Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка34/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37

3.2.4. Методика навчання теми: „Насінництво картоплі”



Викладач пропонує провести лекцію у формі – лекція з наперед запла­но­ваними помилками.

Ця форма проведення лекції була розроблена для розвитку у студентів умінь оперативно аналізувати професійні ситуації, виступати в ролі екс­пер­тів, опонентів, рецензентів, вичленяти невірну або неточну інформацію.

Підготовка викладача до лекції полягає в тому, щоб закласти в її зміст певну кількість помилок змістовного, методичного або поведінкового харак­теру. Список таких помилок викладач приносить на лекцію і знайо­мить з ними студентів тільки в кінці лекції. Підбирається помилки, що найчастіше припускається, яку роблять як студенти, так і викладачі в ході читання лекції. Викладач проводить виклад лекції так, щоб помилки були ретельно приховані, і їх не так легко можна було помітити студен­там. Це вимагає спеціальної роботи викладач над змістом лекції, високого рівня володіння матеріалом і лекторської майстерності.
План. Методика навчання питань:

1. Інтенсивний розвиток картоплярства України.

2. Перші наукові розробки в картоплярстві.

3. Цілеспрямована селекційна робота з картоплею у 30-х роках.

4. Селекційна робота на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна.

5. Наукові дослідження з картоплею на Заході України.

6. Створення основи для виведення сортів картоплі – одержання вихід­но­го генетичного та селекційного матеріалу.

7. Створення прогресивних науково обґрунтованих технологій вироб­ниц­тва картоплі та її зберігання.



Викладач звертає увагу на ключові поняття та дає можливість сту­дентам відповісти на них, тим самим активізує їх діяльність.

Ключові поняття: лекція з наперед запланованими помилками, презен­тація, виробничі ситуації.

1. Інтенсивний розвиток картоплярства України.

Викладач відмічає, що інтенсивний розвиток картоплярства України ґрун­тується на досягненнях науково-технічного прогресу, основні напрями яко­го охоплюють селекційно-генетичні розробки, проблеми удосконалення техно­логій і організації виробництва продовольчої та насіннєвої картоплі, забезпе­чен­ня високої якості бульб. Саме ці проблеми протягом тривалого часу вирі­шують науково-дослідні установи.

Викладач створює заплановану помилку: „Наукові розробки не рівнознач­ні щодо ролі в піднесенні картоплярства, і пріоритетними не є фундамен­таль­ні дослідження”.



Викладач підкреслює, що селекція картоплі, тобто створення нових її сортів, не кажучи вже про її генетичні основи, започаткована в Україні лише у 20-х роках.

Викладач наголошує, що досвід використання лекції з наперед запла­но­ваними помилками показує, що студенти, як правило, знаходять задумані помилки (викладачем проводиться звірка із списком таких помилок). Нерід­ко вони указують і такі помилки, які були мимоволі допущені викладачем, особливо мовні і поведінкові. Викладач повинен чесно визнати це і зробити для себе певні висновки. Все це створює атмосферу довіри між викладачем і студентами, особистісне включення обох сторін у процес навчання. Еле­менти інтелектуальної гри з викладачем створюють підвищений емоцій­ний фон, активізують пізнавальну діяльність студентів.

Лекція із запланованими помилками виконує не тільки стимулюючу функцію, але і контрольну. Викладач може оцінити рівень підготовки студентів із дисципліни, а студенти в свою чергу – перевірити ступінь своєї орієнтації в матеріалі. За допомогою системи помилок викладач може визначити недоліки, які аналізує в ході обговорення зі студентами і одержує уявлення про структуру навчального матеріалу і труднощі оволодіння ним.

Викладач виявляє у студентів заплановану помилку та дає правильну відповідь: „Всі наукові розробки рівнозначні щодо ролі в піднесенні картоп­ляр­ства, хоча пріоритетними є фундаментальні дослідження”.

2. Перші наукові розробки в картоплярстві.

Викладач створює конкретну ситуацію: „Ви, як фахівці у галузі насін­ництва, поясніть: „Чому в Україні саме селекційна робота з картоплі була чи не першою серед досліджень?”

Викладач відмічає, що перші наукові розробки в картоплярстві здійсню­валися великими ентузіастами, яким притаманні висока наукова ерудиція і від­даність справі. Саме селекційна робота була чи не першою серед досліджень, що зумовлювалося відсутністю вітчизняних сортів, пристосованих до різно­ма­нітних природно-економічних умов виробництва.

В Україні вона започаткована професором сільськогосподарського фа­куль­тету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшицьким. Прове­дення дослідів з картоплею він розпочав у 1914-1916 рр. на Київській крайовій дослідній станції. М.К. Малюшицький зібрав першу в Україні колекцію рослин картоплі (близько 500 зразків), а також став автором першого сорту картоплі української селекції, який і був названий Пиріжок Малюшицького. У 1927-
1928 рр. М.К. Малюшицький працював на посаді директора Центральної буль­бової станції в Білорусії і за праці з картоплезнавства був обраний дійсним членом Білоруської академії наук.

Поряд з М.К. Малюшицьким працював його учень І.Я. Путькалюк. Він – співавтор перших районованих в Україні сортів картоплі – Червоноспиртова та Стахановська, що призначені для технічної переробки. Однак це був тільки початок селекції.



Викладач дає можливість студентам знайти вихід із виробничої си­туації, а потім, систематизувавши і проаналізувавши їх відповіді, дає обґрунтовану відповідь.

3. Цілеспрямована селекційна робота з картоплею у 30-х роках. У 30-х роках з картоплею розгорнуто цілеспрямовану селекційну роботу. Учень і спів­робітник лабораторії М.К. Малюшицького Р.Д. Шехаєв започаткував селек­цій­ну роботу зі створення технічних сортів картоплі на дослідному полі (с. Немі­шаєве) Всесоюзного науково-дослідного інституту ферментативної та плодово-ягідної промисловості. У 1932-1941 рр. під його керівництвом були створені технічні сорти Стахановська, Червоноспиртова, Рясна, виділено клон сорту Вольтман, який отримав сортову назву Вольтман 1177. Всі вони придатні для виробництва спирту і крохмалю.

Понад 50 років наукової роботи, зокрема з виведення нових сортів, при­свя­тив картоплярству кандидат с.-г. наук О.І. Терещенко. В 30-х роках він працював асистентом агровідділу НДІ ферментативної і плодоовочевої промис­ловості в с. Немішаєве Київської області.

З 1946 р. працював завідуючим відділом селекції і насінництва Київської сільськогосподарської дослідної станції Всесоюзного НДІ спиртової промисло­вості, пізніше – завідуючим відділом селекції картоплі Немішаївської дослідної станції, а з реорганізацією останньої і створенням у 1968 р. Українського НДІ картопляного господарства – завідуючим відділом селекції цього інституту.



Викладач створює заплановану помилку: „Характерною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є невисокі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі”.

Він є одним із співавторів сортів картоплі Червоноспиртова, Ста­ханов­сь­ка, Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська, Смачна, Чарівниця, Немішаївська ювілейна, Луговська, Українська рожева та багатьох інших. Багато з них до­


сить поширені у колективних і державних господарствах, на городах, дачних ділянках.

Викладач, після відповідей студентів, дає правильний текст: „Харак­терною особливістю селекційних доробок О.І.Терещенка і керованого ним колективу є високі смакові і кулінарні якості створених сортів продовольчої картоплі”.

4. Селекційна робота на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна.



Викладач продовжує презентацію лекції: цифрового матеріалу.

Викладач підкреслює, що на Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна селекційна робота з культурою картоплі проводилася з 1929 р. М.Ф.Островсь­кий, І.М.Бодисько, І.В.Карпович, А.Д.Бєліков і В.М.Кирієнко завершили роботу над виведенням сорту Роза Полісся, розпочату ще І.Я.Путькалюком, а також створили нові сорти Крепиш, Островська, Баранівська, Поліська 36, які були районовані в 1939 р.

Селекційну роботу на цій станції з 1967 по 1982 рр. очолював заслужений агроном України, лауреат Державної премії І.В. Карпович. З його участю ство­рені й районовані сорти Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Радо­мишльська та інші.

В останні роки на Поліській дослідній станції успішно працює над ство­ренням столових сортів картоплі з високими харчовими і кулінарними якос­тями В.І. Сидорчук. Тут він з 1982 р. очолює лабораторію селекції. З 1994 р. кандидат с.-г. наук В.І. Сидорчук очолює колектив Поліської дослідної станції. При його безпосередній участі виведено і районовано ряд сортів, зокрема Зов, Пост 86, Посвіт, Гарт та інші, площі вирощування яких з року в рік зростають. Характерною особливістю більшості з них є раннє формування товарного вро­жаю, придатність для механізованого виробництва, добра лежкість.

Відомі роботи з селекції та насінництва картоплі І.Г. Пушкарьова. Він вперше у світовій практиці в 1930 р. на основі гібридизації за участю виду Solanum demissum створив стійкий проти фітофторозу сорт картоплі Фіто­фто­ростійка 8670. Пізніше (з 1957 по 1967 р.) він очолював кафедру селекції і на­сін­ництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту.



5. Наукові дослідження з картоплею на Заході України. На Заході України наукові дослідження з картоплею зосереджені в основному в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН та у Львівському сіль­ськогосподарському інституті.

Значну роботу з селекції картоплі проводив професор, доктор с.-г. наук, завідуючий кафедрою селекції і насінництва Львівського сільськогосподарсь­кого інституту І.Д.Нечипорчук, а нині – доктор с.-г. наук І.І.Тимошенко. Вони є авторами сортів Львівська біла, Гібридна 14, Нестерівська, Львів'янка, Львів­ська синьоока, Татьянка, Прикарпатська.

В Інституті землеробства і тваринництва західного регіону селекційну роботу з картоплею здійснювали професори Г.М. Фаворов та В.Г. Влох. Тут створені сорти Карпатська, Верховина, Мавка, Полонина, Слава. Нині там про­довжує працювати над цією проблемою кандидат с.-г. наук Л.А. Ільчук.

Викладач створює заплановану помилку: „Виведення і впровадження урожайних сортів картоплі – неекономічний спосіб підвищення продуктив­ності галузі”.

Викладач відзначає, що в останнє десятиріччя селекціонери особливу увагу приділяють створенню сортів, стійких до найбільш поширених хвороб і шкідників, а також підвищенню їх смакових якостей (вміст сухих речовин, біл­ка, вітамінів, дієтичні ознаки та ін.). На належному рівні цю роботу розгорнуто в Інституті картоплярства УААН (До 1993 р. Український науково-дослідний інститут картопляного господарства).

З 1973 р в інституті селекцію картоплі очолює доктор с.-г.наук А.А.Осип­чук, який на основі міжвидової гібридизації і насичуючих схрещувань створив сорти з підвищеним вмістом крохмалю (сорт Зарево – сирого протеїну – понад 3, крохмалю – до 30%), високими смаковими якостями та стійкістю проти хво­роб та шкідників. З його участю виведено і внесено в Державний реєстр 14 сор­тів картоплі. Вони характеризуються відносною стійкістю до грибних, бак­теріаль­них та вірусних хвороб, а окремі – до колорадського жука і нематод. Всі вони стійкі до раку картоплі.



Викладач дає можливість студентам знайти заплановану помилку, а потім дає правильну тезу і наголошує на її правильності: „Виведення і впровадження урожайних сортів картоплі – економічно найвигідніший спосіб підвищення продуктивності галузі”.

6. Створення основи для виведення сортів картоплі – одержання ви­хідного генетичного та селекційного матеріалу. У селекційному процесі важливу роль відіграє створення основи для виведення сортів картоплі – одер­жання вихідного генетичного та селекційного матеріалу. З цією метою у складі відділу селекції організовані лабораторії вихідного матеріалу і біотехнології та біохімії. Провідні вчені цих лабораторій – доктор с.-г. наук А.А.Подгаєцький і кандидати наук В.І.Оверчук, З.В.Родіонова, М.А.Піка, В.А.Тарасенко удоско­налили методичні підходи для формування донорів спадковості та одержання вихідного матеріалу зі стійкістю проти ряду патогенів. Серйозні фундамен­таль­ні дослідження проведені щодо застосування методів клітинної та генетичної інженерії.

Викладач зауважує, що у розвиток цього напрямку вагомий внесок зро­били доктори біологічних наук В.А.Сидоров та А.А.Кучко.

Викладач створює заплановану помилку, що концентрує увагу студен­тів: ”Використання вихідного матеріалу в селекційному процесі не дає мож­ливості результативніше проводити роботу зі створення сортів кар­топлі, стійких до хвороб і шкідників, а також з високими кулінарними якостями та комплексом цінних господарських ознак”.

Викладач зазначає, що цьому сприяють фізіолого-біохімічні дослід­жен­ня, зокрема фізіолого-біохімічної природи потемніння м'якуша, підвищення вмісту вітамінів і білка, а також визначення ступеня залежності продуктивності селекційного матеріалу від вмісту сухих речовин і крохмалю в бульбах.

Одним із головних напрямків науково-технічного прогресу в картопляр­стві є удосконалення насінництва та виробництво високопродуктивного здо­рового садивного матеріалу.




У зоні Полісся з 1933 р. науково-дослідну роботу з насінництва картоплі на Немішаївській дослідній станції очолював кандидат с.-г. наук О.О.Зубченко. Завдяки організаційно-методичній роботі під його керівництвом у 1941 р. в си­ро­винних зонах спиртових заводів України практично всі посіви були сорто­вими. З часу створення Українського науково-дослідного інституту картопля­ного господарства і до 1979 р. О.О.Зубченко очолював лабораторію первинного насінництва. Він – співавтор сортів картоплі Бородянська, Чарівниця, Смачна.

На початку 30-х років наукові дослідження з картоплею в умовах Степу України започатковані Т.Д.Лисенком. До цього часу (з 1924 р.) насіннєву кар­топлю в насінницькі господарства півдня України завозили з північних районів. З 1935 р. розпочато впровадження у колгоспно-радгоспне виробництво запро­по­нованих ним літніх посадок, площі під якими невпинно зростали.

У цей період в Одеському селекційно-генетичному інституті дослідження з питань південного картоплярства проводив також О.М.Фаворов. Під його керівництвом розроблялася система насінницьких і технологічних прийомів вирощування картоплі в умовах високих температур і малої кількості опадів південних районів, зокрема місце картоплі в сівозміні, обробіток ґрунту, бо­ротьба з хворобами і шкідниками, карантинні об'єкти. Для боротьби з вирод­женням, тобто втратою насіннєвих якостей бульб, у засушливих умовах впро­ваджувався спосіб літнього садіння картоплі.

Разом з О.М.Фаворовим над проблемою розвитку картоплярства на півдні творчо працював А.Ф.Котов. У довоєнні роки (1928-1940) проведена значна робота щодо впровадження у виробництво районованих у Степу ракоімунних сортів. Ними здійснювалася також селекція картоплі для південного регіону, зокрема створено сорт Одеська 24.




У 60-70-х роках дослідження з питань південного картоплярства продов­жив кандидат с.-г. наук М.С.Бойко. Спочатку як директор радгоспу, а згодом – як завідуючий відділом картоплярства Українського науково-дослідного ін­ституту зрошуваного землеробства. Ним розроблена система вирощування насіннєвої картоплі ранніх сортів методом двоврожайної культури та індустрі­альна технологія вирощування ранньої картоплі на зрошуваних землях півдня України. Разом із співпрацівниками, кандидатами с.-г. наук Б.О.Бенюхом та І.П.Бугаєвою, розроблена і впроваджена прогресивна технологія літнього садін­ня картоплі свіжозібраними бульбами, що забезпечує одержання в південних областях України 140-180 ц/га насінного матеріалу.

У 50-60-х роках науково-дослідні роботи з картоплярства на Лівобереж­ній та частково в Лісостеповій зоні Правобережної України проводилися в Ук­раїнському науково-дослідному інституті овочів і картоплі та його науково-дос­лідній мережі. Роботу з селекції і насінництва картоплі очолював доктор с.-г. наук, професор О.Й.Онищенко. З 1968 по 1972 рр. він працював заступником директора з наукової роботи Українського науково-дослідного інституту кар­топ­ляного господарства. Обґрунтував і впровадив у виробництво в Україні систему насінництва картоплі на базі створення спеціалізованих "закритих" районів, завданням яких було забезпечення насіннєвим матеріалом колгоспів і радгоспів України, зокрема господарств степових і лісостепових областей. У спів­авторстві з іншими селекціонерами О.Й.Онищенком виведено ряд ранньо­стиглих сортів картоплі.

Значним внеском у розвиток насінництва картоплі стали наукові дослід­ження завідуючого лабораторією клонального мікророзмноження Інституту картоплярства УААН кандидата біологічних наук Д.П.Остапенка. Ним розроб­лений спосіб оздоровлення насіннєвої картоплі від вірусних та бактеріальних хвороб на основі меристеми і термотерапії. Запропонований і впроваджений Д.П.Остапенком спосіб одержання мікробульб з меристемних рослин дає можливість прискореного розмноження оздоровленого насіннєвого матеріалу. Спосіб базується на застосуванні біотехнологічного методу в насінництві і є одним із напрямків впровадження досягнень науково-технічного прогресу в практику сільськогосподарського виробництва, що поряд з якісними показни­ками дає економічно значущі результати. В Україні на основі розробленої під керівництвом Д.П.Остапенка технології організовані 23 біотехнологічні лабо­раторії з насінництва картоплі, і понад 50% еліти, вирощеної в елітгоспах, ви­робляється на оздоровленій основі.


За участю В.Є.Свертоки, з 1979 р. завідуючого відділом насінництва Ін­сти­туту картоплярства, розроблені ефективні технологічні прийоми виробниц­тва еліти і насіннєвого матеріалу на оздоровленій основі, що широко впровад­жу­ється в картоплярських господарствах.

Методичну роботу з вирощування еліти сортової картоплі в так званих "закритих" районах товарного насінництва з 1974 по 1988 р. очолював кандидат с.-г. наук В.А.Вітенко. Ці заходи сприяли розмноженню і поширенню високо­про­дуктивних районованих сортів картоплі, зокрема в Лісостепу і на півдні України.



Викладач запрошує студентів до пошуку запланованої помилки. Після відповідей студентів і аналізу їх діяльності, викладач проголошує правильну тезу: ”Використання вихідного матеріалу в селекційному процесі дає мож­ливість результативніше проводити роботу зі створення сортів картоплі, стійких до хвороб і шкідників, а також з високими кулінарними якостями та комплексом цінних господарських ознак”.

Викладач підкреслює, що виявлені студентами або самим викладачем помилки можуть послужити для створення проблемних ситуацій, які можна дозволити на подальших заняттях. Даний вид лекції – лекцію із запланованими помилками – краще всього проводити на завершення теми або розділу навчальної дисципліни, коли у студентів сформовані основні поняття та уявлення.

7. Створення прогресивних науково обґрунтованих технологій вироб­ництва картоплі та її зберігання.

Викладач задає запитання проблемного характеру: „Чому при опти­маль­них умовах зберігання різних сортів картоплі, відсоток втрат неминучий?”

Вивчення технологічних прийомів вирощування картоплі, зокрема агро­техніки і застосування добрив, мають давню історію. Поглиблені комплексні розробки з цих та інших питань проводились, починаючи з початку двадцятого століття, але особливого розвитку набули у післявоєнні роки.

Наукову роботу з технології вирощування картоплі в сировинних зонах спиртових заводів України в 30-50 роках, а згодом для районів Полісся прово­див кандидат с.-г. наук Г.М.Тищенко.

А.П. Ящук, кандидат с.-г. наук, ректор Житомирського сільськогоспо­дар­ського інституту (1955-1960 рр.), завідуючий відділами Українського науково-дослідного інституту землеробства (1960-1968 рр.) та координації і науково-технічної інформації Українською науково-дослідного інституту картопляного господарства як науковець вивчав загальні технології вирощування картоплі, зокрема ранньої, в зоні Полісся на дерново-підзолистих та торф'яних ґрунтах.

П.М. Настенко, завідуючий відділами механізації спочатку Немішаївської дослідної станції (1947-1954 рр.), а з 1954 р. – Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту спиртової промисловості, в співпраці з Рязансь­ким заводом сільгоспмашин сконструював і впровадив у виробництво картоп­ле­саджалку КСК-2. Він працював також над розробкою технологічних процесів механізованого садіння і збирання картоплі.


В.А. Вишневський, кандидат с.-г. наук, в 1970-1994 рр. – директор По­ліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства УААН, проводив дослідження щодо обґрунтування картоплярських сівозмін та техно­логії вирощування картоплі на піщаних ґрунтах Полісся. Він є також співа­вто­ром сортів Поліська рожева, Житомирянка, Малинчанка, Ікар, Каскад Полісся, Зов та інших.

В зоні північно-східного Полісся науково-дослідна робота в картопляр­стві проводилася на створеній у 1963 р. Чернігівській дослідній станції по картоплі, яка спочатку була підпорядкована Українському науково-дослідному інституту овочів і картоплі, а з 1968 р. – Інституту картоплярства УААН. Цю роботу тут очолював кандидат с.-г. наук В. Д. Волков, директор станції з 1963 по 1986 р. Він досліджував проблеми картоплярства зони північно-східного Полісся. Його заступником з наукової роботи (1963-1987 рр.) Я.І.Прошко опра­цьований ряд питань з технології виробництва і вдосконалення насінництва кар­топлі в умовах східного Полісся. Він – заслужений агроном України, спів­автор сорту Райдуга Полісся.

З 1986 р. Чернігівську дослідну станцію по картоплі (з дослідним госпо­дарством) очолив кандидат с.-г. наук Г.М.Колонтай. Разом з іншими провідни­ми вченими станції, кандидатами с.-г. наук М.Н.Стукалом, О.Ф.Онищенком, Г.В.Даньком, він проводить науково-дослідну та господарську роботу за різ­ними напрямками картоплярства у Чернігівській області.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою селекції та насінниц­тва Білоцерківського сільськогосподарського інституту М. Я. Молоцький три­валий час працював директором Сквирського дослідного поля Українського науково-дослідного інституту овочівництва і баштанництва. Він розробив тех­нологію підготовки садивного матеріалу, що дозволяє удвічі скоротити норму садіння, підвищити коефіцієнт розмноження картоплі.




Доктор с.-г. наук, завідуючий відділом технологій зберігання та перероб­ки овочевих культур і картоплі, колишній (до 1993 р.) директор Київської дос­лідної станції Інституту овочівництва і баштанництва С. Ф. Поліщук значну увагу приділяв науковим дослідженням з питань збереження насіннєвих і продовольчих якостей бульб. Запропонований ним потоковий метод збирання картоплі, за яким бульби завантажуються у контейнери безпосередньо з-під комбайна в полі і зберігаються у такому стані, дає можливість значно знизити травмованість бульб, а також втрати від потемніння м'якуша і загнивання під час зберігання. Значне місце в його науковій роботі зайняло вивчення впливу суми температур періоду зберігання бульб на їх насіннєві якості. З 1993 р. стан­цію очолює кандидат с.-г. наук О. В. Горкуценко, він вносить значний науковий вклад в технологію вирощування ранньої картоплі.

Доктор с.-г. наук, професор, завідуючий кафедрою рослинництва Дніпро­пет­ровського сільськогосподарського Інституту І.А. Лук'яненко проводив дослідження з вирощування картоплі в умовах Степу України. Зокрема, він удосконалив технологію вирощування картоплі для Дніпропетровської, Запо­різької і Донецької областей. Узагальнив наукові розробки з картоплярства південних районів. К.О. Янатьєвою на Донецькій овоче-баштанній дослідній станції розроблена та запропонована до виробництва конвеєрна технологія вирощування картоплі для забезпечення промислових центрів Донбасу ран­ньою продукцією.

З 1970 р. наукові дослідження з удобрення картоплі здійснював завідую­чий лабораторією удобрення Українського науково-дослідного інституту картопляного господарства М.Ю.Власенко. На підставі багаторічних досліджень ним обґрунтовані біологічно оптимальні норми добрив для ряду поширених сортів при вирощуванні продовольчої картоплі, а також система удобрення насіннєвої картоплі. Цей напрям досліджень ліг в основу його докторської ди­сертації. З 1986 р. доктор с.-г. наук, професор М.Ю.Власенко – завідуючий ка­фед­рою ботаніки та фізіології рослин Білоцерківського сільськогосподарського інституту.


Поглиблені наукові дослідження з агротехніки вирощування картоплі та обґрунтування зональних інтенсивних технологій проводяться в Інституті картоплярства завідуючим лабораторією агротехніки, кандидатом с.-г. наук П.Ф. Каліцьким. Результатом багаторічних досліджень є визначення оптималь­них технологічних параметрів, сортова агротехніка, гребеневий спосіб садіння бульб, розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування картоплі, які ши­роко застосовуються у виробництві в картоплесіючих зонах України.

Створення прогресивних науково обґрунтованих технологій виробництва картоплі та її зберігання є результатом комплексних досліджень технологічних лабораторій Інституту картоплярства та інших науково-дослідних установ Ук­раїни. Різнопланові агротехнічні дослідження були проведені М.С. Колотухою (Інститут землеробства і тваринництва західного регіону) та Я.І. Кошелєвим (Житомирський с.-г. інститут) .

В Інституті картоплярства УААН відділ технології з 1990 по 2004 р. очо­лював кандидат технічних наук В.В. Кононученко, який вніс вагомий вклад у розробку нових та уточнення деяких відомих технологій вирощування картоплі. З 1968 по 1985 р. лабораторією механізації завідував кандидат технічних наук В.І. Дзюба; в лабораторії захисту рослин 25 років проводив наукову роботу кандидат с.-г. наук О.І. Богданов; лабораторію зберігання картоплі до 1981 р. очолював кандидат с.-г. наук П.П. Болілий, а з 1982 р. – кандидат с.-г. наук
Б.П. Федорець; економічні дослідження здійснювали кандидати економічних наук Л.О. Алєксєєв та П. В. Оверчук.

В Україні протягом тривалого часу наукові дослідження з картоплярства проводились роздрібнено і як другорядні входили до землеробських програм науково-методичних центрів

Лише у 70-х роках зі створенням Інституту картоплярства, як головного по проблемі в Україні, координація та виконання наукових досліджень з проб­лем картоплярства систематизовані на плановій організаційно-методичній ос­нові і здійснюються за єдиними науково-технічними програмами у 23 науково-дослідних установах України.

Викладач дає можливість студентам відповісти на запитання проб­лемного характеру, поставлене на початку викладення сьомого питання плану. Викладач, проаналізувавши відповіді студентів, звертає їх увагу на правильність вирішення проблеми.

Викладач наголошує, що лекції із запланованими помилками викли­ка­ють у студентів високу інтелектуальну та емоційну активність, оскільки студенти на практиці використовують одержані раніше знання, здійсню­ючи спільну з викладачем навчальну роботу. Крім цього, завершальний ана­ліз помилок розвиває у студентів теоретичне мислення.

Викладач звертає увагу на новітню літературу для самостійного оп­рацювання в Інтернет – виданнях.

Запитання для самоконтролю:

а) ключові поняття: лекція з наперед запланованими помилками, пре­зентація, виробничі ситуації.

б) тест-задача „Ви – викладач спеціальних дисциплін – визначте оптимальну, на Вашу думку, форму проведення лекції з теми „Насінництво картоплі”. Відповідь обгрунтуйте.”
3. 2.5. Методика навчання теми

Насінництво багаторічних трав”


Викладач звертає увагу студентів, що лекція буде проведена у формі – лекція удвох.

Викладач наголошує, що у цій лекції навчальний матеріал проблем­н­ого змісту дається студентам в живому діалогічному спілкуванні двох вик­ладачів між собою. Тут моделюються реальні професійні ситуації обгово­рення теоретичних питань з різних позицій двома фахівцями, наприклад теоретиком і практиком, прихильником або супротивником тієї або іншої точки зору і т.п.

Викладач представляє запрошеного фахівця та демонструє план лек­ції і ключові поняття.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка