Михайло медуниця "батько народів"



Сторінка1/9
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.9 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


                  1. Михайло МЕДУНИЦЯ



                  2. "БАТЬКО НАРОДІВ"

                  3. ОЧИМА ЧАСУ



                  4. ЦИТАТНИЙ ДЕТЕКТИВ

Він, Сталін, був на такій висоті, на яку не піднімалися навіть боги Олімпу. Одначе доля назавжди скинула його з цього п’єдесталу, як заклятого ідола, в болото бруду і ганьби. "Сік транзіт гльоріа мунді (так минає слава світу)", — говорили древні римляни, і ще досить відома істина: не повторюй ім’я Господа всує.

Ось про це, власне, і цитатний детектив Михайла Медуниці "Батько народів" очима часу", який не можна переповідати, бо побудований він справді виключно на цитатах; його треба читати, беручи на карб мудрість наших пращурів та уроки і с торії.


"Ви примусили ідучих з Вами з мукою і огидою переступати по калюжах крові вчорашніх товаришів".

З відкритого листа Ф. Ф. Разкольникова

Й. В. Сталіну.
Скажеш — не вернеш,

напишеш — не зітреш,

відрубаєш — не приточиш.

Як напише писака, то не злиже й собака.

Народна мудрість.


I

ФРАГМЕНТИ

ОЧМАНІЛОГО СЛОВОБЛУДУ

У наш час об’єднані сили демократії і соціалізму, взяті в масштабі Європи і за межами Європи, незрівнянно могутніші, ніж антидемократичний табір імперіалізму, що протистоїть їм.

Капіталізм став гальмом прогресу людства, а продовження авантюристичної політики імперіалізму, яка привела вже до двох світових воєн, є головною небезпекою для миролюбних народів. Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила очі народам на те, що вік капіталізму наближається до кінця і що відкриті надійні шляхи до загального миру і до великого прогресу народів. Судорожні зусилля імперіалістів, під ногами яких хитається грунт, не врятують капіталізм від загибелі, що наближається. Ми живемо у такий вік, коли всі шляхи ведуть до комунізму. (Бурхливі, тривалі оплески).

Великий Ленін заклав основи радянської держави і вивів нашу країну на шлях соціалізму, який покінчив із багатовіковою експлуатацією людини людиною. Шлях Леніна веде до свободи і щастя народів, до свободи і щастя людства.

Великий Сталін вів і веде наш народ славним шляхом комунізму. Ім’я Сталіна, оточене безмежною повагою і любов’ю народів, відбиває велич переможного Радянського Союзу і кличе до боротьби за щасливе майбутнє людства. (Бурхлива, довго не стихаюча овація).

В. М. Молотов

"Тридцятиріччя Великої

Жовтневої соціалістичної революції".



* * *

У знаменний день 30-річчя Великого Жовтня радянські письменники, як і весь радянський народ, з гордістю оглядають пройдений шлях і впевнено, радісно дивляться в майбутнє, осяяне сонцем ідей Леніна — Сталіна.

Українські радянські письменники горді з того, що в цих величних підсумках труда і боротьби радянського народу є частка і їхньої патріотичної творчої праці.

Капіталізм конає в передсмертних корчах, всі дороги ведуть до комунізму — яким щастям свідомість цього сповнює серця кожного письменника — борця за комунізм!

Ілля Стебун

"Під прапором комунізму"

("Літературна газета", 7 листопада 1947).

* * *

Сталін, мудрий вождь народів, вождь Радянської держави, невгасиме, вічне сяйво Батьківщини, в світлі слави! Сталін, силу животворчу ти народові даєш, до нового щастя й слави Батьківщину ти ведеш. Скільки витязів, а Сталін поміж ними — як титан, сили, мудрості і світла неозорий океан.

Олександр Абашелі

"Пісня про Сталіна".

Переклад Олекси Новицького

("Літературна газета", 27 листопада 1947).



* * *

Сталінська програма відбудування і післявоєнного розвитку сільського господарства буде здійснена. Запорукою цьому є величезне піднесення серед українських колгоспників, що знайшло своє відображення в листі великому Сталіну від передовиків сільського господарства Радянської України, надісланому Республіканською нарадою, яка відбулася недавно в Києві. Митці республіки займуть своє почесне місце в перших лавах борців за сталінський врожай 1948 року, своєю натхненною творчою працею в колгоспах і польових станах запалять героїчних колгоспників на нові успіхи в ім’я процвітання Країни Рад, добробуту всього народу, в ім’я перемоги комунізму.

Всі сили — на боротьбу за сталінський врожай!

"Митці — на боротьбу за сталінський врожай!"

(Передова "Радянського мистецтва", 10 березня 1948).

* * *

"Короткий курс історії ВКП(б)", потребуючи розкриття законів виробництва і вивчення історії трудящих мас як основної виробничої сили суспільства, озброїв радянських істориків для боротьби з буржуазно-націоналістичною фальсифікацією історії. Відомо, що ідеологи українського буржуазного націоналізму Грушевський, Винниченко, Петлюра, Донцов та інші намагались фальсифікувати історію України з метою обгрунтування своїх буржуазно-націоналістичних позицій. Відмовляючись від класового під ходу до вивчення історії України, буржуазні націоналісти пропагували ідею "безбуржуазності" української нації. Вони ігнорували визвольну боротьбу народних мас України і зображували розвиток українського народу як єдиної нації, без внутрішніх класових суперечностей та боротьби. Ці трад иції школи Грушевського повністю не ліквідовані серед українських історикіа Навіть у працях останніх років, таких, як "Короткий курс історії України", перший том "Історії України" та інших, не показані закономірності історичного розвитку України; основні періоди її історії розрізняються не за способом виробництва, а за тими зовнішньо-політичними ситуаціями, що склад алися на Україні в той чи інший період Дуже слабо в цих працях розкриваються соціальні взаємовідносини та класова боротьба всередині українського народу.

Нині ведеться уперта робота по створенню марксистської історії як українського, так і білоруського народів. Раніше виданий перший випуск "Історії БРСР" не був позбавлений помилок націоналістичного характеру. Історики України підготували новий короткий нарис історії України, а історики Білорусії розробили "Тези про основні питання історії БРСР". Ці праці зараз обговорюються науковою громадськістю.

...Десять років, що минули з часу створення "Короткого курсу історії ВКП(б)", були роками напруженої боротьби за комунізм. Величезну, вирішальну роль в цій боротьбі мала та має ідейна озброєність будівників комунізму. "Короткий курс історії ВКП(б)" був і залишається могутіньою теоретичною зброєю наших кадрів, в тому числі й кадрів радянських істориків.

Член-кореспондент Академії наук СРСР

А. М. Панкратова

"Короткий курс історії ВКП(б)"

і радянська історична наука"

(Стенограма публічної лекції,

прочитаної 24 вересня 1948 року

в Центральному лекторії Товариства в Москві).

* * *

Всіма своїми історичними успіхами ми зобов’язані великій більшовицькій партії, нашому вождю і учителю товаришеві Сталіну. Ось чому народ назвав першу в світі Конституцію соціалістичного суспільства Сталінською Конституцією; наші доблесні радянські полки, що здобули всесвітньоісторичну перемогу у Великій Вітчизняній війні, увійдуть в історію з високим ім’ям сталінських полків; п’ятирічки будівництва соціалізму названі у нас сталінськими п’ятирічками. Ми горді з того, що живемо, працюємо і боремось в сталінську епоху.

Передова "Вперед і вище"

("Літературна газета", 6 грудня 1948).



* * *

Товариш Сталін радянських письменників назвав інженерами людських душ. Ось те мірило, з яким підходитимуть на з’їзді до кожного з нас. Чи знає інженер людських душ свій матеріал у всій його повноті? Чи відобразив він у своїй творчості героїв нашого часу? Чи окрилена його творчість ідеями комунізму? Як він розуміє традиції і новаторство? Чи не відстає він від життя? І т. д. і т. п. Основне — це те, щоб письменник завжди був обернений лицем своїм до народу, до свого читача.

Павло Тичина

"Вперед — до комунізму!"

("Літературна газета", 6 грудня 1948).

* * *

Швидке, енергійне вантаження військових ешелонів. Напруженість, суворість у погляді кожного солдата і офіцера. І разом з тим — повне самовладання. Нема метушні, не чути зайвих слів. Кожен почуває себе солдатом, кожен внутрішньо мобілізувався.

Звична і зручна, хоч ще й не обношена, військова форма. Кашкети, пілотки... На мужніх плечах воїнів розгладжуються, рівняються складки злежалих на складах зелених гімнастьорок. Умілі солдатські руки стирають густе мастило з рушниць і пістолетів. Зброя — напоготові... Черговий наш ешелон зі станції Харків вирушає на захід, на фронт. Ми — діюча армія.

Так пригадуються мені останні дні червня 1941 року — перші дні Великої Вітчизняної війни.

І пригадується ще: тисячні натовпи біля репродукторів на перехрестях, на площах і вулицях великого міста.

"Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії і флоту! До вас звертаюсь я, друзі мої!".

Голос вождя. Голос рідного Сталіна. Тисячі, мільйони в урочистій тиші слухають свого вождя і полководця. Шофери пригальмовують авто, не сигналять біля репродукторів... Говорить Сталін!

І в саме серце входять слова: "...підняти на боротьбу всіх трудящих, щоб своїми грудьми захищати свою свободу, свою честь, свою батьківщину..."

Вночі і вдень чергові, патрулі біля будинків і на вулицях великого міста. Перевірка перепусток. Цілковитий порядок. Пильність. Військова дисципліна в народі. Єдність, злютованість, залізна воля — перемогти.

Петро Дорошко

"Воїни переднього краю"

("Літературна газета", 24 лютого 1949).



* * *

Великий полководець і стратег товариш Сталін розгадав задум стратегічного плану німецького командування. Це хороше показано на податку фільму. В Кремлі, в кабінеті товариш Сталін зосереджено і вдумливо вдивляється в карту, оглядає поле битви, яка розгорнулася влітку 1942 року.

— Ясно, вони йдуть на Сталінград, — говорить товариш Сталін Василевському. — Вдруге нам доводиться відбивати натиск ворога на це місто.

— Надзвичайно важливий стратегічний пункт, — відповідає начальник Г енерального штабу Василевський.

— Віддати Сталінград, — продовжує товариш Сталін, — це значить, віддати противникові всі переваги, зберегти — значить зв’язати руки противникові, створити загрозу його комунікаціям.

Далі глядач бачить, як товариш Сталін, творець найпередовішої в світі радянської військової науки, сталінської стратегії і тактики, вказує на слабкі сторони німецького плану взяття Сталінграда.

— А фланги в них розтягнуті, товариш Василевський, — зауважує Сталін. — Цього не слід забувати.

Механізовані армії Готта і Паулюса лише націлилися, почали прориватися до вигину Дона після липневого прориву Південно-Західного фронту, а товариш Сталін вже віддає наказ про оборону Сталінграда, щоб виграти час і знекровити противника, про посилення фронту Клетська — Серафимович. Вже тоді Головнокомандуючий Радянської Армії обмірковував свій план контрнаступу і розгрому ворога.

Воля Верховного Головнокомандуючого передається військам. На Дону, який німецькі генерали збиралися форсувати з ходу, зав’язуються важкі кровопролитні бої. В час, коли наші армії, обороняючись, повільно відступають, Сталінград готується до оборони.

...Багатомільйонний радянський глядач безмірно вдячний видатним майстрам кіномистецтва — творцям цього величного фільму за їх прекрасний, натхненний труд, і особливо ця подяка артистові О. Дикому, який блискуче відтворив дорогий і рідний нам образ нашого великого Вождя.

Микола Рудь

"Сталінградська битва"

("Літературна газета", 12 травня 1949).

* * *

...І кажуть, що Сталін ту люльку курив, як думав про план п’ятирічний, коли у натхненні він смуги лісів на карті накреслив величні. І нібито з люльки димок запашний пливе над Союзом безкрайнім, мов хмарка медова дощем з вишини спада на поля урожайні. І думає Сталін в московські/й Кремлі про нашу мету благородну, І створює радість людську на землі І стверджує щастя народне.

Борис Палійчук "Дума про люльку".

Переклад Н. Тихого.



* * *

Коли зведені багатотисячні самодіяльні хори заспівують "Пісню про Сталіна", її стократ могутнішим хором підхоплюють усі присутні. І пісня про великого вождя в єдину чудесну симфонію зливає десятки тисяч голосів, настроює на єдиний лад биття сердець.

...Українські поети пишаються тим, що на цих народних святах співають все більше й більше створених ними пісень, що багато пісень, написаних на тексти П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, І. Неходи, С. Воскрекасенка, П. Воронька, О. Ющенка, В. Бичка та багатьох інших поетів, які плідно працюють у цій галузі, стали справді народними Піснями.

"Лунай, наша пісне!"

(Передова "Літературної газети", 29 вересня 1949).

* * *

Іван Франко добре знав одвічні мрії та прагнення українського народу до возз’єднання і сам боровся за те, щоб наблизити світлий довгожданий день цього возз’єднання. Він мріяв простой час, "коли органічно від кореня розвинуться і розцвітуть всі частини великого східнослов’янського племені".

Перекликаючись із думками Івана Франка, з далекого заслання лунав голос Павла Грабовського — поета-борця, який все життя віддав за те, "щоб Русь порізнена устала з-під віковічного ярма і квітом повним розцвітала у згоді з ближніми всіма".

Вікові сподівання українського народу збулися. Вони збулися завдяки партії більшовиків і мудрому керівництву товариша Й. В. Сталіна, який невтомно піклується про щастя народів нашої Батьківщини. Нове щасливе життя кипить тепер на безмежних просторах нашої Вітчизни.

Леонід Лесь

"Здійснена мрія"

("Літературна газета", 13 жовтня 1949).

* * *

...Всі відчули, що Сталін поруч, між солдатів своїх стоїть, він спрямовує вгору, вгору наш орлиний, сміливий політ.

Борислав Степанюк

"Ровеснику за океан"

("Літературна газета", 6 листопада 1949).

* * *

Наша країна святкує тридцять другу річницю Жовтня.

"Жовтнева революція поставила... під запитання саме існування світового капіталізму в цілому, — писав товариш Сталін у статті "Міжнародний характер Жовтневої революції"... — Розхитуючи імперіалізм, Жовтнева революція створила разом з тим в особі першої пролетарської диктатури могутню і відкриту базу світового революційного руху, якої він ніколи не мав раніше і на яку він може тепер спертися... Це значить, насамперед, що Жовтнева революція завдала світовому капіталізмові смертельної рани, від якої він ніколи не оправиться більше".

Гордістю за нашу велику Батьківщину, що відкрила нову еру в історії людства, сповнюють нас ці слова великого Сталіна. Новий світ нестримно наступає, маючи собі за базу наймогутнішу державу світу — СРСР. А світовий імперіалізм задкує, втрачаючи позицію за позицією. Прийде час і від нього нічого не залишиться, крім жовтого, смердючого диму, який швидко розвіють вітри визволеної земної кулі.

Олексій Полторацький

"Новий світ наступає".



* * *

Завтра знову зійде над нашою неозорою землею рожевий листопадовий ранок. І ніби в відповідь цій зорі в столиці нашої Батьківщини — Москві, і в Києві, і в Мінську, і в Ташкенті, і в тисячах міст і сіл яскраво засяять святкові прапори. З усім радянським народом люди України високо піднімуть наші зореносні знамена. І в залізному строю військ, що парадними колонами пройдуть повз святкові трибуни, в рядах демонстрантів крокуватиме Перемога. І в свята, і в будні завжди ми бачимо її в наших лавах, перемогу комунізму.

І за те, що вона завжди з нами, за те, що її світлі крила осіняють нас, всюди, в кожному діянні, на кожному кроці, найперше слово сердечної подяки звертаємо ми до нашої мудрої партії більшовиків, до нашого вождя і друга, полководця і учителя великого Сталіна:

Сталін — правда народу і совість народу ясна, Сталін — труд величавий, ідо сонцем освітлює ночі, Сталін — наша любов і цвітіння ясного весна, Сталін — серце народу і очі. Слава нашій Вітчизні священній на віки-віків, хай красується щастям могутня Радянська Держава! Слава стягам червоним і Партії більшовиків, слава Сталіну, добра, немеркнуча слава!

Борис Палійчук

"Батьківщина перемоги".



* * *

Румунський народ глибоко вивчає праці класиків марксизму. Твори Леніна і Сталіна розходяться по країні величезними тиражами.

Пробуджений свободою, принесеною сюди радянським воїном, румунський народ наполегливо будує нове життя, закладає основи соціалізму. Трудящим країни народної демократії в їх боротьбі за своє щасливе майбуття велику допомогу надає вірний друг і захисник народів— могутній Радянський Союз. Кожний румун знає, кому він зобов’язаний тим щастям, яке прийшло в його хату. Ім’я великого Сталіна— визволителя і вождя трудящих — найдорожче ім’я в Румунії.

Михайло Чабанівський

"Сила нашої правди"

("Літературна газета", 6 листопада 1949).



* * *

...Барвисті квіти на "коверці", з колосся сплетена дуга... Ой, як же весело на серці, як ловко ниточка лягла! На свято килим буде в клубі, щоб оповиті кумачем, всміхались нам обличчя любі — товариш Сталін з Іллічем!

Ігор Муратов

"Над Карпатами — день"

("Літературна газета", 1 грудня 1949).

* * *

У Ленінграді, біля широкої і повноводої Неви, є Будинок-музей С. М. Кірова. На одній з вітрин цього музею лежить книга — Й. В. Сталін "Про Леніна і ленінізм". Це подарунок від нашого мудрого вождя і вчителя Сергію Мироновичу Кірову. На цій книзі товариш Сталін написав: "Другу моєму і брату любимому від автора. 23V-24".

Геніальний продовжувач справи Леніна вручив цей сердечний, дружній дар великому ленінцю, великому комуністу. Не можна без хвилювання читати цей короткий, але сповнений великого почуття любові і дружби напис!

Борис Палійчук

"Безсмертя більшовика".

* * *

Гримить наш похід трудовий потоком зоряно-червоним... Ми світ будуємо новий за світлим Сталінським Законом...

Володимир Сосюра

"За Сталінським Законом".



* * *

У тому й щастя наше, що світ новий створили ми в житті, що води із Атлантики й Ламаншу не захлюпнули нас напівпуті. Що ми жили у сталінську епоху, найбагатішу славою в віках. Що ми росли, не як трава із моху, а як орли у сонця на руках. Що з ранніх літ його обличчя строге по-батьківськи дивилося на нас. З його ім’ям ми вийшли на пороги, що Сталін нам указував дороги в комуністичний час.

Платон Воронько

"Наше щастя"

("Літературна газета", 1 грудня 1949).

* * *

Перед усіма народами нашої країни, перед трудящими всього світу стоїть його дорогий образ — образ Вождя, образ геніального мислителя і великого полководця, того, хто разом з Леніним стояв біля колиски нашої держави, хто після смерті Ілліча повів далі радянський народ шляхом всесвітньо-історичних перемог, шляхом побудови комунізму в Країні Рад.

Сталін — це той найдорожчий і найвеличніший образ, що символізує собою все наше нове життя — нашу могутню Вітчизну, нашу більшовицьку партію, наш героїчний народ, наші історичні завоювання.

Сталін — це той найдорожчий і найважливіший образ, до якого звернені погляди трудящих всього світу. В ньому вони бачать запоруку свого щастя, йому звіряють свої сокровенні надії, з його ім’ям на устах борються і перемагають.

Ім’я Сталіна стало прапором боротьби всіх простих людей світу, боротьби за мир і демократію, проти паліїв війни, за соціальну справедливість і визволення з пут капіталу, боротьби проти імперіалістів і колоніального рабства. Світлим сонцем називають Сталіна народи в піснях.

Юрій Бурляй

"Образ Вождя"

("Літературна газета", 8 грудня 1949).



* * *

Восени цього року в Сталінґраді посаджено десять тисяч дерев. Щодня в місті імені Вождя стають до ладу два великих корпуси. На південь від Камишина впродовж Волги — на широкій і довгій трасі полезахисних лісових смуг — після дощів у землю впали важкі жолуді...

Товариш Сталін врятував долю червоного Царицина. Товариш Сталін перетворив його на індустріальну фортецю в роки перших п’ятирічок. Під проводом геніального полководця товариша Сталіна радянський народ відстояв це місто. Твердь і невтомна рука великого Сталіна і тепер проклала нові стріли на новій карті — напрям смуг лісонасаджень...

Я знаю, що у В’єтнамі, в Греції, в Китаї, на далеких островах люди праці з любов’ю вимовляють дороге ім’я: Сталін! Це ім’я стало надією на сонце й життя поневолених людей світу, вірою в перемогу у найзапеклішій боротьбі з поневолювачами.

Микола Рудь

"Славне місто на Волзі"

("Літературна газета", 15 грудня 1949).

* * *

...Коли серце людини переповнене великою любов’ю, найглибшими і найчистішими почуттями — вона готова на подвиг. Подвиг — в труді чи бою. Подвиг — на ланах колгоспних, на заводі чи в шахті.

Великі перемоги здобули і здобувають наші люди. Без справжньої любові здобути їх неможливо.

Любов до Вождя! її неможливо виміряти. Вона — безмежна. Вона сповнює всі серця синів і дочок багатонаціональної сталінської держави.

Трудовий порив — це натхнення. Трудовий порив в ім’я комунізму. Подвиг — в ім’я комунізму. "Ми ввійдемо в ясний комуни дім, бо з нами Сталін" — такі слова читаємо в створеній народом пісні.

В народній пісні, записаній у Тернопільській області, є такі слова: "Зробим сталінським колгосп, будемо заможні, до мети йдемо рішуче, — ми — непереможні!"

Ми непереможні, бо нас веде до комунізму Сталін!

— Довгих, щасливих років Вам, любимий Вождь! — чути з усіх сторін неосяжної нашої країни. Довгих років Вам жити й творити на благо братів-народів!

Ім’я Сталіна несемо ми, радянські люди, в своїх серцях, ім’я Сталіна несемо ми як прапор комунізму!

Олекса Ющенко

"Його ім’я — прапор комунізму".

* * *

Сталін веде нас до комунізму.

Риси нової людини, людини комуністичного суспільства з найбільшою виразністю і яскравістю втілені в Сталіні.

У нього, у великого Сталіна, вчаться радянські громадяни і передові люди всього світу безстрашності в боротьбі, глибокій відданості справі комунізму.

Його, великого Сталіна, наслідують мільйони у своїй повсякденній роботі, в своїй, поведінці, у всьому своєму житті.

Він, великий Сталін, усім своїм життям показує приклад самовідданого служіння народу, приклад готовності "віддати справі робітничого класу, справі пролетарської революції і світового комунізму всі свої сили, всі свої здібності і, коли треба буде, всю свою кров, краплю за краплею".

Комуністи всіх країн вчаться у товариша Сталіна неперевершеної майстерності революційного перетворення світу, умінню передбачати хід подій, дбайливо підтримувати нове, що народжується, і безжально відсікати старе, реакційне, віджиле.

Сталінська скромність, простота, чуйність до людей, сталева воля, віра в народ, любов до народу і нещадність до ворогів народу стали взірцем для всіх чесних людей у їхній повсякденній боротьбі і труді.

Життя і діяльність нашого рідного Вождя — велика школа виховання людей у комуністичному дусі.

Вивчаючи біографію товариша Сталіна, радянські громадяни і всі передові люди світу здобувають пломінний гарт борців за щастя людства, набувають глибокого досвіду творців нового життя, проймаються незламною волею до перемоги.

Валентин Бичко

"Ми всі за товаришем Сталіним".



* * *

...Коли в бою упав сурмач, і куля прапор збила, — Тен-комсомолець взяв кумач, що розгорнувсь, як крила, і рідний Сталіна портрет намалював на ньому. Підняв і з вигуком: — Вперед! — пішов од дому к дому... І всюди, де відважний Тен з тим прапором проходив, — росли загони партизан, готові до походів!

Іван Нехода

"Балада про Індонезійські острови".


  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка