Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка7/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37

1. Статут Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова


Викладач наголошує на доцільності класифікації під номером 11, а са­ме: 11. Класифікація форм навчання по видах навчальних занять. Урок, лекція, семінар, лабораторна і лабораторно-практична роботи, практичне заняття, кон­сультація, конференція, тьюторіал (активне групове заняття, направлене на придбання досвіду студентом по застосуванню концепцій у модельних стан­дартних і нестандартних ситуаціях), гра, тренінг (спеціальна система вправ по розвитку у студентів творчого робочого самопочуття, емоційної пам'яті, уваги, фантазії, уяви і т.п.) і т.д.

Викладач звертає увагу студентів на лекційно-семінарську систему, яка найефективніша для вищої школи та пропонує нетрадиційну форму проведення лекції – проблемну лекцію.

Викладач наголошує на ключових поняттях лекції, а саме: форми орга­нізації занять, лекційно-семінарська система, проблемна лекція, вибір форм організації навчання, питання проблемного характеру та звертає увагу на доцільності починати лекцію з перевірки присутності студентів на лекції з розшифровки ними ключових понять майбутньої лекції на паперових носі­ях. Цей навчальний прийом – наперед вивчений студентами навчальний матеріал – виправданий, бо методики з дисциплін (часткові методики) ґрунтуються на дисциплінах: педагогіці, психології та методиці зі спеці­альності.

Починається проблемна лекція з питань, з постановки проблеми, яку в ході викладу матеріалу необхідно вирішити. Проблемні запитання відрізня­ються від непроблемних тим, що прихована в них проблема вимагає не одно­тип­ного рішення, тобто, готової схеми рішення в минулому досвіді немає та саме питання містить протиріччя, наприклад, класична форма запитання проб­лемного характеру ”Чому корінь рослин тягнеться вниз, хоча стебло – до сонця?”.

За допомогою проблемної лекції забезпечується досягнення трьох основ­них дидактичних цілей:

1. засвоєння студентами теоретичних знань;

2. розвиток теоретичного мислення;

3. формування пізнавального інтересу до змісту навчальної дисципліни і професійної мотивації майбутнього фахівця.

Так як питання лекції не взаємозалежні, а лише доповнюють одне одного, розкриваючи тему, то викладачу доцільно ставити запитання проблемного ха­рактеру до кожного пункту плану.

До першого пункту плану запитанням проблемного характеру може бути: ”Чому при такій потужній організації селекціонерів України як Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова, селекційна наука не має такого ж потужного розвитку?”

Викладач наголошує, що успішність досягнення мети проблемної лекції забезпечується взаємодією викладача і студентів. Основна задача викладача полягає не тільки в передачі інформації, а в залученні студентів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способів їх дозволу. Це формує мислення студентів, викликає їх пізнавальну активність. У співпраці з викла­дачем студенти отримують нові знання, осягаю теоретичні особливості своєї професії. В даному конкретному випадку, агронома-насіннєвода.

Викладач звертає увагу, що педагог повинен використовувати під час лек­ції такі засоби спілкування, які забезпечують найефективнішу передачу самої особи педагога. Оскільки, чим ближче педагог до деякого зразка професіонала, тим більше вплив викладача на студентів і тим легше досягаються результати навчання. Часткові методики і ґрунтуються на ґрунтовному знанні викладачем дисципліни і методики дисципліни (передбачає педагогічну освіту).

На проблемній лекції в спільній діяльності викладача і студентів досяга­ється мета загального і професійного розвитку особи фахівця.



Викладач акцентує увагу студентів на елементах відповіді.

Статут Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова

1. Загальні положення.

1.1. Українське наукове товариство генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова (далі – Товариство) є всеукраїнською організацією, що об’єднує на доб­ровільних засадах фахівців з вищою освітою – науковців, які беруть участь у науково-дослідницькій, педагогічній та практичній діяльності у галузі генетики і селекції та суміжних дисциплін для реалізації мети та завдань, передбачених Статутом.

1.2. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до Конституції Ук­раїни, чинного законодавства та цього Статуту за принципами самоврядування, виборності керівних органів, гласності, рівноправності її членів.

2. Мета та завдання Товариства.

2.1. Метою діяльності Товариства є задоволення та захист соціальних, еко­номічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів своїх членів та спри­яння професійній та науковій діяльності спеціалістів генетиків і селекціонерів, спрямованої на поліпшення рівня вітчизняної науки та практики в галузі гене­тики та селекції.



2.2. Для досягнення вищевказаної мети Товариство вирішує такі завдання:

  • сприяння вдосконаленню організації управління генетико-селекційною роботою в наукових установах та селекційних центрах;

  • задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів;

  • сприяння науковій розробці питань теорії генетики і практичної селек­ції в галузі селекційної практики та суміжних дисциплін;

  • сприяння підвищенню кваліфікації генетиків і селекціонерів, розши­рен­ню і поглибленню їх фахових знань;

  • участь у розробці пропозицій з вдосконалення навчальних планів і прог­рам викладання в вищих навчальних закладах освіти ІІІ та ІV рівнів акре­дитації та в закладах післядипломної освіти з біологічного, медичного, сіль­ськогосподарського профілів; пропаганда в установленому порядку досягнень науки та пріоритетних напрямків наукових досліджень в галузі генетики і се­лекції та суміжних спеціальностей;

  • сприяння у встановленні та розвитку міжнародних наукових зв'язків.

2.3. Відповідно до статутних завдань, згідно з чинним законодавством Товариство:

  • вносить пропозиції до державних органів влади і управління з питань, які регламентують діяльність фахівців у галузі генетики і селекції;

  • бере участь у проведенні з’їздів (конгресів),

  • конференцій, симпозіумів, семінарів, наукових засідань, учбових цик­лів, курсів і шкіл фахівців, виставок, як в Україні так і за кордоном, в творчих дискусіях щодо сучасних наукових та практичних напрямків генетики та се­лек­ції з метою підвищення кваліфікації фахівців – членів Товариства;

  • підтримує зв’язки з державними установами та громадськими організа­ціями з питань спільного проведення заходів, що відповідають статутним зав­данням Товариства; сприяє забезпеченню професійної, юридичної, консульта­тивної допомоги та здійснює соціально-правовий захист членів Товариства;

  • організовує конкурси наукових робіт і практичних розробок з генетики та селекції, заохочує переможців грамотами, преміями;

  • бере участь у роботі міжнародних та національних конгресів з питань генетики та селекції;

  • сприяє розробці програм по наданню наукової методичної допомоги селекціонерам України;

  • бере участь у розробці рекомендацій по отриманню та впровадженні нових сортів рослин, порід тварин, мікробіологічних, молекулярно-біологічних продуктів;

  • сприяє проведенню пропаганди генетичних, медико-генетичних, селек­ційних знань, організовує публічні лекції, виставки, диспути з питань генетики та селекції; - вступає в міжнародні (неурядові) організації, підтримує міжнарод­ні зв’язки, укладає відповідні угоди з питань статутної діяльності;

  • використовує інші форми діяльності, що відповідають цілям і завдан­ням Товариства та не суперечать чинному законодавству.

3. Члени Товариства, їх права та обов'язки.

3.1.Товариство складається з індивідуальних та колективних членів. Останні діють через своїх представників, які беруть участь у роботі Товариства на підставі службових повноважень або доручень.

3.2. Індивідуальними членами Товариства можуть бути громадяни Украї­ни, особи без громадянства, іноземці, що досягли повноліття, мають вищу ос­віту, чия професійна діяльність пов’язана з генетикою та селекцією, які пра­цювали за спеціальністю не менше року і які визнають Статут Товариства та регулярно сплачують членські внески.

3.3. Прийняття індивідуальних членів до Товариства здійснюється місце­вими осередками або Президією Товариства на підставі письмової заяви.

3.4. Колективними членами Товариства можуть бути трудові колективи установ та організацій, діяльність яких сприяє цілям та завданням Товариства, які визнають Статут Товариства, сплачують вступні та щорічні членські внески.

3.5.Прийняття колективних членів Товариства проводиться Президією Товариства або місцевими осередками Товариства на підставі офіційної заяви. Взаємодія між Товариством та колективними членами здійснюється на підставі договорів та угод.

3.6. Індивідуальні та колективні члени Товариства мають рівні права, а саме:

- обговорювати всі питання діяльності Товариства, вносити пропозиції щодо



  • поліпшення його роботи;

  • обирати і бути обраними до керівних органів Товариства (колективні члени через своїх представників);

  • брати участь у роботі секцій, комісій, конференцій та інших заходах, що створені та проводяться в межах діяльності Товариства;

  • користуватися всіма видами юридичної, методичної та консультативної допомоги, що надає Товариство; публікувати через Товариство свої наукові праці;

  • вільного виходу з Товариства за письмовою заявою;

  • бути членом інших громадських організацій.

3.7. Члени Товариства зобов’язані:

  • дотримуватись вимог Статуту;

  • брати активну участь у реалізації статутних завдань;

  • своєю практичною діяльністю сприяти швидкому впровадженню на­у­кових здобутків генетики та селекції.

3.8. За порушення Статуту, недисциплінованість, несплату членських внесків до членів Товариства можуть вживатись заходи громадського впливу, аж до виключення з членів Товариства. Виключення з Товариства здійснюють органи, яким надано право прийому.

3.9. Товариство висуває з своїх членів кандидатів на присудження премій та присвоєння почесних звань.

3.10. За значний внесок у вирішення основних завдань Товариства та ба­га­торічну плідну працю рішенням з’їзду обираються її Почесні члени. Обрання Почесним членом є визнанням заслуг. Почесні члени звільняються від сплати членських внесків. Діяльність Почесних членів регулюється Положенням про Почесне членство, затверджене Правлінням.

4. Організаційна побудова Товариства.

4.1. Товариство проводить свою роботу за принципами виборності своїх органів, гласності, періодичної звітності, колегіальності керівництва.

4.2. Місцеві осередки створюються з ініціативи членів Товариства, їх керівні органи обираються на конференції повноважених представників членів Товариства. Чисельність керівного органу, форма його обрання, термін та склад повноважень, а також форми і методи роботи визначаються конференцією. Місцеві осередки проводять роботу на підставі своїх Статутів, які не повинні суперечити Статуту Товариства, приймаються їх вищим керівним органом та затверджуються Президією Товариства.

У разі їх державної реєстрації в установленому порядку, вони набувають статусу юридичної особи та можуть мати печатку та розрахунковий рахунок. Місцеві осередки можуть не мати статусу юридичної особи. Вони повинні ле­галізувати свою діяльність в установленому порядку шляхом письмового пові­домлення. 

4.3. Вищим керівним органом Товариства є з’їзд делегатів від місцевих осередків. З’їзд скликається один раз у 5-7 років. Про скликання і денний пові­домляється Радою Товариства не порядок пізніше, ніж за 6 місяців до початку його роботи. Норма представництва та порядок обрання делегатів визначається Президією. Позачерговий з’їзд скликається з ініціативи Ради Товариства або за вимогою не менше ніж 1/3 членів Товариства. З’їзд вважається правомочним, якщо в його роботі бере участь не менше 2/3 обраних делегатів.

4.4. З’їзд Товариства:



  • затверджує Статут Товариства, вносить зміни та доповнення;

  • визначає чергові завдання Товариства;

  • обирає строком на 5-7 років Раду, Ревізійну Комісію Товариства, заслу­ховує та затверджує їх звіти;

  • здійснює право власності на майно та кошти Товариства;

  • приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію Товариства;

  • розглядає інші, найбільш важливі питання діяльності Товариства. Рі­шен­ня з’їзду приймаються шляхом таємного чи відкритого голосування та вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість обраних де­лега­тів за виключенням прийняття рішень про реорганізацію та ліквідацію Това­риства, де за таке рішення повинно проголосувати 2/3 делегатів з’їзду.

4.5. У період між з’їздами вищим керівним органом є Рада Товариства, пленуми якої скликаються щорічно.

Рада Товариства в установленому порядку:



  • обирає із свого складу Президента, віце-Президентів, вченого секре­таря на 5-7 років;

  • обговорює найважливіші питання роботи Товариства, визначає його поточні завдання;

  • скликає з’їзд Товариства, визначає норми представництва, порядок ден­ний і місце його проведення; заслуховує звіти Президії Товариства про його роботу;

  • затверджує бюджет, структуру і штатний апарат Товариства;

  • приймає рішення про створення госпрозрахункових установ і організа­цій, заснування підприємств;

  • приймає рішення про заснування власних видавництв Товариства;

  • інформує членів Товариства про свою діяльність. Рішення Ради Това­риства вважаються правомочними, якщо вони прийняті більшістю голосів біль­шості її складу.

4.6. Робочим органом Ради Товариства є Президія. Президія:

  • керує поточною роботою відповідно до рішень з’їзду та Ради;

  • приймає рішення про створення місцевих осередків та здійснює кон­троль за їх діяльністю;

  • скликає пленуми Ради, приймає участь у проведенні семінарів, курсів;

- визначає розмір, термін і порядок сплати: 

  • внесків індивідуальними та колективними членами Товариства;

  • з числа членів Товариства і активу створює комісії та інші формування за напрямками діяльності відповідно до статутних завдань Товариства; затвер­джує зразки печатки, символіку, іншу атрибутику;

  • засідання Президії проводяться раз в три місяці. Засідання є повно­важ­ним, якщо на ньому присутні більшість членів Президії. Рішення приймаються більшістю голосів.

4.7. Президент Товариства:

  • очолює Товариство, репрезентує Товариство в державних органах вла­ди, управління громадських організацій в Україні та за її кордоном;

  • має право підпису фінансових документів, як перша особа;

  • в період між з’їздами підзвітний Раді Товариства;

  • організовує виконання рішень з’їзду і пленуму Ради, керує їх роботою;

  • відкриває та закриває рахунки в установах банку, розпоряджається майном Товариства в межах, встановлених чинним законодавством і Статутом Товариства.

4.8. У разі відсутності Президента Товариства його функції виконує віце-Президент Товариства.

4.9. Ревізійна комісія Товариства:



  • контролює фінансову та господарську діяльність Товариства та його міс­цевих осередків;

  • контролює виконання положень Статуту, рішень з’їзду, перевіряє стро­ки і порядок проходження документів, роботу з листами, пропозиціями і заявами членів Товариства. Діяльність Ревізійної комісії регулюється Поло­жен­ням про Ревізійну комісію, затвердженим з’їздом Товариства.

Навчальна проблема і система супідрядних підпроблем, складених ви­кладачем до лекції, розвертаються на лекції в живій мові викладача. В умо­вах проблемної лекції відбувається усний виклад матеріалу діалогічного характеру. За допомогою відповідних методичних прийомів (постановка проблемних і інформаційних питань, висунення гіпотез і їх підтвердження або спростування, звернення до студентів по допомогу і ін.) викладач спону­кає студентів до сумісного роздуму, дискусії, яка може початися безпосе­редньо на лекції або на наступному семінарі.

Чим вище степ діалогічності лекції, тим більше вона наближається до проблемної і тим вищі її орієнтуючий, повчальний і виховний ефекти. І, навпаки, чим ближча лекція до монологічного викладу, тим в більшій мірі вона наближається до інформаційної.

5. Кошти та майно Товариства.

5.1.Товариство може мати у власності кошти та майно, необхідні для здійснення його статутної діяльності.

5.2.Товариство набуває власності на кошти та майно, передане йому засновниками та членами, набуте від вступних та членських внесків, пожертву­ване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів та на інших законних підставах.

5.3.Товариство має право на майно та кошти, придбані в результаті гос­по­дарської та іншої комерційної діяльності створених нею госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

5.4. Кошти Товариства складаються з:



  • вступних та щорічних членських внесків;

- добровільних внесків і пожертвувань громадян України, іноземних гро­мадян, трудових колективів підприємств, організацій, установ, громадських організацій, зарубіжних,

  • національних, а також міжнародних громадських (неурядових) органі­зацій;

  • надходжень від видавничої, господарської та іншої комерційної діяль­ності, створених госпрозрахункових установ і організацій заснованих під­при­ємств;

  • інших не заборонених законодавством надходжень.

5.5. Товариство може мати у власності будинки, споруди, обладнання, ін­вентар, кошти, акції, цінні папери та інше майно, необхідне для матеріального забезпечення діяльності Товариства, реалізації його цілей і завдань.

5.6. Товариство, створені ним установи та організації зобов’язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність у встановленому законом порядку.

5.7. Окремі функції щодо господарського управління коштами та майном з’їзд може покласти на Раду Товариства.

6. Правове положення Товариства.

6.1. Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, має свою печатку, символіку, атрибутику, зразки якої затверджуються Президією. Символіка реєструється у встановленому по­рядку.

6.2. Товариство та його осередки відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав, відкривати рахунки в установах банків, мати самостійний баланс, бути позивачем і відповідачем у суді та арбітражі.

6.3. Місце знаходження керівних органів Товариства – м. Київ.

6.4. Діяльність Товариства поширюється на територію України.

7. Внесення змін і доповнень до Статуту Товариства.

7.1. Зміни та доповнення до Статуту Товариства вносяться з’їздом. Рішен­ня приймається більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду.

7.2. Про зміни і доповнення, що сталися в статутних документах, Това­риство повідомляє в 5-денний термін Міністерство юстиції України.

8. Припинення діяльності Товариства.

8.1. Припинення діяльності Товариства може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації.

8.2. Реорганізація або ліквідація Товариства здійснюється за рішенням з’їзду Товариства, якщо за таке рішення проголосувало 2/3 присутніх делегатів.

8.3. Ліквідація Товариства може здійснюватися за рішенням суду.

8.4. Ліквідація Товариства проводиться ліквідаційною комісією, обраною з’їздом.

8.5. Кошти та майно Товариства, в випадку його ліквідації, не пере­розпо­діляються між його членами і використовуються на виконання статутних зав­дань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.



Викладач наголошує, що на відміну від змісту інформаційної лекції, який пропонується викладачем у вигляді відомого, лише для запам'ятову­ванню матеріалу, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме для студентів. Одержана інформація засвоюється як особове відкриття ще не відомого для себе знання. Що дозволяє створити у студентів ілюзію "відкриття" вже відомого в науці. Проблемна лекція будується таким чи­ном, що пізнання студента наближаються до пошукової, дослідницької діяльності. Тут беруть участь мислення студента і його особове відношен­ня до засвоюваного матеріалу.

Викладач акцентує увагу, що протягом лекції мислення студентів відбувається за допомогою створення викладачем проблемної ситуації до того, як вони одержать всю необхідну інформацію, що становить для них нове знання. У традиційному навчанні поступають навпаки – спочатку дають знання, спосіб або алгоритм рішення, а потім приклади, на яких мож­на поуправлятися в застосуванні цього способу. Таким чином, сту­ден­ти самостійно пробують знайти рішення проблемної ситуації.

Важливо викладачу не випускати з поля зору, що компонентами проб­лемної ситуації є: об'єкт пізнання (матеріал лекції) і суб'єкт пізнання (студент), процес розумової взаємодії суб'єкта з об'єктом і буде пізнаваль­ною діяльністю, засвоєння нового, невідомого ще для студента знання, що міститься в навчальній проблемі.

Лекція будується так, щоб зумовити появу питання в свідомості сту­дента. Навчальний матеріал представляється у формі навчальної пробле­ми. Вона має логічну форму пізнавальної задачі, що відзначає деякі супереч­ності в її умовах і завершується питаннями, які ця суперечність об'єктивує. Проблемна ситуація виникає після виявлення суперечностей в початкових даних навчальної проблеми. Для проблемного викладу відбираються най­важ­ливіші розділи курсу, які складають основний концептуальний зміст навчальної дисципліни, є найважливішими для майбутньої професійної ді­яльності і найскладнішими для засвоєння студентами.

Навчальні проблеми повинні бути доступними по своїй трудності для студентів, вони повинні враховувати пізнавальні можливості навчаних, виходити з предмету, що вивчається, і бути значущими для засвоєння ново­го матеріалу і розвитку особи – загального і професійного.

Отже, лекція стає проблемною у тому випадку, коли в ній реалізу­єть­ся принцип проблемності. При цьому необхідне виконання двох взаємо­зв'язаних умов:

1. реалізація принципу проблемності при відборі і дидактичній обробці змісту навчального курсу до лекції;

2. реалізація принципу проблемності при розгортанні цього змісту без­посередньо на лекції.

Перше досягається розробкою викладачем системи пізнавальних задач – навчальних проблем, що відображають основний зміст учбового предмету; друге – побудовою лекції як діалогічного спілкування викладача із студен­тами.

Діалогічне спілкування може будуватися як живий діалог викладача із студентами по ходу лекції на тих етапах, де це доцільно, або як внутріш­ній діалог (самостійне мислення), що найбільш типове для лекції проблем­но­го характеру. У внутрішньому діалозі студенти разом з викладачем ставлять питання і відповідають на них або фіксують питання в конспек­ті для подальшого з'ясування в ході самостійних завдань, індивідуальної консультації з викладачем або ж обговорення з іншими студентами, а та­кож на семінарі.

Діалогічне спілкування є необхідною умовою для розвитку мислення студентів, оскільки за способом свого виникнення мислення діалогічно.

Стиль спілкування викладача на проблемній лекції:

1. викладач входить в контакт із студентами не як "законодавець", а як співбесідник, що прийшов на лекцію "поділитися" з ними своїм особовим змістом;

2. викладач не тільки визнає право студента на власну думку, але і за­цікавлений в ньому;

3. нове знання виглядає істинним не тільки через авторитет викла­дача, вченого або автора підручника, але і через доказ його істинності сис­темою міркувань;

4. матеріал лекції включає обговорення різних точок зору на рішення учбових проблем, відтворює логіку розвитку науки, її змісту, показує спосо­би вирішення об'єктивних протиріч в історії науки;

5. спілкування із студентами будується так, щоб підвести їх до само­стійних висновків, зробити співучасниками процесу підготовки, пошуку і знаходження шляхів вирішення протиріч, створених самим же викладачем;

6. викладач будує питання до матеріалу, що вводиться, і відповідає на них, викликає питання у студентів і стимулює самостійний пошук відпові­дей на них по ходу лекції. Добивається того, що студент думає спільно з ним.

Як зазначалось, однією з умов проблемної лекції є обов’язкове узагаль­нен­ня викладачем навчального матеріалу та самостійна відповідь, після дискусії із студентами, на поставлене запитання проблемного характеру. Отже на початку лекції було поставлене запитання проблемного харак­те­ру: ”Чому при такій потужній організації селекціонерів України як Укра­їн­сь­кого товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова, селекційна наука не має такого ж потужного розвитку?”, відповідь буде містити ряд причин: при такій потужній організації селекціонерів України як Україн­сько­го товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Вавилова, селекційна наука не має такого ж потужного розвитку, бо як зазначалось у завданнях Товариства, його обов’язках – це організація, перед якою не стоїть кон­кретна відповідальність на державному рівні про селекційну науку, а лише про можливий її розвиток і пропагування.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка