Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка26/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   37

3. Інститут кормів Національної академії аграрних наук України.


4. Інститут рису Національної академії аграрних наук України (НААН).

5. Лабораторія селекції і насінництва зернових, зернобобових, круп’яних культур і трав.


Акцентується увага викладачем на ключових поняттях лекції: клю­чові поняття: лекція-прес-конференція, психолого-педагогічні аспекти конт­ролю, оцінка, відмітка, рейтингова форма контролю, функції контролю, форми контролю, педагогічне вимірювання, принципи контролю, комп’ю­терний контроль знань.

Дається можливість студентам налагодити між предметні зв’язки і письмово розкрити вже відомі з інших дисциплін ключові поняття.

Викладач звертає увагу студентів на те, що форма проведення лекції близька до форми проведення прес-конференцій, тільки з наступними змі­нами.

Викладач називає тему лекції і просить студентів письмово ставити йому питання по даній темі. Кожен студент повинен протягом 2-3 хвилин сформулювати питання, що цікавлять його, написати на папірці і переда­ти викладачу. Потім викладач протягом 3-5 хвилин сортує питання по їх смисловому змісту і починає читати лекцію. Виклад матеріалу будується не як відповідь на кожне поставлене питання, а у вигляді зв'язного розкрит­тя теми, в процесі якого формулюються відповідні відповіді. На завершення лекції викладач проводить підсумкову оцінку питань як віддзеркалення знань і інтересів слухачів.

Викладач акцентує увагу на особливість даної дисципліни (базується на педагогіці і методиці спеціальності) і можливість випереджаючого нав­чання, коли студенти вже знайомі з темою і її основними поняттями. Тому запитання на лекцію – прес – конференцію подані студентами заздале­гідь і стосуються часткової методики навчання.

Викладач починає виклад матеріалу з історичної довідки. 1. Про орга­нізаційну структуру державного випробування і районування сортів сіль­ськогосподарських культур

З метою поліпшення організації державного сортовипробування і порядку районування сільськогосподарських культур у республіці Рада Міністрів Украї­ни постановляє:

1. Перетворити інспектуру Державної комісії по сортовипробуванню сіль­ськогосподарських культур по Українській РСР колишнього Держагропрому СРСР у Державну комісію по сортовипробуванню сільськогосподарських куль­тур при Держагропромі УРСР.

Підпорядкувати Державній комісії обласні інспектури по сортовипробу­ван­ню сільськогосподарських культур та організації, передані у відання рес­публіки розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 31 серпня 1989 р. N 1543, згідно з додатком.

Вважати основним напрямом діяльності Державної комісії здійснення державного випробування усіх нових сортів, гібридів і ліній сільськогосподар­ських культур та інших вирощуваних рослин, порід, ліній і гібридів тутового шовкопряда вітчизняної та іноземної селекції (надалі іменуються сортами) та підготовку пропозиції щодо районування, розмноження цих сортів і впровад­ження їх у виробництво.

Державна комісія по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Держагропромі УРСР є юридичною особою. Фінансування Державної ко­місії, підпорядкованих їй організацій та обласних інспектур по сортовипро­бу­ванню сільськогосподарських культур здійснюється за рахунок коштів рес­публікан­ського бюджету.

Держагропрому УРСР, облвиконкомам і райвиконкомам подавати всебіч­ну допомогу державним сортовипробувальним станціям і державним сорто­випробувальним дільницям у здійсненні їх функцій.

2. Держагропрому затвердити:

Положення про Державну комісію по сортовипробуванню сільськогоспо­дарських культур та її склад. До складу Державної комісії включити пред­став­ників зацікавлених міністерств і відомств; мережу державних сортовипробу­вальних станцій і дільниць, перелік сільськогосподарських культур, сорти яких підлягають державному випробуванню; структуру і чисельність працівників апарату Державної комісії, державних сортовипробувальних станцій і дільниць, а також лабораторії по оцінці якості випробуваних сортів.

3. Держагропрому забезпечити централізоване постачання державних сортовипробувальних станцій і дільниць, які перебувають на самостійному балансі, а також організованих на договірних умовах у колгоспах, радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах, спеціальними мало­габарит­ними машинами і лабораторним обладнанням.

4. Установити такий порядок районування нових сортів сільськогоспо­дарських культур:

а) пропозиції про сорти, що рекомендуються до районування або до виз­нання перспективними, про сорти, по яких первинне насінництво слід припи­нити, а також про сорти, намічені до зняття з районування, розробляють дер­жавні сортовипробувальні станції та дільниці для обслуговуваних ними зон і подають їх обласній інспектурі по сортовипробування сільськогосподарських культур;

б) проекти змін районування сортів і проекти списків перспективних сор­тів по областях розробляють відповідні обласні інспектури по сортовипро­бу­ванню сільськогосподарських культур і після широкого обговорення їх облас­ними комісіями по сортовому районуванню сільськогосподарських культур на агрономічних конференціях подають Державній комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культури Держагропромі;

в) проекти змін районування сортів і проекти списків перспективних сор­тів після обговорення в заінтересованих міністерствах і відомствах УРСР роз­глядаються Державною комісією по сортовипробуванню сільськогоспо­дар­ських культур при Держагропромі.

г) зміни в районуванні сортів затверджуються Радою Міністрів щорічно за поданням Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Держагропромі.

5. Для прискорення впровадження у виробництво нових сортів сільсько­госпо­дарських культур дозволити державним сортовипробувальним станціям і державним сортовипробувальним дільницям, що перебувають на самостійному балансі або організовані на договірних умовах у колгоспах, радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах, вирощувати відповідно до діючого порядку насіння еліти новорайонованих сортів зернових, зернобобових культур і багаторічних трав протягом трьох років після районування, а картоплі – протягом п'яти років.

6. З метою запобігання проникненню і поширенню особливо небезпечних хвороб сільськогосподарських культур з посівним і посадковим матеріалом мі­ністерствам і відомствам агропромислового комплексу УРСР, колгоспам, рад­гос­пам, іншим державним сільськогосподарським підприємствам погоджувати з Державною комісією по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Держагропромі і Державною інспекцією по карантину рослин по Україні списки сортів, які намічається завозити для розмноження з інших союзних рес­публік та з-за кордону.

7. Доручити Держагропрому і Південному відділенню в Криму розробити та затвердити Положення про винагороду за створення й впровадження у ви­роб­ництво нових сортів сільськогосподарських культур.



Викладач наголошує, що активізація діяльності студентів на лекції-прес-конференції досягається за рахунок адресованого інформування кожного студента особисто. У цьому відмінна риса цієї форми лекції. Необхідність сформулювати питання і грамотно його задати активізує розумову діяль­ність, а очікування відповіді на своє питання концентрує увагу студента.

Питання студентів у більшості випадків носять проблемний харак­тер і є початком творчих процесів мислення. Особове, професійне і со­ціаль­не відношення викладача до поставлених питань і відповіддю на них, ро­бить виховний вплив на студентів. Досвід участі в лекції-прес-конференції дозволяє викладачу і студентам відпрацьовувати уміння ставити питання і відповідати на них, виходити з важких комунікативних ситуацій, форму­ва­ти навики доказу і спростування, обліку позиції людини, що поставила питання.

Починаючи викладення другого пункту плану, а саме: 2. Перелік об­лас­них інспектур по сортовипробуванню сільськогосподарських культур, державних сортовипробувальних станцій і дільниць, що підпо­ряд­ковують­ся Державній комісії по сортовипробуванню сільськогоспо­дарських куль­тур при Держагропромі України, викладач наголошує, що оцінка і відмітка є результатами проведеного педагогічного контролю. Оцінка – спосіб і результат, підтверджуючий відповідність або невідпо­відність знань, умінь і навиків студента цілям і задачам навчання. Вона припускає виявлення причин неуспішності, сприяє організації навчальної діяльності. Викладач з'ясовує причину помилок відповідає, підказує студенту, на що він повинен звернути увагу при перездачі, доучуванні.

Відмітка – чисельний аналог оцінки. Абсолютизація відмітки веде до формалізму і безвідповідальності по відношенню до результатів навчання. У проведеному соціологічному опиті і викладачі і студенти відзначили фор­мальне відношення викладачів до оцінювання робіт студентів. На одне з перших місць серед найпоширеніших помилок, які, на думку студентів, допускаються викладачами, студенти поставили відсутність об'єктив­ності при оцінюванні робіт студентів.

Рейтингова форма контролю проводиться в рамках модульного нав­чання.

Функції педагогічного контролю. У галузі контролю можна виділити три основні взаємозв'язані функції: діагностичну, навчальну і виховну.

Діагностична функція: контроль – це процес виявлення рівня знань, умінь, навиків, оцінка реальної поведінки студентів.

Навчальна функція контролю виявляється в активізації роботи по засвоєнню навчального матеріалу.

Виховна функція: наявність системи контролю дисципліни, організо­вує і направляє діяльність студентів, допомагає виявити пропуски в знан­нях, особливості особи, усунути ці пропуски, формує творче відношення до дисципліни і прагнення розвинути свої здібності.

У навчально-виховному процесі всі три функції тісно взаємозв'язані і переплетені, але є і форми контролю, коли одна, провідна функція превалює над іншими. Так, на семінарі в основному виявляється навчальна функція: висловлюються різні думки, задаються навідні питання, обговорюються помилки, але разом з тим семінар виконує діагностичну і виховну функції.

Заліки, іспити, колоквіуми, тестування виконують переважно діаг­нос­тичну функцію контролю. При застосуванні програмованого контролю виявляється його навчальна і контролююча функції.

Форми педагогічного контролю. Систему контролю утворюють іспити, заліки, усний опит (співбесіда), письмові контрольні, реферати, колоквіуми, семінари, курсові, лабораторні контрольні роботи, проектні роботи, записи в щоденниках, журнали спостережень. Кожна з форм має свої особливості.

Під час усного опитування контролюються не тільки знання, але тренується усна мова, розвивається педагогічне спілкування. Письмові роботи дозволяють документально встановити рівень знання матеріалу, але вимагають від викладача великих витрат часу. Іспити створюють додаткове навантаження на психіку студента. Курсові і дипломні роботи сприяють формуванню творчої особи майбутнього фахівця. Уміле поєднан­ня різних видів контролю – показник рівня постановки навчального процесу у ВНЗ і один із важливих показників педагогічної кваліфікації викладача.

За часом педагогічний контроль поділяється на поточний, тематич­ний, рубіжний, підсумковий, завершальний.

Викладач звертає увагу студентів на інспектури по:

Вінницькій області, м. Вінниця

Волинській області, м. Луцьк

Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

Донецькій області, м. Донецьк

Житомирській області, м. Житомир

Закарпатській області, м. Ужгород

Запорізькій області, м. Запоріжжя

Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

Київській області, м. Київ

Кіровоградській області, м. Кіровоград

Криму, м. Сімферополь

Львівській області, м. Львів

Миколаївській області, м. Миколаїв

Одеській області, м. Одеса

Полтавській області, м. Полтава

Ровенській області, м. Рівне

Сумській області, м. Суми

Тернопільській області, м. Тернопіль

Харківській області, м. Харків

Херсонській області, м. Херсон

Хмельницькій області, м. Хмельницький

Черкаській області, м. Черкаси

Чернігівській області, м. Чернігів

Чернівецькій області, м. Чернівці

Донецька обласна державна сортовипробувальна станція, Маріїнський район

Кіровоградська обласна державна сортовипробувальна станція, Ульянів­сь­кий район

Балтська державна сортовипробувальна станція, Одеська область

Ізмаїльська державна сортовипробувальна станція, Одеська область

Чернігівська обласна державна сортовипробувальна станція Чернігів­ський район

Київська обласна державна сортовипробувальна станція, Баришівський район

Ровенська обласна державна сортовипробувальна станція, Сарненський район

Волинська обласна державна сортовипробувальна станція, Ковельський район

Немирівська держсортодільниця, Вінницька область

Горохівська держсортодільниця, Волинська область

Торчинська держсортодільниця, Луцький район Волинської області

Нікопольська держсортодільниця, Дніпропетровська область

Синельниківська держсортодільниця, Васильківський район Дніпропет­ровської області

Тлумацька держсортодільниця, Івано-Франківська область

Старосамбірська держсортодільниця, Львівська область

Новоодеська держсортодільниця, Миколаївська область

Первомайська держсортодільниця. Миколаївська область

Жовтнева держсортодільниця, Миколаївська область

Березівська держсортодільниця, Одеська область

Біляївська держсортодільниця, Одеська область

Машівська держсортодільниця, Полтавська область

Вовчанська держсортодільниця, Харківська область

Валківська держсортодільниця, Харківська область

Славутська держсортодільниця, Хмельницька область

Кам'янець-Подільська держсортодільниця, Хмельницька область

Українська центральна лабораторія по оцінці якості випробувальних сортів, м. Київ.

Завершаючи викладення другого питання плану. Яке носить інфор­мативний характер, викладач підкреслює, що найпоширеніший засіб педа­гогічного вимірювання – педагогічний тест. Педагогічний тест – це сукупність завдань, відібраних на основі наукових прийомів для педагогіч­ного вимірювання в тих або інших цілях.

Існує ряд вимог до тесту організаційного характеру:

тестування здійснюється головним чином через програмований кон­троль. Нікому не дається переваг, всі відповідають на одні і ті ж питання в одних і тих же умовах;

оцінка результатів виробляється за наперед розробленою шкалою;

застосовуються необхідні заходи, що запобігають спотворенню ре­зультатів (списування, підказка) і просочуванню інформації про зміст тестів.



При проведенні тестування враховуються три критерії якості тесту: надійність, валідність, об'єктивність.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка