Методика проведення лекційних занять у вищих навчальних закладах в умовах гуманізації освіти Постановка проблеми



Скачати 130.4 Kb.
Дата конвертації05.05.2017
Розмір130.4 Kb.
УДК 378(076)

© 2007


Власенко К.В.
Методика проведення лекційних занять у вищих навчальних закладах в умовах гуманізації освіти
Постановка проблеми. Світова педагогічна наука інтенсивно шукає нові організаційні форми для оптимізації процесу навчання. Але поки ще лекція залишається основною формою викладання в усіх навчальних закладах та в системі підвищення кваліфікації.

Лекція як організаційна форма навчання – це особлива конструкція навчального процесу. Викладач протягом усього навчального заняття повідомляє новий навчальний матеріал, а студенти його активно сприймають. Завдяки тому, що матеріал викладається сконцентровано, у логічно витриманій формі, лекція є найбільш економним засобом передачі навчальної інформації.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню забезпечення активної пізнавальної діяльності студентів під час лекційних занять з вищої математики присвячені численні праці сучасників Г.А.Атанова, Т.В.Крилової, В.П.Кипень, Н.М.Лосєвої, О.І.Скафи, З.І.Слєпкань, О.В.Хуторського та ін.

В усіх роботах лекція розглядається як багатогранне явище, але кожен раз постає проблема вираховування композиції, змісту, підбору прикладів та ілюстрацій, методичного оформлення, розрахунку часу, складу слухачів, прийомів активізації, зв'язку з попереднім матеріалом, знаходженню основних запитань для запам'ятовування й запису в ході лекції, літературі для самостійної роботи.

Лекція, як форма усного викладу, не може бути простим зчитуванням готового тексту, не може заміщуватися телепередачею, радіотрансляцією тощо. Живе мовлення викладача безпосередньо впливає на формування знань. Лекція допускає імпровізацію, що оживляє, надає їй творчого характеру, акцентує увагу слухачів, викликає підвищення інтересу [1].

Дидактичними цілями лекції є повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їх основі ідейних поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних i професійних інтересів.



Постановка завдання. Метою статті є дослідження методики, за допомогою якої викладач під час лекції, може захопити студента, активно вплинути на його емоції, викликати інтерес до навчального предмета, прагнення постійно поповнювати знання.

Виклад основного матеріалу. Залежно від дидактичних цілей i місця в навчальному процесі розрізняють такі типи лекцій: вступна, настановна, поточна, заключна, оглядова.

Вступна лекція відкриває лекційний курс з предмета. На цій лекції чітко та яскраво показується теоретичне й прикладне значення предмета, його зв'язок з іншими предметами, роль у розумінні (баченні) світу, у підготовці фахівця.

Настановна лекція (використовується, як правило, в очно-заочному i заочному навчанні) Зберігає всі особливості вступної, однак має й свою специфіку. Вона знайомить студента з структурою навчального матеріалу, основними положеннями курсу, а також містить програмний матеріал, самостійне вивчення якого є для студентів складним (найбільш складні, вузлові питання). Настановна лекція покликана детально ознайомити студентів з організацією самостійної роботи, з особливостями виконання контрольних завдань.

Поточна лекція слугує систематичному викладу навчального матеріалу предмета.

Заключна лекція завершує вивчення навчального матеріалу. На ній усе раніш вивчене узагальнюється на більш високій теоретичній основі, розглядаються перспективи розвитку визначеної галузі науки. Особлива увага приділяється специфіці самостійної роботи студентів у передекзаменаційний період. Спеціальним завданням заключної лекції є стимулювання інтересу до глибшого вивчення цього предмета.

Оглядова лекція містить коротку, значною мірою узагальнену інформацію про певні однорідні (близькі за змістом) програмні питання. Ці лекції частіше використовуються на завершальних етапах навчання (наприклад, перед державними іспитами), а також у заочній i очно-заочній формах навчання.

Структура лекцій в основному складається з трьох елементів. У вступі коротко формулюється тема, повідомляється план i завдання, рекомендується література до лекції, показується зв'язок з попереднім матеріалом, характеризується теоретична й практична значимість теми. В основній частині всебічно розкривається зміст проблеми, пояснюються ключові ідеї i положення, здійснюється їх конкретизація, показуються зв'язки, відношення, аналізуються явища, дається оцінка практичним i науковим дослідженням, розкриваються перспективи розвитку, формується висновок. У заключній частині підбиваються підсумки, коротко повторюються й узагальнюються основні положення, формуються загальні висновки, викладаються рекомендації до виконання самостійної роботи. Даються відповіді на запитання.

Залежно від способу проведення можна виділити такі види лекцій.

Інформаційна (використовується пояснювально-ілюстративний метод викладу). Лекція-інформація – найтрадиційніший тип лекцій у вищій школі.

Проблемна лекція припускає виклад матеріалу через проблемність запитань, завдань або ситуацій. При цьому процес пізнання відбувається в науковому пошуку, діалозі й співробітництві з викладачем, у процесі аналізу i порівняння точок зору та ін. Новий теоретичний матеріал викладач подає у вигляді проблемного завдання. В його умові закладене протиріччя, яке треба знайти та вирішити. При такому викладі матеріалу забезпечується розвиток теоретичного мислення, пізнавального інтересу до змісту предмета, професійна мотивація, корпоративність.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Пcиxoлoгo-пeдaгoгiчнi дослідження показали, що наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю i засвоєнню матеріалу, але й дозволяє більш глибоко проникати в суть явищ, що вивчаються. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль, а не тільки лівої, логічної, яка звичайно працює під час засвоєння точних наук. Права півкуля відповідає за образно-емоційне сприйняття інформації, тому вона починає активно працювати саме за умови її візуалізації.

Візуальна лекція являє собою усну інформацію, яка перетворена у візуальну форму. Викладач повинен підбирати такі демонстративні матеріали, такі форми наочності, які не тільки доповнюють словесну інформацію, але й самі виступають носіями змістовної інформації.

Залежно від навчального матеріалу, використовуються різноманітні форми наочності:


  • натуральні (моделі геометричних тіл, процеси, що відображені математичними моделями);

  • образотворчі (слайди, малюнки, фото);

  • символічні (схеми, таблиці).

Серед усіх засобів візуалізації, що використовуються на лекціях, найбільш гнучкими є комп'ютерні демонстрації або за допомогою мультимедійного проектору. До їхніх достоїнств необхідно віднести компактність зберігання, легкість внесення коректив і можливість використання динамічних зображень. Хоча методика проведення лекції при цьому й залишається близькою до традиційної, наявність комп’ютерного зображення дозволяє суттєво активізувати образно-асоціативний канал сприйняття інформації.

Так викладання тем розділу «Диференціальне числення» вимагає обов’язкове наведення прикладів. Таку можливість може надати програма «Multimedia математика», що розроблена кафедрою загально інженерних дисциплін УІПА. Приклади деяких слайдів з екрану наводяться на рисунку 1.












Рис. 1. Слайди програми «Multimedia математика».

Стандартна методика викладання припускає ведення студентом конспекту лекцій. При цьому перед більшістю студентів виникає дилема: або вдумуватися в матеріал, що викладається (іноді є ризик щось не записати), або старанно законспектувати лекцію з максимальною повнотою в надії розібратися потім (як правило, перед іспитом).

Якщо лекція наближується по стилю до слайд-шоу, в якому поруч із статичними кадрами в можуть бути застосовані й динамічні та інтерактивні. Крім того, робота над матеріалом може йти як для всієї групи, так і в індивідуальному темпі (при роботі з інтерактивними фрагментами).

Бінарна лекція (лекція-діалог) передбачає виклад матеріалу у формі діалогу двох викладачів, наприклад, вченого i практика, представників двох наукових напрямків та ін. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних i практичних питань двома спеціалістами. Необхідно, щоб:



  • діалог викладачів демонстрував культуру дискусії, спільного вирішення проблеми;

  • залучав до розмови студентів, спонукав їх ставити запитання, висловлювати свою точку зору.

Під час такої форми лекції актуалізуються знання студентів, утворюється проблемна ситуація, відбувається порівняння різних точок зору, робиться вибір, виробляється культура ведення дискусії, діалогу, розкривається професіоналізм i особистість викладача.

Під час підготовки до лекції викладачі повинні обговорити теоретичні питання лекції, скласти її план. Щоб лекція пройшла успішно, ведучі повинні мати інтелектуальну i особистісну сумісність, володіти розвинутими комунікативними вміннями, мати швидку реакцію й спроможність до імпровізації. Але для такої необхідне безумовне застосування мультимедіа, яке допоможе оперативному аргументуванню фактів, що виносяться на лекцію.

Лекція-провокація (лекція із заздалегідь запланованими помилками) розрахована на стимулювання студента до постійного контролю запропонованої інформації й пошуку помилок. Підготовка до такої лекції полягає в закладенні в неї помилок змістового, методичного характеру. Підбираються найбільш типові помилки, яких звичайно припускаються. Завдання студентів полягає в тому, щоб у ході лекції знаходити помилки, фіксувати їх на полях. Наприкінці лекції проводиться діагностика знань слухачів i розбір зроблених помилок.

Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контрольну i діагностичну функції.

Лекція-конференція проводиться як науково-практичне заняття із заслуховуванням доповідей i виступів студентів чи слухачів за заздалегідь поставленою проблемою в межах навчальної програми. На закінчення викладач підбиває підсумки, доповнює й уточнює інформацію, формулює основні висновки.

Таку лекцію можна проводити:



  • на початку теми з метою виявлення кола інтересів студентів;

  • в середині, коли вона спрямована на залучення студентів до основних питань курсу та систематизації знань;

  • в кінці, для визначення перспектив розвитку засвоєного змісту.

Лекція-консультація допускає виклад матеріалу за типом «запитання – відповідь» або «запитання - відповідь – дискусія» [2,3].

У підготовці до такої лекції може допомогти конспект лекції у вигляді відеоматеріалу, що пропонується студентові заздалегідь.

Виконуючи самостійний перегляд відеоматеріалу, студент може доповнити опорний конспект особистими коментарями та проконсультуватися у викладача з питань, що не зрозумілі.

Перед безпосередньою здачею іспиту або заліку завжди передує досить короткий період, коли студент повинен зосередитися, систематизувати свої знання. Специфіка періоду підготовки полягає в тому, що студент вже нічого не вивчає (для цього просто немає часу): він лише згадує та систематизує колись вивчене. Однак, на відміну від конспекту лекцій, для кращого засвоєння матеріалу викладання тем ведеться в схемах, таблицях, розрахунках.

Фрагмент теми «Функції декількох змінних» у вигляді конспекту, що може допомогти під час підготовки до іспиту наводиться у таблиці.

Виділяються й інші типи лекцій:



  • за загальними цілями: навчальні, агітаційні, пропагандистські, розвивальні;

  • за змістом: академічні та популярні;

  • за впливом: на рівні емоцій, на рівні розуміння, на рівні переконань.

Завдання викладача – зробити кожну лекцію переконливою, точною, відчутною. Конспект кожної лекції повинен містити:

  • тему (точно сформульовану), мету i завдання;

  • список літератури обов'язкової i додаткової;

  • текст змісту (з виділенням основного й другорядного);

  • завдання для самостійної роботи.

Таблиця

Тема: Функції декількох змінних. Геометричне зображення функції декількох змінних



Змінна z (з областю зміни Z) називається функцією двох незалежних змінних х у у множині М, якщо кожній парі (х,у) із множини М по деякому правилу чи закону ставиться у відповідність одне значення z із Z

Визначення функції двох незалежних змінних

Множина М, в якій задані змінні х,у, називається областю визначення функції, а самі х,у – її аргументами.

Позначення: z = f(x,y), z = z(x,y).




Визначення області визначення функції

Змінна z (з областю зміни Z) називається функцією декількох незалежних змінних у множені М, якщо кожному набору чисел із множини М по деякому правилу чи закону ставиться у відповідність одне значення z із Z..

Позначення: z = f, z = z.




Визначення функції декількох незалежних змінних


Розглянемо функцію z = f(x,y),

Визначену в деякій області М на площині Оху. Тоді множина точок трьохвимірного простору з координатами (x,y,z), де , являється графіком функції двох змінних. Оскільки рівняння z =(x,y)визначає деяку поверхню у трьохвимірному просторі, вона і буде геометричним зображенням розглянутої функції.



Визначення графіка функції, геометричне зображення функції

Етапи підготовки лекцій:



  • вивчення програми i підручників;

  • складання списку літератури;

  • вивчення літератури, добір матеріалу i його стилістичне опрацювання;

  • вибір типу композиції;

  • написання плану або конспекту, виділення в ньому головного й чітке структурування тексту;

  • підбір ілюстративного матеріалу (схем, таблиць).

Форма подачі:

  • голосове оформлення (з погляду педагогічної психології);

  • міміка i жести;

  • репетирування (перед дзеркалом i магнітофоном) iз хронометруванням часу всієї лекції й окремих и частин).

Організація аудиторії та методика читання:

До початку:



  • перевірити стан аудиторії (наявність світла, чистої дошки і крейди, чистоти i свіжості повітря, меблів, кафедри, достатньої кількості робочих місць для студентів тощо);

  • написати на дошці тему, план, літературу, терміни тощо;

  • підготувати роздавальний матеріал;

  • розмістити наочні приладдя й технічні засоби навчання.
    На початку лекції:

  • усно повідомити тему й мотивувати її значення;

  • чітко виділити мету i завдання лекції;

• дати можливість студентам записати тему, план i літературу (з анотаціями i завданнями).

Висновки. Таким чином під час читання лекції необхідно врахувати такі правила:

  • підтримувати високий науковий рівень інформації;

  • забезпечувати доказовість i вірогідність висловлюваних суджень;

  • чітко i точно викладати думки й активізувати мислення слухачів;

  • виділяти інтонацією кожне питання;

у кожному питанні виділити головне (для запам’ятовування) і другорядне (для ілюстрації), цікаве й нецікаве (викласти його захоплююче), важке й просте (викласти його значимо);

  • чітко проговорювати терміни, розшифровувати і записувати їх на дошці;

  • доносити матеріал до кожного студента, уникати нудного тону, тужливості, байдужості;

  • уміти встановлювати контакт із слухачами, почувати й розуміти реакцію аудиторії;

  • використовувати зворотний зв'язок, бажано після кожного розділу ставити контрольні запитання.

Крім того для підвищення ефективності процесу навчання необхідно враховувати особливості, зміст, структуру, етапи підготовки і методику читання кожної лекції.

Перспективи подальших досліджень. Подальшої розробки потребує створення навчально-методичного комплексу лекційного курсу з вищої математики для студентів інженерно-педагогічної спеціальності.
Література

  1. Лосєва Н.М. Самовдосконалення викладача. Навчально-методичний посібник. – Донецьк:ДонНУ, 2004. -300 с.

  2. Скафа Е.И. Эвристическое обучение математике: теория, методика, технология. Монография. – Донецк: Изд-во ДонНУ, 2004. – 439 с.

  3. Слєпкань З.І. Болонський процес – європейська інтеграція систем вищої освіти // Дидактика математики: проблеми і дослідження: Міжнар. збірник наукових робіт. – Вип.23.-Донецьк: Фірма ТЕАН, 2005. – С.4-15.


Власенко К.В.

Методика проведення лекційних занять у вищих навчальних закладах в умовах гуманізації освіти

У статті досліджується методика, за допомогою якої викладач під час лекції, може захопити студента, активно вплинути на його емоції, викликати інтерес до навчального предмета, прагнення постійно поповнювати знання. Автором пропонуються шляхи вирішення проблем, що виникають сьогодні під час підготовки до лекційних занять: вираховування композиції, змісту, підбору прикладів та ілюстрацій, методичного оформлення, розрахунку часу, складу слухачів, прийомів активізації, зв'язку з попереднім матеріалом, основним запитанням для запам'ятовування й запису в ході лекції, підготовки літератури для самостійної роботи. Стаття має приклади з курсу вищої математики.


Власенко Е.В.

Методика проведения лекционных занятий в высших учебных заведениях в условиях гуманизации образования

В статье исследуется методика, с помощью которой преподаватель высшей школы во время лекции, может заинтересовать студента, активно повлиять на его эмоции, вызвать интерес к учебному предмету, способствовать желанию постоянно пополнять знания. Автором предлагаются пути решения проблем, которые возникают сегодня во время подготовки к лекционным занятиям: определения композиции, содержания, подбора примеров и иллюстраций, методического оформления, расчета времени, приёмов активизации, нахождения связи с предыдущим материалом, подготовки литературы для самостоятельной работы. В статье приводятся примеры из курса высшей математики.


K. Vlasenko

Method of Conducting of Lecture Employments in Higher Educational Establishments in the Conditions of Humanizing of Education

A method by which teacher of higher school during a lecture is probed in the article, can interest a student, actively to influence on his emotion, cause interest to the educational object, instrumental in a desire constantly to fill up knowledges. An author is offer the ways of decision of problems which arise up today during preparation to lecture employments: calculation of composition, maintenance, selection of examples and illustrations, methodical registration, timing, receptions of activation, finding of connection with previous material, preparations of literature for independent work. There are a lot of examples at high mathematic in this article.



Стаття надійшла до редакції 05.06.2007р.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка