Методичний порадник «Моніторинг в освіті» р івне, 2011 Над методичним порадником працювали



Сторінка1/5
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.67 Mb.
  1   2   3   4   5

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кабінет-центр моніторингу та експертизи якості освіти

Методичний порадник

«Моніторинг в освіті»

Р

івне, 2011



Над методичним порадником працювали:

  • П.П.Ковальчук, проректор із моніторингу якості освіти РОІППО;

  • І.В.Опольський, завідувач кабінету-центру моніторингу та експертизи якості освіти.

(Схвалено на засіданні ради кабінету

Протокол № 4 від 28.12.2010 р.)

Це друге видання, розширене та доповнене. У методичному пораднику вміщено матеріали про моніторинг, наводиться порівняльна таблиця моніторингу і контролю. Йдеться про здійснення міжнародних моніторингових досліджень. Пропонується матеріал про модель моніторингу «вхід-вихід», про один із способів освітніх вимірювань – кваліметрію.

Порадник також пропонує перелік необхідних літературних джерел, web-ресурсів, подається глосарій основних термінів, довільний перелік запитань для самоперевірки та запитання для самоконтролю (за бажанням читача їх можна розширити).


Зміст

Вступне слово

Поняття про моніторинг. Об’єкти і суб’єкти моніторингу. Моніторинг і контроль.

Способи освітніх вимірювань. Кваліметрія.

Міжнародні моніторингові дослідження. TIMSS, PIRLS.

Національні моніторингові дослідження.

Якості математичної освіти учнів 4-х класів.

Якості підручників. Спільне і відмінне між апробацією та моніторинговим дослідженням підручників.


4


Вступне слово

Розвиток, розбудова суспільства не мислиться без успішних людей, які здатні це здійснювати. Успішними вважають тих людей, які отримали високоякісну освіту та зуміли примножити не лише власний достаток, а й принести користь суспільству, в якому вони живуть. Завдячувати успіху можна лише у разі отримання високоякісної освіти.

Варто зазначити, що освіта – це не просто сукупність систематизованих знань, умінь та навичок, здобутих індивідом самостійно або в процесі навчання в спеціальних навчальних закладах. Вона є одним із показників соціального статусу індивіда та одним із факторів зміни і відтворення соціальної структури суспільства. Освіта є соціальним інститутом, що виконує функції підготовки та інтегрування індивіда в різні сфери життєдіяльності суспільства, прилучення його до культури даного суспільства, духовного обличчя людини, яке формується під впливом моральних і духовних цінностей, що стали надбанням її духовного кола, а також процесу виховання, самовиховання, впливу, вдосконалення, тобто процесу формування обличчя людини.

Одним із механізмів, здатних забезпечити якісний рівень освіти є моніторинг. Оксфордський словник визначає моніторинг як ретельне спостереження, контроль за роботою. Термін «моніторинг» (від латинського слова monitorзастережливий) прийшов у педагогічну науку з екології та соціології.

У педагогіці моніторинг — це форма організації збору, зберігання, об­робки і розповсюдження інформації про діяльність педагогічної системи, що забезпечує безперервне стеження за її станом і прогнозування розвитку педагогічних систем.

Питання становлення та розвитку моніторингу якості освіти в Україні, сучасні підходи до організації моніторингових досліджень, об'єкти досліджень в системі освіти і його сутність є надзвичайно актуальними для освітнього простору нашої держави.

На сьогодні важливим є не просто моніторинг освіти чи моніторинг якості освіти, а відстеження та прогнозування його поступового динамічного розвитку.

Здійснення моніторингу якості освіти, зокрема і загальної середньої освіти, передбачає не лише відстеження стану об’єкта, а й вплив на цей стан, корекцію його з метою переведення на якісно новий, вищий рівень. Така освітня система, зазнаючи впливу та коригування, буде постійно змінюватись, даючи нам уявлення про те, як розвивається об’єкт.

На сьогодні існують різні способи освітніх вимірювань. Об’єктивність у вимірюванні отриманих результатів здатна забезпечити одна з наук, яка використовуються сьогодні при проведенні моніторингових досліджень, - це кваліметрія.
Проректор

із науково-педагогічної роботи

та міжнародних зв'язків П.П.Ковальчук

Поняття про моніторинг.

Моніторинг – це стандартизоване спостереження за об’єктом чи процесом із метою прогнозування та коригування його розвитку.

Сутність концепції моніторингу полягає у синхронності процесів спостереження, вимірювання, вироблення на цій основі нових знань про стан об’єкта з подальшим моделюванням, прогнозуванням та прийняттям відповідного управлінського рішення. Таким чином, моніторинг функціонально пов’язаний з усіма етапами управління, утворюючи з ними замкнений цикл регулювання.

„Виходом” ( за Єльниковою Г.В.) моніторингових процедур є база показників нового, більш високого рівня організації керованого об’єкта. Особливістю моніторингу є те, що в процесі його здійснення інформаційну систему управління неможливо відділити від системи прийняття рішення. Отже, це дійсно вища форма інформаційної діяльності управлінця і вища форма функціонування системи інформаційного забезпечення управління, що приводить до появи універсального типу миследіяльності керівника в прийнятті управлінського рішення.

Моніторинг здійснюється в різних сферах людської діяльності, в т.ч. освітній. Освітній моніторинг – це супроводжуюче відстеження й поточна регуляція будь-якого процесу в освіті. Це система, яка складається з показників, об’єднаних у стандарт, і постійного спостереження по цих показниках (стандартах) за станом та динамікою керованого об’єкта з метою його оперативної діагностики, випереджального визначення диспропорцій, вироблення та коректування управлінських рішень.

Освітній моніторинг (за природою діяльнісний) за рівнями свого здійснення поділяється на: державний, регіональний, локальний (керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський).

За допомогою освітнього моніторингу відстежується динаміка змін в освітній системі для спрямування її розвитку на запланований результат.

Суб’єкти моніторингових досліджень: учні, вчителі, навчальні заклади. Об’єктами ж при проведенні моніторингових досліджень є: навчальна діяльність учнів, діяльність вчителя, діяльність ЗНЗ тощо.

Виходячи з викладеного вище, можна зазначити, що моніторинг здійснює інформаційно-регулятивний супровід розвитку системи. Особливістю освітнього процесу є спрямований розвиток людини. Цей розвиток можна забезпечити шляхом примусу і шляхом “доброї волі”, коли включається рефлексивна сфера людини, і вона (людина) сама приймає рішення про відповідні дії, які обумовлюють її рефлексивний розвиток. Тому освітній моніторинг може здійснювати функцію як зовнішнього, так і внутрішнього векторного відстеження динаміки розвитку суб’єктів діяльності освітньої системи.

Класифікацію моніторингу (за Єльниковою Г.В.) за цілями його здійснення можна зобразити, як на рис. 1 .


Рис.1. Класифікація моніторингу за цілями його здійснення

 Освітній моніторинг, на думку Єльникової Г.В., може використовуватися на різних рівнях управління загальною середньою освітою. На цій основі можна виділити державний освітній моніторинг (ОМ) (відстеження за розвитком освіти на території України), регіональний ОМ (на території області, міста, району), локальний ОМ (у межах закладу освіти). Локальний ОМ, у свою чергу, диференціюється на компонентний освітній моніторинг: керівниковий (директорський), адміністративний (заст. директора), педагогічний (учительський), учнівський. У кожному зазначеному вище випадку об’єкт оцінювання різний, характерний для вказаного рівня управління.

Отже, за об’єктами, розвиток яких відслідковується, вчена освітній моніторинг класифікує, як на рис. 2.

Відстеження розвитку суб’єктів управління потребує визначення певних факторів впливу та розробки відповідних критеріїв і показників.

Процес перебудови освіти в Україні здійснюється у відповідності з Державною програмою «Освіта», Україна ХХІ століття й Національною доктриною, де визначені критерії розвитку освіти.

Якщо встановити параметри цього розвитку і кожний параметр забезпечити чіткими критеріями та технологією контролю, то можна оцінювати поточний стан розвитку освіти. Розробка певних науково-методичних матеріалів для скеровування цього розвитку в поєднанні з поточним контролем дасть можливість відслідковувати динаміку та націлювати процес на кінцевий результат (досягнення або збереження даного параметра).

Отже, освітній моніторинг призначається для використання в управлінні освітою і складається з: 1) чітко визначеного об’єкту управління, 2) заданих параметрів розвитку об’єкту, 3) критеріїв оцінки цих параметрів; 4) технології проведення поточного контролю; 5) інформаційної бази по скеровуванню процесу на кінцевий результат. Моніторинг має формуючий та перетворюючий характер.

Для проведення моніторингу розробляється інструментарій (тест, анкета, базова кваліметрична модель тощо). При проведенні моніторингу може застосовуватись кваліметричний підхід (факторно-критеріальне моделювання).



Моніторинг і контроль.

Моніторинг і контроль мають чимало спільного, однак у них є відмінності. У своєму дослідженні Рябова Зоя подає таку порівняльну характеристику моніторингу і контролю, доводячи принципові відмінність між ними:



Характеристика

Моніторинг

Контроль

Сутність

Інформаційна система (збирання, обробка, збереження та використання інформації про стан керованого об'єкта), яка по­стійно поповнюється, що вказує на неперервність відстеження

Інформація про стан об'єкта, яку використо­вують для запобігання негативним результатам. Він може бути як неперервним, так і дискретним. Ефективність контролю залежить від його систе­матичності та своєчасності

Завдання

Основне завдання — коригування та прогнозування розвит­ку об'єкта

Основне завдання — діагностування та надання інформації про стан об'єкта

Зміст

Органічно пов'язаний з усіма функціями управління; утво­рює з ними замкнений цикл регулювання процесу розвитку об'єкта управління на підставі прийняття оперативних рішень

Це самостійна функція управління, яка забез­печує зворотний зв'язок, що передбачає переві­рку та оцінку стану об'єкта з огляду на бажаний та прийняття на цій підставі рішення

Застосування

Застосовується при відстеженні розвитку об'єкта, що пов'я­зано з порушенням рівноваги та реєстрацією змін, які засвідчу­ють появу нового рівноважного стану об'єкта

Застосовується при відстеженні об'єкта в рів­новажному стані

Технологія

Містить розробку апарата й технології вимірювання реального стану об'єкта.

Передбачає створення еталону, який забезпечує реалізацію, перевірку та перегляд мети й завдань управління



Має апарат і технологію вимірювання реального стану об'єкта. Передбачає наявність еталону реального для реалізації мети й завдань управ­ління. Завдання жорстко закріплені

Учасники


Проводиться із залученням підлеглих, що впливає на їхню рефлексивну сферу й зумовлює рефлексивний розвиток

Здійснює одноосібно керівник. Іноді залуча­ються підлеглі (самоконтроль). Вплив на рефлек­сивну сферу підлеглих не передбачається

За Г.Єльниковою, педагогічна кваліметрія – це міждисциплінарна наука, яка поєднує в собі педагогіку, математику, загальну кваліметрію, соціологію, кібернетику тощо.

Мета організації та здійснення моніторингу — ін­формаційно-аналітичне забезпечення для ухвален­ня керівниками управлінських рішень, спрямованих на узгодження дій та відносин між учасниками на­вчально-виховного процесу в навчальному закладі.

На сьогодні існують різні способи освітніх вимірювань. Об’єктивність у вимірюванні отриманих результатів здатна забезпечити одна з наук, яка використовуються сьогодні при проведенні моніторингових досліджень, - це кваліметрія.

Останнім часом для вимірювання будь-якого об'єк­та або предмета в педагогічних дослідженнях з ме­тою об'єктивної кількісної характеристики стану об'єкта використовують факторно-критеріальні мо­делі діяльності (кваліметричні зразки), які розроб­ляються на засадах кваліметрії. Якість оцінювання стану штучно створених систем певною мірою зале­жить від якості визначених показників (стандартів) цього стану. Застосування саме кваліметрії дає змо­гу формалізувати якісні характеристики відповідних явищ і процесів завдяки їх поділу на простіші, ви­ значити нормативність чи стандартність їх перебігу через систему критеріїв — показників діяльності (розвитку) об'єкта управління. Така система забез­печує замірювання результатів, які фіксують досяг­нення мети на певний час. За допомогою квалімет­рії можна в кількісному вияві визначити якість будь-якого об'єкта управління.

Сьогодні за допомогою апарату кваліметрії почали оцінювати якість праці, якість працівника, якість освіти тощо. Професор Єльникова Г.В. вважає, що кваліметрія перетворюється в загальну науку про вимірювання, оцінку об'єктів різної природи - матеріального й нематеріального продукту, явища, процесу.

Способи освітніх вимірювань. Кваліметрія.

Кваліметрія передбачає структурування об'єкта вивчення (об'єкт у цілому - перший рівень спільності), поділ його на складові частини (другий рівень), які у свою чергу поділяються на частини (третій рівень) і т. д. При цьому виходить ієрархічна система, що зазвичай відбивається схемою чи таблицею. Далі виробляється оцінка експертами (ранжування) або іншим шляхом («вимірювання») кожної складової та встановлення її вагомості (важливості) й, нарешті, поєднання цих оцінок за певними правилами в загальну оцінку об'єкта.



Кваліметричний підхід (з англ. «квалі» – якість, «метро» – міряю) передбачає кількісний підхід опис якості предметів або процесів.

Кваліметрія – наукова галузь, яка вивчає методологію і проблематику комплексних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів – предметів або процесів.

Кваліметрія поділяється на теоретичну і практичну.



Теоретична кваліметрія абстрагується від конкретних об’єктів і вивчає загальні закономірності та математичні моделі, що пов’язані з оцінкою якості.

Предметом теоретичної кваліметрії є підвищення точності, зменшення трудомісткості кількісних оцінок якості та розробка методів і технологій раціонального використання кожного з кваліметричних методів.



Прикладна кваліметрія адаптує і доводить до технологічного використання моделі кількісної оцінки якості.

Педагогічна кваліметрія – практична наука, що поєднує в собі педагогіку, математику, загальну кваліметрію, психологію, соціологію і кібернетику.

Основним методом педагогічної експертизи є експертна оцінка. Основна методика – групова експертна оцінка. За допомогою цього методу проводиться формування колективного судження.

Основний принцип групової експертної оцінки є створення умов для індивідуального опитування експертів (незалежно один від одного). Для групової експертної оцінки підбираються кваліфіковані експерти-професіонали. Технічно це виглядає таким чином:

1. Заготовлюється список питань, які представляються експертам.

2. Експерти незалежно один від одного проставляють бали (ранжування, бальність тощо) проти кожного питання.

3. Проводиться статистична обробка результатів опитування.

4. Повторна експертна оцінка незалежних експертів.

Цикл повторюється 3-4 рази. Результати багатьох експериментів підтверджують гіпотезу про велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною.

І. Якість – поняття складне і подільне!

Якість – це сукупність властивостей (продукції, діяльності, навчання тощо), що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби. Отже, якість – це багатокомпонентне поняття. А відтак, можна виокремити складові, з яких складається якість.

УВАГА !!! Педагогічна кваліметрія стосується діяльності основних учасників навчального процесу: учнів (батьків), вчителів, керівників закладу та закладу в цілому як єдиної системи. Таким чином і оцінка якості у педагогічній кваліметрії буде діяльність окремо кожного учасника, адже поняття якості для кожного з них буде відрізнятися.

ІІ. Споживач.

У педагогічній кваліметрії споживачами виступають суспільство, громада, тобто батьки тих учнів, які навчаються в конкретному навчальному закладі. Зауважу лише, що замовник дуже сильно відрізняється за місцем знаходження закладу, отже і вагомість цього фактору буде сильно змінюватися в залежності від багатьох умов. Таким чином ми з Вами підішли до дуже важливого поняття у педагогічній кваліметрії – ВАГОМОСТІ кожного з факторів. Це є третім принципом.



ІІІ. Вагомість. Вагомість факторів.

Вагомість кожного фактору сильно залежить від соціального замовлення, тобто від споживача. Для одного споживача ціна не грає велику роль, або не першу роль. Для нього є основним матеріал та якість виробництва. Для такого споживача найвагомішим фактором буде перший та другий фактор, з яких теж якийсь посяде перше місце. Для іншого споживача, який обмежений у коштах, найвагомішим фактором буде ціна, хоча і перші два фактори не матимуть останні місця. А відтак, сумарна вагомість, яку можуть дати споживачі може виявитися рівноцінною. Отже, у педагогічній кваліметрії вагомість кожного фактору буде відігравати дуже велику роль та сильно залежатиме від «споживача» освітніх послуг конкретного навчального закладу.



Лаконічний підсумок

1. Педагогічна кваліметрія базується на оцінці якості. В свою чергу, метод оцінки якості базується на принципі «Якість – поняття складне та подільне».

2. Предметом оцінки якості становиться діяльність окремо кожного учасника навчального процесу.

3. У визначенні факторів, що описують діяльність учасників педагогічного процесу має взяти участь «споживач» освітніх послуг (громада, суспільство, батьки) конкретного навчального закладу.

4. Кожен фактор, який описує діяльність (якість) учасника процесу має різну вагомість. Вагомості кожного фактору сильно залежать від «споживача».


  1. Створення кваліметричної моделі діяльності вчителя конкретного навчального закладу на основі методу Дельфи.

Із чого починати? Із принципів кваліметрії, які ми розглянули вище.

І. Якість – поняття складне і подільне!

Якщо ми хочемо використати кваліметричну модель для атестації педагогічних



кадрів, то слід визначити, що під назвою «якість» буде виступати діяльність вчителя. А раз так, то це поняття дійсно складне! Адже діяльність вчителя дуже складна (складна – це не важка, це ми сьогодні не розглядаємо, а складна – така, що складається з декількох компонентів). Які основні компоненти діяльності вчителя ми б могли виділити, щоб описати діяльність вчителя? Скільки таких компонентів має бути, щоб ПОВНІСТЮ описати його діяльність?

Давайте спробуємо виділити головні:



  1. Освіта. Освіта вчителя – це той компонент, з якого взагалі починається вчитель. Проте, базової освіти для розвитку вчителя як педагогічного працівника замало. Для розвитку вчителя як спеціаліста, що підвищує свою кваліфікацію постійно та цілеспрямовано, освіту необхідно продовжувати протягом своєї діяльності послідовно, безперервно, протягом всієї педагогічної діяльності. Тому перший компонент більш точно було б назвати БЕЗПЕРЕРВНА ОСВІТА.

  2. Кожна людина, яка ще тільки вирішує стати вчителем розуміє, що для того, щоб не просто називатися вчителем, а дійсно БУТИ ним, однієї тільки освіти недостатньо. Адже можна мати багато знань, бути обізнаним у багатьох науках, мати багато власних розробок і НЕ ВМІТИ все це передати своїм учням. Тому другим важливим компонентом діяльності вчителя слід визначити ЗДІЙСНЕННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ.

  3. Ще один важливий компонент діяльності вчителя, який не дуже вшанований всіма учасниками навчального процесу, але є невід’ємною частиною діяльності вчителя – ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ діяльності. Враховуючи величезну відповідальність вчителя (адже в його «руках» не тільки діти, а й майбутнє держави!) ця частина діяльності обов’язкова і доцільна.

  4. Невід’ємним компонентом діяльності вчителя є ще такий, як виконавча дисципліна, його креативність при виконанні своїх обов’язків, готовність підтримувати діяльність закладу, колективу, навчального процесу тощо. Цей компонент багатогранний, але його можна узагальнено назвати ПІДТРИМКА ШКІЛЬНОГО УКЛАДУ ЖИТТЯ.

Із позицій діяльності вчителя ніби все. Проте, згадаємо другий принцип кваліметрії:
ІІ. Споживач.

  1. Споживачем педагогічної діяльності споживачем педагогічної діяльності є суспільство, громада, батьки тих учнів, які навчаються в конкретному навчальному закладі. Ще нагадаю, що будь-яка педагогічна система – це соціальна система. Тому, зважаючи на це, дуже важливим компонентом діяльності вчителя становиться його СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ. Цей компонент відповідає за зав’язок педагога із його головним «споживачем» – суспільством, громадою, батьками. Це перш за все його публічні «звіти» про діяльність у вигляді участі у педагогічних конкурсах, ярмарках, наукових конференціях, що можуть оприлюднити його високу (або таку, що підвищується) кваліфікацію. Звісно, що виділені компоненти діяльності тільки описово можуть характеризувати діяльність вчителя. Але ж, як я і просила спочатку, ми з Вами тільки визначили основні напрями, або ФАКТОРИ діяльності вчителя. Кожен із цих факторів можна ще уточнювати багатьма компонентами, або КРИТЕРІЯМИ.

Шляхом багатьох експериментальних досліджень для професійної діяльності вчителя були встановлені такі критерії по кожному з факторів:

Безперервна освіта: 1.Методологічна грамотність; 2.Поповнення знань; 3.Розвиток фахових умінь
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка