Міністерство охорони здоров’я україни головний державний санітарний лікар



Скачати 286.68 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір286.68 Kb.




МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


вул. Філософська, 39а, м. Дніпропетровськ, 49006, Тел. 371-01-55, факс 770-83-25

E-mail: oblses@a-teleport.com, Web:http://WWW.sesobl.dp.ua, Код ЄДРПОУ 01984033


13.04.2010 №2/4-11-2-81 На № від




Головним державним санітарним

лікарям міст та районів,


об’єктів з особливим режимом роботи

З настанням літнього періоду частішають випадки виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій, харчових отруєнь, у першу чергу в організованих дитячих колективах.

З метою їх профілактики, пропоную протягом квітня поточного року організувати проведення у навчальних закладах області написання диктантів, провести бесіди, лекції для вчителів, вихователів, персоналу харчоблоків та технічного персоналу під час перевірок об`єктів.

Про проведену роботу інформувати обласну санітарно-епідеміологічну станцію до 01.05.2010.


Додаток: приблизні тексти диктантів з питань профілактики інфекційних та паразитарних захворювань серед дітей, пам’ятки для персоналу тощо на 13 аркушах.

С.А.РИЖЕНКО

Макарова 770 83 67



Текст

попереджувального диктанту для учнів _____ класів
Гострі кишкові інфекції широко розповсюджені. До них відноситься дизентерія, черевний тиф, сальмонельоз, ротавірусні гастроентерити, вірусний гепатит А та інші.

Збудниками гострих кишкових інфекцій є різні мікроорганізми.

З їжею та водою мікроби через рот проникають у кишки людини.

При виведенні з організму людини мікроорганізми забруднюють харчі, воду, об’єкти зовнішнього середовища (рушники, посуд, іграшки).

Для запобігання кишкових інфекційних захворювань необхідно мити руки з милом перед їжею та після відвідування туалету.

Овочі та фрукти перед вживанням треба старанно помити, а сире молоко і воду – прокип’ятити.

Школярі!

Виконуйте ці поради, щоб запобігти захворюванням на кишкові інфекції.


Текст диктанту

для учнів VII-VIII класів

Вірусний гепатит А – небезпечне інфекційне захворювання. При цьому уражується весь організм людини, але найбільше страждає печінка.

Збудником хвороби є вірус. Він дуже стійкий при попаданні у зовнішнє середовище. Вірус довго зберігається у воді, харчових продуктах та на різних оточуючих предметах.

Джерелом інфекції є хвора людина.

Зараження відбувається при попаданні вірусу у шлунково-кишковий тракт через забруднені збудником хвороби воду та харчові продукти, при недотриманні правил особистої гігієни.

Захворювання починається з втрати апетиту, слабкості, нудоти, іноді блювоти, болі у животі, підвищення температури тіла. Через 5-7 днів з’являється пожовтіння шкіряних покровів.

Щоб попередити захворювання, необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед їжею та після відвідування туалету, пити тільки кип’ячену воду.

При перших ознаках хвороби необхідно звернутись до лікаря.


Мы часто говорим о заразных болезнях.

В медицине такие болезни называются инфекционными. В переводе с латинского языка слово инфекция означает заражать, портить. Заразиться можно от больного человека или животного (собаки, кошки).

Инфекция распространяется микробами, которые живут в воздухе, воде, пище, земле, на поверхности игрушек и книг.

Чтобы не заразиться инфекционными болезнями, надо знать и соблюдать правила личной гигиены.

Основное требование личной гигиены – чистая кожа. Микробы с грязной кожи рук попадают в рот и вызывают инфекционные заболевания.

Чаще мойся – воды не бойся!



Ми часто говоримо про заразні хвороби.

У медицині такі хвороби називаються інфекційними. У перекладі з латинської мови слово інфекція означає заражати, псувати. Заразитися можна від хворої людини або тварини (собаки, кішки тощо).

Інфекція поширюється мікробами, які живуть у повітрі, воді, їжі, землі, на поверхні іграшок і книг.

Щоб не заразитися інфекційними хворобами, треба знати й дотримувати правил особистої гігієни.

Основна вимога особистої гігієни - чиста шкіра. Мікроби із брудної шкіри рук попадають у рот і викликають інфекційні захворювання.

Частіше мийся - води не бійся!



Щоб не хворіти, насамперед, необхідно дотримуватися головного правила особистої гігієни: прийшов з вулиці - вимий руки!
СТАВ ЧЕПУРУНОМ

Що трапилося раптом зі мною?

Подружився із чистотою.

Руки чисто мити не лінь,

зуби чищу щодня .

Начищаю всім черевики,

вичищаю всі смітинки.

А сестричка моя Юля

дражнить вже мене: "Чепурун!"

Чому ж таким я став?

Про мікроби прочитав!

Міністерство охорони здоров’я України

Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція
Пам’ятка

для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, організацій (підприємств), що забезпечують харчування дітей

1. Постачання продуктів харчування і продовольчої сировини повинно здійснюватися спеціалізованим автотранспортом з маркуванням "Продукти", обладнаним стелажами, що можуть зніматися. Кожен автомобіль повинен мати санітарний паспорт. Водій транспорту, а також особи, що супроводжують продукти у дорозі і виконують вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати при собі особисту медичну книжку, бути забезпечені санітарним одягом (халатом, рукавицями).

2. Продукти харчування і продовольча сировина повинні прийматися лише за наявності супровідних документів, що підтверджують їх походження, безпечність і якість.

3. Вживання їжі слід проводити в один і той же час відповідно до спеціально складеного графіку. Перед вживанням їжі діти обов’язково миють руки з милом і сушать їх рушниками (із тканини, паперові, електро). Умивальники з підведенням холодної та гарячої проточної води слід передбачати із розрахунку один на 20 місць, електрорушники — один на 40 місць.

4. Під час приготування страв необхідно суворо дотримуватися поточності виробничого процесу. Обробку сирих і готових продуктів необхідно проводити на столах з відповідним маркуванням у виробничих цехах (овочевий, м’ясний, рибний або м’ясо-рибний тощо).

5. Харчоблок навчального закладу повинен включати: кухню (цех для варіння), окремі приміщення для зберігання продуктів (овочі, фрукти, сипучі продукти, хліб), приміщення для первинної обробки овочів, овочевий, м`ясо-рибний цехи, мийні для миття кухонного, столового посуду тощо.

6. На харчоблоці не повинно бути зустрічних потоків сирої і готової продукції. Харчоблок повинен бути забезпечений достатньою кількістю холодної і гарячої проточної води. Виробничі приміщення їдалень повинні бути обладнані витяжною вентиляцією з механічним спонуканням.

Санітарний одяг для працівників харчоблоку (халати, фартухи, хустки, ковпаки тощо) необхідно замінювати при забрудненні.

7. Харчоблок повинен бути забезпечений:

- технологічним обладнанням: плитою; електричними котлами для води, приготування перших страв, молока тощо, відповідно маркованими щодо їх об'єму і призначення; духовою шафою; електричною сковородою; м'ясорубкою; картоплечисткою; пристроєм для протирання; овочерізкою; електрокип'ятильником для забезпечення резервного гарячого водопостачання; столами для обробки продуктів харчування; шафами; стелажами; підтоварниками тощо;

- для зберігання продуктів, які особливо швидко псуються, - холодильним обладнанням (холодильники побутові, холодильні шафи, прилавки, морозильні камери), забезпеченим термометрами для контролю температурного режиму. Для молочних та м'ясних продуктів необхідно передбачити окреме холодильне обладнання. У випадках зберігання їх разом слід забезпечити товарне сусідство;

- посудом різного розміру і призначення (каструлі, сковороди, казани, відра, ополоники розливні, лопатки дерев'яні, веселки, ложки, мірний посуд тощо), виготовленим з неіржавіючої сталі, алюмінію, чавуну, дерева тощо. Емальований посуд може бути використано лише для зберігання продуктів та для доставки готових страв, але при умові відсутності пошкодження емалі.

- засобами вимірювання (терези товарні, гастрономічні), що повинні бути промарковані окремо для сирої та готової продукції;

- інвентарем: наборами дощок, виготовлених з твердих порід дерева, з гладкою поверхнею та ножів, що марковані відповідно до призначення.

8. Усі приміщення харчоблоку необхідно щодня прибирати (витирати пил, мити підлогу тощо) з миючими засобами. Один раз на місяць проводиться генеральне прибирання (опалювальних приборів, підвіконь, стін тощо) із застосуванням миючих і дезинфікуючих засобів. Біля раковин для миття рук працівників харчоблоку повинні бути мило, паперові рулонні рушники або індивідуальні серветки. Миючі і дезинфікуючі засоби необхідно зберігати в маркірованому посуді у спеціально виділених місцях без доступу світла, які недоступні для дітей. Інвентар для прибирання приміщень (тази, відра, щітки, швабри, йоржики, ганчірки) необхідно маркувати. Тази, відра, швабри підписуються масляною фарбою і закріплюються за кожним з цехів, складами, туалетом.

10. Забороняється використання приміщень харчоблоку, їдалень, роздаткових, буфетів не за призначенням.


11. Усі працівники харчоблоку повинні проходити обов’язкові медичні огляди. Особисті медичні книжки повинні зберігатися у медичного працівника або у особи, яка закріплена наказом керівника (директора) загальноосвітнього навчального закладу як відповідальна за їх зберігання. Персонал їдалень (роздаткових, буфетів) повинен бути забезпечений санітарним і спеціальним оглядом та необхідними умовами для додержання правил особистої гігієни. До санітарного одягу відносяться халати, фартухи, хустки, ковпаки, до спеціального — халати темного кольору, рукавички гумові, гумове взуття.

Медичні працівники школи (при їх відсутності — особи, які затверджено наказом керівника навчального закладу) здійснюють щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до їдальні, умовами їх зберігання, дотримання термінів реалізації і технології виготовлення страв, санітарно-протиепідемічним режимом харчоблоку, фактичним виконанням меню.


Примітка. При організації харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів слід керуватися:

- Законом України „Про безпечність та якість харчових продуктів”;

- Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2004р. №1591 "Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах";

- Наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 р. № 242/329 "Про затвердження порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах";



  • Наказом Міністерства освіти і науки України,
    Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2006 р. № 620/563 „Щодо невідкладних заходів з організації харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах”;

- ДСанПіН 5.5.2.008-01 Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу;

- СанПиН 42-123-5777-91 Санитарные правила для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое.




Матеріали, які можна використовувати для бесід, лекцій:

«Санитарные требования к личной гигиене персонала пищеблока».

1. Лица, поступающие на работу на предприятия общественного питания, обязаны пройти медицинский осмотр в соответствии с действующим приказом Минздрава Украины №280 від 23.07.2002 и прослушать курс по гигиенической подготовке со сдачей зачета.

До представления результатов медицинских обследований и сдачи зачета по санитарному минимуму указанные лица к работе не допускаются.

2. На каждого работника должна быть заведена личная медицинская книжка, в которую вносятся результаты медицинских обследований, сведения о перенесенных инфекционных заболеваниях, о сдаче санитарного минимума.

3. Персонал пищеблока обязан соблюдать следующие правила личной гигиены:

- приходить на работу в чистой одежде и обуви;

- оставлять верхнюю одежду, головной убор, личные вещи в гардеробной;

- коротко стричь ногти;

- перед началом работы тщательно мыть руки с мылом, надевать чистую санитарную одежду, подбирать волосы под колпак или косынку или надевать специальную сеточку для волос;

- при посещении туалета снимать санитарную одежду в специально отведенном месте, после посещения тщательно мыть руки с мылом, желательно дезинфицирующим;

- при появлении признаков простудного заболевания или кишечной дисфункции, а также нагноений, порезов, ожогов сообщать администрации и обращаться в медицинское учреждение для лечения;

- сообщать о всех случаях заболеваний кишечными инфекциями в семье работника.

4. Категорически запрещается:

- при изготовлении блюд, кулинарных и кондитерских изделий носить ювелирные украшения, покрывать ногти лаком, застегивать санодежду булавками;

- принимать пищу, курить на рабочем месте.

5. Ежедневно перед началом смены медработник провоият осмотр открытых поверхностей тела работников пищеблока на наличие гнойничковых заболеваний. Лица с гнойничковыми заболеваниями кожи, нагноившимися порезами, ожогами, ссадинами, а также с катарами верхних дыхательных путей к приготовлению и выдаче готовой пищи не допускаются. Результаты осмотра заносятся в журнал установленной формы.

6. На пищеблоке должна быть аптечка с набором медикаментов для оказания первой помощи.

7. Слесари, электромонтеры и другие работники, занятые ремонтными работами в производственных и складских помещениях пищеблока, обязаны работать в цехах в чистой санитарной одежде, переносить инструменты в специальных закрытых ящиках, при проведении работ не допускать загрязнения сырья, полуфабрикатов и готовой продукции.



«Обов'язки медичного персоналу дошкільних навчальних закладів

Медичне забезпечення вихованців дошкільних навчальних закладів здійснюється медичним персоналом, що знаходиться в штаті установи або територіальних лікувально-профілактичних установ (за договором). Організаційно-методична робота з питань медичного забезпечення здійснюється територіальними лікувально-профілактичними установами..

Медичний персонал :

- організовує та проводить обов'язкові медичні профілактичні огляди дітей, що відвідують навчальні заклади, огляди перед профілактичними щепленнями. Визначає групу здоров'я, групу для занять фізкультурою;

- аналізує результати обов'язкових медичних профілактичних оглядів дітей у навчальних закладах та розробляє план заходів з профілактики їх захворюваності та інвалідності;

- здійснює медичний контроль за організацією фізичного виховання, харчування, режимом трудового навчання, проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

- проводить роботу з професійної орієнтації учнів і студентів;

- виявляє дітей, які за станом здоров'я потребують звільнення від перевідних та випускних екзаменів, готує медичні документи для розгляду відповідними комісіями;

- доводить до відома керівництва навчальних закладів інформацію про стан здоров'я дітей та заходи, спрямовані на зміцнення їх здоров'я;

- проводить аналіз стану імунопрофілактики та туберкулінодіагностики серед дітей навчального закладу;

- своєчасно направляє до лікарів-спеціалістів дітей, які цього потребують;

- здійснює просвітницьку роботу серед педагогічного персоналу, батьків, учнів щодо формування здорового способу життя, профілактики травматизму та захворювань;

- веде облік та аналізує усі випадки травматизму дітей у навчальному закладі;

- підвищує свою професійну кваліфікацію;

- проводить заняття з медичним та педагогічним персоналом з питань організації оздоровчих заходів, харчування, раннього виявлення захворювань, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів;

- веде медичну документацію у порядку, затвердженому МОЗ;

- своєчасно інформує територіальну СЕС та керівництво навчальних та лікувально-профілактичних закладів про випадки групових захворювань, вживає невідкладних заходів по попередженню розповсюдження хвороби;

- надає невідкладну медичну допомогу дітям безпосередньо у навчальних закладах;

- здійснює аналіз захворюваності, виявленої під час обов'язкових медичних профілактичних оглядів, розробляє заходи щодо оздоровлення дітей;

- проводить активне виявлення неповнолітніх, які палять, вживають психотропні, наркотичні засоби, алкоголь; передає інформацію до відповідних служб;

- здійснює контроль за наявністю лікарських засобів і медичного інструментарію, необхідних для надання невідкладної допомоги у навчальних закладах;

- здійснює систематичний контроль за санітарним станом і утриманням території установи і всіх приміщень, дотриманням правил особистої гігієни вихованцями і персоналом;

- забезпечує організацію і проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

- проводить роботу з персоналом і дітьми з формування навичок здорового способу життя, організація «днів здоров'я», ігор, вікторин на медичні теми;

- здійснює медичний контроль за організацією фізичного виховання, станом і утриманням місця занять фізичною культурою, спостереження за правильним проведенням заходів щодо фізичної культури залежно від статі, віку і стану здоров'я дітей;

- здійснює контроль за харчоблоком і харчуванням дітей;

- забезпечує ведення медичної документації.

Медичний персонал також організовує і контролює проведення профілактичної і поточної дезінфекції.



«Профілактика інфекційних захворювань»
Усіх нас оточує величезний світ найдрібніших живих істот, до яких відносяться бактерії, віруси, дріжджі, гриби. Побачити мікроби можна тільки при дуже сильному збільшенні під мікроскопом. Мікроби відрізняються один від одного своїм зовнішнім виглядом. Серед них є мікроби, які мають вигляд кульок, паличок, звитих ниток та спіралей Вони можуть жити та розмножуватися у навколишньому середовищі: воді, повітрі, ґрунті.

Мікроорганізми бувають корисні та патогенні (хвороботворні). Корисні мікроорганізми широко застосовуються у різних галузях харчової, хімічної промисловості, у сільському господарстві, медицині. Так, завдяки молочнокислим бактеріям можна зробити кефір. Просто квашу, ацидофілін, йогурт та інші кисломолочні продукти. На використанні молочнокислої мікрофлори засноване виготовлення сметани, сиру. Все це приклади використання людиною мікроорганізмів, корисних для людини.

До шкідливих відносяться мікроби, які викликають псування продуктів харчування, хвороби у людей, тварин та рослин (патогенні мікроби).

Проникаючи в організм людини чи тварини, мікроорганізми пристосувалися отримувати у ньому необхідні умови для своєї життєдіяльності та розмноження. При цьому вони виділяють токсичні речовини, які здійснюють хвороботворний вплив на організм.



Інфекційні хвороби – розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Для розвитку інфекційного захворювання необхідна наявність джерела інфекції, механізму передачі інфекції та сприйнятливого організму.



Джерело інфекції – хвора людина або тварина, які мають симптоми інфекційного захворювання та виділяють збудників цього захворювання до навколишнього середовища. Джерелом інфекції також може бути безсимптомний носій – людина, у якої відсутні клінічні прояви захворювання, але яка виділяє до навколишнього середовища збудників.

Механізм передачі інфекції - процес передачі збудників інфекції з організму хворої людини або носія в організм здорової людини.

Збудники інфекції виділяються з організму людини різними шляхами: при диханні, кашлю, чханні, з випорожненнями, через шкіру тощо. Потрапивши до навколишнього середовища, збудники інфекції можуть опинитися на руках, обличчі, одягу, а також на будь-яких предметах навколишнього середовища.

Механізм передачі збудника від хворого до здорового залежить від місця проживання – локалізації – збудника в організмі.

При локалізації у шлунково-кишковому тракті збудник проникає до його організму через рот з водою або їжею, а виділяється з фекальними масами (черевний тиф, паратифи, сальмонельози, дизентерія, холера, деякі гельмінтози). Зараження відбувається при недотриманні правил особистої гігієни (хвороби «брудних рук»), порушенні правил та термінів зберігання продуктів харчування, вживанні немитих овочів та фруктів, некип’яченої питної води з невідомих джерел, недостатній термічній обробці продуктів харчування (м’яса, риби, птиці, яєць), недотриманні чистоти при приготуванні їжі. Такий спосіб передачі збудника називається фекально-оральний (з латини «or» - «рот»).

При локалізації збудника в органах дихання, особливо верхніх дихальних шляхах, збудник потрапляє до організму з повітрям при вдиху та відповідно виділяється з нього при видиху (розмові, кашлю, чханні з повітрям, яке видихається, каплями слини, слизу). Звідси й назва такого шляху передачі – повітряно-крапельний (грип, дифтерія, туберкульоз, вітряна віспа, кір та ін.)

Збудники, вражаючі шкіряні покриви та слизові оболонки, передаються при безпосередньому контакті, а також через предмети побуту та руки (грибкові захворювання шкіри, педикульоз, короста, захворювання, які передаються статевим шляхом). Такий шлях передачі називається контактно-побутовий. Його різновидом є статевий шлях, коли передача збудника відбувається при статевому акті. Таким чином передаються сифіліс, гонорея, трихомоніаз, ВІЛ-інфекції, вірусний гепатит В.

При локалізації збудника в крові його передача відбувається трансмісивним (через укуси крововисмоктуючих комах), а також парентеральним шляхом – через кров при порушенні цілісності шкірних покривів та слизових при медичних маніпуляціях, при пологах (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).

Існує ще п’ятий механізм передачі інфекції - вертикальний – від матері до плоду (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).

Для розповсюдження захворювання, крім джерела та механізму передачі, необхідна ще наявність сприйнятливого організму. За наявності цих трьох складових відбувається епідемічний процес – розповсюдження інфекційного захворювання. Широке розповсюдження якогось інфекційного захворювання називається епідемія.

Профілактику інфекційних хвороб можна проводити шляхом знешкодження джерела інфекції, ліквідацію або розрив шляхів її розповсюдження, або впливаючи на сприйнятливий організм людини з метою створення імунітету.

Знешкодити джерело інфекції можна шляхом:


  • раннього її виявлення (при профілактичних медичних оглядах);

  • усунення від роботи, пов’язаної з ризиком розповсюдження інфекції;

  • своєчасного лікування, а за необхідності - ізоляції;

  • якщо джерело тварини або гризуни – через проведення санітарно-ветеринарних заходів.

Розрив шляхів передачі інфекції - це дотримання привал особистої гігієни, санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму на підприємствах, носіння марлевих пов’язок в період епідемії грипу тощо.

Одним із способів розриву шляхів передачі інфекції є дезінфекція – знищення збудників, переносників інфекційних хвороб шляхом застосування хімічних або фізичних факторів.

Джерелами та переносниками багатьох інфекційних захворювань є гризуни та членистоногі, тому регулювання їх численності шляхом проведення дезінсекційних та дератизаційних заходів також є мірою профілактики цих захворювань.

Дезінсекція – знищення комах, кліщів, вошей тощо - переносників збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах.

Дератизація – знищення гризунів, які є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах.

Після перенесення деяких інфекційних захворювань в організмі формується стійкий імунітет – несприйнятливість до даного захворювання. В основному це відноситься до захворювань з повітряно-крапельним механізмом передачі. Найбільш дієвим заходом профілактики таких захворювань є вакцинація – введення до організму ослаблених збудників, які не в стані викликати саме захворювання, але при цьому формують стійкий імунітет. Відповідно до діючого законодавства обов’язковими є щеплення, занесені до Календаря профілактичних щеплень в Україні: проти туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правця, поліомієліту.


«Гострі кишкові інфекції»

До гострих кишкових захворювань відносяться дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи, вірусний гепатит А, ієрсиніоз та ін. Для всіх цих інфекцій характерне проникнення збудників інфекції через рот та активне розмноження у шлунково-кишковому тракті. Збудники цієї групи відрізняються великою виживаністю у зовнішньому середовищі. Усі перераховані хвороби багато в чому схожі за своїм клінічним перебігом. Головними симптомами є розлад функцій кишечнику та пронос.



Дизентерія. Збудники дизентерії – шигели Зонне, Флекснера, Шига та ін. – тривало зберігаються в продуктах харчування (молоці, сирі, овочах) та виживають в ґрунті та відкритих водоймах. У молоці та молочних продуктах (сметана, сир, кефір) збудник дизентерії може навіть розмножуватися, при чому розмножується дуже швидко – при температурах від 200С та вище буквально в лічені години накопичується у величезних інфекційних дозах, що призводить до виникнення масових «молочних» епідемій.

Для дизентерії характерний підйом захворюваності в теплу пору року (літо – початок осені), що пов’язано з більш активним розмноженням мікробів у продуктах. Ідеальною температурою для росту та розмноження збудників є температура людського тіла - 370С.

Здорова людина заражається від хворого на дизентерію або бактеріоносія. Шляхи передачі збудника – побутовий, харчовий та водний. Побутове зараження відбувається при безпосередньому зіткненні з хворим (при догляді за ним). Із забруднених рук хворого чи носія збудник дизентерії потрапляє до харчових продуктів, на посуд для їжі, води, на різноманітні предмети побуту. Дизентерія заслужила назву «хвороба брудних рук», так як саме невимиті після відвідування туалету руки хворого чи бактеріоносія – єдине джерело розповсюдження інфекції.

У теплу пору року активним носієм збудників дизентерії є мухи. Зараження людини може також відбутися при вживанні некип’яченої води, забрудненої випорожненнями води з відкритих водойм (річки, озера, ставка).

Дизентерія постійно є причиною масових захворювань дітей в дошкільних навчальних закладах, найчастіше захворювання пов'язане з вживанням овочевих салатів зі сметаною, сирної запіканки, картопляного пюре з молоком, компоту із сухофруктів. Інфікування цих продуктів відбувається через брудні руки працівників харчоблоку, тому необхідно суворо стежити за дотриманням правил особистої гігієни та виконанням протиепідемічного режиму.

Протягом 2-7 днів збудник може знаходитися в організмі людини, не викликаючи ознак захворювання – це так званий інкубаційний період. Хвороба розвивається гостро. З’являються слабкість, нездужання, переймоподібні болі у животі. Випорожнення частішає до 10-12 та більше разів на добу, має спочатку каловий характер, потім стає рідким, мізерним, з’являються слиз та кров. Виникають часті хворобливі позиви, які не супроводжуються дефекацією – тенезми. Дизентерія нерідко протікає у прихованій та безсимптомній формі.



На сальмонельоз хворіють і люди, і тварини. Більш того, тварини є основним джерелом сальмонел, а фактором передачі збудників людині слугують продукти харчування. Особливо часто заражені сальмонелами яйця водоплавних птахів, тому діючими санітарними правилами заборонена реалізація яєць водоплавних птахів (гусей, качок) в роздрібній торговій мережі.

Сальмонельозом можна заразитися при контакті з твариною. Однак частіше зараження відбувається через продукти харчування – м'ясо тварин та птахів, м’ясні субпродукти, продукти їх переробки, яйця, молоко та приготовані з молока та яєць продукти (сир, сметана, морозиво, майонез, креми та ін.). Овочі, фрукти, ягоди можуть бути заражені при удобренні ґрунту гноєм. М'ясо та птахи інфікуються часто при забої тварин, особливо вимушеному. Важлива роль в передачі інфекції належить забрудненим рукам, які переносять збудників, наприклад, з м’яса на будь-які інші продукти та приготовану їжу, а також на посуд, кухонний інвентар, серветки, рушники.

Сальмонельозом можна заразитися й від хворої людини або носія. Передача збудників здійснюється при недотриманні правил особистої гігієни через забруднені руки, посуд, кухонний інвентар.

Сальмонели дуже стійкі до навколишнього середовища. В калі тварин вони можуть зберігатися до 4 років, в гної – 90 днів, у воді – 30. Особливо добре зберігаються сальмонели в продуктах харчування, навіть при зберіганні їх в холодильнику. При зберіганні продуктів харчування при високих температурах в них трапляється розмноження та накопичення сальмонел, що збільшує ризик захворювання.

Перші симптоми хвороби проявляється через 5-23 години після зараження. Звичайно хвороба починається гостро з підвищенням температури тіла до 38-400С. З’являються слабкість, головний біль, озноб. На цьому фоні виникає рідке випорожнення, яке набуває зеленуватого забарвлення та має смердючий запах. При частій стертій формі захворювання, яка часто зустрічається, ці симптоми інтоксикації (температура, слабкість, головний біль) відсутні, а випорожнення просто рідке або кашкоподібне. Якщо хворий на таку форму не звертається до лікаря та не лікується, то хвороба може набути хронічного перебігу.

Черевний тиф та паратиф. Збудник – бактерія з роду сальмонел. На відміну від сальмонельозу, джерелом інфекції є тільки людина – хворий або бактеріоносій. З організму хворої людини збудники виділяються до зовнішнього середовища разом з випорожненнями, сечею, слиною. Зараження відбувається головним чином через воду. Сприятливим середовищем проживання цих мікробів є харчові продукти (молоко, сметана, сир, м’ясний фарш, холодець), в яких вони не тільки зберігаються, але й здатні розмножуватися. Бактерії добре переносять низькі температури, але при нагріванні швидко гинуть.

Прихований період хвороби триває від 10 до 20 днів. Починається захворювання з підвищення температури тіла до 38-40ºС, різко погіршується самопочуття, відзначається помутніння свідомості, марення, болі в животі, на шкірі з’являється сип у вигляді рожевих плямок. Пронос спостерігається завжди, випорожнення часто мають вигляд горохового супу. У кишечнику утворюються виразки, які інколи призводять до проривів кишкової стінки та розвитку найтяжчого ускладнення – запалення черевини (перитоніту).



Вірусний гепатит А – кишкова інфекція, викликана найдрібнішими живими частинками – вірусами і така, що протікає з ураженням печінки. Хворіє тільки людина. Вірус гепатиту А виділяється до навколишнього середовища з фекаліями, здатний тривало зберігатися у воді (3-10 місяців), ґрунті, в екскрементах (до 1 місяця) та на предметах господарського побуту. Більшість випадків захворювання на гепатит А припадає на осіннє-зимову пору.

Найчастіше на гепатит А хворіють діти дошкільного або шкільного віку, зараження можу відбуватися харчовим або контактно-побутовим шляхом (через предмети побуту, через брудні руки при недотриманні правил особистої гігієни).

При вірусному гепатиті хворий найнебезпечніший для оточуючих у кінці інкубаційного періоду, який складає від 6 до 50 днів, та на початку розпалу захворювання. В цей час відмічається темна сеча та світлий кал, жовтявість шкірних покривів. Однак останнім часом частіше спостерігаються стерті, безжовтяничні форми.

Ієрсиніоз викликається збудником, здатним проживати і в організмі тварини та людини, і на об’єктах навколишнього середовища – в ґрунті, воді, рослинах. Зараження людини відбувається тільки харчовим шляхом, в основному при вживанні сирих овочів та коренеплодів, які тривало зберігалися в овочесховищах. Основний підйом захворюваності на ієрсиніоз відбувається навесні, так як в період зимового зберігання в овочах та коренеплодах відбувається накопичення збудників. Одним з джерел забруднення овочів є гризуни.

Захворювання проявляється лихоманкою, загальною інтоксикацією та ураженням шлунково-кишкового тракту.

Для профілактики кишкових інфекцій основне значення мають заходи, направлені на знешкодження джерела інфекції, та на розрив шляхів передачі інфекції. Вплив на сприйнятливий організм шляхом імунізації при кишкових інфекціях є нераціональним, так як після їх перенесення імунітет формується нестійкий.

З метою попередження захворювання необхідно:

- здійснювати постійний нагляд за санітарним станом та утриманням харчоблоку, звертаючи особливу увагу на цехи для зберігання та обробки овочів;

- забезпечувати боротьбу з гризунами у їдальні, харчоблоці, приміщеннях складу;

- проводити у овочесховищах дезінфекцію щотижня та перед кожним закладанням овочів.

Працівники ДНЗ, які перехворіли гострими формами ГКІ, допускаються на роботу після виписки зі стаціонару чи лікування вдома на підставі довідки про одужання, виданої лікувально-профілактичним закладом, та підлягають диспансерному спостереженню протягом 1 місяця з клінічним оглядом та 2-разовим бактеріологічним обстеженням, проведеним наприкінці нагляду з інтервалом 2-3 дні.

Якщо джерелом інфекції є домашні тварини, проводяться санітарно-ветеринарні заходи щодо їх оздоровлення та організація санітарного режиму на птахофермах, м’ясокомбінатах і молочних підприємствах; якщо гризуни – дератизація.

Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудників:



  1. Загально-комунальний благоустрій (організація водопостачання, контроль за якістю води, наявність каналізації для збору і видалення нечистот).

  2. Організація харчування населення (вживання тільки доброякісних харчових продуктів):

  • попередження забруднення збудниками ГКІ харчових продуктів під час їх виготовлення, транспортування, обробки і продажу;

  • дотримання термінів і умов зберігання харчових продуктів;

  • правильна кулінарна і термічна обробка продуктів;

  • вживання тільки ретельно промитих проточною водою овочів і фруктів;

  • дотримання правил особистої гігієни (миття рук з милом після відвідування туалету, перед початком роботи на харчоблоці, перед кожним прийомом їжі) і наявність умов для їх дотримання – санвузли повинні бути обладнані педальним змивом води, миючими засобами для миття рук, разовими паперовими або електрорушниками;

  • боротьба з комахами – переносниками збудників інфекційних захворювань.

Одним із дієвих способів зниження захворюваності гострими кишковими інфекціями є підвищення санітарної культури населення, і в першу чергу працівників харчоблоків.
«Харчові отруєння»
Під терміном «харчові отруєння» мається на увазі гострі (раптові) захворювання з симптомами ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, нестримне блювання, пронос, різкі болі в животі, слабкість), що виникають в результаті вживання їжі, масивно забрудненої певними видами мікроорганізмів або такої, що містить токсичні речовини мікробної або немікробної природи.
Немікробні отруєння можуть бути пов’язані з вживанням отруйних грибів, ягід, трав’янистих рослин та їх зернят. Отруєння немікробного походження можуть бути пов’язані також із забрудненням продовольчої сировини та харчових продуктів хімічними речовинами: тяжкими металами, миш’яком, пестицидами тощо.

Харчові отруєння мікробного походження підрозділяються на токсикоінфекції та токсикози (інтоксикації).



Харчові токсикоінфекції (ХТІ). До мікробних токсикоінфекцій відносяться гострі захворювання, виникаючі при вживанні їжі, що містить велику кількість клітин збудника (в 1г продукту порядку мільйона мікробних клітин та більше). Мікроби, які викликають харчові токсикоінфекції, здатні накопичуватися в харчових продуктах при порушеннях температурного режиму та умов зберігання продуктів.

Харчові отруєння можуть бути викликані багатьма видами умовно-патогенних бактерій, тобто бактерій, які викликають захворювання тільки за певних умов (наприклад, при потраплянні до ослабленого організму або при проникненні в здоровий організм у великій кількості).

Найчастіше зустрічаються харчові отруєння, викликані патогенними (хвороботворними) бактеріями групи кишкової палички.

Інкубаційний період при такому отруєнні складає в середньому 2-6 годин. Захворювання починається раптово з нудоти та блювоти, приєднується пронос, можуть бути різкі болі в животі. Звичайно захворювання протікає із загальною інтоксикацією – підвищення температури тіла, головний біль, слабкість.

Під токсикозами розуміють гострі або хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, виникаючі від вживання їжі, яка містить токсин (продукт життєдіяльності мікроорганізму), при цьому сам збудник в їжі може бути відсутнім або виявлятися у невеликій кількості.

Найбільш розповсюдження серед бактеріальних токсикозів є стафілококовий токсикоз. Стафілокок широко розповсюджений в природі, добре зберігається у зовнішньому середовищі, він стійкий до дії високих та низьких температур. Основним джерелом інфекції є людина, яка має гнійні захворювання шкіри, запальні процеси в носоглотці. Однак молочний скот, який страждає на мастит, також може бути джерелом інфекції. Кремові кондитерські вироби, молоко та молочні продукти (особливо морозиво) є сприятливим середовищем для зберігання та розмноження стафілококів, а як наслідок, й для виробітку ними токсину. Для профілактики стафілококових токсикозів необхідно в першу чергу виявляти і не допускати до роботи з харчовими продуктами в загальноосвітніх навчальних закладів людей з гнійничковими захворюваннями шкіри, запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Необхідно також дотримуватися режиму зберігання і теплового режим обробки продуктів. Категорично забороняється продаж розталого і повторно замороженого морозива.

Проникнення збудника (токсину) в організм відбувається через рот з їжею та водою, куди збудник потрапляє через брудні руки, предмети побуту, за допомогою комах-переносників (мухи, таргани). Виділення збудника з організму пов’язане з актом дефекації.

Найнебезпечнішим серед бактеріальних токсикозів є ботулізм. Збудник ботулізму є мешканцем кишечнику багатьох видів тварин та птахів, звідки масивно виділяється в ґрунт. В ґрунті збудник ботулізму знаходиться у вигляді спор, які дуже стійкі до різноманітних впливів, в тому числі не гинуть при кип’ятінні. Потрапляючи до анаеробних умов (без доступу кисню), паличка ботулізму починає виробляти токсин, який є найбільш небезпечним з органічних отрут. Навіть нікчемна кількість токсину викликає у людини смерть. Ботулотоксин вражає нервову систему: з’являються розлад зору, «туман» або «сітка» перед очима, порушення ковтання, мови. Якщо при перших проявах хвороби не надати спеціалізовану допомогу (введення протиботулінічної сироватки), наступає смерть від паралічу дихальних м’язів.

Звичайно захворювання ботулізмом викликане вживанням консервів домашнього приготування (грибних, овочевих, рибних), так як при їх приготування утворюються анаеробні умови. В зв’язку з викладеним, категорично забороняється продаж консервів домашнього приготування.

Основні заходи профілактики харчових токсикоінфекцій спрямовані на своєчасне виявлення джерел та розрив шляхів передачі:


  • ветеринарний нагляд за здоров’ям молочної худоби;

  • профілактичні медичні огляди працівників, не допуск до роботи з харчовими продуктами бактеріоносіїв та інфекційних хворих;

  • дотримання правил організації харчування (вживання доброякісних харчових продуктів, дотримання термінів та правил зберігання харчових продуктів, правильна кулінарна та термічна обробка їжі, вживання тільки ретельно промитих проточною водою овочів та фруктів);

  • боротьба з комахами – переносниками збудників інфекційних захворювань;

  • дотримання правил особистої гігієни (миття рук з милом після кожного відвідування туалету та перед кожним прийомом їжі).

Вимоги щодо прийому дітей до дошкільних навчальних закладів

Перед надходженням дитини до дошкільного навчального закладу, у тому числі і в групи короткочасного перебування, в лікувально-профілактичній установі проводять профілактичний огляд дитини відповідно до діючих нормативних документів.

Під час вступу дитини до дошкільного навчального закладу лікар збирає у батьків додаткові відомості про особливості розвитку і поведінки дитини; дає оцінку стану здоров'я, фізичного, нервово-психічного розвитку, які вносить в медичну карту дитини і доводить до відома вихователів груп. Лікар спостерігає за дитиною в період адаптації і дає індивідуальні рекомендації щодо режиму дня, харчування та оздоровчих заходів.

Щоденний ранішній прийом дошкільників до закладу проводять вихователі, які опитують батьків про стан здоров'я дітей. Медична сестра по показанням оглядає зів, шкіру і вимірює температуру тіла дитини. Прийом дітей в ясельні групи здійснюється особою, яка має медичну освіту. Щодня оглядається зів, шкірні покриви, міряється температура. Виявлені при ранішньому огляді хворі і діти з підозрою на захворювання до дошкільного навчального закладу не приймаються. Діти, які захворіли протягом дня, ізолюються. Залежно від стану дитина залишається в ізоляторі до приходу батьків або госпіталізується.

Один раз на тиждень медичні працівники проводять огляд дітей на педикульоз. Результати огляду заносять в спеціальний журнал. У разі виявлення дітей, уражених педикульозом, їх відправляють додому (для санації).

Після перенесеного захворювання, а також відсутності більш ніж 3 дні дітей приймають до дошкільного навчального закладу тільки за наявності довідки дільничного лікаря-педіатра із вказівкою діагнозу, тривалості захворювання, проведеного лікування, відомостей про відсутність контакту з інфекційними хворими, а також рекомендацій щодо індивідуального режиму на перші 10-14 днів.



При переводі дитини з однієї дошкільного навчального закладу до іншої лікар установи, яку він відвідував, або дільничний педіатр складає витяг з медичної карти дитини.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка