Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка28/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   37

3.2.Способи діяльності викладачів

3.2.1. Методика навчання теми

Наукові основи насінництва”


Викладач пропонує форму навчання лекції – лекція-бесіда. Викладач наголошує, що лекція-бесіда, або «діалог з аудиторією», є найпоширенішою і порівняно простішою формою активного залучення студентів у навчальний процес. Ця лекція припускає безпосередній контакт викладача з аудито­рією. Перевага лекції-бесіди полягає у тому, що вона дозволяє привертати увагу студентів до найважливіших питань теми, визначати зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей студентів.

Бесіда як метод навчання відома ще з часів Сократа. Це найпрості­ший спосіб індивідуального навчання, побудований на безпосередньому контакті сторін. Ефективність лекції-бесіди в умови групового навчання знижується через те, що не завжди вдається кожного студента залучити в двосторонній обмін думками. В першу чергу це пов'язано з недоліком часу, навіть якщо група нечисленна. В той же час групова бесіда дозволяє розши­рити круг думок сторін, привернути колективний досвід і знання, що має велике значення в активізації мислення студентів.

Викладач наголошує на плані лекції, а саме:
План. Методика навчання питань:

1. Етапи розвитку насінництва.


2. Компанії-члени Насіннєвої асоціації України.

3. Організаційно-економічні основи формування ринку насіння овочевих культур в Україні.


4. Походження сучасних сортів озимої пшениці в Україні .

5. Вивчення культурної сої в українських науково-дослідних інституціях в 20-30 ті роки ХХ ст.


Викладач звертає увагу студентів на ключові поняття: лекція-бесіда, виробничі ситуації, проблемні запитання, евристична бесіда.

Викладач звертає увагу студентів, що перший пункт плану по­в’я­заний з історичною довідкою і містить цифровий матеріал, а отже для викла­дення матеріалу можу бути використані опорно-інформаційні схеми (ОІС) та табличний алгоритм.

1. Етапи розвитку насінництва.


На початку XX сторіччя спостерігаються певні зміни підходу до вирощу­вання сільськогосподарських культур в сільському господарстві. Якщо раніше основну увагу землероби приділяли умовам для успішного росту і розвитку рос­лин, то на цей час вони стали намагатися змінити саму рослину. Височай­ший Указ від 9 червня 1912 року "Про насадження сільськогосподарських дослідних установ" завершив багаторічну організаційну будову селекції рос­лин. У відповідності до Указу, що законодавче закріпив становлення селекції як окремої ланки рослинництва, в державі була розгорнута мережа державних селекційних установ.

Але, ще до того, щоб відібрати кращі сорти, в першій половині ХІХ сто­ліття в Росії проводились перші спроби організації порівняльного випробу­ван­ня сортів. Для цього були створені дослідні поля: в 1821 році – на Омському хуторі, в 1829 році – Харківське та Полтавське дослідні поля, ботанічні сади.

У 1923 році Наркомземом України в Харкові засновано Всеукраїнську спілку з насінництва, в складі якої була створена і Українська сортовипробу­вальна мережа (Укрсортмережа). Завданням Укрсортмережі було випробу­ван­ня тільки озимої і ярої пшениці, кукурудзи та картоплі. Пізніше програма сор­то­випробування була значно розширена, до неї було включено основні польові культури.

Постановами Раднаркому СРСР від 9 квітня 1937 р. № 585 "Об організації сортової справи по зерну", від 29 червня 1937 р. № 1018 і від 17 липня 1937 р. № 1132 "О мерах по поліпшенню насіння зернових культур" держсортмережа була реорганізована в єдину загальносоюзну систему, яка включала в себе Державну комісію по сортовипробуванню зернових культур, її інспекторів в республіках, краях і областях, а також мережу держсортодільниць. На протязі 1937-1938 рр. було організовано 1055 держсортодільниць і лабораторія по визначенню якості зерна. Випробуванню підлягали сорти 22 культур: зернових, зернобобових, соняшника, конюшини і люцерни.

Паралельно с нею в різний час були створені державні комісії по сорто­випробуванню картоплі, технічних, овочевих, баштанних, плодових, ягідних культур і винограду.

У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР від 27 березня 1953 р. № 920 Державну комісію по сортовипробуванню зернових, олійних культур і трав перетворили в Державну комісію по сортовипробуванню сільськогоспо­дарських культур при Міністерстві сільського господарства і заготовок СРСР. Їй були передані функції і держсортмережі по сортовипробуванню кормових, овочевих, баштанних культур і картоплі, а наказом Мінсільгоспу СРСР від


30 грудня 1953 р. № 1078 – і скасованої Держсорткомісії по сорто­випробуван­ню бавовнику.

В 1953 р. Держсорткомісія по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Міністерстві сільського господарства і заготовок СРСР мала 1668 дежсортодільниць, з яких 1261 – по зернових, олійних культурах і травах, 256 – по технічних культурах і 151 – по овочевих, баштанних культурах, картоплі і кормових коренеплодах.

Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 серпня 1973 р. № 584, нові сорти рослин були прирівняні по правової охороні до винаходів. У відпо­відності до цієї постанови Міністерство сільського господарства СРСР наказом від 13 серпня 1980 р. № 225 затвердило "Положення о правової охороні нових сортів рослин в СРСР". Автори сортів отримали право на грошову винагороду на протязі 5 років з початку використання сорту.

Постановою Ради Міністрів СРСР "Про державне випробування і райо­нування сортів сільськогосподарських культур" від 11 травня 1981 р. № 448 було затверджено "Положення про державне випробування і районування сортів сільськогосподарських культур", згідно якому всі нові сорти, гібриди рослин вітчизняної і іноземної селекції до їх використання в сільськогоспо­дарському виробництві повинні пройти обов'язкове державне випробування. Сорти, що схвалені в результаті цих випробувань і районовані, використовують для вирощування в визначених ґрунтово-кліматичних зонах держави.

В Україні ще до Великої Вітчизняної війни було створено 150 сортоділь­ниць для випробування зернових, олійних культур та трав. Випробування про­водилось на сортодільницях при 2-х, 3-х та 6-ти кратній повторності.

Зведені дані державного сортовипробування широкої мережі сортоділь­ниць, які були розташовані в різних ґрунтово-кліматичних зонах, дозволили розробити перше сортове районування вже в 1938 році, а потім кожного року до нього вносилися поновлення та зміни.

Керівництво роботою по сортовипробуванню в областях України прово­ди­лось обласними Інспектурами, а в республіці – Інспектурою Держкомісії по сортовипробуванню зернових, олійних культур та трав по Українській РСР.

Після Великої Вітчизняної війни мережа державного сортовипробування була відновлена спеціальним рішенням Ради народних депутатів "Про віднов­лення мережі державного випробування зернових, олійних культур та трав на Україні" згідно з яким вже в 1944 році було заплановано відновити діяльність 97 сортодільниць. Районування нових і зняття старих, маловрожайних сортів, внесення доповнення і змін знову було проведено вже в 1951 р. на основі ши­роких даних виробничого випробування на сортодільницях.

Згідно з наказом Міністерства сільського господарства СРСР № 159 від 22.06.1953 р. в Інспектуру, яка працювала з 1945 р. в місті Києві, вливається Інспектура Держкомісії по сортовипробуванню технічних культур, після цього Інспектуру перейменовують в Інспектуру Держкомісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по УРСР.

Потім, згідно з наказом Міністерства сільського господарства СРСР № 51 від 15.02.1956 р. в Інспектуру вливається Інспектура Держкомісії по сортови­про­буванню овочевих культур та картоплі, а з січня 1966 року – і Інспектура Держкомісії по сортовипробуванню і апробації плодово-ягідних культур і ви­нограду.

Так формувалась українська мережа державного випробування, яка вклю­чала 296 сортодільниць і 25 обласних інспектур.

Згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.11.1989 р.


№ 286 Інспектуру реорганізовано в Державну комісію України по випробуван­ню та охороні сортів рослин.

Відповідно до Статуту, затвердженого Міністерством 28.09.93 Держкомі­сія стала Установою, що здійснює державне управління в галузі випробування сортів рослин.

Метою створення Держкомісії було забезпечення державного управління формуванням сортових ресурсів України та охорони прав селекціонерів на сор­ти рослин.

Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством, що вступила в дію 1 березня 1998 р. наша дер­жава зобов'язалась зробити все можливе для приєднання до Женевського акту 1991 р. Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин. У зв'язку з цим Держкомісією розроблена і Верховною Радою України прийнята нова редакція Закону України "Про охорону прав на сорти рослин". Відповідно до цієї редак­ції основним завданням Держкомісії є проведення державної політики щодо використання сортів рослин та охорони прав на них.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 "Про утворення Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин" Держкомісія була реорганізована в Дер­жавну службу з охорони прав на сорти рослин, а Державний центр сертифікації, ідентифікації та якості сортів рослин Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин реорганізований в Український інститут експертизи сор­тів рослин.

Сорт, який передається на державне сортовипробування, повинен бути новим, константним, достатньо однорідним. Крім даних, які характеризують господарські та біологічні властивості нового сорту порівняно з кращим райо­нованим сортом, і повинні бути подані результати лабораторних досліджень морозостійкості, посухостійкості, якості продукції та показники стійкості проти основних патогенів і прихованих стеблових шкідників при штучному зараженні на інфекційному фоні.

Крім того, сорти, які передаються в державне сортовипробування, одер­жують в лабораторії Державної комісії якісну оцінку продукції: хлібопе­кар­ських якостей у сортів пшениці і жита; виходу крупи та якості каші у сортів круп'яних культур; вмісту білка та розварюваності у сортів зернобобових куль­тур; жиру у сортів олійних культур; вмісту білка і крохмалю у картоплі.

Для сортів картоплі обов'язковим є подання довідки про рако-і фіто­фторо­стійкість, виданої установою – сортовипробувачем.

Установи, господарства, особи, які пропонують сорти і гібриди в дер­жав­не сортовипробування, повинні подати в Державну комісію України по сорто­випробуванню та охороні сортів рослин матеріали згідно з вимогами

Положення про державне сортовипробування.

Списки сортів, які приймаються в державне сортовипробування, зат­вер­джує президія Державної комісії, і вони включаються в Державний реєстр сор­тів, заявлених на випробування.

Заявник на новий сорт зобов'язаний гарантувати постачання кондицій­ного насіння і садивного матеріалу для сортовипробування.

Діяльність Державної комісії України по випробуванню і охороні сортів рослин, її інспектур, держсортостанцій, держсортодільниць і лабораторій спря­мована на постійне вдосконалення сортових ресурсів країни, на підготовку обґрунтованих пропозицій щодо поліпшення складу сортів і гібридів сільсько­господарських культур, придатних для вирощування за інтенсивними і енерго­зберігаючими технологіями.

Сорти і гібриди, виявлені за результатами державного сортові випробу­вання як такі, що перевершують сорт-стандарт за продуктивністю, якістю, несприйнятливістю до хвороб і шкідників та за іншими цінними властивостями, підлягають визнанню перспективними, реєструванню і впровадженню у ви­робництво. Відносно менш продуктивних і малоцінних сортів припиняють насінництво і знімають із районування та виробництва.

Реєстрованими називають сорти, які за результатами державного сорто­випробування перевищили стандартний сорт, допущений до застосування на території України.

Держсортостанції і держсортодільниці розробляють пропозиції щодо зміни сортового складу реєстрованих сортів для зони їх діяльності, віднесення сортів до перспективних, обговорюють їх на агрономічних радах і подають об­ласним інспектурам свої пропозиції у встановлені строки.

Начальники інспектур перевіряють обґрунтованість пропозицій держсор­то­станцій і держсортодільниць щодо зміни складу реєстрованих сортів, від­несення сортів до перспективних і дефіцитних для областей, обговорюють їх на обласних агрономічних нарадах, які розробляють проект складу реєстрованих сортів на наступний рік, вносячи одночасно пропозиції щодо виключення за­старілих сортів із зареєстрованих.

Остаточне рішення з цих питань приймає Державна комісія України по сортовипробуванню та охороні сортів рослин. На підставі її рішення Держав­ний реєстр сортів рослин України затверджується кабінетом Міністрів.

Державний реєстр сортів рослин України заснований урядом України
22 лютого 1991 р. з урахуванням потреби створення передумов для виходу

України на міжнародний ринок сортів, а також з метою захисту інтересів товаровиробників.

Введення Державного реєстру сортів рослин України дасть змогу ство­рити в країні власний ринок сортів і гібридів, прискорити впровадження їх у виробництво, ліквідувати штучні обмеження користування ними та надати товаровиробникам більшої свободи вибору кращих з них на основі макси­маль­ного використання насінницького потенціалу.

Викладач підкреслює, що участь студентів в лекції-бесіді можна при­вернути різними прийомами, так, наприклад, спантеличування студентів питаннями на початку лекції і по її ходу, як вже описувалося в проблемній лекції, питання можуть, бути інформаційного і проблемного характеру, для з'ясування думок і рівня обізнаності студентів по даній темі, ступеню їх готовності до сприйняття подальшого матеріалу. Питання адресують­ся всій аудиторії. Викладач звертається до аудиторії поділитися думками щодо сучасного етапу розвитку насінництва. Таким чином викладач „ро­бить місток” до викладення другого пункту плану:

2. Компанії – члени Насіннєвої асоціації України.

Викладач звертає увагу студентів на перелік компаній та їх характе­ристики, використовуючи ТЗН.

- "Євраліс Семенс" входить до складу французького агропромислового холдингу “Євраліс”, що заснований на Південному Заході Франції у 1936 році. Основні напрямки діяльності холдингу є:

- виробництво насіння, селекційна та дослідна діяльність,

- трейдерські операції з товарним зерном.

- виробництво продуктів харчування.

Підрозділ по виробництву насіння у складі “Євраліс” працює з 1950 року і є одним з стратегічних напрямків діяльності. Ведеться селекція і виробництво насіння кукурудзи, соняшнику, озимого та ярого ріпаку, зернового сорго та сої.

Продукти ТОВ "Євраліс Семенс" в Україні відомі з 90-х років під торго­вою маркою "Рустіка".

З 2006 р. "Євраліс Семенс" представлений в Україні двома власними під­приємствами: 

- ТОВ "Євраліс Семенс Україна" – компанія, що веде комерційну та мар­кетингову діяльність,

- насіннєвий завод у Черкасах ТОВ "Черлис" який виробляє насіння як для ринку України так і для експорту в Росію, Білорусію та інші країни.

- Вже в 1900 р. КВС стала лідером у світі з торгівлі насінням цукрових буряків і почала створювати дочірні підприємства. В Україні компанія КВС побудувала свій перший насіннєвий завод в 1905 році, відомий, як Вінницький насіннєвий завод.

В 2001 р. було засновано дочірнє підприємство ТОВ «КВС-Україна», яке здійснює насінництво, маркетинг і агросервіс. Українському товаровиробнику КВС пропонує 13 гібридів цукрових буряків, 20 гібридів кукурудзи, а також високопродуктивні гібриди соняшнику, кормових буряків, озимого ріпаку, жи­та, сорти ярого ячменю і картоплі.

Гібриди і сорти КВС адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов України, зокрема волого- та тепло забезпечення, характерних стресових факторів, фіто­санітарної, ентомологічної ситуації різних регіонів вирощування.

На ринок України підприємством поставляється оригінальне насіння цукрових буряків, соняшнику, ріпаку, ячменю, вирощене в Південно-Західних регіонах Європи і виготовлене на сучасному насіннєвому заводі в м. Айнбек та інших заводах Європи.

Насіння кукурудзи і частково соняшника розмножується в Україні під контролем спеціалістів КВС. При цьому використовується оригінальне насіння батьківських компонентів, завезених з Німеччини. Нещодавно, в 2008 році, компанія КВС побудувала в Україні завод з виробництва насіння кукурудзи.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" було створене 24.10.2008. Засновником є компанія Limagrain Europe S.A.(Франція)

Товариство є членом провідної світової насіннєвої групи компаній Limagrain, що присутня більш ніж 37 країнах світу з загальною кількістю пра­цюючих понад 6000 осіб. Основними видами діяльності є селекція та вироб­ництво насіння польових та овочевих культур. Крім цього, група компаній має напрацювання та лідируючі позиції в харчовій та переробній промисловості, зокрема у виробництві хлібобулочних виробів та інгредієнтів. Обсяг річного фінансування дослідницької та селекційної роботи в 2009 році по групі досяг рівня 633 мільйонів євро. 

Основними напрямками діяльності ТОВ "Лімагрейн Україна" є:

1 – оптова торгівля насінням

2 – виробництво насіння в Україні

3 – експорт та імпорт насіння

4 – надання послуг іноземним компаніям щодо ведення бізнесу в Україні, зокрема інвестування в Україну, реєстрації нових сортів, здійснення експорту з України насіння в інші країни, зокрема Росії, Казахстану, Білорусії та інші.

При забезпеченні відповідної можливості на законодавчому рівні в Украї­ні компанія планує здійснювати селекційну роботу в Україні з відпо­відними інвестиціями в даному напрямку.

- ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» засноване французьким кооперативом Маїсадур у листопаді 2007 року з метою поширення сільськогосподарської діяльності у Східній Європі. Пріоритетними напрямками діяльності є вирощу­вання зернових та технічних культур, а також виробництво насіння.

Головним завданням «Маїсадур Семанс» в Україні є пропозиція адаптова­них гібридів в аспекті агрономії, що створені з урахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних умов, які дозволять оптимізувати економічний результат господар­ства. Нещодавно ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» завершило будівництво сіль­ськогосподарського комплексу із найсучаснішим обладнанням для виробництва насіння з виробничою потужністю 18 250 тонн насіння на рік. Тут досушува­ти­муть, калібруватимуть і оброблятимуть насіння кукурудзи, соняшнику та ріпаку

- ТОВ «Монсанто Україна» розпочало комерційну діяльність в Україні у 1993 р. Основні напрями бізнесу: Сільськогосподарська хімія / Засоби захисту рослин – ЗЗР / Насіння.

Компанія Монсанто була заснована у 1901 році Джоном Фрэнсісом Куїні. Компанія Монсанто розпочала співпрацю з різними організаціями Міністерства сільського господарства України з 1982 р., коли в господарствах Донецької та Дніпропетровської областей проводились польові дослідження разом із Нау­ково-дослідним Інститутом Кукурудзи з впровадження технологій нульового та мінімального обробітку ґрунту із застосуванням засобів захисту рослин вироб­ництва компанії Монсанто, сільськогосподарського обладнання та насіння ви­робництва Сполучених Штатів. У березні 2005 року Монсанто придбала одну з найбільших світових насіннєвих компаній Семініс (Seminis), що спеціалізується на виробництві насіння овочів та фруктів.

- Компанія з 100% національним приватним капіталом створена у 1992 ро­ці. Етапи розвитку підприємства багато в чому можна порівняти з новітньою іс­торією молодої української держави, де позитивні зміни досягаються чіткими стратегічними планами, новаторською ініціативою, власною відповідальністю за якість виробленої продукції.

Компанія є власником 36 високопродуктивних гібридів кукурудзи, за­реєстрованих в Україні та країнах СНД. Розпочато офіційні випробування гіб­ридів в країнах Євросоюзу. Результативність базується на проведенні мас­штабних селекційних досліджень в різних кліматичних умовах, ефективному використанні власного генетичного фонду. Селекційні продукти компанії виріз­няє висока адаптивність генотипу до агресивних екологічних умов: посухостій­кість, жаростійкість, холодостійкість, толерантність до шкідників та патогенних організмів, невибагливість до природної родючості ґрунтів

Насіння виробляється на трьох власних насіннєвих заводи із загальною сезонною потужністю 12,0 тисяч тон. У 2010 році на заводах введено в екс­плуатацію сучасне обладнання відомих світових марок. Чисельний склад пра­ців­ників: 235 чол., в т.ч. задіяних в наукових дослідженнях – 51.

- ТОВ «Піонер Насіння Україна» є підрозділом «Піонер Хай-Бред Інтер­нешенл, Інк.», що є частиною фірми «Дюпон», (штаб-квартира розташована в м. Де-Мойн, штат Айова), – світовий лідер в розробці та постачанні передової генетики рослин, забезпечує сільгоспвиробників високоякісним насінням в більш, ніж 90 країнах світу. Компанія “Піонер” забезпечує товаровиробників агрономічною підтримкою та послугами для того, щоб допомогти їм збільшити свою продуктивність та прибутковість; прагне розвивати системи стабільного ведення сільського господарства у всьому світі.

Компанія «Піонер» розпочала свою діяльність в Радянському союзі в
70-их роках минулого століття.

У 1998 р. «Піонер» відкрив своє представництво в Києві та почав роботу з випробування нових гібридів кукурудзи та соняшнику. У 2001 було зареєстро­вано ТОВ «Піонер Насіння Україна».

Сьогодні, «Піонер» реалізовує в Україні гібридне насіння кукурудзи, со­няшнику, олійного ріпаку та зернового сорго, а також інокулянти для силосу­вання.

- ТОВ «Сингента є представником в Україні компанії «Сингента», яка працює в понад 90 країнах світу, в якій працюють більш, ніж 25000 праців­ни­ків. «Сингента» заснована у 2000 році, успадкувавши здобутки і традиції таких сильних компаній як Novartis Аgribusiness та Zeneca Agrochemicals, «Синген­та» стала провідною компанією на світовому агрохімічному ринку, метою якої є забезпечення стабільного сільськогосподарського виробництва за допомогою інноваційних досліджень та технологій, щорічно інвестуючи в наукові розробки близько 1 мільярда дол. США.

На сьогоднішній день ТОВ «Сингента» представлена на ринку України широким спектром насіннєвої та агрохімічної продукції для забезпечення най­вибагливіших потреб сільгоспвиробника, реалізовуючи високопродуктивний посівний матеріал соняшнику, кукурудзи, ріпаку озимого, цукрових буряків, сорго силосного, насіння овочів та квітів а також пропонує найзбалансованіший портфель засобів захисту рослин.

У 2009 року був впроваджений проект по створенню високопродуктивних гібридів соняшнику та кукурудзи, відкрито 2 селекційні станції.

Нещодавно завершено будівництво насіннєвого заводу по переробці на­сіння соняшнику та кукурудзи, спільно з французькими колегами, де 40% акцій належать компанії Сингента.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЖТ Семенс-Україна" було створене у 2010 році. Засновником є компанія RAGTSemences (Франція) Свої витоки компанія RAGTSemences бере з 1919 року. Компанія має 18 фі­ліа­лів та більше 1000 висококваліфікованих співробітників лише у Європі.

Товариство є невід’ємною частиною одного із світових лідерів у галузі насінництва – компанії RAGT. В своєму європейському активі компанія має
19 науково-дослідних станцій, 6 заводів, 24 види селекційних культур, 235 ко­мерційних сортів насіння та 2500000 га посівних площ з генетикою RAGT. Основними видами культур, що виробляються компанією RAGT, є кукурудза, соняшник, сорго, рапс та фуражні трави.

Викладач підкреслює, що під час лекції-бесіди студенти відповідають з місць. Якщо викладач помічає, що хтось із студентів не бере участь в ході бесіди, то питання можна адресувати особисто тому студенту, або запи­тати його думку по обговорюваній проблемі. Для економії часу питання рекомендується формулювати так, щоб на них можна було давати одно­значні відповіді. З урахуванням розбіжностей або одностайності у відпо­ві­дях викладач будує свої подальші міркування, маючи при цьому нагоду, най­більш доказово висловити чергове поняття лекційного матеріалу. Викладач пропонує студентів поділитися знанням інших фірм в Україні і за її ме­жами.

Починаючи викладення третього пункту плану:

1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка