Методика самостійної роботи студентів вищої школи



Сторінка24/37
Дата конвертації31.03.2017
Розмір8.04 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   37

Викладач звертає увагу, що використання комп'ютерних засобів дозволяє одержувати первинну інформацію за допомогою інтерактивних повчальних програм, які допомагають студенту при певному ступені ком­петентності освоїти ту або іншу дисципліну. Маючи необмежені просто­рові і тимчасові рамки отримання інформації, студент в процесі само­с­тій­ної роботи може знаходитися в режимі постійної консультації з різними джерелами інформації. Крім того, комп'ютер дозволяє постійно здійсню­вати різні форми самоконтролю, що підвищує мотивацію пізнавальної діяльності і творчий характер навчання.


У ряді випадків про окремі властивості рослини можна судити не без­посередньо, а за непрямими показниками. Наприклад, про стійкість рослин соняшнику до соняшникової молі можна судити по наявності або відсутності панцирного шару в оболонці насіння. Посухостійкість рослин пов'язана з по­тужністю розвитку кореневої системи, з анатомічною будовою листя та інших органів. При використанні непрямого методу оцінку рослини з цікавого селек­ціонера ознакою проводять з урахуванням іншого корелятивної пов'язаного з ним властивості.

Непрямий метод оцінки застосовують тільки в тих випадках, коли пряма оцінка або важко здійснима в даних умовах, або більш трудомістка в порів­нянні з непрямою.

Виявлення тісному зв'язку між тією чи іншою парою ознак відкриває практично рівні можливості для відбору за будь-якого з них. Вигідніше, однак, використовувати той з корелюють ознак, який простіше і легше враховувати.

Вивчення за допомогою ЕОМ кореляцій між продуктивністю та іншими кількісними ознаками у зернових колосових культур показало, що з усіх дос­ліджених ознак тільки один, а саме маса колосків з рослини, знаходиться в тісному функціональному зв'язку з його зерновий продуктивністю. Причому цей зв'язок проявляється у всіх сортів в будь-яких умовах вирощування: при різній густоті стояння рослин, при зрошенні і без нього, на різних фонах удобрення. На рис. 83 представлені точкові діаграми і графіки регресії для маси зерна з рослини залежно від маси колосків у ярої пшениці при вирощуванні без зрошення і в умовах поливу і при різній площі живлення рослин.

Загальноприйнятий спосіб індивідуального відбору в селекції зернових культур на продуктивність передбачає наступний порядок роботи: 1) відбір кращих рослин в полі або з снопів в лабораторії, 2) обмолот відібраних рослин, зсипання насіння в індивідуальну тару, їх зважування, етикетування, 3) браку­вання по зерну ; 4) зсипання відібраних насіння в пакети з надписаними но­ме­рами ліній. Цей спосіб дуже трудомісткий, оскільки індивідуальному обмолоту підлягають всі відібрані рослини, з яких вже на наступному етапі вибрако­ву­ється до 95% і більше.

Виявлення зазначеної зв'язку дозволяє відмовитися від способу відбору на зернову продуктивність зернових колосових культур за масою зерна з рос­лини, застосування якого пов'язане зі значною втратою часу на обмолот та інші операції, і замінити його відбором за масою колосків з рослини (без зниження точності відбору), що забезпечує багаторазове прискорення цього процесу, що еквівалентно збільшує ефективність селекції даних культур: пшениці, трити­кале, жита. Відбір високопродуктивних рослин за масою колосків з рослини чи головного колоса дає можливість ще до проведення обмолоту відібраних в полі рослин вибраковувати весь малопродуктивний матеріал, забезпечивши зни­жен­ня витрат праці на обмолот, написання етикеток і бракування по зерну. Після відбору за масою колосків з рослини чи за масою головного колоса обмолоту буде підлягати тільки дійсно самий продуктивний матеріал.

Описуваний спосіб володіє тим перевагою, що дозволяє різко скоротити витрати праці, пов'язані з обмолотом елітних рослин, їх етикетування, розмі­щенням по пакетах і переглядом всього відібраного матеріалу. За підрахунками автора, рекомендований спосіб дозволяє в 5-6 разів збільшити обсяг аналізо­ваного матеріалу і відповідно підвищити ефективність роботи (Ю. Л. Гужов, 1983: Авторське свідоцтво № 1060151).

У селекції перехреснозапильних зернових колосових культур, зокре­ма жита, де у схемах селекційного процесу передбачені елементи масового від­бору, даний метод буде особливо ефективним.




Маса колосків з рослини, г

Рис. 1. Точкові діаграми і графіки регресії маси зерна з рослини
на масу колосків у сорту ярої пшениці Сонора 64 при вирощуванні рослин
без зрошення {вгорі) і при дворазовому поливі (унизу); розміщення рослин
15 х 5 см (А, В) і 15 х 1 см (Б, Г)

При мутаційної селекції і при поліпшує насінництві, що застосовується в ряді країн, процес відбору на продуктивність може цілком базуватися на визна­ченні маси головного колоса або маси колосків з рослини без їх попереднього обмолоту. Даний спосіб відбору можна з успіхом застосовувати не тільки при роботі з зернових колосових культур, але, очевидно, і в селекції волотистих зернових культур, зокрема рису, вівса та ін.

Оцінка на провокаційному фоні. При оцінці селекційного матеріалу на стійкість до несприятливих умов, наприклад: до посухи, знижених температур, хвороб, деяким шкідників, необхідна наявність цих факторів. Однак посуха чи сувора зима, епіфітотії різних хвороб не бувають щорічно, поширення небез­печних шкідників також коливається по роках. І щоб об'єктивно оцінити се­лекційний матеріал за цими показниками, доводиться штучно створювати такі несприятливі умови, тобто проводити оцінку на провокаційному фоні. При селекції рослин на підвищення стійкості до основних хвороб і шкідників, посухостійкість, зимостійкість, стійкість до вилягання зернових вказаний метод став невід'ємною частиною селекційного процесу. Значення його величезне, зокрема, основний метод фітопатологічний оцінки – це випробування селекційного матеріалу і сортів на інфекційному фоні, що забезпечує потрібну величину «інфекційної навантаження», умови, що сприяють зараженню і роз­вит­ку хвороби, а також расовий склад збудника, що розрізняються за віру­лентністю. Для визначення стійкості зернових культур до таких хвороб, як іржа, борошниста роса, головня та ін., застосовують штучне зараження дослід­жуваних рослин. Стійкість до засолення вивчають, вирощуючи рослини в веге­таційних посудинах з ґрунтом при різній концентрації певних солей. Стійкість до вилягання зернових культур виявляють на тлі зрошення та внесення високих доз азотних добрив. Для оцінки зимостійкості озимих культур використовують екологічне випробування, розміщують посіви на відкритих майданчиках, з яких видаляють сніг в зимовий період, застосовують холодильні та кліматичні каме­ри, фітотронах і т.д. Таким чином, варіанти оцінки селекційного матеріалу на провокаційному фоні можуть бути різноманітними.

Узагальнюючи та систематизуючи матеріал, викладач нагадує про заплановану помилку, студенти її називають і викладач акцентує увагу на правильності відповіді, а саме: у селекції можна обмежитися НЕ тільки польовими випробуваннями. ТОМУ використовують все різноманіття і лабораторних методів аналізу.

Викладач звертає увагу студентів, що в даний час затвердилася певна типологічна модель системи навчальних видань для ВНЗ, яка включає чо­ти­ри групи видань, диференційовані по функціональній ознаці, що визначає їх значення і місце в навчальному процесі:

програмно-методичні (навчальні плани і програми);

- навчально-методичні (методичні вказівки, керівництво, що містить матеріали з методики навчання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконанню курсових і дипломних робіт);

- повчальні (підручники, навчальні посібники, тексти лекцій, конспек­ти лекцій);

- допоміжні (практикуми, збірки задач і вправ, хрестоматії, книги для читання).

Інформаційні технології дозволяють виділити по цьому критерію п'яту групу: контролюючі (тестові програми, бази даних).


Починаючи викладення другого питання плану, а саме: 2. Оцінка на різних етапах селекційного процесу, викладач звертає увагу студентів на навчальні, допоміжні та інформаційні навчальні видання відносно даного матеріалу. Викладач наголошує, що у проведенні оцінки селекційного ма­теріалу існує певна послідовність. На першому етапі роботи, коли стоїть зав­дання з великої кількості найрізноманітніших форм виділити кращі рослини, оцінку рослин проводять лише за основними ознаками, часто візуально.

Тим часом навіть за результатами попередньої оцінки можна вже на са­мих ранніх етапах селекційного процесу виключити з подальшого вивчення знач­ну частину матеріалу, явно непридатного.

Незважаючи на всі складності аналізу, на ранньому етапі селекції необ­хідно якомога раніше і можливо повніше оцінити селекційний матеріал, щоб позбавити себе від непотрібної роботи з малоцінними номерами і зосередити основну увагу на вивченні перспективних форм. Цьому сприяють розроблені останнім часом численні експрес-методи, що дозволяють проводити оцінку дуже швидко і з достатньою точністю.

У міру зменшення кількості селекційних номерів у результаті вибраку­вання малоцінних зразків і збільшення кількості насіння робота з оцінки ус­кладнюється: зростає число врахованих і досліджуваних ознак, посилюється глибина опрацювання матеріалу, застосовуються все більш складні методи оцінки, що здійснюється випробування на врожайність з одиниці площі. І на­решті, на завершальному етапі селекційного процесу залишаються поодинокі, але найкращі і перспективні селекційні номери, які піддають найбільш повної і всебічної оцінки за комплексом господарсько важливих ознак і властивостей, і в першу чергу по врожайності. Ті з них, які достовірно перевершують стандарт, передають в якості перспективних сортів або гібридів у державне сортовип­робування.

Таким чином, у міру проходження селекційного матеріалу за схемою се­лек­ційного процесу від його початку до завершення число селекційних номерів послідовно зменшується від декількох тисяч до декількох зразків, що випуска­ються в якості перспективних форм. І паралельно з цим інтенсивність опра­цю­вання матеріалу, навпаки, послідовно посилюється і стає все більш повної і всебічної.

Викладач підкреслює, що в основі форми навчання із застосуванням комп'ютерних засобів лежить певна дидактична концепція, основні поло­ження якої можна сформулювати таким чином:

1. Процес навчання будується в основному на самостійній пізнаваль­ній діяльності студента. Необхідно створити таке освітнє середовище, яке в максимальному ступені сприяло б розкриттю творчих здібностей студента. І тут, перш за все, необхідно забезпечити максимальний доступ студента до учбової інформації. Зараз практично всі освітні установи ви­щої професійної освіти мають інформаційні ресурси, забезпечені засо­бами видаленого доступу за допомогою Інтернет.

2. Пізнавальна діяльність студента повинна носити активний ха­рактер. Активна участь визначається, перш за все, внутрішньою моти­вацією, вираженою як бажання вчитися. методи активного навчання по типу комунікацій між викладачем і студентом відносяться до групи "ба­гато багатьом" і підрозділяється на: ролеві ігри, дискусійні групи, форум, проектні групи і т.п. У дистанційному навчанні вони можуть ефективно застосовуватися навіть в так званих віртуальних класах, коли студенти розділені в часі і просторі.

3. Навчання повинне бути особово-орієнтованим. Підвищення ефек­тивності навчального процесу можливе тільки на основі індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності. Таке персоніфіковане навчання в умовах масового попиту можливе тільки на основі високих технологій навчання, побудованих на комп'ютерних засобах і технологіях.

Викладач починає виклад третього пункту плану, а саме: 3. Схема селекційної роботи із самозапильними культурами, із виробничої ситуації: „Ви – агроном – насіннєвод. Поясніть практиканту мету селекції самоза­пильних культур.” Мета селекції самозапильних культур полягає у відборі гомозиготних високопродуктивних рослин, оцінці їх потомства. Розплідники вихідного матеріалу служать основним джерелом генетичного різноманіття, з якого відбирають потрібні форми рослин для подальшої роботи. У цих розплід­никах вивчають колекційний матеріал, мутантні, поліплоїдні та інші форми, здійснюють схрещування.

Колекційний розсадник. Тут проводять первинне вивчення вихідного матеріалу – кращих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції, а також інших цінних для селекції зразків з метою виділення найбільш перспективних форм для подальшого вивчення і порівняння на наступному етапі селекційної роботи (у селекційному розпліднику). Крім того, в колекційному розсаднику пересіва­ють зразки колекції для підтримки схожості насіннєвого матеріалу. Пересівши проводять через 2-3 роки, залежно від тривалості збереження схожості насіння конкретної культури. Тут можна також висівати багато самозапильних рослини для схрещування. Але для зручності роботи з такими культурами, як рис, арахіс та ін., закладають спеціальний батьківський розплідник.

Таким чином, основне призначення колекційного розсадника – виділення біологічно та господарсько цінних форм для селекційного розплідника, а також відбір рослин для схрещування, обробки мутагенами та ін. Число зразків у цьому розпліднику може складати від 300 до 2000 і більше. Зернові висівають по 100-200 зерен кожного зразка на ділянках з довжиною рядків 1-2 м. Площа живлення звичайно варіює від 5 х 20 до 10 х 30 см. Стандарт розміщують через 20-30 досліджуваних номерів (іноді через 10-20). Повторність відсутня.

У колекційному розсаднику кращі зразки прибирають зі всієї ділянки фронтальними вертикальними снопов'язалки або вручну по 50-100 кращих ко­лос­ків з кожної ділянки, а також окремі елітні рослини.

Викладач наголошує на сучасному навчальному мультимедіа курсі – це не просто інтерактивний текстовий (або навіть гіпертекстовий) матеріал, до­повнений відео- і аудіоматеріалами і представлений в електронному вигляді. Для того, щоб забезпечити максимальний ефект навчання, необхідно, щоб нав­чальна інформація була представлена в різних формах і на різних носіях. У ком­плект курсу рекомендується включати відео- і аудіокасети, а також друкарські матеріали. Наявність у студента провідній сенсорній модальності (основного каналу сприйняття інформації) призводить до того, що одні легше засвоюють відеоінформацію (візуали), для інших важливу роль виконує звук (аудіали), третім для закріплення інформації необхідна м'язова активність (кінестетіки).

Основою МК (мультимедіа курсу) є його інтерактивна частина, яка може бути реалізована тільки на комп'ютері. У неї входять: електронний підручник, електронний довідник, тренажерний комплекс (комп'ютерні моделі, конструк­тори і тренажери), задачник, електронний лабораторний практикум, комп'ю­терна тестова система.


Електронний підручник призначений для самостійного вивчення теоре­тич­ного матеріалу курсу і побудований на гіпертекстовій основі, що дозволяє працювати по індивідуальній освітній траєкторії. Гіпертекстова структура дозволяє тому, що навчається визначити не тільки оптимальну траєкторію вив­чення матеріалу, але і зручний темп роботи і спосіб викладу матеріалу, відпо­від­ний психофізіологічним особливостям його сприйняття. У електронному підручнику може бути передбачена можливість протоколювання дій навчаного для їх подальшого аналізу викладачем.

Електронний довідник дозволяє навчаному у будь-який час оперативно одержати необхідну довідкову інформацію в компактній формі. В даний час наявність довідкової системи є обов'язковою для будь-якого УМК. При цьому електронний довідник може бути представлений як самостійний елемент УМК або вбудований в електронний підручник.

Комп'ютерні моделі, конструктори і тренажери дозволяють закріпити знання і одержати навики їх практичного застосування в ситуаціях, що моде­лю­ють реальні. Це дозволяє використовувати їх як імітаторів лабораторних уста­но­вок, а також для відробітку навиків управління модельованими процесами.


Викладач звертає увагу студентів на позитив моделювання для викладення наступної порції інформації, а саме: гібридний розсадник. У цьо­му розпліднику висівають всі генерації гібридів від F \ до F5-F6, а іноді і більш пізніх поколінь. Використовують саджальні апарати, що забезпечують площа живлення рослин 5 х 20, іноді 10 х 20 або навіть 10 х 30 см (Миронівський НДІ селекції та насінництва пшениці). Стандарт розміщують через 20-30 номерів (іноді через 10-20). Розмір ділянок визначається кількістю насіння і гібридним поколінням (зазвичай не перевищує 10 м2). Число рядків залежить від кількості зерен в F \ і у відібраних елітних рослинах Fi, а число ділянок – від масштабів схрещування і від числа відборів. Для гібридів F \ найбільш зручна довжина рядків 2 м, для Fi – 6 м.

У гібридному розсаднику прибирають: а) окремі елітні рослини, виділені за тими чи іншими ознаками, б) кращі колосся з відібраних рослин (по два-три), в) найкращі сім'ї старших поколінь.

По обох розглянутих вище розплідника вказують номер ділянки, номер відбору, походження (комбінація схрещування), висоту рослини, кількість про­дуктивних стебел, ботанічну різновид, форму колоса. Після обмолоту рослин індивідуального відбору або відібраних сімей проводять браковку по зерну: забарвленні, виконаними, масі 1000 зерен і т.д.

Спеціальні розплідники. У зв'язку з використанням у селекції методу му­та­генезу, поліплоїдії, культури тканин і клітин виникає необхідність у спеці­альних розплідниках для вирощування мутантних форм або поліплоїдів, анеуплоїдів, гаплоїдів та ін.

До групи спеціальних розсадників можна віднести і розплідник батьків­ських форм, що закладається у відповідності з потребами схрещування.



Селекційний розплідник. У нього надходить насіннєвий матеріал всіх елітних рослин, відібраних у розсадниках вихідного матеріалу для вивчення та оцінки їх потомства. Сюди потрапляють всі лінії і сім'ї елітних рослин, колосся і зразків, лінії повторних відборів з розщеплюються сімей в селекційному роз­пліднику попередніх років посіву та інші матеріали. Загальна їх кількість у великих селекційних центрах сягає 5-10 тис. Посів проводять з міжряддями від 15 до 30 см в залежності від умов зони та інших факторів. Розмір ділянок визна­чається кількістю зерен вихідних рослин. При цьому прагнуть до збереження однакової довжини рядків, варіюючи їх число. Насіння окремих рослин або колосків зазвичай висівають ручними сівалками на ділянках довжиною 1 м, 3-5 або 6-8 м при розміщенні на 1 м 10-20-30-40 насіння. На ділянці може бути від одного до чотирьох рядків. Іноді практикують посів на початку і в кінці кожної комбінації батьківських форм і стандартів.

Насіння ліній та родин висівають також сівалками (ССФК-7 та ін.) на ді­лянках довжиною 3-5 м з розміщенням 30-40 насінин на 1 м. Кількість рядків залежить від кількості насіння.

Таким чином, розміри ділянок у селекційному розпліднику для окремих номерів можуть бути різними, тобто з різною кількістю рядків, довжина ж са­мих рядків повинна бути однаковою. В результаті група ділянок певної струк­тури (з однаковою довжиною, числом рядків і числом висіяного насіння у рядку) утворює відособлену частину розплідника, в межах якої порівнюють номера один з іншим і зі стандартом, розміщених через 10-20-40 піддослідних номерів.

Селекційний розплідник закладають без повторень. У ньому в період вегетації проводять фенологічні спостереження. Здійснюють ретельний перег­ляд і бракування гірших сімей на корені в полі перед початком фази повної стиглості і після обмолоту – по зерну. За багаторічними даними Миронівського НДІ селекції та насінництва пшениці, вибраковують до 65-70% висіяних сімей. Для посіву в контрольному розсаднику тут відбирають тільки ті сім'ї, які по врожайності перевищили стандарт не менш ніж на 25% і виявилися стійкими до вилягання і до поразки грибними хворобами.

У найбільш цінних сім'ях, не вирівняних морфологічно, проводять інди­відуальні відбори для повторного посіву в селекційному розпліднику. Виділені кращі сім'ї прибирають по комбінаціях. Після їх обмолоту в лабораторії ведуть браковку по продуктивності і вирівняні ™ зерна. Після обмолоту зерно зва­жу­ють, визначають масу 1000 зерен, а у кращих ліній – вміст білка, сирої клейко­вини і за допомогою мікрометодів – технологічні показники зерна. Кращі по­томства передають в наступний розплідник.

Контрольний розсадник. Сюди надходять всі кращі номери, відібрані в селекційному розсаднику. Кількість насіннєвого матеріалу тут вже достатня і дозволяє перейти до оцінки та порівняння випробуваного матеріалу з одиниці площі. У зв'язку з цим розмір ділянки зростає до 2-10 м2 і більше. Крім того, вводять повторність досвіду. Зазвичай використовують стандартний, або парний, метод порівняння, розроблений П.М. Константіновим, коли стандарт розміщують через кожні два номери. Врожайність номери порівнюють з роз­ташованим поруч стандартом, висловлюючи у відсотках до нього.

У залежності від кількості насіннєвого матеріалу номера розподіляють на групи і для кожної встановлюють свій розмір ділянки і повторність.

Посів проводять сівалкою ССФК-7 або навісний СН-16П в дворазової повторності. Норму висіву для кожного сорту встановлюють з розрахунку
3,5-4 млн. зерен на 1 га з урахуванням маси 1000 зерен, розподіляючи сім'ї за цим показником на 5-6 груп з різницею 2-3 р. Розмір облікової площі ділянки зазвичай 10 м2. Всього в контрольному розсаднику висівають від 100 до 500 зразків, а іноді і більше.

Піддослідні номера оцінюють як за окремими ознаками, так і по їх сукуп­ності, головний серед яких – врожайність .. Додатково враховують продук­тив­ність стеблостою на метрових відрізках двох сусідніх рядків на кожній ділянці і висоту рослин в трьох місцях.

Паралельно із закладкою контрольного розплідника частина насіння ви­сівають на інфекційному фоні для оцінки стійкості до різних видів іржі, сажки, борошнистої роси. Забирають кращі лінії малогабаритними комбайнами. Після висушування зерна його зважують, визначають масу 1000 зерен, оцінюють вирівняність, виконаної і скловидність зерна, визначають його технологічні якості. Шляхом статистичного аналізу виділяють номери, істотно перевищують стандарт. На підставі підсумкових даних відбирають цінні номери (20-25%) для наступних ланок селекційного процесу.

Попереднє (мале) сортовипробування. Тут так само, як і в контрольному розсаднику, продовжують оцінювати випробовувані номера шляхом обліку врожаю з одиниці площі. Достовірність даних випробування буває вищою. У попередньому сортовипробуванні оцінюють кращі лінії з контрольного розсад­ника. Облікова площа ділянки – 10-25 м2, повторність чотириразова, розташу­вання сортів рендомізоване (або систематичне). Стандарт розміщують через 5-10 піддослідних номерів, які тепер називають сортами. Посів проводять сі­валкою СН-16П або ССФК-7 до прийнятої у виробництві нормою висіву. Чис­ло випробовуваних сортів зазвичай 25-30, але при великих обсягах роботи може досягати 100.

Піддослідні номери в попередньому сортовипробуванні бажано висівати за двома найбільш типовим попередникам, наприклад озиму пшеницю – по чорному і зайнятому парах. Фенологічні спостереження, оцінки, виділення виключень, прибирання і розбір пробних снопів здійснюють за методикою дер­жавного сортовипробування. Як правило, весь набір сортів паралельно висіва­ють на провокаційному фоні для оцінки по стійкості до грибних хвороб і в ящики з землею (озима пшениця) для оцінки в зимовий час по морозостійкості.

Збирання проводять малогабаритним комбайном, наприклад «Сам-по-25». Для повного технологічного та біологічного аналізів відбирають середній зразок зерна кожного сорту масою 2-3 кг. Дані обліку врожаю і відповідних спостережень піддають статистичному аналізу. За результатами порівняння сукупних даних про кожному сорті і стандарті виділяють кращі для вивчення в конкурсному сортовипробуванні.

Конкурсне (основне) сортовипробування. Тут дають основну оцінку най­кращим сортам, які надійшли з попереднього сортовипробування, виділяючи з них ті, які перевершують районовані сорти. Загальне число випробуваних у конкурсному сортовипробуванні сортів зазвичай 10-20, але може досягати і 40-50 (наприклад, в Краснодарському НДІ сільського господарства при сортови­про­буванні озимої пшениці). Посів проводять так само, як і в попередньому сортовипробуванні. Зручна для посіву і 13-рядна сівалка «Саксонія». Повтор­ність шестиразова (допустима чотириразова), з рендомізованим або систе­матичним розміщенням сортів. Площа облікової ділянки для зернових культур 25-50 м2 (цілком допустима Юм2), для просапних – 150-200 м2. Як правило, сортовипробування проводять за двома попередникам, найбільш поширеним в конкретній зоні. Сорти вивчають 2-4 року за методикою державного сорто­випробування.

У конкурсному сортовипробуванні сорту отримують комплексну оцінку з господарських і біологічними ознаками і властивостями. Причому їх порівню­ють не тільки між собою, але і з кращими сортами інших досвідчених установ. Сорти, що показали незаперечні переваги за врожайністю в порівнянні зі стан­дартом і кращими сортами інших селекційних установ, передають у державне сортовипробування.

Урожай прибирають малогабаритними комбайнами. Результати сорто­випро­бування піддають статистичній обробці, використовуючи зазвичай метод дисперсійного аналізу.

Екологічне (міжстанційне) сортовипробування. Це дуже важлива ланка завершальній оцінки нових сортів, доповнює конкурсне сортовипробування. Його мета – вивчити реакцію нових сортів у різних ґрунтово-кліматичних зонах одночасно, отримати першу інформацію про їх пластичності, перевірити дані врожайності, отримані у дослідах оригінатора.

Екологічне сортовипробування закладають у всіх селекційних установах будь-якого селекційного центру з двома найбільш поширеними в зоні поперед­никам. Прийнята методика конкурсного сортовипробування. У нього вклю­чають по два-чотири кращі сорти, створених у кожному з селекційних установ селекцентри, і два-три стандарти.

Спеціальна сортовипробування. У селекційній практиці часто виникає необхідність провести оцінку нових сортів за такими показниками, які не мож­на повною мірою виявити при випробуванні в звичайних умовах. У цих випад­ках організують спеціальні сортовипробування. До них відносять динамічне сортовипробування, сортовипробування на різних агрофонах, виробниче сорто­випробування і ін.

Попереднє розмноження. До моменту передачі нового сорту в державне сортовипробування оригінатор повинен накопичити достатню кількість на­сін­ня, необхідних для розсилки на кілька державних сортодільниць і для вироб­ничого сортовипробування. Так, насіння зернових і зернових бобових культур необхідно 1,5-2 т. А в разі районування сорту буде потрібна велика кількість його насіння для організації сортозміни. Тому, починаючи з попереднього сортовипробування (а в окремих випадках і з контрольного розплідника), орга­нізують попереднє розмноження найвидатніших сортів або номерів. При цьому можна використовувати весь арсенал прийомів, що забезпечують підвищення коефіцієнта розмноження культури. У Миронівському НДІ селекції та насін­ниц­тва пшениці розроблена і вже близько 30 років успішно засто­совується система попереднього розмноження переданих в державне сортовипробування сортів у елітно-експериментальному господарстві і в інших кращих господар­ствах зони обслуговування інституту.


1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка