Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка6/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37
РОЗДІЛ 3. Методика організації самостійної роботи студентів на прикладі дисципліни „НАСІННИЦТВО З ОСНОВАМИ СЕЛЕКЦІЇ”
3.1. Організаційно-методичні основи дисципліни „Насінництво з основами селекції”

3.1.1. Вибір форм навчання на прикладі теми „Організація селекційної роботи в Україні”
Викладач звертає увагу на класифікацію форм за способом отримання освіти.

1. Класифікація форм за способом отримання освіти.

Очна, заочна, вечірньо-змінна і т.д. і, зокрема, – самоосвіта.

У сучасних умовах для вільного просування людини в освітньому прос­то­рі необхідно забезпечити максимальну гнучкість і різноманітність форм освіти. Тим паче, що в умовах ринкової економіки, судячи з досвіду зарубіжних країн, далеко не кожному хлопцеві, не кожній дівчині, а тим більше дорослій людині буде по кишені навчання в очній формі. Навіть якщо освіта буде безкоштовною – далеко не кожна сім'я зможе годувати та одягати свого дорослого члена. У сис­те­мі народної освіти неминуче відбуватиметься розвиток заочного, вечірнього та інших форм навчання без відриву від роботи. Заочне навчання, при якісній його постановці у всьому світі розглядається як «висока технологія» отримання освіти і кількість студентів, що навчаються по цій формі, постійно росте.

Вся решта форм навчання окрім, екстернату, займають проміжне поло­жен­ня між очним і заочним навчанням. Зокрема вечірнє (змінне) навчання. Крім того, за рубежем існує багато інших форм навчання, що дає можливість учню, студенту право широкого їх вибору з метою забезпечити йому найзруч­ніший режим навчання без відриву від роботи: так зване «навчання часткового часу», коли студент два дні в тиждень вчиться, а три дні працює на виробниц­тві; скорочений (по академічних годинах аудиторного навчання) курс очного навчання; «сендвіч» і «блок» – різні варіанти поєднання очного і заочного нав­чання; вечірнє навчання і т.д.



Викладач наголошує на класифікації форм навчання по кількості ос­віт­ніх установ, в яких вчиться студент, проходячи одну освітню програму.

2. Класифікація форм навчання по кількості освітніх установ, в яких вчиться студент, проходячи одну освітню програму.

- Звичний варіант (найпоширеніший): одна освітня програма – одна ос­віт­ня установа (школа, професійне училище, коледж, університет і т.д.);

- Інші варіанти – той, що навчається відвідує декілька освітніх установ, проходячи одну освітню програму. Як приклад можна привести міжшкільні навчально-виробничі комплекси, де старшокласники декількох шкіл району проходили (і, напевно, іноді ще проходять) трудове навчання. Зараз в багатьох регіонах створюються так звані ресурсні центри, університетські комплекси, науково-навчальні комплекси, де що навчаються з різних освітніх установ, зокрема різних рівнів освітніх програм, можуть проходити навчання на рідкіс­ному, дорогому устаткуванні. Далі, у зв'язку з введенням в старших класах за­гальноосвітньої школи профільного навчання, в багатьох регіонах створюються муніципальні (територіальні) мережні структури загальноосвітніх шкіл, щоб учні могли відвідувати заняття з профільних дисциплін у різних школах.

За рубежем (США, Англія і країни початкового етапу західноєвро­пей­ської інтеграції (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Нідерланди, Люксембург) широке поширення набули так звані «віртуальні університети», «віртуальні коледжі» і т.д. Це мережні об'єднання (консорціуми) університетів, коледжів і т.п., які надають можливість студенту навчатися одночасно в декількох освітніх установах на основі розподіленого (комбінованого) навчального плану. При цьому всі освітні установи, що входять в консорціум взаємно визнають всі іспити і заліки, здані студентом у будь-якій із установ – членів консорціуму. Очевидно, в перспективі такі віртуальні освітні установи незабаром повинні з'явитися і в Росії.

Викладач наголошує на класифікації форм по системах навчання.

3. Класифікації форм по системах навчання.

Систему навчання можна визначити як механізм організації навчання в межах цілісної освітньої програми – початкової освіти, загальної середньої ос­віти, середньої професійної освіти і т.д.



3.1. Класифікація по участі або неучасті педагога (педагогів) у процесі навчання.

а) Самонавчання (самоосвіта) – цілеспрямована навчальна діяльність, ке­рована самою особою без участі педагога. Основними формами самонавчання є: вивчення літератури – наукової, наукової, художньої, і т.д., а також прослу­хо­вування лекцій, доповідей, концертів, фонограм, консультації фахівців, перегляд спектаклів, кінофільмів, відвідини музеїв, виставок і т.д., а також різні види практичної діяльності – досліди, експерименти, самостій­не оволодіння тими або іншими видами робіт, знаряддями праці і т.п.

Самонавчання – складовий компонент системи безперервної освіти – вис­тупає, зокрема, як зв’язуюча ланка між базовою загальною і професійною осві­тою і періодичним підвищенням кваліфікації і перепідготовки фахівців.

Самостійна навчальна робота – можна сказати вища форма навчальної діяльності (також, як і самонавчання). А. Дістервег: „Самостійна робота визначається як індивідуальна або колективна навчальна діяльність, здійснювана без безпосереднього керівництва педа­гога, але за його завданнями і під його контролем”. По формах організації самос­тійна робота може бути фронтальною – учні виконують одне і те ж завдання, наприклад, пишуть твір; груповий – для виконання учбових завдань ті, що нав­чаються розбиваються на групи (по 3-6 чоловік); парної – наприклад, при про­ве­денні спостережень під мікроскопом, на заняттях в лінгафонному кабінеті; індивідуальної – той, що кожен навчається виконує окреме завдання, наприк­лад, пише реферат на задану тему. Самостійна робота може проходити в класі, аудиторії (лабораторії, кабінеті, майстернею і т.д.), під час позакласних і поза­шкільних заходів (на пришкільній досвідченій ділянці, в куточку живої приро­ди, на екскурсії і т.д.), будинку.

Найпоширеніші види самостійної роботи: робота з підручником, довід­ко­вою літературою або першоджерелами, рішення задач, виконання вправ, твори, виклади, виконання курсових і дипломних робіт, спостереження, лабораторні заняття, дослідницька робота, конструювання, моделювання і т.д.



б) Навчання за допомогою педагога (педагогів). У свою чергу навчання за допомогою педагогів можна підрозділити (класифікувати) на системи навчання, що індивідуалізуються, і колективні системи.

3.2. Форми, що індивідуалізуються (системи).

- Індивідуальна форма навчання. Вона припускає роботу вчителя з окре­мим учнем індивідуально, часто вдома. У XVIII – XIX ст. ця форма навчання практикувалася в сімейному вихованні серед заможних шарів суспільства у виг­ляді гувернерства, яке частково відродилося і сьогодні. В даний час індивіду­аль­не навчання служить формою додаткової роботи, частіше з потребуючими в особливій допомозі дітьми, зокрема з тими, хто через захворювання, інвалід­нос­ті не може відвідувати аудиторні заняття.



- Індивідуально-групова форма, коли учні різного віку, рівня підготов­ле­ності збираються в одному місці і один педагог, по черзі працюючи з кожним і даючи їм завдання, може навчати групу учнів. Індивідуально-групова форма є сьогодні, зокрема, основний в сільській малокомплектній школі. Крім того, во­на практикується в коледжах і ВНЗ в роботі із студентами старших курсів на випускаючих кафедрах, в курсовому і дипломному проектуванні, а також в роботі керівника наукової школи з аспірантами і молодими ученими.

- Системи (форми) навчання, що власне індивідуалізуються, – досить широкий клас систем навчання, які стали складатися з початку XX в. Системи індивідуального навчання організовують індивідуальне просування по загаль­ній для даного контингенту учнів програмі. Вони, як правило, характеризу­ють­ся певною відособленістю в роботі окремих учнів.

3.3. Колективні системи навчання.

- Колективна класно-урочна система навчання. Класно-урочній системі властиві наступні характерні риси: • до груп (класи) постійного складу входять учні, зразково однакові по віку і рівню підготовленості до навчання. Вчитель пра­цює зі всім класом (фронтально) або з групами усередині класів, даючи їм різні завдання; • основною формою навчання є урок – відрізок навчання в
40-45 хви­лин, що представляє відносно закінчений за змістом і способу побу­дови одиницю учбового процесу; • весь зміст освіти ділиться на окремі дисцип­ліни; • весь період навчання роздільний на навчальні роки, чверті, навчальні дні, канікули, а заняття ведуться по єдиному плану і розкладу; • вчитель здій­снює керівництво навчальною діяльністю, пояснює новий матеріал, дає завдан­ня, контролює їх виконання.

Переваги класно-урочної системи – чітка організованість і впорядкова­ність навчальної роботи, організуюча роль педагога, економічність навчання – поєднуються з рядом серйозних недоліків: обмеженими можливостями індиві­ду­ального підходу, орієнтацією на «середнього» учня, роботою в єдиному для всіх темпі, переважно вербальним (словесним) характером діяльності, визначеної штучністю в розподілі всіх занять на 40-45 хвилинні відрізки. Вказані слабкості класно-урочної системи впродовж століть викликали критику і прагнення до пошуків досконаліших форм навчання.

- Лекційно-семінарська система навчання (її ще називають курсовою) – основна форма навчання у вищих навчальних закладах. Не дивлячись на безпе­рервну критику, суперечки про призначення і місце лекційно-семінарської системи, особливо лекцій в системі вузівського навчання, ця система така ж живуча, як і урок в середній школі і в базовій професійній освіті.

Лекційно-семінарська система розрахована на вищий рівень інтелектуаль­ного розвитку студентів і відрізняється більшою мірою самостійності студентів.



Викладач звертає увагу на класифікації систем (форм) навчання по механізму декомпозиції (розбиття) змісту навчання.

4. Класифікація систем (форм) навчання по механізму декомпозиції (розбиття) змісту навчання.

Таких механізмів відомо два:

- дисциплінарний механізм – коли зміст навчання розділяється на окремі дисципліни (навчальні предмети, курси) – цей механізм іноді ще називають умовно наочним навчанням. Всі розглянуті вище за систему навчання (окрім, мабуть, самонавчання) відносяться наочному навчанню;

- комплексний механізм (комплексна система навчання), яку також ще називають умовно об'єктним навчанням, коли декомпозиція змісту навчання здійснюється по об'єктах, що виділяються, наприклад, вивчення рідного краю, трудова діяльність сім'ї і т.д.



Наголошується викладачем на класифікації форм навчання по підста­ві безпосереднього або опосередкованого спілкування навчаються з педагогом і/або навчальними матеріалами.

5. Класифікація форм навчання по підставі безпосереднього або опо­середкованого спілкування навчаються з педагогом і/або навчальними матеріалами.

- Звичний, традиційний варіант – студент безпосередньо зустрічається з педагогом, у нього є перед очима книги і інші засоби навчання;

- Інший, порівняно новий і перспективний варіант – опосередкованого спілкування з педагогом і засобами навчання згідно сучасному принципу «дос­тавки освітніх послуг », що надзвичайно важливе сьогодні в Росії зважаючи на її величезну територію, слабку дорожньо-транспортну мережу і низьку терито­ріальну мобільність населення. До цих форм опосередкованого спілкування відноситься, в першу чергу, дистанційне навчання – форма навчання, відмінна переважно розділеним в часі і просторі опосередкованим навчальними тек­ста­ми спілкуванням викладача і студентів. Керівництво навчанням здійснюється через настановні лекції і за допомогою інструктивних матеріалів, через пошту або/і через сучасні засоби комунікації, а також у ході періодичних очних контактів викладача і студентів. Сюди ж можна віднести інтернет-навчання, зокрема самоосвіта, освітні телепередачі і т.д.

6. Класифікація форм навчання по кількості педагогів, що одночасно проводять навчальне заняття.

- Звичайний, традиційний варіант: одне заняття – один педагог (вчитель, викладач, тьютор і т.д.);

- Одне заняття – два і більш педагогів: бінарні уроки, коли два вчителі про­водять одне заняття.

Звертається увага викладачем на класифікації форм навчання по пос­тій­ності або епізодичності роботи педагога з даним контингентом сту­дентів.

7. Класифікація форм навчання по постійності або епізодичності ро­боти педагога з даним контингентом студентів.

- Звичний, традиційний варіант – один педагог веде навчальну дисцип­лі­ну постійно і цілком;

- Інший варіант – для проведення окремих разових занять запрошуються інші педагоги, зокрема так звані «гостьові професори» – учені-фахівці в тій або іншій галузі, зокрема з-за кордону, щоб розповісти про підходи до рішення тих або інших проблем у різних країнах; або запрошуються знамениті письмен­ни­ки, художники і т.п.

Викладач підкреслює важливість класифікації форм навчання по під­ставі «монолог-діалог».

8. Класифікація форм навчання по підставі «монолог-діалог».

- Традиційний варіант – монологічне навчання: вчитель, лектор говорить, показує – студенти слухають і записують, або учень відповідає урок – вчитель і вся решта учнів слухає;

- Діалогічні форми занять, зокрема інтерактивні форми навчання-навчан­ня, яке відбувається в процесі обміну інформацією, ідеями, думками між суб'єк­та­ми навчального процесу. Діалог в цьому випадку може бути як безпосереднім вербальним діалогом, так і опосередкованим діалогічно організованим (інтер­активним) письмовим текстом, включаючи роботу в режимі реального часу в мережі Інтернету. До діалогових форм відносяться також клубні форми нав­чаль­ної роботи, майстерні, гостині і т.п.

Відзначається викладачем класифікація форм навчання по місцю пр­оведення навчальних занять.

9. Класифікація форм навчання по місцю проведення навчальних занять.

- Стаціонарні заняття в одному і тому ж місці – в школі, університеті і т.д.;

- Виїзні заняття – екскурсії, виїзні заняття на підприємства, в інші освіт­ні установи, виробнича практика студентів, літні навчальні табори, недільні школи, виїзні школи (наприклад, школи молодих учених) і т.п.

Класифікація форм занять по їх цільовій спрямованості важлива для викладача.

10. Класифікація форм занять по їх цільовій спрямованості.

Ввідні заняття, заняття по формуванню знань і умінь, заняття по узагаль­ненню і систематизації знань і умінь, завершальні заняття, заняття по контролю освоєння навчального матеріалу: контрольні роботи, тестування, співбесіди, колоквіуми (групова форма співбесіди педагога зі студентом), заліки, іспити, захист рефератів, курсових і дипломних робіт; а також самооцінка сту­дентами.



Підкреслюється доцільність для теми даної лекції класифікації форм навчання по видах навчальних занять.

11. Класифікація форм навчання по видах навчальних занять.

Урок, лекція, семінар, лабораторна і лабораторно-практична роботи, прак­тичне заняття, консультація, конференція, тьюторіал (активне групове за­няття, направлене на придбання досвіду студентом по застосуванню концепцій в модельних стандартних і нестандартних ситуаціях), гра, тренінг (спеціальна система вправ по розвитку у студентів творчого робочого самопочуття, емоцій­ної пам'яті, уваги, фантазії, уяви і т.п.) і т.д.



Викладач робить висновки стосовно першої частини лекції: вибір форм навчання.

Отже, приведено одинадцять незалежних класифікацій форм нав­чан­ня. Як бачимо, в педагогіці, в практиці освіти – вітчизняній і зарубіжній – накопичений величезний арсенал форм навчання.

Одним із серйозних недоліків всієї системи вітчизняної освіти доте­пер залишається «знаннєвий підхід» («знаннєва парадигма»), що поки „жи­ва”, – студент як і раніше розглядається як би в ролі «скарбнички», в якій накопичуються знання, уміння, навики. Тим часом навчання необхідно розглядати як активну діяльність студента на самозміну. Таким чином, принципово новий підхід до всієї постановки навчального процесу в сучасних соціально-економічних умовах полягає в тому, щоб відповісти на одне неначебто просте, але дуже істотне для всієї освіти питання: студента учать, або він вчиться?

План. Методика навчання питань:

1. Статут Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. І. Ва­вілова.

2. Інститут землеробства УААН.

3. Організація селекційного процесу з виведення нового сорту черешні.

4. Перспективні напрями організації селекційної роботи в Україні:

4.1. Зернове виробництво.

4.2. Бурякоцукрове виробництво.

4.3. Овочеві культури.

4.4. Садівництво та виноградарство.

4.5. Олійні культури.

4.6. Картопля.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка