близько 600 млн рокiв тому на планетi Земля з'явилися першi багатоклiтиннi органiзми (вважають, що саме тодi для цього скла- лися сприятливi умови - вмiст кисню в атмосферi досяг 3-4%), i одразу вiдбувся еволюцiйний вибух - виникли новi форми життя - губки, черви, корали, молюски, а також предки перших рослин i тварин, якi в палеозойську еру заповнили всi акваторiї i вийшли на континенти. Розвиток земної рослинностi зумовив збiльшення кисню в атмосферi та поживних речовин в грунтах, а також появу крупних тварин. Активно змiнювався склад поверхнi Землi, атмосфери, гiдросфери, виникла бiосфера.

Величезне значення мав бiологiчний обмiн речовин. Подальший процес еволюцiї живих органiзмiв призвiв до появи людини - найви- щого бiологiчного виду, який, розвиваючись, дедалi бiльше впливав на природу.

Дiя природного середовища на людину завжди бiльш або менш ви- дозмiнена завдяки використанню одягу, вогню побудовi житла, а найближче оточення змiнене господарськими, промисловими будiвлями, деревонасадженнями, сiльськими угiддями, роботою промислових пiдприємств i транспорту.

На вiдмiну вiд будь-яких живих органiзмiв, якi займають пев- ний ареал, що пов'язаний з певними природними умовами iснування, людина змогла розселитися по всiй планетi i має найширший космополiтичний ареал. Але все-таки людина може успiшно iснувати в будь-яких географiчних умовах тiльки тодi, якщо їй вдається пiдтримувати навколишн середовище на такому рiвнi, на якому вiдбувалася її еволюцiя.

На пiдставi аналiзу результатiв археологiчних, палеонто- логiчних, антропологiчних, iсторичних та географiчних дослiджень у взаємовiдносинах людського суспiльства з природою видiлено 4 перiоди, якi вiдрiзняються за характром цих стосункiв i обсягом заподiяної навколишньому середовищу шкоди.



П е р ш и й, давнiй, перiод включає палеолiт, мезолiт i неолiт.

У палеолiтi (вiд майже 2 млн рокiв до 30-35 тис. рокiв тому) жили збирачi та першi мисливцi - пiтекантропи, синантропи, неан- дертальцi та кроманьонцi.

У мезолiтi (вiд 30 до 10 тис. рокiв тому) до збирання та по- лювання у людей додається рибальство, з'являються бiльш досконалi знаряддя з кiсток, камiння, рогу, дерева (гачки, сiтки, сокири, човни, глиняний посуд).

У неолiтi (8-4 тис. рокiв тому) появилось землеробство, ско- тарство, свердлування, шлiфування, першi будинки, святилища.

Перший, або давнiй, перiод характеризувався накопиченням знань про природу, пристосуванням людини до природи та дуже не- значним антропогенним впливом на неї. Основним джерелом енергiї тодi була мускульна сила людини, яка повнiстю залежала вiд приро- ди.



Д р у г и й перiод - рабовласницький лад та феодалiзм.

У цей перiод iнтенсивно розвивається землеробство, ско- тарство, виникають ремесла, розширюється будiвництво сiл, мiст, фортець.

Людство своєю дiяльнiстю починає завдавати природi вiдчутної шкоди, особливо пiсля виникнення i розвитку хiмiї та одержання перших кислот, пороху, фарб, мiдного купоросу. Чисельнiсть насе- лення в ХV - XVII ст. уже перевищувала 500 млн чол. Цей перiод можна назвати перiодом активного використання людиною природних ресурсiв, взаємодiї з природою. Тиск на природу в цей час був за- галом ще незначним i локальним.

Слiд зазначити, що в першi два перiоди одним з найважливiших факторiв впливу людини на природу був вогонь - використання штучно створених пожеж для полювання на диких звiрiв, розширення пасо- виськ, пiдсiчно-вогневого способу землеробства. Випалювання рослинностi на великих територiях заподiяло першу непоправну шкоду бiосферi, призвело до рiзких змiн складу флори, фауни, грунтiв i клiмату в цiлому. Внаслiдок цього виникли першi локальнi та регiональнi кризи - значнi територiї Близького Сходу, Пiвнiчної та Центральної Африки перетворилися на кам'янi та пiщанi пустелi. На- далi розвиток цивiлiзацiй супроводжувався дедалi важчими еко- логiчними кризами.



Т р е т i й перiод (XVIII ст. - перша половина ХХ ст.) - час бурхливого розвитку фiзики, технiки, винайдення парового двигуна, електричного мотора, атомної енергiї, стрiмкого зростання чисель- ностi населення (понад 3,5 млрд).

Це - перiод активного розвитку локальних i регiональних еко- логiчних криз, протистояння природи та людського суспiльства, страшних за своїми екологiчними наслiдками свiтових воєн, хижаць- кої експлуатацiї всiх природних ресурсiв. Основними принципами розвитку суспiльства на той час були боротьба з природою, її пiдкорення, панування над нею та впевненiсть, що природнi ресурси невичерпнi.



Ч е т в е р т и й перiод (останнi 40-50 рокiв) характеризу- ється:

  • розвитком глобальної екологiчної кризи,

  • виникненням i поси ленням парникового ефекту,

  • появою озонової дiрки та кислотних дощiв,

  • суперiндустрiалiзацiєю,

  • суперхiмiзацiєю,

  • супермiлiтаризацiєю,

  • суперспоживанням

  • суперзабрудненням усiх геосфер.

Чисельнiсть людства в 1992 роцi перевищила 5,4 млрд чоловiк. Особливостями цього перiоду є також виникнення та поширення громадського руху за охорону природи в усiх розвинених країнах свiту, активне мiжнародне спiвробiтництво в галузi охорони довкiлля, апогеєм якого стала найбiльша в iсторiї всесвiтня конференцiя ООН з проблем навколишнього середовища та розвитку, яка вiдбулася в Рiо-де-Жанейро в червнi 1992 року. У роботi конференцiї взяли участь делегати понад 180 країн свiту. Представниками бiльше 100 країн були голови держав i урядiв, зокрема i лiдери "великої сiмки" - всього близько 30 тис. чол. У дуже гострих дискусiях мiж дипломатами рiзних країн, ученими та представниками "зелених" з усього свiту на конференцiї прийнято пакет важливих мiжнародних угод про охорону бiосфери, збереження бiологiчного розмаїття, клiмату та iн.

У 1996 році відбулась міжнародна конференція в Токіо. Всі країни взяли зобов’язання не перевищувати певного рівня викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря (7 %). Україні рекомендовано не перевищувати рівень викидів станом на 1991 рік.


Оскiльки екологiчна криза екосфери планети в останнiй, чет- вертий, перiод розвивалася нерiвномiрно - залежно вiд обсягiв впливу рiзних антропогенних факторiв, її тривалiсть умовно можна подiлити на три етапи.

П е р ш и й е т а п (1945-1970 рр.) характеризується наро- щуванням гонки озброєнь всiма розвиненими країнами свiту, хижаць- ким знищенням природних ресурсiв у всьому свiтi,розвитком кризових екологiчних ситуацiй у межах Пiвнiчної Америки, Європи, окремих регiонiв колишнього СРСР.

Д р у г и й е т а п (1970-1980 рр.) позначився бурхливим розвитком екологiчної кризи в свiтi (в Японiї, бiльшiй частинi ко- лишнього СРСР, Пiвденної Америки, Азiї, Африки), iнтенсивним зростанням ступеня забруднення вод Свiтового океану та космiчного простору. Це - етап дуже широкої хiмiзацiї, максимального свiтово- го виробництва пластикiв, розвитку глобального мiлiтаризму, реаль- ної загрози глобальної катастрофи (внаслiдок ядерної вiйни) та ви- никнення могутнього мiжнародного державного i громадського руху за спасiння життя на планетi.

Т р е т i й е т а п (з 1980 р. до теперiшнього часу) харак- теризується змiною ставлення людей на планетi до природи, всебiчним розвитком екологiчної освiти в усiх країнах, широким громадським рухом за охорону довкiлля, виникненням величезної кiлькостi "зелених" (органiзацiй, асоцiацiй, товариств), появою i розвитком альтернативних джерел енергiї, розвитком дехiмiзацiї та ресурсозберiгаючих технологiй, прийняттям нових нацiональних i мiжнародних законiв про охорону природи. На цьому етапi також по- чалася демiлiтаризацiя в найбiльш розвинених країнах.

В останнiй перiод людина виступає як могутня геологiчна сила, що змiнює стан екосфери всiєї планети. Масштаби людської дiяль- ностi вражають своїми розмiрами. Проте, на превеликий жаль, ця дiяльнiсть переважно негативно впливає на природу. Видобуваючи щорiчно понад 10 млрд т гiрських порiд з земних надр, ми тисячами свердловин, шахт, рiзних гiрських виробок порушуємо земну поверх- ню, послаблюємо мiцнiсть верхньої частини земної кори i до невпiзнання змiнюємо її вигляд кар'єрами, териконами, горами вiдвальних порiд, шлаконакопичувачами, полями зрошення, звалищами. Виплавляючи понад 800 млн т рiзних металiв, людство викидає в по- вiтря та гiдросферу величезну кiлькiсть промислового бруду, рiзних вiдходiв.

Саме через людську дiяльнiсть на планетi зникло 150 видiв ссавцiв. Якщо 20 рокiв тому на Землi зникав один вид тварин, то нинi, за даними Всесвiтнього фонду охорони живої природи, один вид на годину. Основна причина - винищення тропiчних лiсiв (на Фiлiппiнах i Мадагаскарi вони зникли майже повнiстю, страшними темпами знищуються в Амазонiї, Малайзiї). Лише за четвертий перiод (з 1950 року) зникло понад 40 видiв птахiв та 40 видiв ссавцiв (тiльки в межах Схiдних Карпат зникло майже 20 видiв). У Червону книгу України сьогоднi занесено понад 800 видiв тварин i рослин, тобто вони занходяться пiд загрозою знищення.

Величезної шкоди завдає всiй живiй природi хiмiзацiя сiльсь- кого господарства (в грунти щорiчно вноситься понад 300 млн т мiнеральних добрив i близько 4 млн т пестицидiв). За останнi деся- тирiччя надзвичайно зросла кiлькiсть вживаних людством мiнеральних добрив та пестицидiв (iнсектицидiв, фунгiцидiв, гербiцидiв), а врожайнiсть неухильно знижується, грунти виснажуються до стану повної деградацiї, на багато десятирiч втрачаючи родючiсть. Крiм того, хiмiкатами щорiчно отруюються понад 2 млн чоловiк (i ця циф- ра зростає), а в результатi спровокованої людиною еволюцiї сотнi видiв комах та так званих шкiдливих рослин, грибiв, гризунiв пристосовуються до отрутохiмiкатiв, стають стiйкими до них. Яскра- вий приклад, колорадський жук, який щорiчно в усьому свiтi завдає збиткiв на багато сотень мiльйонiв доларiв i виживає, чим би його не труїли. Збiльшується кiлькiсть людей, якi страждають вiд алергiї, спричиненої пестицидами. Багато пестицидiв є канцероген- ними, викликають лейкоз, мутагеннi змiни в органiзмi.

Внаслiдок забруднення за останнi десятирiччя iнтенсивнiсть життя в морях, океанах, озерах i водосховищах знизилась бiльш нiж на 30%. Ученi попереджають: якщо не припинити потiк забруднюючих речовин, якi потрапляють в Свiтовий океан, особливо нафтопро- дуктiв, важких металiв, радiоактивних вiдходiв, життя в гiдросферi стане найближчим часом ще пасивнiшим.

Експерти ООН пiдрахували, що сьогоднi лише на послаблення найгострiших екологiчних проблем свiту потрiбно бiля 600 млрд до- ларiв.

До 1990 року на Землi зникло близько 1 тис. видiв рослин i тварин, а майже 20 тис. видiв знаходиться пiд загрозою знищення. Людство винищило лiси на величезнiй площi, скоротивши її бiльше, нiж удвiчi.

Щорiчно у водойми скидається близько 600 млрд т рiзних промислових стокiв, для нейтралiзацiї яких потрiбно 12-15-кратне розбавлення, а опалювальнi системи та промисловi об'єкти спожива- ють бiля 23% кисню, який продукується наземною рослиннiстю. Вва- жають, що до 2000-го року ця цифра збiльшиться до 95%. Пiд час видобування щорiчно на сушi втрачається близько 25 млн т нафти, в океанi - близько 8 млн т, а в атмосферу викидається близько 17 млн т у виглядi парiв бензину та iнших вуглеводнiв.

Протягом трьох десятирiч використання знаменитого "дусту" (ДДТ i подiбних до нього пестицидiв) вiн розсiювався по всiй пла- нетi, навiть на поверхню Антарктиди разом зi снiгом його випало майже 2,5 тис. т. Тепер вiдомо, що цей хiмiчний препарат (як до речi фреони та антибiотики) є дуже шкiдливим для здоров'я людини, маё здатнiсть накопичуватися в печiнцi (перiод його розпаду - 49 рокiв) i вже повсюдно мiститься в продуктах тваринництва та ор- ганiзмi людини в дозах, що в 2-3 рази перевищують гранично до- пустимi концентрацiї (ГДК).

Величезної шкоди останнiм часом завдає автомобiльний транспорт, шкiдливi продукти вихлопних газiв якого в бiльшостi ве- ликих мiст планети становлять вiд 45-50 до 80 % загального забруд- нення атмосфери. Щорiчно вiд автотранспорту в атмосферу надходить близько 2 млн т окису та двоокису вуглецю, їх концентрацiя протя- гом останнiх 20 рокiв у океанi зросла в 10 разiв, вони виявленi навiть у верхнiх шарах льодовика Гренландiї.

Ученi застерiгають: якщо термiново не змiнити або не полiпши- ти промисловi технологiчнi процеси, порушення хiмiчної рiвноваги в природному середовищi стане незворотним, а кiлькiсть окисiв залiза в грунтах i водах збiльшиться в 2 рази, цинку i свинцю - в 10, ртутi, кадмiю, стронцiю - в 100, миш'яку - в 250 разiв протягом найближчих 40-50 рокiв. Слiд також врахувати здатнiсть бiоти нако- пичувати отруту. За такої швидкої змiни хiмiчного стану середовища майже неможилво передбачити глобальнi порушення в бiосферi. Щорiчно 6 млн га сiльськогосподарських угiдь перетворюється на пустелi.

Такi ж невтiшнi цифри можна навести, характеризуючи еко- логiчний стан України.

Лише в басейн Днiпра щорiчно скидається близько 10 млрд м3 неочищених стiчних вод, у яких мiстяться надмiрнi кiлькостi амонiйного та нiтритного азоту, нафтопродуктiв, фенолiв, солей важких металiв та хлорорганiчних пестицидiв. А днiпровською водою користується бiльше половини населення України. Як виявилося, великої шкоди Приднiпров'ю завдало створення шiстьох водосховищ, коли було затоплено майже 700 тис. га родючих заплав- них земель (близько 2,1 % загальної площi України). Знищенi пiд водою сади та городи могли б давати щорiчно 3-4 млн т фруктiв та овочiв, а iншi землi - близько 1 млн т зерна. Економiчна, енерге- тична та рибогосподарська вигода вiд створення водосховищ порiвня- но мiзерна, й нинi цi водойми є накопичувачами промислового та по- бутового бруду. Майже половина рiчного обсягу стоку Днiпра є заб- рудненою.

Страшнi наслiдки (не регiонального, а планетарного масштабу) має аварiя на Чорнобильськiй АЕС. З 1987 року лише в Києвi втричi збiльшилася кiлькiсть онкологiчних захворювань, у 6,5 раз - захво- рювань ендокринної системи, в 6 разiв - кровi, в 31 раз - органiв дихання. Це - наслiдки чорнобильської екологiчної катастрофи.

Злочинна полiтика природокористування призвела до загибелi в Українi за останнi 30 рокiв близько 20 тис. малих рiчок, а тi, що залишилися,- вкрай забрудненi.



Забруднення атмосферного повiтря в таких мiстах, як Запорiжжя, Макiївка, Лисичанськ, Днiпродзержинськ, у деяких районах Києва, в багатьох iнших промислових регiонах України досягло небезпечного для життя людини рiвня, коли за вiдсутностi вiтру концентрацiя шкiдливих хiмiчних речовин перевищує ГДК в 25-100 разiв. Загалом у повiтряний басейн України щороку викидається понад 20 млн т шкiдливих речовин.

Видобування корисних копалин призвело до руйнацiї 226 тис. га господарських земель України (близько 1 % усiєї площi республiки), щорiчно вiдбувається вiдчуження майже 100 тис. га пiд новi об'єкти забудови.

Тiльки 1-2% природних ресурсiв використовується для виробництва продукцiї, 98% їх втрачається, накопичуючись у природному середовищi у виглядi вiдходiв, причому кожнi 12-15 рокiв кiлькiсть вiдходiв подвоюється.

Близько 4-5% територiї країни втрачено пiсля чорнобильської аварiї внаслiдок радiацiйного забруднення земель, бiльшою частиною наших лiсiв користуватися не можна. Крiм того, 20% населення України проживає в зонi функцiонування лiнiй електропередач, тобто санiтарно-недопустимого електромагнiтного навантаження (близько 2% територiї). Величезних збиткiв завдали господарству України необгрунтованi мелiоративнi заходи на пiвночi та пiвднi.

Гiгантськi темпи iндустрiалiзацiї, хiмiзацiї та урбанiзацiї з одночасним розвитком стресових ситуацiй вiд соцiальних потрясiнь призвели до того, що протягом останнього десятирiччя стан здоров'я жителiв України став катастрофiчно погiршуватись, оскiльки вiн не- розривно пов'язаний з порушенням екологiчної рiвноваги та дегра- дацiї довкiлля, а адаптацiя людини та вього живого має певнi межi й потребує значно бiльшого часу, нiж час антропогенних змiн навко- лишнього середовища. Пiд серйозною загрозою - генофонд нацiї. За повiдомленням статистичних органiв, у 1992 роцi рiвень смертностi населення в Українi перевищив рiвень народжуваностi.

Усе згадане змусило людей переосмислити ставлення до природи, почати глибоке вивчення генезису та розвитку складних взає- мозв'язкiв i процесiв в навколишньому середовищi, шукати шляхи гармонiзацiї взаємин людського суспiльства та природи, збалансова- ного розвитку людства, в якому поєднаються iнтереси подальшого технiчного прогресу й захисту довкiлля.

У найближчому майбутньому, завдяки розвитку екологiї та всебiчнiй екологiзацiї виробництва, природокористування буде грун- туватися не лише на економiчних принципах, але i на принципах ме- дичної доцiльностi, коли iнтересам охорони здоров'я надається пе- ревага перед виробничо-економiчною рентабельнiстю.




ЗАКІНЧЕННЯ
Таким чином, коло завдань сучасної екологiї надзвичайно широ- ке i охоплює практично всi проблеми, що торкаються взаємовiдносин людського суспiльства та природного середовища, а також проблеми гармонiзацiї цих вiдносин. З суто бiологiчної науки, якою була екологiя якихось 30-40 рокiв тому, сьогоднi вона стала багатогран- ною комплексною наукою, головною метою якої є розробка наукових основ порятунку людства i середовища його iснування - бiосфери планети, рацiонального природокористування та охорони природи.
Л I Т Е Р А Т У Р А

Основна література


    1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.

    2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков І. Ю. Основи екології: Підручник. – К. Либідь, 2004.– 408 с.

    3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. К.: Либідь - 1997. – 160 с.

    4. Джигирей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та охорони навколишнього природного середовища. – Львів: Афіша, 2000. – 210 с.

    5. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. К.: Знання, 2000. – 203 с.

    6. Чайка В. Є. Екологія. – Вінниця: «Книга – Вега», 2002.– 408 с.

    7. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для вузів / Я. І. Бедрій, В. С. Джигерей, А. І. Сидисюк та ін. – Львів, 2000. – 238 с.

    8. Нейко Є. М., Глушко Л. В., Мізюк М. І. Основи екології. Посібник для практичних занять. К.: Здоров’я – 2006.
  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка