М.І. Пирогова «Затверджено» на методичній нараді кафедри акушерства та гінекології №1 внму методична розробка



Скачати 264.22 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір264.22 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.М.І.ПИРОГОВА
«Затверджено»

на методичній нараді кафедри

акушерства та гінекології №1 ВНМУ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

практичного заняття для викладачів




Навчальна дисципліна

Акушерство та гінекологія

Модуль №

4

Змістовий модуль №

13


Тема заняття

Медично-соціальне значення проблеми неплідності у шлюбі. Етіопатогенетичні чинники розвитку неплідності. Обстеження подружньої пари при неплідному шлюбі. Сучасні принципи і методи лікування жіночої неплідності. Допоміжні репродуктивні технології



Курс

6

Факультет

Медичний

Вінниця- 2012


1. Науково методичне обгрунтування теми.

Знання причин, що перешкоджають фізіологічно настати вагітності, є актуальним, оскільки частота неплідних шлюбів зростає з року в рік і на сьогодні становить 10-15%, і тільки 30% - жінок виліковуються. Своєчана діагностика та правильно розроблений алгоритм лікування неплідності є запорукою стабілізації демографічної ситуації в Україні.


2. Навчальна мета: Вивчити причини безплідності у шлюбі (частоту, етіологію, клінічну картину, методи лікування). Поглибити знання щодо профілактики безплідності та організації планування сім’ї в роботі дільничного лікаря поліклініки.
Студент повинен:

2.1. Знати:

  1. Що розуміють під неплідним шлюбом?

  2. Які існують види неплідних шлюбів?

  3. Показники якісні та кількісні фертильної сперми.

  4. Причини жіночої неплідності.

  5. Методи діагностики трубної неплідності.

  6. Методи діагностики ендокринної неплідності.

  7. Алгоритм обстеження подружньої пари з імунологічною неплідністю.

  8. Показання та протипоказання до хірургічного лікування трубної неплідності.

  9. Показання до екстракорпорального запліднення.

  10. Принципи терапії ендокринної неплідності.

2.2. Уміти:

  1. Оцінити результати дослідження функціонального стану яєчників.

  2. Оцінити результати лабораторних, цитологічних, рентгенологічних методів обстеження, УЗД.

  3. Скласти план обстеження хворої з підозрою на трубний генез неплідності.

  4. Вибрати з анамнезу дані, які вказують на причину неплідності.

  5. Виконати огляд шийки матки в дзеркалах, піхвове дослідження і поставити попередній діагноз.

  6. Скласти план лікування ендокринної неплідності, залежно від його генезу.

  7. Інтерпретувати результати спермограми.



2.3. Засвоїти практичні навички:

Анатомія жіночих статевих органів.



  1. Основні умови фертильності та запліднення.

  2. Основні та додаткові спеціальні методи дослідження, їх діагностична цінність.

  3. Методи дослідження функціонального стану яєчників.

  4. Нейроендокринна регуляція менструального циклу.

  5. Нормальні та патологічні результати методів лабораторного дослідження (кров, сеча, виділення із вагіни і т.д.).


3. Виховна мета: На конкретних прикладах продемонструють принципи лікарської етики і деонтології . Сприяти формуванню у лікарів вміння клінічно мислити в процесі спілкування з хворим, враховувати не тільки характер захворювання, але й індивідуальні особливості хворої.
4. Міжпредметна інтеграція (базовий рівень підготовки).


Назви попередніх дисциплін

Отримані навички

Нормальна анатомія людини

Визначати анатомічну будову зовнішніх та внутрішніх статевих органів

Біологічна хімія

Описувати особливості стероїдогенезу

Гістологія

Описувати будову статевих клітин, ендометрія, яєчників, матки та маткових труб

Нормальна та патологічна фізіологія

Визначати особливості фізіологічних змін в організмі жінки залежно від фаз менструального циклу. Володіти забором матеріалу для гормонального та біохімічного дослідження

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Збирати анамнез, проводити фізикальне обстежен­ня, розпізнавати клінічні синдроми та симптоми, визначати необхідний об’єм та послідов­ність методів обстеження, оцінювати результати параклінічних методів

Топографічна анатомія та оперативна хірургія

Визначати анатомічну будову зовнішніх та внутрішніх статевих органів

  1. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ








Основні етапи заняття

Розподілчасу та рівні

засвоєння

Види контролю

Навчально-методичне забезпечення

1.

Підготовчий етап:

50 хв.

усне опитування, письмове за стандартизованими переліками питань або комп’ютерне тестування.

тестові завдання таблиці, муляжі, календар, стетоскоп, сантиметрова стрічка

1.1

Організаційні питання;




1.2

Формування мотивації

1.3

Контроль початкового рівня підготовки

L=II-III

2.

Основний етап:

самостійна робота студентів під контролем викладача:

- під час збору анамнезу та огляду (за ії згодою) студенти зверта­ють увагу на скарги, зміни фізіологічних параметрів обстеження.

- оцінюють ре­зультати наданих лабораторних аналізів крові (клінічних, біохімічних, гормональних), сечі, коагулограми та ін.



  • - Збирають загальний та гінекологічний анамнез.

  • Проводять загальне та гінекологічне обстеження.

  • Оцінюють дані тестів функціональної діагностики, лабораторні дані.

  • Проводять диференційну діагностику порушень менструальної функції і маткових кровотеч, пов’язаних з перериванням вагітності, ранніх термінів і пухлинами .

  • Поставлять діагноз ендометріозу, аномалії розвитку ЖСО.

  • Обгрунтувують симптоматичне і патогенетичне лікування ендометріозу, аномалії розвитку ЖСО.

  • Обгрунтувують показання для хірургічного методу лікування ( вишкрібування, ампутація матки, резекція яєшників, тощо).

  • Оцінють дані лабораторного, рентгеноло­гічного, ультразвукового методів дослідження.




2 год. 10 хв.

L=III


Практичні завдання

Відеофільми, таблиці, муляжі, схеми регуляції менструальиого циклу, таблиці, слайди, демонстраційна апаратура, історії хвороби або виписки і лабораторні дані, дзеркала, рукавички, предметне скло, пінцети або ложечки Фолькмана, рентгенограми черепа, матки, упаковки лікарських засобів, контрольні задачі, мікроскоп, набір стекол з клітинами вагінального епітелію — чотири ступеня естрогенної насиченості, симптом папороті. На заняття підготувати не менш як 2 хворих.



3.

Заключний етап:

60 хв.

L=III








3.1

Контроль кінцевого рівня підготовки.

Вирішення клінічних задач, письмове тестування.




3.2

Мотивована загальна оцінка навчальної діяльності кожного студента.

3.3

Інформування студентів про тему наступного











5.1. Підготовчий етап – на початку заняття викладач повинен розкрити актуальність теми, сформулювати основні цілі та задачі заняття, провести контроль вихідного рівня знань, видати завдання для самостійної роботи.
5.2. Основний етап: Неплідний шлюб – це шлюб, в якому впродовж року при регулярному статевому житті без застосування контрацептивних засобів не настає вагітності. Частота неплідності – 10-15%, виліковується з них - 30% жінок.

Треба нагадати студентам основні способи дослідження, розібрати умови фертильності. Цикл фертильності, коли є овуляція, оптимальні механізми транспортування сперматозоїдів та яйцеклітини, нормальна імплантація.

У структурі неплідності чоловіча неплідність посідає перше місце – 52%.

Причини чоловічої неплідності: хронічний стрес, простатит, varicocelle. Простатити на 70% хламідійної природи.



Жіноча неплідність:

1). Первинна: генетична, ендокринна.

2). Вторинназапального та ендокринного генезу.

Структура жіночої неплідності: первинна – 50%, вторинна – 50%.



Форми неплідності: трубна – 50-60%, ендокринна – 30%, імунологічна – 5%, перитонеальна –2%.

Причини неплідності в сім’ї

  1. Запальні процеси статевих органів.

  2. Інфантилізм та гіпоплазія статевих органів.

  3. Захворювання ендокринних залоз.

  4. Травми і зміщення статевих органів.

  5. Пухлини статевих органів.

  6. Непрохідність фаллопієвих труб.

  7. Причини з боку сперми чоловіка (азоспермія, олігоспермія, аспермія, некроспермія).

  8. Причини з боку чоловіка і жінки, які перешкоджають викиду сперми в піхву або надходженню сперми у верхні відділи статевих органів жінки.

  9. Причини з боку яєчників. Відсутність овуляції або яєчники виробляють неповноцінні яйцеклітини, які не можуть бути запліднені.

  10. Відсутність імплантації та порушення функції жовтого тіла.

  11. Імунна несумісність між сперматозоїдом і яйцеклітиною.

Особливу увагу студентів треба звернути на методи обстеження жінок та чоловіків. Обов’язкове проведення спермограми 3 рази на місяць, вимірювання базальної температури в жінок, кольпоскопія, проби Шуварського, гістеросальпінгографія, гормональне обстеження (17 КС , пролактин, ФСГ, ЛГ, тестостерон, естрогени, прогестерон), лапароскопія, пертубація, дослідження рівня ендогенних простагландинів, тироксину, тиреоїдину.

Трубна неплідність


Розрізняють дві форми трубної неплідності:

  • як наслідок порушення функції маткових труб (гіпертонус, гіпотонус, дискоординація);

  • як наслідок органічного ураження маткових труб (непрохідність, спайки, перекрут, стерилізація).

Методи діагностики

  1. Гістеросальпінгографія (проводиться в першу фазу менструального циклу).

  2. Лапароскопія – її проводять через 1-3 місяці після сумнівної гістеросальпінгографії (ГСГ) та після 6 місяців при нормальних даних ГСГ.

  3. Лапароскопія в поєднанні з хромосальпінгоскопією.

  4. Рентгенокімографія.

  5. Кімографічна пертубація.

  6. Радіоізотопне сканування.

  7. Мікробіопсія маткових труб.

  8. Бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження статевих органів, шляхів.

Лікування. Функціональну трубну неплідність лікують шляхом проведення психотерапії, автосугестії, седативних засобів, транквілізаторів, спазмолітичних препаратів, блокаторів простагландинів у передовуляторні дні (напросин, індометацин). Широко використовують бальнеотерапію – сірчано-водневі ванни і перформовані фізичні фактори – ультразвук в імпульсному режимі, електростимуляція маткових труб.

Органічну трубну неплідність лікують шляхом проведення комплексної протизапальної терапії. За відсутності ефекту від комплексної консервативної терапії трубної неплідності впродовж 1,5-2 років показані мікрохірургічні методи лікування (сальпінгостомія).

Абсолютні протипоказання до мікрохірургічних пластичних операцій на маткових трубах:


  1. Туберкульоз статевих органів.

Відносні протипоказання до мікрохірургічних пластичних операцій на маткових трубах:

  1. Вік жінки старше 35 років.

  2. Тривалість трубної неплідності 2-3 роки і безперспективне консервативне лікування більш ніж 1,5-2 роки.

  3. Часті загострення запального процесу в придатках матки і недавній (до року) перенесений гострий запальний процес.

  4. Наявність великих гідросальпінксів, при видаленні яких залишається не більше 5 см труби.

  5. Виражений (ІІІ ступінь) спайковий процес у малому тазі.

Післяопераційна реабілітація після мікрохірургічних пластичних операцій на трубах повинна включати розсмоктувальну терапію – електрофорез цинку і міді, магнітотерапію, ультразвук, ферментні препарати, пряму елекростимуляцію маткових труб після сальпінгостомії, а також ранні гідротубації без гідрокортизону. Після операції рекомендується конрацепція протягом 3-4 місяців.

Ендокринна неплідність - це неплідність, яка характеризується порушенням процесів овуляції. Причинами ендокринної неплідності є гіперандрогенія, НЛФ, гонадотропна недостатність, гіперпролактинемія, порушення функції щитоподібної залози.

При ендокринній неплідності обстеження подружньої пари треба проводити впродовж 3-6 місяців.

Обов’язковим є проведення диференціальної діагностики гіперандрогенії надниркових залоз та яєчникового генезу (проведення дексаметазонової проби).

Методи лікування ановуляції - причини ендокринної неплідності:

1. При гіперпролактинемії рекомендується лікування парладелом по 2,5-7,5 мг на добу впродовж 4-6 місяців; після нормалізації рівня пролактину назначають кломіфен, ХГ, пергонал;

Класична схема стимуляції овуляції кломіфеном з 5-го по 9-й день циклу по 50 мг, при недостатньому ефекті дозу препарату збільшують до 100-150 мг на добу, впродовж 3 циклів.

ХГ по 2000-3000 МО на 2-4-6-й день підвищення базальної температури.


  1. При дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи з ановуляцією і низьким рівнем ЛГ, позитивним гестагеновим тестом використовують кломіфен, ХГ, пергонал.

  2. При випадінні окремих функцій гіпоталамо-гіпофізарної системи з низьким рівнем естрогенів, негативним гестагеновим тестом проводять терапію ХГ і пергоналом; тільки при реактивності гіпофіза використовують РГ-ЛГ.

  3. При гіперандрогенії на заноз наднирникового генезу призначають кортикостероїди (дексаметазон по 0,25-0,5 мг на добу) у поєднанні з кломіфеном, ХГ або пергоналом.

  4. При яєчниковій гіперандрогенії з високим рівнем екскреції естрогенів, ЛГ і полікістозом яєчників використовують гестагени в поєднанні з кломіфеном або з пергоналом і ХГ, а також РГ-ЛГ і його агоністи, які дозволяють стимулювати дозрівання фолікулів в яєчниках.

Імунологічна неплідності пов’язана з наявністю в цервікальному вмісті антитіл до сперматозоїдів, що є причиною порушення запліднення. Існує декілька гіпотез виникнення імунологічної неплідності. Однією із них може існувати генетична схильність до сенсибілізації антигенами еякуляту. Подібна сенсибілізація може виникнути в ІІ фазу менструального циклу, коли природний бар’єр до чужих білків знижений, а також на фоні запального процесу проникливість цервікального каналу збільшується. Доведено, що в сім’яній рідині існують інгібіни імунної відповіді, які гальмують реакцію жіночих статевих органів на сперматозоїди. У частини чоловіків можливе порушення секреції цих інгібінів. Антисперматозоїдний ефект може проявлятися такими реакціями: 1) утворення гуморальних антитіл; 2) утворення тканинних антитіл; 3) посилений фагоцитоз сперматозоїдів у шийці матки або в порожнині матки; 4) запізніла реакція, яка проявляється в порушенні імплантації бластоцисти в ендометрій у зв’язку з попередньою сенсибілізацією внутрішньої стінки матки зі сперматозоїдами; 5) викид еякуляту із сенсибілізованої порожнини матки шляхом посилених її скоротливих рухів.

Одним із найбільш достовірних методів діагностики імунологічної неплідності є посткоїтальний тест. Для дослідження проводиться забір матеріалу із заднього склепіння та цервікального каналу. При дослідженні оцінюють такі показники: оцінка якості цервікального слизу (об’єм, густину слизу, ефект кристалізації та розтягування, наявність клітин); наявність рухомих форм сперматозоїдів. У нормі слиз повинен бути рідким, прозорим, ацелюлярним і демонструвати “тест папороті” та розтягування. Наявність у цервікальному вмісті > 20 рухомих сперматозоїдів говорить про відсутність імунологічної несумісності.

Антитіла можна також виявляти флуоресцентиними методами з моноклональними антисироватками.

Штучне запліднення (екстракорпоральне запліднення) – це уведення чужорідного генетичного матеріалу у вигляді сперми в статеві шляхи жінки з метою настання вагітності. Розрізняють штучне запліднення спермою чоловіка (ШЗЧ) та спермою донора (ШЗД); залежно від шляху уведення сперми – піхвинний, інтрацервікальний і матковий спосіб штучного запліднення.

ШЗЧ використовують при гіпоспадії уретри, імпотенції, відсутності еякуляції, при олігоспермії зі збереженою нормальною рухомістю сперматозоїдів і відсутності в них морфологічних змін, при вагінізмі.

Абсолютними показаннями до ШЗД є азооспермія. Відносними – олігоспермія і олігостеноспермія з морфологічними змінами сперматозоїдів і порушенням їх рухливості, що не піддається лікуванню; несумісність подружжя по резус-фактору; спадкові захворювання в чоловіків, яке може передаватися нащадкам.

Організація, структура та завдання служби планування сім’ї

В умовах погіршення демографічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня більшої частини населення, погіршення репродуктивного здоров’я населення особливої уваги заслуговують питання планування сім’ї як резерву в зниженні материнської та дитячої смертності, профілактики захворювань, які передаються статевим шляхом і збереження здоров’я населення.

У сучасних умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування сім’ї набуває більшої медико-соціальної значимості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в кожної третьої жінки, у першовагітних їхня частота досягає 40%. Основними ускладненнями аборту є неплідності, невиношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних вагітностях та пологах.

Планування сім’ї як суттєвий елемент первинної медичної допомоги в багатьох країнах світу та в Україні включає такі основні види діяльності:



  • інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;

  • організація служб планування сім’ї;

  • забезпечення населення засобами контрацепції;

  • лікування неплідності та сексуальних розладів;

  • формування громадської думки в процесі роботи, спрямованої на зміну усталених уявлень про планування сім’ї про суто медичну чи внутрішньосімейну проблему;

  • підвищення рівня знань і кваліфікації з цієї проблеми не тільки акушерів-гінекологів та лікарів інших спеціальностей, а також середніх медичних працівників, у першу чергу, акушерок фельдшерсько-акушерських пунктів;

  • поглиблення та поширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовки педагогів та батьків з питань сексуального розвитку дітей;

  • залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування сім’ї, сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;

  • підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

Система планування сім'ї (ПС) України відноситься до однієї з наймолодших підсистем галузі охорони здоров'я України.

Спеціально розроблена за світовим взірцем система ПС, яка включає комплекс медико-організаційної роботи, спрямованої на формування в населення безпечної статевої поведінки, зацікавленості в збереженні і поліпшенні особистого здоров'я та основ відповідального батьківства, стала основою для формування репродуктивної функції підростаючого покоління та збереження репродуктивного здоров'я в дорослого населення. Тобто, в основу діяльності служби ПС покладається перш за все цілеспрямована робота з формування в молоді статевої культури та підготовки її до створення здорової сім'ї.

Організація діяльності структурних підрозділів системи ПС здійснюється відповідно до рівня надання консультативно-медичної допомоги з питань ПС.

До І рівня віднесені - фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, дільничні лікарні, лікарські амбулаторії та амбулаторії сімейного лікаря, а також громадські організації населених пунктів.

На цьому рівні сімейні та дільничні лікарі, фельдшери, акушерки забезпечують наступні послуги з ПС:


  • проведення санітарно-освітньої роботи з питань здорового способу життя, статевого виховання;

  • профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом;

  • організація профілактичних оглядів жіночого населення з одночасним індивідуальним консультуванням або підбором методу запобігання небажаної вагітності;

  • організація і проведення навчання сімей сучасним методам планування сім'ї відповідно до рекомендацій ВООЗ;

  • своєчасне виявлення вагітних та проведення динамічного нагляду за ними у співпраці з лікарем-акушером-гінекологом; своєчасне виявлення жінок із патологією тяжкого ступеня, яким вагітність загрожує здоров'ю або життю, з метою скерування їх на більш високий рівень надання допомоги.

Надання медичної допомоги з питань ПС на II рівні забезпечують кабінети у районних та центральних районних лікарнях, міські кабінети, жіночі консультації, пологові будинки, акушерські та гінекологічні відділення, служби дитячої та підліткової гінекології, дитячі поліклініки, відділення/кабінет медико-соціальної допомоги дітям та молоді „Клініка, дружня до молоді", зацікавлені громадські об'єднання.

Другий рівень надання медичної допомоги з питань ПС потребує нормативного визначення відповідального спеціаліста з питань ПС, на якого покладається організаційно-методичне керівництво щодо запобігання ІПСШ та непланованої вагітності:



  • забезпечення населення інформацією та надання послуг із ПС;

  • створення системи забезпечення контрацептивами населення;

  • створення умов доступності до послуг із ПС для населення регіону;

  • формування реєстру жінок з екстрагенітальною патологією тяжкого ступеня, яким вагітність загрожує здоров'ю або життю з метою безоплатного забезпечення їх сучасними ефективними видами контрацепції;

  • співпраця з громадськими організаціями, закладами освіти, правоохоронними органами та закладами опіки у впровадженні інформаційного компонента ПС у навчальних закладах із питань статевого виховання, здорового способу життя, формування та збереження репродуктивного здоров'я;

  • проведення післяабортного, післяпологового консультування з питань ПС та індивідуального підбору методу контрацепції.

На III рівні послуги з ПС надають Український державний центр планування сім'ї з консультативно-діагностичним, інформаційно-аналітичним відділеннями та навчальним центром, навчальні заклади ІІІ-ІV рівня акредитації, громадські об'єднання, обласні центри планування сім'ї з консультативно-діагностичним, стаціонарним (стаціонаром денного перебування), , інформаційно-аналітичним відділеннями та навчальним центром, центри профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД, здоров'я, медичної генетики, обласні шкірно-венерологічні та наркологічні диспансери, громадські об'єднання.

Український державний центр планування сім'ї організовує методичну, консульта­тивну, навчальну, високоспеціалізовану медичну допомогу.



Структурні підрозділи служби ПС ІІІ рівня забезпечують:

  • надання консультативної і лікувально-діагностичної допомоги з питань, пов'язаних з охороною репродуктивного здоров'я сімей, планування сім'ї;

  • профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);

  • андрологічну допомогу населенню,

  • профілактику, діагностику та лікування безплідності;

  • організацію санітарно-просвітницької роботи серед населення та навчальної роботи серед медичних фахівців, соціальних спеціалістів, психологів та педагогів щодо основ планування сім'ї, дитячої гінекології, сексології, андрології;

  • аналіз демографічної ситуації в регіоні та стану репродуктивного здоров'я населення, дослідження епідеміології репродуктивних втрат та медичних факторів, що порушують репродуктивне здоров'я населення, а також розробку заходів і конкретних регіональних рекомендацій щодо вирішення проблем планування сім'ї та репродукції людини на основі сучасних досягнень медичної науки і практики;

  • організаційно-методичну роботу служби планування сім'ї та інших лікувально-профілактичних акушерсько-гінекологічних лікувальних закладів регіону;

  • впровадження сучасних методів профілактики, діагностики лікування розладів і порушень репродуктивної функції;

  • підвищення кваліфікації лікарів різних спеціальностей та середніх медичних спеціалістів з даних проблем;

  • співпрацю з органами місцевої влади, соціального захисту населення, службою сім'ї та молоді, органами та установами освіти, державними органами реєстрації актів цивільного стану, правоохоронними та іншими органами, засобами масової інформації, організаціями, релігійними конфесіями з питань медико-соціального захисту інтересів і прав сімей та їх членів, репродуктивного здоров'я населення, а також визначення потреб регіону в різних засобах та методах контрацепції;

  • співпрацю з обласними дермато-венерологічними, наркологічними диспансерами, центрами профілактики та боротьби з ВІЛ, центрами здоров'я, соціальними службами для молоді для інтеграції послуг з питань ПС.

Організація діяльності служби ПС в Україні з питань формування репродуктивного здоров'я здійснюється спільно зі службами освіти на будь-якому структурно-організаційному рівні шляхом створення та затвердження спільних програм відповідно до вікової категорії дітей.

5.3. Контрольні питання:


  1. Що розуміють під неплідним шлюбом?

  2. Які існують види неплідних шлюбів?

  3. Показники якісні та кількісні фертильної сперми.

  4. Причини жіночої неплідності.

  5. Методи діагностики трубної неплідності.

  6. Методи діагностики ендокринної неплідності.

  7. Алгоритм обстеження подружньої пари з імунологічною неплідністю.

  8. Показання та протипоказання до хірургічного лікування трубної неплідності.

  9. Показання до екстракорпорального запліднення.

  10. Принципи терапії ендокринної неплідності.

  11. Організація, структура та завдання служби планування сім’ї.


5.4. Заключний етап. Контроль засвоєння матеріалу шляхом розв'язання ситуаційних задач, усних повідомлень студентів про виконану роботу. Оцінюється робота кожного студента, викладач робить узагальнення, зауваження за ходом заняття з оцінкою знань студентами питань деонтології, дає завдання додому.
6. Матеріали методичного забезпечення заняття:

Місце проведення: навчальна кімната, оглядовий кабінет гінекологічного відділення, кабінет функціональної діагностики, маніпуляційна, ендоскопічний кабінет, жіноча консультація.

Оснащення: навчальні таблиці, слайди, історії хвороби або виписки з них, дзеркала, пінцети, предметні стекла, рентгенограми черепа, гістерограми, упаковки гормональних препаратів, мікроскоп, набір стекол з клітика, діагностика та лікування ппогонадотропної перка, діагностика та лікування гіпергонадотропної пернами вагінального епітелію (чотири ступеня естрогенної насиченості).Набір контрольних запитань, ситуаційних задач, завдань для самостійної роботи студентів.
6.1. Додатки. Засоби для контролю:

Контрольні питання.

№1. Двацятидворічна пацієнтка звернулась до лікаря за порадою, тому що перебуває в шлюбі понад 5 років, але вагітність не настала. При цьому засобів запобігання вагітності не використовує біля 6 — 7 місяців. Діагноз? Що робити?

№2. Двацятидевятирічна пацієнтка звернулась до лікаря зі скаргою, що 2 роки тому перенесла штучне переривання вагітності за власним бажанням, а останній рік вагітність не настає. Шлюб другий. Діагноз? Яке обстеження слід провести для встановлення причини неплідності?

№3. Двацятисемирічна пацієнтка звернулась до лікаря зі скаргою на відсутність вагітності протягом 6 років подружнього життя без засобів запобігання. Чоловікові 35 років. Діагноз? Складіть план обстеження неплідного шлюбу.

№4. Трицятип’ятирічна пацієнтка прийшла порадитися, що можна зробити, щоб настала вагітність. У минулому вона перенесла дві операції з приводу позаматкової вагітності, обидві маткові труби видалені при операціях. Діагноз? Які можливі методи слід застосувати в даної пацієнтки?

№5. Жінка в віком 47 років втратила єдину дочку від тяжкого інфекційного захворювання. Пацієнтка хоче порадитись, чи може ще настати в неї вагітність. Яку пораду повинен надати лікар? Які застереження слід зробити

щодо пізньої вагітності?


Тестові завдання.

1 Частота неплідних шлюбів становить:


  1. А. 5-10%.

  2. Б. 15-20%.

  3. В. 5-20%.

  4. Г. 35-40%.

  5. Д. Більше 40%.

2. Чи можуть бути причиною неплідності кольпіти?

  1. А. Так.

  2. Б. Ні.

3. Може зміна рН цервікального слизу бути єдиною причиною неплідності?

  1. А. Ні.

  2. Б. Так.

4. Які форми жіночої неплідності переважають в Україні?

  1. А. Ендокринна.

  2. Б. Запального генезу.

  3. В. Змішаного генезу.

  4. Г. Нез’ясованого генезу.

5. Обстеження подружжя при неплідному шлюбі треба розпочинати:

  1. А. З обстеження жінки.

  2. Б. З обстеження чоловіка.

  3. В. Обстеження і жінки, і чоловіка одночасно.

6. При обстеженні подружжя в неплідному шлюбі, який тест проводиться першим?

А. Біопсія ендометрія на 22-24-й день циклу.

Б. Пертубація.

В. Спермограма чоловіка.

Г. Гістеросальпінгографія.

Д. Бактеріологічне обстеження подружньої пари.



7. Чи впливає скоротлива діяльність маткових труб на генеративну функцію?

А. Так.


Б. Ні.

8. Для діагностики неплідності в жінок необхідно провести такі обстеження:

А. Вимірювання базальної температури, МСГ, кольпоцитологія.

Б. УЗД, вимірювання базальної температури, кольпоцитологія.

В. Кольпоцитологія, МСГ, бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження флори, вимірювання базальної температури.

Г. Тести функціональної гормонодіагностики, МСГ, визначення ступеня чистоти вагінальної флори, рН-цервікального слизу, гістологічне дослідження ендометрія на 22-24-й день циклу.

9. Для підтвердження гіпоталамо-гіпофізарного характеру неплідності необхідно провести дослідження:

А. Естрогенів, прогестерону, пролактину.

Б. Тестостерону, кортизолу, естрогенів та прогестерону.

В. ФСГ, ЛГ, ТТГ, пролактину.

Г. 17-КС і 11-ОКС, альдостерону.

Д. СТГ, пролактину, АКТГ.



10. Які гормональні дослідження стверджують галакторею як причину неплідності?

А. Естрогенів, прогестерону, пролактину.

Б. Тестостерону, АКТГ, кортизолу.

В. Пролактину, пролактоліберину, пролактостатину, Т3, Т4, ТТГ, ТГ, СТГ.

Г. Кортизолу, 11-ОКС, альдостерону.

Вірні відповіді на тести самоконтролю:

1.Б, 2.А, 3.Б, 4.Б, 5.Б, 6.А, 7.Г, 8.Б, 9.А, 10.А.



7. Завдання для НДРС

  1. Провести бібліографічний пошук за темою "Використання ендоскопічних методів у лікуванні ендометріозу".

  2. Написання рефератів з проблеми.

  3. Складання плану огляду літератури.

  4. Виготовлення таблиць, слайдів, рисунків.

8. Рекомендована література.

8.1. Основна:

  1. Гріщенко В.І. «Гінекологія». / В.І. Гріщенко - Харків: Основа, 2000.

  2. Наказ № 582 МОЗ України «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги». Протокол «Тактика ведення жінок з безпліддям».

  3. Кулаков В.І. Оперативна гінекологія. / В.І. Кулаков.– М., 1990.

  4. Тимошенко Л.В. Практична гінекологія. / Л.В. Тимошенко. - К.: “Здоров’я”, 1988.

Додаткова:

1. Сметник В.П., Тумилович Л.Г. Неоперативная гинекология: Руководство для врачей. / В.П Сметник, Л.Г. Тумилович.– С-Пб, СОТИС, 1995. – 224 с.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка